Злочини на транспорті

Суб'єкт злочину -- особа, яка досягла 16-річНого віку, відповідальна за будівництво, реконструкцію, ремонт, експлуатацію автомобільних шляхів, вулиць, залізничних переїздів, мостів, шляхопроводів та інших споруд, а також особа, яка виконує зазначені роботи.

Покарання за злочин: за ст. 288 -- штраф до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до двох років, або обмеження волі на строк до п'яти років, або позбавлення волі на строк до п'яти років.

Незаконне заволодіння транспортним засобом (ст. 289). Стаття складається з чотирьох частин і примітки. У частині 1 ст. 289 КК дається характеристика об'єктивних ознак складу злочину, як незаконного заволодіння транспортним засобом з будь-якою метою. Перелік транспортних засобів, які є предметом злочину, дається в примітці до ст. 286 КК. "

Відповідно до примітки ст. 289 КК під незаконним заволодін-ням транспортним засобом слід розуміти вчинене умисно з будь-якою метою протиправне вилучення будь-яким способом транспортного засобу у власника чи користувача, всупереч їх волі.

Заволодіння може здійснюватися таємно або відкрито, шляхом обману або зловживання довірою. Воно може мати місце під час руху транспортного засобу, коли винний установлює контроль, примушує водія виконувати його розпорядження і рухатися в зазначеному напрямку. Заволодіння носить протиправний характер. Це означає, що винний не має права на використання транспортного засобу для поїздки на ньому. Протиправність відсутня у випадках, коли поїздка на транспортному засобі відбувається в стані крайньої необхідності, наприклад, для доставки важко хворого до лікарні, або для усунення небезпеки, яка виникла внаслідок пожежі, повені тощо.

Закінченим злочин визнається з моменту запуску двигуна та початку руху або після початку буксирування без запуску двигуна. Проникнення в гараж чи у транспортний засіб, спроба запустити двигун мають розглядатися як замах на заволодіння транспортним засобом.

Суб'єктивна сторона злочину виражається тільки в прямому умислі. Заволодіння може відбуватися з будь-якою метою: для привласнення транспортного засобу, для доставки вантажу, для того, щоб доїхати до певного місця, або навіть покататися, тощо.

Суб'єктом злочину, передбаченого ч. 1 ст. 289, є особа, яка досягла 16-річного віку, а злочинів, передбачених частинами 2 та З ст. 289, -- 14-річного віку. Судова практика не визнає суб'єктом цього злочину членів сім'ї власника транспортного засобу, водіїв, за якими такий засіб закріплений.

У частині 2 ст. 289 КК передбачена відповідальність за ті самі дії, вчинені за попередньою змовою групою осіб або повторно, або поєднані з насильством, що не є небезпечним для життя або здоров'я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства, або вчинені з проникненням до приміщення чи інше сховище, або якщо вони завдали значної матеріальної шкоди потерпілому.

Відповідно до абз. 2 примітки ст. 289 КК під повторністю слід розуміти вчинення таких дій особою, яка раніше вчинила незаконне заволодіння транспортним засобом або злочин, передбачений статтями 185--187, 189--191, 262 КК.

Заволодіння транспортним засобом із проникненням до приміщення або іншого сховища означає вторгнення до приміщення або іншого сховища з метою заволодіння транспортним засобом. Воно може здійснюватися таємно, відкрито, з подоланням перешкод чи опору потерпілого, шляхом обману тощо.

Приміщення -- це різного роду будівлі, споруди, які призначені для розміщення транспортних засобів або іншого майна. Інше сховище -- це призначене для постійного або тимчасового збереження (стоянки) транспортних засобів ділянки території, які обладнані огорожею, навісом, іншими технічними засобами чи забезпечені охороною.

Частина 3 ст. 289 КК встановлює більш сувору відповідальність за заволодіння транспортним засобом, що поєднане з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства, або вчинене організованою групою, або щодо транспортного засобу, вартість якого у двісті п'ятдесят разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Частина 4 цієї статті передбачає спеціальний вид звільнення від кримінальної відповідальності особи, яка вперше вчинила дії, передбачені цією статтею (за винятком випадків незаконного заволодіння транспортним засобом із застосуванням будь-якого насильства до потерпілого чи погрозою застосування такого насильства). При цьому особа має добровільно заявити про це правоохоронним органам, повернути транспортний засіб власнику та повністю відшкодувати завдані збитки. Таке звільнення є прерогативою суду.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 289 -- штраф від однієї тисячі до однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк від трьох до п'яти років; за ч. 2 ст. 289 -- позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років; за

ч. З ст. 289 -- позбавлення волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна.

Знищення, підробка або заміна номерів вузлів та агрегатів транспортного засобу (ст. 290). У диспозиції статті об'єктивна сторона описана як знищення, підробка або заміна ідентифікаційного номера, номерів двигуна, шасі або кузова, або заміна без дозволу відповідних органів номерної панелі з ідентифікаційним номером транспортного засобу.

Безпосереднім об'єктом цього злочину є суспільні відносини, що забезпечують порядок реєстрації транспортних засобів, вірогідність номерів їхніх основних частин та агрегатів. Предметом є двигун, кузов, шасі чи номерна панель, на яких заводським способом зроблені позначення номерів. При реєстрації транспортних засобів у технічний паспорт заносяться ці номери, за якими такий засіб може бути ідентифіковано. При знищенні номерів забиваються всі цифри чи літери з агрегату, а при підробці змінюється одна чи кілька цифр чи літер.

Суб'єктивна сторона злочину виражається в прямому умислі.

Суб'єктом злочину є особа, яка досягла 16-річного віку.

Покарання за злочин: за ст. 290 -- штраф у розмірі від п'ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до двох років, або обмеження волі на строк до трьох років.

7. Висновок

Отже, виходячи з вищевикладеного в курсовій роботі, зробимо деякі висновки: головною ознакою, за якою транспортні злочини об'єднано в одну групу, є їх єдиний родовий об'єкт. Таким об'єктом є відносини, які забезпечують безпеку руху та експлуатації у сіх видів механічного транспорту. Під транспортними злочинами слід розуміти передбачені кримінальним законом суспільна небезпечні діяння, що посягають на безпеку руху та експлуатації усіх видів механічного транспорту, а також магістрального трубопровідного транспорту. Розміщення транспортних злочинів у певній системі дає можливість більш правильно конструювати санкції цих статей, що, зокрема, підвищить ефективність кримінально-правових заходів боротьби з цими посяганнями, поліпшить статистичний облік цих злочинів. Відповідальність за більшість транспортних злочинів диференційовано залежно від тяжкості наслідків, що настали. Враховуються при цьому тяжкість тілесного ушкодження, загибель однієї чи кількох осіб, а також розмір матеріальної шкоди. Порушення правил безпеки руху на залізничному транспорті може полягати в перевищенні швидкості руху, у прояві неуважності при виконанні маневрових робіт, у проїзді сигналу світлофора, що забороняє рух, та ін. На водному транспорті - це порушення правил причалювання і швартування суден, у відсутності постійного спостереження за станом водного шляху, неправильне розходження із зустрічними суднами тощо. На повітряному транспорті - це порушення правил посадки літальних апаратів, недотримання встановлених маршрутів і висоти польоту, перевищення швидкості при посадці та ін. Порушення правил експлуатації транспорту виражається в недотриманні габаритів, порядку укладання вантажів та їх закріплення, у недотриманні вимог, рекомендованих до технічного стану засобів транспорту, окремих його механізмів і т. ін. Руйнування шляхів сполучення і транспортних засобів - це протиправний вплив на ці предмети шляхом порушення їхньої цілісності й структури, внаслідок чого вони стають непридатними для експлуатації відповідно до свого цільового призначення. Пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів - це протиправний вплив на ці предмети, коли з ладу виводяться окремі їх частини й механізми, тому вони в цілому стають непридатними для експлуатації відповідно до свого цільового призначення. Предметом злочину угону або захоплення залізничного рухомого складу, повітряного, морського чи річкового судна є пасажирський чи вантажний потяг, локомотив, дрезина тощо. Повітряним судном вважається літальний апарат, підтримуваний в атмосфері за рахунок його взаємодії з повітрям (літаки, вертольоти, дирижаблі й т. ін.). До морських і річкових суден належать пасажирські, вантажні, рибальські, допоміжні (буксири), рятувальні тощо. Для кваліфікації не має значення відомча належність указаних транспортних засобів. Предметом злочину блокування транспортних комунікацій, а також захоплення транспортного підприємства є шляхи сполучення, споруди на них, транспортні засоби, засоби зв'язку і сигналізації, інші механізми та елементи залізничного, повітряного, водного, автомобільного, міського електротранспорту чи магістрального трубопровідного транспорту, а також вокзали, порти, станції тощо. Примушування працівника транспорту до невиконання своїх службових обов'язків - це вимога, пред'явлена до працівника транспорту, не виконувати покладені на нього обов'язки, що супроводжується погрозами. Потерпілим у цьому злочині може бути будь-який працівник транспорту. Це, наприклад, особи, які управляють транспортними засобами, або забезпечують безпеку руху й експлуатації, що здійснюють ремонт, обслуговування, підготовку до випуску в рейс чи на лінію транспортних засобів. Це можуть бути і керівники транспортних підприємств, структурних підрозділів, начальники служб тощо. Близькими до указаних працівників особами є: батьки, дружина (чоловік), діти, рідні брати й сестри, дід, бабка, онуки. Погроза може бути виражена словами, по телефону, в листі, шляхом демонстрації зброї чи іншим способом. Вона може бути доведена до відома потерпілого особисто або через третіх осіб. Злочин вважається закінченим із моменту пред'явлення вимоги, пов'язаної з погрозою до працівника транспорту чи близьких йому осіб. Порушення правил повітряних польотів виражається в порушенні правил безпеки польотів повітряних суден особами, які не є працівниками повітряного транспорту, якщо це створило небезпеку для життя людей або настання інших тяжких наслідків. Порушення правил використання повітряного простору виражається в порушенні правил пуску ракет, проведенні всіх видів стрільби, вибухових робіт або вчиненні інших дій у повітряному просторі, якщо це створювало загрозу безпеці повітряних польотів. Самовільне без нагальної потреби зупинення поїзда - це самовільне без нагальної потреби зупинення поїзда стоп-краном чи шляхом роз'єднання повітряної гальмової магістралі або іншим способом, якщо це створювало загрозу загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків або заподіяло шкоду здоров'ю потерпілого. Ненадання допомоги судну та особам, що зазнали лиха виражається в ненаданні допомоги капітаном судна в разі зіткнення з іншим судном екіпажу та пасажирам останнього, а також зустрінутим у морі або на іншому водному шляху особам, що зазнали лиха, якщо він мав можливість надати таку допомогу без серйозної небезпеки для свого судна, його екіпажу та пасажирів. Неповідомлення капітаном назви свого судна при зіткненні суден виражається в неповідомленні капітаном судна іншому судну, що зіткнулося з ним на морі, назви і порту приписки свого судна, а також місця свого відправлення та призначення, незважаючи на наявність можливості подати ці відомості. Капітан може повідомити ці дані в будь-якій формі (усно, письмово, по радіо, телеграфу тощо). Обов'язковою ознакою об'єктивної сторони є місце зіткнення суден - на морських шляхах. Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобам - це порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження. Порушення правил, норм і стандартів, що стосуються убезпечення дорожнього руху - це порушення правил, норм і стандартів, що стосуються убезпечення дорожнього руху, вчинене особою, відповідальною за будівництво, реконструкцію, ремонт чи утримання шляхів, вулиць, залізничних переїздів, інших шляхових споруд, або особою, яка виконує такі роботи, якщо це порушення спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, тяжке тілесне ушкодження або смерть. Незаконне заволодіння транспортним засобом - незаконне заволодіння транспортним засобом із будь-якою метою. Перелік транспортних засобів, які є предметом злочину, дано в примітці до ст. 286 КК. Відповідно до примітки ст. 289 КК під незаконним заволодінням транспортним засобом слід розуміти вчинене умисно з будь-якою метою протиправне вилучення будь-яким способом транспортного засобу у власника чи користувача, всупереч їх волі. Знищення, підробка або заміна номерів, вузлів та агрегатів транспортного засобу - це заміна ідентифікаційного номера, номерів двигуна, шасі або кузова, або заміна без дозволу відповідних органів номерної панелі з ідентифікаційним номером транспортного засобу. Порушення чинних на транспорті правил - це порушення чинних на транспорті правил, що убезпечують рух, якщо це спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки. Злочин може мати місце на всіх видах механічного транспорту. Пошкодження об'єктів магістральних нафто-, газо- та нафтопродуктопроводів - це пошкодження або руйнування магістральних нафто-, газо- та нафтопродуктопроводів, відводів від них, а також технологічно пов'язаних із ними об'єктів, споруд, засобів автоматики, зв'язку, сигналізації, якщо це призвело до порушення нормальної роботи зазначених трубопроводів або створювало небезпеку для життя людей.

8. Список використаної літератури

1. Транспорт от "А" до "Я". Вып.2.- К.: Изд-й Центр Bolgo, 2001.- 280с.- УА геральдики, товарного знака и логотипа.- 3.00

2. Законодавство України про залізничний транспорт/ Упоряд.Ковальський В.С.- К.: Юрінком Інтер, 1998.- 315с.- (Бюлетень законодавства і юридичної практики України. №12/98.).- 10.40

3. Основи безпеки життєдіяльності. Підручник. - К., 2001.

4. Саморуков С.І. Небезпека на виробництві. - Харків, 1999.

5. Закон України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 р. (ВВР.- 1993.-№ 31.- Ст. 338)

6. Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.

7. Коржанський М. Й. Кваліфікація злочинів. Навчальний посібник. Видання 2-ге- К.: Атіка, 2002

8. Мисливий А. Ква¬ліфікація автотранспортних злочинів.- К., 1996.
9. Науковий коментар Кримінального кодексу України / Проф. Коржанський М.Й. - К.: Атіка, Академія, Ельса-Н, 2001.