Чергування -ся - -сь як один із компонентів милозвучності української мови

Размещено на http://www.allbest.ru/

Чергування -ся - -сь як один із компонентів милозвучності української мови

Максим Огер

(студент ІІІ курсу першого (бакалаврського) рівня вищої освіти факультету української філології, іноземних мов та соціальних комунікацій) Науковий керівник - кандидат філологічних наук, професор Ковтюх С. Л.

У статті обґрунтовано фонетичні та морфологічні аспекти чергування -сясь, що вживаються як суфікси або постфікси в дієслівних формах сучасної української мови та його помітний вплив на милозвучність.

Ключові слова: дієприслівник, дієслівні форми, евфонізація тексту, милозвучність, чергування.

Українська мова знана своєю милозвучністю. Однією з відомих особливостей є чергування -ся - -сь, яке додає унікальний відтінок до звучання слова та впливає на його морфемну будову, що має значний вплив на милозвучність української мови. Відтінки звучання створюють мелодійність та ритм, що робить мову більш естетичною та гармонійною.

Різноаспектні проблеми чергування -ся - -сь висвітлювали А. Ю. Кримський, Б. Д. Грінченко, О. Б. Курило, С. С. Смеречинський, І. Г. Чередниченко, І. П. Ющук, М. І. Пентилюк, К. Г. Городенська, С. Л. Ковтюх, Г. І. Мартинова, О. Я. Лаврінець, Н. І. Бойко, М. Д. Гінзбург та інші.

У багатьох словниках, підручниках, посібниках та довідниках надають тільки короткі пояснення щодо тих чи тих моментів евфонізації, але варто звернути увагу на те, що милозвучність сучасної української літературної мови залежить не лише від правильного вживання слів чи граматичних конструкцій, а й від їхнього фонетичного оформлення. Уживання -ся - -сь стає важливим компонентом, оскільки воно сприяє естетичності та ефективності спілкування. Це чергування стає ключовим для привертання уваги авдиторії та передачі інформації, тому не лише збагачує наше розуміння фонетичних закономірностей мови, але й має практичне значення для поліпшення мовленнєвих навичок, що й зумовило актуальність публікації. фонетичний морфологічний мовленнєвий текст

Метою статті є дослідження чергування -ся --сь як одного з компонентів милозвучності української мови та його вплив на фонетизацію нашого мовлення. Для досягнення цієї мети передбачено розв'язати такі завдання: 1) проаналізувати історичний контекст вищевказаних чергувань; 2) з'ясувати фонетичні особливості вживання -ся - -сь в українській мові; 3) визначити вплив чергування на сприйняття мовленнєвого тексту, зокрема на його мелодійність, ритмічність та виразність.

За дослідженнями вчених, українські слова на 42-46% складаються з голосних. Тому бажано уникати нагромадження голосних звуків при створенні слів. Науковці, наприклад С. Л. Ковтюх, зазначають: якщо доводиться обирати між збігом голосних і приголосних, то насамперед усуваємо збіг голосних (навіть якщо виникне збіг приголосних). Для усунення нагромадження голосних і приголосних звуків українська мова має спеціальні фонетичні засоби [4, с. 161-162; 5, с. 210-211; 6, с. 204-205; 7, с. 162-164].

Дієслова з постфіксом -ся (-сь) виражають зворотну дію, тому їх у багатьох посібниках, підручниках, довідниках називають ще зворотними: боротися, грітися, бачитися, купатися, помилятися. Частина -ся (-сь) може вживатися в усіх формах дієслів, крім дієприкметників. Найчастіше її місце - після інфінітивного суфікса -ти (-ть) або закінчення в особових формах дієслів. Наприклад: бачити - бачитись, бачаться, бачитимуться, бачившись; залишити - залишитися, залишаться, залишатимуться, залишившись.

З погляду історичної граматики сучасний дієслівний афікс -ся (-сь) - це давня коротка форма зворотного займенника себе в знахідному відмінку однини. У науковій праці М. Д. Гінзбурга про правила вживання ся- дієслів зазначено, що український афікс -ся має походження зі слов'янського s§, яке має свої форми в різних слов'янських мовах, таких як польська - si§, чеська - se, словацька - sa, болгарська - се (фонетично се/съ), македонська - се, сербська - се, словенська - se, а також українська - -ся/-сь. У західно- та південнослов'янських мовах зворотні частки пишуться окремо від дієслова і можуть розташовуватися як перед ним, так і після нього, тобто ся-дієслова мають аналітичну форму. Натомість у східнослов'янських мовах ся-дієслова мають синтетичну форму, оскільки -ся нині вживається лише як постфікс [2, с. 3-17].

Про необхідність писати -ся разом із дієсловами в літературній українській мові писали ще відомі лінгвісти А. Ю. Кримським та Б. Д. Грінченком [3, с. 12-22].

Дослідник І. Г. Чередниченко евфонічність (тобто милозвучність) мови визначає як «здатність її фонетичної будови до мелодійного звучання і до створення звукозображення у висловлюванні відповідно до його змісту і художнього призначення» [10, с. 199]. Науковець у праці «Нариси з загальної стилістики сучасної української мови» стверджує, що варіювання дієслівно-аглютинативних часток -ся (-сь) «має неабияке значення і для евфонізації тексту, і для вираження стилістичних відтінків висловлювання. Зрозуміло, частка -ся утворює слова з відкритим» (це означає збільшення на один кількості складів у слові), «а частка -сь - із закритим кінцевим складом... Це дає змогу вживати дієслова із зворотними частками в одному чи другому варіанті - відповідно до потреб евфонізації» [10, с. 209].

І. Г. Чередниченко проаналізував вживання зазначених частин слова дієслів у творах багатьох українських письменників: Г. Квітки-Основ'яненка, Марка Вовчка, О. Стороженка, І. Нечуя-Левицького, А. Свидницького, М. Коцюбинського, Панаса Мирного, А. Тесленка І. Франка, Остапа Вишні, А. Шияна та інших. При цьому звернено увагу не лише на милозвучність, а й на ритмічність мовлення, стилістичні особливості того чи того тексту.

Міркування вітчизняної лінгвістки О. Б. Курило про стилістичне значення паралельних форм вищезазначених афіксів в українській мові досліджувала Н. І. Бойко, зокрема звернула увагу на те, що довші форми дієслів на -ся створюють більш спокійний темп та виражають урочистий, епічний тон у тексті, зберігають більш традиційний характер мови і відтворюють дух народної мовлення. Такі форми часто трапляються в поезії та прозі. Натомість коротші форми на -сь надають текстам сильніший, рухливіший стиль [1, с. 44].

Професор М. Д. Гінзбург детально проаналізував лексичне значення дієслів на -ся, охарактеризувавши чотири основні різновиди: зворотне, безособове, активне та пасивне; розглянув три групи: похідних від дієслів без -ся, похідних від інших частин мови та непохідних, а також - чотири способи словотворення досліджуваних дієслів: постфіксального, префіксально-постфіксального, суфіксально-постфіксального та префіксально-суфіксально-постфіксального [2, с. 5-6].

Г. І. Мартинова в статті «Дієслівні форми з постфіксом -ся в середньонаддніпрянських говірках» аналізує досліджуваний аспект милозвучності на широкому діалектному матеріалі: «У діалектних текстах із сучасних середньонаддніпрянських говірок переважають дієслова без -ся, серед них більшість мають активний стан, коли дія від суб'єкта спрямована на об'єкт, виражений субстантивом у знах. в. без прийменника, та нульовий, репрезентуючи однобічні суб'єктні відношення» [8, с. 40].

Варто дослідити вживання -ся (-сь) у різних наріччях, піднаріччях, говорах, говірках української національної мови.

У низці праць, наприклад авторства професорки С. Л. Ковтюх, запропоновано три основні правила вживання -ся (-сь) у дієслівних формах як засіб милозвучності сучасної української мови.

1. «Якщо в дієслівних формах -ся та -сь приєднуються до кінцевого голосного, то можливе чергування цих формантів, тобто перед наступним приголосним уживається -ся, а перед голосним - -сь» [4, с. 161-162; 5, с. 216; 6, с. 209; 7, с. 168]: дивлюся на небо - дивлюсь у небо; накупатись у річці - накупатися в річці; зійшлись у коло - зійшлися в коло; баритися вдома - баритись удома; сміялись у цирку - сміялися в цирку; розвиднялося вранці - розвиднялось уранці.

2. «Після приголосних завжди вживається -ся» [4, с. 167; 5, с. 217; 6, с. 209; 7, с. 168]: народився, славиться, дивився, грається, підкрався, стелиться, повертається, засоромився, задивився, збігається; Світ наче любувався своєю красою, пишною вродою (Панас Мирний). Почувся дзенькіт ключа, хтось відчиняв двері (із журналу); «(і рідше, переважно в поетичних текстах» [4, с. 167; 5, с. 217; 6, с. 209; 7, с. 168], - почавсь, пригнувсь, сподівавсь, прокинувсь): Туман піднявсь, і небо стало сірим (М. Коцюбинський). Осінній день березами почавсь (Л. Костенко).

Ще в 30-х роках ХХ століття видатний мовознавець О. Н. Синявський зауважував: «Частка -ся в дієсловах в українській мові може скорочуватися в -сь дуже широко - не тільки після голосних, як беруся - берусь, гребтися - гребтись..., а навіть і після приголосних» звуків [б, в, м, п, г, к, л, н, р, й]: «грібсь, наживсь, дамсь, не товпсь, опрігсь, визвольсь, посуньсь, підперсь, не гайсь... і навіть зрідка й після інших: не сердьсь. Чергування ся-сь в дієсловах спричинилось до того, що почасти й у займенників є воно: якийсь - якийся, чийсь - чийся тощо [9, с. 28].

У сучасній українській літературній мові в останніх вищевказаних лексичних одиницях уживають тільки формант -сь, за допомогою якого творять неозначені займенники: «кимсь - кимось, чиїмсь - чиїмось, чимсь - чимось» [4, с. 230, 232; 5, с. 300, 303; 7, с. 235, 237].

3. «Для дієприслівників характерне -сь» [4, с. 167; 5, с. 217; 6, с. 209; 7, с. 168]: управившись, надивившись, висміявшись, наївшись, дивуючись, намилувавшись, похилившись тощо.

Проте, за нашими спостереженнями, у розмовному стилі, художніх, поетичних текстах не дотримуються правил чергування -ся --сь: грівсь (поряд з грівся),звільнивсь (поряд із звільнився), наживсь (поряд із нажився), дамсь (поряд із дамся), посуньсь (поряд із посунься) тощо.

У посібнику «Нариси з загальної стилістики сучасної української мови» І. Г. Чередниченко наводить приклади з творів українських письменників, де навіть у дієприслівниках уживають формант -ся: Опинившися в світі сліпих, я всіма своїми відчуттями заміняю зір (Ю. Яновський). Сонце, показавшися зранку, посунулось знову за хмари (Панас Мирний). Аж ніяк не змінившися в своїх географічних межах, місто враз зробилось неначе в два рази більшим [10, с. 208].

Висновки

Отже, чергування -ся - -сь в українській мові є особливим феноменом, який поєднує фонетичні, морфологічні, стилістичні та інші аспекти, що відображається в милозвучності. Останнє явище підкреслює багатство та унікальність української мови серед інших мов світу, бо вона має спеціальні фонетичні засоби для уникнення збігів голосних та приголосних звуків. Дієслова з постфіксом -ся (-сь) виражають зворотну дію та вживаються в усіх формах, крім дієприкметників. Варіювання дієслівно - аглютинативних часток -ся та -сь має велике значення для мелодійного звучання мови й вираження стилістичних відтінків висловлювання. Уживання дієслівних постфіксів -ся та -сь переконливо свідчить про те, що такі варіації в дієсловах, властиві і літературній, і розмовній народній, і діалектній мові, - явище продуктивне, яке має не лише евфонічну, але й стилістичну цінність. Якщо не дотримуватися правил чергування -ся та -сь, то відбуватиметься збіднення засобів мови. З іншого боку, варіацію -ся - -сь не можна зводити до формального регулювання фонемосполучень між словами. Цілком очевидно, що треба враховувати весь комплекс властивих дієсловам із цими морфемами евфонічних рис і стилістично - граматичних значень та їхніх відтінків.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Бойко Н. І. Олена Курило про стилістичне значення паралельних форм в українській мові. Репресовані мовознавці : збірник наукових праць. Ніжин : Видавництво НДУ ім. М. Гоголя, 2010. С. 40-45.

2. Гінзбург М. Д. Правила вживання ся-дієслів у фахових українських текстах. Вісник Нац. ун-ту «Львівська політехніка». Серія: Проблеми української термінології : збірник наукових праць. 2016. № 842. С. 3-17.

3. Грінченко Б. Три питання нашого правопису. З додатками професора А. Е. Кримського.

Відбиток з «Рідного краю». Київ, 1908. 38 с.

4. Ковтюх С. Л. Репетитор (як навчитися грамотно писати) : навчальний посібник з практичного курсу української мови. Кіровоград : Центрально-Українське видавництво, 2004. 460 с.

5. Ковтюх С. Л. Репетитор (як навчитися грамотно писати) : навчальний посібник з практичного курсу української мови. 2-е вид., випр. й допов. Київ : ВД «Професіонал», 2007. 592 с.

6. Ковтюх С. Л. Репетитор (як навчитися грамотно писати) : навчальний посібник з практичного курсу української мови. 3-є вид., випр. й допов. Кіровоград, 2016. 480 с.

7. Ковтюх С. Л. Сучасна українська літературна мова (Фонетика. Фонологія. Морфонологія. Орфоепія. Графіка. Орфографія) : навчально-методичний посібник. Кіровоград, 2014. 288 с.

8. Мартинова Г. І. Дієслівні форми з постфіксом -ся в середньонаддніпрянських говірках. Науковий вісник Національного університету біоресурсів і природокористування України. Серія : Філологічні науки. Київ : Міленіум, 2018. Вип. 292. 2018. С. 38-45.

9. Синявський О. Норми української літературної мови. Київ, 2018. 368 с.

10. Чередниченко І. Г. Нариси з загальної стилістики сучасної української мови. Київ, 1962. 495 с.

Размещено на Allbest.ru