Проблема несистематизованого перекладу мультимедійних франшиз (на матеріалі ігрового всесвіту "Dungeons&Dragons")

Размещено на http://www.allbest.ru/

ПРОБЛЕМА НЕСИСТЕМАТИЗОВАНОГО ПЕРЕКЛАДУ МУЛЬТИМЕДІЙНИХ ФРАНШИЗ (НА МАТЕРІАЛІ ІГРОВОГО ВСЕСВІТУ «DUNGEONS & DRAGONS»)

Богдан БУДЬКО студент І курсу другого (магістерського) рівня

вищої освіти факультету української філології,

іноземних мов та соціальних комунікацій

Науковий керівник - кандидат педагогічних наук, доцент Ярова Л. О.

Анотація

У статті викладено результати дослідження інтермедіальність як елемент мультимедійних франшиз, із якого випливає необхідність систематизованого перекладу медіа в її рамках. На прикладі всесвіту «Dungeons & Dragons» розглянуто проблеми, що є результатом відсутності систематизації під час локалізації двох медіа, що відносяться до однієї франшизи.

Ключові слова: медіа, франшиза, мультимедійний, інтермедіальний, несис, кросс-опусний художній світ, «Dungeons & Dragons».

Постановка проблеми

На сьогодні існує безліч мультимедійних франшиз, які включають у себе величезне різноманіття творів, пов'язаних між собою сюжетом, персонажами чи спільним всесвітом. Як результат, для цілісної адаптації мультимедійної франшизи для іншомовної аудиторії, її переклад потребує систематизованого підходу, відсутність якого може негативно вплинути на сприйняття аудиторією відповідної медіафраншизи. Одним з наглядних прикладів франшиз, що постраждали від несистематизованого перекладу є «Dungeons & Dragons», в рамках якої у 2023 році вийшли два твори, які відносяться до різних форм медіа та були локалізовані різними командами, в результаті чого переклади мали у собі ряд протиріч між собою.

Аналіз досліджень і публікацій

Явище інтермедіальності та проблеми інтермедіального перекладу досліджували у своїх публікаціях Е. Циховська, І. Волковинська, Л.Л. Корнєєва, О.М. Копильна, Г. О. Савчук, Г.В. Поліщук і Б.В. Стасюк Зокрема, Г.В. Поліщук і Б.В. Стасюк у своїй статті досліджують проблеми інтермедіального перекладу сучасного серіалу в жанрі фентезі, Л.Л. Корнєєва пропонує використання поняття «кросс-опусний художній світ», а Е. Циховська досліджує теоретичні дилеми поняття інтермедіальності.

Мета статті

Дослідити інтермедіальний аспект мультимедійних франшиз, його вплив на переклад і результат несистематизованого перекладу різних медіа в рамках однієї франшизи.

Виклад основного матеріалу (результатів) дослідження

Для початку, слід розглянути, що являє собою поняття «медіа». М. Маклюен називає медіа повідомленням. Якщо дослідити етимологію даного слова, це твердження набуває більшого контексту. Латинське media є множиною від medium, що українською перекладається як середина або середній [9]. Таким чином, можна сказати, що медіа, як ми його розуміємо сьогодні - це посередник, що доносить інформацію у формі повідомлення. Це найбільш просте визначення, яке можна дати даному поняттю. Варто відмітити, що метою мистецтва також виступає донесення певного повідомлення, що дає нам змогу віднести його до медіа.

Оскільки дане дослідження присвячене перекладу франшиз, що виходять за межі одного медіа, слід детальніше розглянути саме явище інтермедіальності. Погляди дослідників на його природу та походження розходяться. «Routledge Encyclopedia of Narrative Theory» приписує авторство цього поняття А. Ханзен-Льове - німецькому досліднику, який використовував його для опису взаємовідношень літератури та візуального мистецтва у російському символізмі. Однак Елліна Циховська у своїй статті приводить більш ранні згадки. Так, ще у 1965-1966 році Дік Ґіггінс вживає термін «інтермедіальність» у своєму есе «Інтермедіа», описуючи тим самим твори, що поєднують у собі елементи двох або більше медіа. Подібні твори він охрестив інтермедіа. Загалом до них можна віднести:

• кіно;

• відео;

• анімацію;

• театр;

• візуальну поезію та музику;

• балет;

• інші твори, які знаходяться на межі кількох медіа.

Елліна Циховська також звертає увагу на те, що сам Дік Ґіггінс посилається на твори Семюела Тейлора Колріджа - англійського письменника та літературного критика, хоча останній використовував поняття «інтермедіум» у значенні «посередник», що не збігається зі значенням, яке йому надав Ґіггінс [10].

Перед тим як дати чітке визначення, слід окремо зосередити увагу на співвідношенні понять «інтермедіальність» та «інтертекстуальність», що дасть змогу краще зрозуміти досліджуване явище. З приводу цього погляди також розходяться.

Під терміном «інтертекстуальність» розуміють взаємозв'язки між кількома творами, які формують ширший контекст. Такі взаємозв'язки можуть досягатися шляхом цитування, переспіву, пародії, ремінісценції тощо. Це стосується творів в рамках одного виду мистецтва, або ж медіа. Коли ж виникла потреба провести зв'язки між представниками різних медіа, з'явилася потреба в іншому терміні, яким і стала «інтермедіальність». Проте з появою даного поняття з'явилася й необхідність у розмежуванні інтермедіальності та інтертекстуальності. Щодо цього питання існують дві основні концепції: інтермедіальність мультимедійний франшиза переклад

• «зандерівська», заснована Х. Зандером, який пропонував вважати інтермедіальність складовою інтертекстуальності;

• «мюллерівська», заснована Ю.-Е. Мюллером, який розмежовував ці два поняття, відносячи до інтертекстуальності зв'язки між вербальними текстами, а до інтермедіальності - зв'язки між різними формами медіа [10].

В рамках даного дослідження вважаємо необхідним використовувати саме концепцію Мюллера, оскільки вона найкраще підходить для опису взаємозв'язків між творами різних медіа, що відносяться до однієї мультимедійної франшизи.

Більшість дослідників дають визначення поняттю «інтермедіальності» в рамках одного твору. Так, вже згаданий вище А. Ханзен-Льове стверджує, що під інтермедіальністю слід розуміти переклад одного виду мистецтва на мову іншого в межах однієї культури або об'єднання елементів кількох видів мистецтва в одному моно- чи мультимедійному творі. В. Просалова дає схоже визначення, розуміючи під інтермедіальністю взаємодію у художньому творі елементів інших видів мистецтва [9].

Наш випадок дещо відрізняється оскільки мова йде про франшизи, що налічують кілька творів. У цьому питанні нам допоможе концепція «кросс-опусного художнього світу», яку запропонувала Л.Л. Корнєєва. У своїй статті дослідниця розглядає явище переходу оригінального твору в інші форми медіа. Зокрема, ще у давні часи літературний твір міг бути адаптований у театральну виставу. У наші часи, подібна адаптація набула особливого поширення у формі екранізації [7]. Варто також додати, що існують і зворотні випадки, коли на основі фільму або комп'ютерної гри виникає літературний твір. Таке явище називається новелізацією (від англійського слова novel, що перекладається як роман). Варто пам'ятати і про твори за мотивами оригіналу, які можуть також існувати у різних формах медіа, але бути поєднанні спільним художнім світом, героями, подіями, найменуваннями тощо. У будь якому з наведених випадках, ми можемо бачити, як елементи художнього світу одного твору переходять у інший. Саме для позначення подібних світів Л.Л. Корнєєва і вводить термін «кросс-опусний художній світ», який утворився за аналогією термінами, що були утворені за рахунок використання лексеми «кросс», наприклад, «кросс-культурний». Вона використовується для позначення поєднання двох елементів. Повертаючись до минулого прикладу, термін «кросс-культурний» використовується для позначення явища, що відноситься до кількох культур одразу. Щодо опусу, це слово походить з латинської мови і перекладається як робота або твір. Таким чином, ми отримуємо художні світи, що існують в межах кількох творів [7].

Фактично, подібні художні світи, що виходять за рамки одного медіа і є тим самим елементом, який лежить в центрі мультимедійної франшизи та скріплює її воєдино. Це і є приклад інтермедіальності, який нас цікавить. І саме це є головною проблемою під час локалізації, оскільки існує вірогідність, що переклади кількох творів, що відносяться до однієї франшизи, будуть займатися різні люди без будь-якої систематизації. Можливі розбіжності у перекладах в результаті цього можуть спотворити сприйняття реципієнтом того самого кросс-опусного художнього світу. Ця вірогідність зростає ще більше, якщо мова йде про дві різні форми медіа.

Для кращого розуміння описаної вище проблеми, слід розібрати приклади того, як несистематизована локалізація масштабного та багатого на деталі кросс-опусного художнього світу призводить плутаниці у поняттях, яка може значною мірою зіпсувати його сприйняття. Цій меті відповідає мультимедійна франшиза жанру фентезі «Dungeons & Dragons». Беручи початок з настільної рольової гри, цей світ вже давно вийшов за рамки одного медіа. Екранізації, комп'ютерні ігри, веб-серіали, новелізації - ця франшиза увібрала у себе найрізноманітніші формати, проте офіційно локалізовані на території України, на превеликий жаль, далеко не всі. Нас цікавить два представника:

1) екранізація 2023 року «Dungeons & Dragons: Honor Among Thieves» від кінокомпанії «Paramount Pictures» у перекладі студії «Лє Доен»;

2) комп'ютерна рольова гра 2023 року «Baldur's Gate 3», розроблена «Larian Studios» та локалізована перекладацькою спілкою «Шлякбитраф».

Жанр фентезі сам по собі є цікавою темою для дослідження. Він є відносно молодим, адже з'явився тільки у другій половині XVIII століття. Щодо того, хто саме був основоположником даного жанру, думки розходяться. Зокрема можна виділити:

• Джорджа Макдональда, який є автором роману «Phantasies, A Faerie Romance for Men and Women», датованим 1858 роком;

• Уіндзора Маккея, який у 1895 році розпочинає серію коміксів «Little Nemo in Slumberland»;

• Уільяма Морріса, який написав у 1896 році роман «Well at the World's End»;

• Едварда Планкета, більше відомого як лорд Дансені, який написав збірник оповідань «The Gods of Pegana, Sword of Welleran and Other Stories» [5].

Усі вищезазначені твори об'єднує наявність вигаданого автором світу, магії, неіснуючих істот і артефактів. Ці ж елементи можна зустріти й в інших прикладах творів даного жанру, таких як: «The Hobbit», «The Lord of the Rings», «A Song of Ice and Fire», «The Wheel of Time», «Harry Potter».

Дж. Роджерс відносить до жанру фентезі твори, у який присутні неіснуючі в нашому світі об'єкти, проте, на відміну від фантастики, не намагається їх пояснити [5]. Із цього випливає, що характерною особливістю подібних творів є наявність великої кількості безеквівалентної лексики, зокрема: назви істот, різноманітних місць, явищ, рас, класів тощо. Подібна лексика використовується для формування вигаданого світу, а отже, є фундаментальною для його сприйняття реципієнтом.

При перекладі безеквівалентної лексики перекладач має визначитися, яку стратегію обрати: одомашнення чи очуження. Якщо перша намагається наблизити текст до реципієнта шляхом заміщення елементів культури оригіналу аналогами з культури реципієнта, то друга навпаки намагається якомога точніше передати оригінальну структуру [4]. Крім того, перекладач може використовувати цілу низку трансформацій, як наприклад: калькування, заміщення, описовий переклад, підбір аналогу (схожого за значенням слова) тощо. Через ці фактори несистематизований переклад творів жанру фентезі може порушити зв'язність художнього світу в очах аудиторії. А оскільки перекладами різних форм медіа зазвичай займаються різні команди, вірогідність порушення цілісності сприйняття художнього світу є доволі високою.

Обраний нами приклад є наглядною демонстрацією того, що може статися з художнім світом мультимедійної франшизи, якщо локалізації двох окремих творів відбувалися без будь-яких спроб узгодити процес. У кінострічці та грі зустрічаються одні й ті самі найменування із всесвіту. Англомовний реципієнт може з легкістю впізнати їх, що робить сприйняття світу цілісною. Проте україномовний реципієнт стикається з тим, що одне й те саме створіння, місце, явище тощо може мати два різних найменування в залежності від твору. Вибірково розглянемо кілька прикладів:

Як бачимо, розбіжності у перекладах настільки сильні, що постає питання: яким чином людина, яка не занурена у контекст занадто сильно, має зрозуміти, що тіфлінги і бісини - представники однієї раси. У даному прикладі чітко видно різницю перекладацьких стратегій:

• тіфлінг є прикладом транслітерації. Оригінальне найменування зберігається в українському перекладі, що є характерним для стратегії очуження. Теж саме можна сказати і про Невервінтер;

• бісина є неологізмом, який був використаний перекладачами в рамках стратегії одомашнення. Хоча такого слова і не існує в українській мові, ми має слово біс, яке і було використано у словотворі, оскільки дана раса має тісний зв'язок із Пеклом у даному світі.

Обидві команди вдаються до калькування, але в різних випадках. «Лє Доен» у випадку з сововедмедем, «Шлякбитраф» - Підмороком. І в обох випадках протилежна команда обирає інший підхід, який надто сильно відрізняється, щоб сприймати це як одне й те саме. Хоча є й випадки, коли калькування використовують обидві команди, як наприклад, Дикоформ та Дика Подоба, що однак також не є повним збігом і може заплутати реципієнта.

Висновки

Мультимедійні франшизи включається у себе кросс-опусний художній світ, що є проявом їхньої інтермедіальності і, як результат, становить собою виклик для локалізаторів, адже контекст виходить за межі одного твору або медіа. Заради цілісного сприйняття аудиторією відповідного художнього світу, переклад має бути систематизований. Інакше можлива поява протиріч, викликана різними підходами команд, що займаються адаптацією. Особливо це стосується франшиз, світи яких наповнені безеквівалентною лексикою. Оскільки подібних франшиз в наш час існує багато, і навіть вже проаналізована в даній статті налічує значно більше найменувань у додаток до тих, що вже були розглянуті, і творів, що потенційно можуть бути локалізовані у майбутньому, не кажучи вже про приклади аматорських перекладів, поглиблене дослідження проблеми несистематизованого перекладу мультимедійних франшиз є актуальним і необхідним.

Список використаних джерел

1. Baldur's Gate 3 URL: https://baldursgate3.game/ (дата звернення: 14.02.2024)

2. Dungeons & Dragons: Honor Among Thieves URL: https://megogo.net/ua/view/22494266-pidzemellya-i-drakoni-chest-zlodiiv.html (дата звернення: 16.03.2024)

3. Андрейко Л.В. Стратегії очуження та одомашнення при перекладі інтертекстуальних одиниць у художньому творі. «Філологічні трактати», Том 7, № 3, 2015. С. 7-13. URL: https://essuir.sumdu.edu.ua/bitstream-download/123456789/42980/1/andreiko_pereklad.pdf (дата звернення: 22.03.2024)

4. Герасименко К.В., Фролова І.Є. Особливості перекладу реалій фентезійних творів Дж. Р. Р. Мартіна. In Statu Nascendi. Теоретичні та прагматичні проблеми перекладознавства: Збірник студентських статей. Вип. 16. Харків: НТМТ, 2015. С. 33-40. URL: https://docplayer.net/63203912-Ministerstvo-osviti-i-nauki-ukrayini-harkivskiy-nacionalniy-universitet-imeni-v-n-karazina.html (дата звернення: 08.03.2024)

5. Г орда В.В. Перекладна ономастика та особливості перекладів творів фентезі. «Молодий вчений». Філологічні науки. № 12 (88), 2020. С. 306-310. URL: https://molodyivchenyi.ua/index.php/journal/article/view/69/64 (дата звернення: 15.03.2024)

6. Копильна О.М. Інтермедіальність як проблема перекладу. Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Серія: Філологія. 2018 № 37 том 4. С. 159-161. URL: http://www.vestnik-philology.mgu.od.ua/archive/v37/part_4/47.pdf (дата звернення: 10.03.2024)

7. Корнєєва Л.Л. Кросс-опусний художній світ: до необхідності дефініції терміну. Література та культура Полісся № 91. Серія «Філологічні науки» № 10, 2018. С. 288-295. URL: http://lib.ndu.edu.ua/dspace/bitstream/123456789/773/1/26.pdf (дата звернення: 11.03.2024)

8. Поліщук Г.В., Стасюк Б.В. Проблеми інтермедіального перекладу сучасного серіалу в жанрі фентезі. Наукові записки. Серія: Філологічні науки. Випуск 3(206), 2023. С. 112-120. URL: https://journals.cusu.in.ua/index.php/philology/article/view/204/190 (дата звернення: 05.02.2024)

9. Савчук Г.О. «Інтермедіальність» як категорія літературознавства й медіології. Літературознавчі дослідження: теоретичні та прикладні аспекти. Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. Серія «Філологія». Вип. 81, 2019. С. 15-18. URL: https://periodicals.karazin.ua/philology/article/view/14082/13244 (дата звернення: 26.02.2024)

10. Циховська Е. Теоретичні дилеми поняття інтермедіальності. Слово і Час. 2014. № 11. С. 49-59. URL: http://dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/handle/123456789/150234/08-Tsykhovska.pdf?sequence=1 (дата звернення: 23.02.2024)

Размещено на Allbest.ru