Передача ідіостилю Е.Т.А. Гофмана (на прикладі перекладу повісті "Панна Скюдері" українською мовою)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Передача ідіостилю Е.Т.А. Гофмана (на прикладі перекладу повісті «Панна Скюдері» українською мовою)

Мілана Харченко, (студентка ІІІ курсу першого (бакалаврського)

рівня вищої освіти факультету української філології, іноземних

мов та соціальних комунікацій)

Науковий керівник - кандидат філологічних наук, доцент Тарануха Т.В.

У статті проаналізовано лексико-граматичні особливості ідіостилю німецького письменника Е. Т. А. Гофмана, визначено способи перекладу і перекладацькі трансформації, застосовані перекладачем Євгеном Поповичем для передачі авторського стилю Гофмана та оцінено перспективи перекладознавчої тенденції в роботі з ідіостилем у художній літературі.

Ключові слова: лексико-граматичні особливості, ідіостиль, перекладацькі трансформації, авторський стиль у літературі.

Вступ

Постановка проблеми. Переклад художньої літератури вимагає від перекладача не лише досконалого знання тих чи інших слів чи граматичних конструкцій мови оригіналу, а й здатність відчути власний, неповторний ідіостиль конкретного письменника. Складнощі можуть полягати у різниці в синтаксисі мови оригіналу й перекладу, різній понятійній парадигмі стосовно тих чи тих мовних явищ, відсутності реалій тощо. Знайти адекватні відповідники, що передаватимуть радше сенс, а не форму, і разом з тим відтворити особливості ідіостилю автора - одне із завдань, що постають перед перекладачем літературних творів.

Актуальність дослідження обумовлена потребою детального вивчення способів передачі мовою перекладу літературного стилю письменника в художніх творах.

Мета дослідження полягає у визначенні лексико-граматичних особливостей ідіостилю та передачі цих особливостей при перекладі повісті.

Об'єктом дослідження є ідіостиль Е. Т. А. Гофмана, його відображення у повісті «Панна Скюдері», а предметом дослідження виступають особливості його передачі при перекладі.

Аналіз попередніх публікацій із теми дослідження. Говорячи про переклад художньої літератури, важко не відзначити, що він значно складніший, ніж переклад інших стилів, бо «він передбачає не лише двомовне перенесення, а обмін двома культурами та двома соціумами, що включає обмін емоціями, асоціаціями та ідеями» [4, с. 11]. Художній твір невіддільний від мови його автора, тобто від його літературного стилю.

Поряд із терміном «ідіостиль» у лінгвістиці існує термін «ідіолект», який В. Волошук пояснює на прикладі ієрархічної схеми: «мова - діалект (більша за говір мовленнєва територіальна єдність) - на цьому ж ступені, але в іншій (соціальній) площині знаходиться соціолект (соціальна група людей, що говорять на спільній професійній мові) - говір (багато структурно наближених ідіолектів для певної територіальної групи) - ідіолект (індивідуальне мовлення конкретного носія мови)» [1, с. 5].

Деякі дослідники вважають терміни «ідіолект» та «ідіостиль» тотожними: «ідіолектом та ідіостилем називають сукупність різних мовних особливостей автора (професійних, соціальних, територіальних)» [2, с. 135]. Інші мовознавці, навпаки, наголошують на суттєвій різниці між цими термінами. Так, за Л. Ставицькою, «Ідіолект - це сукупність індивідуальних особливостей, що характеризують мовлення окремого індивіда, а ідіостиль - індивідуальний стиль, сукупність основних стильових особливостей, які характеризують твори того чи того автора у певний період або всю його творчість. Ідіостиль письменника, включаючи в себе ідіолект, виявляється у мовній і комунікативній компетенції, усвідомленому виборі засобів спілкування, мовному чутті і смаку.» [5, с. 11]. Так, можна сказати, що ідіостиль є ширшим поняттям, яке включає в себе ідіолект і відображає всю сукупність особливостей мови автора.

Виклад основного матеріалу дослідження

Ідіостиль будь-якого письменника визначається особливостями епохи, в якій він жив і яку описував у творі, а також сюжетом, літературними героями й місцем описуваних подій. Крім того, ідіостиль автора «нерозривно пов'язаний із його творчою індивідуальністю - неповторною своєрідністю креативної діяльності кожного видатного митця, зумовленою його світоглядом, талантом, життєвим досвідом, темпераментом» [3, с. 37].

Особливості ідіостилю Е. Т. А. Гофмана в повісті «Панна Скюдері» відображено у лексичних та граматичних конструкції. Ми проаналізували способи відтворення їх у перекладі Євгена Поповича і визначили головні прийоми і трансформації, використані перекладачем.

Важливим завданням перекладача був переклад запозичень із французької мови - імен і прізвищ французьких знатних осіб, назв французьких передмість, площ, вулиць, загальних назв, окремих реплік і цитат. Із 52 одиниць, 38 були перекладені транскрибуванням (напр., Desgrais - Дегре, Marquise de Brinvillier - маркіза де Бренвільє тощо), 7 - адаптивним транскодуванням (напр., die Seine - Сена, die Vorstadt Saint Germain - Сен-Жерменське передмістя тощо). 5 одиниць перекладач залишив у оригінальному варіанті, але у примітках надав переклад (напр., Soeur Louise de la misericorde - «Сестра- жалібниця Луїза», Le vrai peut quelque fois n 'etre pas vraisemable - «Правда часом може бути не схожою на правду» тощо). 2 одиниці перекладені калькуванням (напр., Greveplatz - Гревська площа, der Pontneuf - Новий міст). Відповідно, транскрибування є найчастотнішим способом перекладу. Передача звукового складу лексичних одиниць дозволяє зберегти особливості французької вимови, що, безперечно, додає стилістичного контрасту у німецькому художньому тексті.

Окрім запозичень із французької мови, оригінальний текст містить одне запозичення з англійської - Henriette von England, що перекладено українською калькуванням - Генрієта Англійська.

Одним із викликів, які постають перед перкладачем є переклад архаїзмів або застарілих лексичних чи граматичних форм. Наприклад, у реченні Die frug ihn nastig... слово frug є застарілою формою минулого часу (Prateritum) дієсловаfragen, яку нині можна зустріти лише в текстах художньої літератури минулих століть. В українській мові аналоги таких застарілих граматичних форм відсутні, тому перекладач підібрав еквівалент «питати»: Вона одразу спитала..

У деяких випадках ціле словосполучення, що містило в собі німецький архаїзм, було перекладено одним дієсловом, напр.:... und flehte um die Huld... -... і благав.... Die Huld - архаїзм, який українською можна перекласти як «милосердя» чи «схильність», тобто ця лексична одиниця містить значення «добре, схвальне ставлення до людини». У перекладі використано дієслово «благати»: опущення граматичних одиниць і логічний розвиток (просити милосердя = благати).

Слово die Marechaussee є архаїзмом, що використовувався у XVIII - XIX ст., і був запозичений із французької мови від слова marechal (Marschall). У перекладі в 5 випадках із 6 ця лексична одиниця перекладена як сторожа, і лише 1 раз - поліція.

Ще одним прикладом архаїзму є слово die Supplik, що використовується в тексті 2 рази. У першому випадку його перекладено як петиція, у другому - супліка.

Граматичні конструкції - окрема особливість ідіостилю Е. Т. А. Гофмана. Речення складні, поширені, часто складносурядні та підрядні, і набагато довші, ніж речення в українській мові. Тому переклад текстів письменника є нелегким завданням із точки зору не тільки лексики, а й граматики.

У тексті оригіналу впадає у вічі велика кількість дієприкметників та дієприслівників, а також дієприкметникових та дієприслівникових зворотів. Переклад таких конструкцій різний в залежності від конкретного речення.

Наприклад:... und so blieb sie in ihrem Zimmer zitternd und zagend und den Baptiste verwunschend samt seiner Schw ester Hochzeit. - Тому Мартіньєр не виходила зі своєї кімнати, тремтіла зі страху й проклинала Батіста разом з весіллям його сестри. Бачимо, що два дієприслівники zitternd і zagend перекладено одним дієсловом тремтіла, а дієприслівник verwunschend - дієсловом проклинала. Тобто, замість однорідних дієприслівників - однорідні дієслова-присудки (застосована трансформація заміни частин мови). Іншим прикладом подібної трансформації, коли дієприслівник перекладений дієсловом-присудком, є речення:

*... das anmutige Lacheln, das erst um Mund und Wangen spielte, und das verschwunden, gewann wieder Oberhand, und dicht vor dem Fraulein stehend, und das Gedicht wieder auseinander faltend... -... мила усмішка, що грала на його устах, а тоді згасла, з'явилася знов, він зупинився біля крісла, розгорнув аркуш..

* Die Scuderi, das verschlossene Geheimnis in der Hand wiegend undprufend, sprach lachelnd. - Скюдері оглянула скриньку із замкненою в ній таємницею, зважила її в руці, посміхнулась і сказала.

*... beinahe den Schritt der Pferde hemmend. -... і коні майже не могли ступити.

* Die Scuderi sah tief sinnend vor sich nieder. - Скюдері опустила очі й глибоко задумалась.

*... von Schweifi triefend... -... з перекривленого обличчя котився піт.

Однак, варто зазначити й ті випадки, коли частини мови в оригіналі й перекладі залишилися ті ж самі (дієприслівник перекладений дієприслівником): die Augen nicht wegwendend von dem Papier - не зводячи очей з аркуша; noch immer kniend - і далі стоячи навколішки;... meinen Abscheu erregend. -... викликаючи в мені огиду. тощо. Проте, таких випадків набагато менше, ніж тих, де застосована трансформація зміни частин мови, адже для української мови часте вживання дієприслівників нехарактерне.

Чимало у стилі Гофмана пасивних конструкцій, які в цілому характерні для німецької мови, але під час перекладу яких українському перекладачеві доводиться застосовувати певні трансформації:

* антонімічний переклад:... und also auch hier keine Spur sich zeigte, die hatte verfolgt werden konnen. -... отже, й цим шляхом не вдалося напасти на слід грабіжників.

* Заміна пасивного стану дієслів на активний:... die wir an der Schwache und Feigheit das Recht des Starkern uben und uns Schatze zueignen, die auf unwurdige Weise vergeudet werden sollten. -..., що правом дужого відбираємо в слабких і боягузливих скарби, які б вони й так ганебно прогайнували.; Es wurde nach Cardillac geschickt. - По Кардільяка послали служника.

* повна зміна конструкції речення:... sprach der Untenstehende... -... почулося знизу...

Нерідко перекладач повністю змінює структуру речення не тільки через пасивний стан дієслів, а й задля «оживлення» мовлення, змінюючи незвичні для української мови словосполучення «дієслово + іменник» на дієслова-присудки:... ob er auch die feste Uberzeugung habe... -... чи він твердо впевнений.;... dessen Schicksal Eure Teilnahme erregt... -... за якого ви так уболіваєте...; Gott wird mir Fassung und Standhaftigkeit geben. - Господь поможе мені бути спокійною і твердою. Такі цілісні перетворення дозволили українському перекладу не лише зберегти початковий зміст висловлювання, а й звучати природньо, звично для читача.

Серед лексико-семантичних трансформацій виділяємо лексичне додавання: Keine blinde Mafiregel... - Я не дозволю жодних необачних заходів. У тексті ця репліка належить королю Людовіку XIV, тому додане Я не дозволю звучить логічно, адже це слова правителя. Ще один приклад: singend und trillernd - весело наспівуючи й подзенькуючи острогами. Додані слова весело і острогами зумовлені контекстом, коли іде опис офіцера, який безтурботно йшов вулицею і мав при собі зброю: Da kommt singend und trillernd, wie damals, als der Zufall mich zum Zuschauer von Cardillacs Mordtat machte, ein Offizier bei mir voruber, ohne mich zu gewahren.

Модуляція (або ж логічний розвиток) була застосована під час перекладу такого речення:... dafi Desgrais draufien sei. -... що господиню хоче бачити Дегре. Тут герой повісті Дегре прийшов до панни Скюдері з візитом, тому в перекладі хоче бачити є логічним розвитком того, що він на вулиці (draufiensei).

Ще однією трансформацією, застосованою під час перекладу деяких речень, є:

* стилістична спеціалізація:... das ist ja ganz vortreffliche Arbeit! -... та це ж диво, а не намисто!; seine Gesellen - його посіпаки;... die mir das Leben kosten wird! -... яка зведе мене в могилу!

* стилістична нейтралізація: Doch vergebens ist alle Muhe. - Та хоч як ми не намагались.

Висновки та перспективи подальших досліджень

ідіостиль гофман переклад

Ідіостиль Е. Т. А. Гофмана у повісті «Панна Скюдері» є неординарним як у лексичній, так і в граматичній складовій, що вимагає неабиякого хисту у перекладача. При перекладі запозичень Євген Попович використав наступні способи: транскрибування (38 випадків); адаптивне транскодування (7 випадків); калькування (3 випадки). Також, невід'ємною частиною тексту повісті є архаїзми та застарілі для німецької мови явища (адже повість була написана відносно давно), складні граматичні конструкції (пасивний стан дієслів, дієприслівники та дієприслівникові звороти) тощо.

Під час перекладу авторського стилю Е. Т. А. Гофмана - класика німецької художньої літератури - варто відчувати весь текст як комплекс лексичних, граматичних, стилістичних та лінгвокультурних особливостей і перекладати не окремі слова та вирази, а передавати саме контекст у тій чи іншій ситуації. Цілісні перетворення речень, лексичні додавання та стилістичні окраси не «руйнують» оригінальний текст, а навпаки - роблять текст «живим», органічним для українського читача.

Проблема відтворення ідіостилю автора художнього твору залишається актуальною у зв'язку з розповсюдженням тенденції до письменства. Її перспективним вирішенням може бути поширення дослідницької роботи серед філологів щодо відкриття нових особливостей індивідуального стилю авторів минулих століть і сучасності.

Список використаних джерел

1. Волошук В. І. Індивідуальний авторський стиль, ідіолект, ідіостиль: питання термінології. Філологія. Мовознавство. Наукові праці, 2008. Том 92. №79. С. 5-8.

2. Кононенко В.І. Мова у контексті культури. Івано-Франківськ: Плай, 2008. 389 с.

3. Корнієнко А.І, Бугайова А.С. Ідіостиль автора: мовно-літературознавчий аспект. Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Філологія, 2016. №25. С. 36-38.

4. Некряч Т.Є., Чала Ю.П. Через терни до зірок: труднощі перекладу художніх творів. Навч. посіб. Вінниця: Нова книга, 2008. 200 с.

5. Ставицька Л. Про термін «ідіолект». Українська мова, 2009. №4. С. 3-17.

Размещено на Allbest.ru