Лінгвістичні особливості афоризмів Й.В. Гете (на матеріалі трагедії "Фауст" та роману "Вибіркові спорідненості")

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Лінгвістичні особливості афоризмів Й.В. Гете (на матеріалі трагедії «Фауст» та роману «Вибіркові спорідненості»)

Богдан Рішко (студент IV курсу першого (бакалаврського) рівня вищої освіти факультету української філології, іноземних мов та соціальних комунікацій)

Науковий керівник -- кандидат філологічних наук, доцент Тарануха Т.В.

У статті проаналізовано афоризми, дібрані з творів німецького письменника Й. В. Гете, визначено їхні структурно-синтаксичні особливості, здійснено їхню класифікацію за семантичними ознаками, описано функції застосованих стилістичних засобів.

Ключові слова: афоризм, афористичність, семантичні групи, структурно-синтаксичні особливості, функції стилістичних засобів.

Вступ

Постановка проблеми. Не дивлячись на велику кількість праць з дослідження афоризмів, питання мовної індивідуальності Й. В. Гете, його характерних рис та своєрідного підходу, які реалізуються в афоризмі, не було розглянуто лінгвістами в повній мірі.

Актуальність дослідження зумовлена недостатньою вивченістю афоризмів Й. В. Гете, зокрема у структурному та семантичному аспектах.

Мета дослідження полягає у визначенні характерних структурно-синтаксичних, семантичних та функціонально-стилістичних особливостей афоризмів Й. В. Гете.

Об'єктом дослідження є афоризми Й. В. Гете з трагедії “Фауст” та роману “Вибіркові спорідненості”.

Аналіз попередніх публікацій з теми дослідження. Здебільшого, досліджуючи авторські афоризми, науковці цілеспрямовано розглядають лише один аспект. Це можуть бути лише стилістико-синтаксичні особливості, що характеризують особистий підхід письменника до конструювання афоризмів [3, с. 50-52]; структурно-семантичні особливості, де розглядають чинники афористичності та механізми формування афоризмів [1, с. 134-136], або лексико-семантичний аспект, який розглядає підґрунтя для створення афоризмів, такі як особистий життєвий досвід, вроджені якості людини, інтелектуальний та духовний рівень [4, с. 158]. Такий сконцентрований підхід дає змогу глибше розглянути певний аспект афоризмів та отримати детальніші результати дослідження, але не дозволяє комплексно проаналізувати творчий доробок окремого письменника.

Виклад основного матеріалу дослідження

Авторські афоризми -- це завжди щось відмінне та неповторне, оскільки подібні афористичні висловлювання є коротким викладом життєвого досвіду їх автора. Це означає, що вони були сформовані під впливом певних ситуацій, ґрунтуються на певному світогляді, відображають особисті почуття та переживання їх автора [2, с. 110-111]. Саме тому дібрані афоризми і мають ряд характерних особливостей, які в сукупності утворюють неповторний стиль письменника.

У результаті аналізу було виявлено такі структури афоризмів:

Афоризми зі структурою складного речення, що мають вищий рівень єдності порівняно з еквівалентами простого речення. Вони відрізняються тим, що в першій частині міститься незавершена думка, що слугує вступом або початком афоризму, який готує читача до більш глибокого осмислення інформації, що міститься в наступній частині. Такі поділяються на два підтипи: 1) афоризми, що мають дві предикативні частини, 2) афоризми що, мають три і більше предикативні частини.

Двокомпонентні афоризми функціонують на основі різних предикативних конструкцій:

1) складносурядних речень: “Man weicht der Welt nicht sicherer aus als durch die Kunst, undman verknupft sich nicht sicherer mit ihr als durch die Kunst”.

2) складнопідрядних речень: “Wenn du nicht irrst, kommst du nicht zu Verstand”. У таких афоризмах підрядні частини пов'язані за допомогою сполучників та сполучних слів.

3) безсполучникових речень: “Alles Vollkommene in seiner Art mufi uber seine Art hinausgehen, es mufi etwas anderes, Unvergleichbares werden ”.

Також особливістю афоризмів Й. В. Гете є певна “перевантаженість”. За винятком деяких речень з простою структурою, інші ускладнені однорідними членами речення, відокремленими членами речення, вставними словосполученнями та реченнями: “Sowohl bei der Erziehung der Kinder als bei der Leitung der Volker nichts ungeschickter und barbarischer sei als Verbote, als verbietende Gesetze undAnordnungen”. Сюди ж можна віднести велику кількість афоризмів з декількома предикативними частинами: “Neben denen dereinst zu ruhen, die man liebt, ist die angenehmste Vorstellung, welche der Mensch haben kann, wenn er einmal uber das Leben hinausdenkt”.

Афоризми-еквіваленти складної синтаксичної конструкції виходять за межі фрази, мають складну синтаксичну структуру і характеризуються внутрішньою єдністю. Афоризми цього типу, зважаючи на типи зв'язку між реченнями, можно поділити на наступні підтипи:

1) з послідовним зв'язком. Особливістю цього підтипу є те, що всі наступні речення доповнюють, або продовжують думку попереднього. Вилучивши один із компонентів такого зв'язку, вся конструкція перестає працювати: “Unsre Leidenschaften sind wahre Phonixe. Wie der alte verbrennt, steigt der neue sogleich wieder aus der Asche hervor”. В цьому прикладі ми можемо побачити, як друге речення більш детально розкриває ідею першого. Вони функціонують як взаємозалежні елементи, що створюють єдиний логічний контекст, який підтримує основну ідею афоризму і розширює його зміст;

2) з паралельним зв'язком. Паралельним зв'язком характеризуються речення, які мають схожу будову та несуть в собі однакове смислове навантаження: “Eine Tatigkeit lafit sich in die andre verweben, keine an die andre anstuckeln. Ein junger Zweig verbindet sich mit einem alten Stamme gar leicht und gern, an den kein erwachsener Ast mehr anzufugen ist”. Обидва речення порівнюють процеси взаємодії та поєднання. Але в той час, як перше речення висловлює думку буквально, друге речення є прикладом метафоричності та образності. Такий підхід дозволяє авторові підкреслити аналогію між різними явищами та поглибити розуміння їхньої сутності;

3) з комбінованим зв'язком. Цей підтип поєднує в собі два попередніх. Для його утворення необхідна наявність трьох або більше речень, які поєднані різними типами зв'язку: “Der Gluckliche ist nicht geeignet, Glucklichen vorzustehen. Es liegt in der menschlichen Natur, immer mehr von sich und von andern zu fordern, je mehr man empfangen hat. Nur der Ungluckliche, der sich erholt, weifi fur sich und andre das Gefuhl zu nahren, dafi auch ein mafiiges Gute mit Entzucken genossen werden soll”. В цьому прикладі два перших речення поєднані паралельним зв'язком. В обох описується людська природа та сутність. Вони слугують зачином, розгортають думку. Разом вони поєднані з останнім послідовним зв'язком, яке завершує розгортання думки, є своєрідною кінцівкою.

Досліджувані афоризми поділяємо на такі тематичні групи:

Філософські роздуми. Ця група репрезентована в обох творах найбільшою кількістю афоризмів, наприклад: “Unsre Taten selbst, so gut als unsre Leiden, Sie hemmen unsres Lebens Gang” (Фауст). Такі вислови надають читачам можливість задуматися над життям загалом, над його сутністю та цінностями. “Man eben alsdann sich am ersten entschliefit, abzuwarten, was uns die Zukunft lehren wird, wenn man gerade nicht sagen kann, was aus einer Sache werden soll”.

Знання. Особливу роль у творчості письменника відіграють афоризми пов'язані з мудрістю та розумом. Так, наприклад, автор показує взаємини людей, які мають різний рівень освіченості: “Es ist was Schreckliches um einen vorzuglichen Mann, auf den sich die Dummen was zugute tun ”, “Es gibt, sagt man, fur den Kammerdiener keinen Helden. Das kommt aber blofi daher, weil der Held nur vom Helden anerkannt werden kann. Der Kammerdiener wird aber wahrscheinlich seinesgleichen zu schatzen wissen”. Афоризми, які мають на меті заохотити читача до навчання в розумнішого за них: “Sich mitzuteilen, ist Natur; Mitgeteiltes aufzunehmen, wie esgegeben wird, istBildung”. Або такі, де лейтмотивом є навчання інших: “Mit wie wenig Wortenliefie sich das ganze Erziehungsgeschaft aussprechen, wenn jemand Ohren hatte zu horen”. Велика кількість афоризмів з цієї теми, може свідчити про те, що особливе значення у житті людини мають освіченість, самонавчання та розвиток.

Людські взаємини та почуття. Частіше всього відповідні афоризми пов'язані з почуттям кохання (закоханості) та відносинами між чоловіком та жінкою; “Unaufloslich mufi die Ehe sein; denn sie bringt so vieles Gluck, dafi alles einzelne Ungluck dagegen gar nicht zu rechnen ist”. Афористичність мови в таких випадках може бути зумовлена бажанням піднести світле почуття кохання над усіма іншими, надавши йому форми літературного вислову: “Neben denen dereinst zu ruhen, die man liebt, ist die angenehmste Vorstellung, welche der Mensch haben kann, wenn er einmal uber das Leben hinausdenkt”.

Серед функціонально-стилістичних особливостей можна виділити використання письменником таких стилістичних засобів як антитеза та епітет.

Антитеза ґрунтується на контрастному зіставленні двох протилежних, але пов'язаних між собою понять, явищ, речей, ідей чи образів. Використовується цей прийом для: 1) підсилення експресивності тексту; 2) акцентуванню на ключових моментах та підкреслення важливих думок; 3) підвищення аргументованості та переконливості.

Антитеза формується за допомогою двох антонімів. Найчастіше це використання повних антонімів: “Mit Kleinen tut man kleine Taten, Mit Grofien wird der Kleine grofi”, “Die Zeit ist kurz die Kunst ist lang”. Також антитеза може бути побудована за допомогою слів, які лише в певному контексті можуть вважатися антоніми: “Man sae nur, man erntet mit der Zeit”, “Grau ist alle Theorie, Undgrttn des Lebensgoldner Baum”.

Афоризми Гете, в яких використовується антитеза, характеризуються простотою філософських роздумів. Письменник не загортає їх в складні синтаксичні конструкції та не вдається до надмірної метафоричності. Автор подає два протилежних поняття та лаконічно виражає свою думку через звичайне протиставлення. Це дає змогу зробити афоризм чіткішим та виразнішим.

У результаті аналізу афоризмів,до складу яких входять епітети, виділяємо такі групи:

1) афоризми із тавтологічними епітетами: “Wer in einem gewissen Alter frtthere Jugendwunsche und -- Hoffnungen realisieren will, betrugt sich immer”. У наведеному прикладі епітет “fruhere” -- попередній, колишній; використовується у поєднанні зі словом “Jugendwunsche” -- юнацькі бажання, бажання молодості. Тавтологія проявляється у тому, що слово “Jugendwunsche”, в контексті твору, вже повідомляє про бажання, які були роки тому. Епітет “fruhere” вживається для того, щоб підсилити відчуття втраченого часу та смутку, від не здійснених бажань молодості.

2) афоризми із описовими епітетами. У аналізованих творах вони зустрічаються найчастіше. “Das Hochste, das Vorzuglichste am Menschen ist gestaltlos, und man soll sich huten, es anders als in edler Tat zu gestalten”, “Beglttckt, wer Treue rein im Busen tragt, Kein Opfer wird ihn je gereuen!”. Ці епітети вживаються задля того, щоб підкреслити найважливіші якості та особливості описуваних предметів, явищ чи осіб, створити чітке уявлення про них у свідомості читача та виразити до них своє ставлення, емоції та почуття.

3) афоризми із метафоричними епітетами: “Grau ist alle Theorie, Und grun des Lebens goldner Baum ”, “Selbst im Augenblick des hochsten Glucks und der hochsten Not bedurfen wir des Kunstlers ”. Головною функцією метафоричного епітета є емоціонально-експресивний аспект. Метафоричні епітети підсилюють емоційне враження від тексту, роблять його більш експресивним.

Висновки та перспективи подальших досліджень

афоризм гете синтаксичний семантичний

У результаті дослідження виявлено такі афоризми: афоризми-еквіваленти складної синтаксичної конструкції та афоризми зі структурою складного речення. Всі вони входять до складу тематичних груп «Філософські роздуми», «Знання», «Людські взаємини та почуття». Основними стилістичним засобами у творенні афоризмів виступають антитеза та епітети. Перспективою подальших досліджень можуть бути особливості перекладу афоризмів Й. В. Гете.

Список використаних джерел

1. Гулідова І. С. Структурно-семантичні особливості афоризмів американських поетичних текстів XX століття. Вісник ЛНУ імені Тараса Шевченка № (14), 2013. с. 133-137.

2. Калашник В. С. Афористичність поетичної мови Дмитра Павличка. Людина та образ у світі мови: вибрані статті. Харків: ХНУ ім. В. Н. Каразіна, 2011. С. 110-112.

3. Калашник Ю. І. Афористичність поетичної мови Тараса Мельничука: стилістико-синтаксичний аспект. Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна Серія «Філологія». 2020. Вип. 84. с. 49-55.

4. Прокопович Л. С. Функціонально-стилістичний аналіз афоризмів в романі Мирослава Дочинця «Мафтей». Лінгвостилістичні студії. 2019. Вип. 10. с. 154-161.

Размещено на Allbest.ru