Лексичні одиниці мікросистеми "рослини" у фольклорних текстах із Західного Полісся

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Волинський національний університет імені Лесі Українки

Лексичні одиниці мікросистеми «рослини» у фольклорних текстах із Західного Полісся

Р. Омельковець

Д. Свірса

Луцьк, Україна

Анотація

Стаття присвячена дослідженню лексичного складу говірок (лексико- семантична група ботанічної лексики), що становить особливий інтерес, адже саме в лексиці знаходять своє відображення різноманітні зміни в мовленні носіїв діалектів. Досліджено народно-творчу мотивацію назв рослин та їх семантичні особливості у фольклорних текстах із деяких населених пунктів Волинської та Рівненської областей. З'ясовано, що у фольклорі фітономени сприймаються як терміни, які відображають ставлення народу до рослинного світу, і, на відміну від деяких лексичних груп, ці назви не є випадковими. Фактичний матеріал підтверджує думку про те, що фольклор є важливою базою для створення народних назв рослин, а зафіксовані у фольклорних текстах фітономени відображають специфіку лексичної системи західно-поліських говірок. Встановлено, що в основі мотивації значної частини зафіксованої ботанічної лексики лежать легенди та перекази цього краю.

Ключові слова: флорономени, західнополіські говірки, мотиваційні ознаки, номінативна варіативність.

Annotation

Lexical units of the "plants" microsystem in folklore texts from Western Polissia

R. Omelkovets, D. Svirsa, Lesya Ukrainka Volyn National University, Lutsk, Ukraine

In linguistics, lexical semantics is one of the fundamental fields of study. The article highlights the issue of folkloristics in the context of lexical semantics, which is always relevant for studies. Studying the language of folklore is essential for understanding the traditional culture of the people and preserving the values of the nation embedded in rites, beliefs, and mythological images.

Linguistic studies of the motivational productivity of lexical groups or semantic fields are closely related to texts (folklore, folk poetry, spell texts). Lexical units of “plants” microsystem in folklore texts from western Polissia are of great linguistic importance in this context.

The internal form of many plants' names can be traced quite clearly, as we can see when elucidating the motivation of such phytonomens as maivka, molodylnyk, nekhvoroshch, vinychchia, serporiznyk, durmanyk, zaiacha kapusta (rabbit cabbage). Unfortunately, we cannot always establish the motivation for a particular name of a plant, some of them are influenced by folk etymology, as in the case of aiir (derived from the Turkish name agir).

The study of motivational characteristics of botanical vocabulary is combined with the field of extra-linguistic semantics (mythological images, magical actions, ritual practices, symbolic images), which brings motivational models into the field of culture. Phytonyms often appear in folklore texts and manifest a special symbolic meaning in their structure, such as widow's grass, hare's ears, Tatar potion, sabers, and vydiuk.

In many cases, the folk-creative basis of the motivation of plant names is found outside the folklore text, since we can only guess about the existence of such a text (for instance, the origin of the names of such plants as bozhe derevo (the God's tree), artemizida, etc.). Depending on the functional role, the same phytonym can have different meanings, e.g. krovavnyk is equally applicable to yarrow and St. John's wort. And medicinal marigolds,yellow pitcher plants, iron sedum, Asian honeysuckle, marsh marigolds, erect foxgloves, and celandine have the popular common name zhovtets (buttercup).

The cultural, historical, and ethnographic features of the Ukrainians, their traditions, and worldview have a significant influence on the semantic features of lexical folklorisms.

Key words: floronomes, Western Polissian dialect, motivational signs, nominative variability.

Вступ

Вивчення мовної особистості діалектоносія є важливим для збереження безцінного та невичерпного матеріалу минулого, який є опорою для теперішньої літературної мови. В.І. Голобородько справедливо зазначив, що «мова вмирає, коли наступне покоління втрачає розуміння значення слів» (Голобородько). Основою нашої культурної спадщини є фольклорні перекази, міфи, замовляння знахарів, легенди, вагоме місце в яких посідає ботанічна лексика. Чимало науковців докладно вивчали найменування на позначення рослин на основі фольклору, зокрема, В.В. Галайчук дослідив лексико-тематичну мікросистему «Рослини» в українських фольклорних тектах (Галайчук); С.А. Шуляк розглянула міфосвіт рослинних символів у текстах українських замовлянь (Шуляк); В.Т. Скуратівський на матеріалі дохристиянських легенд у своїй роботі «Русалії», зокрема розділі «Дерева і рослини», проаналізував на основі фольклорних сюжетів міфологічний аспект рослинного світу (Скуратівський). Дослідженням лексико-семантичної групи діалектної лексики в текстах народних пісень, записаних О. Гижею від лемків-переселенців, займався Ю.В. Грицевич (Грицевич).

Мета роботи - дослідження функціонування діалектної ботанічної лексики в переказах і легендах із Волині та Рівненщини.

Досягнення поставленої мети передбачає розв'язання таких завдань:

- визначити набір флорономенів у фольклорних текстах вказаної території;

- дослідити народно-творчу мотивацію зафіксованих назв рослин та їх семантичні особливості.

Джерелами дослідження послужили власні польові записи, здійснені експедиційним методом у с. Гірка Полонка Луцького р-ну Волинської обл., с. Зелене Вараського р-ну Рівненської обл., с. Зміїнець Луцького р-ну Волинської обл., смт. Клевань Рівенського р-ну Рівненської обл., м. Нововолинськ Володимирського р-ну Волинської обл., с. Полонка Луцького р-ну Волинської обл.

Матеріал і методи дослідження. Поставлена мета і завдання визначають необхідність використання описового методу спостереження над словом. Застосовується також прийом лексикографічного аналізу.

Результати дослідження та дискусія

Дослідження ботанічної лексики проходить крізь призму фольклорних та біблійних сюжетів, давніх повір'їв та легенд. Вивчення мотивації і ґенези фітоназв є двигуном у системі народної культури, який зберігає національну індивідуальність українців. Одні й ті ж самі явища сприймаються по-різному певними групами людей, що ідентифікує їх мовну особистість.

1. Деревій звичайний (Achillea millefolium L.) - відома рослина, яка широко використовується у народній медицині: заживлюує рани / затягує / для очіщення організму // в'ін в'ід кровоТеч'і / багато в'ід Чого / чаї з де^ире^Ів'ійу пови^еШайе ап'еЛп'іт // шче йо^Іго Курочкам/ Качечкам да/йут'/ йак маКен'к'і // (Плн). Деревій росте на луках, по узліссях, галявинах, біля доріг по всій території України (Гродзінський 133), росте по при дороги там с'ам (Змн). Найпоширеніше найменування - тис'ачовисник ((Омельковець 185), Гп, Змн, Злн, Плн). Рідше на позначення цієї рослини використовуються такі номени: кривауник ((Омельковець 101), Гп, Змн), б'іла кашка (Злн), солдац'ка трава (Плн), б'ілоговоуник ((Омельковець 28), Змн), ах'ілейа (Плн).

В основі таких іменувань лежать зовнішні ознаки рослини (біле суцвіття, будова листя і квітів) та лікувальні властивості (загоєння ран, зупинка кровотечі). За повір'ям, якщо назбиІрайеш тис'ачу лиСточк'іу дерев'ійу / то наберес'а мудрост'і і отримайеш ну таку Кав'іт' мав'ічну силу // (Злн). Назва солдац'ка трава має чітку народно-творчу мотивацію. За словами респондента, тис'ачовисник шче називайут' ах'ілейейу у чест' ахілеса // в'ін ^Імайе шче Назву солдац'ка трава може Через те шчоу т'і чави греки використовували йово йак маз' дл'а завойен'-.а ран / йе ж шче таЧиї фразеолов'ізм ахілесова пйКта / ти звайеш / в'ін означайе йавес'слабкеураз^Іливе ^Ім'ісце// (Плн).

У західно-поліських говірках зафіксовано ще такі номени на позначення деревію звичайного: багатотис'ачник (Омельковець 21), деревинка (Омельковець 61), індушник (Омельковець 84), кашка (Омельковець 90), кроЧивец' (Омельковець 103), маточник (Омельковець 122), пол'ова гречка (Омельковець 152), свиН'ушник (Омельковець 168), серпоризник (Омельковець 169), стоїтис'ачник (Омельковець 180). Мотиваційними ознаками цих найменувань також є морфологічні властивості рослини, їх вплив на організм людини чи тварини та кормові властивості.

2. Календула, або нагідки лікарські (Calendula officinalis L.) символізує вічне здоров'я, міцний імунітет: кожного маковейа ми збиірайем пуічок обеїрег йакиї називайеція макоївеїчик // туди уїход'ат' Ір'ізн'і тірави / там Ім'атка /меліса / чорнобриуц'і/микоЛаїчики /мак і ос' ц'а календула / вока туда кла^Ідец':а в'ід страшких хвороб // (Злн). Відома й легенда про цю рослину: бу^Іла ііїтор'ійа про хілопц'а /у к'ого буу хвориї брат і Луди йо^Іму скаЗали шчо йе така рослина / вока називалас' календула і ос' ц'а календула ^Іможе вилікувати буд' йаку хворобу // в'ін йійі знайшоу та веред ним стау такиїскладкиївибір/ровіійатиуве нав'ініа шчоб допомогтиув'ім л'уд'ам або вилікувати брата /ну і в'ін вибрау верше//брат по^Імер/а тоїхвопец' стау лікарем і ур'атувау баГато жиІт':іу // (Плн). Нагідки лікарські застосовуються у вигляді настою, чаю, мазі: календула допомагайе при проблемах з желудком / печ'інкойу / а також л'ікуйе гастрит / йазви // також можна полоскати рота йакшчо йе ранки / пити чаї йак заспок'іїливе і снод'іїне // (Злн).

На Західному Поліссі зафіксовано такі найменування на позначення цієї рослини: ног'ітки ((Омельковець 131), Плн, Змн, Злн, Гп), ноготк'і, ((Омельковець 131), Змн), гкитики (Гп), бакукец' (Омельковець 22), гвоздки (Омельковець 48), Жоута квітка (Омельковець 73), Жоуте смирд'ук'е (Омельковець 73), калачики (Омельковець 86), кот'ач'ілапки (Омельковець 100), крокіс (Омельковець 102), маветки (Омельковець 118), маргаритки (Омельковець 120), павурчик'е (Омельковець 138), по^Імочник Жоутиї (Омельковець 153), сердечник (Омельковець 169), стокрутки (Омельковець 180), тітїдани (Омельковець 185), йаг'ідки (Омельковець 202). Така кількість назв засвідчує той факт, що ця рослина добре відома волинянам і її широко використовують з різною метою, зокрема лікувальною. Більшість найменувань прямомотивовані.

3. Полин гіркий (Artemisia absinthium L.) - багаторічна трав'яниста рослина, яка в народі іменується удовина трава (Плн). Такий фітономен мотивований смаковими властивостями рослини - гіркий смак, який можна порівняти з гіркою долею вдови. За свідченням респондентів, була така чаклунка / вода варила з'іл':а / жила в сеіїл'і і володіла магійейу / йіІйіус'і бойалис'а / уважали в'ід'мойу // дурні л'уди убили йійі чоловіка / шчоб помститис'а йії // тоді чаклунка зварила з'іл':а з полину та усіх отруйіла // а полин з тих п'ір прозвалиудовинойу травойу // (Плн).

У західнополіських говірках полин гіркий має ще й такі назви: артем'із'іда (Омельковець 20), бил'кик ((Омельковець 26), Клв), полин (Плн, Клв), чоркобил'ник ((Омельковець 198), Клв), боже деревко (Омельковець 30), в'інич:'а (Омельковець 43), дикиї перец' (Омельковець 64), чорнобил' (Омельковець 198). діалектний ботанічний лексика семантичний флорономен

Серед календарно-обрядових традицій можна виокремити освячення полину на Святу Трійцю: йа Іпомн'у коїли йа буу шчемалиї /мойа баба брала пуічок поЛин'і і ходила до Церкви на тр'іїц'у і с'в'аТила йоГо / потім воНа приходила додому /забушувала йоГо і зберігала / вики дати йоГо не Можна було // а уже коли ми перейіЖІали до новойі Хати / воНа брала тої пучок поЛин!/ п'ідбал'увала йоГо і ходила обкур'увала кути Хати і шепт'іла собі під ніс/ промоуїл'ала / од гірвойі доліубережи / нечистого не підпусти // (Гп). За давніми традиціями, полин носили на хресті у перший день Святої Трійці, щоб відлякувати русалок. Трава для хрещених дуже пахуча, а для нехрещених - смердюча (Воропай 106).

Травники використовують полин гіркий як знеболювальний, протизапальний препарат (Гродзінський 360), а також коїли з вухами пробілема / то робили напар з поілину / і шчоб не удихати ту пару / закривали ніс / закривали усе / і йак рукойу зн'аїло // аїле з ним треба дуже обережно обрашватис'а бо л'удина післ'а веІликойі дози йак зума сходит' // (Плн), спостерігається наростання явищ збудження з наступним пригніченням (Гродзінський 360).

4. Лепеха звичайна (Acorus calamus L.) вважається священною рослиною, якою застеляють підлогу на Святу Трійцю: йакшчо починати з дауніх чабіу / саме з леГенд / одва з теор'ії/ шчо Саме коли ісусуйіж:ауу йерусаїлим / йому дорогу стеїлили левехойу / бо уже тоді Іл'уди звали про йійі цііл'ушчі уласітивост'і // зазвичаї на с'в'аїту тіріїц'у збиірайут' леїпеху свіжу / зрізайут' йійі так / шчоб стебіло буїло наїбіл'ш грубим / Іноді бавіт' бачиу наполовину розрівайут' / уздоуж стебіла / шчоб відкрити баупіл лиХток і шчоб ореї ароімат навоун'увау ус'у хату // (Нв). Серед цілющих властивостей лепехи головну роль відіграє її запах: ароімати левехи доволі непобані / Імайут' антисептичні улаХтивост'і шчо сприйайе знезараженіу повітр'а // (Нв). Зафіксована й легенда про цю рослину: Коїли івус уХодиу у йерусаїлим то йому дорогу стеїлили пеуними рослинами / йіхау він на вербл'уд'і і стеїлили дорогу / а та рослина то йе лепеха / бо він йакуо^ісоблен':а сина бога / Хисте створініа / тому він не мау брудвитис'а у земілі і пиїл'уц'і // і на св'а^іта весвойу ми викориХтовуйемо саме лепеху йак символ чистоти і білиз'кості до бога // (Нв).

На Західному Поліссі лепеху звичайну називають вепехом ((Омельковець 109), Злн), айіром ((Омельковець 17), Змн, Нв), татарс'ким ^із'іл':ам (Змн, Гп), айіром болот'аним (Омельковець 17), бабками пахП'ушчими (Омельковець 21), Ілепехом справедливим (Омельковець 110), Ілуковицейу (Омельковець 116), павичами (Омельковець 138), ривухойу (Омельковець 160), шабел'ками (Омельковець 199). В основі мотивації назви татарс'ке віліа - розповідь про те, що післ'а навали татар пойавилас'у різкахоЩ'а лепеха (Змн) (Свірса 88).

5. Мак дикий (Papaver rhoeas L.) славиться своїми лікувальними властивостями, а також згадується у фольклорних сюжетах та народних повір'ях.

На Західному Поліссі з насіння маку виготовляють снодійний засіб: Імаков'і Ізерна ми заливали окіропом / нактойували / остуїжали / а Іпот'ім проріджували і пили цеї вап'іі йак снод'іїне/ але добаул'али туди васт'іїз Меду або молока // (Нв), тому що мак заспокійливо діє на центральну нервову систему, має легкі снодійні й болетамувальні властивості (Гродзінський 260).

Побутує й легенда про макове молочко: ковис' короліу побіли Напойем з Макового молока / з медичнойі точки Зору Маков'і Зерна Майут' наркотичну д'ійу на л'удину / то мабут' саме тому королі Сили йіх Серед с^Імерт'у шчоб полегшити соб'і шл'ах// (Нв).

Мак вважається одним із найкращих оберегів від нечистої сили. За народним повір'ям, коробка з насінням маку відганяє злий сон: ко^Іли бабус'і не іїтало мойа мама дуже сумувала і кожну н'іч йіїскилас' мати / це дуже йійі л'акало / памйатайу з дитинства вода плакала кожниї веч'ір і дек'іл'ка рок'іу вона маїже не спала // одного дн'а во^Іна уже та^Іка замучена була / пішла до Церкви / йії одва Л'ітн'а ж'інка скавала покласти п'ід подушку звайеш шо/ коробочку мака //вова так і зробила і це допомогло // (Злн).

У західнополіських говірках зафіксовано й такі номени на позначення цієї рослини: блекота (Омельковець 29), вид'ук (Омельковець 42), кук'іл' (Омельковець 104), мед'ух (Омельковець 123), скакун (Омельковець 172), червониїмак (Омельковець 196), самовіїник (Злн), дурман:ик ((Омельковець 69), Нв). Назва дурман:ик пов'язана зі снодійною дією маку дикого, самосіїник - зі способом поширення насіння.

6. Ялівець звичайний (Juniperus communis L.) - вічнозелена хвойна рослина, невелике дерево або високий кущ. У західнополіських говірках ялівець звичайний називають мож:ев'ел'ник ((Омельковець 125) Змн, Плн, Нв), йалоуЛик (Омельковець 203), йалоуб'ік (Омельковець 203), йалоучик (Омельковець 203), йалина ((Омельковець 202), Змн, Плн, Нв). Житель м. Нововолинськ поділився такою інформацією: у дитинстві коли йа буу маленкиї мойа бабус'а розкЛадувала у різні кутки кімнати по Г'ілоціі св'іжозр'ізанойі йалини і ка^Ізала шчо так спати буде крепше і згадувала христийанску левенду про покланц'а іл':у якиї закнуу п'ід цим деревом // (Нв).

Також йалину використовують для запалювання вогню: в'ін дуже Гарно горит' / шчо йе доволі кориснойу р'ічіу у господарстві // сушен'і йалини можна використовувати йак природнії с'ір^Іник/ во^Іни спаілахуйут' просто митіево і дадут' Сарниї жар / але не можна роздал'увати ^Іними печ'і/усе воЛо збирайеціа і ви можете бавіт'отрубітис'а// (Нв).

7. Конвалія травнева (Convallaria majalis L.) - рослина неймовірної краси. На Західному Поліссі вона іменується так: вайач'і вушка (Змн), бутончики ((Омельковець 38), Змн, Плн, Гп), Іландиш ((Омельковець 107), Змн, Плн, Гп, Клв, Нв), майіука ((Омельковець 118), Змн), воуча кукурузка (Плн), молодил'ник (Омельковець 126), сердечник (Омельковець 169). Існує багато легенд щодо її виникнення. Респондент із с. Зміїнець розповів таку, де згадує цю рослину, називаючи її конвал'ійа: дауНим дауНо жиіла одна зла чаКлунка йака чарувала з'іл':а і тим Самим вс'і бідували / звірі і Луди // нІКто не наважуваус'а йії заважат' і знаїшНис'а т'іки заїрі / маНен'к'і таК'і заїрі / йаК'і вирішили зйісти все шчо в вейі було /ус'і забаси / тим самим не дати йії чаклуват' // в'ід'ма це прозвала і убила / перетворила ус'іх ваїц'іу на конвал'ійі заНишиуши т'іки вуха в'ід них//з тих п'ір Кажут'/ шчо хто випйе відвар з конвал'ійіу / тої отримайе надзвиНаїно хоробре серце / йаку цих маНен'ких зв'ір'іу // (Злн).

Інша легенда оповідає, що конвалія з'явилася зі сліз цариці. «Жила царівна славна, яка дуже покохала принца. А у тому Волинському краї дівчина, немов русалка, мандрувала полями та лісами і чарувала всіх своїм голосом. Принц насолоджувався її співом і сам не помітив як закохався. Якось цариця почула спів дівчини і пішла на його мелодію. Там вона побачила, що царевич цілує співачку, затужила й заплакала. Де сльози капали, конвалії білосніжні виростали» (Семенюк 37-38).

У народній медицині настій із цієї рослини використовують як протизапальний, серцево-судинний, а також снодійний препарат: майе позитивниї уплиу при сердечнії недостаточност'і / т'і дамі наіїтойечкі можна використовуват' дл'а л'ікуван'-.а глаз / промиват'йіх/ ну заКален:'а слизовойі/шче таМож використовуйут'при бе^Іс:он':іц'і// (Нв).

Проте настій із конвалії травневої має ще й побічну дію: при велик'ії дозі йакшчо баГато в'ухат' конвал'ійі / то може погІршитис'а самопочут':а /усе л'еКарство усе йад / або також йакшо ставити от у себе у кімнаті / Ставити конвал'ійі у вазочку з водойу / то вода також набитуйеція з нейі речовин К'ісла йаКих з ційейу водойу треба бути дуже обережним /у нійакому випадку не дават' д'іт'ам йакос' контактуват'// (Нв).

8. Конюшина повзуча або біла (Trifolium repens L.) - трилиста рослина, рідше чотирилиста, яка вважається зеленим талісманом на удачу: йакшчо знаїти чотирилисну кон'ушину то на удачу / йійі знаїти дуже важко / це мутац'ійа / вода одна на міл'йон тр'оКисних // зазвичаї йа завушуйу у Книжці та ношу при собі йак оберег або йім // таКож чотирилисник треба знаїти самому бо йакшо купити то удачі не буде // одного дн'а йа знаїшоу бавіт' шестилисниї Клевер / йа бережу йово йак з'іниц'у вка // (Клв). Завдяки формі листя, конюшина є символом кохання: листочки клевера нагадуйут' ^|серце / тому йакшчо знаїшоу / то н'іколи не ^|будеш самотнім // (Клв).

На Західному Поліссі чотирилисник вішають над дверима від нечистих духів: удома у нас висит' над двер'ми вайача капуста / вона обер'ігайе в'ід Слого/тобто дл'а безвеки // (Нв).

У західнополіських говірках зафіксовано й такі номени на позначення конюшини повзучої або білої: кілевер ((Омельковець 92), Нв, Клв, Плн, Гп), Ізайача какуста (Нв), чотирилисник (Нв, Клв, Плн), тр'овисник (Нв, Клв, Плн), б'іла кашка ((Омельковець 91) Плн), гор'ішина (Омельковець 54), го|р'ішки (Омельковець 54), д'атлина (Омельковець 70), йетил' (Омельковець 70), кис|лички (Омельковець 91), л'уцерна (Омельковець 116), смок|тушка (Омельковець 174), йатилин' (Омельковець 204).

Мотиваційними ознаками таких найменувань є колір квітів і форма листя рослини. Фітономени Зайача каПуста та кисЛички утворилися тому, що на волин'і здауна заведено на зиму консервувати / квасити капусту /і на смак ц'а ^ізайача кавуста / тобто чотирилисник / буде Мати кисЛинку / шчо Маїже так вамо йак квашена кавуста на смак// (Нв).

Назви рослин можна віднести до конкретних груп за такими мотиваційними моделями:

а) назва рослини мотивована її формальними зовнішніми ознаками: бутончики, ягідки, горішина, самосійник тощо. Формальні ознаки можуть бути різними: аїр болотний, тому що росте на болоті; маївка через те, що починає цвісти у травні; білоголовник, жовта квітка, біла кашка, червоний мак - вказівка на колір квітів;

б) найменування із зоонімним компонентом: свинюшник, котячі лапки, заячі вуха тощо;

в) назви із етнонімним складником: татарник, татарське зілля;

г) номени із складником, що характеризує людину (ознаки, властивості): дикий перець, лепех справедливий;

д) найменування із урахуванням фітотерапевтичних особливостей: солдатська трава, сердечник;

е) із вказівкою у назві на отруйність рослини: дурманник, вовча кукурузка;

є) із числовим компонентом, пов'язаним із формальною ознакою чи з магією числа: чотирилисник, тисячолисник, стокрутки;

ж) із використанням складника з міфологічним значенням: боже деревко, артемізіда.

У багатьох випадках одну рослину (тільки за назвою) не можна віднести до конкретної групи. Наприклад, вовча кукурузка на позначення конвалії травневої - рослина отруйна. Це відображається у складникові 'вовча': вовк - це хижа тварина, яка символізує жорстокість. Водночас суцвіття рослини нагадує "кукурузку", тобто її назва мотивована і формальною ознакою. Вузькореґіональна специфіка, відображена у назвах, може спричиняти й до підміни денотата. Наприклад, кровавником (від властивості спиняти кровотечу) в одних місцевостях називають деревій звичайний, а в інших - звіробій звичайний. Назву жовтець мають такі рослини: нагідки лікарські, глечики жовті, дивина залізняковидна, жовтець азіатський, калюжниця болотна, перстач прямостоячий, чистотіл великий.

Внутрішня форма багатьох назв простежується досить виразно, як це бачимо при з'ясуванні мотивації таких фітономенів: маївка, молодильник, нехворощ, віниччя, серпоризник, дурманник, заяча капуста тощо. На жаль, встановити мотивацію тієї чи іншої назви рослини можемо не завжди, і тому декотрі навіть зазнають впливу народної етимології, як от: аїр.

Висновки і перспективи дослідження

Вивчення мови фольклору необхідне для розв'язання низки проблем традиційної культури народу: збереження духовної спадщини, а саме обрядів, повір'їв, міфологічних уявлень. Зі словесною компонентою (легенди, перекази, замовляння) тісно пов'язані лінгвістичні дослідження мотиваційної продуктивності лексичних груп або семантичних полів.

Дослідження фітономена як одиниці культури надає можливість спиратися на великий пласт фольклорних та етнографічних джерел. Варіативність використання рослин в обрядових практиках і їх згадування у фольклорних мотивах визначають багатство цієї лексико-семантичної групи.

Список умовних скорочень назв населених пунктів

Гп - с. Гірка Полонка Луцького р-ну Волинської обл.

Злн - с. Зелене Вараського р-ну Рівненської обл.

Змн - с. Зміїнець Луцького р-ну Волинської обл.

Клв - смт. Клевань Рівенського р-ну Рівненської обл.

Нв - м. Нововолинськ Володимирського р-ну Волинської обл.

Плн - с. Полонка Луцького р-ну Волинської обл.

Список використаної літератури

1. Воропай, Олекса. Звичаї нашого народу: Етнографічний нарис. Мюнхен: Українське видавництво, 1958.

2. Голобородько, Василь. Летюче віконце. Київ. Видавництво «Український письменник». 2005.

3. Грицевич, Юрій. Лемківська лексика у фольклорних записах Ореста Гижі. Лінгвостилістичні студії, вип. 10, 2019, с. 29-44.

4. Лікарські рослини: Енциклопедичний довідник, за ред. А. Гродзінського. Київ: Видавництво «Українська Енциклопедія» імені М.П. Бажана; Український виробничо-комерційний центр «Олімп», 1992.

5. Омельковець, Руслана. Словник ботанічної лексики західно-поліських говірок. Луцьк, 2016.

6. Свірса, Діана. «Найменування рослин-оберегів у фольклорі Західного Полісся». Scripta manent: Молодіжний науковий вісник факультету філології та журналістики, вип. 10, 2023, с. 83-9.

7. Семенюк, Анатолій. Легенди Ковеля: Бувальщини, народні перекази. Луцьк: Надстир'я, 2009.

8. Скуратівський, Василь. Русалії. Київ: Довіра, 1996.

9. Шуляк, Світлана. Міфосвіт рослинних символів у текстах українських замовлянь. Філологічні студії. Науковий вісник Криворізького державного педагогічного університету, вип. 9, 2013, с. 643-9.

References

1. Voropai, Oleksa. Zvychai nashoho narodu: Etnohrafichnyi narys. Miunkhen: Ukrainske vydavnytstvo, 1958.

2. Holoborodko, Vasyl. Letiuche vikontse. Kyiv. Vydavnytstvo “Ukrainskyi pysmennyk”. 2005.

3. Hrytsevych, Yurii. “Lexical Units of Lemky Dialect in the Folklore Records of Orest Hyzha.” Linguostylistic Studies, iss. 10, 2019, pp. 29-44.

4. Likarski roslyny: Entsyklopedychnyi dovidnyk, edited by A. Hrodzinskoho. Kyiv: Vydavnytstvo “Ukrainska Entsyklopediia” imeni M. P. Bazhana; Ukrainskyi vyrobnycho-komertsiinyi tsentr «Olimp», 1992.

5. Omelkovets, Ruslana. Slovnyk botanichnoi leksyky zakhidnopoliskykh hovirok. Lutsk, 2016.

6. Svirsa, Diana. “Naimenuvannia roslyn-oberehiv u folklori Zakhidnoho Polissia.” Scripta manent: Molodizhnyi naukovyi visnyk fakultetu filolohii ta zhurnalistyky, iss. 10, 2023, pp. 83-9.

7. Semeniuk, Anatolii. Lehendy Kovelia: Buvalshchyny, narodni perekazy. Lutsk: Nadstyria, 2009.

8. Skurativskyi, Vasyl. Rusalii. Kyiv: Dovira, 1996.

9. Shulyak, Svitlana. “The mythoworld of flora symbols in the text of Ukrainian exorcisms. Philological Studies.” Scientific bulletin of Kryvyi Rih State Pedagogical University, iss. 9, 2013, pp. 643-9.

Размещено на Allbest.Ru