Запозичення як елемент мовної характеристики у повістях Б. Коломійчука

Размещено на http://www.allbest.ru/

Запозичення як елемент мовної характеристики у повістях Б. Коломійчука

Баракатова Неонілла Анатоліївна

Barakatova Neonilla Кандидат філологічних наук, доцент

Національний технічний університет "Дніпровська політехніка"

Мовні характеристики персонажів будь-якого твору зумовлені, як відомо, не лише жанровими особливостями оповіді, але й часо-просторовими її характеристиками. Події детективних повістей Б. Коломійчука відбуваються на початку ХХ століття у Львові, який перебував під владою то Австро-Угорщини, то Польщі, що не могло не позначитися на політичному, економічному й соціально-культурному житті тогочасного суспільства і відобразилося, серед іншого, й у доборі засобів спілкування персонажів. Тож мовний регістр повістей не є цілковито уніфікованим: серед головних дійових осіб є носії різних мов і, безперечно, сам автор часом послуговується регіональними як лексемами, так і одиницями інших мовних рівнів.

Серед запозичень, як відомо, розрізняють варваризми, вкраплення, запозичені слова, інтернаціоналізму екзотизми тощо. Найбільш помітну й специфічну групу лексики детективних творів Б. Коломійчука становлять варваризми, тобто іншомовні або створені за іншомовним зразком слова чи звороти, що "зберігають структурні ознаки чужих мов, по-різному пристосовуючись до фонетики, морфології української мови" [4, с. 62]. Як недостатньо освоєні запозичення, ці одиниці характеризуються різноплановою варіативністю (графічною, фонетичною, граматичною, семантичною, функціонально-стилістичною) і, відповідно, не підпорядковуються системі мови-реципієнта.

Широке розуміння варваризмів як лексичних одиниць дає підстави розрізняти, залежно від їхнього походження, латинізми, галліцизми, германізми, грецизми, полонізми тощо [4, с. 62]. Зокрема, полонізмами О.Б. Ткаченко вважає "різновид запозичення - слово, його окреме значення, вислів тощо, запозичені з польської мови або утворені за її зразком" [6, с. 503]. персонаж твір коломійчук

Ужиті Б. Коломійчуком у мовній канві своїх творів польськомовні або утворені за її зразком одиниці є доволі продуктивним прошарком, який зберігає ознаки свого походження, як-от: фризієр (3, с. 97) [fryzier] `перукар'; кац (3, с. 99) [kac] `перегар'; шмата (3, с. 59) [szmata] `ганчірка' та ін. Значну кількість полонізмів становлять побутовізми на зразок флячки (3, с. 29; 104) [flaczki] `рубці'; цинамон (3, с. 30) [cynamon] `кардамон'; креденс (3, с. 32; 82) [kredens] `буфет'; коц (3, с. 33) [koc] `плед'; кнайпа (3, с. 65; 155) [knajpa] `паб'; футерко (3, с. 80; 82) [futerko] `хутро'; фацет (3, с. 169) [facet] `чолов'яга'; слухавка (3, с. 163; 182; 195) [sluchawka] `телефонна трубка'; "плястерек" (3, с. 202) [plasterek] `плаский шматочок', хоча, безперечно, трапляються й лексеми абстрактної і навіть термінологічної семантики, напр.: сатисфакція (3, с. 111) [satysfakcja] `задоволення'; мальовидло (3, с. 30) [malowidlo] `картина'; тлусте (3, с. 85) [tluste] `жирне'; імпреза (3, с. 87) [impreza] `захід'; "кримінал" (3, с. 35) [kryminal] `детектив'; вар'ят (3, с. 53) [wariat] `божевільний'; емерит (3, с. 17) [emeryt] `пенсіонер'; Вігілійний вечір (3, с. 104) [wieczor Wigilijny] `Святвечір'; емеритура (3, с. 62) [emerytura] `пенсія'. Здебільшого польськомовні запозичення мають частиномовний статус субстантивів, проте спостерігаємо також і прикметникові форми: кляшторний (3, с. 116) [klasztorny] `монастирський'; зграбний (3, с. 214) [zgrabny] `стрункий' тощо.

Уживання Б. Коломійчуком полонізмів або слів, запозичених за посередництва польської мови, не лише створює відповідний колорит епохи й місцевості, де відбуваються події творів, а служить ще й маркером двомовного персонажа, який віддає перевагу польським найменуванням, аби свідомо уникнути міжмовної омонімії. Так, використовуючи лексему філіжанка (3, с. 5; 120; 121; 186; 210) [filizanka] у значенні `чашка', письменник оминає український іменник через небажані асоціації зі словом czasza, що по-польськи означає `череп'; іменник фотель (3, с. 160; 168) [fotel] заступає український відповідник `крісло', оскільки польською krzeslo означає `стілець', візитівка (3, с. 190) [wizytowka] у значенні `візитна картка' дозволяє відмежуватися від візитка, яке в українському лексиконі найменовує спеціальний костюм, призначений для відвідин, візитів, та ін.

Часом полонійні елементи в текстах детективних повістей демонструють часткову адаптацію до української мови на її різних рівнях. Це може бути звукова (і відповідно графічна) подібність до фонетичного ладу української мови: найчастіше вживання [i] на місці польських [o] та [o]: двірець (3, с. 9; 10; 213) [dworzec] `вокзал'; народовість (3, с. 17) [narodowosc] `національність'; бігос (3, с. 108; 109) [bigos] `бігос'; жидівський (3, с. 122; 164) zydowski `єврейський'; хідник (3, с. 155; 175) [chodnik] `тротуар'; на позір (3, с. 32) [na pozor] `зовні, на вигляд'; або пристосування інших голосних чи приголосних, як-от: ресторація (3, с. 9; 15) [restauracja] `ресторан'; навчителька (3, с. 136) [nauczycielka] `вчителька'; торговисько (3, с. 155) [targowisko] `базар'; направду (3, с. 22) [naprawd^]; п'єц (3, с. 151) [piec] `піч.

На рівні словотвору типовими прикладами слугують суфіксальні одиниці, в яких постає закономірна заміна польського суфіксального е на українське о, зокрема в лексемах типу пляцок (3, с. 30; 31) [placek] `солодкий пиріг/коржик; торт'; керунок (3, с. 35) [kierunek] `напрямок'; трафунок (3, с. 51) [trafunek] `щасливий випадок'. Зрідка спостерігаємо морфологічну адаптацію, а саме перетворенні на рівні граматичної категорії числа іменників, де значення множини польської мови втрачається і набуває в українській семантики однини, напр.: конфітур (3, с. 189) [konfitury] `варення'; студії (3, с. 181) [studia] `навчання (у вищій школі)'; також це можуть бути граматичні форми на позначення назв родинних зв'язків, зокрема чоловіка і дружини, де остання іменується через називання чоловіка за родом діяльності чи посадою: пані професорова (3, с. 184) [Pani Profesorowa] `дружина професора'; професорова (3, с. 199) [(Pani) Profesorowa] ` професорська (дружина)' або на прізвище: пані Боднарова (3, с. 25) [Pani Bodnarowa] `пані Боднар'.

Подекуди в текстах детективних повістей Б. Коломійчука спостерігаємо перенесені з польської мови в українську окремі синтаксичні конструкції, які завжди характеризують мовлення персонажа-поляка або його співрозмовника. Такі синтаксеми зазвичай не містять перекладу, а їхня семантика встановлюється через загальний контекст розмови, напр.: Не повім (3, с. 8) [nie powiem] `Не скажу'; Зимно, холєра (3, с. 115) [zimno, cholera] `Холодно, дідько'; мельдую послушнє (3, с. 182) [melduj^ poslusznie] `Слухняно доповідаю'; вважати на себе (3, с. 200) [uwazac na siebie] `зважати на себе'.

Часом у межах одного тексту знаходимо випадки паралельного вживання різних графічних варіантів з однаковою семантикою, напр.: жидівка (3, с. 117) [zydowka] і єврейка (3, с. 29); жиди (3, с. 121) [zydzi] i євреї (3, с. 29); поліціянт (3, с. 24; 30; 32; 33; 35; 61; 101; 102; 121; 174) [policjant] i поліцейський (3, с. 35); пляшка "Baczewski" (3, с. 63; 108) i пляшка "Бачевського" (3, с. 66); Галіція (3, с. 80; 148) [Galicja] і Галичина (3, с. 98); телефонічний апарат (3, с. 162; 163) [aparat telefoniczny] і телефонний апарат (3, с. 193; 212). Відтворені кирилицею полонізми полегшують і прискорюють сприйняття тексту читачем, особливо з територій Лівобережжя України, де такі варіанти, що зберігають особливості мови-донора, практично не вживані.

Загалом же в лінгвістичній науці термін варваризм уживають у вузькому розумінні, вважаючи такими лише слова, що трапляються в писемному мовленні в чужомовному графічному оформленні. Дослідниця Є. А. Карпіловська виокремлює адаптовані та неадаптовані запозичення, так звані вкраплення, які вводять до складу лексикону нові слова і форманти [2, с. 4].

Запозичення неадаптовані, особливо вжиті мовою оригіналу, на думку М. І. Навальної, нерідко ускладнюють сприйняття інформації носіями мови [5, с. 125]. Дослідник Р. Вишнівський зазначає, що "ці лексичні одиниці зазвичай мають еквіваленти в мові-реципієнті, вживаються передовсім для того, щоб... передавати аромат чужої мови і тим самим наблизити читача до мовної специфіки того національного середовища, про яке повідомляється" [1, с. 99].

Саме з такою метою використовує Б. Коломійчук цілі мікротексти з вкраплень, відтворені засобами польської графіки. Здебільшого такі уривки перекладаються самим автором творів у ремарках до цих реплік персонажів, напр.: "Dzi^kuj^ za kwiaty. Czekam na Ciebie dzis wieczorem. Przyjdz, jesli chcesz...Bejla" (3, с. 29); "Od klubu milosnikow sztuki kawiarni "Rembrandt". Serdecznie prezentujemy" (3, с. 30); Dok^d jedziemy? (3, с. 120); Ulica Miodowa... do synagogi... (3, с. 120); Nawet Pani Cesarzowa pali tyton z miasta Lwowa (3, с. 188); Niema sprawy, szefie (3, с. 189), що зберігає атмосферу описуваного часу і його реалій без шкоди для сприйняття змісту. Зрідка автор детективних повістей уживає іншомовні вкраплення у формі словосполучень, які можуть завершувати речення, записане українською, напр.: Я палко хотів... потрапити на засідання. klubu... milosnikow sztuki (3, с. 45); Вістович черкнув на ньому своє "Zgadzam si§" (3, с. 61), не подаючи при цьому перекладу, а сподіваючись, імовірно, на очевидність семантики таких конструкцій з огляду на загальний контекст. Переважна більшість таких випадків представлена онімами різних груп, як-от: "Haleluja" (3, с. 87); Bartolomej Rakowski (3, с. 102); заклад "Pijalnia wodki" (3, с. 107); газета "Czas" (3, с. 108); ресторація "Hotelu Krakowskiego" (3, с. 179); Tyton z miasta Lwowa (3, с. 188); tyton lwowski (3, с. 188), які за своїм фонетичним оформленням й уживанням наближаються до інтернаціоналізмів.

Така ситуація не створює перешкод жодному реципієнтові-носію української мови, на відміну від тієї, де записані засобами кириличної графіки лексеми можуть становити труднощі з розумінням, оскільки ані контекст, ані необхідні, але відсутні ремарки з поясненнями не сприяють усвідомленню позначуваних ними понять, а саме: (свіжа) "кайзерка" (3, с. 15; 189); з'їв "кайзерку" (3, с. 68); Лемберг (3, с. 17; 22; 59; 64; 76), відсилаючи сучасного читача до історичних та культурно-побутових тогочасних реалій. Набагато сприятливішими в цьому плані є випадки, де полонізми витлумачуються автором через підрядкові ремарки, особливо тоді, коли маємо справу з міжмовними омонімами, напр.: Самковський записав, що при цій особі не було доводу (3, с. 171) (з перекладом у ремарці "від пол. dowod - паспорт"); За її словами, абсольвентка жіночої гімназії імені королеви Ядвіги у Львові (3, с. 171) (з перекладом у ремарці "від пол. absolwentka - випускниця"). Якщо ж надалі в тексті автор і вживає ці одиниці без перекладу, то читач є вже підготовленим до їх сприйняття, як-от: Найперше скажу, що Софія Вільчевська насправді не була абсольвенткою гімназії імені королеви Ядвіги (3, с. 181).

Ще один мовний регістр у текстах збірки Б. Коломійчука "В'язниця душ" з'являється, коли на арені подій з'являються дійові особи, які є громадянами Австро-Угорської імперії і за походженням австріяками. Відповідно німецькомовні вкраплення як різновиди запозичень є органічним складником "іноземного образу" певного персонажа, підкреслюючи вчергове національну різноманітність мешканців тогочасного Львова-Лемберга. Такі одиниці являють собою репліки окремих дійових осіб твору, як-от: Halt dein verdammtes Maul (3, с. 39); ScheiBe! (3, с. 56); Meine liebe Gretchen (3, с. 84); Das ist toll! (3, с. 157); Ich bin ganz Ohr (3, с. 191); Am Apparat! (3, с. 193); Die Kontrolle! (3, с. 213); Ein Scheissdreck werde ich tun! (3, с. 216); Verpiss dich! (3, с. 216); Schickse (3, с. 216) чи певні власні назви, а саме: Goethe "Wanderers Nachtlied" (3, с. 83); "Wienner Soldaten" (3, с. 87); Evidenzbureau (3, с. 96; 128); "Einsamkeit" (3, с. 157); "Roth- Handl" (3, с. 192); Felner (3, с. 193); "Ewigkeit" (3, с. 195); "Deutsches Reich" (3, с. 212). Зрідка такі конструкції, окрім одиниць німецької мови, можуть містити слова в англійській транслітерації, як, напр., прізвище одного з головних персонажів: Haben sie dir ins Gehirn geschissen, Vistovycz? (3, с. 39). Однак усі вони обов'язково витлумачуються в авторських поясненнях. Уживання одиниць, записаних засобами німецької графіки без перекладу, Б. Коломійчук допускає лише тоді, коли контекст сприяє розумінню їхнього змісту: Баденська газета "Kurort Nachrichten" на другій сторінці містила повідомлення про те, що маг-ясновидець, а також цілитель Вінцент Гаусман даватиме сеанси 2 вересня у Бадені... (3, с. 17) або в тому разі, якщо раніше такий переклад уже подавався, напр.: Auf Wiedersehen (3, с. 6; 13) (з перекладом у ремарці), а на с. 92; 124; 183; 195 - без перекладу.

Широту світогляду та добру орієнтацію у світських і модних тенденціях своїх персонажів Б. Коломійчук передає через появу в їхньому лексиконі загальновідомих етикетних та інших фраз, запозичених з французької. При цьому відбувається цілковите збереження графіки мови-донора за відсутності перекладу, що загалом не шкодить сприйняттю змісту таких конструкцій, напр.: Voila! (3, с. 131); Au revoir (3, с. 132). Лише незнайомі широкому загалу фрази наводяться з авторським коментарем у ремарці, як-от: Oui c'est moi (3, с. 60).

Незначну продуктивність у текстах детективних повістей виявляють вкраплення англомовного походження, які стосуються переважно понять жіночої моди ("Lash Lure" (3, с. 162); "Diorissimo" (3, с. 81); "Eau de cologne" (3, с. 97), чужомовність яких в українськомовному тексті підкреслюється за рахунок виділення їх курсивним шрифтом, напр.: taylor suit (3, с. 177). Варваризми, представлені графічними засобами англійської мови, являють собою поодинокі лексеми, що служать онімними найменуваннями: англійський "Webley" (3, с. 102); шпигунський "Ехро" (3, с. 111).

Екзотичність і випадковість для тогочасного львівського товариства скрипаля угорської національності Ласло Перчені підкреслюють фрази, оформлені відповідно засобами угорської графіки, а саме: Mi tortenik? (3, с. 111). Вони виступають лише на початку діалогу між музикантом і комісаром Жилою, який далі зізнається, що жахливо володіє угорською: Jo estet! (3, с. 111). Тож без наведених автором детективних повістей тлумачень з цієї мови розуміння деяких частин тексту було б цілковито неможливим.

У мовній канві детективних повістей збірки "В'язниця душ" Б. Коломійчука спостерігаємо запозичення різного типу, які вирізняються різною продуктивністю й стилістичним навантаженням. Найбільш виразними групами є варваризми та вкраплення, що характеризують не лише мовлення дійових осіб творів, але й особистість самого автора. Оформлені як засобами іншого алфавіту, так і відтворені літерами української абетки, варваризми виступають маркерами міжкультурної комунікації і взаємозбагачення, яка склалася внаслідок політико-економічних умов існування Галичини в складі різних імперій - Речі Посполитої і Австро-Угорської. Регулярність їх уживання у Львівському регіоні, а отже, значна обізнаність більшості мовців із їхнім значенням дають змогу авторові вживати їх у своїх текстах без спеціального тлумачення значення. Натомість вкраплення потребують обов'язкового пояснення їхньої семантики, створюючи водночас яскраву "іноземність" образу мовця. У такий спосіб відбувається формування здебільшого тримовного регістру оповіді - українською, польською і німецькою, тоді як уживання одиниць з інших мов представлено поодинокими випадками. Запозичення не лише надають колориту зображуваному середовищу, але й маркують автора й персонажів як представників української інтелігенції, які є активнимибілінгвами.

Джерела

1. Вишнівський Р. Англійські варваризми у мові сучасних українських електронних ЗМІ. Наукові виклади. 2015. № 1. С. 97-101.

2. Карпіловська Є. Тенденції розвитку сучасного українського лексикону: чинники стабілізації інновацій. Українська мова. 2007. № 4. С. 3-15.

3. Коломійчук Б.В. В'язниця душ: повісті. Харків: Фоліо.2016. 220 с.

4. Ленець К.В. Варваризм. Українська мова: Енциклопедія / Редкол.: Русанівський В.М. (співголова), Тараненко О.О. (співголова), М.П. Зяблюк та ін. Київ: Вид-во "Укр.енцикл." ім. М.П. Бажана, 2004. 824 с.

5. Навальна М. Дифузні процеси в лексиці української мови (на прикладі варваризмів мас-медійних текстів). Лінгвостилістичні студії. 2015. Вип. 3. С. 118-126.

6. Ткаченко О.Б. Полонізм. Українська мова: Енциклопедія / Редкол.: Русанівський В.М. (співголова), Тараненко О.О. (співголова), М.П. Зяблюк та ін. Київ: Вид-во "Укр.енцикл." ім. М.П. Бажана, 2004. 824 с.

Размещено на Allbest.ru