Фразеологічні одиниці з компонентами-топонімами в українській мові: структурно-семантичний аспект

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Полтавський національний педагогічний університет імені В.Г. Короленка

Фразеологічні одиниці з компонентами-топонімами в українській мові: структурно-семантичний аспект

Лукаш Наталія Миколаївна

канд. філол. наук, старший викладач кафедри української мови

Тютюнник Ірина Володимирівна

здобувач вищої освіти факультету філології та журналістики

Серед фразеологічних одиниць з етномаркованими компонентоми - власними назвами помітне місце посідають стійкі сполуки, до складу яких входять топоніми та відтопонімні прикметники: як до Києва рачки - «дуже далеко»; як швед під Полтавою - «пропасти, загинути»; іти на Голгофу - «піддаватися дуже важким фізичним або моральним випробуванням, іти на смерть». Виразною ознакою цих одиниць є те, що вони дають влучну, здебільшого гумористичну або іронічну характеристику предметам чи явищам. Наприклад, у фразеологізмі язик до Києва доведе («розпитування допоможуть знайти те, що потрібно») закцентовано увагу на необхідності цікавитись, розпитувати, бути комунікабельним. М. Г ригораш так пояснює його походження: «З 988 р., коли Київська Русь прийняла християнство, у Києві - столиці першої руської держави - почали особливо активно будуватися церкви й монастирі, палаци і бібліотеки, зокрема славетна Софія, Києво-Печерська лавра. З усіх куточків руської землі йшли сюди люди вчитися і торгувати, служити й молитися. І дивувалися красі й пишності цього міста. Київ вважався настільки відомим, що до нього можна дійти, навіть не знаючи дороги, а тільки розпитуючи про неї» [2].

У розгляданих фразеологізмах представлені різні види топонімів. Так, основу деяких стійких сполучень становлять хороніми - назви держав, областей, регіонів: відкривати Америку - «говорити чи оголошувати про те, що всім давно відоме» [6]; пройти Крим і Рим і мідні труби - «побувати всюди, надивитися всього, зазнати всіляких випробувань (перев. Стосується осіб з поганою репутацією, низькою культурою поведінки)» [6]; у Крим по сіль - традиційна жартівлива відповідь на запитання «куди йдеш, йдете, їдеш, їдете?» [5, с. 219].

Велику групу утворюють фразеологізми із компонентами-астіонімами - назвами населених пунктів: ходити поза Уманню - «блудити» [1]; Содом і Гоморра - «велике безладдя; метушня, шум» [6]; Київ не від разу збудований - «всяке велике діло повстає помалу» [7, с. 945]; Від Києва до Львова всюди біда однакова [3, с. 282]; Дурний і в Києві не купить розуму [3, с. 282]; Далеко п'яному до Києва [3, с. 282]; На городі бузина, а в Києві дядько [3, с. 282]; Від Львова до Кракова скрізь біда однакова - «біди всюди повно» [7, с. 1082]; І в Кракові злидні однакові [7, с. 1002]; Піди до Кракова, всюди біда однакова [7, с. 1002]. До складу багатьох українських фразеологічних та пареміологічних одиниць входять не справжні, а вигадані власні назви, які лаконічно передають значення цілого фразеологізму: Чи ти, бува, не з Брехунівки? - «бути нещирим, брехати, обманювати»; Чи ти, кума, не з-під Глухова? - «бути глухим»; бувати в Буваличах, видати Видаличі - «бути досвідченим у багатьох справах» [4].

Компонентами багатьох фразеологізмів є гідроніми - назви водних об'єктів: хоч у Дніпро з мосту - «у когось дуже скрутне, безвихідне становище; хтось у відчаї, комусь дуже тяжко» [6]; Хлеснула біля Йорданки - «когось спіткала невдача» [3, с. 264]; Від Дніпра по Сян буде колись один лан [3, с. 191]; Не той тепер вже Дністер, не те Придністров'я [3, с. 191]; Дон Доном, а найкраще дома [3, с. 196]; Як зайшов за Дунай, то вже до дому й не думай - «далека чужина» [7, с. 730]; Там такі Дунаї, що лиш небо та вода - «велика повінь» [7, с. 730]; Гадаю, гадаю, куди до Дунаю - «гублюся в неозначених мріях» [7, с. 730]; В Дунаю втонеш, то в море виплинеш - «слаба потіха» [7, с. 730].

Зрідка у фразеологізмах уживаються омоніми - назви гір: шлях на Голгофу - «шлях на муки й страждання задля якоїсь ідеї» [3, с. 139]; Піди на Бескиди - не збудешся біди - «від біди за горами не втечеш» [7, с. 84].

Окремо варто звернути увагу на фразеологізми, у складі яких наявні відтопонімні прикметники: вавилонське стовпотворіння - «повне безладдя, гармидер, нестримний галас, метушня» [6]; до грецьких календ - «на невизначений термін, надовго» [6]; єгипетська баба - «дуже зла баба» [3, с. 213]; єгипетський полон - «дуже тяжка неволя» [3, с. 213]; єгипетська праця - «тяжка, виснажлива праця» [3, с. 213]; єгипетська тьма - «непроглядна тьма» [3, с. 213]; до китайської Паски - «ніколи» [6]; китайська грамота - «щось недоступне для розуміння, таке, в чому важко розібратися; незрозуміле» [6]; китайська стіна, китайський мур - «нездоланна перепона, великий бар'єр, що перешкоджає розвитку чого-небудь, зумовлює цілковиту ізольованість чого-небудь» [6]; конотопська відьма - «зла, примхлива, підступна жінка» [6]; голий як турецький святий - «дуже бідний» [6].

Фразеологічні одиниці з компонентами-топонімами відображають національну самобутність власних назв та інформують про звичаї народу, його спосіб мислення та історію.

Список використаних джерел

[1] Вусик О. С. Словник синонімів української мови. URL: https://slovnyk.me/dict/synonyms_vusyk

[2] Григораш А. М. Язик до Києва доведе. Культура мови на щодень/Інститут української мови НАН України. URL: http://kulturamovy.univ.kiev.ua/KM/pdfs/Magazine21 -17.pdf

[3] Жайворонок В. Знаки української етнокультури: словник-довідник. Київ: Довіра, 2006. 703 с.

[4] Пасік Н. Чи ти, кума, не з Глухова? Культура мови на щодень / Інститут української мови НАН України. URL: http://kulturamovy.univ.kiev.ua/KM/pdfs/Magazine52-7.pdf

[5] Словник української мови: в 11 т. URL: http://sum.in.ua/s/silj

[6] Словники України. URL: https://lcorp.ulif.org.ua/dictua/

[7] Франко І. Галицько-руські народні приповідки. Львів, 1901-1910; цифрове перевидання. Київ, 2021.1753 с.

Размещено на Allbest.ru