Запозичена лексика в діалектах Івано-Франківщини на позначення географічних об'єктів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Івано-Франківський національний медичний університет

Запозичена лексика в діалектах Івано-Франківщини на позначення географічних об'єктів

Личук Світлана Василівна, кандидат філологічних наук, доцент, кафедра мовознавства



Анотація

У статті подано терміни-запозичення, як один із продуктивних способів поповнення фонду як літературної мови, так і західноукраїнської діалектної термінології, зокрема й географічної лексики. Основою загальних географічних назв досліджуваного регіону є загальномовні терміни з прозорою семантикою, які мають слов'янське походження. Однак, у межах названих тематичних груп поширені також запозичення. Мета статті - виявити та проаналізувати особливості іншомовних запозичень, продемонструвати фактичний матеріал, що збагачує словник національної лексики. Методологія розвідки передбачає застосовування таких загальнонаукових методів: описовий метод є найтиповішим і найповнішим вираженням синхронного аспекту в підході до мови з використанням прийомів систематизації, зіставлення, класифікації й узагальнення діалектного матеріалу. Актуальність нашого дослідження зводиться передовсім до фіксації, наукової систематизації місцевих народних географічних назв, введення до наукового обігу зібраного матеріалу та виявленні іншомовних слів у розмовній мові мешканців Івано-Франківщини. Наукова новизна роботи полягає в лексикографічному вивченні загальної лексики та науковому осмисленні досліджуваного сегмента діалектної лексики в окремому регіоні України. Тут відтворено частину лексики, її особливості та результати дослідження з аналізом фактичного матеріалу. Лексичний матеріал географічних апелятивних назв проаналізовано за двома тематичними групами: найменування рельєфу та його чакстин і гідрооб'єктів та його частин. Терміни погруповано відповідно у лексико-семантичні групи до цих тематичних груп та мов, з яких вони запозичені: румунської, угорської, німецьеої, польської, французької тощо. Висновки. Діалектне мовлення є системно організоване на всіх мовних рівнях.

Ключові слова: говірка, іншомовна лексика, діалект, запозичення з румунської, польської, німецької та інших мов.

Abstract

Lychuk Svitlana Vasylivna, Candidate of philological sciences, Associate professor, Associate professor of the Department of Linguistics, Ivano-Frankivsk National Medical University

BORROWED VOCABULARY IN THE DIALECTS OF IVANO- FRANKIVSK REGION OF GEOGRAPHICAL OBJECTS

Borrowed terms are presented in the article as one of the productive ways of replenishing the fund of both literary language and West Ukrainian dialect terminology, in particular geographical vocabulary. The general geographical names of the studied region are based on common language terms with transparent semantics, which are of Slavic origin. However, borrowings are also common within the named thematic groups. The purpose of the article is identify and analyze the peculiarities of foreign loanwords, and demonstrate factual material that enriches the dictionary of the national vocabulary. The intelligence methodology involves the use of the following general scientific methods: the descriptive method is the most typical and most complete expression of the synchronic aspect in the approach to language using methods of systematization, comparison, classification and generalization of dialect material. The relevance of our research is reduced primarily to the fixation, scientific systematization of local folk geographical names, the introduction of the collected material into scientific circulation, and the discovery of foreign words in the spoken language of the residents of Ivano-Frankivsk Region. The scientific novelty of the work consists in the lexicographic study of general vocabulary and the scientific understanding of the studied segment of dialect vocabulary in a separate region of Ukraine. Part of the vocabulary, its features and the results of the research with the analysis of the actual material are reproduced here. The lexical material of geographical appellative names was analyzed according to two thematic groups: the names of the relief and its parts and water objects and its parts. The terms are grouped into lexical-semantic groups according to these thematic groups and the languages from which they are borrowed: Romanian, Hungarian, German, Polish, French, etc. Conclusions. Dialect speech is systematically organized at all linguistic levels.

Keywords: dialect, foreign vocabulary, dialect, borrowings from Romanian, Polish, German and other languages.



Постановка проблеми

Географічна термінологія - група лексики, котрій властива динамічність, розгалуженість, відсутність чітких меж між лексико-семантичними групами, запозичення елементів з суміжних та несуміжних територій. Запозичення - один із продуктивних способів поповнення фонду як літературної мови, так і західноукраїнської діалектної термінології. Актуальність нашої розвідки зводиться передовсім до фіксації, наукової систематизації місцевих народних географічних назв, введення до наукового обігу зібраного матеріалу та виявленні іншомовних слів у розмовній мові жителів Івано-Франківщини.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Систематизацію й аналіз народної географічної лексики висвітлили у своїх працях Т. О. Марусенко [23], М. Й. Онишкевич [25], П. П. Чучка [37] та ін. В 30-50-х роках минулого століття з'явилися словники географічних термінів у працях Я. Рудницького [30] та С. Грабця [41]. Початок XXI ст. - період нових дисертаційних досліджень географічної номенклатури окремих регіонів та укладання регіональних словників: Т. Громко [7], О. Данилюк [10], Н. Сіденко [32], І. Потапчук [29], С. Шийка [38], С. Личук [21], О. Слободян [33], І. Задорожна [13].

Мета статті - виявити та проаналізувати особливості іншомовних запозичень, продемонструвати фактичний матеріал, що збагачує словник національної лексики.

Виклад основного матеріалу

Запозиченню географічної лексики сприяли історичні, політичні, культурні умови, у яких перебував регіон, а саме: впливи Польщі, Австро-Угорщини, росії. Крім того, на лексичному складі зазначеного класу лексики Івано-Франківщини позначилось безпосереднє контактування гуцульських говірок із румунською мовою.

Фактичний лексичний матеріал географічних апелятивних назв проаналізовано за двома тематичними групами: найменування рельєфу та його чакстин і гідрооб'єктів та його частин. Терміни погруповано відповідно у лексико-семантичні групи до цих тематичних груп та мов, з яких вони запозичені: румунської, угорської, німецьеої, польської, французької тощо.

Основою загальних географічних назв досліджуваного регіону є загальномовні терміни з прозорою семантикою, які мають слов'янське походження. Однак, у межах названих тематичних груп поширені також запозичення. Серед них - найбільше румунського походження (з урахуванням варіантів): шеша\рина (< рум. sesuri + -ин-а 'низовина, низина, рівнина'), \пантер, \пантир, \панк'ір (< рум. panta 'схил, спад, укіс, пологість' + -er), \под'ір, \поґ'ір (< рум. pogor 'спуск з гори') та ін. Це також запозичення з польської - ка\нава (< п. kanal > *kanaw ); угорської - \терса (< угор. terseg 'рівнина'); німецької - пл 'ац (< нім. Platz 'площа'); французької - \плато (< фр. plateau 'піднос, тарілка, круг; плоскогір'я, плато, майданчик') тощо.

Серед досліджуваних найменувань трапляються запозичення з інших мов: фунти\рат (< рум. fintina + -at- '(артезіанський) колодязь'), \тирло (< рум. tirla 'загін для овець'), \под 'ір, \поґ'ір (< рум. pogor 'спуск з гори'); \кемпа (< п. kcpa 'підвищення'; 'купка', k^pina 'острівець'); \терса (< угор. terseg 'рівнина'); пл'ац (< нім. Platz 'площа' < фр. place 'місце, площа'), риш тока (< нім. Rinnstock 'жолоб, канава, водостік'); \плато (< фр. plateau 'піднос, тарілка, круг; плоскогір'я, плато, майданчик'), ка\нал (< фр. canal 'труба, водопровід, русло'); дре\наж (< англ. drain 'відкачувати', 'відводити'); шлюз (< гол. sluis 'шлюз') тощо. термін запозичення діалектний лексика

Апелятив фл 'очина, вар. фл'очиха `гора, на якій чергується лісовий покрив зі смугами вирубаного лісу' походить від рум. апелятива floc 'пасмо' [31, с. 174] + суфікс -ин-а, вар. -их-а.

Народна назва ''кукул `горб, підвищення', `одинокий пагорб', її фонетичний та словотвірні варіанти з формантом -ик- ''кукул", куркулик, ку колик. очевидно, є румунським за походженням. Назва кук\л утворена за допомогою суфікса- артикля -ул (-ul) від cuca `одинокий пагорб, що підноситься на площині' [41, с. 131], пор. рум. cuc `сам, самітній, один' [31, с. 109]. Однак можливо, що румунський апелятив є слов'янським запозиченням, яке має індоєвропейське походження, пор. др.-р. куконосый `горбоносий', болг., серб. і хорв. кука `гак', нижньолужицьке kokula `вигин; гак', литовське kaukas `шишка; нарив', kaukaras `пагорб, горб' [11, III, с. 128].

Цікавими є назви підвищеньраТунз'ава `кругле підвищення', утворена за допомогою суфікса -ав-а від рум. прикметника rotund `круглий' [31, с. 405]; лом\л `пагорб, узгір'я', що походить від рум. апелятива holmul `пагорб, узгір'я' [41, с. 128], імовірно, генетично пов'язаний з псл. *gomola `брила, куля' [11, I, с. 559].

Різну семантику підвищення передає апелятив буряти 'купи нанесеного потоком чорнозему на полі', множинна форма від бурт, німецького походження < Bord 'насип, бугор, купа' [11, І, с. 304]. Цей апелятив пов'язаний також із вирощуванням та зберіганням сільськогосподарської продукції: бурт 'продовгувата купа картоплі, накрита й утеплена для її зберігання' і ''бурта `штучний земляний насип'. В інших говорах термін бурт має ще такі значення: 'невеликий горбок, насип, підвищення' [3, с. 68], 'невисока гірка, насип, підвищення; невеликий насип піску біля річки' [7, с. 32], |бурта 'штучний горб, насип', бурти 'земляні насипи, якими колись прикривали вапно, гній, поташ для перегнивання і виробництва селітри' [29, с. 243], бурт, ''бурта `невисока гірка, насип' [23, с. 219], вол. ''бурта `насип біля канави' [10, с. 19; 18, с. 77], `круте підвищення біля доріг' [10, с. 19], рівн. бурт, буряти `продовгувате підвищення, насип' [38, с. 30], наддністр. бурт `пропущене або погано оброблене місце під час оранки', бурти `сукняне взуття' [39, с. 63]; суфіксальний дериват бур|тик 'невелике підвищення'.

Народний термін |кемпа задекларований у двох значеннях: 'невелике підняття, підвищення', 'підвищення'. Термін Ремпа польського походження, пор. п. k^pa 'т.с.; купка', kepma 'острівець', споріднені з укр. ''купа [11, ІІ, с. 422], в ін. українських говорах кемпа 'гора, яка своєю формою нагадує підкову' [23, с. 231], `острів на річці, озері', 'підвищене, відносно сухе місце серед болота' [10, с. 62], пор. зах.-пол. ^кємпа 'невелике підняття на поверхні; горбок на болоті; високий пагорб' [2, І, с. 219], 'горбик на рівній поверхні, невелике підняття' [10, с. 62; 1, с. 85]. Таким чином, можемо констатувати розширення семантики апелятива у досліджуваному говірковому просторі.

До цієї лексико-семантичної групи входить одиничний регіоналізм пула `висока гора; така, що височіє над іншим ландшафтом' зафіксований лише в Надвірнянському р-ні, що не має паралелей в інших говірках, пор. гуц. діал. пула `частина тіла; те, що має випуклу (об'ємну) форму', лит. pule `купа', д.- інд. pula-h- `вузол, пучок', < і.-є. *peu- // *pou- // *pu- `здуватися, надуватися, розбухати' + детермінатив -l- [4, с. 11].

Аналізовану семему виражає загальновживаний термін вал `штучний насип від повені', `штучно насипаний насип уздовж берега річки', запозичення із середньоверхньонімецької мови, можливо, через польську, від лат. vallum `вал табору', споріднене з укр. валити [11, I, с. 323], 'високий земляний насип навколо поселення, міста або фортеці для захисту від ворога; довгий і високий земляний насип для господарських потреб чи захисту від повені' [3, с. 73]. Вищезазначений термін існує й в інших регіонах України: 'земляний насип, високий насип землі' [22, с. 359], 'гребінь гори, продовгувате підвищення', 'штучний горб, насип', 'горб, що поріс деревами' [29, с. 243], 'невелике продовгувате підвищення, насип' [38, с. 30], `земляний насип', `велике каміння', `рів', `низовина біля річки' [23, с. 219], 'земляний насип', [18, с. 79; 10, с. 20], 'високий насип землі' [1, с. 63; 10, с. 20], `горб у лісі; насип піску біля річки', `місце, до якого підходить річка при розливі', `продовгувата підвищена гряда', `штучний горб' [36, с. 38], 'висока могила', 'довгасте підвищення', 'штучно насипаний горб' [10, с. 20], вали (мн.) 'декілька невисоких горбів' [10, с. 20], ва^лок `невелике продовгувате підвищення', `верхні схили яру', `штучний горб' [36, с. 39], ва^лище `вал', вахлак, ва^лок, вальки `невеликого продовгуватого підвищення', перервал `продовгувате підвищення' [38, с. 30], пор. також чес. val `вал; насип', `природнє довге підвищення валу' [24, с. 31].

Аналізовану лексико-семантичну групу підвищення представляє румунський апелятив ^стримба з аналогічним значенням, пор. `стрімка гора' [28, с. 184] < рум. strimb `кривий, зігнутий; косий, скісний, навскісний' [31, с. 444].

Продовжує семантичний ряд народна назва Чропа, демінутиви Чр'іпка, Ьропка, пор. Чропа `стрімка кам'яниста гора' [8, с. 54], `долинка; кітловина на полонині' [41, с. 37], `кітловина на полонині' [40, с. 280], `гірське пасовище - полонина; долина, кітловина на полонині' [23, с. 225], `яма, урвище' [5, с. 269]. Цей апелятив найчастіше виводять з рум. groapa `яма; перен. могила, гріб' [31, с. 196] < алб. grope `яма, кітловина; могила', що, очевидно, пов'язане з псл. *grobu `гріб'. Термін ґропа відомий також у польській, словацькій, чеській, болгарській, сербській та хорватській мовах. Ю. О. Карпенко заперечує таке непереконливе пояснення ні з фонетичного (поява [п], а надто [0] з [0] є незрозумілою), ні з семантичного, ні з територіального боку. Тому він робить висновок, що це типовий карпатизм, джерелом якого став `найдавніший субстрат', який можна зіставити з італ. greppo `обрив, схил' як праєвропейське, тобто доіндоєвропейське утворення [16, с. 47; 11, I, с. 601].

Назва рпеда `стрімка кам'яниста гора', утворена від рум. прикметника repede 'швидкий, бистрий; стрімкий' [31, с. 397].

Аналогічну семантику передають апелятиви ''глифа, фон. варіант Ьлифа, пор. глифа, ґлифа 'гора з стрімчастими схилами; вершина гори (скоріше гостра)' [12, с. 227], бойк. глифа 'шриль гори' [26, I, с. 174]. І. М. Железняк пов'язує цей апелятив з середньоверхньонімецьким gleif `похиле нерівне місце', яке прийшло в Карпати до слов'янського заселення [12, с. 228 -229].

На території регіону лексема ''рипа вживається з різною семантикою: `стрімкий схил', `крутий схил гори, круча', `крутий схил, берег', `урвище', `провалля; урвище; стрімкий берег', пор. укр. `високий стрімкий берег, урвище' [11, V, с. 79], діал. `скала; обривиста скала; голий скалистий ґрунт' [41, с. 47], `крутий стрімчастий берег; урвище; обривиста скала' [23, с. 246], 'стрімкий схил гори; зсув; урвище; стрімка кам'яниста дорога; кам'янистий ґрунт' [8, с. 163], `круча; яр; урвище' [26, II, с. 175], пор. також рум. ripa `обрив, пропасть, провалля' [31, с. 402] < гїра `берег ріки' [11, V, с. 79]. Демінутив ''рипка у різних населених пунктах відзначається своєю семантичною варіативністю: `стрімкий схил гори', `скала, обривчаста скала', `стрімчастий берег', `стрімчастий край, схил гори', `край (схил) гори, підвищення', `стрімкий, покручений схил гори'.

Особливістю цієї лексико-семантичної групи є те, що в її складі нараховуємо дев'ять назв румунського походження (враховано варіанти), а саме: ''пантер, Фантир, ФанкЧр, ''пантереш із значенням `пологий схил гори'. Вони утворені за допомогою суфіксальної групи -eri§, суфікса -er від рум. апелятива panta `схил, спад, укіс, пологість' [31, с. 335] і вказують на конфігурацію гір. Варіанти назви з'явилися в результаті фонетичних змін, зумовлених розмовною мовою. Назва ^збанул, збануЬіец' `похилий горб, берег', утворена семантичним способом від рум. апелятива zbanul `схил', пор. рум. zban `косий, похилий' [31].

Ще однією цікавою народною назвою на позначення 'схилу, краю гори, підвищення' є Мал 'ава, утворена за допомогою суфікса -ав-а від рум. апелятива mal `берег, узбережжя, побережжя' [31, с. 279]. Ю. О. Карпенко припускає, що це законсервований в оронімії фракійський географічний термін *mal- зі значенням `гора' [16, с. 26], а С. Грабець виводить рум. mal з албанського malj `гора' [41, с. 132].

Номени стрин, стриктура `пропасть, обрив', очевидно, рум. Походження, пор. рум. strimtoare `тіснина, ущелина, міжгір'я, межигір'я' [31, с. 445], а бурбел, вар. бурбел' - польського, `вершина гори', `т.с.' [9, с. 261], що генетично пов'язаний з бурба `круглі шишки на рослині', пор. пол. burbulka `булька, бульбашка' [11, I, с. 298];

Лексему шимШор `вершок; гострий кінець гори' С. Грабець трактує як румунське суфіксальне утворення на -or від апелятива simcea `гострий кінець, вершок' [41, с. 139];

Це семантичне мікрополе формують також назви румунського походження з семантикою `кругла гора' - раТунда, утворена способом субстантивації рум. прикметника rotunda // ratunda `кругла' [31, с. 405], пор. також лемк. ротонда `напівкругла висока гора' [27, с. 276], фр. rotonde, італ. rotondа `кругла або напівкругла споруда' < лат. rotondа `кругла, заокруглена' [11, V, с. 128]; ра^тундул, вар. ро^тундул, ра^тундол, утворена за допомогою суфікса-артикля -ul від прикметника rotund // ratund `круглий' [31, с. 405]; \ротул, вар. ^ротило, утворена за допомогою суфікса-артикля -ul від апелятива roata `колесо, круг' [31, с. 403, 404] та борбан - від рум. апелятива borcan `банка, слоїк' [31, с. 58].

Серед назв, що передають кривизну, виявлено лексему керн 'іїтура, вар. карн'і\тура із значенням `крива гора', утворену від рум. апелятива carnitura `кривизна, закрут' [41, с. 138].

Номен гонтар реалізує семантику 'межа між селами'. Назва ^готур `гора розташована на краю села і є границею між двома населеними пунктами' є, очевидно, здеформованою формою від апелятива готар `границя, межа між двома селами; кінець села; гора на кінці села; перевал' [8, с. 201], який запозичений з угорської мови через рум. посередництво, пор. рум. Hotar `границя, кордон, рубіж' [31, с. 306], угор. hаtаr `кордон, рубіж, грань; межа; ліміт ` < ст. угор. hаt `володіти, мати владу над чимось', спорідн. З хантийським chat- `іти попереду (перед кимось)' [11, I, с. 576]. В. Бушаков виводить цей апелятив з кримсько-татарського отар `пасовище, луг', пор. також ногайське отар `пасовище, отара' [14, с. 14].

Апелятив арШиц 'а 'сонячна сторона горба, поросла різнотравям, лісом; пасовище' вживається з фонетичними змінами йарШиц'а, йарШиц'і, арШин 'і, пор. аршиця 'крута дика гора; полонина' [41, с. 31], аршіца 'важкодоступна вершина гори' [8, с. 18], 'стрімка гора, сонячний бік гори' [11, І, с. 91] < рум. ar§ila 'спека, жара' [31, с. 37], походить від нар.-лат. *arsicia 'горюча' [11, І, с. 91].

І. Йордан вважає, що аршиця це назва місця, де викорчувано ліс, а С. Лукашик подає значення цього терміна як 'випалена частина лісу; випалене узбіччя; сонячний бік гори' [див. 41, с. 31].

Народна назва пл 'ац вживається зі значенням 'рівнина' і походить від нім. Platz `площа' < фр. place `місце, площа', яка потрапила до української мови та її діалектів, швидше за все, через польську мову. Трапляється цей апелятив і в інших говірках України: пляц `рівна місцевість', `місце, площина' [10, с. 103], `рівна місцевість' [38, с. 51], пляц `рівнина на підвищенні', Пляцок `поляна, поросла травою, луг', `рівнина, пусте місце між дворами' [7, с. 152], пляц `площа', `садиба', `селянський наділ' [6, III, с. 199].

Номен Терса із значенням `рівнина; рівнинна місцевість; пасовище в горах' зафіксований у Косівському р-ні, утворений від угор. апелятива terseg `рівнина' [43, II, с. 111]. В одній говірці Верховинського р-ну термін шешарина вживається із значенням `рівнина; низина'. Він утворений за допомогою суфікса -ина від рум. апелятива §esuri, мн. від §es `низовина, низина, рівнина' [31, с. 456].

Лексему Оплато 'плоскогір'я, підвищена рівнина' через російське посередництво запозичено з французької мови; фр. plateau 'піднос, тарілка, круг; плоскогір'я, плато, майданчик' виводиться від ст. plat 'плоска, горизонтальна рівна поверхня', повязаного з прикметником plat 'плоский, рівний, гладкий', пор. пол. plateau, чес., слн. plato, слц. plato, plateau, вл. platow, схв. плато [11, IV, с. 430]. На території України в діалектній мові цей термін зафіксований з таким значенням: Оплато `рівнина на підвищенні', `підвищена місцевість з рослинністю' [36, с. 167]; Оплато `рівнина на підвищенні' [7, с. 150; 38, с. 55; 29, с. 289].

Лексема ^подина з семантикою 'рівне місце в горах', очевидно, рум. походження, пор. рум. podina `підлога, долівка, діл, поміст; дошка' [31, с. 360]. З подвійною акцентуацією лексема Ро^дина 'рівне місце на схилі гори; сідловина' побутує в Богородчанському р-ні. Варіант назви по^дин 'і `рівне місце, сідловина на схилі гори' зафіксовано в Косівському р-ні із характерним для гуцульських говірок закінченням. Апелятив подина зареєстровано з іншими значеннями: (діал.) 'низина; рівне місце в горах' [3, с. 822], `рівне місце в горах, низина' [28, с. 145], 'місце для копиці' [11, TV, с. 387], `рівне місце, сідловина на схилі гори' [8, с. 152], `яр, долина' [41, с. 45]. У говірках Галицької Гуцульщини номен подерей має значення `пригірок', `рівне місце на горбку', пор. подерей (гуц.) `рівне місце на горбку' [5, с. 322].

Шляхом запозичення з румунської мови з'явився апелятив тар^ничка 'сідловина', дем. від тарниця, пор. рум. tarnpa 'дерев'яне сідло, в'ючне сідло; сідловина', очевидно, слов'янського походження, пор. пол. terlica 'дерев'яне сідло', [terlica] 'частина сідла', що зводиться до trzec 'терти' [11, V, с. 524],

пор. також тарниця (розм. тарниці) 'сідловина між двома горами, вершинами' [23, с. 251], гуц. діал. тарниця 'дерев'яне сідло' [8, c. 181].

Наступні номени спорадично вживаються на території Івано - франківщини: ка^дак із значенням 'заглибина'. Назва походить від угор. апелятива kadak `чан; ванна' [35, с. 368].

Окремої уваги заслуговує номен ґро^п'іла 'балка, яр', що походить з рум. groapela 'ямка, ямочка', пор. рум. groapa 'яма; перен. могила, гріб' [31, с. 196] + здріб.-пестл. суфікс -el-.

Сюди зараховуємо народну назву фоса із розгалуженою семантикою:

`продовгувата канава', 2. `штучно викопана продовгувата канава для

протікання води', 3. `маленька канава, заповнена водою або без води',

`канал, штучно створений рукав для відведення води з певною метою',

`канава з водою', 6. `канавка з брудною водою', 7. `рів з водою для плавання птиці', 8. `рів', 9. `рів з водою чи без води'. Апелятив \фо^са з подвійною акцентуацією характерний для однієї говірки Рогатинського р-ну і вживається з такими значеннями як фоса у 1, 3, 6 і 8 знач. Лексема фос `продовгувата канава' з усіченням кінцевого голосного демонструє перехід іменника ж.р. у іменник ч.р. з 0 закінченням. Однією говіркою обмежений фон. вар. фуса у значенні `рів'. Термін фоса потрапив в українську мову через посередництво польської запозичене з італійської; іт. fossa `яма, канава' [11, VI, с. 123]. У праці Т. О. Марусенко "Матеріали до словника..." ця назва задекларована в 4 західних і 3 центральних областях України: Івано-Франківській, Тернопільській, Львівській, Рівненській, Житомирській, Вінницькій, і Черкаській [23, с. 253]. Про використання діалектоносіями цієї лексеми в ін. говорах див. ще “Словник діалектної лексики Середнього і Східного Полісся” [20, с. 66], зах.- поліс. гов. [2, І, с. 348], бук. гов. [19, с. 149], [34, с. 598], зах.-под. гов. [29, с. 309], вол. гов. [10, с. 139].

Значною продуктивністю в місцевих говірках користуються лексеми транШейі (мн.) `продовгувата канава', `продовгувата канава, викопана вручну для фундаменту під будівництво', транШейа `продовгувата канава', `канава з водою', що походить з фр. tranchee `траншея', давніше `просіка, рів' [11, V, с. 621], пор. також транШея `канал' [29, с. 307], `заглибина на дорозі, вибита транспортом' [10, с. 136], `продовгувата канава' [38, с. 71].

Термін Шанец' через польське посередництво запозичений з нім. мови, первинне значення його `земляне укріплення у вигляді рову з насипом' (військова термінологія), пор. болг., м. Шанец, пол. szaniec, szanc, чес. sance, схв. шанац [11, VI, с. 376]. Т. О. Марусенко у західноподільській говірці фіксує назву Шанець із значенням `окоп' [23, с. 253], пор. рівн. Шанець `окоп', `штучний рів з валом' [38, с. 73], бук. Шанец `канава, рів', `штучне відгалуження річки, яким відводять воду до млина', |Шаниц `канава, рів' [34, с. 656]. Ю. О. Карпенко подає вторинну семантику терміна шанець: `будь-яке штучне заглиблення в землі', `кювет обабіч дороги', `заглиблення, що наповненні водою, в тому числі текучою', пор. ще значення молд. шанц `окіп, рів, канава, кювет' [17, с. 205].

У говірці Косівського р-ну апелятив шкарп подано як репрезентант семантики `рів; загорода від води', як запозичення з італійської мови, іт. scarpa `схил' є словом германського походження; відомий також у слов'янських мовах: пол. szkarpa `схил; яр зі стрімкими схилами', чес., слц. skarpa `насип, рів', слн. skarpa `т.с.' [11, VI, с. 429]. На теренах України вищезазначений апелятив побутує на Буковині й Волині, пор. шкарп `високий насип біля залізниці', Шкарпа `гребля' [34, с. 665], Шкарпа `підвищення' [10, с. 144]. Для нього характерна семантична рухливість `підвищення' О `рів', тому ми можемо вважати його семантичним регіоналізмом.



Висновок

Вивчення запозичених слів має свою історію в українському мовознавстві. Це перше комплексне виявлення і дослідження чужомовної лексики говірок Івано-Франківщини та аналіз адаптації іншомовних лексичних елементів у новому мовному середовищі. Їх відмінності від української літературної мови добре видно з фрагменту лексикону корінних жителів, який ми подали у цій статті.

Виявлення й аналіз діалектів Івано-Франківщини відкривають перспективи для нових наукових досліджень, присвячених проблемам граматичного діалектно-літературного та міжмовного контактування, відмінності між ними.



Література

1. Аркушин Г. Л. Силенська гуторка. Луцьк: Вежа, 1996. 167 с.

2. Аркушин Г. Л. Словник західнополіських говірок: у 2 т. Луцьк, 2000. Т. І--ІІ.

3. ВТС - Великий тлумачний словник сучасної української мови: 250000 / уклад. та голов. ред. В. Т. Бусел. Київ; Ірпінь: Перун, 2005.

4. Вербич С. О. Архаїчні гідроніми Карпатського ареалу: структура, семантика, етимологія. Студії з ономастики та етимології. 2003. К. : Аспект, 2003. С. 3-13.

5. Горбач О. Словник говірки села Бродина. Гуцульські говірки. Лінгвістичні та етнолінгвіс - тичні дослідження. Львів, 2000. С. 245-364.

6. Словарь української мови / упоряд. Б. Д. Грінченко. К. : Наукова думка, 1996. Т. 1-3; 1997. Т. 4.

7. Громко Т. В. Словник народних географічних термінів Кіровоградщини / Т. В. Громко, В. В. Лучик, Т. І. Поляруш. К.; Кіровоград, 1999. 224 с.

8. Гуцульські говірки : Короткий словник / [відп. ред. Я. Закревська]. Львів, 1997. 232 с.

9. Гуцульщина. Лінгвістичні етюди. К. : Наукова думка, 1991. 308 с.

10. Данилюк О. К. Словник народних географічних термінів Волині. Вид. друге, доповн. і виправ. Луцьк: Вежа-Друк, 2013. 148 с.

11. Етимологічний словник української мови. У 7 т. / ред. О. С. Мельничук та ін. К.: Наук. думка, 1982. 1982 - 2013.

12. Желєзняк І. М. Слов'янська антропоніміка: вибрані статті. К.: Кий, 2011. 288 с.

13. Задорожна І. В. Географічна лексика Лівобережних Середньонаддністрянських говірок: склад, варіювання семантичної структури: дис. ... канд. філол. наук. К., 2021. 332с.

14. Карпенко Ю. О. Ономастичні міркування. Записки з ономастики. Збірник наукових праць. Одеса: Астропринт, 2005. Вип. 9. С. 11-17.

15. Карпенко Ю. О. Проблема фракійської оронімії Українських Карпат. Записки з ономастики. Збірник наукових праць. Одеса: Астропринт, 1999. Вип. 2. С. 25-28.

16. Карпенко Ю. О. Прослідки доіндоєвропейської оронімії в Українських Карпатах. Записки з загальної лінгвістики : зб. наук. праць. Одеса: Астропринт, 2001. Вип. 2. С. 43-52.

17. Карпенко Ю. О. Топонімія Буковини. К.: Наук. думка, 1973. 240 с.

18. Корзонюк М. М. Матеріали до словника західноволинських говірок. Українська діалектна лексика. К.: Наук. думка, 1987. С. 62-267.

19. Лимаренко В. С. Топографічні назви Північної Буковини. Питання топоніміки та ономастики. К.: Вид-во АН УРСР, 1962. С. 147-153.

20. Лисенко П. С. Словник діалектної лексики Середнього і Східного Полісся. К.: Вид -во АН УРСР, 1962. 72 с.

21. Личук, С. (2018): Словник народних географічних назв Івано -Франківщини. Івано-

22. Франківськ: Місто НВ. 412 с.

23. Лісняк Н. І. Географічна термінологія в мікротопонімії Західного Поділля. Studia Slovakistica. Вип. 10. Ономастика. Топоніміка. Ужгород, 2009. С. 357-363.

24. Марусенко Т. А. Матеріали до словника українських географічних апелятивів (назви рельєфів). Полісся: Лінгвістика. Археологія. Топоніміка. Л.: Наука, 1968. С. 206 -255.

25. Никончук М. В. Матеріали до лексичного атласу української мови. (Правобережне Полісся). К.: Наукова думка, 1979. 313 с.

26. Онишкевич М. Й. Географічні назви в говорах західного регіону УРСР. Українська лексика в історичному та ареальному аспектах / [відп. ред. Р. Й. Керста]. К.: Наукова думка, 1991. С. 114-123.

27. Онишкевич М. Й. Словник бойківських говірок. К.: Наукова думка, 1984. Ч. 1-2.

28. Пиртей П. С. Короткий словник лемківських говірок / упорядкув. й підготов. до друку Є. Д. Турчин. Івано-Франківськ : Сіверсія МВ, 2004. 364 с.

29. Піпаш Ю. Матеріали до словника гуцульських говірок (Косівська Поляна і Розсішка Рахівського району Закарпатської області) / Ю. Піпаш, Б. Галас. Ужгород, 2005. 266с.

30. Потапчук І. М. Народна географічна термінологія в західноподільських говірках: дис. ... канд. філол. наук. Камянець-Подільськ, 2012. 315с.

31. Рудницький Я. Українська мова та її говори. Вінніпег, 1965. 175 с.

32. Румунсько-український словник. Бухарест, 1963. 563 с.

33. Сіденко Н. П. Географічна апелятивна лексика східностепових говірок Центральної Донеччини: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук. Донецьк, 2003. 22 с.: табл., карти.

34. Слободян О. В. Географічна народна термінологія українських східнослобожан - ських говірок Луганщини: автореф. дис.на здобуття наук. ступ. канд. філол. наук. Запоріжжя. 2017.

35. Словник буковинських говірок / за заг. ред. Н. В. Гуйванюк. Чернівці: Рута, 2005. 688 с.

36. Угорсько-український словник / за ред. проф. П. М. Лизанця. Ужгород: ІВА, 2001. 800 с.

37. Черепанова Е. А. Народная географическая терминология Черниговско-Сумского Полесья. Сумы, 1984. 274 с.

38. Чучка П. Прізвища закарпатських українців: Історико-етимологічний словник. Львів : Світ, 2005. 704 с.

39. Шийка С. В. Народна географічна термінологія Ровенщини: дис. ... канд. філол. наук. Національна академія наук України. К, 2013. 288 с.

40. Шило Г. Наддністрянський регіональний словник. Львів : Ін-т українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України, 2008. 288 с.

41. Dylqg D. Gorgany. Przewodnik. Pruskow: Oficyna Wydawnicza “Rewasz”, 2008. 367 s.

42. Hrabec S. Nazwy geografizczne Huculszczyzny. Krakow: Роі. Acad. Umiejmtn., 1950. 261 s.

43. Lychuk S. Theoretical and methodological principles of the research of national geographical lexis by Slavic and Ukrainian linguists (based on Ivano-Frankivsk Region, Ukraine). Acta onomastica LXI/1. 2020. P. 136-152.

44. Schneider A. Encyklopedya do krajoznawstwa Galicyi. Lwow, 1871. T. I; 1874. T. II.

References

1. Arkushyn, H. L. (1996). Sylenska hutorka [Silensk talk]. Lutsk: Vezha. 167 s. [in Ukrainian].

2. Arkushyn, H. L. (2000). Slovnyk zakhidnopoliskykh hovirok: u 2 t. [Dictionary of Western Polish idioms: in 2 vols.]. Lutsk. T. I-II. [in Ukrainian]. [in Ukrainian].

3. Velykyi tlumachnyi slovnyk suchasnoii ukrayinskoii movy [A large explanatory dictionary of the modern Ukrainian language]. K.; Irpin: VTF “Perun”, 2005. [in Ukrainian].

4. Verbych, S. O. (2003). Arkhaichni hidronimy Karpatskoho arealu: struktura, semantyka, etymolohiia. Studii z onomastyky ta etymolohii [Archaic hydronyms of the Carpathian area: structure, semantics, etymology]. K. : Aspekt, 2003. S. 3-13. [in Ukrainian].

5. Horbach, O. (2000). Slovnyk hovirky sela Brodyna. Hutsulski hovirky. Linhvistychni ta etnolinhvistychni doslidzhennia [Dictionary of Brodyna village colloquialisms. Hutsul sayings. Linguistic and ethnolinguistic studies]. Lviv. S. 245-364. [in Ukrainian].

6. Slovar ukrainskoi movy [Dictionary of the Ukrainian language] / uporiad. B. D. Hrinchenko. K.: Naukova dumka, 1996. T. 1-3; 1997. T. 4. [in Ukrainian].

7. Hromko, T. V. (). Slovnyk narodnych heohrafichnych terminiv Kirovohradshchyny [Dictionary of folk geographic terms of Kirovohrad region] / T. V. Hromko, V. V. Luchyk, T. I. Poliarush. K.; Kirovohrad, 1999. 224 s. [in Ukrainian].

8. Hutsulski hovirky: Korotkyi slovnyk [Hutsul idioms: a short dictionary] / [vidp. red. Ya. Zakrevska]. Lviv, 1997. 232 s. [in Ukrainian].

9. Hutsulshchyna. Linhvistychni etiudy [Hutsulshchyna Linguistic studies]. K.: Naukova dumka, 1991. 308 s. [in Ukrainian].

10. Danyliuk, O. K. (2013). Slovnyk narodnych heohrafichnych terminiv Volyni [Dictionary of folk geographical terms of Volyn]. Vyd. druge, dopovn. i vyprav. Lutsk: Vezha-Druk. 148 s. [in Ukrainian].

11. Etymolohichnyi slovnyk ukraiinskoii movy: [v 7 t.] [Etymological dictionary of the Ukrainian language] / za red. O. S. Melnychuka. К.: Naukova dumka, 1982-2006. [in Ukrainian].

12. Zheliezniak, I. M. (2011). Slovianska antroponimika: vybrani statti [Slavic anthroponymy: selected articles]. K.: Kyi. 288 s. [in Ukrainian].

13. Zadorozhna, I. V. (2021). Heohrafichna leksyka Livoberezhnykh Serednonaddnistrianskykh hovirok: sklad, variiuvannia semantychnoi struktury [Geographical vocabulary of the Left Bank Middle Transnistrian idioms: composition, variation of the semantic structure]: dys. ... kand. filol. nauk. K. 332s. [in Ukrainian].

14. Karpenko, Yu. O. (2005). Onomastychni mirkuvannia. Zapysky z onomastyky [Onomastic c onsiderations. Notes on onomastics]. Zbirnyk naukovykh prats. Odesa: Astroprynt. Vyp. 9. S. 11-17. [in Ukrainian].

15. Karpenko, Yu. O. (2001). Proslidky doindoievropeiskoi oronimii v Ukrainskykh Karpatakh [Traces of pre-Indo-European oronymy in the Ukrainian Carpathians]. Zapysky z zahalnoi linhvistyky : zb. nauk. prats. Odesa : Astroprynt. Vyp. 2. S. 43-52. [in Ukrainian].

16. Karpenko, Yu. O. (1999). Problema frakiiskoi oronimii Ukrainskykh Karpat [The problem of the Thracian oronymy of the Ukrainian Carpathians]. Zapysky z onomastyky. Zbirnyk naukovykh prats. Odesa: Astroprynt. Vyp. 2. S. 25-28. [in Ukrainian].

17. Karpenko, Yu. O. (1973). Toponimiia Bukovyny [Toponymy of Bukovyna]. K.: Nauk. dumka. 240 s. [in Ukrainian].

18. Korzoniuk, M. M. (1987). Materialy do slovnyka zakhidnovolynskykh hovirok [Materials for the dictionary of Western Volyn dialects]. Ukrainska dialektna leksyka. K. : Nauk. dumka. S. 62 -267. [in Ukrainian].

19. Lymarenko, V. S. (1962). Topohrafichni nazvy Pivnichnoi Bukovyny [Topographic names of Northern Bukovyna]. Pytannia toponimiky ta onomastyky. K.: Vyd-vo AN URSR. S. 147-153. [in Ukrainian].

20. Lysenko, P. S. (1962). Slovnyk dialektnoi leksyky Serednoho i Skhidnoho Polissia [Dictionary of the dialect vocabulary of the Middle and Eastern Polissia]. K.: Vyd-vo AN URSR. 72 s. [in Ukrainian].

21. Lychuk, S. V. (2018). Slovnyk narodnyh geografichnyh nazv Ivano-Frankivshchyny [Dictionary of folk geographical names of Ivano-Frankivsk region]. Ivano-Frankivsk : Misto NV. 312 s. [in Ukrainian].

22. Lisniak, N. I. (2009). Heohrafichna terminolohiia v mikrotoponimii Zakhidnoho Podillia [Geographical terminology in the microtoponymy of Western Podillia]. Studia Slovakistica. Vyp. 10. Onomastyka. Toponimika. Uzhhorod. S. 357-363. [in Ukrainian].

23. Marusenko, T. A. (1968). Materialy do slovnyka ukrainskykh heohrafichnykh apeliatyviv (nazvy reliefiv) [Materials for the dictionary of Ukrainian geographical appellations (names of reliefs)]. Polissia: Linhvistyka. Arkheolohiia. Toponimika. M.: Nauka, 1968. S. 206-255. [in Ukrainian].

24. Nykonchuk, M. V. (1979). Materialy do leksychnoho atlasu ukrainskoi movy. (Pravoberezhne Polissia) [Materials for the lexical atlas of the Ukrainian language. (Right Bank Polissia)] . K.: Naukova dumka. 313 s. [in Ukrainian].

25. Onyshkevych, M. Y. (1991). Heohrafichni nazvy v hovorakh zakhidnoho rehionu URSR. Ukrainska leksyka v istorychnomu ta arealnomu aspektakh [Geographical names in the dialects of the western region of the Ukrainian SSR. Ukrainian vocabulary in historical and areal aspects] / [vidp. red. R. Y. Kersta]. K.: Naukova dumka. S. 114-123. [in Ukrainian].

26. Onyshkevych, M. J. (1984). Slovnyk boikivskyh hovirok [Dictionary of Boyki sayings]. К.: Naukova dumka. Ch. 1-2. [in Ukrainian].

27. Pyrtei, P. S. (2004). Korotkyi slovnyk lemkivskykh hovirok [A short dictionary of Lemki idioms] / uporiadkuv. y pidhotov. do druku Ye. D. Turchyn. Ivano-Frankivsk : Siversiia MV. 364 s. [in Ukrainian].

28. Pipash, Yu. (2005). Materialy do slovnyka hutsulskykh hovirok (Kosivska Poliana i Rozsishka Rakhivskoho raionu Zakarpatskoi oblasti) [Materials for a dictionary of Hutsul dialects (Kosivska Polyana and Rozsishka of Rakhiv district of Zakarpattia region)] / Yu. Pipash, B. Halas. Uzhhorod. 266 s. [in Ukrainian].

29. Potapchuk, I. M. (2012). Narodna heohrafichna terminologiia v zahidnopodilskyh hovirkah: Dys. kand. filol. nauk. Kamianets-Podilskyi nats. u-t im. O. Ogiienka. Kamianets-Podilsk. 315 s. [in Ukrainian].

30. Rudnytskyi, Ya. (1965). Ukrainska mova ta yii hovory [The Ukrainian language and its dialects]. Vinnipeg. 175 s. [in Canada].

31. Rumunsko-ukrainskyi slovnyk. Buharest, 1963. 563 s. [in Romania].

32. Sidenko, N. P. (2003). Heohrafichna apeliatyvna leksyka shidnostepovyh hovirok Tsentralnoii Donechchyny: avtoref. dys. na zdobuttia nauk. stupenya kand. filol. nauk. Donetsk. 22 s.: tabl., karty. [in Ukrainian].

33. Slobodian, O. V. (2017). Heohrafichna narodna terminolohiia ukrainskykh skhidno- slobozhanskykh hovirok Luhanshchyny [Geographical folk terminology of the Ukrainian East Slobodan dialects of the Luhansk region]: avtoref. dys.na zdobuttia nauk. stup. kand. filol. nauk. Zaporizhzhia. [in Ukrainian].

34. Slovnyk bukovynskykh hovirok [Dictionary of Bukovinian idioms] / za zah. red. N. V. Huivaniuk. Chernivtsi: Ruta, 2005. 688 s. [in Ukrainian].

35. Uhorsko-ukrainskyi slovnyk [Hungarian-Ukrainian dictionary] / za red. prof. P. M. Lyzantsia. Uzhhorod: IVA, 2001. 800 s. [in Ukrainian].

36. Cherepanova, E. A. (1984). Narodnaia heohraficheskaia terminolohiia Chernihovo- Sumskoho Polesia [Folk geographic terminology of Chernihiv-Sumsky Polesia]. Sumy. 274 s. [in Ukrainian].

37. Chuchka, P. (2005). Prizvyshcha zakarpatskykh ukraintsiv: Istoryko-etymolohichnyi slovnyk [Surnames of Transcarpathian Ukrainians: Historical and etymological dictionary]. Lviv: Svit. 704 s. [in Ukrainian].

38. Shyika, S. V. (2013). Narodna heohrafichna terminolohiia Rovenshchyny [Folk geographic terminology of the Rivne region]: Dys. kand. filol. nauk. Natsionalna Akademiia Nauk Ukraiiny. К. 288 s. [in Ukrainian].

39. Shylo, H. (2008). Naddnistrianskyi regionalnyi slovnyk [Transnistrian regional dictionary]. Lviv: In-t ukrainoznavstva im. I. Krypiakevycha NAN Ukrainy. 288 s. [in Ukrainian].

40. Dylag, D. (2008). Gorgany. Przewodnik. Pruskow: Oficyna Wydawnicza “Rewasz”. 367 s. [in Poland].

41. Hrabec, S. (1950). Nazwy geografizczne Huculszczyzny. Krakow : Pol. Acad. Umiejmtn. 261 s. [in Poland].

42. Lychuk, S. (2020). Theoretical and methodological principles of the research of national geographical lexis by Slavic and Ukrainian linguists (based on Ivano -Frankivsk Region, Ukraine). Acta onomastica LXI/1. P. 136-152. [in Czech Republic].

43. Schneider, A. (1871). Encyklopedya do krajoznawstwa Galicyi. Lwow. T. I; 1874. T. II. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru