Тривалий монолог-обґрунтування власної думки: лінгвістичний аспект

Размещено на http://www.allbest.ru/

Тривалий монолог-обґрунтування власної думки: лінгвістичний аспект

Марина Гончаренко

студентка І курсу другого (магістерського) рівня вищої освіти факультету української філології, іноземних мов та соціальних комунікацій

Апалат Г.П.

науковий керівник - кандидат філологічних наук, доцент

У статті розглядається тривалий монолог-обгрунтування власної думки як засіб розвитку іншомовної комунікативної компетентності учнів старших класів. На основі аналізу праць науковців приточнені поняття монологічне мовлення та монологічна компетентність, типологія монологу та узагальнено специфічні мовні особливості тривалого монологу-обґрунтування власної думки.

Ключові слова: тривалий монолог-обґрунтування власної думки, англійська мова, монологічне мовлення, іншомовна комунікативна компетентність.

Постановка проблеми

В умовах реалізації в Україні нової парадигми освіти мовленнєвий підхід до розв'язання основних методичних проблем розглядається в лінгводидактиці як один із найбільш пріоритетних. Розвиток в учнів здатності застосовувати іноземну мову як інструмент у діалозі культур сучасного світу наразі є глобальною метою навчання цього предмета. Запорукою успішного володіння іноземною мовою є достатній рівень компетентності у монологічному мовленні учнів як важливої складової іншомовної комунікативної компетентності загалом.

Аналіз досліджень і публікацій

Проблема навчання монологу перебуває в центрі уваги багатьох вітчизняних і зарубіжних учених. Іншомовне могнологічне мовлення було предметом дослідження О.В, Вашуленко [2], Л.В. Кардаш [3], Г. Мацюк [6], М. Яковчук [14], Ф. Фірмансйах та ін. (F. Firmansyah et al) [16]. Процес формування тривалого монологу-обґрунтування власної думки як засіб розвитку умінь англомовного усного мовлення перебував в центрі наукового пізнання А. О. Коваль [4], В. Черниш [13], А. Котловського [5] та інших дослідників.

Мета статті. Стаття має на меті узагальнити новітні наукові дані про монолог-обгрунтування власної думки як засіб навчання усного мовлення та описати його лексичні та синтаксичні особливості.

Виклад основного матеріалу (результатів) дослідження

монолог власна думка

Головна мета навчання іноземної мови у ЗЗСО полягає у формуванні мовної особистості, що володіє уміннями й навичками вільно, комунікативно доцільно і спрямована на забезпечення належного рівня іншомовної комунікативної компетентності. Розвиток іншомовної комунікативної компетентності є головним завданням навчання іноземної мови в старшій школі.

Вважається, що кожна з чотирьох мовних навичок - читання, письмо, говоріння та аудіювання (слухання та розуміння) - відіграє важливу роль у вивченні мови, а успішне викладання іноземної мови у старшій школі може виграти від поєднання цих навичок у класі [15, с. 22]. Вагома роль серед мовних навичок старшокласників належить говорінню.

Монологічне мовлення - це мовлення, коли одна особа (мовець) говорить, а інші - реципієнти - слухають, сприймають мову мовця. Прикладами монологічного мовлення можуть бути доповідь, лекція, виступ на зібраннях, пояснення нового матеріалу на уроці тощо. Монологічні виступи вимагають від мовця попереднього продумування та планування [3, с. 55].

Наразі у лінгводидактиці існують різні тлумачення поняття «монологічне мовлення». На думку І. Фаустової та Т. Григор'євої [12], монологічне мовлення - це відносно розгорнутий різновид мовлення. Воно є активним або довільним різновидом мовлення. Зокрема, щоб здійснити монологічний акт мовлення, той, хто проголошує, має усвідомлювати повний зміст думки і вміти «невимушено формулювати власну думку чи логічну кількість думок».

Монологічне мовлення є організованим різновидом мовлення. Мовець, який виголошує монолог, заздалегідь планує не лише окреме слово, речення, текст, а й увесь процес мовлення, увесь монолог загалом, іноді подумки, а іноді як запис у вигляді коротких тез чи розлогого конспекту. Тобто для реалізації свого комунікативного наміру мовець попередньо створює план-сценарій свого висловлювання, який у свою чергу позбавляє його певної спонтанності та імпровізації у мовних вчинках. Наявність такого плану-сценарію, «програми смислового розгортання» та особистісне, суб'єктивне сприйняття дійсності дають таку важливу характеристику монологічного мовлення, як індивідуальність. Вона виявляється в актуалізації просторово- понятійних схем, виборі логіко-граматичних структур, у композиційній побудові монологу [15, с. 24].

Особливості монологічного мовлення, а також особливості досягнення комунікативних цілей через оволодіння уміннями монологічного мовлення вивчала С. Ніколаєва. За визначенням дослідниці, монологічне мовлення виступає усномовленнєвою формою спілкування, що грунтується на зв'язному та неперервному висловлюванні однієї людини, зверненому до одного чи кількох адресантів, співрозмовників (іноді - до самого себе) [7, с. 340].

На тривалість монологічного мовлення вказує Г. Мацюк [6, с. 256], даючи наступну дефініцію даної мовної категорії: «процес тривалого, послідовного, зв'язного викладу думок». Монологічна мова є «усним висловлюванням однієї людини з метою повідомлення інформації, впливу чи спонукання до дії», яке заздалегідь планується і обдумується.

Монологічна мова має складну синтаксичну побудову. Будучи відносно розгорнутим, монологічне мовлення за своїм змістом та граматичною формою багато в чому збігається з писемним [3, с. 55].

Основні комунікативні ситуації її вживання - це сфера мистецтва, ораторські виступи, спілкування по телебаченню та радіо, ситуації комунікації, але, крім того, монологічне висловлювання розглядається як компонент процесу спілкування будь-якого рівня - парного, групового та масового.

Отже, навчання говорінню іноземною вимагає від учня побудови зв'язаного та логічного викладу думки, що залежить від ситуації, поставленої перед ним цілі. Це потребує великих зусиль не тільки самих учнів, а й вчителя, оскільки навчання монологічного мовлення є важким методологічним завданням. Таким чином, удосконалення навичок монологічного мовлення призводить до того, що учень зможе самостійно переробляти запропонований навчальний матеріал.

Монологічна компетентність - це здатність реалізовувати усномовленнєву комунікацію у монологічній формі; здатність володіти контекстовим монологічним мовленням. Монологічна компетентність передбачає опанування різних видів розповіді: описовими, сюжетними, творчими (розповідь-повідомлення, розповідь- роздум, розповідь-етюд, розповідь-пояснення); переказування художніх текстів; складання розповіді самостійно або за планом вчителя; розповідання про події з власного життєвого досвіду, за змістом художнього твору, картини, на задану тему, за уявною чи ігровою ситуацією.

Про рівень розвитку монологічної компетентності в учнів старшої школи свідчать їхні логічно побудовані, послідовні, точні висловлювання, наповнені образністю, ці висловлювання є граматично правильними відповідно до завдань та форм спілкування [7, с. 76].

Сьогодні відомі різні підходи до типології монологічного мовлення. В основі виділення типів монологів лежать різні критерії.

І. В. Ставицька та Н. М. Куценок монологічне мовлення класифікують за такими критеріями:

- формою втілення (внутрішнє, зовнішнє);

- способом організації (приватне, публічне);

- сферами використання (офіційне і неофіційне);

- жанровою належністю (художній монолог, ораторське мовлення, побутова розповідь тощо);

- функціонально-комунікативною належністю (розповідь, міркування, доповідь, переконування тощо);

- ситуативними особливостями комунікації (безпосередньоконтактне, опосередковано-контактне - радіо-, телевізійне);

- генетичними ознаками (імпровізоване, підготовлене);

- тематичним критерієм (наукове, публіцистичне, художнє тощо) [10, с. 56].

В залежності від комунікативної функції та характеру логіко-синтаксичних зв'язків між реченнями виділяють такі основні види монологічного мовлення: монолог-опис, монолог-розповідь і монолог- міркування (роздум) [8, с. 67; 6, с. 258].

Монолог-міркування (роздум) ведеться з метою дати обґрунтування дій, виявити їх причинний зв'язок, погодитися з тезою або обґрунтовано заперечити (спростувати) її. Завдання, які можуть виконуватися на уроках іноземної мови в 11 класі: переконати однокласника, навести докази «за» чи «проти» певної думки, спонукати адресата до визначених дій. Наприклад, старшокласникам пропонується поміркувати про важливість вибору майбутньої професії.

С. Ніколаєва окремим різновидом монологу-міркування виділяє монолог-переконання, головна мета якого - переконати адресата, сформувати конкретні мотиви, погляди, спонукати людей до певних дій [7, с. 67]. Слід відмітити, що монолог-оповідь, монолог-опис та монолог-міркування (роздум) мають конструктивно-стилістичні та смислові відмінності, що зумовлюють вживання цих типів у мовленні.

Науковці звертають увагу, що функціонально-смислові типи монологічних висловлювань у чистому вигляді зустрічаються рідко. В монолозі-описі, наприклад, може бути міркування, у монолозі-розповіді присутні елементи опису тощо. Найтісніше між собою переплетені повідомлення, оповідь та розповідь [1, с. 81].

Монологічне висловлювання є одним із найскладніших форм іншомовного мовлення. Це зумовлює і наявність великої кількості лінгвістичних особливостей монологічного мовлення на різних рівнях: лексичному, граматичному, фонетичному. Це стосується і тривалого англомовного монологу-обгрунтування власної думки. До мовних характеристик монологу належать: використання переважно літературної лексики; розгорнутість висловлювання; наявність ускладнених синтаксичних конструкцій; прагнення до чіткого граматичного оформлення зв'язності з опорою на розгортання системи елементів зв'язку; певна завершеність висловленої мовцем думки. Мовець здебільшого вживає позамовні та інтонаційні засоби виразності, однак, на відміну від діалогу, останнім відводиться другорядне значення, оскільки монолог є менш емоційним висловлюванням думок ніж діалог [2, с. 10].

З мовної точки зору монологічне мовлення характеризується структурною завершеністю речень, відносною повнотою висловлювання, розгорнутістю та різноструктурністю висловленої інтенції. Крім того, йому властиві також досить складний синтаксис, а також зв'язність, що передбачає володіння мовними засобами. Такими засобами виступають лексичні та займенникові повтори, сполучники та сполучникові прислівники, прислівники або сполучення іменника з прикметником у ролі обставини місця та часу, артиклі тощо. Наприклад, у тривалому англомовному монолозі-обгрунтуванні власної думки вживаються адвербіалії часу та послідовності: at first, later, then; адвербіалії причин та наслідку: why, that's why, so, so that.

Як сполучні засоби в монолозі даного типу вписуються також усно-мовленнєві формули, які допомагають мовцеві почати, продовжити чи закінчити висловлювання: to begin with, well, let's leave it at that; а також показують ставлення того, хто говорить; to my mind, there is no doubt, people say, because of that, in short.

Дослідження усного спонтанного монологічного мовлення, зокрема тривалого англомовного монологу- обгрунтування власної думки дозволяють говорити і про окремі його лексичні особливості. Існує цілий набір окремих усно-мовленнєвих формул, за допомогою яких мовець «вплітає» свою монологічну репліку в монолог (that reminds me; by the way); вводить в свій монолог елементи особистого ставлення до того, про що розповідають (fortunately; strange enough but; it seems to me). Ціла група слів і словосполучень дозволяє розповідачеві систематизувати роздуми, що містяться в його розповіді (therefore; that's why; because of that; in short) [9, с.143].

В лінгвістичному аспекті, монологічному мовленню властиві багатоскладність і різноструктурність речень, розгорнутість і завершеність висловлювань з вживанням експресивних мовних засобів [11, с. 4-5]. Для монологу, у тому числі обґрунтування власної думки, характерні ускладнені конструкції, особливо синтаксичні; у ньому переважають поширені речення, які логічно пов'язані між собою, адже у тексті монологу повинно бути сказано все, що в діалогічному монолозі може бути очевидним із ситуації (контексту).

Для монологу-обгрунтуванні власної думки характерні власні мовні засоби вираження зв'язку між окремими реченнями. У ролі таких засобів слугують лексичні та займенникові повтори, сполучники та сполучникові прислівники, артиклі, прислівники або сполучення іменника з прикметником у ролі обставини місця і часу (адвербалії) тощо [11, с. 4-5]. Наприклад, адвербаліями часу та послідовності в тривалому англомовному монолозі-обгрунтуванні власної думки можуть слугувати: before, now, then, finally, first of all, firstly, secondly, in the end.

Продемонструємо вживання засобів вираження зв'язку у тривалому монолозі обґрунтування власної думки таким прикладом: First, the British government supports Ukraine with weapons, and, secondly, it has provided supplies to more than hundreds of thousands of Ukrainians.

Як сполучні засоби в тривалому англомовному монолозі -обгрунтуванні власної думки вживаються також усномовленнєві формули, які допомагають почати, продовжити чи закінчити висловлювання думки: so, well, to be honest, frankly, by the way, that reminds me, speaking of, let's leave it at that, to begin with, bearing in mind, I'd like to emphasize, on the whole, in conclusion. Наведемо такий приклад: In conclusion, it should be said that Ukraine will always be grateful to Britain and its people for the assistance provided to Ukraine.

Синтаксичною особливістю тривалого англомовного монологу-обгрунтування власної думки є переважне вживання простих і складносурядних речень з переліково-приєднувальним і послідовно- приєднувальним зв'язком, граматичних структур із зворотом: there is / there are, таких видо-часових форм як Present Continuous, Present Indefinite, Past Indefinite.

Отже, для монологу-обгрунтування власної думки характерні певні лінгвістичні особливості: спецефічні мовні засоби вираження зв'язку між окремими реченнями та міжфразовими єдностями: лексичні та займенникові повтори, сполучники та сполучникові прислівники, артиклі, прислівники або сполучення іменника з прикметником у ролі обставини місця і часу (адвербалії), усномовленнєві формули, які допомагають почати, продовжити чи закінчити висловлювання думки тощо. Синтаксичним особливостями тривалого англомовного монологу-обгрунтування власної думки є переважне вживання простих і складносурядних речень з переліково-приєднувальним і послідовно-приєднувальним зв'язком, граматичних структур із зворотом: there is / there are, таких видо-часових форм як Present Continuous, Present Indefinite, Past Indefinite.

Висновки та перспективи подальших пошуків у напрямі дослідження

Розмірковування/обґрунтування поглядів ж є чи не найскладнішим видом монологічного мовлення. Однак ця складність зумовлена не лише рівнем мовної підготовки, а й здатністю учнів логічно мислити та почасти наявністю сформованих ціннісних переконань. Якщо особа не має переконань, то їй немає про що розмірковувати. Для того, щоб продукувати обґрунтування власної думки необхідно мати власну думку, яке потребує логічної аргументації та відповідних мовних засобів. Перспективи подальших пошуків вбачаємо в з'ясуванні жанрових комунікативних та дидактичних особливостей монологу-обгрунтування власної думки.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Борщовецька В. Д., Ігнатенко В. Д. Основи методики навчання іноземних мов і культур у загальноосвітніх навчальних закладах: навч. посіб. Біла Церква : БНАУ, 2018. 22 с.

2. Вашуленко О. В. Формування у молодших школярів умінь створювати власні висловлювання на уроках літературного читання: методичні рекомендації. Київ. Педагогічна думка, 2020. 71 с

3. Кардаш Л. В. Специфіка монологічного мовлення: психологічний та лінгвістичний аспекти. Наукові записки Національного університету «Острозька академія». Серія Філологічна. 2015. Вип. 57. С. 54-58.

4. Коваль, А. В. Труднощі аудіювання у навчанні професійно спрямованого монологічного мовлення студентів немовних ВНЗ. Гуманітарна освіта в технічних вищих навчальних закладах: Зб.наук.праць Інституту повітряного і космічного права та масових комунікацій Національного авіаційного університету 2010. (20). с. 80-92

5. Котловський А. М. Формування англомовної лексико-граматичної компетентності в говорінні майбутніх економістів у процесі самостійної роботи : дис. ... канд. пед. Наук: 13.00.02.Тернопіль, 2017. 253 с.

6. Мацюк Г. Формування навичок монологічного мовлення на заняттях української мови як іноземної. Актуальні питання гуманітарних наук. 2021. Вип 40, том 2. C. 255-260.

7. Методика навчання іноземних мов і культур: теорія і практика: підручник для студ. / під ред. С. Ю. Ніколаєвої. К. : Ленвіт, 2013. 590 с.

8. Ніколаєва С. Ю. Цілі навчання іноземних мов в аспекті компетентнісного підходу. Іноземні мови. 2010. № 2. C. 67-71.

9. Підручна З. Навчання спонтанного монологічного мовлення. Наукові записки. Серія: Педагогіка. 2006. №4. С. 140-144.

10. Методичні рекомендації до навчання іншомовного професійно орієнтованого монологічного мовлення студентів технічних університетів / уклад.: І. В. Ставицька, Н. М. Куценок. К.: НТУУ «КПІ», 2016. 67 с.

11. Устименко О. М. Навчання іншомовного монологічного мовлення в аспекті компетентнісного підходу. Іноземні мови. 2013. № 1. С. 3-9.

12. Фаустова І. А., Григор'єва Т. Ю. Навчання монологічного мовлення учнів старшої школи на уроках англійської мови. Актуальні проблеми навчання іноземних мов за професійним спрямуванням. 2022. URL: http://eprints.zu.edu.ua/id/eprint/338892022 (дата звернення: 20.04.2024)

13. Черниш В. В. Засоби формування іншомовної комунікативної компетенції у діалогічному мовленні. Іноземні мови. 2011. №3. С. 15-22.

14. Яковчук М. Навчання іншомовного монологічного мовлення учнів 7-9 класів гімназій з використанням компетентнісно орієнтованих технологій. Український Педагогічний журнал. 2023. № 3. С. 235-245.

15. Dupont A., Held J. A., Hossain G. S. Let's Talk about It: Strategies for Integrating Writing and Speaking in the Classroom. English teaching forum. 2020. Р. 22-31.

16. Firmansyah F., Sudarsono S., Eni R. Teaching speaking narrative monologue by using shrinking story strategy. Jurnal Pendidikan dan Pembelajaran Untan. 2014. Vol. 3. P. 1-11

Размещено на Allbest.ru