Особливості оказіоналізмів як виду онімів

Размещено на http://allbest.ru

Національний авіаційний університет

Особливості оказіоналізмів як виду онімів

Піотрович Юлія Віталіївна здобувач вищої освіти

факультету лінгвістики і соціальних комунікацій

Сітко Алла Василівна канд. філол. наук, доцент,

доцент кафедри англійської філології і перекладу

Україна

Анотація

У статті описуються оказіональні лексичні одиниці, характерною рисою яких, на відміну від узуальних слів, є експресивність. Оказіоналізми створюються в межах конкретного контексту і не входять до реєстру загальновживаної лексики. У роботі визначаються характерні риси зазначених одиниць та аналізуються їх класифікації.

Ключові слова: оказіоналізми, експресивність, узуальний, оказіональність, ситуативне використання.

Твердження про існування своєрідного мовного світогляду, яке було сформульоване лінгвістичною філософією та обґрунтовано етнопсихологами й етнолінгвістами, викликало крайню необхідність у вивченні своєрідного значення мови в процесі створення мовної картини світу та формування етнoмoвнoї семантики [4]. антропоніміка мова оказіональний семантика

Можна безперечно стверджувати, що власні назви відіграють неабияку роль у нашому житті. Саме тому вони викликають інтерес з боку лінгвістичної спільноти, складаючи невід'ємну частину нашого повсякденного життя. Будучи мовними одиницями, власні назви беруть участь у формуванні картини світу. Ономастичний простір розглядають як суму власних назв, що вживаються в мові даного народу в певний історичний період для найменування об'єктів [5].

Антропоніміка - це розділ ономастики, який вивчає антропоніми, тобто імена людей, по батькові, прізвища, родові імена, прізвиська та псевдоніми, криптоніми. Також цей розділ науки вивчає імена героїв у літературних творах, фольклорі, міфах та казках. Антропоніміка поділяє власні імена на різні форми, такі як літературні, діалектні, офіційні й неофіційні.

Ця наука вивчає інформацію, властиву якомусь імені, наприклад, інформацію про характер людини, спорідненість, походження, національність, діяльність об'єкта, а також історію виникнення імен та мотиви номінації. Вона буває двох видів: теоретична та прикладна [3].

Теоретична антропоніміка вивчає закономірності виникнення та розвитку антропонімів, їх структуру та моделі, пласти ономастики різних етносів, а також вплив мов в антропоніміці.

Прикладна антропоніміка вивчає інформацію, яку може нести ім'я, функції власних назв у мові та тексті, а також способи перекладу онімів іншими мовами. Замість терміна «антропоніміка» багатьма дослідниками використовується термін «ономастика» або «онімія» -- розділ мовознавства, що вивчає власні імена. У такому разі «антропонім» називається «онімом» [2].

Згідно з твердженням А.Г. Гудманяна, оказіоналізми - це вид неологізмів. Оказіоналізм можна зустріти як у літератрі, так і побутовому вжитку. М. Бережна визначає оказіональні слова як слова, написані письменниками з нагоди, вони вписані у певний контекст, мало входять у загальнонаціональну мову; вони мають і образотворчий, і емотивний компонент [1].

На відміну від неологізмів, оказіоналізми були створені в рамках конкретного контексту і не увійшли до загального вживання. Так, О. Карпенко характеризує оказіональне слово як «не узуальне, яке не відповідає загальноприйнятому вжитку, що характеризується індивідуальним смаком, обумовлене специфічним контекстом вживання» [2]. Вчена розрізняє різні ступені оказіональності:

1)оказіоналізм першого ступеня (потенційні слова);

2)оказіоналізми другого ступеня (частково нестандартні освіти, які не викликають проблеми семантичної інтерпретації);

3)оказіоналізм третього ступеня (суто оказіональні слова, повністю нестандартні, семантична інтерпретація яких ускладнена).

За матеріалами досліджень Н. Колесник виокремлює 5 типів оказіоналізмів:

1)фонетичні оказіоналізми (коли автор використовує як слово звукову послідовність вважаючи, що вона містить смислове навантаження);

2)лексичні окказіоналізми (створені за допомогою поєднання різних узуальних основ та афіксів зі словотвірною нормою або в невеликому протиріччі з нею);

3)граматичні оказіоналізми (також називаються морфологічними, утворення, в якому, з позиції узусу, перебувають у протиріччі лексична семантика та граматична форма);

4)семантичні оказіоналізми (результат появи семантичних прирощень, які радикально перетворюють семантику вихідної узуальної системи, використаної у художньому тексті);

5)оказіональні поєднання слів (збіг лексем, поєднання яких в узусі неможливе, оскільки суперечить закону семантичного узгодження) [3].

І. Денисова виділяє декілька ознак оказіоналізмів, які відрізняють їхню відмінність від узуальних слів. Головними ознаками оказіальних слів є такі: належність до мовлення - найважливіша ознака оказіональних слів. В оказіоналізмі міститься протиріччя між фактом мовлення і нормою мови. Вони виражають у особливих мовних формах граничну конкретність відповідних ситуацій. Отже, факт створення та вживання оказіоналізму є факт мовлення, а не мови.

Створення оказіоналізмів протиставлено відтворюваності узуальних слів. Під відтворюваністю розуміється функціональна повторюваність слова у готовому вигляді. Так як оказіоналізми є мовленнєвим явищем, то вони не відтворюються, а створюються заново кожного разу для кожного конкретного випадку їх вживання.

Існує принципова різниця між справжньою відтворюваністю узуальних слів і уявною відтворюваністю оказіональних, яка називається повторюваністю. Оказіоналізми не відтворюються, а повторюються, цитуються з певною метою, наприклад, при читанні будь-якого твору, що містить оказіоналізм.

Ненормативність - характерна особливість оказіональних слів. Оказіональні слова є мотивовано неправильними словами, одним із проявів поетичного мовлення (у найширшому сенсі). Отже, створення оказіоналізмів є свідомим відхиленням від норми і, якщо воно достатньо усвідомлюється, то обов'язково несе додаткову інформацію, тобто. постає як образний засіб, як показ будь-якої характеристики: мовної, соціальної, діалектної, професійної, вікової тощо.

Найважливішою властивістю оказіоналізмів є їх одноразовість. Ця властивість виявляється у тому, що оказіоналізми створюються, щоб бути використаними лише в одному випадку. Оказіональні слова передають особливість ситуації, її граничну конкретність, яку не в змозі виразити узуальне слово.

Оказіоналізми створюються з метою назвати об'єкт точніше та економічніше, при їх створенні головним є прагнення створити щось нове та незвичайне. Ще одна причина - це бажання автора оказіоналізму висловити своє ставлення до предмета, дати йому оцінку, характеристику.

Обов'язкова експресивність - характерна риса оказіональних слів. Це їх наскрізна ознака, на відміну від узуальних слів, яким здебільшого не властива експресивність. Крім того, експресивність оказіоналізмів носить інгерентний характер (на відміну від адгерентного, де експресія проявляється лише у певному контексті). Інгерентна експресія означає, що оказіональні слова є експресивними завдяки власним силам, з допомогою особливостей своєї будови. Ступінь оказіональності і відповідно експресивності різних оказіональних слів неоднакова: що менше формальних і семантичних порушень, тим менше оказіональності (а з нею і експресивності) міститься у цьому слові, і навпаки.

Найважливішою властивістю оказіоналізмів є їх одноразовість. Ця властивість виявляється у тому, що оказіоналізми створюються, щоб бути використаними лише в одному випадку. Оказіональні слова передають особливість ситуації, її граничну конкретність, яку не в змозі виразити узуальне слово.

Ще одна важлива ознака оказіональних слів - їхня приналежність до певної особи. Для оказіоналізму його авторська приналежність є важливою умовою перебування у даному статусі.

Складність перекладу оказіональних власних назв у літературі полягає в тому, що, на відміну від більшості антропонімів у реальному житті, вони виконують як ідентифікуючу функцію, тобто закріплюють за людиною те чи інше позначення, так і інформаційно- і експресивно-стилістичну, тобто. описують ті чи інші характеристики персонажа за допомогою стилістичних засобів.

Підсумовуючи, зазначимо, що у всіх теоретичних розвідках йдеться про те, що оказіоналізм створюється за неузуальними моделями для ситуативного використання та виходячи з індивідуально-авторського смаку. Такі одиниці не закріплені у словнику та в деяких дослідженнях протиставляються потенційним онімам. Завдяки своїй креативній природі оказіоналізм використовується для урізноманітнення мовлення художнього тексту. Незважаючи на те, що таку групу лексики найважче трансформувати з іншої мови, її еквівалентний переклад необхідний для досягнення рівноцінної ефективності впливу на читача.

Список використаних джерел

[1]Александрук І.В. (2012). Запозичення як один із способів творення неологізмів у творах жанру фентезі (на матеріалі творів сучасних американських та британських авторів). Наукові записки. Серія „Філологічна": збірник наукових праць, (26). Острог, 3-6.

[2]Ананьян Е.Л. (2010). Експресивні та емоційно-оцінні потенції оказіональних перетворень фразеологічних одиниць англійської мови (на прикладі англійської авторської казки). Вісник ЛНУ імені Тараса Шевченка. Серія: „Фразеологія": збірник наукових праць. (20 (207). Луганськ, 234- 240.

[3]Андрусяк І.В. (2003). Англійські неологізми кінця ХХ століття як складова мовної картини світу (овтореф. дис. ... ганд. філол. наук). Київ.

[4]Галкіна О. & Сітко А. Відтворення ідеонімів та прагматонімів у. Фаховий та художній переклад: теорія, методологія, практика: матеріали ХІ Міжнародної науково-практичної конференції (с. 124-129). 6-7 квітня 2018, Київ, Україна: Аграр Медіа НГруп.

[5]Сітко А. & Сичова Ю. Етномовний компонент як відображення національної мовної специфіки. Фаховий та художній переклад: теорія, методологія, практика: матеріали Х Міжнародної науково-практичної конференції (с. 363-367). 7-8 квітня 2017, Київ, Україна: Аграр Медіа НГруп.

Размещено на Allbest.ru