Особливості метафори англомовного перекладу поеми Т. Шевченка "Катерина"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Поліський національний університет

ОСОБЛИВОСТІ МЕТАФОРИ АНГЛОМОВНОГО ПЕРЕКЛАДУ ПОЕМИ Т. ШЕВЧЕНКА «КАТЕРИНА»

Антонова Вікторія Анатоліївна

викладач кафедри іноземних мов

Житомир

Анотація

англомовний переклад метафора шевченко

У статті проведено порівняння англомовних перекладів Джона Віра і Марії Скрипник на прикладі перекладу метафор поеми «Катерина» Тараса Шевченка, зроблено спробу пояснити потужність творчої манери Шевченка і професійний підхід до підбору лексеми при перекладі. У процесі аналізу перекладів та оригіналу тексту виявлено такі види метафор: зорові, слухові, внутрішні, зовнішні, міфологічні (вплив духовних сил) та синтетичні (поєднання декількох відчуттів). Помічено, що зорові і слухові метафори більш вживані і мають більш дослівний і зрозумілий переклад, це пов'язано з тим, що враження від природи чергуються з психологічними процесами особистості, що є зрозумілими для читача англомовного світу. Синтетичний тип метафор втрачають свою тропіку при перекладі, адже визначають атмосферу, пафос і внутрішній світ героїні, що є складним у сприйманні і перекладі.

Ключові слова: метафора, переклад, поема «Катерина», тропи, Шевченко.

Постановка та обґрунтування актуальності проблеми

Процес створення реальності у світі літератури є не тільки складним процесом, але й найбільш автентичним, особистим. Він включає професійність митця, його світогляд, особистісні характеристики, манеру письма і мислення, спосіб створення світу навколо і свою унікальну його інтерпретацію. Ось чому питання творчості настільки унікальне. Це відтворення власного світобачення, особистого всесвіту шляхом мовних знаків і семантичних структур, які самі по собі вже є своєрідним кодом і маркером світу, що властивий для певної мови і котрий пов'язаний з певною територією.

Однак, якщо постає питання перекладу світобачення конкретного митця на іноземну мову, то складністю виявляється не тільки інтерпретація реальності і творчої манери, але і сам її переклад. Метафоричність в творчій манері - найбільш автентичний і професійний спосіб творення художнього світу, проте це надскладний процес для перекладача. Переклад метафори - процес передачі манери письма, це і спосіб комунікації між націями, розуміння спільності чи відмінності світобудови і світосприйняття у реципієнта художнього твору. Це і процес вираження різними засобами внутрішніх процесів і мислення за допомогою двох потужних систем - рідною й іноземною мовами.

Актуальністю проблеми перекладу і семантизації метафори займалася когорта лінгвістів і перекладачів, науковців: А. Федоров, Ю. Апресян, В. Карабан, Г. Кочур, В. Комісаров та інші. Складність і фундаментальність досліджень даної тематики не вичерпує її, а навпаки потребує більш детального підходу до проблеми перекладу метафори, чіткого окреслення її емоційності, образної семантизації, асоціативного ряду.

Запропоноване нами дослідження перекладу метафори в поемі «Катерина» Т. Шевченка має на меті зрозуміти і висвітлити прийоми передачі письменником свого світу шляхом метафори, класифікувати асоціативність та систему впливу на читача, зробити спробу пояснити потужність творчої манери і професійний підхід до підбору лексеми. Семантизація, виявлення особистих когнітивних процесів складають перекладацьку цінність в цьому літературному творі. Тому завдання фахівця полягає в інтерпретації наміру письменника зобразити особливості однієї мови засобами іншої. Тобто, доповнювати переклад асоціативністю, емоціями, обирати найбільш ефективні з них, маніпулюючи двома мовними системами зображення дійсності. Увага мовознавців, перекладачів зосереджена не стільки на тематиці, проблематиці твору, а на їх поетиці, естетичній структурі, що є прямим ключем для вивчення індивідуального стилю письменника. Метафора - це один з ключів до коду, який на підсвідомому рівні зрозумілий представникам одного народу і може бути автентичним джерелом інформації про його культуру для іншого. Тому, ми вважаємо, що метафора є одним з ключів для нового прочитання класичного твору, його перекладу і дає змогу зрозуміти її естетичність і креативність функцій.

Аналіз актуальних досліджень і публікацій

Серед найвідоміших перекладачів-початківців в англомовному середовищі можна назвати ще у 1868 році англійського славіста Вільяма Морфіла (William Richard Morphill), що досліджував тему Шевченка як митця, декілька віршів великого Кобзаря, а згодом і декілька строф із «Заповіту» в журналі «The Athenacum». Варто зазначити, що спеціалістам того часу не вистачило знань культури і філософського світобачення українців. Англійська письменниця Етель Войнич (Ethel Lilian Voynich) долучилася до англомовних поглядів на творчість Тараса Шевченка. Вона була автором першої збірки з перекладами в 1911 році в Лондоні [1, с. 27-28]. Варто згадати і таких перекладачів творчості письменника: П. Селвер - 1914 рік (Percy Paul Selver), в 1939 році - Д. Ліндсей (Jack Lindsay), а також Ц. К. Гіффі (C.K. Giffey), С. Гарднер (C. Gardner), Ф. Лайвсей (Florence Randal Livesay). Заслуговують на увагу хоч і неримовані, проте з вдалим перекладом першоджерела роботи Кларенса А. Меннінга (Clarence Augustus Manning). До його книги в 1945 році увійшов і переклад «Катерини». У шістдесятих роках минулого століття відзначилася і Віра Річ, що переклала більше 50 творів митця, серед них і поеми [1, с. 29].

Варто згадати перекладацькі внески за творчістю Т. Шевченка Лука Луціва та Джорджа Нестора Лукія, Джорджа Грабовіца, К. Андрусишина, В. Фединського. Український перекладач Іван Вивюрський, публіцист з Канади під прізвищем Джон Вір (John Weir) ще в 1962 в Нью Йорку опублікував переклад Шевченка «Taras Shevchenko. The Bard of People's Freedom. Collection of Essays», cеред них і поема «Катерина» [1, с. 31]. Також Марія Скрипник зробила публікацію перекладу зазначеної поеми в 1960 році в Торонто [2]. Такі дослідження і сьогодні є актуальними, особливо за умов, які сьогодні склалися між Україною та Росією та, враховуючи значимість творчості Шевченка для майбутніх поколінь українців. В нашому дослідженні проведено порівняння перекладів Джона Віра [3] і Марії Скрипник [2] на прикладі перекладу метафор в поемі «Катерина».

Виклад основного матеріалу дослідження

Посилаючись на слова Аристотеля «найважливіше розумітися на метафорах» та «тільки цього не можна перейняти від іншого, це - ознака обдарованості», важливо зазначити, що це якраз про Шевченка [4, с. 80]. При перекладі такого тонкого і водночас професійного стилю письма, важливо мати досвід і чуттєве розуміння творчості письменника. У цьому дослідженні нами помічена надзвичайна професійність митця, це не механістичний погляд на поезію. Стиль Шевченка витончений і складний, його важко порівнювати з будь-ким.

Літературознавча енциклопедія подає таке визначення: «Метафора - троп художньої літератури, що полягає у перенесенні значення одного слова (словосполучення) на інше, розкритті сутності одних явищ чи предметів через інші за схожістю і контрастом» [5, с. 35]. Українській мові властиві більша емоційність і чуттєвість висловлювань у художній літературі порівняно з раціональністю мов Західної Європи. Хоча англійська мова співмірна за наявністю і оригінальністю свого художнього світу, але все ж саме метафора створює труднощі для художнього перекладу. Адже, метафора в тексті не формальна, не має суворого чи визначеного перекладу, тому і її значення не структуровані в словникових ресурсах. Тобто, завданням перекладача є відокремлення метафори в тексті, її переосмислення і відтворення засобами іноземної мови. При цьому постає питання в правильності вибору емоції і асоціації, яку та чи інша метафора представляє, а також в збереженні образу. Переклад авторської метафори - це професійність перекладача, його талант працювати зі словом. Адже створені відповідники мають не тільки відображати мову оригіналу, але й мати соціокультурну обумовленість. При цьому, перекладач виступає і сам як творець, адже створює власний вираз - відображення художньої дійсності. Тобто, це і свобода інтерпретації тексту і передача реальності оригіналу водночас. При зіставленні перекладів поетичного тексту ми пропонуємо поглянути не з категорій адекватності перекладу чи його еквівалентності. Наше дослідження зосереджене саме на художності, поетичності перекладу метафори, а також варіативності застосування цього підходу в різних варіантах твору.

Нами помічено наступні втрати в процесі перенесення перекладачами художнього тексту на англійську мову: зміни в звуковій системі поеми, зміни ритму, помічено переходи між коротким і довгим віршом. Часта відсутність рими і видозмінена інтонація в творі. Наявні словесні повтори, зміни в контексті і підборі специфічної синоніміки.

Шевченко застосовує різні зображальні прийоми при створенні метафор (тло, звукові ефекти, ракурс), при поєднанні яких створюється синтетична жива картинка, особливістю якої є: миттєвість малюнка, суворість і розмитість ліній водночас, зображення мінливості картин природи. Як результат, окремі зображальні образи допомагають у передачі загальної актуальної картини. Щодо виражальних засобів - то тут велику роль грають внутрішні почуття, настрій, внутрішні злами. Це все є складовою єдиного психічного процесу впродовж всієї поеми «Катерина». Тобто, митець поєднує ліричне начало і психологізм в одне ціле. Ще одним показником професіоналізму письменника є передача метафоричною образністю зовнішніх подій і міфологічних істот, що так чи інакше впливають на життя головної героїні. Для проведення порівняння взято оригінальний збірник творів Тараса Шевченка [6].

У процесі аналізу перекладів, а також оригіналу тексту нами було виявлено такі види метафор: зорові, слухові, внутрішні (для передачі внутрішніх реакцій), зовнішні (як прояв зовнішніх обставин), міфологічні (вплив духовних сил), синтетичні (поєднання декількох відчуттів). Кожен вид відрізняється різним підходом до перекладу. Також виявлено метафори, які за своєю особливою структурою поєднують у собі кілька емоцій, тому в нашому дослідженні ми їх характеризуємо як синтетичні.

У дослідженні нами було виділено зорові метафори. Тропи цього виду виражають тональність і психічний стан головної героїні твору. Це прояв таланту письменника малювати, а не просто описувати. Тут майстерно використовується гра кольору, світла і тіні, руху і спокою. У Шевченка картини природи мальовничі і пластичні, при перекладі даного виду метафор перекладачі дослівно відтворюють картинку (див. таблицю 1).

Таблиця 1

Зорові метафори поеми «Катерина» Т. Шевченка

У ході дослідження нами помічено, що зорові метафори Шевченка вирізняються ліризмом, гармонією ліній і барв. Тому при роботі з перекладами було доцільне дослівне і послідовне їх перенесення на англійську мову. Оскільки явища природи є зрозумілими для обох мовних систем, можна спостерігати, що переклад метафори в даному випадку хоч і відбивають дещо хаотичний тип переживань головної героїні в критичній для неї ситуації, все ж саме зорова метафора допомагає найтонше зосередитись на почуттях - втомі і розчаруванні. Переклади влучно передають психологізм письменника і розкривають внутрішній конфлікт у душі героїні.

Слухові метафори - це музичність твору. Шевченко вдало підійшов до емоційної наснаженості, динаміки і ритму в творі. Слухові враження тут взаємопроникають, доповнюють один одного, створюючи поетичний музичний супровід для зображальних засобів. Велике значення тут має природа і її голоси, вони втілюють важкий настрій героїні, а багатоголосся природи створює почуття плинності буття, його миттєвість і несподіваність. У таблиці 2 нами виділені такі метафори слухових відчуттів.

Таблиця 2

Метафори слухових відчуттів у поемі «Катерина»