Компаративний аналіз фразеологізмів з анімалістичним компонентом в українській та німецькій мовах (перекладацький аспект)

Антонюк Галина Дмитрівна,

кандидат філософських наук, доцент кафедри прикладної лінгвістики НУ «Львівська політехніка», Національний університет «Львівська політехніка», м. Львів, Україна

Черниш Лілія Зенонівна,

кандидат філософських наук, доцент кафедри прикладної лінгвістики НУ «Львівська політехніка», Національний університет «Львівська політехніка», м. Львів, Україна

У пропонованому дослідженні проаналізовано фразеологізми з анімалістичним компонентом (ФАК) на базі української та німецької мов. Встановлено, що зазначений мовний пласт є широко представленим в українській та німецькій мовах та репрезентує мовну картину світу цих народів. Роль анімалізмів (зоонімів) у формуванні мовної картини світу зумовлена природним середовищем, особливостями соціально-історичного розвитку та культури. На основі поведеного компаративного аналізу констатовано, що найбільш вживаними зоонімами в складі фразеологічних одиниць в українській та німецькій мовах є тварини, з яким людина найбільше контактувала у повсякденному житті - це домашні та свійські тварини, причому для обох культур ці тварини є майже ідентичними, що пояснюється подібними природними умовами (клімат, температурний режим і т. д.), спільними рисами ведення домашнього господарства. Проте, не всі тварини в складі ФАК у двох мовах є однаково наділеними позитивними та негативними рисами, що пояснюємо різними рівнями соціально-економічного розвитку та способом сприйняття оточуючого світу у слов'янській та давньогерманській картині світу. Практичне значення дослідження вбачаємо у використанні даних у процесі практичного викладання німецької мови як іноземної, а також при перекладі з однієї мови на іншу.

Ключові слова: фразеологія, фразеологізми з анімалістичним компонентом, національна специфіка, мовна свідомість, картина світу, компаративний аналіз.

Halyna Antonyuk,

PhD, Associate professor of Applied Linguistic department,

Lviv Polytechnic National University

Lilia Chernysh,

PhD, Associate professor of Applied Linguistic department,

Lviv Polytechnic National University

COMPARATIVE ANALYSIS OF PHRASEOLOGICAL UNITS WITH AN ANIMALISTIC COMPONENT IN THE UKRAINIAN AND GERMAN LANGUAGES (TRANSLATIONAL ASPECT)

In the proposed study, phraseological units with an animalistic component (PhAK) based on the Ukrainian and German languages were analyzed. It has been established that the specified language layer is widely represented in the Ukrainian and German languages and represents the linguistic picture of the world of these peoples. The role of animalisms (zoonyms) in the formation of the linguistic picture of the world is determined by the natural environment, features of socio-historical development and culture. On the basis of the conducted comparative analysis, it was established that the most used zoonyms in the group of phraseological units in the Ukrainian and German languages are animals with which a person has the most contact in everyday life - these are domestic and domestic animals, and for both cultures these animals are almost identical, which is explained similar natural conditions (climate, temperature regime, etc.), common features of household management. However, not all animals in the PhAK in the two languages are equally endowed with positive and negative traits, which we explain by the discrepancy in the levels of socio-economic development and the way ofperceiving the surrounding world in the Slavic and Old Germanic worldviews. We see the practical significance of the research in the use of data in the process of practical teaching of German as a second foreign language, as well as in translation from one language to another.

Keywords: phraseology, phraseology with an animalistic component, national specificity, linguistic consciousness, worldview, comparative analysis.

Постановка проблеми

Сучасний стан розвитку суспільства ознаменований взаємопроникненням мов і культур, накладанням культурних матриць, посиленням глобалізаційних процесів у всіх сферах суспільного буття. Актуальним за таких умов є вивчення закономірностей у фразеології кожного окремого народу з метою виявлення спільних та відмінних рис у формуванні та функціонуванні тієї чи іншої мовної спільноти.

Завданням цього дослідження є виокремлення фразеологізмів з анімалістичним компонентом в українській та німецькій мовах, проведення компаративного аналізу щодо ціннісної шкали анімалізмів (зоонімів) у картинах світу, репрезентованих через німецьку та українську мови з подальшим використанням даних аналізу у перекладацькій практиці.

Джерелами для дослідження стали фразеологічні словники німецької та української мов, збірки прислів'їв та приказок (Словник фразео логізмів україн ської мови, 2003; Кудіна О.Ф., Пророченко О.П., 2005; Німецько-український фразеологічний словник,1981; Фразеологічний словни к україн ської мови, 1998; Duden, Band 11. Redewe ndungen und sprich wortliche Redens arten, 2008; Duden. Wer hat den Teufel an die Wand gemalt ?: 2018).

Аналіз останніх досліджень та публікацій

фразеологізм українська німецька мова

З огляду на актуальність та обширний матеріал фразеологічна проблематика була і є предметом вивчення вітчизняних та зарубіжних мовознавців, літературознавців, лінгвокультурологів, які займалися дослідженням зазначеної теми на матеріалах різних мов. Актуальними щодо сьогодення є праці В. Гумбольдта, Я. Грімма, О. Потебні, Д.В. Ужченко, В.Д. Ужченко, В.М. Білоноженко, які зосереджували увагу на вивченні семантичих, словоутворюючих, прагматичних можливостей фразеологізмів, а далі - анімалізмів та їх похідних. Вивчення найменування тварин (анімалізмів, фаунізмів, зоосемізмів, зоонімів), функціонування зоонімів у складі різнорівневих мовних одниць відбувається з різних аспектів і складає вагому сторінку у сучасних лінгвістичних дослідженнях, зокрема, у роботах О.І. Голубовської (Голубовська О.І., 2004;), О. Селіванової (Селіванова О., 2004), І.В. Новицької (Новицька І.О., 2014), О.В. Коваленко, В.В. Рзаєвої (Коваленко О.В., Рзаєва В.В., 2013), С.С. Тумачок (Тумачок С. С., 2017) та ін. У своїх дослідженнях згадані мовознавці розглядають образний потенціал зооморфізмів, їх системну організацію, семантико-типологічну характеристику та виявляють національну специфіку анімалістичних найменувань.

Для з'ясування продуктивності анімалізмів у німецькій та українській мовах було використано метод суцільної вибірки. Матеріалом для нашого дослідження слугували одномовні та двомовні фразеологічні словники з німецької та української мов. В процесі вибірки було складено картотеку, яка містить 395 фразеологізмів із зоокомпонентом у німецькій мові та 470 відповідно в українській мові. В процесі дослідження було з'ясовано, що національна культурна специфіка залежить від того, які уявлення носій мови має про тварину в проекції на людину, які фрагменти її досвіду були лексично зафіксовані, а також у якій мірі представлені ці фрагменти у тій чи іншій мові у вигляді цілісних пріоритетів, образів, символів (асоціації та конотації). Як з'ясувалось у ході нашого дослідження, багатозначністю та фразеологічною активністю в мовах вирізняються назви тих тварин, з якими людина мала/має мала найтісніші контакти, а саме домашні улюбленці (укр. собака, кіт, нім. Hund, Katze), свійські тварини (укр. свиня, віл, кінь; нім. Schwein, Ochse, Pferd тощо). В українській мові така риса характеру як тупість асоціюється з бараном: як баран в аптеці, як баран на нові ворота. У німецькій мові нерідко цю функцію виконує зоонім Ochse (віл): dumm wie ein Ochse - «дурний як пень»; stur wie ein Ochse - «впертий як осел»; den Ochsen beim Horn (bei den Hornern) fassen (packen) - «ухопити вола за роги»; Ochsen muss man schon aus dem Wege gehen - «з дурним зчепитися - дурнем зробитися» (Кудіна О. Ф., Пророченко О. П., 2005, с. 62).

Сучасні українські та німецькі зооніми, в яких людині приписуються зовнішня подібність, характер або поведінка тварини, вказують на особливості прадавнього міфічного мислення й тотемних уявлень (антропоцентризм). Він є «людським фактором» мовної картини світу, де мова фіксує інформацію, значущу для людини. Зоонімні одиниці можуть функціонувати в якості самостійних лексичних одиниць, та входити до складку різних фразеологічних зрощувань, ідіом, приказок, де вони можуть функціонувати в якості метафор (позначення людини, її характеру): хід конем, з'їсти собаку в чому-небудь тощо. Зооморфізми можуть зустрічатися у вигляді окремих лексем, так і в якості компонента зоофразеологічних одиниць: вовк в укр. мові: хоч вовком вий - «скрутне становище»; відповідно зоонім Hund у нім. мові: auf dem Hund sein (терпіти крайню потребу).

Для деяких зоонімів в українській та німецькій мовах характерний збіг у смисловій структурі стосовно образу вовка як символу жорстокості й безжальності. Наприклад: укр.: Із нехотя з'їв вовк порося; нім. hungrig wie ein Wolf - голодний як вовк. В двох мовах зоонім вовк висловлює негативне, іронічно-зневажливе ставлення до людини з певними рисами характеру, що суперечать встановленій моралі і цінностям, прийнятими у суспільстві, тобто на основі цього зооніму проводиться паралель між тваринними інстинктами та поведінкою тварин.

Якщо порівняти деякі символи української та німецької мовної спільноти, то можна виявити низку однакових узагальнено-образних значень. Для прикладу, зоонім лисиця (лис) в двох мовах асоціюється із хитрістю та лукавством: Говорить як лисиця, а за пазухою камінь держить, У вічі як лис, а поза очі, як біс; нім.: ein (alter) schlauer Fuchs - старий, хитрий лис, хитрун, schlau wie ein Fuchs sein - хитрий як лис (лисиця).

Фразеологізми із зоокомпонентом сприяють вираженню почуттів, реакцій, емоційного життя людини в цілому, допомагають людині сформувати ціннісну картину світу, надати оцінку предметів з етичних і естетичних норм цього мовного колективу. Вони характеризують семантичний варіант, який включає у себе основу номінації, до якої додається значення (сема) характеристики, що ускладнює структуру варіанту і вносить до неї якісну зміну. У той же час лінгвістична специфіка цього значення проявляється в тому, що зміст характеристики обумовлено не стільки якостями реального поза лінгвістичного об'єкта (у разі зооніма - тварини), скільки якостями, які приписуються цьому об'єкту колективною мовною свідомістю (Селіванова О., 2004).

В процесі дослідження семантики фразеологізмів із анімалістичним компонентом, було виявлено, що певні анімалізми можуть використовуватися для оцінної (позитивної і негативної) характеристики суб'єкта. Це означає, що з часом кожну тварину було наділено певними специфічними рисами (характеру, зовнішності чи поведінки) і тепер, з точки зору носія культури та мови відповідно, ця тварина є еталонним показником вираження цих рис.

Вивчення питання семантичного походження анімалізмів показало, що фразеологізми із анімалістичним компонентом мають антропоцентричне спрямування, тобто описують людину за характером діяльності, емоціями, почуттями, психологічними станами, соціальним становищем і т. п. Ці фразеологічні одиниці відображають різні аспекти поняття «людина» і відбивають культурні, соціальні, процеси даної нації (соціуму). Специфіка вживання зоонімів для характеристики людини свідчить про те, що мовна картина світу з її об'єктивністю та цілісністю є інтерпретацією відображення світу для кожного носія мови. Наявність спільних та відмінних рис у структурах зоонімів, характер і змістова спрямованість асоціацій зумовлені не властивостями тварин, а їх «життям» у національному фольклорно-міфологічному та літературному контекстах кожного народу, особливістю його світосприйняття, а також схожістю соціально-історичних умов життя та загальними закономірностями розвитку людського буття.

В процесі дослідження було зосереджено увагу на конотативному аналізі фразеологізмів із анімалістичним компонентом. Конотативною є інформація, яка закладена у мовних одиницях для вираження їх предметно-логічного змісту. Конотація містить, як правило, емотивний, експресивний і оціночний компоненти. Компоненти конотації можуть виступати разом у різних комбінаціях чи бути відсутніми. П'ятим компонентом є образність.