Реалізація категорії протиставлення в діалектних текстах

Размещено на http://www.allbest.ru/

Реалізація категорії протиставлення в діалектних текстах

Н. Д. Коваленко*

доктор філологічних наук, професор кафедри української мови (Кам'янець-Подільський національний університеті мені Івана Огієнка)

Діалектний текст - інформативне ій цінне джерело для досліджень усієї діалектної системи мови, а також і для міждисциплінарних розвідок, пов'язаних із культурологією, фольклором, етнографією та ін.

Проблеми категорії протиставлення досліджували ще Л. А. Булаховський, Ф. де Соссюр, О. О. Потебня та ін.; українські лінгвісти сьогодні розглядають антонімію переважно з урахуванням прагматики (Ф. С. Бацевич, Д. В. Мовчан, К. В. Тараненко, Н. О. Руснак).

У статті проаналізовано категорію протиставлення як одну з найпоширеніших у діалектному тексті, основою творення інформативності про минуле на сьогоднішнє життя. З'ясовано, що категорія протиставлення в усних розповідях-спогадах носіїв говіркового мовлення реалізується у формі концептів-опозицій. На конкретних прикладах проілюстровано використання прийомів вербалізації концептів з опозиційним значенням у межах семантичного поля КОЛИСЬ - ЗАРАЗ. У діалектному дискурсі мовці зосереджуються на виразних відмінностях життя та діяльності в часі, а для інформативності спілкування розповідають про сучасні традиції, зауважують на відмінностях у минулому, висловлюючи так своє ставлення до таких змін.

В основі категорії протиставлення є протилежність, яка охоплює всі сфери людського буття. У висловлюваннях реалізуються два протилежні стани об'єкта чи суб'єкта, а найважливіше - ставлення до того мовної особистості, що уможливлює творення конотативно забарвлених мовних одиниць.

Категорія протиставлення як логічна процедура, в основі якої лежить протилежність (несхожість, несумісність, порівняння об'єктів, станів, характеристик за певними диференційними ознаками), охоплює всю реальність людського буття. У висловлюваннях можуть репрезентуватися два протилежні стани об'єкта чи суб'єкта, а головно - ставлення до того мовної особистості, що уможливлює творення конотативно забарвлених мовних одиниць. категорія протиставлення антонімія текст

Ключові слова: категорія протиставлення, концепт-опозиція, антонімія, текст, мовлення, діалект.

IMPLEMENTATION OF THE CATEGORY OF OPPOSITION IN DIALECT TEXTS

Kovalenko N. D.

Постановка наукової проблеми

Фіксація живого народного мовлення, проблеми досліджень діалектних текстів є одними з найбільш актуальних в українські й діалектології.

Позитивна і негативна оцінність, емоційно-експресивне забарвлення - характерні особливості говіркового мовлення, що слугують виразниками суб'єктивного ставлення до подій, вербалізують оцінку у формально об'єктивному повідомленні.

Уснорозмовні тексти вирізняються також ступенем деталізації переказаних подій, що відкриває можливості для вивчення мовленнєвих прагматичних інтенцій діалектоносія як мовної особистості.

Діалектні тексти відбивають ментальні риси мешканців мовного ареалу (пошанування давніх традицій та обрядів, повага працьовитих людей та засудження лінощів, аморальних вчинків, неприйняття насилля та ін.). У діалектних текстах актуалізуються центральні семантичні протиставлення, що відображенні в словникових статтях, та контекстуальні значення. Власне, ця контекстуальність створюється на основі особистих спогадів носіїв говірки, Ключові слова категорії протиставлення в різних ареалах української мови реалізуються по- різному, хоч і є однакові вияви.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Категорія протиставлення як логічна процедура, в основі якої лежить протилежність (несхожість, несумісність, порівняння об'єктів, станів, характеристик за певними диференційними ознаками), охоплює всю реальність людського буття. У висловлюваннях можуть репрезентуватися два протилежні стани об'єкта чи суб'єкта, а головно - ставлення до того мовної особистості, що уможливлює творення конотативно забарвлених мовних одиниць.

Проблеми категорії протиставлення досліджували ще Л. А. Булаховський, Ф. де Соссюр, О. О. Потебня та ін.; сьогодні українські лінгвісти розглядають антонімію переважно з урахуванням прагматики (Ф. С. Бацевич [2], Д. В. Мовчан [9], К. В. Тараненко [12]).

Лінгвістична прагматика оперує категорією протиставлення як інструментом продукування прагматичних значень. Т. С. Семегин, потрактовуючи поняття "концепт- опозиція" зауважує, що бінарність є найважливішим принципом категоризації дійсності, "поштовхом до виникнення якої стала така риса мислення первісної людини, як вимога порядку" [11: 248].

У сучасній українській діалектології відомі дослідження ареальної реалізації прислівників, текстових субкатегорій заперечення, зокрема на матеріалі буковинських говірок.

Т. В. Щербина, досліджуючи темпоральні адвербіативи на матеріалі текстів говірок середньонаддніпрянсько-степового порубіжжя, визначає різні словотвірні та фонетичні варіанти, зауважує на широких потенційних можливостях щодо творення антонімів і квазіантонімів [14].

Уснорозмовні умови спілкування (на основі яких записують діалектних текст) не лише охоплюють власне співрозмовників, але й впливають на структурно-семантичні особливості текстів. К. Д. Глуховцева зауважує, що семантична структура текстів-спогадів представлена логіко-семантичними ознаками процесуальності, акціональності, темпоральності, агентивності, денотативності та оцінності. Це найменування самих явищ та назви сукупності денотатів, що пов'язані предметними відношеннями у цілісний семантичний комплекс, номінативний ланцюг, який репрезентує семантичну сітку тексту [3: 5].

Н. О. Руснак, аналізуючи усне мовлення носіїв буковинських говірок, визначила, що в цьому мовному континуумі широко представлені такі текстові субкатегорії: заперечення, невизначеності, необхідності.

Зауважено, що "заперечення супроводжується протиставленням (у тому випадку, коли заперечується перший член протиставної пари) або, навпаки, протиставлення виражається через заперечення (коли заперечується другий член)" [10: 141]. Мовні засоби вираження того, як уявляє людина своє місце у світі та довкілля загалом, антропоцентричність оцінних номінацій на матеріалі діалектних текстів дослідила В. В. Лєснова [8].

Про те, що в центрі будь-якої картини світу є бінарні опозиції, зазначає В. Л. Конобродська: "Головним протиставленням, зумовленим прагматичними установками колективу, є суб'єктивне розрізнення позитивного та негативного щодо впливу на колектив чи людину" [7: 34]. Дослідники вирізняють це основне протиставлення, яке реалізується в часткових, зокрема: життя - смерть, добро - зло, щастя - горе, правий - лівий, здоров'я - хвороба, світло - тьма, день - ніч, верх - низ та ін.

Мета дослідження -проаналізувати мовну реалізацію категорії протиставлення, зокрема найвиразнішу опозиція колись - зараз, яка прогнозовано часто трапляється в текстах-спогадах носіїв говірок. Матеріалом слугували збірки текстів говірок української мови, картотека авторки.

Виклад основного матеріалу дослідження з обґрунтуванням отриманих наукових результатів

Категорія протиставлення в діалектних текстах реалізована у формі парних опозиційних концептів із притаманними їм диференційними характеристикам; заперечення супроводжуються протиставленням, унаслідок чого виникає акротеза як підкреслене твердження однієї з ознак через заперечення протилежного [10: 141].

Категорію протиставлення в лінгвістиці традиційно співвідносять з антонімією, отже, на лексичному рівні ця категорія найбільше поширена. Тексти говіркового мовлення мають різні концепти-опозиції, що підтверджено реалізацією категорії протиставлення на всіх мовних рівнях, наприклад, за допомогою лексем відповідної семантики, займенників, прийменників, часток, вигуків, фразеологізмів, словосполучень і речень із заперечним або протиставним значенням тощо. Такі засоби створення протиставлення чи заперечення використовуються як окремо, так і в поєднанні один з одним.

За матеріалами опублікованих текстів говіркового мовлення визначаємо різні концепти-опозиції, зокрема: нове-старе, здоров'я -

хвороба, легко - важко, дорого - дешево, якісно - неякісно та ін., але узагальнювальним усе ж є протиставлення колись - зараз.

Особливе зацікавлення викликають тексти-спогади про традиційні народні звичаї та обряди, господарювання та побут, у яких інформант намагається не тільки розказати слухачеві про давній спосіб життя, а й висловити своє ставлення до подій чи явищ сьогодення. У структурній організації фраз знаходимо пояснення буденного, обрядового, культурного, релігійного та ін. з так званими конструкціями покликання казали, кажуть, говорили, як то говорили старші люди, як то кажуть, як той казав та ін., що свідчить про розуміння інформанта загальнонародного рівня таких виразів або їхнього давнього походження, наприклад: а бу\вали та\к'і \д'іти шо ро^уІдилис'а у со^уІроц'і / то Ікаже / во^Іно \дуже шчас\ливо / от \каже / ти у со^уІроц'і ро^уІдиус'а; бу^Іли с'ватку\вали / і привносили на хри^ес^Ітини ц'і / ро^уІбили бу\кетики с к'в'і ток / маІчали у го^уІр'ілку / Ібили^е йіх по^у гу^Ібах і про^уда^Івали^е т'і к'в'іт^Іки / б^Ірали г^Ірош'і^и за них // а ше на ^Імило^у ка\зали^е / диШин'і на ^Імило^у / ^Ітоже да^Івали^е г^Ірош'і / на ^Імило^у ка\зали^е (с. Чепелівка Красилівського р-ну Хмельницької обл.).

Очікувано, що в текстах-спогадах носії говірок апелюють до давніх подій, свідками яких вони були, або переказують почуті від когось історії про минуле життя. За діалектними текстами визначено, що заперечення поширене в зіставленні подій на рівні колись - тепер, що може реалізовуватися у різних мовних варіантах.

Протиставлення колись - тепер. У діалектному дискурсі мовець, розповідаючи про давні обряди, може зосереджуватися на виразних відмінностях якихось елементів дійства в часі. Зауважимо, що для інформативності спілкування співрозмовник розповідає про сучасні традиції, а потім зауважує на відмінностях у минулому, висловлюючи так своє ставлення до таких змін, наприклад: та г^Ірош'і дару^Івали / хто ^Ік'іл'ко м'іг // 'і тобто те^иІпер ли\ше с'і од^Іне напе^иІред йед^Іного прут / а ко^лис' на то н'іічого / не^и зве^ир^Ітау на то у^Іваги (с. Жизномир Бучацького р-ну Тернопільської обл.).

Категорія протиставлення може реалізовуватися й на рівні розуміння мовцем відмінностей у називанні осіб, предметів, явищ та ін. колись і тепер, наприклад: йі^Ійі нази^еІвали^е погіриткоу / то во^Іна уже со^Іб'і ^Ім'ісц'е у т'ім се^иІл'і не^и мог^Іла знайти // то темпер нази^еІвайут по ^Ір'ізному / то ^Імама оди^еІначка / то ше шос' та^Іке / а ко\лис' то не^и бу^Іло інакшого Способу // та л'у^Ідина уже ^І була гет про^І пашча / уже во^І на се не^и мог^Іла ^Ідати ^Іраду (с. Жизномир Бучацького р-ну Тернопільської обл.).

Такий текст відбиває моральні принципи мешканців мовного ареалу, зокрема засудження поведінки, неприйняття суспільством порушень загальновизнаних норм тощо. Високий рівень емоційності спостерігаємо через використання фразеологізмів не могти знайти собі місие, дати раду, геть пропаща на позначення стану жінки, яка народила дитину поза шлюбом, ставлення до неї людей.

Визначено, що в діалектних текстах типовою є реалізація протиставлення за допомогою сполучника а, наприклад: а г^Ірош'і дару^Івали / хто \к'іл'ко м'іг // ^Ітобто те^иІпер лиіше с'і од¹ не нап&Оред йед^Іного прут / а ко^Ілис' на то н'Вчого / не^и зве^ир\тау на то у¹ ваги (с. Жизномир Бучацького р-ну Тернопільської обл.). Зазначимо, що заперечення бере активну участь у структурному прийомі діалектного тексту на основі часового протиставлення.

В аналізованих текстах через протиставлення тоді - тепер інформант може акцентувати увагу на зміні в часі назв обрядового одягу, персонажів та елементів обряду тощо, наприклад: у північноволинських

говірках - моло^Іда од'а^Ігайе пілат'а ^Іб'іле / ну йак ^Ідуже дауниіну / там \було ^Іб'іле / ^Ірозове / голу^Ібе / там ^Іс'іт'і фа\т'ін // у ме^и\не ^Ібабушка ше шла / то фа^Іт'інове гілат'а бу^Іло / і \вел'он на Голову / тоїд'і во\но назиівалос' \вел'он / те^иІпер фа\та (с. Щиборівка Красилівського р-ну Хмельницької обл.).

У мовленні носіїв західноподільських говірок визначаємо протиставлення колись - зара, наприклад: от

ко^Ілис' ше ^Іл'устро бу\ло / то ^Іл'устро п\рауд'іушне^и // бувало йак г\л'ане^иш / не^и мош нади^е\вити^ес'а / а ^Ізара \диви^ес'а у \н'ого / а там / йа\кас' ма\гера загл'а\дайе (с. Маків Дунаєвецького р-ну Хмельницької обл.); а ^Ізара панайВдайуц'а / пове^иве^ир\таїут т'і живо\ти та си\д'ат за тим стойлом поз'Вхайут (с. Дубова Старосинявського р-ну Хмельницької обл.); на Ввана Ку\пала збиіралис'а / д'іу\чата / х^Ілопц'і / \дуже \гарно спрау\л'али / а \зара шо \робиц'а / Бог йо\го з\найе (с. Явтухи Деражнянського р-ну Хмельницької обл.).

Так само через зіставлення інформують про особливості називання обрядових реалій: росгіїлетут йВйі / то^уІд'і ^Імама уже за\ложуйе на ^Ін'уйу ^Івел'ан / ко^Ілис' ка^зали / ^Ізара ^Ікажут фа^Іта / а ко^Ілис' ^Івел'ан (с. Сутківці

Ярмолинецького р-ну Хмельницької обл.); то\д'і криічат ^Ігорка так йак ^Ізара / ^Ізара \г'ірко / а ко^Ілис' \горка криічали // ну таї погу^Іл'айут / їдут у\вече^ир до молодого (с. Сутківці Ярмолинецького р-ну Хмельницької обл.).

У спогадах старших людей натрапляємо на фокусування уваги на протиставленні смачного - несмачного в часі як тоді - зара, наприклад: у західноподільських говірках: бу^Іла смаш^Іна ^Ікаша / пшо^Іно / не^и та^Іке йак ^Ізара // то^д'і така ^Ікаша ^Ібула смаш^Іна шо де / пшон'а^Іна (с. Лошківці Дунаєвецького р-ну Хмельницької обл.).

Протиставлення виникає, коли носій говірки вважає якесь повідомлення інформаційно важливим або має бажання висловити свої

спостереження про спосіб життя, дії, звичаї, поведінку та їхні номінації, наприклад, у волинських говірках Полісся через варіант тоді - зари: то^І&і ^І т ашко бу^Іло / иБзари ^І вакшеї // них^І то по^І н ат :а нц ^Імайе / них^Іто ни,в:а^Іжайе [1: 393].

Протиставлення перше - тепер. За досліджуваними матеріалами

визначено вживання діалектизму перше в протиставленні до тепер, наприклад: на ту \дошчичку ^дивишс'а / так ото обтесана ^Ігарно / н'і їхилис'а / н'Вчого // так ^Іперше^и ро\били // ро\били // а те^иІпер ус'о \гала д^Ірала / там ^дивис'а ^Ілопло уже / там по І сунулос'а / таї так во І но йе // ста^Ір'і ро^Ібили (с. Слобідка- Рихтівська Кам'янець-Подільського р- ну Хмельницької обл.); ^Іперше^и бу^Іли та^Ік'і ж'ін^Іки / а те^иІпер со^уІс'іди // се та^Ік'і ^Іб'ідн'і ж'ін^Іки // шоб мог^Іли йім шос' ^Ідати / шо уже во^Іна при^Іходе^и / таї ^Імийе / з^Інайе / шо не^и за спа^Іс'ібо / ну а да^Івали ^Іхусточку / чи сп'ід^Іничку (с. Почапинці Чемеровецького р-ну Хмельницької обл.). Так само знаходимо наративи, що підтверджують намагання мовця пояснити давність деяких назв, наприклад: а у п'ід^Івод'і шос'

уло^Імалос'а ^Іколо ^Іколе^иса / ка^Ізали ^Іперше ^Іл'ушн'а і ус'о / уже ми з'іїш^Іли ^Іп'ішки на В'ір'Вм'іуку (с. Рогізна Кам'янець-Подільського р-н Хмельницької обл.).

Зазначимо, що категоричне заперечення "не можна" реалізовується через клішовані сполучення слів, у складі яких є компонент Бог, наприклад, у наддністрянських говірках: а теиЛпер хо ди. до ^Іцеркви то^уД'і німого н'і тої не^и Дуде / а \перше^и \Боже^и боро\ни / а те^и\пер ^Іможна ус'о / Д'іл'на / шо ^Іхоче^иш / куДа ^Іхоче^иш (с. Юхимівці

Волочиського р-ну Хмельницької обл.).

У текстах говірок Чорнобильської зони трапляється кілька варіантів прислівника тепер (теДерка,

т'е^аІп'ерака, т'е^аІп'ер); в одному реченні вжито два варіанти лексеми в одному реченні н'е т'е^а\п'ерака і т'е^а\п'ер, що не тільки засвідчує мовний вияв протиставлення, центром якого є заперечна частка не, а й морфологічні діалектні риси: ТаД'і Дотн'а Дорага ^Ів'ел'ми втопала / ц'е ж н'е т'е^а\п'ерака / т'е^а\п'ер міл'Дон н'ішо н'іпаД'ом (Чорн, с. 187). Протиставлення колись - теперка знаходимо в розповіді носія наддністрянських говірок: То

ти\перка уже йе ба\гато хоцбо к\луби / клуп ви\лики^ій / і с\цена збу\дована рас на ^Ізаужди так шо то\во // а ко\лис' то сі \мучили [5: 255].

У говірках волинського діалекту зафіксовано варіант ди\пер: А ди\пер / то уже ни\ма шо ка\зати // ди\пер усе ма\шини \роблат / ди\пер усо [5: 371].

Прикметно, що в розповідях старших людей переважає переконання, що давні традиції, елементи обрядів, якість речей чи навіть ставлення людей було кращим, позитивнішим, ніж тепер, наприклад: у наддунайських говірках - при м І ойій \жизн'і / при моДій ^Іпамйат'і // Дули волх^Іви / Дули т'і // д'і^Іди // хо^Ідила / Ме^Іланка хо^Ідила // і Дуло // ну / кра^Іс'іво Дуло // а ш'і\час ми не ^можемо ^Ібачит' ^Ітого / шо // ^Інаш'і Д'іти ш'і^Ічас не ^Ібачат' ^Ітого / шо ми ^Ібачили [6: 15]; наддністрянських -

ко\лис' д'іука бу^Іла та^:ка при с^Івойім ха^Ірактер'і І д'іучи^ена ^Імала св'ії ха^Ірактер (с. Жизномир Бучацького р- ну Тернопільської обл.); ^Іперше Добре роДили - те^иІпер ^Ігала д^Ірала (с. Слобідка-Рихтівська Кам'янець-

Подільського р-ну Хмельницької обл.). У говірках Чорнобильської зони - Дак це Даїмемо за горш^Ік'і і ^Івечор же воДо так Дуйе / а ми с^Ітол'ко нас^Ікачнемося с^Ікол'ко нагу^Іл'айемос'а шо ^Івесело бу^Іло і долаДу і ^Ігарно / а те\перка од^Інийе сД'ози / да ^одне ^Ігоре да це таДе усе [4: 256].

Лише зрідка носії говірок засвідчили набуття кращого досвіду, вміння, наприклад, у західноподільських: йа ко\лис' росчиД'ала хл'іб ^Інан'іч / ^Іале ти^\пер п^Ірахтику ^Імайу шо не^и т^Іреба ^Інан'іч / а ^Ізараз зам'іДити / бо д^Ір'іжд'і ^Ізараз Добр'і і ^Іт'істо Добре (с. Красне Гусятинського р-ну Тернопільської обл.); гірше життя і важку працю в колгоспах: у наддніпрянських говірках - То ти\перка уже йе ба\гато хоц'бо к\луби / клуп виДикий / і с\цена збу^\дована рас на ^Ізаужди так шо то\во // а ко\лис' то сі \мучили [5: 255]; наддунайських - то^Ід'і т^Ірудно / а теДеречко ^Ілучежит [6: 15].

В українських наддунайських говірках, наприклад, спостерігаємо вживання прислівників ^Іран'че, те^Іпере^ичко, шчас, ш'їчас, наприклад: \ран'че бу^Іло так / шо сівад'бу ро^Ібили [5: 16]; і Дуже нам Дуло краД'іво // ми роДили тоД'і і цей // йак / Анд^Ірейа роДили // все роДили // а шчас Д'іти Даш'і не ^Іробл'ат' ^|тогo [6: 15]. В уривках із цієї говірки мовець вживає фразеологізми при ^Інаш'ій ^Іпамйат'і, при моДій ^Іжизн'і / при моДій Дамйат'і з метою точніше передати значення прислівника раньше: а ^Іран'че йак бу^Іло // ш^че й сп'ідДиц'у // йак при \наш'ій \памйат'і / то сп'ідДиц'а на дв'іДац'ат Д'ілок // і ^Ікохта / в Дейі / та^Іка ши^Ірока // і воДа н'е^иІв'еста йде до // ну |до / же^ин'і^Іха [6: 16]; ми прожили ^Ітоже та // а Дуже Дуло // ну / йак // ^Іт'аж^шко ^Ібуло нам // а те\перечко / да // а тоД'і вже / йак ми \були // \ран'че ж \було так шо // при міойій Жизн'і / при мо\йій \памйат'і // \були волх\ви / \були т'і // д'і\ди // хо\дила / Ме\ланка хо\дила // і \було // ну / кра\с'іво \було // а ш'іїчас ми не \можемо \бачит' \того / шо // \наш'і \д'іти ш'іїчас не \бачат' \того / шо ми \бачили [6: 15].

Категорія протиставлення може актуалізуватися запереченням немає, нема, наприклад, у парі раньше - теперечко: а те\пере^ичко то\го не\майе / шо \було \ран'ше в нас // а / і це // і ми хо\дили в йуп\ках / \йупки бу\ли \доуг'і і сп'ідни\ц'і [6: 16].

Особливістю закарпатських говірок є реалізація протиставлення через лексеми пй^ір'іч - ті^ипйр'ка: Шо то за часы^о бы^оли пй^ір'іч! // не^и то шо тіипйр'ка / то боййс':а іти ї нус на вулиц'у вусунути^і [Закарпатські, с. 33]; східнополіських тоді - тепер: А то^Ід'і ж к'іїна то>го ж не ^Ібачили ї знат' не \знали йєОке во\но ї бу\ло // а те¹ пер у\же к'іїно / хара\шо те¹ пер [5: 199].

Часове протиставлення давно - зараз може уточнюватися додатковими лексемами,

фразеологізмами і реченнями (давно, тоді, це колишнє таке було, йак на наш з\вичаї) наприклад: у волинських говірках - ко\ли дого\варувалис'а / то моло\да \д'іучина сто\йала \б'іл'а \печи / шоб колу\пати п'іч / ше буу та\киї з\вичаї / об\рад йа\кис' та\киї буу // це уже дау^Іно \було / \зараз уже та\кого не^и\майе / но це ко\лишн'е та\ке бу^Іло (с. Григорівка

Старокостянтинівського р-ну

Хмельницької обл.); наддністрянських - а ми прац'у\вали то^Іди по \чорному / \але \були ве^и\сел'і (с. Бишки Козівського р-ну Тернопільської обл.); ну боршч / так йак на наш з^Івичаї / ми пери\важно ко^лис' ва\рили к\ваше^иниї (с. Золотий Потік Бучацького р-ну Тернопільської обл.).

Вказівка на давність подій, дійств чи способу життя може не виражатися безпосередньо через лексеми колись, тоді та ін., а вербалізуватися виразами йак був/була малий/мала, як до школи ходив/ходила та ін., наприклад, у західноподільських говірках: ми йак маїл'і / \бавилис'і \дуже \фаїно // ти\пер \с'едут \перед тим ком\путиром / шо ни \виде н'і с\в'іта \б'ілого (с. Завалля Кам'янець- Подільського р-ну Хмельницької обл.).

Часові протиставлення часто супроводжуються актуалізацією

заперечень, які їх підсилюють, зокрема: 1) протиставним сполучником а - ...а \зара панайі\дайуц'а пове^иве^ир\таїут т'і живо\ти та си\д'ат за тим сто\лом поз'і\хайут (с. Дубова Старосинявського р-ну Хмельницької обл.); 2) часткою не - йісти не^и \було так на роз^вал йак би \зараз / шо / йе шо ^Іхочиш / йідж (с. Лошківці Дунаєвецького р-ну Хмельницької обл.); 3) їх поєднання а не - шо то \була \пара на\в'іки / в'ід по\ч'етку до к'ін\ц'е / а не^и то шо ^Ізараз (с. Жизномир Бучацького р-ну Тернопільської обл.); 4) заперечним займенником ніхто - ми з\нали / шо тре в'іїдатис'а І чесно і в'іїночок но¹ сити // та¹ кого н'іх^Іто не^и ро^Ібиу йак ти^Іпер (с. Лошківці Дунаєвецького р-ну Хмельницької обл.); 5) порівняльним сполучником як : йісти не^{и І}було так на роз^Івал йак би ^Ізараз / шо / йе шо ^Іхочиш / йідж (с. Лошківці Дунаєвецького р-ну Хмельницької обл.); 6) заперечення не було, нема - ^\було / ^\зараз уже та^\кого не^иІмайе / но це ко\лишн'е та\ке бу^\ло (с. Григорівка

Старокостянтинівського р-ну

Хмельницької обл.), що створюють нейтральне загальне заперечення, центром яких стає прислівник нема. Названі засоби разом формують одну смислову єдність, що спрямована на порівняння минулого та сьогодення.

Висновки й перспективи дослідження

Отже, у живому говірковому мовленні категорія протиставлення - досить активне явищем, яке дає змогу інформанту висловити свої міркування, ставлення до когось чи чогось, зіставити явища, події, традиції, способи господарювання, обряди та звичаї тощо в часі. На основі зіставлення витворюються повідомлення, що засвідчують своєрідність народного мислення та світобачення, побудованих на національних світоглядних принципах.

Досліджувана категорія протиставлення в діалектних текстах має високий прагматичний потенціал, тому що здатна викликати різні емоції в співрозмовника, спонукати до спогадів і роздумів, переоцінки цінностей або, навпаки, - утвердження традиційних народних переконань.

Проблема має перспективу дослідження з огляду на постійні оновлення форм і семантики, появу нових мотивацій, розвиток варіантів протиставлення та поповненням емпіричної бази української діалектології.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

1. Аркушин Г. Л. Голоси з Волинського Полісся: тексти. Луцьк, 2010. 542 с.

2. Бацевич Ф. С. Вступ до лінгвістичної прагматики: підручник. Київ: ВЦ Академія, 2011. 304 с.

3. Глуховцева К. Д. Особливості семантичної структури діалектних текстів про важливі історичні події початку ХХ століття. Studia z Filologii Polskiej i Slowianskiej. Warszawa, 2020. № 1924.

4. Говірки Чорнобильської зони: Тексти / упоряд.: Гриценко П. Ю. та ін. Київ: Довіра, 1996. 358 с.

5. Говори української мови: збірник текстів / укл.: Довгопол С. Ф., Залеський А. М., Прилипко Н. П.; відп. ред. Т. В. Назарова. Київ: Наук. думка, 1977. 590 с.

6. Делюсто М. Українська наддунайська говірка: збірник діалектних текстів. Ізмаїл: СМИЛ, 2016. 196 с.

7. Конобродська В. Л. Курсова і дипломна роботи з етнолінгвістики: навчальний посібник. Житомир, 2003. 236 с.

8. Лєснова В. Синтаксичні засоби вираження оцінки в діалектному тексті. Діалектологічні студії 10. Традиції і новаторство. Львів, 2015. С. 439-453.

9. Мовчан Д. В. Прагматичний потенціал антонімів [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/VZhDU 2011 60 49 (дата звернення: 12.02.2024).

10. Руснак Н. О. Лінгвокогнітивні та прагматичні виміри діалектних текстів буковинських говірок. Чернівці, 2009. 448 с.

11. Семегин Т.С. Концепт та суміжні з ним поняття. Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова. Серія № 9. Сучасні тенденції розвитку мов. Вип. 5: зб. наук. праць / за ред. В. І. Гончарова. Київ: Вид-во НПУ імені М. П. Драгоманова, 2011. С. 246-249.

12. Тараненко К. В. Прагматичний потенціал антонімії української мови: монографія. Дніпро: УМСФ, 2017. 152 с.

13. Українські закарпатські говірки. Тексти / упоряд. та примітки: О. Ф. Миголинець, О. Д. Пискач. Ужгород, 2004. 400 с.

14. Щербина Т. Прислівники в говірках середньонаддніпрянсько-степового порубіжжя. Діалектологічні студії 10. Традиції і новаторство. Львів, 2015. С. 212-221.

REFERENCES (TRANSLATED & TRANSLITERATED

)

1. Arkushyn, H. L. (2010). Holosy z Volynskoho Polissia: teksty [Voices from Volyn Polissia: texts.]. Lutsk. 542 p. [in Ukrainian].

2. Batsevych, F. S. (2011). Vstup do linhvistychnoi prahmatyky: pidruchnyk [Introduction to linguistic pragmatics: a textbook]. Kyiv: VTs Akademiia. 304 p. [in Ukrainian].

3. Hlukhovtseva, K. D. (2020). Osoblyvosti semantychnoi struktury dialektnykh tekstiv pro vazhlyvi istorychni podii pochatku XX stolittia [Peculiarities of the semantic structure of dialect texts about important historical events of the early XXth century]. Studia z Filologii Polskiej i Slowianskiej. Warszawa. № 1924. [in Ukrainian].

4. Hovirky Chornobylskoi zony: Teksty [Dialects of the Chornobyl zone: Texts] / arranged by Hrytsenko P. Iu. ta in. (1996). Kyiv: Dovira. 358 p. [in Ukrainian].

5. Hovory ukrainskoi movy: zbirnyk tekstiv [Dialects of the Ukrainian language: a collection of texts]/ ukl.: Dovhopol S. F., Zaleskyi A. M., Prylypko N. P.; ed. by T. V. Nazarova (1977). Kyiv: Nauk. dumka. 590 p. [in Ukrainian].

6. Deliusto, M. (2016). Ukrainska naddunaiska hovirka: zbirnyk dialektnykh tekstiv [Ukrainian above Danube dialect: a collection of dialect texts]. Izmail: SMYL. 196 p. [in Ukrainian].

7. Konobrodska, V. L. (2003). Kursova i dyplomna roboty z etnolinhvistyky: navchalnyi posibnyk [Term paper and diploma thesis in ethnolinguistics: a study guide]. Zhytomyr. 236 p. [in Ukrainian].

8. Liesnova, V. (2015). Syntaksychni zasoby vyrazhennia otsinky v dialektnomu teksti [Syntactic means of expressing evaluation in a dialect text]. Dialektolohichni studii

10. Tradytsii i novatorstvo. Lviv. Pp. 439--453. [in Ukrainian].

9. Movchan, D. V. (2011). Prahmatychnyi potentsial antonimiv [Pragmatic potential of

antonyms] [Online source]. Access mode:

http://nbuv.gov.ua/UJRN/VZhDU 2011 60 49 (reference date: 11.02.2024) [in Ukrainian].

10. Rusnak, N. O. (2009). Linhvokohnityvni ta prahmatychni vymiry dialektnykh tekstiv bukovynskykh hovirok [Linguocognitive and pragmatic dimensions of dialect texts in Bukovyna dialects]. Chernivtsi. 448 p. [in Ukrainian].

11. Semehyn, T. S. (2011). Kontsept ta sumizhni z nym poniattia [Concept and related concepts]. Naukovyi chasopys Natsionalnoho pedahohichnoho universytetu imeni M. P. Drahomanova. Seriia № 9. Suchasni tendentsii rozvytku mov. Iss. 5: zb. nauk. prats / za red. V. I. Honcharova. Kyiv: Vyd-vo NPU imeni M. P. Drahomanova. Pp. 246-249. [in Ukrainian].

12. Taranenko, K. V. (2017). Prahmatychnyi potentsial antonimii ukrainskoi movy: monohrafiia [Pragmatic potential of antonymy in the Ukrainian language: a monograph]. Dnipro: UMSF. 152 p. [in Ukrainian].

13. Ukrainski zakarpatski hovirky. Teksty [Ukrainian Transcarpathian dialects. Texts]/ arranged by ta prymitky: O. F. Myholynets, O. D. Pyskach (2004). Uzhhorod. 400 p. [in Ukrainian].

14. Shcherbyna, T. (2015). Pryslivnyky v hovirkakh serednonaddnipriansko-stepovoho porubizhzhia [Adverbs in the dialects of the Middle Dnipro-Steppe border region]. Dialektolohichni studii 10. Tradytsii i novatorstvo. Lviv. Pp. 212-221. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru