Стилістична організація лексико-синтаксичного простору поетичних творів Анатолія Перерви

Размещено на http://www.allbest.ru/

Стилістична організація лексико-синтаксичного простору поетичних творів Анатолія Перерви

Тєлєжкіна Олеся,

доктор філологічних наук, професор

Харківський національний університет міського господарства імені О. М. Бекетова

Анотація

Авторка пропонованого матеріалу акцентує, що мовно-стилістична організація художнього тексту вже тривалий час викликає інтерес у мовознавців. Однак дотепер є прогалини у висвітленні особливостей функціювання засобів увиразнення поетичної оповіді, і тому актуальним є вивчення мовних одиниць, що засвідчують стилістичний потенціал у поетичному обширі Анатолія Перерви, оскільки мовосвіт цього митця не був об 'єктом окремого наукового аналізу.

Мета розвідки - схарактеризувати особливості репрезентації стилістичних засобів лексичної і синтаксичної природи в поетичних творах Анатолія Перерви на матеріалі збірки «Небесна ясність». Реалізація визначеної мети передбачає аналіз лексико-граматичних засобів організації поетичної оповіді митця, розгляд синтаксичних прийомів увиразнення його віршової мови та з 'ясування стилістичного потенціалу виявлених художньо-виражальних засобів у формуванні мовної тканини поетичного тексту. Отож об'єкт дослідження - мова поетичної збірки Анатолія Перерви «Небесна ясність», а предмет вивчення - мовно-художні виражально- зображальні засоби організації мовної тканини віршового твору, що мають лексичне і синтаксичне походження.

Дослідниця зауважує, що органічним складником поетичного мовопростору митця є стилістичні засоби, що мають лексико-граматичну і синтаксичну природу, зокрема ті, що ґрунтуються на повторюванні компонентів (поліптотон, анномінація, просаподосис, антанакласис, гомеотелевт, анафора, епіфора), на протиставленні (антитеза, оксиморон) й накопиченні (градація). віршова мова поетична оповідь

Науковиця висновковує, що названі зображально-виражальні засоби мають потужний стилістичний потенціал і сприяють відтворенню основних мотивів розглядуваної збірки (швидкоплинність життя, роздуми про завершення земного шляху, любов до матері і віра в Бога).

Ключові слова: віршова мова, поетична оповідь, поетичний текст, стилістичний потенціал, виражально-зображальний засіб, стилістичний засіб.

STYLISTIC ORGANIZATION OF THE LEXICAL AND SYNTACTIC SPACE OF THE POETIC WORKS BY ANATOLIY PERERVA

Tieliezhkina Olesia,

Вступ

Мовно-стилістична організація художнього тексту, і поетичного зокрема, вже тривалий час є предметом обговорення в дослідженнях українських і зарубіжних лінгвістів. Проблемі функціювання мовних одиниць у тканині віршового твору присвячені праці С. Бибик (Бибик, 2020), А. Вовк (Вовк, 2020), Н. Гуйванюк (Гуйванюк, 2006), Н. Данилюк (Данилюк, 2017), С. Ермоленко (Ермоленко, 1969; Ермоленко, 2020), Т. Космеда (Космеда, 2016), Л. Кравець (Кравець, 2018), О. Маленко (Маленко, 2010), А. Мойсієнка (Мойсієнко, 2018), І. Рабчук (Рабчук, 2020), R. Mejer (Mejer, 2013), А. Hermann-Ruess (Hermann-Ruess, 2014) та ін. Незважаючи на неабиякі досягнення в розробленні цього питання, і надалі залишається важливим висвітлення особливостей оприявнення авторського світобачення за допомогою стилістем різної природи. Зокрема актуальним є вивчення мовних засобів, що засвідчують стилістичний потенціал у поетичному обширі Анатолія Перерви, оскільки дотепер мовосвіт цього митця не ставав об'єктом окремого наукового аналізу.

Мета пропонованої студії - схарактеризувати особливості репрезентації стилістичних засобів лексичної і синтаксичної природи в поетичних творах Анатолія Перерви на матеріалі збірки «Небесна ясність». Реалізація визначеної мети передбачає аналіз лексико-граматичних засобів організації поетичної оповіді митця, розгляд синтаксичних прийомів увиразнення його віршової мови та з'ясування стилістичного потенціалу виявлених художньо-виражальних засобів у формуванні поетичного полотна.

З огляду на окреслену мету дослідження, його об'єктом виступає мова поетичної збірки Анатолія Перерви «Небесна ясність», а предметом вивчення є мовно-художні виражально-зображальні засоби організації мовної тканини віршового твору, що мають лексичне і синтаксичне походження.

Матеріали та методи дослідження

Джерельною базою дослідження є лексико-граматичні і синтаксичні засоби увиразнення віршової мови, дібрані методом суцільної вибірки із поетичних творів Анатолія Перерви, уміщених у збірці «Небесна ясність» (Перерва, 2013).

Досягнення поставленої мети і виконання визначених завдань передбачало використання методів естетичного спостереження над словом у поетичному тексті (розуміння художньої виразності представлених лексико-граматичних і синтаксичних одиниць), інтерпретування (декодування фактів поетичної мови), контекстуального аналізу (інтерпретування ужитої одиниці мови, що реалізується в певному контексті), узагальнення (формулювання висновків).

Виклад основного матеріалу

У поетичних творах збірки «Небесна ясність» митець намагається віднайти відповіді на одвічні питання про сутність життя, про його швидкоплинність, запрошує читача до роздумів про завершення земного шляху, про віру в Бога (розділи «Перед дверима хати, якої немає», «Є лише передчуття, що все уже - навік»), а також відкриває читальникові найпотаємніше: розмисли про любов до матері (розділ «Ми всі зросли із маминих безсонь») і світлі почуття до коханої жінки (розділ «За відсутності адресата»). Розкриттю цих смислів посприяли мовно-художні засоби, які мають лексико- граматичну і синтаксичну природу. Зокрема, нашу увагу привернули стилістичні фігури, вибудовувані за принципом додавання, накопичення і протиставлення.

Високою активністю вживання відзначається поліптотон - фігура додавання, що ґрунтується на лексико-морфо-синтаксичному повторі і полягає в «повторюванні одного й того самого повнозначного слова в різних граматичних формах» (Оліщук, Макар, 2011) із утворенням окремої сполуки. Зафіксовані зразки граматичного (Крутять крилами вітряки - /Що спечем зі словесного млива? /Відсахнулась рука від руки. /Будь щаслива! (Перерва, 2013:113); Жарти жартами, братове, /А без газу нам труба (Перерва, 2013: 23)) та сематико-граматичного поліптотону, який є основою для витворення нового образу (Ані шелесне. Тиша тиш. /Ну, де ж ви, почуття трикляті? / Скажи мені, чого мовчиш, /Мов зжовклі віршики в шухляді? (Перерва, 2013: 36); Не писать - погана риса. / Затупивсь духовний меч. / Вибачайте, творча криза, / Порожнеча з порожнеч (Перерва, 2013: 14).

Важливу роль в оприявненні авторської інтенції відіграє й анномінація - лексико- морфемно-синтаксичний повтор, що полягає в поєднанні спільнокореневих слів, які належать до різних частин мови і пов'язані між собою синтаксично: Ніколи не пізно спочатку почать, /Як кажуть: /із миру - по нитці... (Перерва, 2013: 105); Змилуйсь, не треба - / я хочу почати спочатку! / Світ повноцінним, первісним мені поверни! (Перерва, 2013: 115) - інверсійне використання тієї самої анномінаційної сполуки в різних контекстах; Лише б до краю донести важку вагу свого / сумління, / Коли смеркають небеса, коли повітря не стає... (Перерва, 2013: 17); В яких навчилася естрад? / «Це сталося. Прости». / Відтоді знаю - колір зрад / Чорніший чорноти (Перерва, 2013: 109) - завдяки уведеному в текст лексико-граматичному повтору виформовується підґрунтя для нового асоціативного ряду і розширюється значення колороніма «чорний»; Під крижаними вітрами / Вірою вірмо твердою... /Хто, у які іще рами /Впише вкраїнську долю? (Перерва, 2013: 32) - анномінаційну структуру посилює постпозиційний прикметник, що уможливлює увиразнення заклику до дії. Гривня девальвується і крона, /Космос розсипається, мов рій. /Над тобою -- золота корона... /Зіронько, не гасни, а зорій! (Перерва, 2013: 13) - дистантне розміщення компонентів дає змогу говорити про нашаровування фігур: тут складники анномінації одночасно виступають елементами просаподосису, а заперечення, завдяки якому відбувається віддалення, разом із другою анномінаційною лексемою утворюють антитетичну сполуку, що своєю чергою є додатковим засобом увиразнення висловленого.

Спостерігається також удавана анномінація, що виникає унаслідок еквіфонії: Лебеді відлебеділи. / Горобцям - як поробило. / До пісень немає діла - / Залишилась горобина (Перерва, 2013: 100) - слова лебеді і лебедіти не мають спільного кореня; так само не належать до одного словотвірного гнізда лексеми підсумовувати і сумувати, використані в таких рядках: Сльоза набігла... Від цибулі! /Мороз оздоблює вікно, /Не підсумовую - сумую, /Що не пишу тобі давно (Перерва, 2013: 147). Еквіфонічні повтори звукосполук створюють ілюзію однокореневості, але при цьому так само важливі для вибудовування ритмічної віршової композиції, як і істинні анномінаційні конструкції.

До фігур лексико-синтаксичного творення, активно представлених в аналізованих творах, належить і нанизування тих самих слів чи їхніх сполук - подвоєння: Нікого немає тут, навіть мене, /Лише павучок опустився зі стелі. / Свою павутинку пряде і пряде, /1 я їй чомусь безпідставно радію (Перерва, 2013: 29); Немов під церквою старча, / Моя душа - голодна й гола. / Мені тебе не вистача /1 вже не вистачить ніколи! (Перерва, 2013: 141); Десь грає флейта. Що вона нам стиха /Крізь комунальні чвари промовля? / Так відчай кличе, так довіра диха, / Так молиться за нас любов здаля (Перерва, 2013: 71) - повторення того самого слова уможливлює смислове акцентування певного фрагмента висловленого. Окрім того, у деяких випадках подвоєння набуває додаткового функційного навантаження, як-от: Не скажеш долі: повертай голоблі! / А вік летить, мов твій локомотив. / Але бринить і грає у Греноблі / Твоя струна - твій біль і твій мотив (Перерва, 2013: 41) - завдяки підсиленню іменника виникає контекстуальна синонімічна пара струна-біль - струна-мотив, а відтак - нові мікрообрази, а повторюваний займенник увиразнює цей образ, а також інакшого смислового наповнення: Повертаєшся до себе, / Я - до себе, як ведеться (Перерва, 2013: 83) - із повторюваних компонентів складається контекстуальна антитетична пара, оскільки у кожного своє втілення до себе.

Не менш частотним за подвоєння у розглядуваних творах А. Перерви є засіб дистантного повтору - просаподосис: Злочинцям злочинець медалі вручає. / Вже й той, кому вірив, у черзі стоїть. / Прости мені, Боже, що я їм прощаю, /Бо ти не встигаєш усіх їх простить (Перерва, 2013: 18); А можливо, й післязавтра, /Це вже значення не має. / Віднімаю страх від зайця, / Сон від ночі віднімаю (Перерва, 2013: 21). Окрім зразків просаподосису у суміжних рядках, зафіксовані поодинокі випадки дистантного повтору на початку першої строфи і наприкінці останньої строфи вірша: Прощаю все, прощаю всім - /Довіру й подлість, гнів і радість /1 зраду в погляді твоїм, /1 безнадійну безпорадність. // <...> А долю не повернеш вспак, /Хоч захлинися од одчаю. /Прощаю все тобі - ще б пак! / Собі - нічого не прощаю (Перерва, 2013: 130) - своєрідна смислотвірна діагональ, що по-особливому вивершує увесь текст, ніби обрамлюючи його. Уплетення такого засобу у тканину поетичного тексту уможливлює досягнення виразного художньо-стилістичного ефекту й відтворення оригінального авторського світобачення.

Вияскравленню поетичної оповіді сприяє й синтаксична анафора. Подеколи трапляються зразки єдинопочатку окремих строф, як-от: Найдорожчих поховали /1 забули, де кого, /Пам'яті глухі завали: /Хто - під кригу, /хто - в огонь. //Поховали найдорожчих / В небо сіро-голубе. / Накрапає дрібен дощик, - / Мов оплакує тебе... (Перерва, 2013: 139) - єдинопочаток першої і другої строф утворюють компоненти хіазмічної побудови (граматичний хіазм); Я повен тобою, як повен / Бджільми яблуневий сад. / Змиває любов, наче повінь, / Загати вагань і досад, // <...> Я повен тобою, як повен /Солодкого болю твій зойк. /...І нас викидає, мов човен, /На берег, на жовтий пісок (Перерва, 2013: 90) - перший рядок першої строфи відлунює на початку останньої строфи. Проте переважає наскрізна строфічна анафора, коли перший рядок кожної строфи той самий: А любить - як жито жати... /Вжалив серп долоню? Жаль. / Нас рятують тільки жарти /1 надія на врожай. //А любить - то ніби човен / Править проти течії. / Відкладаєм все - на вчора, /Адже весла - нічиї. //А любить - як віддавати / Всі аванси без жалю, / Щоб ні шеляга не мати, / Крім останнього: люблю! (Перерва, 2013: 80) - анафору утворює не завершене речення, а його фрагмент, що характеризується смисловою незавершеністю і щоразу має інше розгортання- продовження. Продуктивність такого способу оприявнення строфічної анафори як композиційного стрижня підтверджує і такий зразок: - А що у нас сьогодні на сніданок? / - За вікнами завії білий танок. / В тролейбусах пекельна метушня. / І нечітке передчування дня. //- А що у нас сьогодні на обід? / - Сім наших спільних літ, сім щасть, сім бід. /1 слів непевних перетерте мливо: / «Не знаю. Хтозна. Якось там. Можливо...» // - А що у нас сьогодні на вечерю? /- Непевний вогник свічки у печері. /Глуха стіна зневіри й темноти. /1 раптом, наче спалах сонця, - ти! (Перерва, 2013: 86) - де питальна конструкція, «твірною» основою якої виступає анафора, породжує відповідь, виражену накопиченням значень - градацією. Такий прийом уможливлює розкриття роздумів автора по-особливому: багатошарово і багатогранно.

Не менш значущою для організації поетичного мовопростору митця є епіфора. Автор удається до таких її варіацій:

- повторення останніх двох рядків першої і фінальної строф: Хто на роду нам написав / Стократ збивати цю оскому? / Течуть ліси і небеса / Скляними водами Осколу. / <> /Влітають птахи в тихий сад, /Як дітлахи - в порожню школу... / Течуть ліси і небеса /Скляними водами Осколу (Перерва, 2013: 140); Серед завій пелехатих, / Що на землі нас тримає - / Перед дверима хати. / Котрої вже немає? <> // Пам'яті

- не впрохати. / Протягом душу проймає / Перед дверима хати, / Котрої ще немає (Перерва, 2013: 32-33) - другий складник епістрофічної будови змінює свою тональність (перехід із питального в оповідне) і смислове наповнення (вибудовується антитетична вертикаль вже - ще), що надає особливого звучання усьому творові;

- повторення компонентів останніх двох рядків у кожній строфі: Ні образи. Ні віри. Ні мсти. / Тільки туги обійми ласкаві. /1 прохає любов: «Відпусти, / Так, як гілка

- листок відпускає...» // Мов пораненому - відповзти / Від вогню, його злого оскалу... /1 прохає любов: «Відпусти, /Як стрілу - тятива відпускає...» //В твоїм погляді - сині льоди, / А від сонця - лиш зблиски останні. /1 прохає любов: «Відпусти, / Так, як хвилю Дінець відпускає...» // Що живу ще на світі - прости, /1 що серце у грудях - не камінь... /1 прохає любов: «Відпусти / Так, як душу Господь відпускає...» (Перерва, 2013: 151) - відкритість епістрофічної конструкції кожного разу породжує нові смисли, проте просаподосис у структурі епістрофи (відпусти - відпускає) виформовує єдиний фінал.

Ще однією стилістичною фігурою упорядкування поетичного полотна А. Перерви, яка ґрунтується на повторюванні лексем, є антанакласис. Його відмітною особливістю від інших фігур-повторів є те, що слово вживається «у відмінному семантичному полі, обігруючи двозначні мовні звороти» (ЛСД, 2007: 45), як-от: Випало з гнізда ластовеня, / Випала дощів піврічна норма. / Випав я, як випадав щодня, / Не лише зі змісту, а й із форми (Перерва, 2013: 104) - повторювані дієслова послідовно відтворюють інакші значення: `падати з чого-небудь, звідкись назовні' - `падати на землю (про дощ, сніг і т. ін.)' - `не входити до ряду осіб, що мають спільну ознаку, до ряду однорідних предметів, явищ' (СУМ 1, 1970: 445), і цим митець запрошує читача до гри словом, гри значенням, а відтак - гри смислом. Активне застосування такого зображально-виражального засобу підтверджують й інші ілюстрації: Моросить - туманна мжичка. / - Збавте швидкість на шосе! / ...Пам'ятаю все, це - звичка. / Вибачте, це - звичка. /Все! (Перерва, 2013: 8) або: Впадаю в дитинство, як море впадає в Дніпро, / Впадаю за Вами, буденна моя й празникова. / Іще не списалось моє цибулине перо, / Ще брівки тонкої не стерлась щаслива підкова (Перерва, 2013: 7) - покрокове нашаровування різних значень (`набувати певного стану' - `вливатися, втікати в річку, море, озеро тощо' (СУМ 1, 1970: 747) - `маючи почуття симпатії, кохання до когось, виявляти увагу, залицятися' (СУМ 10, 1979: 453)), що мають спільну фонічну оболонку, витворює в уяві багатогранне впадання, яке митцеві так важливо було відтворити.

Антанакласис, окрім функції увиразнення поетичної оповіді, може виконувати роль смислового стрижня, навколо якого ця оповідь і вибудовується: Золото шукаю, залатавши / У заставу придбані штани. / Втім у мене злота вдосталь завше - / Знади, зради, дзвін озимини. //Гривня девальвується і крона, /Космос розсипається, мов рій. / Над тобою - золота корона... / Зіронько, не гасни, а зорій! // Замість золотої середини / Залишилась клітка золота. / Досі присмак золотої дині / Згадують обпечені вуста. // Не спитав, а як тебе хоч звати - /Маріета? Прозерпіна? Злата? / Тільки сон зостався навзамін. / У моїй скарбниці замість злата / Золотіють кількоро пір 'їн. //Я ж за наші зорі і знамена / Чистою сльозою заплатив. / ...А пісок, що сиплеться із мене, /Перемию

- може, золотий? (Перерва, 2013: 13) - автор «грає» словами золото - золотий - злато і похідними від них утвореннями (окремими лексемами і стійкими сполуками), виформовує «золоте» кільце твору (текст починається іменником золото і закінчується прикметником золотий) і модифікованою сполукою золотий пісок, що в останніх двох рядках, натякає читальникові, що насправді шукав щастя, бо золотий пісок - то камінь щастя.

Антанакласис також може бути основою для створення омонімічних рим: Дні сонячні - давно на дні, / У глибині глухого моря. / Я за тобою зголоднів, / Зчорніли спогади від горя (Перерва, 2013: 36) - додаткове нашарування: компоненти

антанакласису утворюють просаподосис; Все іде за протоколом, / Тож політики - в турне... / Літо всім давало фору, / А зима, дивись, турне! (Перерва, 2013: 48) - це уможливлює виникнення комічного відтінку, що виразно відтіняє смислові акценти.

Невід'ємним складником стилістичного мережива Анатолія Перерви є й гомеотелевт, основу якого становлять однакові повторювані форманти (префікс, суфікс, препозитивна чи постпозитивна основа, флексія), їхня звукова виразність й однорідність компонентів, у яких наявні ці форманти: В два голоси одну співаєм пісню, /1 стелиться твій голос, мов єдваб. /Але чому не грає нам троїста? / Одмуч мене, одмилуй і одваб! (Перерва, 2013: 65); Я плачу за Вами безмовно, безслізно, /Як тужить за першою мрією досвід. / Вам сумно? Поплачте. Ніколи не пізно / Поплакать за літом, а надто - під осінь (Перерва, 2013: 50); Почім сьогодні дрібка доброти? / На ринку цього краму, мабуть, повно? / Такий дешевий я, що - не плати. / Візьми - безповоротно й безкоштовно (Перерва, 2013: 120).

Не менш важливими, ніж проаналізовані фігури додавання, для формування мовно-художнього обширу поезій митця є фігури накопичення, зосібна градація, що характеризується значною представленістю у творах розглядуваної збірки: Просто щастя мале, як щеня, /Ще не виросло в доброго звіра, /Щоб йому я довірити зміг / Сад і слово, і душу затерплу... (Перерва, 2013: 106); Так лиш ворога можна - / в лице, / Твердо, сліпо, навідлі! / Я люблю тебе навіть за це, /1 слова мої - світлі (Перерва, 2013: 113). У наведених прикладах спостерігається один градаційний ряд, однак більшість становлять зразки, де зафіксоване нагромадження кількох рядів, як-от: А бути при владі

— неправедний труд. / Все ті ж циркуляри і ті ж кабінети. / Тут правлять і досі

захланність і блуд, / Змінилися лиш прапори і портрети (Перерва, 2013: 35); Ні руху, ні слова, братове, отут, / Де тлінно і пісно, де нині і прісно / Підступного Цезаря зраджує Брут, /Де мало повітря для вічної пісні (Перерва, 2013: 35); Десь попід віками та вінками, / Там, де наші віра і вина, / Стогне над козацькими кістками / Стомлена бандура Литвина (Перерва, 2013: 37) - це уможливлює поглиблене відтворення

передаваних відчуттів.

Зафіксовані також випадки реалізації градаційної епіфори, тобто складники рядка, повторюваного наприкінці кожної строфи, виступають компонентами градаційного ряду:Ти збулась, наче сон, із вівторка на середу: / Карий коник іржав, і нога - в стремені. /І не хочу я знати, що буде попереду. /Доки ти - наді мною, зі мною,

в мені. //Згукраптовий озветься синами і снами /1 презирливо гляне в зіниці тупі... /1 не хочу я знать, що зосталось за нами, /Доки я - над тобою, з тобою, в тобі (Перерва, 2013: 49) - поступове посилення зображуваного додатково підкреслює низка

прийменників різного значення (над - з - в), а дзеркальне відбиття градаційного ряду я - ти уможливлює досягнення надзвичайного ступеня емоційної напруги.

Наведені зразки ілюструють функціонування у тканині поетичного тексту висхідної градації. Проте також зареєстровані ситуації поєднання висхідної і спадної градації на одному відтинку, зокрема: Наше літо відмолила... /А сім зим і два вівторка? / Слава Богу, вже щаслива / Ставна жінка-недоторка (Перерва, 2013: 119) - маркерами піднесення і спадання виступають числівники (сім і два) та перехід від назви сезону (літо, зима) до назви дня (вівторок). Такий розподіл смислових акцентів засвідчує чуттєву насиченість і виразність, що сприяє вияскравленню художньо-поетичної оповіді.

Значущими для улагодження лексико-синтаксичного простору розглядуваних віршових творів є стилістичні фігури, основу яких становить протиставлення: антитеза (Хто сказав, що серце хворе? /Серце є, або - немає... /Скільки щастя, стільки й горя. / Тільки небо обіймаю! (Перерва, 2013: 100); Відчайдушно наважилась ти /Все стоптати одразу. / О, як мало в словах доброти, / Як багато образи! (Перерва, 2013: 113)) й оксиморон (І можна вірить - непідзвітно, /1 говорити можна - німо... (Перерва, 2013: 57); Образу, відчай, сльози, гнів / В кулак міцніш затис. /1 сірий грудень почорнів /1 застогнала тиш (Перерва, 2013: 109)). Наведені приклади ілюструють можливість реалізації одиничних бінарних опозицій, проте митець активно удається до двоїстого протиставлення, що втілюється в нашаруванні кількох контрастивних пар: І відступає кудись безпорадність. / Мрії - небесні, / а втрати - земні... / Благословляю твою непідвладність /Цілому світу, / не тільки - мені (Перерва, 2013: 112); Мовчать живі і говорять мертві. / Межу подолано - всі лежать. / На сорок дев'ятому кілометрі / Тремтить осика, немов душа (Перерва, 2013: 136); Над першим смутком легко я сміявся, / Над пізнім - довго в розпачі мовчав (Перерва, 2013: 122) - антитеза (мрії - втрати, небесні - земні; мовчать - говорять, живі - мертві; перший - пізній, легко - в розпачі, сміявся - мовчав); Треба лагідного гніву, / Треба сміху - у плачі. /Лиш тоді у мить щасливу / Скажеш сам собі: мовчи! (Перерва, 2013: 61); Даруй мені за те, що увійшов в цей сад, / Що сліпо віддаюсь твоїй сваволі милій... / І явом сон стає, пелюсткою булат - /Між виноградних лоз, поміж лелек і лілій! (Перерва, 2013: 87) - оксиморон. Таке нагромадження контрастів уможливлює увиразнення висловленого.

Особливо цікавими видаються протиставлення, засновані на антанакласисі, де один його компонент оприявнений, а інший прихований і зринає лише в уяві читача: Тільки Богові підзвітні /Хто в сльозі, а хто - в розмові... /Не журіться, люди літні - / Не осінні ж, не зимові! (Перерва, 2013: 56) - гра значеннями слова літній (`який буває влітку' - `який починає старіти; немолодий' (СУМ 4, 1973: 530)), друге із яких виражене в тексті, але подальша контрастна пропозиція осінні - зимові і є підтвердженням перенесення прикметника літні в інше семантичне поле; подібне спостерігаємо і в таких рядках: Бомби, окопи, обвали, /Брила війни кам 'яна. /Як же нам тепло бувало /В Холода на Весніна! (Перерва, 2013: 30) - де бінарна опозиція тепло - холод має трансформоване вираження через лексико-семантичний перехід іменника холод (`низька температура навколишнього середовища' (СУМ 11, 1980: 113)) у розряд власних назв.

Антитеза у творах А. Перерви представлена не лише як зображально- виражальний засіб, але і як основа художньо-композиційної будови твору, навколо якої розгортається поетична оповідь: Через двір переводили маму - / Зі старої у хату нову. / А стара іще пахла димами /1 стояла, мов сон, - наяву, /Наче вік, як століття двадцяте, / У якому - і мир, і війна... /1 горіли три мальви затято / Край душі, / край життя, / край вікна! (Перерва, 2013: 66).

Підтвердженням цієї тези є ще один зразок, де антитеза виступає структурним стрижнем віршового тексту: Вам треба новацій в поезії? Прошу. /А я заспіваю, що вмію, що можу. //Віддам усі чорні квадрати модерну / За щемну оскому від пізнього терну. // Хай думку вам тішать топ-шоу і гранти, /Мені б лиш на гілці вербовій заграти. // За айстру осінню, сколошкано-гарну, / Віддам неповторний абстракт авангарду. // Віддам вам Париж із моделлю худою, /Аби зберегти свою душу і долю (Перерва, 2013: 67). Але тут спостерігаємо не утворення тривіальних опозиційних пар, а авторську антитезу- перифраз, семантичним осердям якої є протиставлення традиція - новація.

Висновки та перспективи

Із викладеного висновковуємо, що активними компонентами стилістичної організації лексико-синтаксичного простору поетичної збірки Анатолія Перерви є фігури додавання, що ґрунтуються на повторенні мовних одиниць з утворенням структур різного характеру (поліптотон, анноманація, просаподосис, антанакласис, гомеотелевт, анафора, епіфора). Такі стилістичні конструкції сприяють увиразненню художньо-поетичної оповіді, урізноманітненню художньо-образної орнаментики, виробленню своєрідної ритмомелодійної гармонії.

Проаналізовані зображально-виражальні засоби виконують важливі

смислотвірну і структуротвірну функції, акцентуючи на значущих для митця сутнісних конструктах і виступаючи осердям розгортання поетичних сенсів, чим сприяють відтворенню основних мотивів розглядуваної збірки (швидкоплинність життя, роздуми про завершення земного шляху, любов до матері і віра в Бога).

Продовження розпочатих студій убачаємо у дослідженні фоностилістичних засобів доладування розглядуваної збірки Анатолія Перерви. Це уможливить різноаспектний розгляд його мовообширу, а також стане внеском у послідовне вивчення розвитку мови української поезії.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕД

1. Бибик, 2020. - Бибик С. П. Теоретичні засади української лінгвостилістики в доробку Леоніда Арсенійовича Булаховського // Українська мова. 2020. № 1 (73). С. 312.

2. Вовк, 2020. - Вовк А. В. Експресивний синтаксис у системі ідіостилю письменника (на матеріалі «Щоденників» О. Гончара): дис. ... канд. філол. наук. Дніпро, 2020. 275 с.

3. Гуйванюк, 2006. - Гуйванюк Н. В. Експресивний синтаксис: досягнення і проблеми // Актуальні проблеми синтаксису. Чернівці: Рута, 2006. С. 267-275.

4. Данилюк, 2017. - Данилюк Н. Мовна картина світу в поетичних текстах збірки Лесі Українки «На крилах пісень» // Українське мовознавство. 2017. № 1 (47). С. 63-78.

5. Ермоленко, 1969. - Ермоленко С. Я. Синтаксис віршової мови. Київ: Наукова думка, 1969. 94 с.

6. Ермоленко, 2020. - Ермоленко С. Я. Лінгвософія поетичних текстів Лесі Українки // Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Сер.: Філологія. 2020. № 45. Т. 1. С. 23-25.

7. Космеда, 2016. - Космеда Т. Степан Руданський - майстер жанру співомовки: розбудова ігрової стилістики української мови [Електронний ресурс] // Studia Ukrainica Posnaniensia. 2016. Vol. IV. Pp. 55-67. URL:

8. https://pressto.amu.edu.pl/index.php/sup/article/view/5871

9. Кравець, 2018. - Кравець Л. Концептуальна метафора в мові української поезії ХХ ст. // Слов'янські мови: збірник наукових праць. 2018. № 1 (13). С. 136-147.

10. ЛСД, 1997. - Літературознавчий словник-довідник / За ред. Р. Т. Гром'яка,

11. Ю. І. Коваліва, В. І. Теремка. Київ: ВЦ «Академія», 2007. 752 с.

12. Маленко, 2010. - Маленко О. О. Лінгво-естетична інтерпретація буття в українській поетичній мовотворчості (від фольклору до постмодерну). Харків: ХІФТ, 2010. 488 с.

13. Мойсієнко, 2018. - Мойсієнко А. К. Фонічний компонент у експресивній системі

14. поетичного тексту // Мовознавство. 2018. № 4. С. 3-9.

15. Оліщук, Макар, 2011. - Оліщук Р. Л., Макар І. С. Конструкції з повторами у мові роману Лонга «Дафніс і Хлоя» // Studia linguistica: збірник наукових праць КНУ ім. Тараса Шевченка. 2011. Вип. 5. Ч. 2. С. 49-56.

16. Рабчук, 2020. - Рабчук І. Апозитивна синтаксема як виразник тропеїчних значень у художньому тексті [Електронний ресурс] // Studia Ukrainica Posnaniensia. 2020. Vol. VIII/2. Pp. 57-69. URL:

17. https://pressto.amu.edu.pl/index.php/sup/article/view/26250

18. СУМ 1, 1970. - Словник української мови: В 11 томах. Київ: Наукова думка, 1970. Т. 1. 799 с.

19. СУМ 4, 1973. - Словник української мови: В 11 томах. Київ: Наукова думка, 1973. Т. 4. 840 с.

20. СУМ 10, 1979. - Словник української мови: В 11 томах. Київ: Наукова думка, 1979. Т. 10. 658 с.

21. СУМ 11, 1980. - Словник української мови: В 11 томах. Київ: Наукова думка, 1980. Т. 11. 699 с.

22. Hermann-Ruess, 2014. - Hermann-RuessA. Emotionale Rhetorik: Mit Worten begeistern, beeindrucken, beruhren. Offenbach: GABAL Verlag GmbH, 2014. 224 s.

23. Mejer, 2013. -Mejer R. M. Deutsche Stilistik. Paderborn: Salzwasser Verlag, 2013. 252 s.

24. ДЖЕРЕЛА

25. Перерва, 2013. - Перерва А. А. Небесна ясність: Поезії. Харків: Майдан, 2013. 164 с.

REFERENCES

1. Bybyk, 2020. - Bybyk S. P. Teoretychni zasady ukrainskoi linhvostylistyky v dorobku Leonida Arseniiovycha Bulakhovskoho [Theoretical foundations of Ukrainian linguistic stylistics in the work of Leonid Arseniyovych Bulakhovskyi] // Ukrainska mova. 2020. № 1 (73). S. 3-12 [in Ukrainian].

2. Vovk, 2020. - VovkA. V. Ekspresyvnyi syntaksys u systemi idiostyliu pysmennyka (na materiali «Shchodennykiv» O. Honchara) [Expressive syntax in the system of the writer's idiostyle (based on the material of "Diaries" by O. Honchar]. Candidate's thesis. Dnipro, 2020. 245 s. [in Ukrainian].

3. Huivaniuk, 2006. - Huivaniuk N. V. Ekspresyvnyi syntaksys: dosiahnennia i problemy [Expressive syntax: achievements and problems] // Aktualni problemy syntaksysu. Chernivtsi: Ruta, 2006. S. 267-275 [in Ukrainian].

4. Danyliuk, 2017. - Danyliuk N. Movna kartyna svitu v poetychnykh tekstakh zbirky Lesi Ukrainky «Na krylakh pisen» [The language picture of the world in the poetic texts of Lesya Ukrainka's collection "On the Wings of Songs"] // Ukrainske movoznavstvo. 2017. № 1 (47). S. 63-78 [in Ukrainian].

5. Yermolenko, 1969. - Yermolenko S. Ya. Syntaksys virshovoi movy [Syntax of poetic

6. language]. Kyiv: Naukova dumka, 1969. 94 s. [in Ukrainian].

7. Yermolenko, 2020. - Yermolenko S. Ya. Linhvosofiia poetychnykh tekstiv Lesi Ukrainky [Linguistics of Lesya Ukrainka's poetic texts] // Naukovyi visnyk Mizhnarodnoho humanitarnoho universytetu. Ser.: Filolohiia. 2020. № 45. Т. 1. S. 23-25 [in

8. Ukrainian].

9. Kosmeda, 2016. - Kosmeda T. Stepan Rudanskyi - maister zhanru spivomovky: rozbudova ihrovoi stylistyky ukrainskoi movy [Stepan Rudanskiy, The master of chants: the development of playful stylistics of the Ukrainian language] [Elektronnyi resurs] // Studia Ukrainica Posnaniensia. 2016. Vol. IV. Pp. 55-67. URL:

10. https://pressto.amu.edu.pl/index.php/sup/article/view/5871

11. Kravets, 2018. - Kravets L. Kontseptualna metafora v movi ukrainskoi poezii ХХ st. [Conceptual metaphor in the language of Ukrainian poetry of the 20th century] // Slovianski movy: zbirnyk naukovykh prats. 2018. № 1 (13). S. 136-147 [in

12. Ukrainian].

13. LSD, 1997. - Literaturoznavchyi slovnyk-dovidnyk [Literary dictionary-reference] / Za red. R. T. Hromiaka, Yu. I. Kovaliva, V. I. Teremka. Kyiv: VTs «Akademiia», 2007. 752 s. [in Ukrainian].

14. Malenko, 2010. - Malenko O. O. Linhvo-estetychna interpretatsiia buttia v ukrainskii

15. poetychnii movotvorchosti (vid folkloru do postmodernu) [Linguistic-aesthetic interpretation of existence in Ukrainian poetic language (from folklore to postmodernism)]. Kharkiv: KhIFT, 2010. 488 s. [in Ukrainian].

16. Moisiienko, 2018. - Moisiienko A. K. Fonichnyi komponent u ekspresyvnii systemi

17. poetychnoho tekstu [The phonic component in the expressive system of the poetic text] // Movoznavstvo. 2018. № 4. S. 3-9 [in Ukrainian].

18. Olishchuk, Makar, 2011. - Olishchuk R. L., Makar I. S. Konstruktsii z povtoramy u movi romanu Lonha «Dafnis i Khloia» [Constructions with repetitions in the language of Long's novel "Daphnis and Chloe"] // Studia linguistica: zbirnyk naukovykh prats KNU im. Tarasa Shevchenka. 2011. Vyp. 5. Ch. 2. S. 49-56.

19. Rabchuk, 2020. - Rabchuk I. Apozytyvna syntaksema yak vyraznyk tropeichnykh znachen u khudozhnomu teksti [Appositive syntaxeme as an expression of tropical meanings in belles-letters text] [Elektronnyi resurs] // Studia Ukrainica Posnaniensia. 2020. Vol. VIII/2. Pp. 57-69. URL:

20. https://pressto.amu.edu.pl/index.php/sup/article/view/26250

21. SUM 1, 1970. - Slovnyk ukrainskoi movy: V 11 tomakh [Dictionary of the Ukrainian language: In 11 volumes]. Kyiv: Naukova dumka, 1970. T. 1. 799 s.

22. SUM 4, 1973. - Slovnyk ukrainskoi movy: V 11 tomakh [Dictionary of the Ukrainian language: In 11 volumes]. Kyiv: Naukova dumka, 1973. T. 4. 840 s.

23. SUM 10, 1979. - Slovnyk ukrainskoi movy: V 11 tomakh [Dictionary of the Ukrainian

24. language: In 11 volumes]. Kyiv: Naukova dumka, 1979. T. 10. 658 s.

25. SUM 11, 1980. - Slovnyk ukrainskoi movy: V 11 tomakh [Dictionary of the Ukrainian

26. language: In 11 volumes]. Kyiv: Naukova dumka, 1980. T. 11. 699 s.

27. Hermann-Ruess A., Emotionale Rhetorik: Mit Worten begeistern, beeindrucken, beruhren, Offenbach: GABAL Verlag GmbH, 2014.

28. Mejer R. M., Deutsche Stilistik, Paderborn: Salzwasser Verlag, 2013.

29. SOURCES

30. Pererva, 2013. - Pererva A. A. Nebesna yasnist: Poezii [Heavenly clarity: Poems]. Kharkiv: Maidan, 2013. 164 s.

31. Received: 12 May, 2023

Размещено на Allbest.ru