Деколонізація топонімікону України у 2022-2023 рр.: семантичний вимір

Размещено на http://www.allbest.ru/

Деколонізація топонімікону України у 2022-2023 рр.: семантичний вимір

Тихоненко О.В., Державний біотехнологічний університет,

Підгородецька І.Ю., Державний біотехнологічний університет

Вступ

топонім мовний місто

У ХХІ ст. питання топонімії постають важливим складником мовної політики суверенної України. Топоніми вважають особливим прошарком у ландшафті, що відображає зв'язок між фізичним простором і сприйняттям людини, розумінням та інтерпретацією цього простору, а топонімічна картина світу є складним системним утворенням, що несе концептуально значущу інформацію [1, с.33].

Топоніми (зокрема їх різновид урбаноніми) відіграють важливу роль у формуванні мовного образу міста як одиниці, що містять історичні, етнічні, ідеологічні, культурні коди нації. Вітчизняні науковці наголошують, що «...топонімія (і ширше - вся ономастика) становить собою етногенетичний код у всьому, що стосується етногенезу та ментальності народу» [2, с. 125]. Географічні назви дають можливість відстежити, який етнос жив на тій чи іншій території, і з цієї причини завойовники чужих земель завжди намагалися змінити мовний ландшафт, щоб стерти в пам'яті наступних поколінь етнічну ідентифікацію.

Активізація вивчення топонімічного простору прослідковується у періоди докорінних суспільно-політичних трансформацій та філософської рефлексії [3, с. 63]. Очевидно, що події, зумовлені революцією Гідності, російським воєнним вторгненням 2014 р. в Україну, повномасштабною російською агресією породжують потребу в пошануванні та меморіалізації загиблих героїв, нових символів та соціальних рухів. Згадані події значно прискорили призупинені в останні десятиліття процеси зміни символічного простору України, прикули до них увагу державних органів, громадськості, наукової спільноти [4 , с.63]

Упродовж XX ст. політичний та ідеологічний чинники призвели до докорінних змін в онімному просторі України. Понад 100 років тому Україна опинилася під владою більшовиків, які в небаченому до того часу масштабі перекраяли топоніміку українських міст і селищ - миттєво і безжалісно. Унаслідок цього було грубо спотворено свідомість цілих поколінь. Потребу у відновленні українці відчували вже на початку 90-х, коли почалися перші несміливі спроби повернути нашим містам історичну топонімію [5]. Тоталітарна держава відігравала істотну роль у процесах назовництва та перейменування міських об'єктів, що було пов'язано з формуванням централізованої системи реєстрації й обліку мешканців, а також зі значними світоглядними та ментальними зрушеннями в суспільстві. Уніфікація топонімікону на всій території колишнього СРСР, його ідеологічна заангажованість спричинили часткову втрату національної самобутності й історичної пам'яті українського етносу.

Від часу здобуття незалежності онімний простір України поступово позбувається рис тоталітаризму й колоніалізму. Зміщення політичних оцінок, переорієнтування суспільної свідомості, перебудова світоглядних настанов, трансформація системи ціннісних орієнтацій є результатом втрати позицій тоталітарної ідеології в сучасному суспільстві, яка за існування СРСР була визначальним чинником побудови радянської реальності.

Виклад основного матеріалу

Інтенсивні зміни в топоніміконі Україні, що відбуваються в останнє десятиріччя, стали предметом нашого зацікавлення. Глибинний і системний характер зрушень у свідомості громадян позначається на темпах і кількості трансформацій у сучасному українському ономастиконі, дослідження якого дають змогу оцінити онімний простір з погляду його пристосування до сучасного соціального середовища. Тому новітні дослідження у царині ономастики та їхня популяризація серед науковців і широкого загалу є актуальними.

Стереотипи, традиції, ментальність віддзеркалюються у найменуваннях, які у сукупності відображають аксіологічні орієнтації суспільства. Цей факт передбачає багатовекторний потенціал характеристик ономастичного простору від географічного, етнографічного, історичного, лінгвістичного до соціокультурного та політичного, що скеровує на комплексне міждисциплінарне дослідження національної картини світу, репрезентованої у топонімічній системі, із урахуванням досягнень різних напрямів [6, с.62]. Означені питання порушують зарубіжні науковці, серед яких M. Азарьяху [7], Д. Алдерман [8], Б. Ґелленд [9], Н. Сейдл [10] та ін.

Однією з порівняно нових і ще не достатньо вивчених проблем, що привертають увагу вітчизняних учених (Л. Белей, В. Наринський, В. Лучик , О. Мороз, М. Тахтаулова) є розгляд топонімів як засобу політичного впливу в контексті декомунізаційних і деколонізаційних процесів в онімному просторі України.

Тож у фокусі авторів цієї розвідки - семантичний аспект деколонізації топонімікону України у проєкції на євроінтеграцію і військову агресію російської федерації.

Досвід європейських країн у процесах очищення топонімічного простору від тоталітарної спадщини. Принципи і тенденції сучасного назовництва. Досвід країн Європи колишнього соціалістичного табору свідчить, що декомунізація національної топонімії є невід'ємним елементом демократичного розвитку країни. За допомогою доречного найменування вулиць можна поступово сформувати в людях почуття соціальної приналежності [11].

Постколоніальні чи посттоталітарні держави, що обрали шлях незалежного, демократичного розвитку, не примирилися з топонімічним спадком імперської чи тоталітарної доби своєї історії. Так, показовим щодо цього став досвід декомунізації національної топонімії Чехії, Сербії, Болгарії, Хорватії. Свого часу повоєнна Німеччина, засуджуючи злочини фашизму, також відмовилася від численних топонімів-маркерів ідеології нацизму й відповідно засвідчила свій демократичний шлях розвитку[12].

У багатьох країнах Європи, зокрема Німеччині, Польщі, Франції, Бельгії, Голландії, Чехії, Австрії та Італії, процес зміни назв міських об'єктів відбувається регулярно й має досить довгу історію. Наприклад, у Німеччині трансформація мовного простору міст розпочалася після Другої світової війни і спрямовувалася на вилучення нацистських та інших пропагандистських назв, що втілювали ідеологію нацистського режиму. Водночас, нові найменування мали відтворити місцеву історію та культуру.

У Польщі процес перейменування почався після 1989 р., коли країна стала незалежною. Багато вулиць отримали нові назви, що по'вязані з історією Польщі та відображають польську культуру і традиції.

Французький топонімікон також зазнавав змін з метою актуалізації відображення культурних та історичних аспектів різних регіонів країни. Наприклад, у Парижі, як і в багатьох інших містах, є вулиці, названі на честь відомих письменників, митців, політиків, науковців тощо, які зробили вагомий внесок у розвиток і розбудову держави.

У більшості європейських країн перейменування вулиць проводять відповідно до чіткої процедури та за участі громадських організацій, істориків, мешканців міст тощо.

Нині Україна торує свій шлях до ЄС, а отже має позбуватися залишків тоталітаризму, зокрема і в онімному просторі. Зміни геополітичної ситуації та політичних пріоритетів ініціюють концептуальне оновлення цінностей, що передбачає реформування топонімічної системи через традиційну практику перейменувань. [13, с.63].

Міські органи влади створюють комісії щодо урегулювань питань назовництва. Науковці і державні управлінці разом розроблюють принципи оновлення урбанонімікону. Одним із основоположних має бути принцип україноцентризму: сприйняття подій крізь призму української ідентичності та з урахуванням національних інтересів України [14]. Іншим базовим принципом може стати принцип ідеологічної антонімії - протиставлення однієї ідеології іншій. За цим принципом нові назви і ті, які підлягають заміні, мають належати до однієї семантичної групи топонімів. Так, антропонім, що символізує тоталітарну ідеологію, повинен замінюватися на антропонім, що є символом незалежного, демократичного суспільства. Ще один принцип - актуалізації - полягає у повній або частковій заміні топонімії на нову, більш актуальну для певного регіону, зумовлену зміною оцінки конкретного географічного об'єкта. Принцип збереження історичної пам 'яті полягає в доцільності надавання назв, які б маркували різні етапи історичного розвитку населеного пункту в контексті української та європейської історії і представляли різні етнічні групи та їхніх представників, що проживали в регіоні. Принцип створення символічних просторів («княжого», «козацького», «мистецького», «етнічного» тощо) забезпечує поєднання окремих символічних назв у міські ансамблі задля формування національної ідентичності молодого покоління. Принцип зв 'язку з регіональною та європейською спадщиною полягає у відтворенні в нових назвах гармонійного зв'язку між національною й регіональною історико-культурною спадщиною, а також включення до символічного простору назв на честь відомих європейських діячів і географічних об'єктів. Принцип гендерної рівності передбачає висвітлення внеску жінок у розвиток історії та культури окремого населеного пункту або України загалом. [15]. На наш погляд, на сьогодні в топоніміконі України роль жінок у захисті ідеалів свободи і демократії України, розвитку української науки, культури, медицини, вихованні молоді, розбудові демократичних інституцій відображено недостатньо [16].

Досвід України свідчить, що трансформація онімного простору стимулює усунення «заполітизованого свавілля в топосистемі» країни [17, с.50].

Тож деколонізація топонімічного простору України відбувається з урахуванням досвіду європейських країн, зокрема низки постсоціалістичних держав (Польщі, Східної Німеччини, Чехії). Вітчизняні науковці, які входять до комісій з перейменувань міських об'єктів, пропонують дотримуватися основних принципів перейменувань, що відповідають сучасним вимогам до назовництва.

Семантичний і символічний зміст перейменувань у Києві і Харкові на тлі агресії росії проти України. Трансформація мовного ландшафту українських міст набула нового імпульсу через повномасштабне вторгнення рф в Україну. Зазначимо, що за 31 рік існування Української незалежної держави відбулися масштабні зміни у вітчизняному онімному просторі. У результаті подій, що сталися в Україні протягом 2013-2014 рр., ухвалено Закон України «Про засудження комуністичного та націонал- соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» (2015 р.). А 21 квітня 2023 р. Президент України Володимир Зеленський підписав закон «Про географічні назви» щодо деколонізації топонімів та впорядкування використання географічних назв у населених пунктах України». Органам самоврядування і військовим адміністраціям видано розпорядження за пів року звільнити публічний простір від символів «русского мира». Це своєрідний семантичний опір українського суспільства проімперським геополітичним амбіціям рф [18, с.5].

Однак все ще існує значна кількість найменувань, пов'язаних із радянським минулим. Найбільш масштабного оновлення урбанонімікону потребують на сьогодні Київ та Харків.

За перші пів року, що минули від 24 лютого 2022 р., у Києві перейменовано понад 100 вулиць [19], серед яких знаковими стали проспект Червоної Калини (раніше Володимира Маяковського), вул. Героїв полку Азов (раніше Маршала Малиновського), Інтернаціонального Легіону (раніше Петра Запорожця), вул. Територіальної оборони (раніше Ватутіна). Нові назви відображають героїку боротьби українського народу проти російських окупантів. Червона калина для українців - це одвічний національний символ, що набув оновленого змісту з перших днів війни. Фольклорні джерела вказують на те, що червоний колір плодів калини символізує кров, пролиту на війні. На цій символіці постала відома стрілецька пісня «Ой у лузі червона калина» [20], яка стала гімном незламності українського духу. Семантика меморативів на честь військових формувань Сил оборони України (полку «Азов», Інтернаціонального Легіону, Територіальної оборони), з одного боку, відображає історичну інформацію, а з другого - утілює глибинні символічні смисли: героїчну боротьбу проти російських окупантів, трагізм перших місяців війни і непохитну віру в перемогу України. Минуле і сучасність, фольклорна традиція і реалії сьогодення створюють образ нескореної України.

На кінець 2022 р. близько 230 київських вулиць, провулків, проспектів, площ, бульварів отримали нові назви. Більшість із них за своїм походженням є відонімними утвореннями (відантропонімними і відтопонімними). Численними є відтопонімні номінації, що репрезентують міста і села України, зокрема і ті, що опинилися на лінії вогню і чинили опір ворогові: Попаснянський, Волноваська, Херсонський, Енергодарська, Скадовський, Токмацький, Чорнобаївська. На мапі Києва з'явилися назви, що відображають низку зарубіжних міст-побратимів (Римська, Брюссельська, Віденська); європейських міст і країн, які підтримують Україну у війні проти рф (Лондонська, Паризький, Португальська, Латвійська, Литовський, Фінський). Назва вулиці Ічкерська символізує Чеченську Республіку Ічкерія - державне утворення (1991-2000 рр.) на частині території Чечено-Інгушської АРСР (РРФСР) і є знаком вдячності чеченським добровольцям, які захищають Україну під час російсько-української війни [21].

Меншою мірою, порівняно з назвами населених пунктів, у цій хвилі перейменувань представлені природні об'єкти: річки (Дністерська, Бузька), гори (Бескидська, Альпійський); назви історичної місцевості (Вербівська, Микільсько-Хутірська); племена, народи, етнічні групи (Улицька, Гуцульська, Караїмський, Ромський).

Відантропонімні назви належать до кількох лексико- семантичних груп: меморативи на честь історичних постатей (князів і князівен часів Київської Русі, Литовсько-руської держави, Речі Посполитої: Князя Люберта, Князів Острозьких, Княгині Інгігерди, Ягеллонська; гетьманів і народних ватажків доби козацтва: Самійла Кішки, Павла Полуботка, Байди-Вишневецького); українських науковців, культурних і громадських діячів, меценатів (Катерини Грушевської, Юлії Здановської, Климента Квітки, Сім'ї

Житецьких, Кузьми Скрябіна, Левка Лук'яненка). Російсько- українська війна зумовила появу назв-посвят на честь героїв, які загинули у 2014-2022 рр.: Володимира Рибака, Дениса Антіпова, Катерини Гандзюк, Олександра Махова, Віталія Скакуна, Максима Левіна, Сергія Берегового, Павла Лі, Дмитра Годзенка, Генерала Кульчицького.

Наприкінці серпня 2022 р. перейменовано 95 київських вулиць, площ та провулків, у вересні - близько 40, наприкінці жовтня нові назви отримали понад 40 вулиць, у листопаді - 12. У грудні 2022 р. Київрада дерусифікувала 32 міських об'єкти.

У лютому 2023 р. у Києві перейменовано ще 31 вулицю [22]. Історичні назви повернули 25 міським об'єктам, серед них вулиці Вознесенський Яр, Ростиславська, площа Галицька, проспект Берестейський; 3 об 'єкти перейменовано за назвою історичної місцевості (вулиці Загорівська, Грушецька, узвіз Реп 'яхів Яр). Повернення історичних назв на київські вулиці сприяє відтворенню історико-культурного образу столиці, дає відомості про особливості рельєфу, рослинний світ тощо.

У травні 2023 р. нові назви надано ще 26 міським об'єктам. Одна зі станцій метро віднині має символічне найменування Площа Українських Героїв. Топонімікон Києва поповнюється іменами українських художників (Роберта Лісовського, Миколи Бурачека, Анатолія Базилевича), письменниць і письменників (Докії Гуменної, Зінаїди Тулуб, Василя Ярошенка), лікарів (Віри Гедройць, Любові Малої), учасників національно-визвольного руху 1917-1922 рр. (Дмитра Цвітковського), дисиденток (Ніни Строкатої, Надії Світличної), представника національно-культурного відродження (Григорія Кочура), які залишили по собі духовну спадщину і приклад боротьби з російським імперіалізмом та радянським тоталітаризмом [23]. Із 26 перейменувань 17 - це згадані вище назви-посвяти на честь вітчизняних діячів (із них 9 - на честь жінок). Ще 3 меморативи пов'язано з іменами видатних письменників- фантастів - Рея Бредбері, Джорджа Орвелла, Станіслава Лема, чиї твори попереджають людство про небезпеку поширення тоталітарних ідеологій. Про найвідомішого прем'єр-міністра Великобританії Вінстона Черчилля, який відіграв вирішальну роль у створенні антигітлерівської коаліції і пропагував ідеї об'єднаної Європи в часи холодної війни, відтепер нагадуватиме однойменна вулиця у Деснянському районі столиці.

Крокуючи до ЄС, Україна повинна стати правовою державою. На наш погляд, алея Магдебурзьке право своєю назвою втілюватиме саме цю ідею.

Загалом від початку російської агресії нові назви отримали 314 столичних об'єктів. Варто зазначити, що оновлений топонімікон Києва, позбуваючись імперських і радянських назв, стає нарешті україноцентричним: українська ідентичність виявляє себе у семантиці номінацій, їхній символіці, мовному оформленні. Історичні назви, які повернули на мапу Києва, допомагають відтворити образ міста в різні історичні часи. Європейська культурна спадщина (так само як і європейська географія) також представлені в міському мовному просторі. Треба звернути увагу на значне зростання питомої частки назв-посвят на честь жінок, що відповідає принципу гендерної рівності. Певною мірою дотримано і принцип ідеологічної антонімії: вул. Декабристів - вул. Братства тарасівців, вул. Кулібіна - вул. Рене Декарта, вул. Глінки - вул. Максима Березовського.

У Харкові на підставі рішення Харківської топографічної комісії підлягають заміні 513 урбанонімів, з- поміж яких 263 - назви, пов'язані з географічними об'єктами країни-агресорки (містами, селами, станицями, республіками, річками, озерами, островами, півостровами, міжнародним аеропортом, резиденцією президента рф, вузловою вантажною залізничною станцією, географічним регіоном, стратовулканом); 73 - із меморативами на честь російських та радянських військових і політичних діячів; 37 - із радянськими ідеологічними маркерами; 124 - із діячами російської культури; 10 - із географічними назвами білорусі (міста); 6 - із неактуальними колоніальними назвами (русифікованими колоніальними назвами міст Казахстану) [24].

У 2022 р. лише чотири топоніми Харкова змінили назви (проспект Московський - на проспект Героїв Харкова; Бєлгородське шосе - на Харківське шосе, Бєлгородський узвіз - на вулицю Героїв Рятувальників, район Московський - на Салтівський). Зауважимо, що 2 з 4 нових номінацій втілюють семантику героїзму. Проспект Героїв Харкова є найдовшою автомагістраллю міста, що перетинає його із заходу на схід. Попередні хвилі перейменувань оминули колишній Московський проспект, однак героїчна оборона міста від російських агресорів зламала перешкоди у свідомості частини суспільства щодо перейменування важливої транспортної артерії Харкова. Нова назва символізує героїзм військових і місцевих жителів, які чинили опір ворогові і відстояли місто. Запеклі бої точилися, зокрема, безпосередньо біля східної окраїни проспекту Героїв Харкова. Назва вулиці Героїв Рятувальників нагадуватиме містянам про подвиг співробітників ДСНС, медиків, волонтерів - усіх тих, хто пожертвував своїм життям заради врятування інших.

Із-поміж харківських вулиць близько 60, на думку міської топографічної комісії, можна повернути історичні імена як унікальні, що не повторюються в інших містах.

Слушною є думка мера Харкова, який стверджує, що на мапі міста мають бути увічнені імена захисників Харкова й України - і окремі герої, і військові з'єднання, що виборювали честь і гідність, незалежність країни, право на існування українського народу [25].

Тож 28 лютого 2023 р. депутати Харківської міської ради підтримали рішення про перейменування 18 об'єктів вуличної мережі. Частині вулиць і провулків повернули історичні назви (Пушкарний, Кузінська, Ірининська, Петропавлівська). На мапі Харкова з'явилася вулиця Холодноярська, назва якої асоціюється з 93-ю бригадою «Холодний Яр» і подіями Української революції. Ця вулиця доповнює топонімічний ансамбль, який складають проспект Героїв Харкова, станція метро Захисників України і дві перейменовані вулиці - Холодноярська і Тероборонівська. Семантика назв прямо чи опосередковано репрезентує історичні події в Україні, що відбувалися протягом 2014-2023 рр., а їхнє символічне наповнення розширює часові межі, нагадуючи сучасним поколінням про героїчну визвольну боротьбу українців протягом століть.

Ще один топонімічний ансамбль Харкова утворюють найменування Бучанський, Ірпінська, Гостомельська і Волноваський, що за походженням є відтопонімними меморіальними назвами на честь міст-героїв російсько- української війни.

Добу козацтва репрезентуватиме відтепер у Харкові вулиця Козацької Слави. А символічна назва Червоної Калини стає поширеною в онімному просторі різних міст України.

Вулиця з назвою Лісової пісні складає поетичний дует з вулицею Лесі Українки [26].

Зазначимо, що серед 18 змінених назв 5 - це найменування, семантично пов'язані зі столицею країни-агресорки (Московська, Московський, Старомосковський, Маломосковська, Новомосковська); 8 назв - із географічними об'єктами рф (Брянський, Кабардинський, Північнокавказька, Північнокавказький, Рязанська, Середньоуральський), решта - ідеологічні маркери та наративи радянських часів (Революції 1905 року, Сусаніна Івана, Челюскінців).

У червні 2023 р. на мапі Харкова з'явилися вулиці і сквер на честь полеглих у російсько-українській війні захисників України: вул. Георгія Тарасенка (увічнюватиме пам'ять про Героя України, командира добровольчого формування «Фрайкор»; колишня назва вулиці - Плеханівська); вул. Дмитра Коцюбайла (на вшанування пам'яті Героя України, командира батальйону «Вовки да Вінчі»; попередня назва вулиці - Державінська), вул. Олега Громадського (нагадуватиме нащадкам про легендарного комбата та нацгвардійця; стара назва вулиці - Броненосця Потьомкіна); сквер Владислави Черних (на пам'ять про бойову медикиню). Сквер Дружба перейменували у сквер Тепловиків.

Аналіз семантичного наповнення перейменованих назв міських об'єктів Харкова дає підставу стверджувати, що оновлення топонімікону міста відбувається на основі принципів україноцентризму, збереження історичної пам'яті, створення символічних просторів. Водночас відбувається очищення мовного ландшафту Харкова від тоталітарної минувщини.

Події війни, спричиненої російською агресією проти України, увічнюються в топоніміконі українських міст. У процесі перейменувань пропонуємо враховувати такі лексико-семантичні групи топонімів: 1) імена героїв- захисників України; 2) найменування військових з'єднань, які брали участь у звільненні міста від рашистських загарбників; 3) дата звільнення міста від російських окупантів; 4) назви країн та міст-побратимів, що підтримали Україну в боротьбі за незалежність; 5) назви міст спротиву як символів української незламності; 6) назви організацій, що забезпечували надання Україні гуманітарної допомоги.

Отже, протягом 2022-2023 рр. топонімічний простір Києва стрімко змінюється. Вулицям міста повертають історичні назви і дають найменування, що відповідають принципам україноцентризму, збереження історичної пам'яті, зв'язку з регіональною та європейською спадщиною, гендерної рівності. У Харкові кількісні показники перейменувань дещо нижчі, однак і це місто позбувається тоталітарного минулого. Міська влада дотримується насамперед принципів україноцентризму та створення символічних просторів. В обох містах з'являються назви, що відтворюють героїзм українського народу в російсько- українській війні.

Висновки

Тож під впливом зовнішніх чинників (військової агресії рф і поступального руху України до ЄС) у 2022-2023 рр. топонімікон України зазнав значних семантичних трансформацій. На тлі воєнних подій в Україні триває активна кампанія усунення з міського топонімічного простору радянських та російських маркерів і наративів: відантропонімних назв-меморативів, відтопонімних номінацій, пов'язаних з країною-агресоркою, та відапелятивних найменувань тоталітарного періоду.

Усього у 2022 р. перейменовано близько 230 об'єктів вуличної мережі Києва. Серед нових назв значна кількість пов'язана з російсько-українською війною: іменами героїв, які загинули у 2014-2022 рр.; місцями ведення запеклих боїв та героїчного спротиву окупантам; назвами військових формувань; символами незламності українців; європейськими містами, що допомагають Україні вистояти у боротьбі. Численну групу становлять меморативи на честь

історичних діячів Київської Русі, Литовсько-руської держави, Речі Посполитої, доби козацтва, українських науковців, культурних і громадських діячів, меценатів.

Процес оновлення мовного ландшафту Києва триває і у 2023 р. Він характеризується поверненням міським об'єктам історичних назв, що привносить у життя столиці відгомін минулих подій, згадку про забуті місця і місцевості, географічні об'єкти, про відомих містян та етнічні групи, світ природи і артефакти. Протягом 2023 р. у тонімічному просторі Києва з'являються імена українських художників, письменників, лікарів, учасників національно-визвольного руху 1917-1922 рр., дисидентів, представників національно- культурного відродження, зарубіжних письменників і політичних діячів. Усього у період 2022-2023 рр. нову назву отримали 314 столичних вулиць, провулків, площ, проспектів, станцій метро і т. ін.

Очищення топонімічної карти Харкова від найменувань, пов'язаних з росією і радянським минулим, відбувається дещо повільніше. Місто вже позбавилося назв, що презентували столицю та інші міста краіни-агресорки. Нові найменування відображують героїзм захисників Харкова і України, рятувальників ДСНС, бійців Територіальної оборони, окремих військових підрозділів і загиблих героїв. У Харкові створено топонімічні ансамблі, один із яких символізує героїку боротьби українського народу з російською агресією. Інший новостворений топонімічний ансамбль Харкова репрезентує міста-герої російсько-української війни.

Оновлення топонімічного простору України відбувається в річищі європейських традицій (збереження історичної пам'яті, вшанування визначних діячів культури і науки регіонального та державного рівнів) і на засадах творення української ідентичності.

Повномасштабна агресія росії проти України відчутно вплинула на ідеологічні орієнтири: стався різкий перелом у політичних поглядах українського суспільства щодо маркерів, пов'язаних із рф. Зазначимо, що реалізація державної політики декомунізації, спрямованої на очищення історичного минулого від тоталітарної спадщини, також є важливим етапом подолання кризових явищ у національній ідентичності.

Список використаних джерел

1. Seidl N.P. Significance of toponyms, with emphasis on field names, for studying cultural landscape. Acta geographica Slovenica. 2008. V.48. № 1. P.33-56.

2. Карпенко Ю.О. Топонімія як носій етногенетичного коду. Записки з українського мовознавства: зб. наук. пр. Одеса: Астропринт, 2003. Вип.12. Українська ментальність: діалог світів. С. 120-125.

3. Варинський В.О. Топоніми: соціокультурні та політичні пріоритети. Політикус. 2020. Вип.4. С.62-66. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/polit_2020_4_12.

4. Малес Л. В. Декомунізація столиці: зміни урбанонімії (методи, перші результати). Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. Соціологічні дослідження сучасного суспільства: методологія, теорія, методи. 2016. Вип.36. С.62-67.

5. Гаврилова Л. Українські топоніми: альтернативи немає - треба повертати своє. Укрінформ: Мультимедійна платформа іномовлення України. 29.10.2022. URL: https:// www.ukrinform.ua/mbric-ato/3603635-toponimi-j-pamatniki-storicna- imperska-ipso-dobigae-kinca.html (дата звернення: 15.06.2023).

6. Варинський В.О. Топоніми: соціокультурні та політичні пріоритети.. .Там само. С.62.

7. Azaryahu M. German reunification and the politics of street names: the case of East Berlin. Political geography. 1997. V.16. № 6. P.479-493.

8. Rose-Redwood R., Alderman D. Critical interventions in political toponymy. ACME: An International Journal for Critical Geographies. 2011. V.10. № 1. P.1-6.

9. Helleland B. Place names and identities. Oslo Studies in Language. 2012. V.4. № 2. P.95-116.

10. Rajic, L. Toponyms and the Political and Ethnic Identity in Serbia. The University of Oslo: Oslo Studies in Language. 2012. V.4 (2). P.203-220. '

11. Seidl N.P. Significance of toponyms, with emphasis on field names, for studying cultural landscape... Там само.

12. Белей Л. Декомунізація топонімії: українські проблеми та європейський досвід. Український тиждень. 1 трав. 2015 р. № 16 (388). 23.04.2015 р. URL: https://tyzhden.ua/History/134840 (дата звернення: 05.04.2023).

13. Наринський В.О. Топоніми: соціокультурні та політичні пріоритети... Там само. С.63.

14. Так що є насправді «Україноцентризм»? Республіканська платформа. 21.07.2019. URL: https://republican-platform.org/2019/ 07/21/tak-shho-ye-naspravdi-ukrayinoczentryzm (дата звернення: 10.06.2023).

15. Рекомендації для органів місцевого самоврядування півдня Одеської області щодо перейменування об'єктів топоніміки, назви яких пов'язані з історією та культурою Росії та СРСР. Ізмаїльський державний гуманітарний університет. Придунайська історико-меморіальна комісія. URL: https://rada.info/upload/users files/40594334/61cdb616b99 f8acb2065780b1b62afcb.pdf.

16. Підгородецька І.Ю., Тихоненко О.В. Тендерний чинник у формуванні топонімії Харкова в річищі євроінтеграції. Вчені записки ТНУ імені В. І. Вернадського. Сер.: Філологія. Журналістика. 2022. С.105-111.

17. Лучик В.В. Відновлення історичних топонімів як чинник українського державотворення. Магістеріум. Київ, 2011. С. 49-53.

18. Лабінська Г. Топоніміка: навч. посібник Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2016. 274 с.

19. Перейменування вулиць (Київрада). URL: https://docs.google.eom/spreadsheets/d/1btRtZHMhBrZsY8Ym9 9EhRDhLHbmgS 1T0Huqi62BrwPI/edit#gid= 188732455.

20. Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. Київ: Довіра, 2006. 703 с.

21. Сергеева Ю. Пішли у забуття: повний перелік вулиць Києва, перейменованих з 2014 року. Вечірній Київ. 6 січня 2023 року. URL: https://vechirniy.kyiv.ua/news/76621.

22. Площа Перемоги стала Галицькою: нові перейменування в Києві Новинарня. Новини України що воює. 09.02.2023. URL: https://novynarnia.com/2023/02/09/ploshha- peremogy-stala-galyczkoyu-novi-perejmenuvannya-v-kyyevi (дата звернення: 11.05.2023).

23. У Києві перейменували ще 16 міських об'єктів,

назви яких пов'язані з російською федерацією та сателітами (повний перелік). 23 березня 2023 року. Офіційний портал Києва. Київська міська рада. Київська міська державна адміністрація. URL: https://kyivcity.gov.ua/news/u kiyevi pereymenuvali_sche_16_miskikh_obyektiv_nazvi_yakikh_povyazani_ z_rosiyskoyu_federatsiyeyu_ta satelitami povniy_perelik (дата

звернення: 11.05.2023).

24. Деколонізація Харків (списки). URL: https://docs. google.com/spreadsheets/d/1Gx6xRvuCTK-CHU1-I5qHPf4iTDQ- 99nv9YqzeW785ZU/edit#gid.

25. Гаєвська А. У Харкові перейменували Московський район, проспект і дві вулиці, пов'язані з РФ. Суспільне. Новини. 11 травня 2022 року. URL: https://suspilne.media/ 238147-harkivska-meria-pogodila-perejmenuvanna-cotiroh-toponimiv- u-misti-spisok (дата звернення: 15.06.2023).

26. Гришко Г. Дерусифікація у Харкові: на мапі міста з'явились нові назви вулиць. Слобідський край. 28.02.2023. URL: https://www.slk.kh.ua/oblast-online/harkiv/harkiv-pocav- zbavlatisa-toponimiv-aki-nagaduut-pro-rosiu-abo-asociuutsa-z- neu.html (дата звернення: 15.06.2023).

Размещено на Allbest.ru