Роль лінгвостилістики в розумінні впливу англомовного політичного та ділового дискурсу на громадську думку

Размещено на http://www.allbest.ru/

Український державний університет імені Михайла Драгоманова

Роль лінгвостилістики в розумінні впливу англомовного політичного та ділового дискурсу на громадську думку

Бикова Тетяна Валеріївна доктор філологічних наук, професор, професор кафедри української літератури

м. Київ

Анотація

Питання важливості і значення лінгвостилістики в розумінні впливу англомовного політичного та ділового дискурсу на громадську думку є надзвичайно актуальним в сучасному світі, особливо в контексті зростання впливу мас-медіа, глобалізації та політичних змін. Аналіз лінгвістичних особливостей англомовного політичного та ділового дискурсу дозволяє розуміти, як він формує певні ідеї, стереотипи та цінності серед громадськості. Вивчення стилістики текстів дозволяє розкрити методи та засоби маніпулювання громадською думкою. Лінгвостилістичний аналіз дозволяє розкрити приховані значення, іронію, сарказм та інші риторичні прийоми, які можуть бути використані у політичному та діловому дискурсі. Це допомагає отримати більш глибоке розуміння контексту та мотивацій дій політиків та бізнесменів. Також, аналіз певних мовних засобів, структур і риторичних фігур, використаних у промовах можуть впливати на переконання і дії громадян. Аналіз лінгвостилістичних особливостей англомовного дискурсу також важливий в міжкультурному контексті. Порівняльний аналіз політичних та ділових дискурсів різних країн дозволяє розкрити культурні відмінності у використанні мовних засобів та їх вплив на громадську думку.

Дослідження цієї теми має значний науковий та практичний потенціал, адже допоможе краще зрозуміти, як англомовний політичний та діловий дискурс формує громадську думку; сприятиме розвитку критичного мислення та медіаграмотності; допоможе розкрити маніпулятивні стратегії і протистояти дезінформації і підвищити ефективність міжкультурної комунікації.

Основні цілі дослідження включають: розуміння механізмів впливу дискурсу; аналіз мовних стратегій; виявлення мовних маніпуляцій; розвиток мовної компетентності; розвиток критичного мисленні і медіаграмот- ності аудиторії; формування ефективності міжкультурної комунікації.

Отже, мета теми полягає в розумінні та аналізі впливу лінгвостилістики на громадську думку через англомовний політичний та діловий дискурс, що є важливим для подальшого розвитку мовної та комунікативної компетенції.

Ключові слова: англійська мова, політичний дискурс, ділова англійська мова, стилістика.

Abstract

Bykova Tetiana Valeriivna Doctor of Philology, Professor, Professor of the Department of Ukrainian Literature, Mykhailo Drahomanov National University of Ukraine, Kyiv

THE ROLE OF LINGUISTIC STYLISTICS IN UNDERSTANDING THE IMPACT OF ENGLISH POLITICAL AND BUSINESS DISCOURSE ON PUBLIC OPINION

The issue of the importance and significance of linguistic stylistics in understanding the influence of English-language political and business discourse on public opinion is extremely relevant in the modern world, especially in the context of the growing influence of the media, globalization and political change. Analysis of the linguistic features of English political and business discourse allows us to understand how it shapes certain ideas, stereotypes and values among the public. Studying the stylistics of texts allows us to reveal the methods and means of manipulating public opinion. Linguistic and stylistic analysis helps to reveal hidden meanings, irony, sarcasm and other rhetorical devices that can be used in political and business discourse. This helps to gain a deeper understanding of the context and motivations of politicians and businessmen. Also, the analysis of certain linguistic means, structures and rhetorical figures used in speeches can influence the beliefs and actions of citizens. The analysis of linguistic and stylistic features of English-language discourse is also important in an intercultural context. A comparative analysis of political and business discourses from different countries reveals cultural differences in the use of language and their impact on public opinion.

The study of this topic has significant scientific and practical potential, as it will help to better understand how English-language political and business discourse shapes public opinion; promote the development of critical thinking and media literacy; help to reveal manipulative strategies and counter disinformation and increase the effectiveness of intercultural communication.

The main objectives of the study include: understanding the mechanisms of discourse influence; analyzing language strategies; identifying language manipulations; developing language competence; developing critical thinking and media literacy of the audience; and shaping the effectiveness of intercultural communication.

Thus, the aim of the topic is to understand and analyze the impact of linguistic stylistics on public opinion through English-language political and business discourse, which is important for the further development of language and communication competence.

Keywords: English language, political discourse, business English, stylistics.

Постановка проблеми

У сучасному світі, де політичні та ділові рішення значною мірою формують громадську думку та впливають на колективні переконання, виникає необхідність розуміння ролі лінгвостилістики у цьому процесі. Політичний та діловий дискурс, які використовуються лідерами та впливовими особами, є складними системами мовленнєвих засобів, які не лише інформують, але й впливають на аудиторію. Однак, механізми цього впливу та специфіка мовленнєвих стратегій залишаються недостатньо вивченими та зрозумілими.

Таким чином, основною проблемою, яку розглядає ця стаття, є потреба у розкритті ролі лінгвостилістики у формуванні та розумінні англомовного політичного та ділового дискурсу на громадську думку. Ключовими аспектами цієї проблеми є аналіз мовних засобів, використовуваних у дискурсі, виявлення їх впливу на сприйняття та інтерпретацію інформації, а також оцінка ефективності комунікації з точки зору лінгвостилістичних аспектів.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Питанням ролі лінгвостилістики в розумінні впливу англомовного політичного та ділового дискурсу на громадську думку займались такі науковці, як: Н. Акінчиць [1], О. Голомоз [7], А. Дмитришин [7], О. Кононенко [4], Дж. Мей [13], В. Світла [9], С. Фелдман [12] та інші.

Мета статті - продемонструвати як мовні особливості текстів використовуються для маніпулювання аудиторією; надати аналіз конкретних прикладів англомовних політичних та ділових текстів; виявлені мовні стратегії маніпуляції.

Виклад основного матеріалу

Як зауважує, Н. Акінчиць, «між політикою і мовою існує тісний зв'язок» [1, с. 72]. Мова в політиці відіграє ключову роль у формуванні ідентичності та сприйнятті культурних цінностей. Вона не лише передає ідеї та програми, а й визначає настрої та емоційні реакції громадськості. Також важливо враховувати, що мовна політика, яка регулює використання мови в політичних та громадських сферах, може бути інструментом суспільної інтеграції чи, навпаки, розділення та конфліктів між різними групами населення.

Також варто враховувати, що мова в політиці підкреслюється не лише в усній формі, але і через письмові тексти, офіційні документи, соціальні медіа тощо. Зокрема, важливо дослідити, як мовні засоби впливають на рішення виборців під час виборів, як вони використовуються для створення образів політичних лідерів, а також які мовні стратегії використовуються для взаємодії з міжнародним співтовариством.

На думку Дж. Мей, маніпулювання суспільною свідомістю за допомогою мови стали відомими як «лінгвістичні маніпуляції» або «мова маніпуляції» ( manіpulatory language)» [13].

О. Голомоз, А. Дмитришин дотримуються позиції, що у політичному дискурсі виявляється значна культурологічна складова, оскільки він відображає різноманітні аспекти духовної культури суспільства. По-перше, дискурс є продуктом існування людини в культурному та мовному оточенні, що відтворює різноманітні аспекти світогляду, цінностей, естетичних уподобань та моральних принципів. По-друге, політичний дискурс, спрямований на майбутнє, впливає на формування громадської думки та створення соціокультурного простору майбутнього [7].

Політичний дискурс використовує комплекс вербальних і неверба- льних засобів для впливу на свідомість і поведінку людей. Лексика і риторика є одними з найвпливовіших засобів. Лінгвокультурологічний аспект дослідження політичного дискурсу дозволяє відслідкувати співвідношення мовних засобів із відповідним культурним контекстом. Політичний дискурс характеризується рядом лінгвокультурних особливостей, які найяскравіше виявляються в персуазивності, аргументативності й маніпулятивності.

Важливо зазначити, що вплив політичного дискурсу на свідомість і поведінку людей може бути як позитивним, так і негативним. З одного боку, політичний дискурс може використовуватися для мобілізації людей на вирішення важливих проблем, для формування відповідальної громадянської позиції. З іншого боку, політичний дискурс може використовуватися для маніпулювання людьми, для розпалювання ворожнечі та конфліктів [7].

На сучасному етапі політикам важливо дбати про формування громадської думки. У зв'язку з поширенням Інтернет-технологій і зростанням політичного маніпулювання, особливо під час виборчих процесів, стає надзвичайно актуальним аналіз елементів громадської думки, методів впливу на неї та оцінки результатів цього впливу [9].

На думку В. Світлої, звернення до певного настрою чи уявлення, що переважає серед громадськості, стає важливим керівним принципом для прийняття політичних рішень, впровадження стратегій політичних кампаній та зміцнення позицій політичних суб'єктів [9].

З позиції С. Фелдман, стає зрозуміло, що розуміння психології мас та масової свідомості дозволяє політичним суб'єктам адаптувати свої стратегії до тенденцій, що спостерігаються серед громадськості. Це дозволяє їм ефективніше взаємодіяти зі своєю аудиторією, формувати та маніпулювати громадською думкою з метою досягнення своїх політичних цілей [12].

Думку науковця підтримує О. Кононенко, розтлумачуючи концепцію соціальної приналежності та потреби людей відчувати себе частиною групи. Натовп створює атмосферу спільності та взаємодії, де ідеї та переконання можуть швидше поширюватися і прийматися. При цьому, умови, коли кожен діє як частина більшої групи, можуть знизити індивідуальну критичність та сприяти прийняттю загальноприйнятих думок та поглядів. Таким чином, масові заходи стають ефективним інструментом політичної та іншої агітації, оскільки вони задовольняють потреби людей у спілкуванні та відчутті спільності, одночасно впливаючи на їхні переконання та думки [4].

У своїх дослідженнях громадської думки у контексті політики та влади, вчений П'єр Бурд'є висловив певні сумніви щодо того, що громадська думка може мати конструктивний вплив на формування публічної політики. Згідно з його теорією, у сучасному світі громадська думка перетворилася на інструментальний засіб для легітимізації влади та закріплення існуючого розподілу сил, який забезпечує функціону- вання самої влади [11].

Незважаючи на критику, думка Бурд'є про роль громадської думки в сучасному суспільстві залишається актуальною та свідчить про складність та неоднозначність взаємозв'язку між владою, політикою та громадською думкою [11].

Важливо зазначити, що роль громадської думки в політичному житті суспільства є динамічною та постійно змінюється. З розвитком нових технологій та інформаційних каналів з'являються нові можливості для формування та вираження громадської думки, а також для її впливу на політичні процеси.

О. Кононенко дотримується позиції, що структура громадської думки складається з двох основних елементів: суб'єкта та об'єкта. Суб'єкт - це носій думки, яким може бути певна група людей, що об'єднана спільними інтересами, цінностями, соціальним статусом тощо. Об'єкт - це те, на що спрямована думка, тобто певні питання, події, явища [4].

Громадська думка не є тотожною індивідуальній думці, вона формується в процесі взаємодії та обміну думками між людьми, що належать до певної групи. Етимологія терміна «громадська» вказує на те, що суб'єктом цієї думки є «громада», або «громадськість» [4].

Суб'єкт і об'єкт є важливими складовими структури громадської думки. Розуміння їх сутності та взаємозв'язку допомагає краще зрозуміти природу та функціонування громадської думки.

Слід додати, що суб'єкт громадської думки може бути не лише однорідним, але й неоднорідним. В одних випадках це може бути певна соціальна група (наприклад, клас, етнос, професійна група), а в інших - більш широке об'єднання людей, об'єднаних спільним інтересом до певної проблеми.

Важливо також розуміти, за О. Кононенко, що громадська думка постійно змінюється під впливом різних факторів, таких як політичні події, економічні умови, розвиток технологій тощо. Громадська думка формується не з усіх питань, а лише з тих, які представляють суспільний інтерес. Ці проблеми повинні хвилювати громадськість і стосуватися кожного окремого індивіда. Для того, щоб стати суспільним, інтерес повинен інтегрувати індивідуальний та колективний досвід [4]. Необхідно мати глибоке розуміння, що суспільний інтерес може змінюватися з часом. Це залежить від багатьох факторів, таких як політичні події, економічні умови, розвиток технологій тощо.

Дослідження проведене С. Іванченком, демонструє, що громадська думка- це сукупність думок та оцінок, які характеризують ставлення людей до важливих проблем, подій та явищ. Ці проблеми можуть стосуватися економіки, політики, культури, суспільного життя. Існують різні методи формування громадської думки, включаючи масові інформаційні кампанії та пряме маніпулювання. Проте результати таких спроб не завжди відповідають очікуванням політиків [3].

Вважаємо, що громадська думка формується в процесі публічного обговорення. Це відбувається, коли різні зацікавлені групи висловлюють свої позиції, а ЗМІ висвітлюють ці позиції та роблять їх доступними для суспільства.

Тому, підсумовуємо, що громадська думка - це динамічний процес, який постійно змінюється. На нього впливають різні фактори, включаючи політичні події, економічні умови, розвиток технологій тощо. Важливо додати, що громадська думка може бути як конструктивною, так і деструктивною. Конструктивна громадська думка може стимулювати позитивні зміни в суспільстві. Деструктивна громадська думка може призводити до конфліктів і розколу в суспільстві.

Науковець В. Світла акцентує увагу на тому, що сучасні процеси модернізації політичної комунікації суттєво змінюють масове сприйняття політичного світу. Громадська думка стає відображенням інформації, яку поширюють в суспільстві політичні суб'єкти. Це може мати як позитивні, так і негативні наслідки. З одного боку, це може призвести до більшої поінформованості та залученості громадян до політичного життя. З іншого боку, це може призвести до маніпулювання громадською думкою та поширення дезінформації [9]. стилістика текст діловий дискурс

Тому, важливо критично ставитися до інформації, яку отримуєте з різних джерел і робити власні висновки.

Л. Балуцька підтримує позицію, зауважуючи, що сучасні інформаційні технології роблять сприйняття політичної інформації інтерактивним. Це означає, що люди не просто отримують інформацію, а й можуть взаємодіяти з нею, обговорювати її, ділитися нею з іншими. Інтерактивність робить політичну інформацію централізованою і конкурентною. В таких умовах громадська думка структурується не лише на основі ідейних уподобань, а й на основі «другорядних» чинників: суб'єктивні симпатії, емоційне сприйняття, легкодоступність та візуалізація інформації [2].

К. Лукач підкреслює, що Інтернет, у порівнянні з телебаченням, радіо та газетами, дає громадянам можливість отримати більше різноманітної інформації про політичних діячів, але важливо пам'ятати, що ці матеріали можуть бути недостовірними та призначеними для маніпулювання суспільною думкою. Щоб уникнути такого маніпулятивного впливу, громадськість повинна мати достатній рівень медіаграмотності, перевіряти і критично оцінювати інформацію. Аудиторія, що не має достатніх знань про особливості роботи медіа, найбільше піддається пропаганді, тоді як зацікавленим особам легше впливати на формування виборчих переваг [6].

За твердженням науковця О. Кудрявцева, сучасна громадська думка формується в контексті взаємодії влади і громадськості в онлайн просторі. Ця взаємодія має значний вплив на те, як люди сприймають політику і формують свою власну думку. Діджиталізація сприяє прозорості та повноті відображення інформації про діяльність влади у демократичному суспільстві. Це дає людям можливість краще контролювати дії влади і бути більш поінформованими про політичні процеси. Водночас діджиталізація вимагає від громадських акторів нових навичок та вмінь, які забезпечують процедури громадського контролю в умовах цифрової нерівності [5].

Таким чином, спостерігаємо, що формування сучасної громадської думки є складним процесом, який залежить від багатьох факторів.

В. Світла підтримує позицію, що використання цифрових засобів і технологій для маніпулювання громадською думкою може призводити до спотворення представлення громадських позицій та політичних вимог. Навіть у стійких демократичних системах існує практика цілеспрямованої зміни політичних поглядів громадян на користь певного зацікавленого повідомлення або тези [9].

Завдяки доступності ресурсів маніпулятивні практики стають дедалі поширенішими та успішнішими. Це призводить до того, що громадська думка втрачає зв'язок з реальними інтересами та прагненнями людей, на відміну від епохи до цифрових технологій.

Важливе значення набуває не сама сутність інформації, а те, як вона подається у публічних повідомленнях та в якому контексті розміщується в медійному просторі.

І. Тихоненко зазначає, що активне використання нових медіа, таких як соціальні мережі та блоги, стало ключовим фактором у реалізації зовнішньополітичного курсу США, що яскраво демонструє приклад Дональда Трампа, який активно використовував Twitter [10].

Будь-яка комунікативна стратегія включає певний набір мовленнєвих тактик. Аргументація, як частина комунікації, також має свої тактики, спрямовані на переконання аудиторії в правоті думок і поглядів промовця.

І. Самойлова, наприклад, виділяє кілька основних тактик аргументації:

Ототожнення політика з народом: Промовець підкреслює свою близькість до людей, спільні з ними цінності та прагнення.

Емоційний тиск: Використання емоційно забарвлених слів, риторичних запитань, окликів, щоб викликати у аудиторії певний емоційний стан.

Протиставлення: Протиставлення своїх ідей та думок позиції опонентів, щоб підкреслити їх недоліки.

Апеляція до авторитету: Посилання на думки відомих людей, експертів, щоб підтвердити свою правоту.

Посилання на власний досвід: Використання особистого досвіду промовця для посилення аргументів [8].

Також, автор зауважує, що політичний дискурс англійською мовою належить до категорії мовних напрямків, що вимагають високої мовної відповідальності. Це офіційна мова державної влади, і засоби впливу, використовувані в цьому дискурсі, відрізняються від мовних засобів, характерних для художньої, публіцистичної або розмовної мови [8].

Пропонуємо детальніше розглянути офіційні промови Д. Трампа.

Політичний і діловий дискурс відрізняється тим, що часто використовується спеціалізована політична термінологія та частіше використовуються «високі», тобто книжні слова. Наприклад, 1) Four years ago, we launched a great national effort to rebuild our country, to renew its spirit, and to restore the allegiance of this government to its citizens [14].

2) We passed the largest package of tax cuts and reforms in American history. We slashed more job-killing regulations than any administration had ever done before. We fixed our broken trade deals, withdrew from the horrible Trans-Pacific Partnership and the impossible Paris Climate Accord, renegotiated the one-sided South Korea deal [14].

Також можна спостерігати наявність мовних кліше: 1) As I conclude my term as the 45th President of the United States [14]. 2) We extend our best wishes [14]. 3) let me express my overwhelming gratitude for the love and support of our spectacular First Lady, Melania [14]. Let me also share my deepest appreciation to my daughter Ivanka, my son-in-law Jared, and to Barron, Don, Eric, Tiffany, and Lara. You fill my world with light and with joy [14].

Доволі частим явищем є насиченість тексту художніми засобами виразності: 1) Thank you as well to my Chief of Staff, Mark Meadows; the dedicated members of the White House Staff and the Cabinet; and all the incredible people across our administration who poured out their heart and soul to fight for America [14]. 2)My family and I will forever be in your debt. My profound gratitude as well to everyone in the White House Military Office, the teams of Marine One and Air Force One, every member of the Armed Forces, and state and local law enforcement all across our country [14].

У політичних промовах часто фігурують фразеологізми або сталі вирази: 1) But before the ink was even dry, we and the whole world got hit with the China virus [14]. 2) but the virus forced us to go in a different direction [14]. 3) We rebuilt the American manufacturing base, opened up thousands of new factories, and brought back the beautiful phrase: “Made in the USA.” [14].

У політичній мові, що характеризується високою концентрацією інформації, зазвичай зустрічаються загальновживані абревіатури та скорочення: 1) and we replaced NAFTA with the groundbreaking USMCA -- that's Mexico and Canada -- a deal that's worked out very, very well [].

2) We passed VA Choice, VA Accountability, Right to Try [14]. 3) We have given our brave border agents and heroic ICE officers the tools they need to do their jobs better than they have ever done before [14].

Розповсюдженим явищем є посилання на Декларацію, закон, відомих, значущих людей: 1) As a result of our bold diplomacy and principled realism, we achieved a series of historic peace deals in the Middle East. Nobody believed it could happen. The Abraham Accords opened the doors to a future of peace and harmony, not violence and bloodshed. It is the dawn of a new Middle East, and we are bringing our soldiers home [14]. 2) I also want to thank Vice President Mike Pence, his wonderful wife Karen, and the entire Pence family [14]. 3) First, let me express my overwhelming gratitude for the love and support of our spectacular First Lady, Melania. Let me also share my deepest appreciation to my daughter Ivanka, my son-in-law Jared, and to Barron, Don, Eric, Tiffany, and Lara [14].

У політичних виступах лідерів часто можна помітити велику кількість власних назв. Це пояснюється їхнім бажанням привернути увагу до національної та міжнародної геополітики, підкреслюючи важливість їхньої держави у світовій спільноті: 1) From a great hall of Muslim leaders in Riyadh to a great square of Polish people in Warsaw; from the floor of the Korean Assembly to the podium at the United Nations General Assembly; and from the Forbidden City in Beijing to the shadow of Mount Rushmore, I fought for you, I fought for your family, I fought for our country [14].

2) We recognized Jerusalem as the capital of Israel and recognized Israeli sovereignty over the Golan Heights [14]. 3) This includes historic agreements with Mexico, Guatemala, Honduras, and El Salvador, along with more than 450 miles of powerful new wall [14].

Ще одним вагомим фактором є узагальнення себе із народом, демонстрація себе, як політика, на боці людей: 1) I go from this majestic place with a loyal and joyful heart, an optimistic spirit, and a supreme confidence that for our country and for our children, the best is yet to come [14].

Our communities will flourish. Our people will be prosperous. Our traditions will be cherished. Our faith will be strong. And our future will be brighter than ever before [14]. 3) This is a republic of proud citizens who are united by our common conviction that America is the greatest nation in all of history [14]. 4) Together, we put the American people back in charge of our country [14].

Задля прихованої конкретної інформації, у промовах подаються великі цифрові дані, які жоден слухач не буде перевіряти, проте це справдить яскраве враження, захоплення і спровокує довірливе ставлення читача до політика: 1) there were thousands and thousands of people [14]. 2) For nearly 250 years [14]. 3) We appointed nearly 300 federal judges to interpret our Constitution as written [14]. 4) We passed nearly $4 trillion in economic relief, saved or supported over 50 million jobs, and slashed the unemployment rate in half [14].

Використовуючи програмне забезпечення для керування корпусом та аналізом тексту Sketch Engine, було проаналізовано сталі вирази, які найчастіше використовуються Д. Трампом у промові, серед яких найчастіше йшла мова про історію, дебати, націю, людей, Президентську декаду, довіру та інші. Таким чином, спостерігаємо надмірну кількість маніпулятивних слів (Рисунок 1).

Рис. 1. Сталі вирази у промові Д. Трампа.

Серед N-grams, найчастіше використано узагальнюючі терміни- звертання до публіки: США, Американський народ (Рисунок 2).

Рис. 2. N-grams

Колокат «Америка» застосовано 24 рази як іменник у реченнях у позиції із іншими частинами мови (Рисунок 3).

Рис. 3 Колокат «Америка» (частина 1).

Висновки

Провівши порівняльний аналіз політичних промов, можна дійти до висновку, що політики звертаються до історичних та сучасних джерел, цитуючи вислови минулих діячів для демонстрації зв'язку минулого з сучасністю в світовому політичному контексті; використовують у текстах узагальнене звертання до народу; застосовують спеціалізовану політичну термінологію; спостерігається також наявність мовних кліше, насиченість тексту художніми засобами виразності; наповненість фразеологізмами або сталими виразами; загальновживанами абревіатурами та скороченнями; посиланнями на Декларацію, закон, відомих, значущих людей; великою кількістю власних назв і цифрових даних, що уможливлює досягнути маніпулятивного впливу на аудиторію.

Література

1. Акінчиць Н. Г. Політичний дискурс як об'єкт наукового аналізу / Н. Г. Акінчиць // Культура народов Причерноморья. - 2007. - № 107. - С. 72-76.

2. Балуцька Л. Громадська думка як складова процесу інституціалізації демократії в сучасній Україні / Л. Балуцька // Вісник Львівського університету. Серія філософсько-політологічні студії. - 2012. - Вип. 2. - С. 198-204.

3. Іванченко С. М. Суспільний дискурс як спосіб організації інформаційного простору та формування громадської думки / С. М. Іванченко // Наукові студії із соціальної та політичної психології. - 2013. - Вип. 33. - С. 236-244.

4. Кононенко О.В. Громадська думка, як суспільний феномен [Електронний ресурс] / О. В. Кононенко // Вісник Національного авіаційного університету. Філософія. Культурологія. - 2011. - № 1. - С. 165-169

5. Кудрявцев О. Цифрова нерівність: особливості впровадження системи електронного урядування в сучасному полі української політики [Електронний ресурс] / О. Кудрявцев // Evropskэ politickэ a prбvnн diskurz. - 2014. - Sv. 1, Vyd. 6. - С. 276-285

6. Лукач К. В. Вплив цифрових технологій на розвиток політичної комунікації [Електронний ресурс] / К. В. Лукач // Держава та регіони. Серія : Соціальні комунікації. - 2018. - № 1. - С. 135-139.

7. Голомоз О. С., Дмитришин А. В. Політичний і рекламний дискурси в сучасному соціокультурному просторі: лінгвокультурологічний і аксіологічний аспекти. / О. С. Голомоз, А. В. Дмитришин // Вісник студентського наукового товариства Донецького національного університету імені Василя Стуса. - 2020. - Том 1. - Вип. 12. С. 227 - 23.

8. Самойлова І. В. Лексичні особливості політичних промов / І. В. Самойлова, О. В. Подвойська // Наукові записки [Ніжинського державного університету ім. Миколи Гоголя]. Філологічні науки. - 2016. - Кн. 1. - С. 235-238.

9. Світла В В. Громадська думка та політичні наслідки діджиталізації: специфіка та й вектори взаємовпливу [Електронний ресурс] / В. В. Світла // Вісник НТУУ «КПІ». Політологія. Соціологія. Право. - 2023. - Випуск 2(58). - С. 92-98

10. Тихоненко І. В. Цифрова дипломатія як інструмент зовнішньої політики США у ХХІ столітті / І. В. Тихоненко // Політичне життя. - 2019. - № 1. - С. 85-90.

11. Bourdieu P. Le sens pratique / P. Bourdieu // Actes de la recherche en sciences sociales. - 1976. - Vol. 2. - № 1. p. 2-31.

12. Feldman S. Structure and significancy in public opinion: the role of core beliefs and values / S. Feldman //American journal of political science. - 1988. - Vol 32. - № 2. - Рp. 416-440.

13. Mey J. L. Рragmatics. An Introduction. / J. L. Mey, - Oxford: Blackwell, 1993. XII. - 357 pp.

14. Presidential speeches: [Електронний ресурс]

References

1. Akinchyts, N. H. (2007). Politychnyi dyskurs yak obiekt naukovoho analizu [Political discourse as an object of scientific analysis]. Kultura narodov Prychernomoria - Culture of the Peoples of the Black Sea Region, 107, 72-76 [in Ukrainian].

2. Balutska, L. (2012). Hromadska dumka yak skladova protsesu instytutsializatsii demokratii v suchasnii Ukraini [Public opinion as a component of the process of institutionalization of democracy in modern Ukraine]. Visnyk Lvivskoho universytetu. Seriia filosofsko-politolohichni studii - Bulletin of Lviv University. Series of philosophical and political studies, 2, 198-204 [in Ukrainian].

3. Bourdieu, P. (1976). Le sens pratique. Actes de la recherche en sciences sociales, 2 (1), 2-31. [in English].

4. Feldman, S. (1988). Structure and significancy in public opinion: the role of core beliefs and values. American journal of political science, 32, 2, 416-440 [in English].

5. Holomo, O. S., Dmytryshyn, A. V. (2020). Politychnyi i reklamnyi dyskursy v suchasnomu sotsiokulturnomu prostori: linhvokulturolohichnyi i aksiolohichnyi aspekty [Political and advertising discourses in the modern socio-cultural space: linguistic and axiological aspects]. Visnyk studentskoho naukovoho tovarystva Donetskoho natsionalnoho universytetu imeni Vasylia Stusa - Bulletin of the Student Scientific Society of Vasyl' Stus Donetsk National University, 1, 12, 227 - 232 [in Ukrainian].

6. Ivanchenko, S. M. (2013). Suspilnyi dyskurs yak sposib orhanizatsii informatsiinoho prostoru ta formuvannia hromadskoi dumky [Public discourse as a way of organizing the information space and shaping public opinion]. Naukovi studii iz sotsialnoi ta politychnoi psykholoh - Scientific studies in social and political psychology, 33, 236-244 [in Ukrainian].

7. Kononenko, O.V. (2011). Hromadska dumka, yak suspilnyi fenomen [Public opinion as a social phenomenon]. Visnyk Natsionalnoho aviatsiinoho universytetu. Filosofiia. Kulturolohiia - Bulletin of the National Aviation University. Philosophy. Culturology, 1, 165-169 [in Ukrainian].

8. Kudriavtsev, O. (2014). Tsyfrova nerivnist: osoblyvosti vprovadzhennia systemy elektronnoho uriaduvannia v suchasnomu poli ukrainskoi polityky [Digital inequality: peculiarities of e-government system implementation in the modern field of Ukrainian politics]. Evropskэ politickэ a prбvnн diskurz. Evropskэ politickэ a prбvnн diskurz, 1, 6, 276-285 [in Ukrainian].

9. Lukach, K. V. (2018). Vplyv tsyfrovykh tekhnolohii na rozvytok politychnoi komunikatsii [Influence of digital technologies on the development of political communication]. Derzhava ta rehiony. Seriia : Sotsialni komunikatsii - State and regions. Series: Social communications, 1, 135-139 [in Ukrainian].

10. Mey, J. L. (1993). Рragmatics. An Introduction. Oxford: Blackwell, 357 [in English].

11. Presidential speeches.

12. Samoilova, I. V. (2016). Leksychni osoblyvosti politychnykh promov [Lexical features of political speeches]. Philological sciences Naukovi zapysky Nizhynskoho derzhavnoho universytetu im. Mykoly Hoholia - Naukovi zapisky, Scientific notes of Mykola Gogol State University of Nizhyn, Filolohichni nauky, 1, 235-238 [in Ukrainian].

13. Svitla, V V. (2023). Hromadska dumka ta politychni naslidky didzhytalizatsii: spetsyfika ta y vektory vzaiemovplyvu [Public opinion and political consequences of digitalization: specificity and vectors of mutual influence]. Visnyk NTUU «KPI». Politolohiia. Sotsiolohiia. Pravo - Visnyk NTUU "KPI". Political science. Sociology. Law, 2(58), 92-98 [in Ukrainian].

14. Tykhonenko,I. V. (2019).Tsyfrova dyplomatiia yak instrument zovnishnoi polityky SShA u ХХІ stolitti [Digital Diplomacy as an Instrument of US Foreign Policy in the XXI Century]. Politychne zhyttia - Political Life, 1, 85-90 [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru