Лінгвоперсоналізація польського вченого-історика в наукових розвідках про сучасну війну в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Лінгвоперсоналізація польського вченого-історика в наукових розвідках про сучасну війну в Україні

Людмила Пєскова, магістрант, Тетяна Крехно, кандидат філологічних наук, доцент, професор кафедри української лінгвістики, літератури та методики навчання КЗ «Харківська гуманітарно-педагогічна академія» ХОР

Персональний мовний стиль науковця є відносно новою й недостатньо опрацьованою цариною філології. Пропоноване дослідження є спробою заповнення лакуни, доповнення картини семантичних, структурних та функціональних особливостей авторського стилю в науковому тексті.

Завдання нашої розвідки полягає в інтерпретації мовної особистості автора-науковця шляхом аналізу способів вербалізації знань, уявлень, рефлексій, оцінок, замірів щодо предмету дослідження. Матеріалом слугує наукова стаття польського історика Філіпа Брийки (Filip Bryjka), присвячена вивченню війни в Україні.

Індивідуалізація автора в імпліцитній формі виявляється вже через визначення зони буття, що має стати об'єктом аналізу науковця. Обираючи певну тему, продуцент мовлення неявно заявляє про свої світоглядні орієнтири й внутрішню потребу стимулювати себе й соціум до осмислення цього питання як особливо значущого. Науковий наратив Ф. Брийки виявляє персональний погляд на події 2014 - 2016 років на Донбасі. У статті «Rosyjska wojna zast^pcza w Donbasie» 2016 року відображені особисті глибокі психоемоційні враження від воєнного вторгнення, потрясіння, що викликані фактом ігнорування гуманітарних європейських цінностей у ХХІ столітті. комунікативний брийк науковець прикметник

Образ України та українців формується насамперед прямим описом цих концептів. Та цю картину доповнює також змалювання політичного й психологічного портрету Російської держави. Стрижневим мовним рівнем образотворення Російської Федерації є лексичний. Система дієслів (разом із віддієслівними похідними одиницями) формує типаж інтервенціоністського, анексіоністського, експансіоністського політичного суб'єкта на карті світу. Із синонімічних рядів автор наукового тексту обирає одиниці вищого рівня семантичної градації, що посилює емоцію висловлюваної думки, а отже, й виявляє оцінні авторські судження (Російська Федерація utrzymuje, lama, destabilizuje, organizuje, wkracza): celem strategicznym Federacji Rosyjskiej (FR) wobec Ukrainy jest utrzymanie tego panstwa w swojej strefie wplywow; z FR, ktora zlamala tym samym szereg umow mi§dzynarodowych; Rosja postanowila zdestabilizowac Ukraine; FR organizuje na swoim terytorium rekrutacj§ „ ochotnikow ” do walki w Donbasie; Wowczas do Donbasu wkroczyly regularne jednostki armii rosyjskiej; prowadzily operacje dywersyjne w obwodzie Luganskim i Donieckim.

Функціональне навантаження прикметників - це конструювання іміджу Росії в очах світової спільноти. Цей імідж є об'єктивно непривабливим, але вибір одиниць із релевантною атрибутивною семантикою - це свобода й преференції автора-науковця. Безперечно, цей комплекс прикметників (agresywna, przebiegla, podstgpna, ekspansywna) об'єктивує світоглядну позицію історика на шкалі несхвального ставлення до типової манери Росії ведення справ у зовнішньополітичному просторі: spotkalo si§ ze agresywnq reakcjq FR.

Персональні комунікативні тактики польського історика Філіпа Брийки, спрямовані на актуалізацію діалогу та посилення виразності мовлення, спонукають його до залучення фразеологізмів із експресивно-оцінними конотаціями: czyimis rkami (prowadzenie wojny), modus operandi. Самовияв мовної особистості, яка одночасно репрезентує об'єктивного науковця й звичайного громадянина з загальнолюдськими цінностями й індивідуальною силою емоційного фону, ілюструє одночасне вживання стилістично нейтрального загальноприйнятого терміна wojna hybrydowa (гібридна війна) та емоційно маркованого фразеологізму czyimis rgkami (чужими руками провадити війну). Одночасний вплив на формування уявлень і переконань про об'єкт дослідження такими засобами, як науковий термін і емоційний фразеологізм свідчить, з одного боку, про синтез в авторській персоні відстороненого дослідника явища та людини, збентеженої і враженої масштабами державної мерзенності, а з іншого, - прагматикою мовотворчості: вплинути на раціональний та емоційний інтелект передбачуваної аудиторії, посилити енергію висловленої думки, стимулювати подальші індивідуальні переживання в читацької аудиторії.

Мовну компетентність, персональну ерудицію, прагнення досягти психологічного ефекту ілюструє вживання фразеологізму modus operandi для ідентифікації способів провадження війни в Україні. Фраза латинського походження вживається для маркування типового, звичного способу поведінки під час досягнення певних завдань. У контексті репрезентованого автором персонального експресивного несхвалення російської агресії ця усталена фразеологічна одиниця посилює категоричність негативної оцінки алюзією на кримінальну площину - типові алгоритми скоєння злочинів, оскільки одиниця modus operandi характеризується закріпленістю за сферою криміналістики.

У творенні образу України й українців автор наукового тексту виявляє свої симпатії і декларує співпереживання. Досягає він такого ефекту вживанням експресивної лексики: Plac Niepodlegiosci w Kijowie stai si§ krwawym polem bitwy.

Отже, персональний науковий наратив Філіпа Брийка розбудовується навколо головних суб'єктів протистояння: Росії й України. Засоби змалювання образів спеціалізовані. Емоційно-експресивно марковані одиниці формують почуття поваги й співчуття до українства. Теж емоційна, але з негативною конотацією лексика, фразеологія, метамовні конструкції є засобами образотворення Росії.

Размещено на Allbest.ru