Інтертекстуалість як категорія службових документів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інтертекстуалість як категорія службових документів

Бугайова Оксана Іванівна,

кандидат філологічних наук, доцент кафедри культурології та міжкультурних комунікацій Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв

Інтертекстуальність - термін, який увела в науковий ужиток болгарська і французька філософиня, дослідниця семіотики Юлія Крістєва 1967 року. Він означає, що будь-який текст базується на більш ранніх творах, містить цитування, алюзії, ремінісценції, пародіювання тощо. Різні вчені по-своєму трактували інтертекстуальність. Сама Юлія Крістєва визначала її як інтеракцію (безпосередню взаємодію) текстів у межах одного тексту; текст, що є продуктом вбирання і трансформації якого-небудь іншого тексту; «особливі діалогічні відношення текстів, котрі будуються як мозаїка цитат, створюючи потужну стереофонію» [2, 152]. Французький учений Ролан Барт вказував, що кожен текст як інтертекст являє собою тканину, яка увібрала в себе свідоме або несвідоме цитування, наведене без лапок, фрагменти кодів культур, формули, ритмічні структури, соціальні ідіоми й ін., походження яких складно виявити [3, 34]. За Бартом, кожен текст гетерогенний, багатозначний і багатоголосий, не завершений і не замкнутий, наділений внутрішньою динамікою, потенційно відкритий для подальших сенсових нашарувань [4]. Тож і цей текст наших наукових роздумів інтертекстуальний, бо існує завдяки взаємодії текстових компонентів: цитат, алюзій тощо; базується на культурному та науковому контексті, мовно-літературній традиції і в процесі усвідомлення сам стає елементом культури, буття. Як писала Ліна Костенко, «всі слова уже були чиїмось».

Інтертекстуальність притаманна не тільки мові та літературі - вона є в кіно, архітектурі, музиці, рекламі тощо [1]. Чи можна вважати службовий документ інтертекстуальним, таким, що базується на передтекстах, протосенсах, з'ясуємо це, спираючись на деякі типи взаємодії текстів, які виділив французький структураліст Жерар Женетт у книзі «Палімпсести: Література другого ступеня» [5].

1. Інтертекстуальність як наявність в одному тексті двох або більше текстів (цитат, алюзій, плагіату тощо). У такому випадку чужий текст має вигляд свого, авторського. Службові документи переважно мають стандартизовану форму, вони чітко регламентовані за структурою, способом заповнення, що стало результатом еволюції офіційно-ділового стилю. Кожен документ має своє конкретне призначення, свій номер і сприймається як окрема самостійна одиниця в документному процесі, що містить усередині посилання на інші документи, факти.

2. Паратекстуальність як співвіднесення тексту і його структурних частин, наприклад заголовка, пояснювальної, мотивуючої, констатуючої частин тощо. У службовому документі, зокрема, заголовок відіграє важливу роль у підготовці до сприйняття тексту, його категорій і зв'язків з іншими текстами, визначає мету опрацювання службового документа.

3. Метатекстуальність як коментар, часто критичний, що стосується іншого тексту, тобто один текст «говорить» про інший, що створює зв'язок між текстами. Службовий документ може містити коментар щодо іншого документа. Прикладом слугують ділові листи, пояснювальні записки, звіти, накази тощо. інтертекстуальність женетт текст службовий

4. Архітекстуальність як жанровий зв'язок між текстами. Жанр є сукупністю однотипних текстів, з певними тематичними, модальними та формальними дефініціями. У контексті службового документа це може бути його вид за різними критеріями, що визначає вибір вербальних і невербальних правил оформлення цього документа.

Отже, у тексті службового документа наявні цитування - навмисні чи ненавмисні, наслідування змісту та форми, зумовлені правилами оформлення документів, вироблені протягом тривалої еволюції офіційно-ділового стилю. Автор тексту службового документа постає як своєрідний скриптор - той, хто не творить документ, а поєднує інформацію, котра вже існувала, компонує її з інших текстів. Як тільки такий текст створено, він набуває автономії і починає існувати незалежно від його автора, стаючи матеріалом для інших текстів, у нашому випадку службових документів. Тож інтертекстуальність - категорія, яка характеризує і службові документи, формуючи уявлення про їх розвиток, історичну зумовленість форми та змісту.

Література

1. Гринишина І. І., Марченко Т. М. Інтертекстуальність та її роль в аналізі літературного твору. Філологічні науки. Літературознавство. 2012. № 12. С. 31-35. URL: https://core.ac.uk/download/ pdf/153581257.pdf (дата звернення: 10.05.2023).

2. Павловська С. Я. Мова українських апокрифів як культурний код. Культура і сучасність : альманах. 2022. № 2. С. 152-160.

3. Переломова О. С. Інтертекстуальність у постструктуралістській концепції тексту. Вчені записки ТНУ імені В. І. Вернадського. Філологія. Журналістика. 2022. Т. 33 (72). № 6, ч. 2. С. 33-38.

4. Просалова В. А. Інтертекстуальний аналіз: теорія і практика. Вінниця, 2019. 206 с.

5. Gerard Genette. Palimpsestes, La litterature au second degre, 1982. URL: https://ia600700.us.archive.org/32/items/GrardGenettePalimpsestes.LaLittratureAuSecondDegrEstUnLivre.1 /G%C3%A9rard-Genette-Palimpsestes.-La-Litt%C3%A9rature-au-second-degr%C3%A9-est-un-livre.-1.pdf (дата звернення: 10.05.2023).

Размещено на Allbest.ru