Реалізація принципу локальності в найменуваннях рослин (на основі німецької та української мов)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Реалізація принципу локальності в найменуваннях рослин (на основі німецької та української мов)

Мелех Галина Богданівна, кандидат філологічних наук доцент кафедри практики німецької мови Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка

Анотація

Стаття присвячена характеристиці такої мотиваційної ознаки як місце зростання рослини. Ареал поширення рослин присутній також і в офіційній ботанічній номенклатурі, але у народних назвах він зреалізований у властивій для тривіальних назв манері завдяки використанню певних типів афіксів чи структурних конструкцій. У процесі свого історичного розвитку людина перебувала у постійному контакті з рослинним світом, постійно вивчала корисні та шкідливі властивості рослин, відзначала їх корисні чи шкідливі властивості. Фітономени належать до одного з найдавніших пластів лексики, у назвах ботанічних одиниць відображені різноманітні мотиваційні основи: від естетичних, релігійно-світоглядних до практичних.

Мотиватор-локатив поділяються у свою чергу на низку підтипів в залежності від того, чи рослина дикоросла або декоративна, термостійка чи вологолюбива, росте на відкритих місцевостях чи в затінку. Ці та інші фактори визначають місце її зростання, яке було підмічене номінаторами та вдало інтегроване у систему народних ботанічних назв.

Ключові слова: локальний, фітонім, мотиватор, ономасіологічна структура, мотиваційно-тематична група.

Окреслене дослідження є симбіозом ономасіологічних, етимологічних та суто лінгвістичних підходів до досягнення поставленої мети. Як і багато інших дослідників народними вважаємо такі назви рослин, які перебувають поза літературною мовою та ботанічною номенклатурою [3,1 5], хоча інколи офіційні назви є частиною народної етимології і функціонують на офіційному рівні (подорожник).

При значній інтенсифікації дослідження мотиваційних ознак найменування рослин в обох мовах питання принципу локальності, тобто місця зростання рослин, тим паче у компаративному аспекті висвітлено недостатньо. Актуальність окресленої проблематики вбачаємо у поглибленому окресленні мотиваторів у назвах рослин задля їх порівняння, що сприятиме в подальшому витворенню етнопсихологічного портрету нації обох народів. Метою статті є встановлення та характеристика різних видів локації, що лежать в основі назв рослин у німецькій та українській мовах. До аналізу залучено 114 народних назв - 36 в німецькій, виокремлені на основі праці П. Зайденштікера [4] та 78 в українській мовах, виокремлених на основі словника І. Сабодаша [2].

В українській мові є ціла низка досліджень, присвячених мотиваційним особливостям українських фітонімів, найбільш вагомими працями, в яких проаналізовані народноетимологічні назви є словники Ю. Кобіва та І. Сабодаша. Щодо дослідження німецьких фітонімів на базі народної етимології, слід відзначити праці М. Фішера, П. Зайденштікера.

Процес творення назв фітолексем на народній основі включає такі принципи номінації як антропоцентризм (номінатором є людина), етноцентризм (досліджувані номени утворені на національному ґрунті), менталізм (використання фонових знань), психонетичність (творення назв за допомогою образів, відчуттів тощо) [1,8].

Досліджувана група фітонімів належить до предикатно-аргументного типу мотивації, оскільки місце зростання є суб'єктивним фактором, який вказує на одну із диктумних сфер у творенні ботанічних номенів. Мотиватори-локативи розділяємо на чотири групи:

1. безпосередній ареал поширення рослини:

- волога місцевість - 21 назва (Sumpfwurz, Leimkraut, Moosbeere, Torfbeere, мокрець, купальниця, млачник, калюжниця, болотянок, багновиці, лужина тощо);

- водяний масив - 12 назв (Bachblume, Wasserschirmling, Uferich, Wasserfeder, Seegras, морська трава, наплав, озерник, руслиця, водогляд, підбережник тощо);

- польова місцевість (поле, лука, гай, межа, нива) - 9 назв (Rietgras, Ackergrenzer, зарінок, луківка, гайник, промежина, полиця, нив'янка);

- дорога - 6 назв (Breit-, Spitzenwegerich, Wegwarte, Hasel am Weg, придорожник, подорожник);

- бір - 5 назв (борівник, борівка, бор-зілля, боровина, боровик);

- ліс - 5 назв (Waldmeister, лісниця, приліска, підліщки, підлісник);

- пустир - 2 назви (Heidelkraut, Heidelbeere);

- діброва - 2 назви (дубровник, піддубровник);

- стежка - 1 назва (тропечка);

- гори - 1 назва (Bergbuchs);

- тінь - 1 назва (Schattenblumchen);

- луг - 1 назва (Wiesenkonigin);

- степ - 1 назва (степчина).

2. серед інших рослин - 9 назв (Kornblume, Haselwurz, кукурудзянка, підкропивник, піддубник, дубрівка, орішина, дубрівник, дубровка);

3. мотиватор-комітатив (в нашому випадку рослина названа відповідно до зони проживання тварин чи птахів) - 13 назв (Fuchsblume, Hirschdorn, Gamsbeere, Schwanenblume, жаб'яча цибуля, журавлина, у жачки, бобряк, гуски);

4. біля інших об'єктів:

- тин - 5 назв (Mauerpfeffer, Zaunrube, Zaunling, Heckenkirsche, підтинник);

- у пана - 3 назви (ружа панська, панська трава, панова);

- у зоні залягання порід - 2 назви (крейдовник, черепашник);

- камінь - 2 назви (Steinklee, камінне зілля);

- кут - 1 назва (куточник);

- пісок - 1 назва (піщаник);

- кладовище - 1 назва (цвинтарник);

- криниця - 1 назва (криничник);

- окоп - 1 назва (окопник).

Трактування ономасіологічної структури виокремлених назв дало такі результати: у німецькій мові переважають композити - 33 назви (Heidelkraut), простий дериват - 2 назви (Uferling, Zaunling), складна назва - 1 (Hasel am Weg); в українській мові ситуація виглядає значно інакше: простий дериват - 70 назв (болотянок), складна назва - 7 (жаб'яча цибуля, морська трава, ружа панська, панова трава, жабій смеречок, болотяне зілля, кам'яне зілля), композити - 1 назва (водогляд).

З дериваційної точки зору виокремлені фітоніми розподілені наступним чином: німецькі фітономени утворені за допомогою лише суфіксів (-ling Wasserschirmling, Uferling, Zaunling, -rich Breiwegerich, Spitzenwegerich, -er Ackergrenzer, -chen Schattenblumchen, -in Wiesenkonigin); палітра афіксів серед українських фітонімів значно ширша, презентована як префіксальним способом словотвору (під-+-ник підтинник, по-+-ник подорожник, при-+-а приліска), так і суфіксами (-ник борівник, -ець мокрець, -ок болотянок,-а борівка, - ар мочар, -иця багновиця, -ина лужина, -ка багновка, -ик боровик, -ець жабинець, -няк болотняк, -як бобряк). Декілька назв українських фітонімів вжиті у множині - гуски, підліщки, багновиці, ужачки.

Назви рослин за місцем їх зростання переважно не відзначені паралельним вживанням кількох назв для однієї рослини, серед синонімічних рядів можемо відзначити хіба що такі: Fuchsblume - Bergfuchs, Heckenkirsche - Schattenblumchen, Moosbeere - Torfbeere, журавлина - багновиці, калюжниця - болотянок, гуски - жабурник, орішина - дубрівка - піддубник, руслиця - водогляд.

Гіперонімічний різновид предикатно-аргументної мотивації в більшій мірі презентований у німецькій мові, де основними гіперонімами виступають: Blume - Kornblume, Fuchsblume, Bachblume, Schwanenblume, Schattenblumchen, Eisblume, Beere - Gamsbeere, Heidelbeere, Moosbeere, Torfbeere, Sumpfheidelbeere, Wurz - Haselwurz, Sumpfwurz, Gras - Rietgras, Seegras, Kraut - Heidekraut, Leimkraut; в українській таккими гіперонімами є зілля - бор-зілля, болотне зілля, кам'яне зілля, трава - морська трава, панська трава.

Моделі семантичного розвитку значення збігаються лише у шести назвах: подорожник - Wegerich, болотянок - Bachblume, придорожник - Wegwarte, підтинник - Mauerpfeffer, багновиці - Moosbeere, морська трава - Seegras.

рослина назва мова мотиватор

Висновки

Ареал поширення рослин є однією з головних мотиваційних ознак рослин, хоча і квантитативно меншою, ніж інші мотиваційно-тематичні групи (за зовнішніми ознаками, за дестинативом, за якостями). З дослідженого матеріалу напрошується висновок, що виробилась певна словотвірна модель, на основі якої творились інші номени, мотивовані однією мотивемою. Народноетимологічні назви значно відрізняються від наукових, зокрема в досліджуваній підгрупі рідко спостерігаємо ботанічні номенклатурні назви, мотивовані місцем зростання рослин. Загалом мотиваційні ознаки рослин, які були поіменовані за місцем їх зростання, поділені на чотири групи за місцем їх безпосереднього зростання, зростання серед інших рослин чи інших об'єктів живої чи неживої природи. На різний розподіл мотиваційних ознак у досліджуваних мовах впливають як географічні фактори, так і психоетнічні особливості обох націй. Перспективи подальших досліджень вбачаємо у дослідженні інших груп мотиваторів ботанічної лексики, зокрема мотиватордестинатив.

Список використаних джерел

1. Калько В.В. Когнітивно-ономасіологічний аналіз назв лікарських рослин в українській мові: дис. канд. філол. наук: 10. 02.01 / Черкаси, 2003. 203 с.

2. Сабадош І. Історія української ботанічної лексики (ХІХ - початку ХХ ст.). Київ: Наукова думка, 2014. 600 с.

3. Choliolcev Chr. Onomasiologische und derivative Struktur der bulgarischen Phytonyme (Beitrag zur bulgarischen volkstumlichen phytonymie). Wien: Bulgarischen Forschungsinstitut in Osterreich, 1990. 208 S.

4. Seidensticker P. Pflanzennamen: Oberlieferung - Forschungsprobleme - Studien. Stuttgart, 1999. 102 S.

Размещено на Allbest.ru