Мелодика усної релігійної проповіді (на матеріалі англіканських та лютеранських богослужбових проповідей)

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Одеський національний університет імені І.І. Мечникова

Мелодика усної релігійної проповіді (на матеріалі англіканських та лютеранських богослужбових проповідей)

Кравченко Н.О., д. філол. н., професор

Богуславський С.С., к. філол. н., доцент

Анотація

Ключові слова: англіканська/лютеранська проповідь, мелодійні характеристики, прагматичні завдання, композиційні частини, частота основного тону, частотний діапазон.

Annotation

Melody of an oral religious sermon (Based on the Material of Anglican and Lutheran Sermons)

N.O. Kravchenko, Dr Philol. Sci., Professor; Bohuslavskyi S.S., C. Philol. Sci., Ass. Professor Odesa I.I. Mechnikov National University

The article is devoted to the study of the melodic organization of the texts of Anglican and Lutheran sermons, which are an integral part ofservices in the respective churches. Examining the compositional features of the texts of the researched sermons made it possible to identify four compositional parts that are necessarily present in both types of sermons (topic manifestation, citation, interpretation, conclusion), each of which is characterized by relative semantic and structural independence and pursues a specific pragmatic task.

Key words: Anglican/Lutheran sermon, melodic characteristics, pragmatic tasks, compositional parts, fundamental frequency, frequency range.

Вступ

Християнство, як найпоширеніша світова релігія, є най- численнішою не тільки за кількістю апологетів, але й за кількістю деномінацій та конфесій. До основних конфесій християнства традиційно відносять католицьку, православну та протестантську Протестантська, у свою чергу, має постійно зростаючу кількість течій та напрямків, що зумовлено самою ідеєю протестантизму - прагнення до реформації християнства загалом та християнської Церкви зокрема (Черенков, 2009: 144). Незважаючи на велику кількість протестантських напрямів, із трьох основних течій, створених в результаті так званої першої хвилі Реформації (лютеранство, англіканство, кальвінізм) лютеранська та англіканська церкви й досі є найбільш вагомими в сучасних німецькомовній та англомовній спільнотах. Саме тому вважаємо за доцільне й актуальне співставити просодичні особливості центрального моменту богослужіння в цих церквах - проповіді.

Метою статті є зіставне дослідження просодичної (а саме - мелодичної) організації текстів англіканської та лютеранської проповідей, які є невід'ємною частиною богослужінь у відповідних церквах. Згідно з метою сформульовано такі завдання:

1) розглянути композиційні особливості текстів досліджуваних проповідей;

2) надати характеристику мелодійної організації мовлення проповідників на перцептивному рівні;

3) інструментально довести наявність інтегральних та диференційних мелодійних ознак у мовленні лютеранських та англіканських проповідників.

Об'єктом дослідження слугував автентичний англомовний та німецькомовний проповідницький дискурс.

Предмет дослідження - мелодичні просодичні характеристики, що беруть участь у реалізації тексту проповіді.

Матеріалом дослідження слугували тексти 5 усних англомовних англіканських та 5 усних німецькомовних лютеранських проповідей, записаних під час богослужінь - безпосередньо у храмі, загальним обсягом 76 сторінок формат А4, 14 шрифт Times New Roman Cyr письмової транскрипції усного тексту (265 хвилин мовлення). Експериментальний корпус для інструментального аналізу склав 14 хвилин мовлення (5 сторінок формат А4, 14 шрифт Times New Roman Cyr письмової транскрипції усного тексту).

При написанні статті залучено такі методи: описовий метод для виявлення комплексу характерних ознак дискурсу проповіді; у межах структурного методу прислужились елементи компонентного аналізу, завдяки яким виявлено структурно-семантичні особливості композиційних частин проповіді.

Виклад основного матеріалу

просодичний мелодійний англіканський лютеранський текст проповідь

Лінгвокультурологічний аналіз уможливив висвітлення та пояснення функційної специфіки англіканських та лютеранських проповідей у релігійному дискурсі. Серед спеціальних фонетичних методів використовувався аудитивний аналіз, який дав можливість виявити суб'єктивно сприйняті просодичні характеристики мовлення, перш за все - його мелодійний компонент, а інструментальний метод використовувався для опису об'єктивних фізичних характеристик (видів шкал, термінальних тонів, частоти основного тону (далі - ЧОТ), максимумів ЧОТ досліджуваних мовленнєвих реалізацій та їхньої подальшої лінгвістичної інтерпретації.

Текст проповіді має певний композиційний план, свою традиційну структуру. Відомо, що християнська проповідь запозичила з античної риторики стійку схему розташування матеріалу (Кравченко, 2017: 196). Відповідно до цієї схеми практично будь-яка проповідь має принаймні три обов'язкові частини: вступ, головну (основну) частину, висновок.

Незважаючи на те, що проповідь побудована за усталеним порядком слідування елементів і в ній доволі чітко позначені її складові частини, тексту проповіді не притаманний жорсткий схематизм. За бажання проповідник може скоротити якийсь елемент, а до іншого елемента внести додаткову інформацію (Кравченко, Богуславський, 2020: 236).

Навіть у формальній гомілетиці (розділ гомілетики, що роз'яснює порядок слідування елементів проповіді) не спостерігається одностайності щодо кількості композиційних елементів проповіді. Так, А. Швейцер наполягає на тричастинному поділі проповіді: екзордіум, нарація і конклюзія (Schweizer, 1848); Дж. Мерфі пропонує чотири- частинний розподіл: приступ, нарація, складена з двох частин, і висновок (Murphy, 1971: 310). Деякі зарубіжні дослідники (Buttrick, 1987; Craddock, 1990; Gottes, 2020; Killinger, 1996) виокремлюють п'ять частин у структурі проповіді: вступ (установлюється емоційний контакт, привертається увага парафіян); проблематизація (визначається проблема проповіді); виклад (всебічно розкривається тема, розглядаються різні кути зору на проблему, пропонуються шляхи її розв'язання з позицій релігійного вчення); аргументація (наводяться аргументи з метою довести правильність розв'язання проблеми); висновок (підбивається підсумок, висловлюються побажання і поради) (Кравченко, Богуславський, 2020: 238).

Аналіз наявних у риториці та гомілетиці праць із побудови проповіді та розгляд нашого матеріалу дослідження надали можливість приєднатися до прихильників чотиричастинного поділу проповіді та виокремити такі частини, кожна з яких вирізняється відносною смисловою й структурною самостійністю і переслідує конкретне прагматичне завдання:

— Вступ, в якому ідеться про те, якій події або яким євангельським віршам присвячується проповідь. У зв'язку з цим дану частину проповіді називаємо маніфестацією теми.

— Нарація, в якій переказується євангельський сюжет. Оскільки в деяких протестантських проповідях нарація може замінюватися зачитуванням євангельського сюжету проповідником уголос або читанням уривка з Євангелія про себе кожним з учасників зібрання вірян, умовно цю частину проповіді називаємо цитацією.

— Трактування, в якому представлено міркування проповідника з приводу викладеного у нарації і його тлумачення наведеного євангельського сюжету чи вірша.

— Висновок, в якому робиться висновок, що випливає з трактування, звучить побажання слухачам або спонукання їх до виконання тих чи інших посткомунікативних дій, що відповідають нормам християнської моралі.

Треба зазначити, що за змістовно-формальними ознаками другу і третю частини проповіді можна розглядати як її основну частину (Кравченко, Богуславський, 2020: 239).

З метою виявлення ролі просодії, а саме - її мелодійного компонента в оформленні композиційних частин проповіді, було проведено комплексне фонетичне дослідження мовленнєвого матеріалу. Алгоритм комплексного фонетичного дослідження передбачає трирівневий аналіз мовлення, що звучить: перцептивний (аудитивний) аналіз проповідей, що проводиться власне дослідниками для складання мовленнєвого корпусу для подальшого аудиторського аналізу; аудиторський аналіз, у якому взяли участь 10 викладачів та аспірантів кафедри фонетики англійської мови та кафедри німецької філології; інструментальний аналіз із задіянням програмного пакету обробки мовленнєвого сигналу.

Під час проведення першого етапу комплексного фонетичного дослідження з усього масиву матеріалу дослідження було відібрано по 3 надфразові єдності (НФЄ) з кожної з композиційних частин досліджуваних проповідей. Перед аудиторами було поставлено низку завдань, серед яких першим для подальшого об'єктивного аналізу мелодійних характеристик було визначення аудиторами ступеня участі просодичних параметрів у створенні тексту проповіді. Результати відповідей аудиторів наведено у таблиці 1.

Таблиця 1

Визначення аудиторами ступеня участі мелодійних просодичних параметрів у створенні тексту проповідей (у %)

(Тут і далі: А - англіканська проповідь, Л - лютеранська проповідь)

Як свідчать дані, наведені у таблиці 1, найбільшим відсотком у досліджуваних проповідях (50,6% в англіканській та 49,9% у лютеранській) відрізняється фразовий наголос. Це свідчить про те, що аудитори відносять цей просодичний параметр до найбільш вагомого для створення впливового ефекту проповідей. Особливо це стосується вступної та заключної частин проповіді, де участь фразового наголосу у створенні тексту сягає 70% та більше.

На наш погляд, це пояснюється тим, що ці частини проповіді насичені фразами, що містять емфатичні центри, які посилюються за допомогою фразового наголосу. Основна частина проповіді - цитація та трактування - характеризуються майже рівним розподілом ступеня участі мелодійних параметрів (близько 30% в середньому). Тим не менше, в частині «цитація» аудиторами відмічається перевага участі мелодійного контуру над висотним рівнем та фразовим наголосом (46-48%). Пояснення цьому убачаємо в особливому мелодійному малюнку вимовляння біблійного тексту: під час цитації євангельських віршів проповідники за допомогою особливого «співучого» мелодійного контуру інтонаційно відокремлюють власні слова від слів з Біблії.

Наступним завданням аудиторів стало визначення висотного рівня вимовляння відрізків дискурсу, що прослуховувалися. Результати обробки відповідей надано в таблиці 2.

Таблиця 2

Визначення аудиторами висотного рівня проповідей (у %)

Наведені у таблиці дані свідчать про наявність спільної тенденції у модуляціях висоти голосу англіканських та лютеранських проповідників. В середньому проповідники надають перевагу нормальному (~39%) та низькому (~35%) висотному рівню. Але у різних частинах проповіді відмічаються диференційні ознаки висотного рівня вимовляння між англіканськими та лютеранськими проповідниками. Так, в ініціальній частині англіканської проповіді священики використовують низький висотний рівень у 49,3% випадків, що свідчить про те, що саме зниження голосового регістру надає мовленню проповідника більшої ваги та переконливості. Щодо висотного рівня мовлення лютеранських проповідників в тій же самій частині проповіді, треба зазначити, що воно характеризується певним балансом усіх трьох висотних рівнів з незначною перевагою нормального (середнього) рівня. Протилежну картину спостерігаємо у заключній частині проповіді: якщо у висновках англіканської проповіді спостерігається збалансоване використання високого, середнього та низького рівня з незначною перевагою середнього рівня, то у лютеран- ській проповіді оратори більшою мірою використовують низький висотний рівень.

Таким чином, на рівні сприйняття можна говорити про наявність не тільки спільних закономірностей у мелодичному оформленні досліджуваних проповідей, але й диференційних ознак між лютеранськими й англіканськими проповідниками у використанні голосового регістру.

Для отримання об'єктивних даних стосовно мелодичної організації проповідей, що досліджуються, проведено інструментальний аналіз за допомогою програмного пакету обробки мовленнєвого сигналу PRAAT 5.3.8. Аналізові було піддано такі акустичні характеристики: частота основного тону (ЧОТ) синтагми, фрази, надфразової єдності; максимуми ЧОТ; частотний діапазон фраз-складників НФЄ.

Результати обчислень усереднених значень максимумів ЧОТ наведено у таблиці 3.

Таблиця 3

Усереднені значення максимальних ЧОТ (Гц) у проповіді

Як свідчать дані, англіканська та лютеранська проповідь мають спільні закономірності в розподілі максимумів ЧОТ за композиційними частинами тексту. Найбільшими показниками досліджуваного параметру характеризуються заключна та ініціальна частини англіканської та лютеранської проповіді, де зафіксовані показники, що значно перевищують середні по тексту. Найменші показники фіксуються в основній частині проповіді - трактуванні, що пояснюється комунікативним завданням цієї частини, а саме аргументовано донести до пастви та пояснити їй основні біблійні істини, що виголошувались у частині цитація. В цій частині проповіді найяскравіше виявляється інформаційна, або, за іншою термінологією, репрезентативна функція мови, яка потребує раціональних, а не емоційних засобів впливу.

Для того, щоб довести наявність/відсутність контрастного мелодійного малюнку текстів усної проповіді в рамках інструментального аналізу, обчислено частотний діапазон фраз-складників НФЄ. Результати представлено в таблиці 4.

Таблиця 4

Усереднені значення частотного діапазону складників НФЄ різних частин проповіді

Дані, наведені у таблиці 4, знов демонструють спільні закономірності просодичного оформлення англіканської та лютеранської проповіді: найбільші показники діапазону ЧОТ зафіксовані у вступній частині проповіді, найменші - у трактуванні. Вважаємо за доцільне зазначити, що ширина частотного діапазону залежить не тільки від високих показників максимумів значень ЧОТ у фразах проповіді, а й від нижньої межі значень ЧОТ. Це означає, що розширення частотного діапазону досягається як за рахунок збільшення максимальних значень ЧОТ, так і завдяки зниженню нижнього рівня частоти. Завдяки такому контрастному вживанню висоти голосу досягається впливовий ефект певної частини проповіді.

Висновки

Таким чином, проведене комплексне фонетичне дослідження мелодійної організації текстів англіканської та лютеранської проповідей дало змогу, по-перше, констатувати єдність у композиційній будові текстів проповідей, реалізованих проповідниками двох класичних протестантських течій, а по-друге, виявити набір інтегральних просодичних (зокрема - мелодійних) засобів, що беруть участь у створенні впливового ефекту текстів, що аналізувались. Перспективу подальших розробок убачаємо у комплексному дослідженні всіх просодичних параметрів у проповідницькому дискурсі та створенні просодичного портрету проповідників англіканської та лютеранської конфесій. Зіставлення просодичних засобів впливу в англомовній та німецькомовній усній проповіді може стати вагомим внеском у вивчення релігійного дискурсу.

Список літератури

1. Кравченко Н.О. Синергійність англомовного релігійного дискурсу (теолінгвістичний підхід). Одеса: КП ОМД, 2017. 408 с.

2. Кравченко Н.О., Богуславський С.С. Композиція тексту релігійної проповіді (на матеріалі англіканських та лютеранських богослужінь). Одеська лінгвістична школа: школа реконструкцій. Одеса: ПолиПринт, 2020. С. 234-243.

3. Черенков М. Протестантизм - рафіноване християнство. Українське релігієзнавство. К., 2009. Спецвип. 2. С. 142-151.

4. Buttrick D. Homiletic Moves and Structures. Augsburg Fortress Publishers, 1987. 516 p.

5. Craddock F. Preaching. Abingdon Press, 1990. 224 р.

6. Gottes K. Friedensbewegung: Boses mit Guten uberwinden. PredigtzuRomer. 2020. 2. P. 17-21.

7. Killinger J. Fundamentals of Preaching. Minneapolis: Fortress Press, 1996. 22 p.

8. Murphy J.J. (ed.) Three Medieval Rhetoric Arts. Berkley; Los-Angeles; London: Univ. of California Press, 1971. 235 p.

9. Schweizer A. Homiletik der evangelisch-protestantische Kirche. Leipzig, 1848.

References

1. Kravchenko N.O. (2017). Synerhiinist anhlomovnoho relihiinoho dyskursu (teolinhvistychnyi pidkhid). Odesa: KP OMD.

2. Kravchenko N.O., Bohuslavskyi S.S. (2020). Kompozytsiia tekstu relihiinoi propovidi (na materiali anhlikanskykh ta liuteranskykh bohosluzhin) // Kolektyvna monohrafiia “Odeska linhvistychna shkola: kola rekonstruktsii» Odesa: PolyPrynt. S. 234-243

3. Cherenkov M. (2009). Protestantyzm - rafinovane khrystyianstvo: [monohrafiia]. Ukrainske relihiieznavstvo. K. Spetsvyp. 2. S. 142-151.

4. Buttrick D. Homiletic Moves and Structures / D. Buttrick.(1987). Augsburg Fortress Publishers.

5. Craddock, F Preaching / F. Craddoc. Abingdon Press. 1990. - 224р.

6. Gottes K. Friedensbewegung: Boses mit Guten uberwinden - Predigt zu Romer 12, 17-21 (2020).

7. Killinger J. (1996). Fundamentals of Preaching / J. Killinger. Minneapolis: Fortress Press.

8. Murphy J.J. (ed.) (1971). Three Medieval Rhetoric Arts / Berkley, Los-Angeles, London: Univ. of California Press.

9. Schweizer Alexander. (1848). Homiletik der evangelisch-protestantische Kirche. Leipzig.

Размещено на Allbest.Ru