Комплементарний і некомплементарний діалог

Размещено на http://www.allbest.ru/

КОМПЛЕМЕНТАРНИЙ І НЕКОМПЛЕМЕНТАРНИЙ ДІАЛОГ

Ткаченко Наталія Дмитрівна

кандидат філологічних наук

м. Київ

Анотація

Мета статті - вивчення семантики та функціонування комплементарного та некомплементарного діалогу. Під комплементарністю розуміємо взаєморозуміння та узгодженість думок мовців у процесі комунікації. Об'єктом вивчення є семантика комплементарного та некомплементарного діалогу у мультимодальному аспекті. Методи дослідження охоплюють порівняльний, лексико-семантичний, соціолінгвістичний, психолінгвістичний та інтерпретаційний аналіз. Комплементарний діалог поєднаний спільною метою дійти згоди у вирішенні проблеми, може містити протиріччя за позитивною стратегією і вимагає рівної участі обох комунікантів. Лексичними засобами комплементарного діалогу є слова згоди, підтвердження. Конструктивний діалог є взаємокомплементарним. Основними психологічними тактиками, що використовуються в межах Ти-стратегії, є висловлення підтримки, компліменту. Мовний етикет є найкращою соціальною тактикою комплементарності. Причинами некомплементарності можуть бути статусні, етнічні, майнові, вікові, гендерні, культурологічні та інші розбіжності сторін. Нерідко розбіжності пояснюються історичними соціальними, національними стереотипами сім'ї або іншого соціального осередку.

Некомплементарний діалог містить різні й протилежні інтенції і тому зумовлений на невдачу. Некомплементарність діалогу може залежати також від недостатньої інформації, не підтримання теми або думки іншого. Психологічною причиною некомплементарності діалогу може бути негативне емоційне та когнітивне відношення одного або обох співрозмовників. Для некомплементарного діалогу типові раптова зміна теми, неконструктивні, неетичні висловлювання. Паузи мовчання є немовним засобом відображення відмови від спілкування. Усі різновиди діалогу мають джерелом побутовий діалог, визначений сімейним та соціальним вихованням комунікантів. комплементарний некомплементарний діалог семантика

Ключові слова: діалог, комплементарний, некомплементарний, мовні засоби, психолінгвістика, соціолінгвістика.

Annotation

Tkachenko Nataliia Dmitrivna Candidate of philology, Kyiv

COMPLEMENTARY AND UNCOMPLEMENTARY DIALOGUE

The aim of the article is to study semantics and functioning of the complementary and uncompkmentary dialogue. The object of study is complementary and uncompkmentary semantics of the dialogue in multimodal aspect. Methods applied are comparative, lexical, sociolinguistic, psycholinguistic, interpretation. The complementary dialogue connects the dialogue remarks with the intention to come to the agreement but can include contradiction after the positive strategy. The complementary dialogue requires equal participation of both interlocutors. The lexical means of the complementary dialogue are the words of agreement, confirmation. The constructive dialogue is the kind of the complementary dialogue or mutually complementary dialogue. The principal psychological tactics used in Youstrategy are the words of support and comphment. Speech etiquette is the best complementary tactic. The uncompkmentary dialogue contains different and opposite intentions and thus is doomed to failure. The uncomplеmentarity may be caused by the status, ethnic, property, age, gender, cultural and other distinctions of the parts. Often the distinctions are explained by the historical, social, national, strata stereotypes of the family or other social media. Uncomplеmentarity can also be caused by incomplete information, nonsupport of the other partner's topic or idea. The psychological reason of uncomplеmentarity can be the negative emotional or cognitive attitude of one or both speakers. The uncompkmentary dialogue typically reveals the abrupt topic change, deconstructive, unethical remarks. Silence pauses are nonverbal means of refusing to continue communication. All kinds of dialogue derive from the everyday dialogue determined by the family and social education of the speakers.

Keywords: dialogue, complementary, uncompkmentary, verbal means, psycholinguistics, sociolinguistics.

Постановка проблеми

Комплементарний i некомплементарний діалог іще не були розглянуті у порівняльному аналізі у мультимодальній парадигмі. Важливість дослідження комплементарного і некомплементарного діалогу очевидна з повсякденної практики спілкування людей у різних сферах господарського та культурного життя. Під комплементарністю розуміємо взаєморозуміння та узгодженість думок мовців у процесі комунікації. Комплементарний діалог поєднаний спільною метою дійти згоди у вирішенні проблеми, навпроти, некомплементарний діалог містить протилежні інтенції і тому зумовлений на невдачу. Дослідження комплементарного та некомплементарного діалогу в лінгвістичному, комунікативному, соціолінгвістичному та психолінгвістичному напрямах дозволяє визначити ефективні засоби досягнення комунікативної мети обома учасниками спілкування. Об'єктом статті є семантика комплементарного і некомплементарного діалогу у мультимодальній парадигмі. Метою статті є дослідити семантичні розбіжності та функціонування комплементарного і некомплементарного діалогу. Завдання статті, пов'язані з метою, вимагають мультимодального аналізу лексики та реплік як стимулів та реакцій. Методами аналізу висуваються порівняльний, лексико-семантичний, соціолінгвістичний, лінгвокультурологічний, психолінгвістичний, інтерпретаційний аналіз семантики мовних та немовних засобів комплементарного і некомплементарного діалогу.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Діалог визначається як дискурс, бесіда між двома або більше особами, літературний твір, написаний у формі бесіди [8]. Діалоги являють собою вербальні ланцюжки інтеракцій, утворені користувачами мови. Для адекватного завершення відповідних дій, з яких складається діалог, ці користувачі мови мають виконати багато дуже складних когнітивних процедур. Зміст діалогу розкривається у парадигмі когнітивної, соціальної та психологічної лінгвістики (7). Оскільки діалог побудований на обміні думками, то в ньому обов'язково присутні і конфлікт і згода, а емоції зумовлюють присутність психологічної забарвленості.

Діалог як когнітивна мовленнєва діяльність спрямований на вирішення соціальних проблем або реалізацію індивідуальних інтенцій, ці інтенції утворюють комунікативну стратегію діалогу, до якої відносяться прагматичні та соціокультурні властивості діалогу, зокрема, категоризація дій та стимулів (агентів), конвенції соціальних фреймів, інституційні обмеження, правила культури та ін. (7, 1).

У лінгвістиці комунікативну стратегію визначають як спосіб організації мовленнєвої поведінки відповідно до задумки та інтенції мовця [2, C. 89], як загальний план мовленнєвої поведінки, що виражається у виборі продуманих мовцем поетапних мовленнєвих дій, спрямованих на досягнення кінцевої комунікативної мети [6, C. 6; 3, C. 52, 54]. Діалог можна розглядати як взаємодію Я-Ти-стратегії, Ми-Ви стратегії та Ми-Вони стратегії (4), які можуть розрізняти комплементарний та некомплементарний діалог.

Конвенційні знання, загальні цінності та норми, погляди, інтереси, завдання та ін. утворюють когнітивну парадигму слухача, яка змінюється протягом розмови, оскільки збільшення знання впливає на зміну думок про хід діалогу та мовця, виникнення побажань та ін. (7). Отже, розуміння висловлень діалогу може поглиблюватись і впливати на узгодженість думок мовців, часткову або повну зміну некомплементарного діалогу на комплементарний та навпаки.

Виклад основного матеріалу

Комплементарним можна вважати такий діалог, що поєднує репліки спільною метою отримання позитивних результатів у спілкуванні за умови рівної участі обох комунікантів. Навпаки, якщо одним із комунікантів переслідується певна мета, а інший не має мети й обмежується у мовленні, то у такому діалозі мети досягає лише один з комунікантів, і такий діалог не є комплементарним.

За комунікативними функціями діалог можна класифікувати на такі його різновиди: 1. побутовий, 2. професійний, політичний, 4. економічний, 5. дидактичний, 6. гендерний та ін. Усі різновиди діалогу мають джерелом побутовий діалог, визначений сімейним та соціальним вихованням мовців. Побутовий діалог виявляє статусні, етнічні, майнові, вікові, гендерні, культурологічні розбіжності сторін, при цьому останні можуть нівелюватись у зв'язку зі стереотипами моди та осередком спілкування. Мовленнєву поведінку можна класифікувати як 1. адаптивну, як рівноправ'я різних ідей; 2. впливову, силову, з відношеннями підлеглий - керівник; 3. конструктивну, з відношеннями доповнення, розвитку мислення (4, 5), 4. конкуруючу.

Прикладом комплементарного діалогу може бути побутовий діалог, наприклад, домовленість щодо зустрічі, справи, вибору об'єкту та ін. У функціональних стилях мови практикується, наприклад, діловий діалог-домовленість щодо різновиду, строку, оплати послуги, У політиці необхідною умовою досягнення комплементарності комунікації є попереднє планування та домовленість щодо взаємовигідних умов політичного та економічного співіснування. Комунікативні стратегії потрібні для прогнозування конфліктних ситуацій мовленні та вирішення прагматичних та психологічних проблем. Важелями дидактичного діалогу є стимули заохочення учнів позитивною оцінкою знань та добрими характеристиками, провокаційний елемент зводиться до програмних завдань. Прикладом комерційного діалогу є реклама для заохочення покупців.

Основними психологічними тактиками, що використовуються в межах Ти-стратегії, є висловлення підтримки, комплементу. Лексичними засобами комплементарного діалогу є слова згоди, підтвердження, коментаря, поради, пропозиції та ін., етикетні тактики. Вони можуть бути наповнені когнітивним змістом певної стратегії та певними емоціями, отже мають психолінгвістичні конотації. Слова позитивних емоцій слугують відображенню цікавості до співрозмовника, підбадьорюють його для розмови. Уживання комплементів - слів, приємних для співбесідника може бути особливо необхідним в умовах тривожних для мовців. Вступні слова можуть розрізняти стилі мовлення - розмовний, науковий та ін.

Комплементарний діалог утворює ситуації мовлення репліками «запит інформації - надання інформації», «пропозиція - прийняття пропозиції», «твердження - підтвердження або коментар» та ін. Для комплементарного діалогу характерні всі види питальних речень, короткі речення, скорочені граматичні структури, повтори слів у репліках - запитаннях та твердженнях або відповідях. Оскільки діалог за формою є комплементарним видом комунікації, тобто вимагає відповіді - реакції на попереднє висловлення, тому він може не потребувати повних речень. Діалог може бути заснований на одній граматичній структурі чи декількох для досягнення мети спілкування, репліки можуть розрізнятися часом, наприлад, частиною години, місяцями, роками.

Мовний етикет є найбільш успішною соціальною тактикою комплементарності та найкращою характеристикою людини. Етикетним вважається звернення зі словами вибачення, вітання, дозволу на розмову, пропозиції, поради, обіцянки, компліменту, застереження та ін.; немовленнєві тактики включають зорові, слухові, тактильні, міміку, жести, рухи та ін.

Комплементарний діалог несе специфічну прагматичну функцію непротиріччя задля досягнення мети. Втім, кожний із співрозмовників залишає за собою право мати свою думку. Навіть слова згоди можуть містити протиріччя з фактами: або думкою співбесідника, що виявляється у широкому контексті мовленнєвої ситуації. Навпроти, протиріччя може містити продовження або доповнення думки попереднього мовця і надавати діалогу комплементарності й конструктивності. Конструктивний діалог є взаємокомплементарним, з рівноправною участю обох співрозмовників у Ти-стратегії та Мистратегії, взаєморозумінням і повагою щодо емоцій, обміном планами та стратегіями для їхнього вдосконалення та вироблення спільного плану діяльності. Стратегії застереження, попередження, критики, повчання, докору та ін. можуть відзначати комплементарний діалог з метою позитивного розвитку подій. Прагматичність висловлень оцінюється кожним мовцем як загальний смисл спілкування, тобто, навіщо людина звертається до іншої і що вона хоче отримати від спілкування. Знання співрозмовника зумовлює вчасні та потрібні стратегії інформування, доречні запитання та відповіді, прохання та ін. Вмовляння переслідує інтенцію вплинути на реципієнта задля виконання ним комунікативної або іншої дії. Комплементарність діалогу зумовлена когнітивними якостями мовців, їхнім бажанням та здатністю слідувати загальноприйнятим доброзичливим формам спілкування та дискурсивним стереотипам початку, ведення та завершення діалогу. Важливо також брати до уваги гендерні, вікові, статусні відмінності.

Емоційність людини вважається частиною інформації про її відношення до теми розмови та співбесідника. Втім, емоційність може переростати в агресію, яка шкодить меті бесіди та відношенням мовців. Більш продуктивною є бесіда неемоційна або с позитивними емоціями. Мистецтво ведення успішного, комплементарного діалогу, можливо, найкраще сформульовано у словах відомого політика: «треба із ворогів робити друзів», але, на жаль, багатьом людям заважають їхні амбіції.

До методів ведення комплементарного діалогу належать стилістичні та дискурсивні засоби. Стилістичний засіб Поліанни сприяє обміну лише приємними репліками (4) і використовується у комплементарному діалозі для обминання неприємної інформації, тем розмови, заміною їх на приємні. Комплементарний діалог може містити ігровий або прагматичний елемент провокації, наприклад, у вирішенні питання, прогнозуванні подій. Некомунікативні ознаки комплементарного діалогу - дружній погляд, стриманий голос, помірна жестикуляція, спокійна міміка та ін.

На комунікацію впливають просторово-часові обставини: наприклад: просторий та світлий простір, ландшафти природи, хороша погода, час та його протяжність зручні для обох комунікантів. Отже, комплементарність діалогу зумовлена соціальними, психологічними, суб'єктивними чинниками та обставинами спілкування

Діалог не є комплементарним коли комуніканти переслідують різну мету, він протиставляє співрозмовників і жодний з них не досягає мети. Некомплементарність діалогу може мати дискурсивні причини: коли одному або обом учасникам розмови невідомі якісь компоненти ситуації або один з учасників не підтримує тему або думки іншого. Психологічними чинниками некомплементарності діалогу може бути негативне емоційне та когнітивне відношення одного або обох співрозмовників. Я-Ти стратегія може приховувати Ми-Ви стратегію (4) як групове, стратове, національне протиставлення, що нерідко є основою не комплементарного діалогу. Ми-Вони стратегія може утворювати конкуретне протиставлення, яке виключає можливість комплементарності.

Некомплементарній діалог включає репліки «запит інформації - відмова або мовчання», «твердження - протиріччя, зауваження, докір», «пропозиція - відмова від пропозиції» та ін. Некомплементарність виявляє деструктивну прагматичну стратегію позбавитись конкурента у психологічних тактиках заперечення позитивних рис, досягнень, переваг особи та ін. Паузи мовчання є немовним засобом відображення такої поведінки як: 1. відмова від спілкування, 2. ігнорування думки співбесідника, 3. приховування іншої думки, 4. побоювання, 5. психологічний тиск іншої сторони, 6. зануреність у свої думки. та ін.

У некомплементарному діалозі практикується використання теми, звороту мови, інформації, неприємної для іншої людини, деструктивні, неетичні висловлення для переваги над людиною емоційним тиском або стресом. Неправдива або недостатня інформація використовується задля заплутування реципієнта і полишення його бажання спілкуватись заради своєї справи. За психологічними тактиками некомплементарний діалог буває заперечний, провокаційний, агресивний, звинувачувальний, повчальний та ін. Дорікання, звинувачення, погрози, заборона; повчання, брехня, висміювання, неприємні, непристойні слова та немовленнєві тактики: мовчання, крик, силові прийоми, непристойна міміка, жести або дії, порушення соціальної дистанції та ін. вважаються деструктивними дискурсивними тактиками, оскільки впливають на емоції, а емоції можуть змінювати мовленнєву та немовленнєву поведінку людини з позитивної на негативну. У дискурсивних стереотипах: запитанні, запереченні, команді, проханні, зізнанні, скарзі, співчутті, побажанні, пораді та ін. може бути імплікована деструктивна семантика, наприклад, порада може імплікувати зловтіху й бажання усунути людину, запитання може означати команду, а скарга - намір вплинути негативно на людину або відвернути її від мети розмови. Некомплементарний діалог може являє собою позитивний зразок мовлення коли протиріччя, заперечення, відмова можуть слугувати захисту людини від життєвих, юридичних, економічних або фінансових помилок.

Відсутність традиційних формул звернення відзначається як неповага і дає право людині не відповідати на кинуті кимось слова, навіть якщо вони адресовані саме їй. Форма звернення може містити таку нестачу інформації як 1. вступ у бесіду, 2. дозвіл на розмову, 3. прихована мета розмови. Початок офіційної розмови незнайомими без представлення вважається неввічливим.

Неетичний діалог включає провокаційні брутальні, образливі висловлення, зауваження, повчання, дорікання, наклепи. Відома мудрість, що за поганим словом слідує погана дія, тому погані слова є попередженням про погані наміри людини, створюють некомфортну атмосферу для всіх і сприяють ворожнечі й криміналу.

Неетичне звернення може нести інформацію про те, що людина 1. шукає засобу принизити людину, 2. людині неприємна або заважає інша людина, 3. бажання демонструватись у суспільстві, 4. людина переконує іншу в своїх перевагах і правах і виступає як узагальнений негативний соціальний тип. Наприклад, неетичним різновидом торговельних стимулів є обманні обіцянки призування за єдине замовлення товарів. Відсутність етики в політичному діалозі особливо небезпечна і шкодить справі урегулювання міждержавних відношень.

Некомплементарний діалог містить соціальні амбіційні й прагматичні стратегії провокування, примусу, впливу, глузування, загрози та ін. Гендерний провокаційний діалог може використовуватись із метою залицяння або приниження гідності жінки. Некомплементарний діалог у політиці може відтворювати складні міждержавні проблеми. виявляти помилки комунікативної поведінки, наприклад, ультимативна комунікація є політичним суперництвом, відображенням егоїстичних звичок і нехтування інтересами та життям своїх народів.

Причинами некомплементарності можуть бути статусні, етнічні, майнові, вікові, гендерні, культурологічні та інші соціальні розбіжності сторін. Нерідко вони пояснюються історичними соціальними, національними стереотипами сім'ї або іншого соціального осередку. На комунікацію впливають обставини, виховання, знання компонентів мовленнєвої ситуації.

Довжина висловлення може виявляти вплив співрозмовників на мислення та мову. Довга промова без участі іншого свідчить про неповагу до співрозмовника, переривання чужого мовлення - про небажання слухати, заперечення права іншого співрозмовника, придушення мислення промовця власними негативними емоціями, переключення мовлення на іншу тему - про приховування інформації, планів та ін.

Негативними обставинами некомплементарного діалогу можуть бути тісний або темний простір, погана погода, незручний час та ін. Не комплементарний діалог може супроводжуватись негативною мімікою, різкими рухами, напруженим поглядом, мовчанням, що вказують на небажання спілкуватись.

Висновки

Комплементарний діалог являє собою одновекторну стратегію, відтворену когнітивними тактиками єдиної стратегії, соціальними тактиками, зокрема, етикетними засобами; дискурсивними тактиками неперевного мовлення та психологічними тактиками: позитивними емоціями та поведінкою. Некомплементарний діалог демонструє дві різновекторні стратегії з контрадикторними когнітивними тактиками, відтвореними соціальними тактиками: не етикетним стилем мовлення, дискурсивними тактиками перервного мовлення, словами незгоди; психологічними тактиками: негативними емоціями та поведінкою. Для досягнення комплементарності, тобто успішності та взаємного задоволення від спілкування необхідно враховувати загальні соціальні стандарти та особистісні, гендерні, вікові й психологічні стереотипи. Подальші розвідки спрямовані на дослідження комплементарного та некомплементарного діалогу у функціональних стилях англійської мови.

Література

1. Безугла Л. Р. (2008) Комунікативно-прагматичні характеристики імпліцитних смислів у німецькомовному дискурсі: дис. ... докт. філол. наук: 10.02.04 "Германські мови". Харків. 570 С.

2. Борисова И. Н. (1996) Дискурсивные стратегии в разговорном диалоге / И. Н. Борисова // Русская разговорная речь как явление городской культуры / под ред. Т. В. Матвеевой. - Екатеринбург: АРГО. С. 21-48.

3. Иссерс О. С. (2008) Коммуникативные стратегии и тактики русской речи / О. С. Иссерс. Изд. 5-ое. - М.: Издательство ЛКИ. 288 С.

4. Каптюрова В. В. (2013) Комунікативні стратегії користувачів соціальних мереж та мікроблогів. Лінгвістика ХХІ століття: нові дослідження і перспективи 104-111. http://langcenter.kiev.ua/ Lingvistika% 202013/Kapturova_V.pdfp.

5. Kурановa С. I.(2012) Основи психолінгвістики: підручник. Київ: видавничій центр “Академія”. Retrieved from https:// evnuir.vnu.edu.ua/bistream/123456789/18655/1/ psyholingv.pdf.

6. Сковородников А. П.(2004) О необходимости разграничения понятий "риторический прием", "стилистическая фигура", "речевая тактика", "речевой жанр" в практике терминологической лексикографии / А. П. Сковородников // РиторикаЛингвистика. Вып. 5: сб. статей. - Смоленск: СГПУ. С. 5-11.

7. Dijk T. A. (2022) Dialogue and cognition 1. Problems and aims. 1.1 http://www.discourses.org/OldArticles/Dialogue%20and%20Cognition.pdf 11.03.

8. Словник української мови https://slovnyk.ua/

References

1. Bezugla L.R. (2008) Komunikativno-pragmatichni kharacteristiki implitsitnikh smisliv u nimetskomovnomu diskursi [Communicative-pragmatic characteristics of the implicit senses in the German discourse]: diss. . ..dokt. Philol. Sciences: 10.02.04 “german languages” / Kharkiv.

2. Borisova I.N. (1996) Diskursivi strategii v razgovornom dialoge [Diskursive strategies in the oral dialogue] // Russkaya razgovornaya rech kak yavleniie gorodskoi kulturi / edit. T.V.Matveievoi. Yekaterinburgh, ARGO. S. 21-48.

3. Issers O.S. (2008) Kommunikativniie strategii I taktiki russkoi rechi [The communicative strategies and tactics of the Russian speech] / Ed.5-th. - Moskow, Publishing house LKI. 104-111 S.

4. Kapturova V. V. (2013). Komunikativni strategii koristuvachiv sotsialnikh merezh ta mikroblogiv [The communicative strategies of the social networks and mikroblogs users]. Lingvistika ХХІ stolittia: novi doslidzhennia I perspectivy. S. 104-111. Retrieved from http://langcenter.kiev.ua/ Lingvistika%202013/ Kapturova_ V.pdf.

5. Kuranova S. I. (2012) Osnovy psikholingvistiki [Psycholinguistics Fundamentals]. Textbook. Kyiv: publishing Center “Akademia”. Retrieved from https://evnuir.vnu.edu.ua/ bistream/123456789/ 18655/1/psyholingv.pdf.

6. Skovorodnikova A.P. (2004) O neobkhodimosty razgranicheniia poniatii “ritoricheskii priiom”, “stilisticheskaia figura”, “rechevaia taktika”, “rechevoi zhanr” v praktike terminologichesckoi leksikografii [Of the necessity to distinguish the notions “rhetorical device”, stylistic figure”, “speech tactic”, “speech genre” in the practice of the terminological lexicography]. Lingvistika. Vipusk 5 collection.: Smolensk: SGPU S. 5 - 11.

7. Dijk T. A. (2022) Dialogue and cognition 1. Problems and aims. 1.1 http://www.discourses.org/OldArticles/Dialogue%20and%20Cognition.pdf.

8. Dictionary of Ukrainian Language. Retrieved from https://slovnyk.ua/

Размещено на Allbest.ru