Елементарні парадигматичні класи українських власних назв водних об’єктів чоловічого роду другої відміни м’якої групи в сучасній українській мові

Размещено на http://www.allbest.ru/

Елементарні парадигматичні класи українських власних назв водних об'єктів чоловічого роду другої відміни м'якої групи в сучасній українській мові

Кучмак К.І.

Центральноукраїнський державний університет імені Володимира Винниченка

У статті висвітлено головні чинники, що впливають на структуру морфологічних парадигм українських власних назв водних об'єктів, які в сучасній українській літературній мові відмінюють за зразком другої відміни м'якої групи та виокремлено систему елементарних парадигматичних класів власних назв водних об'єктів другої відміни м'якої групи. До іменників другої відміни м'якої групи зараховано українські власні назви водних об'єктів чоловічого роду із нульовим закінченням у початковій формі та основою на м'яку приголосну, відмінкові форми яких визначають такі чинники: частиномовна належність до іменників; іменниковий тип відмінювання; граматичні значення морфологічних категорій (належність до пропріативного класу гідронімів, відповідно - віднесеність до категорії неістот, чоловічого роду, другої відміни, м'якої групи); спільність флективних рядів; неповна парадигма; однакове наголошування словоформ у межах парадигми (однаковий нерухомий наголос на основі та на флексії у відмінкових формах однини). Варто зазначити, що для українських власних назв водних об'єктів другої відміни м'якої групи характерні чергування голосних і приголосних фонем. У процесі дослідження використано комплексну методику, що об'єднує різні методи та прийоми, основними з яких є описовий, зіставний і метод кількісних підрахунків. Виокремлено 18 елементарних парадигматичних класів українських власних назв водних об'єктів чоловічого роду другої відміни м'якої групи. Морфологічна парадигматика українських власних назв водних об'єктів чоловічого роду другої відміни м'якої групи потребує комплексного аналізу та системного опису, ураховуючи сучасні підходи, вплив екстра- та інтралінгвальних чинників.

Ключові слова: відмінювання, елементарний парадигматичний клас, морфологічна пара-дигматика, неповна числова парадигма, схема наголосу, м'яка група.

Kuchmak K.I. ELEMENTARY PARADIGMATIC CLASSES OF UKRAINIAN MASCULINE PROPER NAMES OF WATER BODIES OF THE SECOND DECLINATION OF A SOFT GROUP IN THE UKRAINIAN LANGUAGE

The article analyzes the inflectional paradigm of Ukrainian masculine hydronyms, which are decimated according to the pattern of the second declination of a soft group and the system of elementary paradigmatic classes of proper names of water bodies of the second declination of the soft group is singled out. Nouns of the second declension of the soft group include masculine Ukrainian proper names of water bodies with zero ending in the initial form and a base with a soft consonant, the singular forms of which are determined by the following factors: partial linguistic affiliation to nouns; noun type of declension; grammatical meanings of morphological categories (belonging to the propriative class of hydronyms, respectively - belonging to the category of non-beings, masculine, second declension, soft group); common inflectional series; incomplete paradigm; the same emphasis on word forms within the paradigm (the same fixed emphasis on the base and on the inflection in singular forms). It is worth noting that Ukrainian proper names of water bodies of the second declension of the soft group are characterized by alternating vowel and consonant phonemes. The research used a comprehensive methodology that combines various methods and techniques, the main of which are descriptive, comparative and quantitative calculations. The author analyzes 18 elementary paradigmatic classes of hydronyms of second declination of a soft group in the singular form in the modern Ukrainian literary language taking into account a number of relevant factors: morphological, accentuating. The morphological paradigm of hydronyms for the designation of masculine of second declination of a soft group requires a detailed study and systematic description, taking into account modern approaches, extra- and intralingual factors.

Key words: declination, elementary paradigmatic class, morphological paradigmatic, incomplete numerical paradigm, chart of accent, a soft group.

Постановка проблеми

парадигматичний українська власна назва водний

В останні десятиліття активізовано вивчення граматичних особливостей іменників з погляду морфологічної парадигматики, зокрема онімів різних класів і підкласів. Різні аспекти відмінювання іменника досліджували такі вітчизняні мовознавці, як І. І. Огієнко, Є. К. Тимченко, Л. А. Булаховський, Ю. В. Шевельов, М. А. Жовтобрюх, С. П. Самійленко, І. І. Ковалик, С. П. Бевзенко, І. К. Кучеренко, І. Г. Матвіяс, Ю. О. Карпенко, М. Я. Плющ, І. Р. Вихованець, А. П. Грищенко, А. П. Загнітко, О. К. Безпояско, С. Л. Ковтюх та інші.

Проблеми власних назв водних об'єктів висвітлювали такі дослідники, як З. Т. Франко, О. С. Стрижак, І. В. Муромцев, Л. Т. Масенко, B. П. Шульгач, В. В. Лучик, О. П. Карпенко, C. О. Вербич, Я. П. Редьква та інші. Морфологічна парадигматика власних назв водних об'єктів вивчена фрагментарно, насамперед не описано особливості словозміни зазначеного підкласу топонімів, не виокремлено елементарні парадигматичні класи в контексті новітніх підходів. Потребують комплексного аналізу відмінкові парадигми гідронімів чоловічого роду другої відміни м'якої групи.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Переважно в граматиках, монографіях розглянуто словозміну апелятивів. Морфологічні парадигми антропонімів - прізвищ осіб, які відмінюють за зразком другої відміни м'якої групи, та релевантні чинники для визначення ЕПК цих лексем описано в монографії «Словозмінна парадигматика українських прізвищ» (2012) С. Л. Ковтюх та О. М. Кашталян: для вказаних пропріативів виокремлено 39 ЕПК - з № 56 (Адамець) до № 94 (Кухар) [4, с. 91-104, 195-209, 232-237]. Граматичні особливості гідронімів, серед них окремі відмінкові форми, вивчала З. Т. Франко (Франко, 1979). У переважній більшості лексикографічних праць (наприклад, у науковій розвідці А.І. Кривульченка «Водні об'єкти Кіровоградської області», «Словнику мікрогідронімів України. Волинь, Житомирщина, Запоріжжя, Київщина, Кіровоградщина, Полтавщина, Черкащина») автори подають реєстрове слово із закінченням називного відмінка з відповідним наголосом (якщо він зафіксований) та із закінченням родового відмінка.

Формулювання цілей статті. Мета статті - дослідити морфологічну парадигматику гідронімів чоловічого роду другої відміни м'якої групи. Щоб реалізувати цю мету, необхідно розв'язати такі завдання: 1) охарактеризувати чинники, актуальні для морфологічної парадигматики гідронімів чоловічого роду другої відміни м'якої групи;

2) визначити кількість та описати елементарні парадигматичні класи (ЕПК) досліджуваних пропріативів.

Виклад основного матеріалу дослідження

Відповідно до чинного правопису, у сучасній українській літературній мові до другої відміни м'якої групи зараховують «іменники чол. роду з кінцевим м'яким приголосним основи, ... сюди належить частина іменників на -ар, -ир, які в однині мають наголос на корені, а також іменники, у яких у похідних відмінкових формах наголос переходить з -ар, -ир на закінчення» [7, с. 99].

Серед досліджуваних гідронімів засвідчено назви чоловічого роду з кінцевою м'якою при-голосною основи та нульовим закінченням та на -р. У нашій картотеці не зафіксовано власних назв водних об'єктів другої відміни м'якої групи з флексією -о.

Усього зареєстровано 191 досліджуваний гідронім: Бабинець (СМУ, с. 8), Барабой (ГС, с. 1713), Вазлуй (ГС, с. 1713), Глушець (СМУ, с. 238), Дереглуй (ГС, с. 1713), Жабинець (СМУ, с. 35), Замглай (ГС, с. 1713), Заєць (ВОК, с. 65), Зубринець (ВОК, с. 68), Інгулець (ГС, с. 1713), Кабанець (СМУ, с. 203), Липець (ГС, с. 1714), Майданець (СМУ, с. 267), Нобель (ГС, с. 1714), Оджиголь (ГС, с. 1714), Пастовень (СМУ, с. 75), Раковець (ГС, с. 1714), Саваклей (ВОК, с. 126), Таранець (СМУ, с. 295), Чайовець (СМУ, с. 103), Удай (ГС, с. 1715), Хомутёць (СМУ, с. 220), Шабель (СМУ, с. 190), Щирець (ГС, с. 1715), Якимовець (СМУ, с. 109).

Власні назви водних об'єктів зазвичай відмінюють тільки в однині, що свідчить про наявність неповної парадигми, яка в гідронімах другої відміни м'якої групи, як і в більшості інших, харак-теризується 7 відмінковими грамемами. Оніми на позначення водних об'єктів, марковані чоловічим родом, мають такий набір відмінкових флексій: називний відмінок - нульове закінчення, родовий відмінок - -а/-у (орфографічно -я/-ю), давальний відмінок --еві/-у (орфографічно -єві (після кінцевої приголосної фонеми основи /й/)/-ю), знахідний відмінок - -а (орфографічно -я), орудний відмінок - -ем (орфографічно -єм (після кінцевої приголосної фонеми основи /й/)), місцевий відмінок - -еві/-у (орфографічно -єві (після кінцевої приголосної фонеми основи /й/)/-ю), -і, кличний відмінок - -у (орфографічно -ю): Він повів їх понад річкою Омельником, а далі порадив іти через верхів'я Інгульця та понад Інгулом на південь (А. Кащенко). Інгульцем збиралося безліч лебедів, журавлів, гусей, качок та іншої дичини (І. Білик). При деталізації напрямків запорозької форпост-ної лінії визначалося, що вона повинна йти від Дніпра праворуч, по кордону запорозьких володінь до р. Інгулець; потім угору по Інгульцю - до верхів'я р. Березовата; з цього пункту - на р. Кам'янку (О. Апанович).

Для морфологічної парадигматики цієї групи гідронімів релевантними є такі чинники: доонімна семантика; відхилення від прогнозованих форм; залежність вибору закінчення від словотворчого суфікса чи фіналі основи; вплив наголошування на відмінкову парадигму; вибір однакової форми кличного відмінка однини; чергування голосних і приголосних фонем.

Для українських власних назв водних об'єктів другої відміни м'якої групи характерна наявність варіантних форм давального та місцевого відмінків. Як зазначає мовознавець І. Г. Матвіяс, уживання «подвійних форм у сучасній мові характерне для всіх іменників чоловічого роду без будь-якої семантичної і стилістичної диференціації, але закінчення -ові, -еві найхарактерніші для назв людей і взагалі істот» [5, с. 105-106]. Проте професор С. П. Бевзенко констатує, що «флексію -ові, -еві (-єві) здебільшого мають іменники назви живих істот, але в багатьох говорах (у південно- західних діалектах та в більшості говорів південно-східних) ця флексія широко вживана також в іменниках назвах неживих предметів, і, навпаки, у ряді говорів (у північних діалектах та в північній частині середньонаддніпрянських говорів південно-східних діалектів) флексія давального однини -у (-ю) вживається і в іменах власних, і в назвах істот взагалі» [1, с. 40]. Тому в давальному відмінку однини гідронімів чоловічого роду другої відміни м'якої групи паралельно вживаються флексії -ю/-еві: Баранцю - Баранцеві, Вазлую - Вазлуєві, Горобцю - Горобцеві, Журавлю - Журавлеві,

Колодязю - Колодязеві, Перемию - Перемйєві, Таранцю - Таранцеві, Чемерхівцю - Чемерхівцеві, Щирцю - Щирцеві.

У виданні «Граматичний словник української літературної мови. Словозміна» зазначено: «Місцевий відмінок представлений двома відмінками М1 та М2 відповідно до наборів флексій, що спо-стерігаються з групою прийменників в/у, на, при, по (не в просторову значенні) і окремо з приймен-ником по в просторовому значенні» [3, с. 590].

Для місцевого відмінка другої відміни м'якої групи характерні закінчення -у/-і. Мовознавець І. Г. Матвіяс зазначає, що «закінчення -і походить з давніх форм місц. відм. о-основ, -у від флексії місц. відм. колишніх й -основ» [5, с. 113]. Місцевий відмінок також характеризується при-йменниками: на, у (в), при, по, що впливають на вибір флексії. Наприклад, прийменник по переважно вимагає закінчення -у (орфографічно -ю): по Батю, по Вазлую, по Гаю, по Дереглую, по Жабинцю, по Задунсію, по Інгульцю, по Лебедю, по Маринотлю, по Перемию, по Рвеїнцю, по Стрию, по Тростянцю.

Переважна більшість досліджуваних гідронімних утворень має у фіналі основи суфікс -ець, що свідчить про значну продуктивність цього суфікса. Професор І.В. Муромцев зазначає, що «суфікс -ець досить вільно сполучається і з неускладненою, і ускладненою основами. Внаслідок цього з'являються гідроніми з складними суфіксами -івець, -авець, -инець, -енець, -анець» [6, с. 26]. Наприклад, Баранець, Бобринець, Глибинець, Дубівець, Мухавець, РвОінець.

Також мовознавець І. В. Муромцев звертає увагу на те, що «співвідносність гідронімії на -ець з гідронімією на -иц(я) (Липець - Липиця, Бистрець - Бистриця, Рідкодубець - Рідкодубиця), -к(а) (Вільшанець - Вільшанка, Рж^вець - Рж^вка, Дубівець - Дубівка) та -ок (Хомутець - Хомуток, Студенець - Студенок) дозволяє виводити суфікс -ець з історичного -ьсь, -ік, властивого давній топонімії (гідронімії). Основне значення, якого набувають гідроніми -ець, - це відносність, іноді вказівка на походження. Демінутивний відтінок далеко не завжди властивий цим утворенням. Поява відтінку зменшеності у назвах зумовлюється існуванням однокореневих безсуфіксних утворень» [6, с. 27].

Акцентуація є одним із головних факторів, який впливає на словозмінну парадигматику україн-ських власних назв водних об'єктів. Мовознавець В. М. Винницький у праці «Наголос у сучасній українській мові» зазначає, що «наголошування слів та граматичних форм становить певну систему, яка в українській мові формувалася протягом тривалого історичного розвитку і на сьогодні вже усталилися. Кожний морфологічний клас слів має свої акцентуаційні особливості, певні законо-мірності та тенденції наголошування, які загалом і створюють цілісну систему» [2, с. 10].

Для гідронімів на м'яку приголосну фонему виокремлено такі акцентні парадигми:

1) переважна більшість українських власних назв водних об'єктів репрезентована у всіх відмінкових формах із наголошеною основою (у називному відмінку - Бабинець, у родовому відмінку - Бабинц-я, у давальному відмінку - Бабинц-ю, Бабинц-еві, у знахідному відмінку - Бабинець, в орудному відмінку - Бабинц-ем, у місцевому відмінку - на, у (в), при Бабинц-і, по Бабинц-ю, у кличному відмінку - Бабинц-ю);

2) іменники з наголошеною флексією, крім називного, знахідного, кличного відмінків однини, у яких наголос на основі (у називному відмінку - Бати, у родовому відмінку - Бака-я, у давальному відмінку - Бака-ю, Бака-єві, у знахідному відмінку - Бати, в орудному відмінку - Бака-єм, у місцевому відмінку - на, у (в), при, по Бака-ї, Бака-ю, у кличному відмінку - Бат-ю). Дослідник В. М. Винницький указує на те, що «в іменниках із наголошеними суфіксами -ай (-яй), -ак (-як), -ан (-ян), -ух (-юх)...у відмінкових формах однини наголос переходить на флексію» [2, с. 19].

До м'якої групи належать також гідроніми на -ар, -ир, у яких наголос з основи переміщується на закінчення в усіх непрямих відмінках однини (у називному відмінку - Бровар, у родовому відмінку - Бровар-я, у давальному відмінку - Бровар-ю, Бровар-еві, у знахідному відмінку - Бровар, в орудному відмінку - Бровар-ем, у місцевому відмінку - на, у (в), при, по Бровар-і, Бровар-ю, у кличному відмінку - Бровар-ю).

Для словозміни гідронімів цієї групи характерні такі морфонологічні чергування:

1) /е/ з нульовою фонемою: Бабинець - Бабинця, Баранець - Баранця, Бобринець - Бобринця, Булатець - Булатцю, Вадень - Вадня, Ватнець - Ватнця, Викрутень - Викрутня, Вишанець - Вишанця, Глибитць - Глибинці, Жабинець - Жабинця, Затінець - Затінця, Іржавець - Іржавця;

2) /о/ з /і/: Чемерховець - Чемерхівця, Якимовець - Якимівця, Ровець - Рівця, Раїковець - Раківця, Пастовень - Пастівня, Осовець - Осівця, Оріховець - Оріхівцю, Отпець - Окіпця, МаковЄць - Маківця, Литовець - Лиіпівця, КатковЄць - КатківцЯ, Калйновець - Калинівця;

3) /і/ з /о/: Супій - Супой, Прогній - Прогной, Постіл - Постола, Маринопіль - Маринополя, Застій - Застою;

4) /і/ з /е/: Стрінь - Стреня, Ремінь - Ременя, Ревінь - Ревеня, Кругіль - Кругеля, Камінь - Каменя, Ірпінь - Ірпеня;

5) /е/ з /і/: СЄЛЄЦЬ - Сільця;

6) /о/ з нульовою фонемою: Переточок - Переточт;

7) нерегулярне чергування /і/ з нульовою фонемою: Вугіль - Вугля.

7) тверда приголосна фонема змінюється на м'яку: Заселець - Засільця, Калйновець - Калйнівця, Круповець - Крупівця, Литовець - Лйпівця, Отпець - Окіпця, ОсовЄць - Осівця, Псістовень - Пастівня, СЄЛЄЦЬ - Сільця;

8) м'яка приголосна фонема змінюється на тверду в давальному та орудному відмінках однини: у називному відмінку - Бабинець, Ватнець, ГребінЄць, у давальному відмінку - Бабинц-еві, Ватнц-еві, Гребінц-Єві, в орудному відмінку - Бабинц-ем, Ватнц-ем, Гребінц-Єм.

Для українських власних назв водних об'єктів ЕПК № 1 (Бабинець) характерні наголошена основа, чергування /е/ з нульовою фонемою в усіх відмінках, крім називного відмінка однини, відбувається чергування м'якої та твердої приголосних фонем у давальному, орудному та місцевому відмінках однини в кінці основи: Бабинець - Бабинцеві, Баранець - Баранцеві, Бобринець - Бобринцеві, Булїітець - Булатцем та ін.

ЕПК № 2 (Бистрець) включає назви БродЄць, ВишанЄць, ВільховЄць, ГлибинЄць, ГлушЄць, Горобець мають наголошене закінчення в однині в усіх відмінках, крім називного та знахідного, характерне чергування /е/ з нульовою фонемою в усіх відмінках, крім називного та знахідного від-мінків однини, м'яка приголосна фонема /ц'/ змінюється на тверду /ц/ у давальному, орудному та місцевому відмінках однини в кінці основи.

До ЕПК № 3 (Дзялинь) входять гідроніми Дзялиінь, Ірдиінь, Ірпінь, Карась, КЄрчень, Король, Колодись, Колодязь, Котіль, Лебідь, у яких постійно наголошена основа, відбувається чергування м'якої та твердої приголосних фонем /д'/-/д/, /дз`/-/дз/, /з'/-/з/, /л'/-/л/, /н'/-/н/, /с'/-/с/, /т'/-/т/, /ц'/-/ц/ у давальному, орудному та місцевому відмінках однини в кінці основи: Дзялиінь - Дзялтеві, Дзялтем, на, у (в), при, по Дзялтеві; Ірдть-Ірдтеві-Ірд^нем- на, у (в), при, по Ірдїіневі; Колодись - Колодисеві - Колодисем - на, у (в), при, по Колодисеві; Колодязь - Колодязеві - Колодязем - на, у (в), при, по Колодязеві. Наприклад: Зі своїми козаками розмістився на території між р. Ірпінем і Дніпром, яка входила до складу Київського полку (І. Підкова, Р. Шуст). В воїво- детві Київському, серед гір, над річкою Ірдинем, через що називавсь і Межигірським Ірдинським (за ред. М. Грушевського).

Назви ЕПК № 4 (Баглуй) Бакїій, Барабой, Брезой, Бритай, Бугай, БурлЄй, Вазлуй, Гай, Глей та інші на -й мають наголошене закінчення, крім називного та знахідного відмінків. Характеризуються відмінною від попередніх ЕПК графічною презентацією закінчень у родовому, давальному, орудному, місцевому, кличному відмінках (у називному відмінку - Баглуй, у родовому відмінку - Баглу-я, у давальному відмінку - Баглу-ю, Баглу-єві, в орудному відмінку - Баглу-єм, у місцевому відмінку - на, у (в), при, по Баглу-ї, Баглу-ю, у кличному відмінку - Баглу-ю).

Назви ЕПК № 5 (Дереглуй) Задунаїй, Замглай, Ірклій, Перемий, Прогній, СаваклЄй, Стрий, Супій, Удай та інші на -й мають постійно наголошену основу. Характеризуються відмінною від попередніх ЕПК графічною презентацією закінчень у родовому, давальному, орудному, місцевому, кличному відмінках (у називному відмінку - Задуніїй, у родовому відмінку - Задунаї-ю, у давальному відмінку - Задунїі-ю, Задунаї-єві, в орудному відмінку - Задунаї-єм, у місцевому відмінку - на, у (в), при, по Задунїі-ї, Задунїі-ю, у кличному відмінку - Задунаї-ю). Наприклад: Кожна показує певний відрізок київсько-брацлав- сько-новоросійського кордону: від гирла Тясмину до впадіння в нього Ірклію, по Ірклію, від його верхів'я по суходолу до Бовтишки (притоки Тяс- мину), по верхів'ю Бовтишки, знову по суходолу до гирла Турії, від нього по Великій Висі до впадіння її в Синюху (М. Крикун).

ЕПК № 6 (Липовець) у своєму складі має українські власні назви водних об'єктів на -овець після постійно твердих приголосних фонем, Отпець, Оріховець, Рїіковець, Чемерхс>вець, Ятмовець та інші, у яких наголошена основа в однині, відбувається чергування голосних /о/ з /і/, /е/ з нульовою фонемою в усіх відмінках, крім називного і знахідного відмінків однини, а також засвідчена зміна м'якої приголосної фонеми /ц'/ на тверду /ц/ у давальному, орудному, місцевому відмінках однини в кінці основи.

У гідронімах на -овець після постійно твердих приголосних фонем ЕПК № 7 (Катковець)

Маковець та інших, наголошене закінчення, крім називного та знахідного відмінків однини, наявні чергування голосних /о/ з /і/, е/ з нульовою фонемою (у суфіксі -ець) у всіх відмінках, крім називного і знахідного відмінків однини, альтернація м'якої та твердої приголосної фонем /ц'/-/ц/ у давальному, орудному, місцевому відмінках однини в кінці основи.

ЕПК № 8 (Калиновець) у своєму складі має гідроніми на -овець після приголосних, що утво-рюють пари твердих/м'яких фонем, Калиновець та інші, у яких наголошена основа в однині, відбувається чергування голосних /о/ з /і/, що супроводжує внутрішнє чергування тверда/м'яка приголосна фонема /д/-/д'/, /з/-/з'/, /л/-/л'/, /н/-/ н'/, /р/-/р'/, /с/-/с'/, /т/-/т'/, е/ з нульовою фонемою (у суфіксі -ець) у всіх відмінках, крім називного і знахідного відмінків однини, а також засвідчено альтернація м'якої та твердої приголосної фонем /ц'/-/ц/ у давальному, орудному, місцевому відмінках однини в кінці основи.

Назви ЕПК № 9 (Осовець) РовЄць мають постійно наголошене закінчення, крім називного та знахідного відмінків однини, чергування голосних /о/ з /і/, що супроводжує внутрішнє чергування тверда/м'яка приголосна фонема /д/-/д'/, /з/- /з'/, /л/-/л'/, /н/-/н'/, /р/-/р'/, /с/-/с'/, /т/-/т'/, е/ з нульовою фонемою (у суфіксі -ець) у всіх відмінках, крім називного і знахідного відмінків однини, також відбувається зміна кінцевої м'якої приголосної фонеми основи /ц'/ на тверду /ц/ у давальному, орудному, місцевому відмінках однини в кінці основи.

До ЕПК № 10 (Ірпінь) увіходять гідроніми Камінь, Кругіль, Ревінь, РЄмінь, які мають наголошену основу в однині, чергування голосних /і/ з /е/ в усіх формах, крім називного відмінка однини, чергування м'якої та твердої приголосних фонем /л'/-/л/, /н'/-/н/ у давальному, орудному, місцевому відмінках однини в кінцевому сегменті основи. Наприклад: Прямо перед ними, за річковою долиною, лежало село Мос- тище, тулячись до вузенької річечки Трубище, що впадала в Ірпінь (В. Кулаковський, П. Сиченко). Над Ірпінем цвіло серпневе, в повному буянні зірок небо (В. Дрозд).

У назві ЕПК № 11 (Скорінь) наголошена основа в однині, відбувається чергування голосних /і/ з /е/, що супроводжується внутрішнім чергуванням м'якої та твердої приголосних фонем /р'/-/р/ у всіх формах, крім називного відмінка однини, засвідчена також зміна м'якої та твердої кінцевих приголосних фонем /н'/-/н/ у давальному, орудному, місцевому відмінках однини в кінцевому сегменті основи.

У назві ЕПК № 12 (Переточок) постійно наголошене закінчення, крім називного та знахідного відмінків однини, наявне чергування голосної фонеми /о/ з нульовою фонемою в усіх формах, крім називного відмінка однини.

ЕПК № 13 (Маринопіль) (одна назва) має постійно наголошену основу в однині, чергування голосних /і/ з /о/ в усіх формах, крім називного відмінка однини, чергування м'якої та твердої приголосних фонем /л'/-/л/ у давальному, орудному, місцевому відмінку однини в кінцевому сегменті основи.

ЕПК № 14 (Постіл) (одна назва) має постійно наголошену основу в однині, чергування голосних /і/ з /о/ в усіх формах, крім називного відмінка однини, чергування м'якої та твердої приголосних фонем /н'/-/н/, /т'/-/т/ у давальному, орудному, місцевому відмінках однини в кінці основи.

ЕПК № 15 (Вугіль) презентований 1 гідронімом, у якому наголошена основа в однині, наявні нерегулярне чергування /і/ з нульовою фонемою, чергування м'якої та твердої приголосних фонем /л'/-/л/ у давальному, орудному, місцевому відмінку однини в кінці основи.

Для назви на -й ЕПК № 16 (Застій) Прогній характерна наголошена основа в однині, чергування голосних /і/ з /о/, яке супроводжує чергування м'якої приголосної фонеми /т'/, /н'/ з твердою /т/, /н/ у всіх формах, крім називного відмінка однини, також характеризується відмінною графічною презентацією закінчень у родовому, давальному, орудному, місцевому, кличному відмінках однини.

Для назви на -й ЕПК № 17 (Супій) характерна наголошена основа в однині, чергування голосних /і/ з /о/ у всіх формах, крім називного відмінка однини, також характеризується відмінною графічною презентацією закінчень у родовому, давальному, орудному, місцевому, кличному відмінках однини.

До ЕПК № 18 (Бровар) Косар увіходять 2 гідроніми на -ар та 1 на -ир Пузир (ці суфікси наголошені в називному, знахідному та кличному відмінках однини, в інших формах однини наголос переміщений на закінчення). Відбувається чергування твердої приголосної фонеми /р/ з м'якою /р'/ у всіх відмінках, крім називного та знахідного відмінків однини.

Отже, гідроніми, що змінюються за зразком іменників чоловічого роду другої відміни м'якої групи поділено на 18 ЕПК з урахуванням впливу словотворчого суфікса чи фіналі основи, наголошування, однотипності системи відмінкових закінчень, різного графічного вираження закінчень, морфонологічних чергувань голосних і приголосних фонем.

З погляду акцентуації наголошену основу у формі однини мають: ЕПК № 1 (Бабинець), ЕПК № 3 (Дзялинь), ЕПК № 5 (Дереглуй), ЕПК № 6 (Липовець), ЕПК № 8 (Калиновець), ЕПК № 10 (Ірпінь), ЕПК № 11 (Скорінь), ЕПК № 13 (Маринопіль), ЕПК № 14 (Постіл), ЕПК № 15 (Вугіль), ЕПК № 16 (Застій), ЕПК № 17 (Супій) ; наголошена флексія в однині в усіх відмінках, крім називного та знахідного: ЕПК № 2 (БистрЄць), ЕПК № 4 (Баглуй), ЕПК № 7 (КатковЄць), ЕПК № 9 (ОсовЄць), ЕПК № 12 (Переточок); суфікси наголошені в називному, знахідному та кличному відмінках однини, в інших формах однини наголос переміщений на закінчення: ЕПК № 18 (Бровар).

Відбуваються такі морфонологічні чергування голосних фонем: /е/ з нульовою: ЕПК № 1 (Бабинець), ЕПК № 2 (Бистрець), ЕПК № 6 (Липовець), ЕПК № 7 (Катковець), ЕПК № 8 (Калиновець), ЕПК № 9 (ОсовЄць); /і/ з /о/: ЕПК № 13 (Маринопіль), ЕПК № 14 (Постіл), ЕПК № 16 (Застій), ЕПК № 17 (Супій); /о/ з /і/: ЕПК № 6 (Липовець), ЕПК № 7 (Катковець), ЕПК № 8 (Калиновець), ЕПК № 9 (ОсовЄць); /і/ з /е/: ЕПК № 10 (Ірпінь), ЕПК № 11 (Скорінь); /о/ з нульовою фонемою: ЕПК № 12 (Переточок); нерегулярне чергування /і/ з нульовою фонемою: ЕПК № 15 (Вугшь). Чергування твердої приголосної фонеми з м'якою чи навпаки зафіксоване в таких ПК № 1 (Бабинець), ЕПК №2 (БистрЄць), ЕПК № 3 (Дзялинь), ЕПК № 6 (Липовець), ЕПК № 7 (КатковЄць), ЕПК № 8 (Калиновець), ЕПК № 9 (ОсовЄць), ЕПК № 10 (Ірпінь), ЕПК № 11 (Скорінь), ЕПК № 13 (Маринопіль), ЕПК № 14 (Постіл), ЕПК № 15 (Вугіль), ЕПК № 16 (Застій), ЕПК № 18 (Бровар).

Умовні скорочення:

ГС - Гідрографічний словник (водойми України). Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. Київ, ІРПІНЬ : ВТФ «Перун», 2005. С. 1713-1715.

Кривульченко - Кривульченко А.І. Водні об'єкти Кіровоградської області. Частина І. Словник водних об'єктів. Частина ІІ. Атлас гідрографічної мережі. Класифікатор водотоків. Водосховища : монографія. Кіровоград : Імекс-ЛТД, 2011. 356 с.

СМУ - Словник мікрогідронімів України. Волинь, Житомирщина, Запоріжжя, Київщина, Кіровоград- щина, Полтавщина, Черкащина / ред., передмова О. П. Карпенко; уклад. І. М. Железняк, В. В. Лучик, Т І. Поляруш, О. С. Стрижак, В. П. Шульгач. Київ : Обереги, 2004. 448 с.

Список літератури:

1. Бевзенко С. П. Історична морфологія української мови (Нариси із словозміни та словотвору). Ужгород : Закарпатське обл. вид-во, 1960. 416 с.

2. Винницький В. М. Наголос у сучасній українській мові. Київ : Рад. школа, 1984. 158 с.

3. Граматичний словник української літературної мови. Словозміна : Близько 140 000 слів / відп. ред. Н. Ф. Клименко. Київ : Видавничий дім Дмитра Бураго, 2011. 760 с.

4. Ковтюх С. Л., Кашталян О. М. Словозмінна парадигматика українських прізвищ : монографія. Кіровоград : ПОЛІМЕД-Сервіс, 2012. 258 с.

5. Матвіяс І. Г Іменник в українській мові. Київ : Рад. школа, 1974. 184 с.

6. Муромцев І. В. Словотворчі типи гідронімів (басейн. Сіверського Дінця) : навчальний посібник. Київ : Наукова думка, 1966. 104 с.

7. Український правопис / Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні НАН України; Інститут української мови НАН України. Київ. : Наукова думка, 2019. 288 с.

8. Франко З. Т Граматична будова українських гідронімів : монографія. Київ : Наукова думка, 1979. 184 с.

Размещено на Allbest.ru