Паремії в покутських говірках (на матеріалі говірок сіл Стецева і Стецівка Коломийського району Івано-Франківської області, Україна)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Паремії в покутських говірках (на матеріалі говірок сіл Стецева і Стецівка Коломийського району Івано-Франківської області, Україна)

Личук Світлана Василівна

кандидат філологічних наук, доцент, кафедра мовознавства, Івано-Франківський національний медичний університет, м. Івано-Франківськ

Анотація

У статті подано різноманітні народні паремії (семантично пов'язані сполучення слів), які широко вживаються у мовленні мешканців покутських говірок сіл Стецева та Стецівка Снятинської об'єднаної територіальної громади Коломийського району Івано-Франківської області, Україна.

Останнім часом активізувалися діалектні дослідження окремих регіонів України. Актуальність роботи полягає у тому, що в ній уперше репрезентовано зібраний фактичний матеріал і зроблена перша спроба проаналізувати його з погляду семантики. Водночас на прикладах показати, як паремії функціонують у живому мовленні репрезентантів. Предметом нашого дослідження є паремія, як об'єкт лінгвістичного опрацювання - один із засобів пізнання системи мови; лексична, граматична та стилістична характеристика стійких зворотів в діалектній мові мешканців покутських говірок. Методологія дослідження передбачає використання таких загальнонаукових методів: системного, систематизації, описового, стилістичного дослідження паремій, зокрема семантичного, тематичного і структурного методів.

Мета дослідження - продемонструвати принципи обробки та аналізу зібраного в польових умовах нового діалектного матеріалу. Особливу увагу приділено лексикографічному вивченню специфічної загальновживаної лексики, що базується на власних назвах, науковому осмисленню досліджуваного сегмента діалектної лексики в окремому регіоні України. Тут представлено результати дослідження фактичного матеріалу, зокрема подано фрагмент словника паремій (понад 150 назв) з аналізом різних груп на семантичному рівні. Паремії, що містять власні назви, систематизовано у три групи: 1. паремії, пов'язані з іменем Господа Бога (125 номінацій), 2. паремії, пов'язані з церквою, священнослужителями, побожністю, святами (22 вирази), 3. паремії, які виражають запевнення, божіння (4назви).

Ключові слова: паремія, специфічна лексика, класифікація, діалект, семантична група.

Abstract

Lychuk Svitlana Vasylivna Candidate of Philological Sciences, Associate Professor of the Department of Linguistics, Ivano-Frankivsk National Medical University, Ivano-Frankivsk

PAREMIA IN POKUT DIALECTS (On the material of the dialects of the villages of Stetseva and Stetsivka, Kolomyya district, Ivano-Frankivsk region, Ukraine)

The article presents various folk paremies (semantically related combinations of words). That are widely used in the speech of residents of the Pokut dialects of the villages of Stetseva and Stetsivka of the Snyatyn united territorial community of the Kolomyy district of the Ivano- Frankivsk region, Ukraine.

Recently, dialect studies of certain regions of Ukraine have been intensified. The relevance of the work lies in the fact that it represents for the first time the collected actual material and made the first attempt to analyze it from the point of view of semantics. At the same time, use examples to show how paremias function in the live speech of representatives. The subject of our research is paremia, as an object of linguistic processing - one of the means of learning the language system; lexical, grammatical and stylistic characteristics of persistent turns in the dialect language of the inhabitants of the Pokut dialects. The research methodology involves the use of the following general scientific methods: systematic, systematization, descriptive, stylistic research of paremias, in particular semantic, thematic and structural methods.

The purpose of the study is to demonstrate the principles of processing and analysis of new dialect material collected in the field. Special attention is paid to the lexicographic study of specific common vocabulary based on proper names, scientific understanding of the studied segment of dialect vocabulary in a separate region of Ukraine. The results of the research of the actual material are presented here, in particular, a fragment of the dictionary of paremias (more than 150 names) is presented with the analysis of different groups at the semantic level. Paremias containing proper names are systematized into three groups: 1. paremias associated with the name of God (125 nominations), 2. paremias associated with the church, priests, piety, holidays (22 expressions), 3. paremias, which express assurance, godliness (4 names). паремії покутські говірки коломия

Keywords: paremia, specific vocabulary, classification, dialect, semantic group.

Постановка проблеми

Вивчення будь-якої мови тісно пов'язане з її культурою. Вагоме значення у вивченні української мови мають словосполучення, які сприймаються як єдине ціле, зокрема й діалектні. Через носія мови вони передають особливості національної культури, своєрідність історії та традиційний спосіб життя її народу. Збагачення мови здійснюється саме одиницями, семантично пов'язаними сполученнями слів, які образно виражають суть мовних явищ, відбивають національний характер та передають неповторний колорит. Вони сприяють збагаченню словникового запасу. Основним джерелом виникнення таких виразів є повсякденне життя та повсякденна діяльність людей.

Мета нашої статті полягає в системному описі стилістичних ресурсів власне народних паремій, до складу яких входять власні назви, в більшості релігійні і ті, які пов'язані з народною обрядовістю, зокрема святами, засвідчених у говірках сіл Стецева і Стецівка (одна сільська рада), що належать тепер до Снятинської територіальної громади Коломийського району Івано-Франківської області [1], раніше до Снятинського району, Прикарпаття (Івано-Франківська область), етнографічного району Покуття [2, С. 516, 553-562].

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Питання класифікації паремій ще остаточно не розв'язане, хоч здійснено низку теоретичних друкованих публікацій: Татлін C. [3], Цимбалюк Ю. [4], Ковальская Н. [5], Лесюк М. [6], Коцюба З. [7], Космеда Т., Осіпова Т. [8], Колоїз Ж. [9], Дубравська З. [10], Мороз Т. [11] та інші. Вивчення паремій вчені розглядають під різними кутами зору: їх внутрішнього змісту, тобто етимології, історичного аспекту, еволюції форми і змісту, поділу на тематичні групи, семантики, жанрових різновидів тощо. Теоретичний аспект паремій детально описаний у статті Н. Ковальскої [5].

Важливим також є питання композиції виразів. Не достатньо вивчені паремії з погляду варіативності, тобто зміна значення на різних ареалах України. Не менш важливим є питання запозичення з інших мов, полісемія, утворення тематичних груп і т. п.

Виклад основного матеріалу

В сучасній українській фольклористиці виділяють кілька найпоширеніших принципів класифікації паремій: алфавітний, історико-тематичний, тематичний, структурний і опорно-стрижневий.

Алфавітний принцип укладання словників є найпростіший, однак при ньому руйнуються мікро- і макрополя. Таким чином близькі за змістом паремії розміщені у різних частинах номенклатури.

Історико-тематичний принцип є застарілим і неефективним у тому плані, що поділ на теми відбувається не за історичним принципом, а за суспільно-ідеологічним.

Тематичний принцип класифікації почали використовувати ще в ХІХст. Вперше за цією класифікацію була видана праця "Українські прислів'я, приказки і таке інше" [12]. Згідно з цією класифікацією систематизація відбувалася за темами, що дає змогу скласти уявлення про те чи інше явище життя тощо. Проте і цей принцип має недоліки, оскільки вирази групуються за якоюсь одною ознакою, а багатозначність ряду вимагає розгляду в різних тематичних аспектах. Серед паремій є такі, що не належать до жодної із груп, тому їх подають у групу "Різні". Так само існують паремії, які можна віднести до різних тематичних груп. Через це ускладнюється користування такого типу виданнями.

Структурний принцип паремій передбачає поділ сталих виразів за відповідними моделями-формулами, наприклад, причинно-наслідкові (По Пеит\рі - та й (вар. ти й) по теип\лі, Хто \рано вста\я, \тому Бог да\я), заперечні (Неи т\реба \путати г\рішнеи зс п\равеидним, Най теи\бе Бог бо\рони (вар. бо\ронит)!) тощо.

За опорно-стрижневим принципом формуються паремійні гнізда, де ключову роль грає стрижневе слово. Відповідно до нього перелічуються усі його варіанти чи висловлювання. На такий принцип класифікації паремій опирався І. Франко у праці "Галицько-руські народні приповідки" [13]. Ця класифікація є найбільш зручна, обґрунтована і має практичне застосування у працях сучасних дослідників.

Фрагмент тематичних груп паремій говірок Стецеви і Стецівки.

Паремії, пов'язані з іменем Господа Бога.

Говірки сіл Стецева і Стецівка належать до західноукраїнського (покутсько-буковинського) говору. Село Стецівка підпорядковане Стецівській сільській раді. Паремії, що побутують на цих теренах, різноманітні за тематикою. Вони відбивають життєвий досвід людини. У ролі ключових слів тут можуть бути назви різних реалій, які впливають на людину, і від яких меншою чи більшою мірою залежить людина. Об'єктом нашої розвідки є паремії, пов'язані з іменем Господа Бога, які часто вживаються у мовленні жителів говірок сіл Стецева і Стецівка. Вони представлені словами та різноманітними словосполученнями, які складаються з двох і більше слів, утворюючи семантичну цілість і виступають у мовленні як готові словесні моделі. Однак, потрібно зазначити, що не кожна людина однаково володіє цими фразами, оскільки це залежить від освіти мовця, комунікації, сприйняття почутого чи прочитаного, здатності запам'ятовувати та передавати оригінальні вислови, відтворюючи їх у своєму живому спілкуванні. Проте уміння використовувати усталені вирази не завжди залежить від освіченості людини хоча б тому, що всі зафіксовані паремії, які подаємо у цій статті, записані переважно від людей старшого покоління, які часто мали лише початкову освіту, були малограмотними.

Покутяни - віруючий і побожний народ, тому дуже часто в мовленні корінних жителів досліджуваних говірок можна почути сталі вирази, звороти про Господа Бога, Ісуса Христа, Матір Божу, різних святих.

Як і в будь-якому іншому українському селі стецівчани у переважній більшості знають один одного, тому обов'язково вітаються. Виховання та ввічливість не дозволяють пройти незнайому людину і не привітатися. Разом із традиційними літературними вітаннями тут побутують діалектні форми: наприклад, повна назва привітання християнина С\лава І\сусу Хрис\ту!, частіше можна почути скорочений варіант С\лава Йсу Хрис\ту! і найчастіше - просту форму Славайсу!. Традиційно відповідають: С\лава на\віки (вар. на\вікі) \Богу сві\тому! або коротша форма Слава на\віки (вар. на\вікі) \Богу!, або інколи просто Слава на\віки (вар. на\вікі!).

Залежно від календарних свят змінювалися і привітання. Так, Різдво і Великдень - найбільші релігійні свята в Україні. За календарем новий рік починається великим християнським святом народження Ісусі. На Різдво Христове вітаються Хрис\тос ся рож\дає!, Хрис\тос рож\дається!, Хрис\тос наро\дився! (люди, що спілкуються літературною мовою) і відповідно діалектні форми Хрис\тос си рож\дає!, Хрис\тос рож\даєси!, Хрис\тос наро\дивси! (постфікс -си замість -ся - діалектна особливість зазначених говірок, може вживатися як в препозиції, так і в постпозиції). Форми відповіді: Сла\вімо Хрис\та! Сла\вімо Йо\го (вар. Йго)! або Сла\вітеи Йо\го (вар. Йго)! На друге велике релігійне свято, Великдень, вітання звучить Хрис\тос воск\рес! У відповідь: Во\істину воск\рес! Во\істино воск\рес! (варіант прислівника істинно).

Під час хатньої, господарської, польової чи будь-якої іншої роботи перехожий традиційне привітання змінює на таке: \Божеи помо\гає (вар. помо\гаї) то\бі (Вам)! або коротше \Божеи помо\гає (вар. помо\гаї)! Варіанти відповіді: \Ґєкую (вар. \дєкую), най Бог то\бі (Вам) помо\гає (вар. помо\гаї)! \Ґєкую (вар. \дєкую), най Бог і то\бі (Вам) помо\гає (вар. помо\гаї)!, коротше Най то\бі (Вам) Бог помо\гає (вар. помо\гаї)! Най Бог і то\бі (Вам) помо\гає (вар. помо\гаї)! Дєку\вать!, вар. Ґєку\вать! (рідко використовується невластива говіркам Стецеви і Стецівки форма інфінітива в скороченій, усіченій формі на -ть із наголосом на останньому складі, тобто \дякувати). М. Лесюк слушно зауважує, що в Галичині не вживаються інфінітиви в скороченій, усіченій формі на -ть. Це, мабуть, єдиний випадок уживання такої інфінітивної форми в західноукраїнських говірках [6, C. 159].

Кожного дня ми звертаємося до Бога у своїх молитвах, коли просимо про щось, особливо, коли починаємо важливу для нас роботу. Тоді ми звертаємося до Бога такими словами, перехрестившись: Помо\жи, \Господи!, \Господи, помо\жи! або рідше З \Богом! Якщо поруч хтось чує ваше звертання, то відповідає: Най то\бі (Вам) Бог помо\гає (вар. помо\гаї)! \Божеи по\можи! З Бо\жов по\мочеив (вар. по\мочьов) всьо з\робиси!

Проводжаючи когось у дорогу, особливо далеку, батьки, рідні, близькі перехрестять і обов'язково скажуть: З \Богом! Щас\ливо (вар. щіс\ливо)! Щас\ливої (вар. щіс\ливої) до\роги! Беиреи\жи теи\бе, \синку (\доню тощо), Бог! Беиреи\женого Бог беиреи\же!

Серед мешканців і старшого, і молодшого покоління поширені прислів'я: Беиз \Бога - ні до по\рога! (наприклад, Вод\но ми\ні \мама ка\зала: "Ди\тино, шо би ти ниро\била, пам'ї\тай, шо беиз \Бога - ні до по\рога! Мо\литва м\аї \бути з\ранку і в\вечір. Бог \віслухаї і по\можи.), Як три\вога, то до \Бога! (наприклад, Ко\ли у нас всьо \добри, то ми забу\ваїмо про \Бога, а як бі\да, то \б'ямо на с\полох. То\го й \кажут ста\рі \люди: Як три\вога, то до \Бога!).

Розповсюджені й інші сталі словесні вирази зі стрижневим словом

Бог.

А Бог йо\го (вар. ї\го, йго) з\нає (вар. з\наї)! - вираження сумніву в чомусь (А Бог \його (вар. ї\го, йго) з\нає (вар. з\наї), ко\ли та вій\на скінь\чицци?!);

А \Бошка йо\го (вар. ї\го, йго) з\нає (вар. з\наї)! - те саме, що А Бог йо\го (вар. ї\го, йго) з\нає (вар. з\наї)! Тільки жін. рід (А \Бошка йо\го (вар. ї\го, йго) з\нає (вар. з\наї), хто там \винин. Чу\жа сі\м'я - \темний ліс.);

Бог з\нає (вар. з\наї!) - те саме, що А Бог йо\го (вар. ї\го, йго) з\нає (вар. з\наї)! (О\дин Бог з\нає (вар. з\наї!), \кілько лю\дині \жити!);

Бе11ре11\женого Бог 6еиреи\же - як застереження, побажання вести себе обережно, спокійно, берегти себе (Ди\виси, \сину, як \їдиш за ру\лем, бо то \різні \їдут по до\розі. Усту\пи до\рогу, \навіть як\шо ти \їдеиш по п\равилах, чирис \то шо беиреи\женого Бог беиреи\же.);

\Бійси \Бога!, вар. \Бісси \Бога! - не робити нікому кривди (\Бійси \Бога, чоло\вічи, \нащо ди\тину бЯш?);

Бог 6и теи\6е (йо\го (вар. ї\го, йго), ї, Вас, їх) нагоро\див! - похвала людині за її добрий учинок (Бог би Вас нагоро\див за добро\ту і \помічьу бисп\латному ліку\ванні чоло\віка.);

Бог 6и теи\6е пока\рав! - накликання кари Божої на кого-небудь (Бог би теибе пока\рав за т\воїз\биткі. Як ни \можиш зро\бити \добри, то і ниро\би ні\кому зле);

Бог \6уком ні\кого ни 6'я! - рано чи пізно прийдеться відповідати за свої вчинки (Бог \буком ні\кого ни б'я. На всьо свій чєс. Рос\плата обов'їс\ково \буди, лиш т\рохі піз\ніщє.);

Бог з \Вами! - гаразд, хай так буде; вислів у тому разі, коли справу не вдається вирішити (Бог з \Вами! Ни прийш\ли, то й ни прийш\ли. Другий рас к\ликати ни \будим на вісі\лє.);

Бог меи\ні, Бог то\6і - розійтися добром (То\бі про\дати, меи\ні ку\пити. Богмеи\ні, Бог то\бі. Погоди\моси, а\би \було о\бом \добри.);

\Богу \дєкувати! - як схвалення, вдячність за здійснення чогось бажаного (\Богу \дєкувати, шо Ви вже \дома. А то ми всі пеиреижи\вали за Вас!);

\Богу \ґєкувати! (вар.) - те саме, що \Богу \дєкувати!

Бо\дай (тобто Бог дай) ти\6е (йо\го (вар. ї\го, йго), ї, Вас, їх) \качька \копнула! - клятьба, в якій є усічена форма лексеми Бог, хоча в лексикалізованому словосполученні Бодай рідко хто її вбачає. Сумнівним є те, що бажання наслати на когось біду за допомогою Бога, є правильним, мабуть, і що Бог виконує такі бажання (Бо\дай (Бог дай) ти\бе \качька \копнула, йак ти ми\не на\пудив.);

Дай \Божеи! - прощання (Дай \Божеи, Ма\рійо! Прихо\ди \завтра до \менеи по\сидіти (вар. по\сиґіти).);

Дай Божеи здо\ров'є (вар. здоров'ї, здоров'єчько, здо\ров'їчько)! - те саме, що Дай \Божеи й Вам! (Дай Божеи здо\ров'є (вар. здо\ров'ї, здо\ров'єчько, здо\ров'їчько)! Прихо\діт (вар. прихо\ґіт) у неи\ділю (вар. неи\ґілю) до нас на поп\равини. (тобто 'гощення, гостина').

Під час циклу різдвяних свят цією фразою закінчується будь-яка колядка. Це є таке своєрідне коротке віншування для господарів: Дай Боже11 здо\ров'я (вар. здо\ровля), \щєстя (\щєськя), шо6 \нарік дочи\кали (вар. дочі\кали) к\ращих (вар. к\ращєх), виси\ліщих (вар. виси\ліщєх) свєт! - (Дай Божеи! акцентуація на слово 'дай', а слово 'Боже' виступає як енклітик). У Стецеві і Стецівці збереглася давня колядка "Ой там на збродах ...", у якій після кожної строфи є приспів: Ой \дай Бо-\жи-и-и, на пириво\дах! У цьому самому вигуку - Дай \Божеи! слово 'дай' виступає як проклітик. Його вживають за столом, коли розпивають будь-які спиртні напої. Найпопулярніший старий тост у досліджуваних говірках є Дай \Божеи! Дай Доже11, \гості (вар. \гоські)! Дай \Божеи, сам п'ю і Вас зап\росюю! Це давня традиція запрошувати випити. За сучасними традиціями люди проголошують різні тости.

Жити по-\Божому - бути богобоязливим, покірним, дотримуватися Божих заповідей (Т\реба \жити по-\Божому. Тир\піти о\дин \одному і про\щати (вар. про\щєти) о\дин \одному.);

Взи\вати до \Бога - просити Бога (Шод\нини взи\ваю до \Бога про леих\ку смерть (вар. смеркь), шоб ни \мучітиси.);

Дух сьві\тий зс то\бов! - заспокійлива фраза, коли хтось перелякається, чимось стривожений (Грім гри\мит, б\лискає (вар. б\лискаї), \дужеи ст\рашно. А ти ни \бійси, дух сьві\тий зс то\бов.);

Зло\вити \Бога за \бороду - бути гоноровим, задаватися - про самовпевнену, гонорову, хвалькувату людину (Ти \думаїш, як\шо ку\пив доро\гу ма\шину, то зло\вив \Бога за \бороду?);

І\ди з \Богом! - бажати доброї дороги, під божою опікою. (Бу\вай здо\ровий. І\ди з \Богом!);

Най теи\бе Бог бо\рони (вар. бо\ронит)! - 1. Не дай Боже!

(Ні\кому ни розс\казуй, де г\роші сто\є. Най теи\бе Бог бо\рони (вар. бо\ронит)!), 2. Хай тебе Бог береже! (Най теи\бе Бог бо\рони (вар. бо\ронит)! Вир\тайси жи\вий, \сину!);

Най Бог \милує (вар. \милуї)! - 1. Хай обминає біда. (Най Бог \милує (вар. \милуї) та\кої с\лабости! (тобто 'хвороби')), 2. Краще, щоб такого не було. (Най Бог \милує (вар. \милуї) та\кого \зєтя (вар. \зєкя) \мати.);

На \кого Бог, на \того й \люди - якщо комусь у чомусь не щастить (Та\ка \файна \дівка (вар. \ґівка), роу\зумна, бо\гачька, а від\датиси (тобто 'вийти заміж') ни \можи. На \кого Бог, на \того й \люди.);

\На тобі, \Божеи, шо меи\ні неи \гожеи - про нещиру, скупу людину (Я хоть \бідна, \али ни потреи\бую т\воїх катра\нів (тобто 'одягу'). \На тобі, \Божеи, шо меи\ні неи \гожеи.);

Неи \дай Божеи! Неи дай \Божеи! - про відвернення чогось поганого (Неи \дай Божеи (Неи дай \Божеи) ти зава\гітнієш (вар. зава\гтніїш). Тогди тато нас обох уб'я). У цьому вислові слово 'Божеи ' вживається як енклітик та проклітик;

Прос\ти |Господи! або Прос\ти меи\не (його (вар. ї\го, йго), ї, нас, їх) \Господи! - звертання до Бога в щирій молитві, чим демонструється повна покора і каяття (Прос\ти \Господи \мої грі\хи і по\милуй меи \ не);

Прос\тибі! або рідше Прос\тибіг! - спасибі, дякую (- Я при\несла Вам, \вуйцю, по\ману за \діда. - Прос\тибі! Най \буди п\рости!). Цей вислів вживається, коли дають подарунки на пошану пам'яті про померлого, і означає подяку. У цьому вислові вжита форма із закономірною зміною /о/ на /і/ в слові Бог, що спостерігаємо як у галицькому, так і в східноукраїнському мовленні: Простибі, Спасибі (із редукцією кінцевого приголосного /г/), замість очікуваної конструкції з кличним відмінком Простибоже, Спасибоже. У західних українських говорах є ще вислів Бігме (див про це далі), у якому слово Бог також має фонетичну форму Біг. Інколи у мовленні покутян використовується калька з російської при звертанні до Бога, де замість кличного відмінка побутує називний відмінок, наприклад: Дай Бог замість Дай Боже (Дай Бог, всьо будеи добре11!) тощо;

С\лава \Богу! - те саме, що \Богу \дєкувати! (С\лава \Богу ти веир\нувси жи\вий і здо\ровий!);

Хто \рано вста\я, \тому Бог да\я - хто не ледарює, зранку береться до праці, той досягає успіхів у житті (У \вислові ”Хто \рано вста\я, \тому Бог да\я” є \.мудрість і жи\тєйский \досвід укра\їнского на\роду.);

Ца ди\тина поцу\лована \Богом - обдарована дитина (Так спі\вати ни \кождий [можи. Ца ди\тина поцу\лована \Богом!);

І\кас (тобто 'якась') \кара \Божа на \менеи (\тебеи, \него, \неї, нас, вас, них) - коли на людину постійно спадають якісь прикрі речі, зло, нещастя, трагедії (Ма\ріка за рік у\же два \рази уло\мила \руку і раз \ногу. І\кас \кара \Божа на \неї.);

Як Бог даст! - не відомо, як буде (- Ви при\їдеитеи у сеи\ло на віхід\ні? - Як Бог даст!). Тут висловлюється повага у відношенні до Божої волі. Віруюча людина не може бути зарозумілою, бо знає, що все залежить від Бога.

На всьо \ласка \Божа! - те саме, що Як Бог даст! (Я би хо\тіла (вар. хо\кіла) \борши в\мерти, ніж чоло\вік. На всьо \ласка \Божа!);

Як три\вога, то до \Бога - як дорікання людині, що згадує Бога лише в скрутні, тривожні хвилини (Мо\литиси т\реба \кождий день, а ни лиш то\ди, ко\ли бі\да. То\го к\сьондз (тобто 'священик') на\гадує (вар. на\гадуї), шо \люди почі\нают хо\дити до \церькви, як шос ста\яси: Як три\вога, то до \Бога!);

По три\возі - тай (вар. тий) по \Бозі - як дорікання людині, що забуває Бога, коли минуть скрутні, тривожні хвилини ("По три\возі - тай (вар. тий) по \Бозі" - \кажеи о\тец І\ван. Ко\ли воро\ги відійш\ли (вар. віґійш\ли) з на\селеиного \пункту, \меншеи лю\дий с\тало прихо\дити до\ церькви.);

Як у \Бога за \пазухов - дуже добре, без турбот (Я лиш теи\пер від\чула, як меи\ні неи ста\я чоло\віка. З-за \него \горя неи з\нала, \жила, як у \Бога за \пазухов.).

Т\вої сло\ва та й до \Бога - щоб збулося те, що сказано (-\Ваша Ок\санка \добреи в\чиласи, \муси посту\пити до унівеирси\тету. - Ко\би (тобто 'щоб') т\вої сло\ва та й до \Бога.).

Аналогічно функціонують вигуки-звертання до Ісуса і Марії: І\сусеІ, І\сусику!, І\сусеи \милий!, \Мати \Божа!, \Матінко \Божа!, Ой, \Матінко \Божа!, Боро\ни, \Матінко \Божа!, \Матінко Хрис\това!

Паремії, пов'язані з церквою, священнослужителями, побожністю, святами.

\Аби Бог по\міг \нарік дочі\кати - 1. Одна з формул етикету, яка використовується, коли близькі чи далекі родичі, друзі збираються з певної нагоди і піднімають чарку за зустріч (Гай, дай \Божеи, \аби Бог по\міг нам \нарік дочи\кати (вар. дочі\кати) цеї д\нини, у здо\ров'ї, [мирі і \радости провеис\ти цей рік), 2. Одна з формул етикету, яка використовується, коли колядники на Різдвяні свята віншують господарів (Вінь\чуімо Вас з \щєсьт єм (вар. \щєськєм), здо\ров'єм (вар. здо\ровлєм), \аби Бог по\міг \нарік дочи\кати (вар. дочі\кати) к\ращих (вар. к\ращєх), виси\ліщих (вар. виси\ліщєх) свєт.);

До Пеит\ра - та й (ти й) до теип\ла - народна мудрість стверджує, що до свята Петра (12 липня) дні теплішають, настає справжнє літо (\Цего \року веис\на \була сту\дена (тобто 'холодна'). \Добреи, шо вже йде до Пеит\ра - та й (ти й) до теип\ла.);

Неи все в \сереиду \Петра - про можливість відплати в майбутньому (Пам'їтай, неи все в \сереиду \Петра. Так шо т\реба \думати голо\вов.);

На \кінского \Петра - тобто ніколи (- Ти ко\ли г\роші від\даш? - На \кінского \Петра.);

Ко\ли неи п\рийду до \церькови, там \вічно (вар. все) \паску с\вітє (вар. с\вікє) - про людину, яка ходить до церкви лише на Великдень (Наш \вуйко з Мико\лаїва при\їхає (вар. приї\хаї) до нас на с\вєта. Ми йдемо до \церькви і він [муси. Ко\ли неи п\рийди до \церькови, там \вічно (вар. все) \паску с\вітє (вар. с\вікє));

Неи т\реба \путати горішнє11 зс п\равеидним - пропереплутування фактів, дій тощо (Ми з \татом ка\зали, шо да\мо г\роший вам на \хату, \али неи ка\зали, шо \купимо \хату. Неи т\реба \путати г\рішнеи зс п\равеидним.);

Кро\пити роко\вих - освячувати свяченою водою людей, які приходять раз у рік до церкви лише на Великдень (К\сьондз з\нає (вар. з\наї) і \види, хто \ходи до \церькви шони\ділі (вар. шони\ґілі). - Ста\вайти б\лищє (вар. б\лищі), \зари \буду кро\питироко\вих.);

\Шутка б'я, неи я б'ю, за \тиждеинь Веи\ликдеинь - так вітають люди одне одного на Шуткову (Вербну) неділю, злегка б'ючи шуткою (вербовими гілками) співрозмовника (У \нашій сі\м'ї всі хо\дє до \церькви на веи\ликі с\вєта, лиш од\на \баба взага\лі нє, бо неи \годна, \має (вар. \маї) сла\бі \ноги. На Шутко\ву ни\ґілю ми при\ходимо з \церькви і за з\вичаєм (вар. з\вичаїм) леи\гонько \б'ямо \шутков \бабу по плеи\чю, \кажучи: ”\Шутка б'я, неия б'ю, за \тиждеинь Веи\ликдеинь”!);

Піп два \рази \казанє неи \кажеи - відповідь на перепитування (Шо-шо ти ска\зав? Я неи до\чув. - Т\реба \було с\лухати. Піп два \рази \казанє неи \кажеи.);

Шо по\пови \можна, то дє\кови (вар. ді\кови, ґє\кови, ґі\кови) зась - про заборону чогось комусь, наприклад, дітям і дорослим, керівникам і підлеглим (керівникам можна, підлеглим - ні) (\Нашій на\чалници всьо \можна: і за\пізнюватиси на ро\боту, і \борши йти з ро\боти, і п\ремію со\бі раху\вати, і ба\гато чо\го \иншого. Ми п\робували ї ска\зати од\ного \разу, \алеи з\наїти, шо во\на відпо\віла? - Шо по\пови \можна, то дє\кови (вар. ді\кови, ґє\кови, ґі\кови) зась. \Бірши ми це пи\танє неи підой\мали, бо гро\зиласи звіль\нити з ро\боти.);

В досліджуваних селах Стецева і Стецівка загальновживаною є лексема ксьондз, що походить з пол. мови, пор. ksi^dz 'священик' [14, C. 117-118]. Тут, як і в інших говірках Покуття і Прикарпаття не вживається номен піп. Як бачимо, паремії з номінацією піп в розмовній мові побутує лише в іронічному, саркастичному аспекті. Дружину священика в Стецеві називають попа\дя (вар. попа\ґя, попа\дє). У священничих колах (родинах) у цьому значенні використовується лексема \ їмость, \їмоська, \їмусь, \їмуська.

Сві\того Неи\роби - означає свято святого Нероби, якого не існує (- І\ке со\годни с\вєто, шо ти леи\жиш? - У \менеи все сві\того Неи\роби. Янеи вро\дивси доро\боти.);

Ми\нув Спас - гоу\туй рука\виці про за\пас - народна мудрість стверджує, що після свята Спаса (Медовий Спас - 14 серпня, Яблучний Спас - 19 серпня) настають холодні дні, навіть може бути приморозок (Ой, бі\да з т\войов ж\інков. Ма\ла, ху\да і \вічно замеир\зає (вар. замеир\заї). А теи\пер взага\лі ми\нув Спас - гоу\туй ї рука\виці про за\пас.);

Неи гріх, шо в рот, а гріх, шо з \рота - так виправдовуються і пояснюють ті, хто не дотримується християнського посту в їжі (-Ти, Па\раско, мог\ла би хоть у \сереиду і \п'єтницу \постити. - То неи гріх, шо в рот, а гріх, шо з \рота. Голов\не - ні\кого неи об\сужувати (тобто 'обговорювати),);

По\може^, як {мертвій \бабі ка\дило - про безнадійність, безвихідність ситуації тощо (Теи\бе звіль\нили неиза\конно з ро\боти. \Можеи, \підеиш до ди\ректора і пояс\ниш? - То так по\можеи, як \.мертвій \бабі ка\дило.).

Як \Божий \волик - людина, яка ніким і нічим не переживає, нічого її не хвилює (Гриц\ко \ходи, як \Божий \волик. Так - то так, а нє - то нє, йому (вар. і\му) всіод\но. Ні за що голо\ва ни бо\лит.).

Запевнення, божіння.

Зафіксовано в говірках сіл Стецеви і Стецівки кілька запевнянь, божіння зі словом Бог:

Біг\ме! і \Бігме! (вар. \Бігмеи!) - з наголосами на першому і другому складі - це божіння, що означає Бог ме\ні с\відок! (Біг\ме я ни з\наю, де \баба схо\вала до\ляри.);

Біг\ме \Божеи! і \Бігмеи \Божеи! - те саме, що Біг\ме! і \Бігме! (\Бігмеи!)(Яні\кому неирозс\казувала твій сеик\тет. \Бігмеи \Божеи!);

Та Біг\ме \Божеи! і Та \Бігмеи \Божеи! - переконання підсилюється словом та (- Ти \точно ні\кому неи розспа\тякав (тобто 'розказав') про \нашу с\хованку? - Нє. Та \Бігмеи \Божеи!).

Най меи\не Бог покарає (вар. пока\раї)! - запевняння, божіння (- Це ти мі\ліцію \вікликав на нас? - Та де. То \Кольо (тобто 'Микола'). Най меи\не Бог пока\рає (вар. пока\раї), як\шо ти меи\ні неи \віриш!).

Висновки

Отже, паремія є важливим історико-лінгвістичним явищем кожної мови, а також і її діалектних проявів. Відомості про національно-культурний потенціал пареміологічного фонду відображають менталітет людей, зокрема носіїв окремих говірок, мовні особливості, культуру, виховання тощо.

Вивчення мови не може бути завершене без вивчення паремій у широкому та у вузькому розумінні, яке віддзеркалює усі когнітивні процеси в системі мови. Вони несуть у собі інформацію, яка може відтворити історичний розвиток і взаємодію з іншими народами і культурами.

Фрагмент словника паремій, наведений у цій статті, - це лише невелика частина зібраного матеріалу.

За тематикою паремії розподілено у три тематичні групи.

За структурою паремії є однослівні, двослівні і багатослівні. Переважна їх більшість - однозначні, окремі з них мають по два значення. Для паремій Покуття характерна варіативність. Цікава паремія говірок і з погляду фонетики, граматики та синтаксису (що ще буде предметом подальшого ґрунтовного дослідження).

Незважаючи на досягнення важливих результатів у цьому напрямку, перспективи подальших досліджень ми вбачаємо у вивченні етимології, структурно-семантичних та прагматичних особливостей паремій, запозичень з інших мов та їх взаємодію. Корисним, на нашу думку, буде Словник паремій досліджуваних говірок, укладений на основі зібраного нами матеріалу (на даний час понад 500 одиниць). Збір лексичного матеріалу триває і стане в майбутньому доповненням до Словника.

Література:

1. Проєкт закону України "Про порядок вирішення питань адміністративно- територіального устрою України" № 4664 від 28.01.2021.

2. Чернов, О. О. (1971): Історія міст і сіл Української РСР в 26-и т. Івано- Франківська область. Інститут історії Академії наук УРСР, Київ : Головна редакція Української Радянської енциклопедії Академії наук УРСР.

3. Татлін, С. (1994): Про народні паремії, національну свідомість та «малоросіянство» як етнопсихологічний феномен. Збірник Харківського історико- філологічного товариства. X. Т. 3. С. 21-28.

4. Цимбалюк, Ю. В. (2009): Англо-латинсько-українсько-російський словник афоризмів. К.: Грамота. 408 с.

5. Ковальская, Н. А. (2004): Семантико-стилистические функции парэмий: теоретичний аспект. Культура народов Причерноморья. № 47. С. 22-28.

6. Лесюк, М. (2008): Мовний світ сучасного галицького села (Ковалівка Коломийського району). Наукове видання - Івано-Франківськ: Нова Зоря. 325 с.

7. Коцюба, З. Г. (2009): Паремії як об'єкт етнолінгвопсихологічного дослідження. Мовознавство. № 2. С. 34-47.

8. Космеда, Т. А. & Осіпова, Т. Ф. (2010): Комунікативний кодекс українців у пареміях: тлумачний словник нового типу. Дрогобич: КОЛО.

9. Колоїз, Ж. В. (2012): Українська пареміологія: [навч. посіб. для студ. філол. спец. вищ. навч. закл.]. Кривий Ріг: ТО «Центр-Принт». 349 с.

10. Дубравська З. Р. (2017): Паремії як засіб пізнання системи мови. Молодий вчений. №4, 3 (44, 3), С. 77-80.

11. Мороз Т. (2021): Теоретичні підходи до аналізу паремій в українському, російському та польському мовознавстві. Науковий вісник Ужгородського університету. Серія філологія. Вип. 1(45). С. 312-320.

12. Номис, М. (1993): Українські прислів'я, приказки і таке інше. К.: «Либідь».

13. Франко, І. (1901-1910): Галицько-руські народні приповідки. Львів.

14. Мельничук, О. С. (1982-2013): Етимологічний словник української мови. У 7 т. К. : Наук. думка. Т. 3.

References:

1. Proiekt zakonu Ukrainy "Pro poriadok vyrishennia pytan administratyvno- terytorialnoho ustroiu Ukrainy" № 4664 vid 28.01.2021. [Draft Law of Ukraine "On the Procedure for Solving Issues of the Administrative and Territorial System of Ukraine" No. 4664 dated January 28, 2021] [In Ukraine].

2. Chernov, O. O. (1971): Istoriia mist i sil Ukrainskoi RSR v 26-y t. Ivano- Frankivska oblast. [History of cities and villages of the Ukrainian SSR in the 26th century, Ivano-Frankivsk region]. Instytut istorii Akademii nauk URSR, Kyiv : Holovna redaktsiia Ukrainskoi Radianskoi entsyklopedii Akademii nauk URSR - Institute of History of the Academy of Sciences of the Ukrainian SSR, Kyiv: Main editorial office of the Ukrainian Soviet Encyclopedia of the Academy of Sciences of the Ukrainian SSR [In Ukraine].

3. Tatlin, S. (1994): Pro narodni paremii, natsionalnu svidomist ta «malorosiianstvo» yak etnopsykholohichnyi fenomen. [About national paremias, national consciousness and "Little Russianness" as an ethnopsychological phenomenon]. Zbirnyk Kharkivskoho istoryko-filolohichnoho tovarystva - Collection of the Kharkiv Historical and Philological Society. X. T. 3. 21-28 [In Ukraine].

4. Tsymbaliuk, Yu. V. (2009): Anhlo-latynsko-ukrainsko-rosiiskyi slovnyk aforyzmiv. [English-Latin-Ukrainian-Russian dictionary of aphorisms]. K.: Hramota. 408 s [In Ukraine].

5. Kovalskaia, N. A. (2004): Semantyko-stylystycheskye funktsyy paromyi: teoretychnyi aspekt. [Semantic and stylistic functions of paremy: theoretical aspect]. Kultura narodov Prychernomoria - Culture of the peoples of the Black Sea region. № 47. 22-28 [In Ukraine].

6. Lesiuk, M. (2008): Movnyi svit suchasnoho halytskoho sela (Kovalivka Kolomyiskoho raionu). [Linguistic world of a modern Galician village (Kovalyvka, Kolomyia district)]. Naukove vydannia - Ivano-Frankivsk: Nova Zoria - Scientific publication - Ivano-Frankivsk: Nova Zorya. 325 [In Ukraine].

7. Kotsiuba, Z. H. (2009): Paremii yak obiekt etnolinhvopsykholohichnoho doslidzhennia. [Paremia as an object of ethnolinguistic psychological research]. Movoznavstvo - Linguistics. № 2. S. 34-47 [In Ukraine].

8. Kosmeda, T. A. & Osipova, T. F. (2010): Komunikatyvnyi kodeks ukraintsiv u paremiiakh: tlumachnyi slovnyk novoho typu. [The communicative code of Ukrainians in paremias: an explanatory dictionary of a new type]. Drohobych: KOLO - Drohobych: CIRCLE [In Ukraine].

9. Koloiz, Zh. V. (2012): Ukrainska paremiolohiia: [navch. posib. dlia stud. filol. spets. vyshch. navch. zakl.]. [Ukrainian paremiology: [study. manual for students philol. special higher education app.]]. Kryvyi Rih: TO «Tsentr-Prynt» - Kryvyi Rih: TO "Center-Print". 349 [In Ukraine].

10. Dubravska Z. R. (2017): Paremii yak zasib piznannia systemy movy. [Paremia as a means of learning the language system]. Molodyi vchenyi - A young scientist. №4, 3 (44, 3), 77-80 [In Ukraine].

11. Moroz T. (2021): Teoretychni pidkhody do analizu paremii v ukrainskomu, rosiiskomu ta polskomu movoznavstvi. [Theoretical approaches to the analysis of paremias in Ukrainian, Russian and Polish linguistics]. Naukovyi visnyk Uzhhorodskoho universytetu. Seriia filolohiia - Scientific Bulletin of Uzhhorod University. Philology series. 1(45). 312-320 [In Ukraine].

12. Nomys, M. (1993): Ukrainski pryslivia, prykazky i take inshe. [Ukrainian proverbs, sayings and so on]. K.: «Lybid» - "Libid" [In Ukraine].

13. Franko, I. (1901-1910): Halytsko-ruski narodni prypovidky. [Galician-Russian folk tales]. Lviv [In Ukraine].

14. Melnychuk, O. S. (1982-2013): Etymolohichnyi slovnyk ukrainskoi movy. U 7 t. [Etymological dictionary of the Ukrainian language. In 7 t.]. K. : Nauk. dumka - Scientific thought. T. 3 [In Ukraine].

Размещено на Allbest.ru