Термінологічний апарат криміналістичних експертиз

Вступ

Постановка проблеми. Вивчення законодавчих текстів займає чільне місце серед сучасних лінгвоправових студій. Є безліч підходів до вивчення категорій тексту закону як носія важливої інформації правового характеру. Вони є універсальними за своєю природою. Незалежно від мови, якою створено текст, мовні категорії відбиваються в будь-якому словесному цілому, граматика зведена до їх опису. Законодавство України потребує забезпечення всіх правових галузей унормованою юридичною термінологією. Терміни криміналістичних експертиз є досить поширеними в практичній діяльності Національної поліції України та потребують особливої уваги, адже їх неправильне використання може стати причиною хибного сприймання і розуміння контексту, зокрема висновку експерта, і лінгвістами практично не досліджувалися. Внаслідок інтеграції наукових знань у сучасних умовах відбувається взаємопроникнення, взаємозбагачення різних наук. Виникають нові наукові напрями. Ці процеси не оминули криміналістику, яка належить до юридичних наук, але серед них завжди найбільш широко використовувала досягнення, методи та засоби інших наук. Останнім часом у сфері криміналістики виникла (і цей процес триває) низка понять і термінів.

Актуальність створення термінології, на нашу думку, визначається принаймні такими обставинами:

1) вирішенням суперечностей між потребами в єдиній стандартизованій термінологічній базі судової експертизи і станом теоретичної її розробки;

2) розширенням термінів, що наближатимуться в судовій експертизі, терміни виконують комунікативну та пізнавальну функції, і відповідно до систематизації повинні бути однозначними і загальноприйнятими;

3) терміни повинні відображати певні знання про об'єкти дослідження;

4) удосконалення термінів, ця обставина виявляється в заміні одних термінів іншими, і в уточненні термінів, що вже вживаються, крім того, заміна термінів відображає заміну знань;

5) уніфікація термінів здійснюється за певної процедури, шляхом зменшення кількості термінів, що визначають той самий об'єкт, а заміна декількох прийнятих термінів одним новим, який буде існувати не поряд зі старим терміном, а замість нього.

У статті послуговуємося розглянути особливості вживання термінології криміналістичних експертиз.

Аналіз публікацій, в яких започатковано вирішення цієї проблеми. На сьогодні маємо чимало студій, у яких знайшла відображення зазначена проблема. Для вироблення теоретичних засад української термінології криміналістичних експертиз та впорядкування поняттєвого апарату важливим підґрунтям стали наукові праці: Н. Артикуци, В. Атаманчука, Р. Бєлкіна, Л. Гапонової, В. Радецької, В. Шепітька, О. Юрчук. Вивчаючи юридичну мову з різних позицій, учені формують об'єктивне цілісне розуміння специфіки, складу, структури терміносистеми криміналістичних експертиз.

Мета - вивчення семантико-значеннєвих зв'язків термінологічної системи криміналістичних експертиз.

Виклад основного матеріалу

Специфічною рисою термінологічної системи криміналістичних експертиз є те, що кожна її підгалузь становить одночасно власну галузь, яка матеріалізується в принципах, нормах, методах.

Юридична енциклопедія подає дефініцію «експертиза» як таку, що походить від латинської «expertus» та від французької «expertise», й означає: 1) досвідчений; 2) випробуваний [5, с. 333]. Насправді, будь-яка експертиза є застосуванням спеціальних знань, які пройшли апробацію досвідом. На нашу думку, в дослідженні семантико-значеннєвих зв'язків термінологічної системи криміналістичних експертиз необхідним є розкриття суті категорій «поняття» і «термін», які не є тотожними. Поняття - це відображення об'єктивної дійсності в її суттєвих ознаках, думка, яка відображає сутність явища. Термін уособлює поняття відповідно до знакової форми, є його носієм, зовнішнім символом. Тому категорія «термін» є вужчою і практично відображає короткий зміст ширшого у своєму розумінні «поняття» (визначення або дефініції). криміналістичний експертиза термінологія

З упровадженням української мови в усі сфери життя перед ученими-термінознавцями постає завдання унормувати галузеві терміносистеми на власне національному ґрунті, укласти словники спеціальних одиниць окремих наук з урахуванням нових тенденцій і традицій термінотворення, сформувати цілісну методику дослідження термінів. Експертно-криміналістичні терміни означають поняття, якими керуються криміналістичні експертизи.

Власне криміналістичну термінологію В. Я. Радецька розмежовує на термінологічні мікросистеми:

загальної теорії криміналістики: методи криміналістики, криміналістична ідентифікація, механізм злочину, криміналістична діагностика, експеримент, мова криміналістики, криміналістичне прогнозування;

криміналістичної техніки: криміналістична фотографія, панорамна фотозйомка, трасологічні дослідження, дактилоскопія, судове авторознавство, судова балістика;

криміналістичної тактики: тактичний прийом, обшук, допит, пред'явлення для впізнання, огляд місця події, слідча ситуація;

криміналістичної методики: розбійний напад, умисне тяжке тілесне

ушкодження, слідча ситуація, криміналістична характеристика злочинів, слідча версія, незаконний обіг наркотичних засобів [3, с. 80].

Можливість, точність та достовірність експертного дослідження безпосередньо залежить від матеріалів, що надаються фахівцям, чіткості сформульованих питань та повноти інформації, що збиралася перед експертизою. Для досягнення поставленої мети повинна дотримуватися спеціальна процедура зберігання та надання документів на експертизу, а сама постанова на проведення дослідження повинна містити в собі максимально повну інформацію щодо всіх обставин досліджуваного об'єкта.

Зазначимо, що одним з найпоширеніших завдань експертизи є проведення ідентифікації, встановлення інформації щодо способу та техніки виконання документів. Як правило, проводяться такі різновиди ідентифікації: 1. Ідентифікація штампів та печаток за наявними відбитками. Як свідчить досвід експертної практики, у процесі призначення експертиз бувають факти надання вільних зразків відбитків печаток (штампів), дата нанесення яких на документи не визначена (недатовані документи) або які викликають об'єктивні сумніви експертів щодо дати нанесення відбитків. Такі обставини унеможливлюють встановлення часу нанесення відбитка печатки (штампа) в досліджуваному документі, а в окремих випадках можуть призвести до помилкових висновків експерта [2].

2. Ідентифікація друкарських машинок та принтерів. Ідентифікаційні дослідження проводяться з метою ототожнення:

- конкретних технічних засобів, використаних для виготовлення документів або їх частин (печаток, штампів, комп'ютерної і копіювально-розмножувальної техніки), виконавця документа;

- цілого за частинами (документа за шматками) тощо [2].

3. Визначення приладу для запису за наявними штрихами. Особливу увагу необхідно приділити портретній експертизі, оскільки під час цієї експертизи здійснюється ідентифікація людини за фотознімками та відео. Ця експертиза може бути виконана і на підставі антропометричних вимірювань, і прямого графічного порівняння фотозображень. За допомогою програмних засобів виконується пошук за базою зображень осіб, і результатом роботи програми буде відсортований масив зображень за рівнем схожості з зображенням, що досліджується.

4. Визначення способу та давності виготовлення досліджуваного об'єкта. Широке використання комп'ютерних засобів і систем, у тому числі мережі «Інтернет», породило нові види злочинів, такі, наприклад, як протиправне проникнення в комп'ютерні мережі з використанням шкідливих «троянських» програм з метою розкрадання безготівкових коштів, перерахування коштів на фіктивні рахунки або «відмивання» грошей, поширення інформації наклепницького характеру, антиконституційні заклики, пропаганда релігійної та національної ворожнечі, незаконна реклама, хакерські атаки, створення груп смерті та багато іншого.

У текстах криміналістичних експертиз, серед препозитивних міжнародних компонентів, спостерігаємо різні парадигматичні зв'язки: - синонімічні: бі- (гр.) - (дво-) і ді- (гр.) / ду-(лат.) - (двічі); дека- (гр.) - (десять) і дец- (лат.) - (десять); ксил(о)- (гр.) - (дерево) і дендр- (гр.) -(дерево); невр- (жилка, нерв) і нейр- (жилка, нерв);

- антонімічні: гетеро- (розрізненість) - гомо- (спорідненість); кріо- (холод, мороз) - піро- (вогонь); міні- (мінімальний) - максі- (максимальний); мікро- (дуже малий) - макро- (великий, довгий);

- омонімічні: радіо- має стосунок до радіо, пов'язаний з радіо; радіовідношення до радіоактивності;

- паронімічні: арх(е)- (початок, походження), архі- (зверхність, старшинство), архео- (стародавній); бі- (двічі), біо- (життя); гомо- (рівність, однорідність), гомео- (однаковий); ді- (двічі), діа- (наскрізний); оро- (гора), орто- (прямий, правильний): «Особливо вдалий ефект дає використання позитивних матеріалів для виготовлення кольорових діапозитивів, які можна демонструвати в суді, на попередньому слідстві»:

- полісемічні: стерео-: 1) просторовий, об'ємний; 2) твердий; авто-: 1) власний; 2) автоматичний; 3) що стосується автомобіля; контра-: 1) проти; 2) у музиці - октавою нижче; окси-:1) присутність кисню в сполуках чи сумішах; 2) відношення до кислого середовища; суб-: 1) розміщення під чимось або біля чогось; 2) підпорядкований; 3) неосновний, неголовний; теле: 1) здійснюваний на відстані; 2) той, що діє на далеку відстань.

Констатуємо, що визначення мають динаміку, тобто схильні до змін:

- терміни, які використовують у межах одного виду експертно-криміналістичних досліджень: папілярна лінія (англ. finger line) - лінія-пагорб, розділена борозенками; основа рельєфу шкіри долонної поверхні руки і підошви стопи та має яскраво виражену індивідуальність; високий ступінь усталеності, відновлюваності; лезо (англ. blade) - гостре ребро клинка, яким наносяться рубані та різані пошкодження;

- назви, які використовують для позначення загальних та окремих ознак під час проведення експертно-криміналістичних досліджень: розгалуження папілярних ліній, місток (дактилоскопія), напрям руху пишучого пристрою, точка закінчення руху пишучого пристрою (почеркознавство) тощо [1].

Взаємна зумовленість і зв'язок лексичних опозицій являють собою складне переплетення зв'язків, які встановлюються в синхронічному та діахронічному планах. У синхронії встановлюються диференційні ознаки, що відрізняють одні види опозицій від інших, а також суміжних опозицій; визначається внутрішня мотиваційна зумовленість опозицій: затримання - «у кримінальному процесі короткочасний захід примусу, що застосовується до особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, для вияснення причетності затриманого до злочину і вирішення питання про застосування до нього запобіжного заходу - взяття під варту» й утримання - «дія за знач. Утримувати» [4].

Висновки

Отже, можна назвати основні напрями, які допомагають упорядкувати термінологію текстів експертиз:

1. Поширення термінів, їх застосування в теорії та практиці судово-технічної експертизи документів. Це терміни та визначення засобів і методів захисту цінних паперів, документів.

2. Уточнення термінологічого і понятійного апарату, конкретизація та виняток можливого двозначного тлумачення понять і визначень. Потрібно використовувати державні стандарти, в яких для кожного поняття встановлений стандартизований термін.

3. Уніфікація понятійного апарату з метою однозначного тлумачення термінів спеціалістами різних відомств.

Наведений вище матеріал, а також додаткові дослідження вбачаємо у висвітленні криміналістичного дискурсу, особливостей використання експертно-криміналістичної термінології умов і процесуальних документів. Зокрема, варто звернути увагу щодо лексичних нормативів, які пов'язані з неправильним використанням термінів у постановах про призначення експертизи та інших документах.

Список використаних джерел