Особливості індивідуальної авторської концептосфери Емілі Дікінсон

Размещено на http://allbest.ru

ОСОБЛИВОСТІ ІНДИВІДУАЛЬНОЇ АВТОРСЬКОЇ КОНЦЕПТОСФЕРИ ЕМІЛІ ДІКІНСОН

Шпак Л.Р.,

магістр філології Тернопільського національного університету імені Володимира Гнатюка

Жорняк Н.Є.,

кандидат педагогічних наук, доцент кафедри іноземних мов Національного університету «Львівська політехніка»

Федоришин О.І.,

викладач кафедри іноземних мов Національного університету «Львівська політехніка»

Концептуальна метафора (conceptual metaphor) [1, p. 453] це одна з ключових когнітивних операцій, що здійснюється експеринційно, тобто як «розуміння і досвідне переживання» (understanding and experiencing) [1, p. 454] одного феномена через призму іншого шляхом проєктування (mapping) між двома когнітивними областями, бо ж доменами: наглядно-образно структурованою сферою джерела (source domain) та абстрактно структурованою сферою цілі (target domain) [2, p. 50] з метою об'єктивації концептів. Складаючи частину всезагального концептуального апарату, що структурує пізнавальний досвід членів тієї чи іншої мовної та культурної спільноти, така метафора, за Дж. Лакоффом та М. Тернером, простежуються на всіх рівнях відповідного дискурсу від когнітивних диспозицій, що складають спілкування простих людей, до найбільш високої поезії [3, p. 8]. У цій статті зроблено спробу проаналізувати сліди її функціонуання у творчості видатної представниці американської поезії XIX ст. Емілі Дікінсон, індивідуальна авторська концептосфера якої сформувалася на грунті іудео-християнської традиції західної культури з нашаруванням романтизму і трансценденталізму.

Аналіз останніх досліджень і публікацій з даної теми, виділення невирішених раніше частин загальної проблеми, котрим присвячується означена стаття. Метафора «життя це подорож» (life is a journey) це, за визначенням Дж. Лакоффа та М. Тернера, базова концептуальна метафора [3, p. 51], тобто одна з основних метафор, які слугують для об'єктивації концептів. Дж. Лакофф у різночасовому співавторстві з М. Джонсоном, Дж. Еспенсон та А. Ґолдберґ відносить її до групи структурних (structural), тобто таких концептуальних метафор, які дозволяють використовувати принцип, або ж механізм структурування одного чітко окресленого концепту для формування іншого [4, p. 62] і підгрупи, що визначається як «довготривала цілеспрямована діяльність це подорож» [5, p. 36]. Сферою джерела цієї метафори є концепт подорожі, сферою цілі концепт життя [3, p. 3]. Говорячи про сферу джерела, у цьому випадку, очевидно, варто внести уточнення з урахуванням категорії прототипу, зроблене К. Мак Елханоном, який припустив, що, оскільки прототиповим типом мандрівки є саме мандрівка пішки, то на універсальному, всезагальному рівні досвіду концептуалізації дійсності цю метафору можна представити як “життя це мандрівка пішки” (living life is going on a journey by foot) [6, с. 45].

Формування мети статті. Метою дослідження є простежити у творчості Емілі Дікінсон лінгвістичні звороти, що свідчать про наявність в її епістемологічній моделі концептуальної метафори “життя це подорож” та пояснити витоки та особливості функціонування цієї метафори в когнітивному арсеналі поетеси.

Виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих наукових результатів. Аналізована метафора виражається через велику кількість мовних зворотів (linguistic expressions) [3, p. 50; 7, p. 123], які, зокрема, висловлюють не лише твердження стосовно певних фактів, як, наприклад, “I'm at the crossroads in my life”; “She's gone through a lot in life” [8, p. 123], а й сумнів: “People worry about whether they are getting anywhere with their lives, and about giving their lives some direction”[3, p. 3] або заперечення: “He's without direction in life” [5, p. 123]; “I don't know which path to take” [3, p. 3].

Структура цієї метафори охоплює сукупність концептуальних проєктувань (mappings) [8, p. 123], здійснюваних зі сфери джерела у сферу цілі, або ж, в іншій термінології, сукупність концептуальних відповідностей (conceptual correspondences) [3, p. 3-4], чи то вихідних метафор (primary metaphors) [8, p. 160], з огляду на що вона може бути схарактеризована як комплексна (complex metaphor) [8, p. 11]. Згадані проєктування, або ж відповідності, відтак, охоплюють такі: “людина, що йде по житті, це подорожній”, “проживання життя це рух уздовж дороги”, “життєві цілі це місця призначення”, “життєві труднощі це перешкоди”, “засоби досягнення цілей це маршрути”, “прогрес це пройдена відстань”, “знаки прогресу це віхи”, “місця вздовж дороги етапи життя”, “порадники це провідники”, “вибір це перехрестя” [3, p. 3-4].

Стосовно ж імідж-схематичної структури (image-schematic structure) метафори “життя це подорож” [5, p. 20], а відтак типу цієї метафори за образною складовою, то З. Кьовечеш визначає її як структурну, імідж-схематично структуровану своїм джерелом концептом “подорож” (journey), в який, у свою чергу, закладена схема руху (motion) [9, p. 43-44]. Близька до цієї позиція простежується також у дослідженях О. Єкеля та К. Мак Елханона, які, у свою чергу, визначають цю схему як схему шляху (path) [10, p. 24]; [6, p. 45].

Ці висновки, однак, не суперечать один одному, оскільки “схема руху” та “схема шляху” це альтернативні назви однієї і тієї самої схеми “початок-шлях-ціль” (source-pathgoal) [11, p. 275]; [10, p. 24], або ж, “схеми руху вздовж шляху” (moving along the path) [7, p. 18-19], з акцентом на її динамічних або на візуальних, образних характеристиках. Аналізована схема, за Дж. Лакоффом, включає такі елементи, як: початок (source), місце призначення (destination), шлях (path) як послідовність суміжних місцезнаходжень, що сполучають початок і місце призначення, і, накінець, напрям (direction) [11, p. 275]. Ці елементи, очевидно, можна розбити на дві групи: шляху та руху, відповідно спроєктувавши на ці групи такі величини, як відстань і швидкість, вказівка на які простежується у висновках О. Єкеля [10, p. 24], а також уточнивши групу шляху елементами віх, перешкод, розгалужень та перехресть, які знову-таки віділяє в його структурі О. Єкель.

У результаті такого поділу схема “руху вздовж шляху” окреслюється в чітко фіксованій конфігурації елементів, а саме:

група шляху точки початку і кінця відліку плюс континнум точок, відстані між якими позначаються віхами; окремі сполучення точок визначаються як перешкоди, розгалуження та перехрестя;

група руху рухомий об'єкт / об'єкти, напрям і швидкість, тобто саму в тій конфігурації, яка власне і структурує образну основу згаданих вище концептуальних проєктувань.

З метою врівноваження цих висновків та вироблення комплексного підходу до вирішення проблеми стосунку концептуальної метафори «життя це подорож» до поезії Емілі Дікінсон варто простежити функціонування відповідних концептуальних проєктувань, з одного боку, в індивідуальній авторській концептосфері поетеси, а з другого в концептосфері тієї мовної й культурної спільноти, до якої вона належала, що, у свою чергу, допоможе зіставити особливості вираження цих концептосфер на рівні аналізованої метафори.

Для проведення порівняльного аналізу варто відштовхнутися від концептосфери мовної й культурної спільноти, адже саме цей рівень і був тим фоном, на якому відбувалася концептуалізіція відчуття, сприйняття, а відтак і творче переосмислення поетесою реалій оточуючого її світу.

Ведучи мову про концептуальні чинники можливої інтериоризації метафори “життя це подорож” у структуру індивідуальної авторської концептосфери Емілі Дікінсон, варто згадати ще одну епістемологічну модель, під впливом якої ця концептосфера була сформована як унікільна сукупність взаємно пов'язаних смислів модель романтизму з певним нашаруванням трансценденталізму. Для романтизму, зокрема, характерна когнітивна налаштованість на з'ясування онтологічних та есхатологічних чинників буття в його ідеальному вимірі та в матеріальному вимірі простору і часу, що відповідно пов'язано з тугою за досконалістю та установкою на пошук віри для заповнення невідомості, яка розділяє ці виміри між собою. Пошук віри, у свою чергу, часто асоціюється з сумнівом чи навіть викликом, але сама його щирість і непідробність, очевидно, і є свідченням життєздатності цієї моделі у плані її потенційної відкритості тим істинам, на пошук яких вона власне і спрямована. Що ж стосується нашарування елементів трансценденталізму, то вони мають у цьому випадку загалом споглядальний характер, що пов'язано з відчуттям таємниці та благоговінням перед нею і що, у свою чергу, дещо згладжує елементи сумніву та виклику, надаючи провідним смислам моделі злагодженості та гармонійності. Згадані чинники, як можна попередньо припустити, повинні б теоретично внести певні корективи у сприйняття поетесою метафори “життя це подорож”, а точніше варіцій цієї метафори, представлених у контексті концептосфери сучасної їй мовної та культурної спільноти специфічної концептосфери жителя Нової Англії середини 19 ст., який структурував свій екзистенційний досвід в руслі іудео-християнської традиції західної культури.

Аналіз поезії Емілі Дікінсон показує активне функціонування в структурі її індивідуальної авторської концептосфери топологічної моделі вихідної метафори «життя це подорож», що слугує для об'єктивації концепту «життя» і знаходить вираження у вигляді зворотів типу: “Could live ... Could contemplate the journey” [12, p. 43], [12, p. 718] тощо.

Це спостереження уточнюється з урахуванням категорії прототипу, з огляду на що метафора місцями набирає вигляду «життя це мандрівка пішки», в основу якої закладено іміджсхему шляху, образний компонент якої зображається як дорога (“the road” [12, p. 344]), шлях (“a way” [12, p. 761; p. 875; p. 898], або ж курс, слід (“the track” [12, p. 344; 12, p. 1260]). Структура цієї метафори включає такі концептуальні проєктування, як, зокрема: «проживання життя це рух уздовж дороги / берега» та «люди, що йдуть по житті, це піші мандрівники» “pedestrians” [12, p. 7] (останнє, як варто зазначити, може бути виражено у поєднанні з засобом метонімії через деталь “feet”), наприклад: “Our journey had advanced our feet were almost come [12, p. 615], де подорожні йдуть уздовж дороги, окресленої як “Being's Road”; “The feet of people walking home” [12, p. 7], де рух «додому», або ж у вічність, вже здійснюється вздовж берега (“on the shore”).

Окрім прототипового варіанту концептуальної метафори «життя це подорож», у поезії Емілі Дікінсон що, як можна припустити, пов'язано з проживаням у державі, яка має статус морської широко представлений варіант, який базується на культурній моделі мореплавства: “життя це подорож по морю”. Структура метафори у цій вaріації охоплює такі концептуальні проєктування, як: “люди, що йдуть по житті, це мореплавці” (“Sailors” [12, p. 30]); “людські душі це великі / малі кораблі / вітрила” (“stately sails” [12, p. 107]; “a little boat” [12, p. 30]; “the Ship” [12, p. 1454]; “my bark” [12, p. 52]; “a Sail” [12, p. 598]; “wandering Sails” [12, p. 78]); «проживання життя це рух по морю [часу]” (“on this wondrous sea sailing silently” [12, p. 4]; “whether my bark went down at sea” [12, p. 52]; “down Time's quaint stream .we are enforced to sail” [12, p. 1656].

Висновки з досліджєння і перспективи подальших пошуків у даному науковому напрямку. Таким чином, говорячи про концептуальне проєктування “труднощі це перешкоди”, яке внаслідок застосування механізму переробки трансформувалося в “труднощі, що супроводжуються втратою смислу, це загублений шлях”, варто зазначити, що в контексті поезії Емілі Дікінсон воно простежується в комплексі з проєктуванням “небо це [смисловий] орієнтир”, розробленим не лише в напрямку “життя без смислу це подорож без цілі”, але й, як можна припустити, “труднощі наближають до неба”. Йдеться, зокрема, про твір “I stepped from Plank to Plank” [12, p. 875], в якому є місце імідж-схема розірваного шляху (в одній з версій вона простежується експліцитно: “A slow and cautious way” [12, p. 875], в іншій залишається імпліцитною: “So slow and cautiously” [12, p. 875]), де межова за труднощами подорож здійснюється в безпосередній близькості до зірок.

Після виділення зворотів, які в поезії Емілі Дікінсон є лінгвістичним вираженням метафори “життя це подорож”, стає очевидним, що в її епістемологічній моделі ця метафора є високо функційною більше того, як показав порівняльни аналіз концептуальних проєктувань цієї метафори в індивідуальній авторській концептосфері поетеси та в концептосфері мовної та культурної спільноти, до якої вона належала, в узагальненій концептосфері жителів Нової Англії XIX ст., що сформувалася в контексті впливів іудео-християнської традиції західної культури, переважна частина цих проєктувань є поетичним розширенням і розробкою традиційних, і лише деякі з них піддаються механізму смислового розвитку.

Все це є свідченням того, що на рівні аналізованої метафори індивідуальна авторська концептосфера Емілі Дікінсон тісно наближається до концептосфери християнства, у певних моментах інтегруючи мотиви романтизму і місцями трансценденталізму.

творчість поетеса емілі дікінсон лінгвістичні звороти метафори

Література:

1. Lakoff G. Conceptual Metaphor in Everyday Language. The Journal of Philosophy. 1980. V. 77-8. P 453-456.

2. Lakoff G. The Invariance Hypothesis: Is Abstract Reason Based On Image-Schemas? Cognitive linguistics. 1990. V. 1-1. P 39-74.

3. Lakoff G. More than Cool Reason: a Field Guide to Poetic Metaphor. Chicago: The University of Chicago Press, 1989. 237 p.

4. Lakoff G. Metaphors We Live By. Chicago: Chicago University Press, 1980. 242 p.

5. Lakoff G. Master Metaphor List (Second Draft Copy). Berkeley: University of California, 1991. 212 p.

6. McElhanon K.A. From simple metaphors to conceptual blending: The mapping of analogical concepts and the praxis of translation. Journal of Translation. 2006. Vol. 2(1). P 31-81.

7. Kovecses Z. Metaphor in Culture: Universality and Variation. New York: Cambridge University Press, 2005. 314 p.

8. Kovecses Z. Metaphor in Culture: Universality and Variation. New York: Cambridge University Press, 2005. 314 p.

9. Kovecses Z. Metaphor: a Practical Introduction. Oxford: University Press, 2010. 249 p.

10. Jakel O. Hypotheses Revisited: The Cognitive Theory of Metaphor Applied to Religious Texts. Metaphoric.de 2002. №2. P 20-42.

11. Lakoff G. Women, Fire and Dangerous Things: What Categories Reveal about the Mind. Chicago, London: The University of Chicago Press, 1990. 614 p.

12. The Complete Poems of Emily Dickinson / ed. Thomas H. Johnson. Boston, Toronto: Little, Brown and Company Limited, 1976. 770 p.

Shpak L., Zhomiak N., Fedoryshyn O.