Комунікативні стратегії 119 псалма як специфічні чинники впливу на свідомість (на матеріалі французького перекладу)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Кафедра романо-германської філології

Комунікативні стратегії 119 псалма як специфічні чинники впливу на свідомість (на матеріалі французького перекладу)

Шаповалова Л.В.,

кандидат педагогічних наук, доцент

Чугаєва М.С.,

здобувачка вищої освіти

У статті аналізується 119 псалом як елемент релігійного дискурсу та частина Біблії з точки зору комунікативних стратегій як чинника його впливу на свідомість адресата. Звернення до Біблії обумовлюється потужністю її впливу на свідомість людей шляхом використання різних мовних і мовленнєвих засобів.

Релігійний дискурс вирізняється з-поміж інших видів дискурсу своєю маніпулятивністю. Проте, оскільки це слово набуло негативної конотації, ми вважаємо недоцільним вживати його по відношенню до біблійних текстів, а віддаємо перевагу терміну „вплив”.

Релігійний дискурс організовується з урахуванням мети впливу на адресата комунікації. Тому для ефективної реалізації цієї задачі вибираються потрібні комунікативні стратегії.

Мовленнєвий вплив здійснюється за допомогою комунікативних стратегій і тактик, сутність яких полягає в операціях над знаннями адресата, над його ціннісними категоріями, емоціями, волею.

Вибір комунікативних стратегій обумовлюється специфікою, метою та жанром релігійного дискурсу - утвердити віру, навернути до віри та пояснити правила життя, поведінки у релігійному світі, місце у ньому Бога і людини.

У 119 псалмі переважають пояснювальна і молитовна стратегії, отже цей псалом має дидактичну спрямованість. За допомогою цих стратегій автор не тільки вибудовує свою розмову з Богом, а й змальовує свою картину світу, пояснює своє місце в ній як людини та показує, ким є Бог для нього і як треба до Нього звертатися.

Крім того, комунікативні стратегії корелюють з елементами впливу, а саме: переконанням / пояснююча стратегія; навіюванням / пояснююча стратегія; спонуканням до наслідування / оціночна та стверджувальна стратегії; з формуванням благосприятливості / всі, використані у псалмі стратегії; маніпуляцією або впливом / всі вжиті у псалмі стратегії, бо вони використовуються, щоб показати, як мусить бути.

Ключові слова: Біблія, псалом, дискурс, комунікативна стратегія, вплив.

Shapovalova L.V., Chugaeva M.S. Communication strategies of Psalm 119 as specific factors influencing consciousness (based on French translation)

The article analyzes Psalm 119 as an element of religious discourse and part of the Bible in terms of communication strategies as a factor in its impact on the mind of the addressee. Recourse to the Bible is determined by the power of its influence on the minds of people through the use of various language and speech means.

Religious discourse differs from other types of discourse in its manipulativeness. However, since this word has acquired a negative connotation, we consider it inappropriate to use it in relation to biblical texts, and we prefer the term „influence”.

Religious discourse is organized taking into account the purpose of influencing the addressee of communication. Therefore, the necessary communication strategies are selected for the effective implementation of this task.

Speech influence is carried out with the help of communicative strategies and tactics, the essence of which is operations on the knowledge of the addressee, on his value categories, emotions, will.

The choice of communicative strategies depends on the specifics, purpose and genre of religious discourse - to establish faith, convert to faith and explain the rules of life, behavior in the religious world, the place of God and man in it.

Psalm 119 is dominated by explanatory and prayerful strategies, so this psalm has a didactic focus. With the help of these strategies, the author not only builds his conversation with God, but also paints his picture of the world, explains his place in it as a person and shows who God is for him and how to address Him.

In addition, communication strategies correlate with elements of influence, namely: persuasion / explanatory strategy; suggestion / explanatory strategy; motivation to follow / evaluation and affirmation strategies; with the formation of the benefit of favor / all strategies used in the psalm; manipulation or influence / all the strategies used in the psalm, because they are used to show how it should be.

Key words: Bible, psalm, discourse, communicative strategy, influence.

Протягом усього часу існування Біблія не припиняє бути постійним об'єктом дослідження науковців різних галузей знання, а саме: філософії, герменевтики, соціології, психології, культурології, літературознавства, лінгвістики, теолінгвістики, психолінгвістики, семіотики, наратології тощо.

Переклади Біблії на різні мови, зокрема на французьку, допомагають побачити специфічні чинника, які використані в ній для впливу на адреста з метою навернення до віри, вкорінення системи моральних цінностей та релігійної картини світу і місця в ній Бога і людини.

Тема нашого дослідження „Комунікативні стратегії 119 псалма як специфічні чинники впливу на свідомість (на матеріалі французького перекладу)” обумовлена великою популярністю цього зразка біблійного дискурсу і відсутністю його дослідження у цьому плані. Аналіз проводився на матеріалі перекладу „La Bible en fran9ais, version Louis Segond 21” (Psaume 119 Louis Segond Bible. Електронний ресурс).

Об'єкт дослідження - 119 псалом у французькому перекладі.

Предметом дослідження є комунікативні стратегії, 119 псалма, як чинники впливу.

Мета дослідження: виокремити й охарактеризувати комунікативні стратегії 119 псалма.

Для досягнення цієї мети були поставлені й вирішені в процесі дослідження такі завдання:

1. Проаналізувати наукову літературу щодо мовних і мовленнєвих особливостей релігійного дискурсу.

2. Виокремити наявні у 119 псалмі комунікативні стратегії.

3. Схарактеризувати їх з точки зору впливу на адресата.

Теоретико-методологічна основа дослідження базується на діалектичному методі пізнання, який дозволяє розглядати матеріал у розвитку і взаємозв'язку. Із загальнонаукових методів були використані: описовий метод, методи аналізу, синтезу й узагальнення. Із спеціальних методів вивчення предмету був використаний лінгвостилістичний аналіз тексту, контент-аналіз, метод порівняння й аналогії, метод структурного аналізу, дискурсивного аналізу.

Для досягнення поставленої мети і розв'язання конкретних завдань було вивчено праці як вітчизняних, так і зарубіжних вчених, які займалися: дослідженнями біблійних текстів (Л. Бодрі, П. Бертбоуда, Е. Бенвеніста, Д. Ховарда, Д. Лушкіна, К. Філіпова, Р. Лоута, A. Лопухіна, Л. Клименка, Н. Савелюк, Є. Бобирєвої); теорією дискурсу (Н. Арутюнової, Р. Водак, Є. Грудєвої, Н. Крисіна., Є. Воркачова, B. Карасика, Т. Хомуленка, О. Кузнєцової).

Біблія (грец. РфМа тобто „збірка книг”), складається з двох Заповітів (від івр. n^,-Q - угода, договір, союз, заповіт), які, у свою чергу, вміщають 66 книг (крім того, нараховують ще 11 неканонічних).

Біблія, як елемент релігійного дискурсу, досліджується різним науками, кожна з яких використовує свою наукову парадигму і підходи до виокремлення й аналізу лінгвістичних та екстралінгвістичних факторів.

„Релігійний дискурс відноситься до такого типу спілкування, якому властивий високий ступінь ритуалізованості і маніпулятивності, тому визначення і опис характеристик мови як засобу впливу представляється значимим для виділення основних механізмів релігійної комунікації” (Бобирева, 2007, с. 2).

Термін „Дискурс” використовується різними лінгвістичними і нелінгвістичними науками, а саме: мовознавством, соціологією, культурологією, психологією, політологією. Тому це поняття має численні визначення, в залежності від галузі знань та, враховуючи теоретичну позицію науковців. Лінгвістичний енциклопедичний словник визначає дискурс як „зв'язний текст у сукупності з екстралінгвістичними, прагматичними, соціокультурними, психологічними та іншими факторами; дискурс - це текст, взятий у подієвому аспекті; дискурс - це мовлення, яке розглядається як цілеспрямована соціальна дія, як компонент, що бере участь у взаємодії людей і механізмів їх свідомості (когнітивних процесах)” (Ярцев, 1990, с. 136-137).

Дискурс завжди є текстом, але не всякий текст є дискурсом. Б. Головін визначає текст як „...словесне усне чи писемне досягнення, що становить собою єдність якогось біль-менш завершеного змісту і форми, що формує і виражає цей зміст. Це серединний елемент схеми, яку можна уявити у вигляді триелементної структури: автор (адресант) ^ текст ^ читач (адресат). Як проміжний елемент комунікативного акту текст виявляє свою специфіку у кодуванні і декодуванні. Щодо мовця (адресанта), текст є кодованою величиною, оскільки мовець кодує певну інформацію. Для сприйняття вміщеної у тексті інформації, читач повинен її декодувати» (Загнітко, Монастирецька, 2009, с.11).

„Релігійний дискурс представляє собою складний комунікативно- культурний феномен, основу якого складає система певних цінностей, котрий реалізується у виді певних жанрів і виражається через певні мовні і мовленнєві засоби.

Це складний ментальний феномен, який базується на абсолютній вірогідності для віруючих канонічних текстів, зокрема текстів Біблії. Цим самим пояснюється причина сильного впливу біблійних текстів та свідомість вірян, а також тих, хто долучається завдяки ним до християнської віри” (Бобирева, 2007, с. 3).

„Псалтир як єдине ціле і окремі псалми як складові його елементи являють собою один з різновидів письмово-усних зразків релігійного дискурсу. Псалтир - богослужбова книга, що входить у старозавітний канон Біблії. Спочатку під псалмом (грецьк. „пісня”) малася на увазі священна молитовна пісня” (Бобирева, 2007, с. 214).

„За типом провідної стратегії псалми можна розділити на псалми з провідною стратегією, що пояснює і провідною, що оцінює. Як допоміжні виступають комунікативна, молитовна, закликаюча і стверджуюча стратегії” (Бобирева, 2007, с. 231).

„Релігія виступає у якості одного із важелів впливу, керування громадською свідомістю і поведінкою людини. Жодна інша форма світогляду не може зрівнятися з релігією за силою та глибиною свого впливу на уми і почуття людей” (Бобирева, 2007, с. 5).

Серед видів психологічного впливу О. Сидоренко вирізняє: переконання, навіювання, зараження, спонукання до наслідування, формування благосприятливості, прохання, деструктивну критику, ігнорування, маніпуляцію, примус (Сидоренко, 1996).

Тож релігійний дискурс позначений маніпулятивністю чи наміром вплинути на свідомість адресата. Цій меті служать комунікативні стратегії.

„Поняття „маніпуляція” (від лат. manipulare) здавна мало значення у суто позитивному сенсі „керування із знанням справи” (Сидоренко, 1996, с. 43-47). Цей термін був двічі перенесений з одного семантичного контексту в інший. Він багатозначний і використовується не тільки психології, політології, а й в медицині та лінгвістиці. Саме в останній, цей термін вивчений мало. Наявні відомості доволі розрізнені між собою. За К. Бове та У. Аренсом - це засіб досягнення цілей через переконання (Феофанова, 1995). Проте, оскільки це слово набуло негативної конотації, ми вважаємо недоцільним вживати його по відношенню до біблійних текстів, а віддаємо перевагу терміну „вплив”.

Релігійний дискурс організовується з урахуванням мети впливу на адресата комунікації. Тому для ефективної реалізації цієї задачі вибираються потрібні комунікативні стратегії.

Мовленнєвий вплив здійснюється за допомогою комунікативних стратегій і тактик, сутність яких полягає в операціях над знаннями адресата, над його ціннісними категоріями, емоціями, волею.

Комунікативною стратегією можна назвати сукупність заходів з реалізації комунікативних намірів мовця, під час розробки яких беруть до уваги умови, у яких відбувається комунікація. Реалізація тієї чи іншої стратегії відбувається за допомогою тактик, які є конкретним етапом реалізації комунікативної стратегії, для якої характерний певний набір прийомів, що визначають використання певних мовних засобів (Формановська, 2007).

„Відповідно до реалізованої прагматичної установки адресант обирає певну програму мовленнєвих дій, що організована відповідно до цілі взаємовідносин між комунікантами - комунікативну стратегію, яка і формує визначений вектор комунікації. Від адекватності обрання комунікативної стратегії залежить успіх адресанта та результати мовленнєвої комунікації” (Томащук, 2017, с. 85).

Стратегії напряму співвідносяться з інтенціями комунікантів. На думку А.В.Олянич, існує колосальна кількість спроб виділення типів і побудови класифікацій стратегій у залежності від специфічних задач тієї чи іншої наукової парадигми, яка залучає поняття стратегій до сфери своїх інтересів Автор поділяє всі існуючі типи стратегій на три загальні класи: презентації, маніпуляції і конвенції (Олянич, 2004).

Вплив, який чинить 119 псалом на читача, пов'язаний із обраними автором комунікативними стратегіями цього релігійного дискурсу.

Це стратегії, які використовує автор для організації спілкування з Богом.

З точки зору впливу на читача чи слухача 119 псалма, фактором впливу, ми вважаємо всі використані стратегії, так як вони послуговуються меті - утвердити віру, навернути до віри та пояснити правила життя, поведінки у християнському світі, місце у ньому Бога і людини.

Розглянемо, які із комунікативних стратегій використані у 119 псалмі.

релігійний дискурс біблія комунікативний

Як бачимо, переважають пояснювальна і молитовна стратегії, отже цей псалом має дидактичну спрямованість. За допомогою цих стратегій автор не тільки вибудовує свою розмову з Богом, а й змальовує свою картину світу, пояснює своє місце в ній як людини та показує, ким є Бог для нього і як треба до Нього звертатися.

Вибір комунікативних стратегій є потужним фактором впливу на адресата, оскільки змінює його свідомість, міняючи картину світу.

Крім того, комунікативні стратегії корелюють з елементами впливу за О. В. Сидоренко (Сидоренко, 1996), а саме: переконанням / пояснююча стратегія; навіюванням / пояснююча стратегія; спонуканням до наслідування / оціночна та стверджувальна стратегії; формуванням благо сприятливості / всі, використані у псалмі стратегії; маніпуляцією або впливом / всі вжиті у псалмі стратегії, бо вони використовуються, щоб показати, як мусить бути.

Список використаної літератури

1. Psaume 119 Louis Segond Bible. URL: https://www.biblegateway. com/passage/?search=Psaumes+119&version=SG21 (дата звернення: 15.12.21). 2. Бобырева Е. В. Религиозный дискурс: ценности, жанры, языковые характеристики: монография. Волгоград: Перемена, 2007. 385 с. 3. Лингвистический энциклопедический словарь / гл. ред. В. Н. Ярцева. Москва: Советская энциклопедия, 1990. 688 с.

4. Лінгвістика тексту: хрестоматія / упорядники: А. Загнітко, Г. Монастирецька. Донецьк: ДонНУ, 2009. 164 c. 5. Дерманова І. Б., Сидоренко Е. В. Психологічний практикум. Міжособистісні стосунки: методичні рекомендації. СПб., 1996. С. 31-41. 6. Сучасна реклама / під ред. О. А. Феофанова; пер. з англ. Тольятті: Видавничий Дім Довгань, 1995. URL: http://www.nazaykin.ru/catalog/ru/tr-r/ sovrem_reklama_bove.

htm (дата звернення: 15.12.21). 7. Формановская Н. И. Речевое взаимодействие: коммуникация и прагматика. Москва: ИКАР, 2007. 433 с. 8. Томащук Ю. О. Дискурсивно-прагматичні характеристики англомовного Інтернет-інтерв'ю (на матеріалі Інтернет-журналів для підлітків „gUrl”, „Seventeen”, „Teen Vogue”): дис.... канд. філол. наук. Луцьк, 2016. 243 с. 9. Олянич О. В. Презентационная теория дискурса: монография. Волгоград, 2004. 602 с.

References

1. Psaume 119 Louis Segond Bible. Retrieved from https://www.biblegateway.com/passage/?search=Psaumes+119&version=SG21. 2. Bobyreva, E. V. (2007). Religioznyj diskurs: cennosti, zhanry, yazykovye harakteristiki [Religious discourse: values, genres, language characteristics]. Volgograd: Peremena [in Russian]. 3. Lingvisticheskij enciklopedicheskij slovar' [Linguistic encyclopedic dictionary]. (1990). Moskow: Sovetskaya enciklopediya [in Russian]. 4. Zahnitko, A., & Monastyretska, H. (Eds.). (2009). Linhvistyka tekstu: khrestomatiia [Linguistics of the text: textbook]. Donetsk: DonNU [in Ukrainian]. 5. Dermanova, I. B., & Sydorenko, E. V. (1996). Psykholohichnyi praktykum. Mizhosobystisni stosunky [Psychological workshop. Interpersonal relationships]. (pp. 31-41). SPb. [in Russian]. 6. Feofanov, O. A. (Eds.). (1995). Suchasna reklama [Modern advertising]. Toliatti: Vydavnychyi Dim Dovhan. Retrieved from

http://www.nazaykin.ru/catalog/ru/tr-r/sovrem_reklama_bove.htm [in

Ukrainian]. 7. Formanovskaya, N. I. (2007). Rechevoe vzaimodejstvie: kommunikaciya i pragmatika [Speech interaction: communication and pragmatics]. Moskow: IKAR [in Russian]. 8. Tomashchuk, Yu. O.

Dyskursyvno-prahmatychni kharakterystyky anhlomovnoho Internet-interviu (na materiali Internet-zhurnaliv dlia pidlitkiv „gUrl”, „Seventeen”, „Teen Vogue”) [Discursive and pragmatic characteristics of English language Internet-interviews (based on online magazines for teenagers „gUrl”, „Seventeen”, „Teen Vogue”)]. Extended abstract of candidate's thesis. Lutsk [in Ukrainian]. 9. Olyanich, O. V. (2004). Prezentacionnaya teoriya diskursa [Presentation theory of discourse]. Volgograd [in Russian].

Размещено на Allbest.ru