Релігійна лексика в американському президентському дискурсі: методика дослідження

Размещено на http://www.allbest.ru/

Релігійна лексика в американському президентському дискурсі: методика дослідження

Стаття висвітлює методику дослідження релігійної лексики в американському президентському дискурсі. Релевантність роботи зумовлена пріоритетом у сучасній лінгвістиці комунікативно-прагматичного підходу до вивчення дискурсивних утворень різних жанрів і форматів. В останні десятиліття дослідження дискурсу є актуальним напрямком у сучасній лінгвістиці у зв'язку зі зміною наукової парадигми, що відбулася у мовознавстві, а саме: на місце панівної системно-структурної та статичної парадигми приходить антропоцентрична. Релігійна лексика функціонує як у побутовому, так і в інституційному спілкуванні у трьох основних різновидах, а саме: загальна релігійна лексика, біблеїзми (сталі вирази, фразеологізми) та цитати зі Святого Письма. Ця тенденція спостерігається і в політичному дискурсі у цілому, та у президентському дискурсі зокрема, що увиразнює актуальність нашої роботи. Пошук ефективних шляхів аналізу та опису семантики та функції релігійної лексики в американському президентському дискурсі зумовив вибір основних підходів до об'єкту дослідження.

Стосовно жанрового простору президентського дискурсу як різновиду політичного дискурсу зазначимо, що він зумовлений державним загально-політичним устроєм країни, історичними та політичними традиціями інституту президентства, соціокультурними умовами існування політичного дискурсу. Методи, що використано в лінгвістичних студіях, передбачають здійснення системи процедур вивчення об'єкта дослідження та верифікації отриманих результатів. Типовими орієнтирами системного філологічного аналізу вбачаємо звертання уваги на смисловий, змістовий бік тексту, представленого текстовими категоріями, та на комунікативне занурення тексту в дискурсивне відтворення. Для системного комплексного аналізу в роботі залучено такі методи, що враховують комунікативну сутність тексту дискурсу, відображають значущість тексту у світлі його породження й інтерпретації. Саме тому в роботі застосовано як загальнонаукові, так і спеціальні методи дослідження.

Ключові слова: біблеїзм, президентський дискурс, релігійна лексика, методологія.

Religious vocabulary in the american presidential discourse: research methodology

Key words: biblical expression, presidential discourse, religious vocabulary, methodology.

Вступ

Дослідження виконано у руслі сучасної лінгвометодології, яка спрямована на встановлення природи мови в співвідношенні зі свідомістю її носіїв, соціумом, культурою, дійсністю, комунікацією, процесами пізнання світу, а також на формування інструментарію, засад і способів опису й аналізу мови та її продуктів (Селиванова, 2002).

Релевантність запропонованого дослідження зумовлена пріоритетом у сучасній лінгвістиці комунікативно-прагматичного підходу до вивчення дискурсивних утворень різних жанрів і форматів. В останні десятиліття дослідження дискурсу є актуальним напрямком у сучасній лінгвістиці у зв'язку зі зміною наукової парадигми, що відбулася у мовознавстві, а саме: на місце панівної системно-структурної та статичної парадигми приходить антропоцентрична. Релігійна лексика функціонує як у побутовому, так і в інституційному спілкуванні у трьох основних різновидах, а саме: загальна релігійна лексика, біблеїзми (сталі вирази, фразеологізми) та цитати зі Святого Письма. Ця тенденція спостерігається і в політичному дискурсі у цілому, та у президентському дискурсі зокрема, що увиразнює актуальність нашої роботи.

Результати і обговорення

Серед головних завдань лінгвометодології в межах нашої роботи варто зазначити такі:

- з'ясування співвідношення методології, парадигми, епістеми;

- вияв світосприймальних домінант (епістем) у наукових мовознавчих парадигмах і школах;

- визначення предмета й об'єкта мовознавчих досліджень;

- обґрунтування зв'язку пізнавальної здатності людини з мовою і мовленням, процесами комунікації;

- інвентаризація й систематизація дослідницьких принципів у ракурсі різних епістем і парадигм;

- упорядкування лінгвістичних методів у розрізі наявних у лінгвістиці епістем;

- розробка способів оцінки достовірності отриманих результатів лінгвістичного пошуку (Селиванова, 2002).

Метод, як спосіб організації пізнавальної й дослідницької діяльності науковця з метою вивчення явищ і закономірностей певного об'єкта науки передбачає здійснення системи процедур вивчення об'єкта дослідження та верифікації отриманих результатів. Методи, що використовуються в мовознавстві традиційно поділяються на загальні (спостереження, індукція, дедукція, гіпотеза, аналіз, синтез, порівняння, формалізація, експеримент, моделювання тощо) та суто лінгвістичні, що мають власну специфіку, притаманну лише лінгвістичним студіям на відміну від методів інших наук.

Незважаючи на те, що проблема лінгвістичного аналізу тексту за допомогою як загальнонаукових, так і суто лінгвістичних підходів та методів розглядається багатьма дослідниками, на теперішній час усе ще спостерігається відсутність усталеної системи процедур та методів лінгвістичного аналізу тексту, а також термінологічного апарату такого аналізу. Коли йдеться про лінгвістичний аналіз художнього тесту, треба враховувати три принципових орієнтири його системного філологічного аналізу, а саме, увагу до смислового, змістового боку тексту, представленого текстовими категоріями, до комунікативного занурення тексту й до естетичних якостей художніх текстів. Задля лінгвістичного аналізу публіцистичного тексту, а саме тексту, що належить до президентського дискурсу, в першу чергу треба акцентувати увагу на перших двох орієнтирах - змістовному та комунікативному.

Процедура філологічного аналізу тексту президентського дискурсу в нашому дослідженні ґрунтувалася на підставі шести етапів інтерпретаційного аналізу тексту: 1) визначення різновиду тексту за стилем, мовою, жанром, функційним типом мовлення; 2) декодування тексту як повідомлення, розкриття загального змісту, його згортка до двох-трьох речень; 3) детальний аналіз значень слів і сполук, які вони отримують у мікро- й макроконтексті; 4) аналіз стилістичних прийомів порівняно з нейтральними засобами мовного вираження; 5) вияв призначення стилістично маркованих фрагментів висловлень, їхньої ролі у вираження суб'єктивно-оцінного відношення автора до описуваних ним подій у тексті; 6) узагальнення отриманих результатів (Славова, 2006).

Такий підхід вважаємо достатнім як один з етапів лінгвістичного аналізу саме тексту досліджуваного дискурсу, адже він є текстоцентричним. Але для системного комплексного аналізу потрібно залучення таких методів, які враховують або охоплюють комунікативну сутність тексту дискурсу, відображають значущість тексту у світлі його породження й інтерпретації, у семіосфері текстів і в семіотичному універсумі культури та відтворюють синергетичну природу тексту та універсума культури.

Тому в нашій роботі використовується, запропонована О. Селівановою методика діалогічної інтерпретації тексту, що є сукупністю процедур аналізу тексту як знакового посередника дискурсу з урахуванням екстралінгвальних чинників текстової комунікації та інтегруючого принципу діалогічності.

Саме принцип діалогічності дає змогу в нашому дослідженні розглядати текст президентського дискурсу як знаковий посередник комунікативної ситуації, що призводить до здійснення комунікативного задуму та передачі змісту тексту, що є детермінований внутрішніми й зовнішніми чинниками. Першим етапом методу діалогічної інтерпретації є встановлення діалогічних відношень тексту президентського дискурсу із системою інших текстів публічного політичного дискурсу в текстовій синтагматиці й парадигматиці. Це передбачає, насамперед, визначення мовленнєвого жанру, типу тексту, його стилістичних, структурних, змістовних, прагматичних і функційних ознак. Другий етап зумовлений діалогічністю тексту як знаку в соціокультурному контексті й передбачає вияв інтенцій адресанта тексту. Третім етапом є вияв діалогічних відношень тексту з особистістю адресата (в нашому випадку -- масового адресата президентського дискурсу), його свідомістю, настановами, обізнаністю в питаннях релігійної тематики. Цей етап ґрунтується на реконструкції вбудованої в текст програми адресованості, закладеної автором для встановлення комунікативного впливу на реального адресата.

Багатомірність та неоднорідність підходів до вивчення політичного дискурсу взагалі та президентського дискурсу зокрема обумовили початковий етап дослідження. Вирішення основних проблем щодо статусу президентського дискурсу дозволило окреслити основні принципи та етапи проведеного нами аналізу текстів політичного президентського дискурсу та особливостей функціонування в ньому релігійної лексики.

Якщо диференціювати жанри політичного дискурсу за параметрами інституційності, то потрібно розмежовувати мовленнєві жанри за ступенем формальності.

У наші роботі, окрім ступеню формальності президентського дискурсу, враховувався, насамперед, параметр інтенційності політичного дискурсу, у межах якого функціонує дискурс президентський.

Серед ритуальних жанрів особлива увага в нашому дослідженні приділяється інавгураційному зверненню президента США до нації. Саме інавгураційні промови було піддано не тільки синхронічному дослідженню (як решту жанрових різновидів), але й діахронічному дослідженню -- від інавгураційної промови першого президента США до промови президента Д. Трампа. Ми виходили з припущення, що в інавгураційних промовах спостерігається найвища ступінь ритуальності, яка маніфестується не тільки на екстралінгвальному рівні, але й на лінгвальному -- у вигляді трафаретних формул, мовних кліше, усталених стилістичних прийомів. Завданням діахронічного дослідження, насамперед, було простежити:

- зв'язок між композиційною структурою інавгураційної промови та закладеними в кожну композиційну частину стратегіями й тактиками, що реалізуються за допомогою релігійної лексики;

- характер використання релігійної лексики в інавгураційних промовах протягом XVIII-ХХІ століть та тенденції до збільшення/зменшення її вжитку;

- основні закономірності вживання релігійної лексики певного типу (загально-релігійної лексики, біблеїзмів, біблійних цитат) задля виконання комунікативного наміру адресанта інавгураційної промови.

На наше глибоке переконання, саме (і тільки) завдяки використанню релігійної лексики уможливлюється здійснення таких комунікативних намірів як, наприклад, заклик благословення Америки та її громадян; визнання святенності самої церемонії інавгурації перед Богом; прохання у Всевишнього про допомогу у виконанні президентом своїх функцій; зазначення того, що США - це обрана Богом держава, яку Всевишній нагородив величчю, свободою і, водночас, відповідальністю та місією захищати свободу у всьому світі тощо.

Окрім інавгураційних промов у дисертаційному дослідженні вивчалися особливості вживання релігійної лексики в наступних промовах, що належать до ритуальних жанрів: прощальна промова президента, Різдвяне/Новорічне звернення Глави держави до нації, ювілейна / святкова промова, присвячена важливим датам, врученню премій, відкриттю форумів, фестивалів, виставок та суботнє радіо звернення президента до нації.

Оскільки агональні жанри, за нашим припущенням, не повинні бути «перевантаженими» релігійною лексикою у зв'язку з їхньою прагматичною направленістю, лінгвістичному аналізі були піддані два жанрових різновиди цього жанру, а саме:

• передвиборчі теледебати (Presidential Election Debates)