Культурно-семіотичний підхід до аналізу перекладацьких трансформацій

Keywords: cognitive operation; miniature; pragmatics; semiosis; translation strategy; translation transformations.

Постановка проблеми

Перекладацькі трансформації як «конкретні прийоми <...>, що утворюють технологію перекладу» (Швейцер, 1988: 65), є популярним і актуальним об'єктом і предметом перекладознавчих досліджень. За визначенням, поданим у лінгвістичній енциклопедії О.О. Селіванової, трансформація - «основа більшості прийомів перекладу, яка полягає в зміні формальних (лексичні або граматичні трансформації) або семантичних (семантичні трансформації) компонентів вихідного тексту при збереженні інформації, призначеної для передачі» (Селіванова, 2011: 536). Ця дефініція ґрунтується на розмежуванні в теорії перекладу плану вираження і плану змісту, в термінології Л. Єльмслєва (Ельмслев 2006). У ній акцентовано, що трансформуватися може і форма, і зміст.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Існують і такі дефініції й класифікації перекладацьких трансформацій, які передбачають міжмовне перетворення лише на рівні плану вираження. Зокрема, В. Коміссаров розглядає перекладацькі трансформації як «способи перекладу, які перекладач використовує, відтворюючи різні оригінали у випадках, коли словникова відповідність відсутня або не може бути використаною в умовах контексту» (Комиссаров, 19900: 171). У цьому зв'язку існуючі класифікації розпадаються на три групи: 1) такі, що ґрунтуються на відхиленні лише у плані вираження (морфологічні, синтаксичні, лексичні, стилістичні трансформації) (Комиссаров, 19900: 171; Левицкая, 1963: 56; Рецкер, 1982: 87); 2) такі, що ґрунтуються на відхиленні і в плані вираження, і в плані змісту (додаються семантичні та змішані типи) (Латышев, 1980: 78: Миньяр-Белоручев, 1980: 96); 3) такі, що передбачають єдність плану вираження і плану змісту (референціальний, категоріальний і стилістичний, поверхневий і глибинний рівні тощо) (Бархударов 19750, 190-231; Гарбовский, 2004: 507; Донец, 2017; Рахматуллина, 1995; Швейцер, 1988: 113). Останній підхід дозволяє обмежитися переліком найзагальніших типів трансляторних перетворень, що охоплює перестановки, заміни, додавання і пропуски (Бархударов, 19750: 190) та базується на певних когнітивних операціях (генералізації, конкретизації, опущення, ускладнення, спрощення тощо).

Однак наявні класифікації не можна вважати повними з огляду на ігнорування прагматичного аспекту перекладу. Тому доцільним є залучення до такої класифікації концепції культурно-семіотичного аналізу перекладу художніх текстів (Panasiuk, 2006: 12).

Мета статті - обґрунтувати культурно-семіотичний підхід до аналізу перекладацьких трансформацій із урахуванням перекладацьких стратегій і когнітивних операцій, що їх супроводжують. Матеріалом аналізу слугують російськомовні поетичні мініатюри - невеликі вірші закінченої форми з глибоким змістом - у перекладі Генріха Єйгера.

Концепція культурно-семіотичного аналізу перекладу художніх текстів базується на п'яти рівнях семіозису - денотативному (позначуваний об'єкт), семантичному (значення), сигматичному (знаки), синтагматичному (зв'язність знаків) та прагматичному (інтерпретатор знаків) (Panasiuk, 2006: 12). Кожному з рівнів семіозису відповідають аспекти аналізу перекладу художнього тексту: денотативний, семантичний, сигматичний, синтагматичний та прагматичний. Отже, можна виокремити денотативний, семантичний, сигматичний, синтагматичний і прагматичний рівні (типи) перекладацьких трансформацій. Аналіз кожного аспекту відбувається з урахуванням етнокультурних показників семіозису, які слугують фоном, підґрунтям перекладацького процесу. В окремому художньому тексті здебільшого наявна взаємодія трансформацій різних рівнів.

На денотативному рівні трансформації стосуються комунікативної ситуації, яка охоплює хронотоп в розумінні М. Бахтіна (Бахтин, 1979), соціальну ситуацію, рівні комунікації, комунікантів (автора і читача, з одного боку, і персонажів - протагоністів, з іншого) та канал комунікації. Денотативні трансформації ілюструє переклад мініатюри Ренати Мухи «Ученый» („Ein Gelehrter“):

Протагоніст тексту - Один наш Ученый. Г. Єйгер застосовує стратегію одомашнення, конкретизуючи його походження (наш ^ aus Pommern), і статус (ученый ^ Doktor). Крім того, опускається місце дії (по аллее).

Денотативні трансформаціії здійснено і в перекладі мініатюри Р. Мухи з назвою «Орлы», трансформованою у „Die Giraffen“:

Г. Єйгер заміняє орлів на жирафів (два орла ^ zwei Giraffen), а також конкретизує елемент ситуації завдяки заміні культурно конотованої фразеологічної одиниці из горла на лексему aus Karaffen. Саме так говорять у схожій ситуації німці. Крім того, графін за зовнішнім виглядом має певну схожість із жирафом, що підсилює комічний ефект. Отже, застосовано стратегію одомашнення.

Етнокультурні показники перекладацьких трансформацій враховано і в перекладі такої мініатюри Ігоря Губермана:

Перекладач додає назву місцевості (in Weimar), узагальнює час (в январе bei Frost, trotz Wind und Schnee) і статус персонажу (сынок mein Kind), а також вилучає ліричного суб'єкта-наратора із комунікативної ситуації (я, мне). Імплікатура про те, що оповідач був п'яний, зберігається.

Семантичний тип трансформацій стосується смислу висловлень або всього тексту. Семантичні трансформації зазвичай взаємодіють із трансформаціями інших рівнів. Взаємодію семантичних і прагматичних трансформацій ілюструє мініатюра Р. Мухи «Молоко» („Die Milch“):

Спостерігаємо заміну смислу: якщо у вихідному тексті причиною побігу молока є образа, то в тексті перекладу ображається не молоко, а ліричний суб'єкт - він любив молоко і охоче його покупав, але воно збігло.

У вихідному тексті за допомогою лексеми Наверное виражено припущення, у тексті перекладу ступінь впевненості мовця у зворотному підвищується через опущення відповідної лексеми. Крім того, питання у вихідному тексті є риторичним, а у тексті перекладу - дійсним (прагматичний рівень), підсиленим додаванням смислу: ліричного суб'єкта цікавить не тільки, чому збігло молоко, але й до кого.

У перекладі наступної мініатюри Р. Мухи «Сосулька» („Der Zapfen“) взаємодіють трансформації денотативного, семантичного, прагматичного і сигматичного рівнів:

На денотативному рівні перекладач додає час дії: uber Nacht. Заміна прошептала hat gedacht і додавання прикметника schlank зумовлюють зміну смислу всього тексту: якщо у вихідному тексті Бурулька неприємно здивована і стурбована тим, що змінює форму, то в тексті перекладу завдяки позитивно-оцінній конотації лексеми schlank і нейтральному hat gedacht це приємне здивування, що вона стає стрункою. Втім, зміна статі персонажу через зміну роду іменника робить ситуацію нетиповою - зазвичай стрункими хочуть бути саме жінки. У такий спосіб додається імплікатура (на прагматичному рівні трансформацій). Трансформація на сигматичному рівні полягає у заміні складеної омонімічної рими вихідного тексту та я - тая на звичайну риму в тексті перекладу: Nacht - gedacht.

Сигматичний рівень стосується аналізу безпосередньо трансформацій мовного коду - засобів виразності та ідіостилю автора. Особливої вагомості сигматичні трансформації набувають у перекладах саме поетичних текстів, де автореференція переважає над референцією і втілюються естетична і метамовна функції мови. Високу художню цінність у поетичних текстах мають фігури звукопису, каламбури на основі паронімів, омонімів і двозначності, буквалізація фразеологізмів тощо.

Оригінальна мовна гра наявна у назві збірки І. Губермана - «Гарики». Г. Єйгер знаходить вдалий варіант перекладу цієї назви - ,,Harrysmen“. Хоча зменшувальне значення суфіксу -ик не відтворюється, це компенсується у німецькому варіанті співзвучністю оказіоналізму Harrysmen зі словом Charismen.

Трансформації у втіленні рими ілюструє така мініатюра І. Губермана:

У тексті перекладу випущено одну риму, хоча буквалізацію і розгортання фразеологім-відповідник - aus der Haut fahren. Мають місце трансформації на семантичному рівні: опущена семантика імовірності (вероятно') і додано смисл пригніченості узагальненого протагоніста (beklommen).

Особливо значущими є перекладацькі трансформації у таких текстах, де денотативний аспект поступається сигматичному на користь словесній естетиці, тобто зміст не відіграє суттєвої ролі, є абсурдним, як у мініатюрі Р. Мухи «Разговор» („Ein Gesprach“):

Автор обіграє алітерацію Щ. Лексичний повтор із хіазмом Роща Чаще - Чаща Роще вилучено, натомість Г. Єйгер, реалізуючи стратегію одомашнення, додає парні алітеровані словосполучення Hain zur Heide і knallig kleiden, типові для германської системи віршування, зокрема для поезії давніх германців - тонічних віршів з чотирма наголосами, де декілька наголошених складів об'єднані звуковим повтором (Жирмунский, 1975: 381). Отже, використання таких парних словосполучень у перекладі на німецьку проявляє національну специфіку німецького віршування.

Перекладач додає також омофонічну риму gewandt - Gewand. До того ж лексема Gewand має культурну конотацію - це, зазвичай, національний одяг, тому переклад набуває національного колориту. Додавання лексеми gewandt викликає трансформацію на семантичному рівні - надається характеристика відповіді протагоніста. Заміна слова Чаща на Heide не має суттєвого значення для смислу усього тексту.

Мініатюра Р. Мухи «Ужаленный уж» („Die gestochene Natter“) ґрунтується на складоповторах УЖ, Ж і алітерації Ж:

Алітерація Ж слугує у вихідному тексті ще і засобом ономатопейї, передаючи наслідування шипіння вужа. У перекладі ця властивість втрачається - складоповтори ERZ і KR не є звуконаслідувальними, до того ж, повторюються не 11, а лише 7 разів. Г. Єйгер знаходить блискучий вихід: кільцевий лексичний повтор Вот він трансформує у звуконаслідувальні вигуки Au! Ach! і додає лексему mit Krucken. Оскільки смисл Вуж повзає на милицях є абсурдним і комічним, у такий спосіб посилюється гумористична тональність тексту.

Трансформації на синтагматичному рівні стосуються зв'язності знаків, в ньому слід розрізняти внутрішню і зовнішню синтагматику, інакше - синтагматику у вузькому і широкому розумінні.

Внутрішня синтагматика передбачає трансформації синтаксичної зв'язності знаків у тексті. У поетичному тексті синтаксис перебуває у тісному зв'язку з метрикою, створюючи ритміко-синтаксичні конфігурації рядків. У цьому аспекті перекладацькі трансформації є неминучими, як у перекладі мініатюри Р. Мухи «Осьминог» („Die Kraken“):

Чіткий чотиристопний амфібрахій у перекладі передано тонічним віршом. Зміна силабо-тонічної метрики на тонічний ритм є типовою трансформацією при перекладі на німецьку мову. Тільки у перекладі мініатюри Р. Мухи «Два орла» зберігається метрика - чотиристопний хорей, утім, і там є національна специфіка хорею, що ґрунтується на наявності довготи голосних звуків. На думку В. М. Жирмунського, хоча німецька й російська системи віршування є спорідненими, російські ямби й хореї метрично є більш гнучкими й рухомим, що зумовлено пірихіями (пропусками наголосу на парних складах) (якщо обсяг слова - три склади). Німецькі ж двоскладні розміри рідше відступають від метричної схеми, оскільки середній обсяг слова у німецькій мові - два склади, тож вони звучать більш монотонно (Жирмунский, 1975: 28 ff., 71 f.).

У перекладах інших розглянутих мініатюр, як і в перекладі мініатюри «Осьминог», силаботонічний розмір трансформується у тонічний. Тонічний вірш є органічним для німецької поезії і має глибоке історичне коріння (Жирмунский, 1975: 173). А в російській поезії він з'явився тільки на початку ХХ ст. Тому перекладацькі трансформації ритму є виправданими як прояв стратегії одомашнення.

У перекладі цієї мініатюри спостерігаємо ще одну трансформацію на синтагматичному рівні - порушення принципу еквілінеарності (лат. aequus `рівний' и linea `лінія'), тобто невідповідність кількості рядків в оригіналі й перекладі. Ще К.І. Чуковський вказував на необов'язковість цього принципу: не слід «застосовувати його, не рахуючись ні з чим, завжди і за усіх обставин - навіть у збиток смислу й стилю» (Чуковский, 1988: 190).

Еквілінеарність порушується за рахунок додавання переставлених місцями ритуалів - спочатку прощання (Tschus!), а потім привітання (zum Grufi), що підсилює абсурдність ситуації і, отже, комічний ефект тексту.

Зовнішня синтагматика передбачає трансформації інтертекстуальних зв'язків тексту - алюзій, ремінісценцій, цитат. Алюзію ілюструє переклад такої мініатюри Валентина Берестова:

Спостерігаємо трансформацію на сигматичному рівні: заміну конвенціональної метафори юность пролетела живою метафорою Die Zeit hat Jugend weggerafft та додавання метафори: die Leibeskraft weicht dem Geist, яка спричиняє трансформацію на зовнішньо-синтагматичному рівні. У вихідному тексті другий рядок викликає алюзію на крилатий вислів радянських часів У здоровому тілі здоровий дух - це був лозунг, який закликав громадян займатися спортом. Відповідно, ця алюзія викликає низку імплікатур, які у тексті перекладу завдяки метафорі трансформуються. По-перше, це вже алюзія не на радянський лозунг, а на крилатий латинський вислів Mens sana in corpore sano, який підкреслював необхідність гармонійного розвитку тіла й духа людини (Децим Юній Ювенал, 61-127 рр., сатира Х, рядок 356). Власне, цей вислів ліг в основу і радянського лозунгу, але про це мало хто знав. Має місце так звана вторинна прецедентність тексту. Наступні імплікатури у ланцюжку тексту перекладу змінені. На рівні внутрішньої синтагматики трансформації немає: чотиристопний ямб зберігається.

Трансформації імплікатур стосуються прагматичного рівня, який заторкує також інтенції мовців, іллокутивні типи і перлокутивний ефект висловлень і тексту, знову ж таки з урахуванням етнокультурних розбіжностей. Посилення перлокутивного ефекту, зокрема комічного, ілюструють розглянуті переклади мініатюр Р. Мухи «Ужаленный уж», «Орлы» та «Осьминог». Трансформацію інтенції автора спостерігаємо у перекладі такої мініатюри Майї Борисової:

У вихідному тексті класики бідні, а в перекладі це найкращі поети - інтенція співчуття зникає. Крім того, нейтральне не тот перетворюється у Der schlimmste Poesievernichter. З'являється вкрай негативна авторська оцінка протагоніста. Однак загальний смисл тексту збережено. Наявна трансформація і на внутрішньо-синтагматичному рівні: чотиристопний ямб з випадінням складу передано чистим чотиристопним ямбом.

Зміна авторської інтенції може торкатися також іллокутивного смислу висловлення або усього тексту. Приклад - мініатюра Самуїла Маршака:

Перший рядок становить мовленнєвий акт евалюатив - схвалення читача, який знає іноземну мову, а другий є директивом - закликом плекати і рідну мову. У тексті перекладу ці іллокуції замінюються на констатив. Отже, семантика зберігається, а прагматика трансформується. Крім того, тут наявна трансформація синтагмаки: чотиристопний анапест передано поєднанням дольника з чотиристопним амфібрахієм.

Трансформації імплікатур мають такі різновиди, як додавання, зміна та експлікація. Зміну імплікатури представлено у перекладі мініатюри В. Берестова про дух і тіло, додавання - у перекладі мініатюри Р. Мухи «Сосулька». Експлікацію імплікатур ілюструє мініатюра Фелікса Кривіна:

Перша імплікатура в ланцюжку ескплікується в останньому рядку тексту перекладу: Und schwieg besonnen. Лексема besonnen передає позитивну авторську оцінку протагоніста (уявного сусіда Галілея), яку в оригіналі виражено виразом был не глупее. У цьому випадку смисл і прагматика зберігається, а мовне вираження трансформується - переміщується до проспективного мовного контексту. Є невелика трансформація і на синтагматичному рівні: чотиристопний ямб передається спочатку чотиристопним ямбом, а останній рядок скорочено до тристопного ямбу, що є композиційно зумовленим.

Таким чином, взаємодія широкого кола перекладацьких трансформацій, по-перше, забезпечує поетичним перекладам високий ступінь адекватності та еквівалентності або, за словами О. І. Чередниченка, вірності перекладу, а по-друге, надає можливість перекладу «бути засобом діалогу культур» (Чередниченко, 2007: 160).

Висновки

Підсумовуючи, слід наголосити, що культурно-семіотичний підхід уможливлює всебічний аналіз перекладацьких трансформацій на усіх рівнях сімеозису, який відбувається на етнокультурному фоні. З точки зору цього підходу, перекладацькі трансформації становлять перетворення знаків вихідного тексту в тексті перекладу з урахуванням взаємодії їхніх денотативних, семантичних, сигматичних, синтагматичних і прагматичних характеристик. У перекладах російськомовних поетичних мініатюр на німецьку мову Г. Ейгера усі трансформації виявляються виправданими з точки зору кореляції змісту й форми текстів та зумовленими стратегією одомашнення. Взаємодія трансформацій різних рівнів ґрунтується на когнітивних операціях додавання, генералізації, конкретизації, переміщення, заміни та опущення.

Перспективним є застосування культурно-семіотичного підходу до аналізу перекладацьких трансформацій у перекладах текстів інших жанрів.

Бібліографія

1. Бархударов Л.С. Язык и перевод / Л.С. Берхударов. - М.: Международные отношения, 1975. - 240 с.

2. Бахтин М.М. Эстетика словесного творчества / М.М. Бахтин. - М.: Наука, 1979. - 423 с.

3. Гарбовский Н.К. Теория перевода / Н.К. Грабовский. - М.: Изд-во МГУ, 2004. - 544 с.

4. Донец П.Н. Лингвокультурные контрасты и переводческие трансформации / П.Н. Донец // Вісник ХНУ ім. В.Н. Каразіна. - 2017. -Вип. 85. - С. 6-10.

5. Ельмслев Л. Пролегомены к теории языка / Л. Ельмслев; пер. с англ. - М.: КомКнига, 2006. - 248 с.

6. Жирмунский В.М. Теория стиха / В.М. Жирмунский. Ленинград: Советский писатель, 1975. - 664 с.

7. Комиссаров В.Н. Теория перевода (лингвистические аспекты) / В.Н. Комиссаров. - М.: Высшая школа, 1990. - 253 с.

8. Латышев Л.К. Курс перевода: эквивалентность перевода и этапы его достижения / Л.К. Латышев. - М.: Просвещение, 1980. - 160 с.

9. Левицкая Т.Р. Теория и практика перевода с английского языка на русский / Т.Р. Левицкая, А.М. Фитерман. - М.: Изд-во лит-ры на иностр. языках, 1963. - 263 с.

10. Миньяр-Белоручев Р.К. Общая теория перевода и устный перевод / Р.К. Миньяр-Белоручев. - М.: Воениздат, 1980. - 237 с.

11. Рахматуллина Д.Р. Англо-русские переводные несоответствия в художественном тексте: автореф. дисс. ... канд. филол. наук : 10.02.04 «Германские языки» / Д.Р. Рахматуллина. - Оренбург, 1995. - 20 с.

12. Рецкер Я.И. Пособие по переводу с английского языка на русский язык / Я.И. Рецкер. - М.: Просвещение, 1982. - 104 с.

13. Селіванова О.О. Лінгвістична енциклопедія / О.О. Селіванова. - Полтава: Довкілля-К, 2011. - 844 с.

14. Чередниченко О.І. Про мову і переклад / О.І. Чередниченко. - Київ: Либідь, 2007. - 248 с.

15. Чуковский К.И. Высокое искусство / К.И. Чуковский. - М.: Советский писатель, 1988. - 349 с.

16. Швейцер А.Д. Перевод и лингвистика: Статус, проблемы, аспекты / А.Д. Швейцер. - Москва: Наука, 1988. - 215 с.

17. Panasiuk I. Kultursemiotische Uberlegungen zur Analyse poetischer Ubersetzungstexte (Statt eines Vorwortes) / Panasiuk I., Schroder H. // Yeyger G. Augenblicke: Nachdichtungen russischer und deutscher Lyrik. - Berlin: Lit Verl., 2006. - S. 11-17.

культурно-семіотичний перекладацький трансформація

1. Barhudarov L.S. (1975). Jazyk i perevod. [Language and translation]. Moscow: Mezhdunarodnye otnoshenija.

2. Bahtin M.M. (1979). Estetika slovesnogo tvorchestva. [Aesthetics of verbal creativity]. Moscow: Nauka.

3. Garbovskij N.K. (2004). Teorija perevoda. [Translation theory]. Moscow: Moscow University Press.

4. Donec P.N. (2017). Lingvokul'turnye kontrasty i perevodcheskie transformacii // Visnyk Xarkivs'kogo nacional'nogo universytetu im. V. N. Karazina. Vyp. 85. [Linguistic and cultural contrasts and translation transformations // Bulletin of Kharkiv National V.N. Karazin University. Issue 85]. pp. 6-10.

5. El'mslev L. (2006). Prolegomeny k teorii jazyka. [Prolegomena to the Theory of Language]; translated from English. Moscow: KomKniga.

6. Zhirmunsky V.M. (1975). Teorija stiha. [Verse theory]. Leningrad: Sovetskij pisatel'.

7. Komissarov V.N. (1990). Teorija perevoda (lingvisticheskie aspekty). [Translation theory (linguistic aspects)]. Moscow: Vysshaja shkola.

8. Latyshev L.K. (1980). Kurs perevoda: jekvivalentnost' perevoda i jetapy ego dostizhenija. [Translation Course: Translation Equivalence and Steps to Achieve it]. Moscow: Prosveshhenie.

9. Levickaja T.R., Fiterman A.M. (1963.) Teorija i praktika perevoda s anglijskogo jazyka na russkij. [Theory and practice of translation from English into Russian]. Moscow: Izdatel'stvo literatury na inostrannyh jazykah.

10. Min'jar-Beloruchev R.K. (1980). Obshhaja teorija perevoda i ustnyj perevod. [General Translation Theory and Interpretation]. Moscow: Voenizdat.

11. Rahmatullina D.R. (1995). Anglo-russkie perevodnye nesootvetstvija v hudozhestvennom tekste: avtoref. diss. ... kand. filol. nauk: 10.02.04 «Germanskie jazyki». [English-Russian translation inconsistencies in a literary text: Abstract of the candidate of sciences theses]. Orenburg.

12. Recker Ja.I. (1982). Posobie po perevodu s anglijskogo jazyka na russkij jazyk. [A guide to translation from English into Russian]. Moscow: Prosveshhenie.

13. Selivanova O.O. (2011). Lingvistychna encyklopediya. [Linguistic encyclopedia]. Poltava: Dovkillya-K.

14. Cherednychenko O.I. (2007). Pro movu i pereklad. [About language and translation]. Kyiv: Lybid'.

15. Chukovskij K.I. (1988). Vysokoe iskusstvo. [High art]. Moscow: Sovetskij pisatel'.

16. Shvejcer A.D. (1988). Perevod i lingvistika: Status, problemy, aspekty. [Translation and Linguistics: Status, Problems, Aspects]. Moscow: Nauka.

17. Panasiuk I., Schroder H. (2006). Kultursemiotische Uberlegungen zur Analyse poetischer Ubersetzungstexte // Yeyger G. Augenblicke: Nachdichtungen russischer und deutscher Lyrik. Berlin: Lit Verl., S. 11-17.

Размещено на Allbest.ru