Назви меблів для лежання в історії української мови

кандидат філологічних наук, старший викладач кафедри журналістики, української словесності та культури Університету державної фіскальної служби України (Ірпінь, Київська область, Україна)

Candidate of Philological Sciences, Senior Lecturer at the Department of Journalism, Ukrainian Literature and Culture University of State Fiscal Service of Ukraine (Irpin, Kyiv region, Ukraine)

FORMATION OF NAMES OF LYING FURNITURE IN THE UKRAINIAN LANGUAGE

The words that are part of the lexical-semantic subgroup, which are the names of leisure furniture, and more specifically - for lying, are analyzed in the article. A brief overview of the works of scientists, who have studied various aspects of furniture names, is given. The following lexemes are considered in the paper: bed, deck chair, divan, trestle bed, settee, canape, couch, sofa, and ottoman. The first fixations of each word, functioning of the Ukrainian language at different stages are traced; the variants of derivatives are considered, the ways of their creation are indicated for preservation in the modern Ukrainian language and in the Ukrainian dialects. In the process of studying of the mentioned group of vocabulary, it was found that most lexemes are borrowings from Turkic or European languages. The nomen of divan `a variation of cushioned furniture ' has Turkic origin, the divan was borrowed into the Ukrainian language through the mediation of Western European languages: most likely from French divan `canape'; the trestle bed is fixed with the meaning of `backless bed made of boards', ottoman. It was found that the word canape/kanapka/kanapeia `divan', sofa, came through the mediation of Polish from French settee (causeuse). The specific vocabulary includes only the lexemes: bed, deck chair, folding bed, rozkladachka (camp bed)/rozkladaika (cot), dachka.

The analysis of the considered lexemes gives evidence of parallel functioning of several lexemes for naming of the same concept in the system of furniture. This gives evidence of common phenomenon ofsynonymy in the group ofnames of lying furniture; it is connected with the parallel use of specific and borrowed words in the Ukrainian language. This gives grounds to talk about the functioning of synonymic pairs and synonymic rows within the boundaries of the considered group of vocabulary. It was found that a deck chair - a trestle bed, a bed - folding bed form synonymic pairs

It was found that one-component nomens, predominate among the names offurniture.

The analysis of the names of lying furniture gives us a possibility to indicate the sphere of application in the modern Ukrainian language and reflection in Ukrainian dialects. It was found that borrowed lexemes are sporadically preserved in Ukrainian dialects or not recorded in them at all.

The considered material allows suggesting that the emergence of different types of furniture intended for lying depends on the development of society as a whole and its material culture. At the linguistic level, this leads to a continuous update of the vocabulary composition of the thematic group of the name of home furniture.

Key words: names of lying furniture, lexeme, lexical meaning, specific vocabulary, borrowed vocabulary.

Постановка проблеми. Лексика на позначення меблів, які використовувалися в традиційному українському житлі, досить давня, хоч і нечисленна. Процес її формування відбувався упродовж тривалих історичних етапів. У цих назвах були відображені особливості соціально- побутового та національного устрою українського суспільства. Оскільки Україна завжди була аграрною країною, основними поселеннями були села й хутори. Отже, давні меблі в хатах звичайних українців були досить простими, зручними та поліфункціональними.

Аналіз досліджень. Окремі науковці досліджували питання синонімії в групі назв меблів, словотвірну структуру українських назв меблів, іншомовні запозичення в меблевій термінології (І. Муляр), лексичної синонімії, коли до синонімічної групи входять два номени, які утворюють синонімічну пару (З. Франко), питання про назви меблів для відпочинку в сучасній словацькій мові (І. Шпітько), семантико-етимологічний аспект у зіставному дослідженні лексико-семантичної групи "меблі" на матеріалі української та словацької мов (Ю. Резніченко), історії та вдосконалення меблів-трансформерів (І. Попова).

Мета статті - розглянути історію формування лексико-семантичної підгрупи назв меблів для лежання.

Виклад основного матеріалу. На позначення ліжка в багатьох слов'янських мовах наявні відповідники, які пов'язані з псл. *lozbko. Воно є похідним із суфіксом -ько: *loze < *lozbko (ЭССЯ, XVI: 218-219).

Перші згадки конкретних назв меблів для спання засвідчено в українській мові в матеріалах XVI - XVII ст. у формі ложко/ложъко, що служили для називання `ліжко, постіль': М. визнава...і(ж) ^коби(х)...брата свого наєха(в)ши на дво(р) єго взж(в)ши з ложка. і (з) вєдмомо(ст) ю ма(т)є...замгордовати мє(л); Цсlру.Rdno vstavanb, по>зно сж клеїлу, а з Южка сж порываль завжди, ю добрЬ посролі томъ мислячи (СУМ XVI - XVII, XVI: 94); ложко (СЛЛ: 400).

Є. Тимченко фіксує пряме та переносне значення: Ложко. Кровать. Мл. Сл. 39. Въ палацахъ ся родитъ, въ яслехъ скотскихъ, а не на ложкахъ или одрахъ коштовныхъ. АЮЗР. II, 240 (И. Выш.). Взято ми зъ ложка взголовье и ковдру. Диар. Фил. 90. Напавши оного [Многогрешного] в ночи в замку батуринскомъ на ложку, оного взяли и зв'язали. Л.С. 113. Ложко смертельне, смертний одр. Ак. Палт. с. (КС. LXXII, 196) (ТМ, 1: 408). Водночас на позначення ліжка та постелі в цей час в українській мові паралельно було зафіксовано фонетичні варіанти, що фіксують артикуляційні зміни етимологічного [o]: лужко/лужъко: черевики и капъци того балвърка найшли подъ лужком (Луцьк, 1596 АрхЮЗР 8/ III, 474); Демяна Василевича хорого на лужъку кийми побито и въ лобъ ранено и за забитого отошли (Луцьк, 1634 АрхЮЗР 1/VI, 687) (СУМ XVI-XVII, XVI: 106). На той час лексема мала, окрім прямого, ще й переносне значення і входила до складу стійкого словосполучення лужко болЬзненноє зі значенням `пекло (місце вічних мук)', що є метафорою: опоила васъ до світости, трутизною смєртєлною, /ждомъ зм;Јвымъ; и такъ пжныхъ и над(ъ) замЬръ шалєньїхь, пoсылаєтъ на тоєлоужко болЬзнєнноє, спати вЬчною смєрътю (Почаїв 1618 Зерц. 41) (СУМ XVI-XVII, XVI: 106).

П. Білецький-Носенко зафіксував у словнику варіант із новим [i] в корені: лйжко: Кровать; ложе. Одръ (Б-Н: 210, 206). Автор подає польський відповідник лужко, що підтверджує поширення номена на той час в інших слов'янських мовах; також він указує на спорідненість іменника лижко з іменниками лигъ, лигво, (логво) зі значенням `логовище' (Б-Н: 210, 208); кубло:

1) Сбитое въ кучу, измятое платье и бЬлье.

2) Большое гнЬздо, гайно зі значенням `логовище собачье, свиное или всякаго звіря' (Б-Н: 199, 92). У групі лижко, лигъ, лигво, (логво) лексема лижко є похідною й має спільний корінь -лиг- (-лог-), у процесі творення відбулося чергування приголосних [г] [ж]. Лексеми лижко, кубло і гайно мають зв'язок на семантичному рівні: це частково синоніми за асоціативною схожістю (ідеографічні). Ложко та континуант лижко (фонетичний варіант льіжко) (Б-Н: 212, 214) зафіксовано в багатьох джерелах, як і дериват від нього ліжечко (Желехівський, І: 408).

Українська мова ХХ ст. зберегла розглянуту лексему з незначними змінами в графічному оформленні, а саме варіант ліжко. Б. Грінченко зафіксував ліжко та деривати від нього зі зменшено-пестливими суфіксами ліженько, ліжечко: Ліжко. Ліженько, ліжечко, зменш. від ліжко (Грінченко, ІІ: 367-368).

І. Огієнко вважає українське слово ліжко одним із похідних від дієслова лежати зі значенням горизонтального положення людини, тварини чи якогось предмета, подає відповідники в болг. лежа, серб. лежати, ч. lezeti, пол. lezec" (Іларіон, ІІ: 348-349). Дослідники виводять етимологію слова ліжко від дієслова лежати (ЕСУМ, ІІІ: 212, 258).

У наш час лексема зберегла граматичну форму ліжко та лексичне значення виду меблів для лежання та спання: Ліжко. Признач. для лежання мебля у вигляді рами на ніжках з двома спинками, на яку кладуть матрац і постіль // Місце для спання; постіль (СУМ, ІУ: 509). Значно розширилася семантика слова в складі стійких словосполучень: Вставати (встати, підводитися, підвестися) з ліжка - видужувати; Класти (покласти) в ліжко; Тримати в ліжку - створювати постільний режим у зв'язку з хворобою. Лежати в ліжку (ліжкові) див. лежати (СУМ, ІУ: 509). Іменник ліжко в поєднанні з прикметником лікарняне означає назву місця для хворого в лікарні (СУМ, ІУ: 512). У першому контексті воно пояснює дію, а в другому - місце, але не є назвою меблів.

В українських діалектах згадана лексема у формі ліжча була зафіксована в бойківських говірках (Онишкевич, ІІ: 413). Лемківські говірки фіксують форму лужко: лужко [вужако]. Ліжко (Турчин: 166).

Різновидом ліжка є тапчан, лежак, розкла- душка. Ці лексеми є синонімами.

В українській мові лексему тапчан зафіксовано зі значенням `ліжко з дощок без спинок' (СУМ, Х: 37). Дослідники етимології слова тапчан припускають його тюркське походження: від тюрк. tapcan `підвищення, трон', де тюрк. tapcan `підставка на трьох ніжках'; порівняємо ще у р. топчан, бр. тапчан, пол. tapczan; варіанти топчан, [тапчанина] `поганий тапчан' функціонують в українській мові (ЕСУМ, У: 516). Погоджується з думкою про тюркське походження слова тапчан та його лексичне значення як різновиду ліжка І. Огієнко (Іларіон, ІУ: 346).

Є. Желехівський фіксує лексему тапчан та демінутиви тапчаник і тапчанчик. Подає він також похідні тапчанник, тапчанина та тапча- нисько (Желехівський, ІІ: 948). Усі демінутиви утворені суфіксальним способом.

На початку ХХ ст. в українських писемних джерелах було зафіксовано лексему тапчан: Тапчан. Рід дивана з дощок (Грінченко, ІУ: 246). Деривати тапчаник і тапчанчик утворені суфіксальним способом за допомогою зменшено-пестливих суфіксів -ик, -чик. Іменник тапчанина `поганий тапчан' утворено теж суфіксальним способом, але суф. -ин указує на інший відтінок значення з негативним забарвленням. У словнику, окрім аналізованої лексеми, подано ще слово на позначення роду занять (професійне спрямування) тапчан- ник та прикметник тапчанників зі значенням `належить майстру, який робить тапчани' (Грін- ченко, ІУ: 246).

У сучасній літературній мові тапчан - 'вид ліжка з дощок без спинок; демінутив тапчанчик, зменшено-пестливе до тапчан (СУМ, Х: 37). Воно є застарілим. Форма топчан зберіглася також у російській літературній мові (Ожегов: 2017). Польське tapczan є назвою меблів для спання, демінутив tapczanik (SJP, ІХ: 45).

Лексема тапчан у словнику львівського мовлення ХХ ст. має значення `тапчан, низький диван без спинки; тахта' (ЛЛ: 37). Лексему топчан зафіксовано в говірках Одещини зі значенням `підставка під якийсь предмет, напр., під вулик' (СУГО: 84). Із часу запозичення до сьогодні лексема зберегла фонетичну форму, але її вживали на позначення різних видів меблів, близьких за своїм призначенням. Різнилися вони лише окремими деталями (наявністю спинки).

Синонімом до тапчан є лексема лежак. Вважають, що лежак зі значенням `тапчан; горизонтальна частина димоходу, лежачий вулик' походить від дієслова лежати, що має праслов'янське коріння (ЕСУМ, ІІІ: 212). Етимологію слова лежак пов'язують із дієсловом лежати й інші дослідники; вони зазначають, що дієслово дало багато похідних у різних слов'янських мовах, які різняться лексичними значеннями (ЭССЯ, ХІУ: 159-165). М. Фасмер не розглядає цього слова.

Зберіглася лексема лежак у лексиконі української мови ХІХ ст. Її фіксує в перекладному українсько-німецькому словнику Є. Желехівський, але в перекладі німецькою lagerholz означає `зберігання деревини', lagerstock - `складський запас' (Желехівський, І: 400). Б. Грінченко також наводить цю лексему: Лежак. 1) Горизонтальна частина димової труби на стелі. 2) можливо, хмиз. Волин. г. 3) лежачий вулик (Грінченко, ІІ: 352).

Сучасна українська мова фіксує досліджувану лексему зі збереженою фонетичною формою з багатьма лексичними значеннями, одне з них слугує для називання меблів: Лежак. Те саме, що тапчан. Ще одне значення лежак `меблі для засмагання на пляжі' наводить СУМ (СУМ, IV: 469). Зазначено і новий відтінок значення з позначкою спец. Це свідчить про накладення нових відтінків значень на стару граматичну й фонетичну форми, що пов'язано з розвитком науково-технічного прогресу та різних сфер людського життя.

Отже, аналіз розглянутих лексем свідчить про паралельне функціонування кількох лексем для називання того самого поняття в системі меблів. Ми погоджуємося з думкою дослідників, які зазначають, що явище синонімії в групі назв меблів може бути пов'язане з паралельним уживанням питомих та запозичених слів в українській мові, "підбором одночасно кількох відповідників до запозиченої з іншої мови лексеми, збереженням застарілих назв меблевих реалій" (Муляр, 2012: 285). З. Франко, розглядаючи явище лексичної синонімії, говорить про те, що синонімічна пара утворюється тоді, коли до синонімічної групи входять два номени (Франко, 1983: 131). Покла- даючись на цю думку, можемо стверджувати, що номени тапчан - лежак утворюють синонімічну пару і є абсолютними синонімами.

В українських говірках Одещини зафіксовано лексему лижак/лижух, але з іншим лексичним значенням - 'горизонтальна частина димоходу на горищі' (СУГО: 117); спорадично в західнополісь- ких говірках слово лежак має значення 'лавка для спання біля печі' (Аркушин, І: 280).

Синонімом до ліжко є розкладушка зі значенням `легке розкладне ліжко', позначене як розмовне. Дуже рідко засвідчене розмовне розкладачка (СУМ, VH: 702) з тим же значенням. Дослідниця назв меблів І. Муляр вибудувала синонімічний ряд розкладачка (розкладайка) - дачка. Припускає, що лексема дачка утворена шляхом усічення основи або шляхом метафоричного перенесення, бо їх "часто використовують на дачах" (Муляр, 2010: 287).

Поява різновиду меблів загалом і меблів для лежання зокрема тісно пов'язана з розвитком суспільства та матеріальної культури. У матеріально- предметних речах відобразилися наслідки діяльності людини та проявилися її смаки, переваги (Муляр, 2017: 84). На мовному рівні це приводить до безперервного поповнення складу лексики тематичної групи назви хатніх меблів.

У лексико-семантичній групі назв меблів для лежання в певний період з'являється слово диван `різновид м'яких меблів' (ССУМ, І: 658). Із семантикою `килим' зафіксовано лексему диван у ХІХ ст. (Желехівський, І: 181). Номен диван було запозичено в українську мову через посередництво західноєвропейських мов: найімовірніше, від фр. divan `канапа; (іст.) державна влада в Туреччині' чи від нім. Diwan `канапа; (іст.) державна влада в Туреччині' (ЕСУМ, ІІ: 65; Фасмер, І: 512-513). Турецька назва divan зі значенням `збірка творів; найвища рада; суд', запозичена з перс. мови через арабську, у якій мала значення `збірка віршів; суд; (іст.) державна рада; канцелярія для складання дипломатичних документів' (divan < divan), не поширена в українській мові (ЕСУМ, ІІ: 65). І. Огієнко розглядає етимологію й семантику згаданої лексеми, вказує на її багатозначність. Автор зазначає, що диван виступає синонімом до м'яка канапа, софа і має перське походження (Іларіон, І: 334). Інші лексичні значення не стосуються назви меблів (дорадчий орган турецького султана та збірка одноримових віршів, які розміщені в азбучному порядку рим). Фонетична й граматична форми ідентичні в усіх випадках. Чеські етимологи подають схожі тлумачення лексичного значення та походження лексеми divan, який має відповідникpohovka (ESJP: 119).

В українських словниках П. Білецького- Носенка, Є. Тимченка, "Граматиці" О. Павлов- ського не зафіксовано номена диван, що свідчить про використання протягом довгого часу диванів лише в оселях досить заможних родин. Це підтверджує думку про залежність функціонування того чи іншого виду меблів від статусу людини в суспільстві. Слово диван як синонім до тапчан зафіксоване в окремих словниках ХІХ ст.: сформовано синонімічний ряд диван - канапа - тапчан: Диванъ=канапа, канапея, здр. - канапка (без спинки) - тапчан, тапчанина (Уманець, І: 180). У словнику Б. Грінченка слово диван вжите лише на позначення турецької державної думи (Грін- ченко, І: 381).

Сучасна українська літературна мова зберегла лексему диван: Диван. Рід великих м'яких меблів для сидіння і лежання (СУМ, ІІ: 270; ВТССУМ: 291). Розвиток дизайну сучасних меблів сприяв появі нових назв. Відбувається нашарування відтінків лексичних значень на початкове з уточненням певних функцій, які може виконувати той чи інший вид меблів. Наприклад, сучасний номен диван-ліжко утворений способом складання двох слів: Диван з відкидною спинкою, що використовується як ліжко (ВТССУМ: 291). Відбувається поєднання функцій двох видів меблів, схожих між собою за конструкцією, що привело на мовному ґрунті до утворення нового слова. Утворене воно способом, який не дуже поширений в українській мові. Лексема диванчик (СУМ, ІІ: 270; ВТССУМ: 291) утворена від диван за допомогою зменшено- пестливого суфікса -чик. Дериват диванний також утворено суфіксальним способом (суф. -н) від слова диван (ВТССУМ: 291).

В окремих закарпатських говірках збережено фонетичний варіант діван, що відповідає українському диван (Сабадош: 65). Слово диван зі значенням 'вид великих м'яких меблів' спорадично зберегли західнополіські говірки (Аркушин, І: 131).

Російська мова також має лексему диван з подібним значенням до українського, вона поєднується з різними прикметниками, які вказують на призначення цього виду меблів або на матеріал виготовлення (Даль, І: 446; Ожегов: 389). За допомогою прикметників розширюється і деталізується лексичне значення лексеми диван.

Сучасна українська мова містить лексему кушетка, яка є синонімом до диван: Кушетка. Невеличкий диван з узголів'ям, але без спинки (СУМ, ІУ: 425; ВТССУМ: 600). Досліджуючи етимологію цього слова, лінгвісти дійшли висновку, що воно є запозиченням із фр. couchette зі значенням `ліжечко, постілька; кушетка', що, своєю чергою, є зменшеною формою від couche `ложе, постіль', яке походить від дієслова coucher `лежати' (ЕСУМ, ІІІ: 170). Відзначене в українських джерелах з ХІХ ст. (Желехівський, І: 394). Дехто з дослідників подає як синоніми російське кушетка і українське канапка, канапея (Уманець, ІІ: 63).

На позначення виду меблів слово кушетка зберіглося і в російській мові (Даль, ІІ: 233; Ожегов: 778).

Синонімом до кушетка є лексема козетка зі значенням `невелика кушетка', яка належить до застарілої лексики в сучасній українській мові, російській - козетка, білоруській - казетка. Етимологи вважають його запозиченням із пол. мови: kozetka < causette/causeuse. Вони зазначають, що польське kozetka `невелика кушетка (ст.), дружня бесіда' та рідше kozeta `козетка' могли виникнути внаслідок змішування споріднених форм із французької - causette `дружня бесіда' та causeuse `невелика кушетка на дві особи; бесідниця; балакуха', які є дериватами від дієслова causer `розмовляти, балакати' (ЕСУМ, ІІ: 498). М. Фасмер досить лаконічно подає етимологію цього слова, вказуючи на його французьке коріння (Фасмер, ІІ: 278).

У сучасному мовленні слово вийшло з повсякденного вжитку.

Фонетичну форму козетка фіксують у перекладних словниках ХХ ст., синонімом до нього в українській мові є лексема канапка (РУС-1924, ІІ: 752). Абсолютним синонімом до кушетка є також слово отоманка/отаманка (ССинУМ, І: 658).

Сучасні українські говірки не зберегли слова козетка.

Синонімом до диван і козетка виступає лексема канапа. Слово канапа, як і попередні лексеми, є пізнішим запозиченням в українській мові. Дослідники схиляються до думки про те, що він потрапив у деякі слов'янські мови з французької через посередництво польської. Французьке canape `диван' походить від слат. canapeum `диван', яке пов'язане з лат. conopeum, conopium `густа сітка; заслона від комарів; ліжко з такою заслоною', а воно може мати грецьке коріння, але далі його етимологію простежити складно (ЕСУМ, ІІ: 361). В інших слов'янських мовах ця лексема має різні фонетичні форми, але з таким же лексичним значенням: р., болг. канапе, бр. канапа, ч. kanape, схв. канете, слвц. kanape (ЕСУМ, ІІ: 361). Фонетичний варіант [канапе] як `різновид м'яких меблів' фіксує М. Фасмер, покликаючись на саме таку форму цієї лексеми в певних джерелах (Фасмер, ІІ: 177).

В українській мові кінця ХІХ ст. воно вже було представлене, про що свідчать записи в деяких словниках: Канапа, Canapee (Желехівський, ІІ: 332); Канапе = канапея, канапка (Уманець, ІІ: 6). Зафіксовано також паралельні форми канапа/ канапка/канапея, які вживали з тим самим значенням. Варто зазначити, що надалі в мові ХХ ст. лексема зберегла дві форми, такі як канапа й канапка: Канапа. Диван. Сидів о. Хведір Чепурковський на канапі в своїй світлиці. Левиц. І. 131. Ум. Канапка; ще один демінутив канапчик як синонім до диван відзначено у цьому словнику (Грінченко, ІІ: 214).

У сучасній українській мові зафіксовано ряд лексем: канапа^канапка^канапочка, де друге є похідним від канапа, а третє утворилося від канапка, це деривати зі зменшено-пестливими суфіксами -к- та -очк-.

Українському канапа відповідає російське канапе (УРС-1924, ІІ: 691; Даль). Білоруська мова має складне утворення канапа-ложак зі значенням `диван-ліжко' чи `канапа-ліжко' (БУС: 190).

В окремих південно-західних говірках української мови, зокрема лемківських, лексему канапка зафіксовано зі значенням `маленька скибка хліба чи булки з оселедцем, ковбасою, шинкою, намазана масляно-сирною пастою' (Турчин: 135). У мові львів'ян зафіксовано обидва варіанти канапа і канапка на позначення назви меблів для лежання. Однак лексему канапка вживають на позначення кулінарного терміна: Бутерброд. У кулінарії канапка є назвою різних видів бутербродів за розміром та призначенням (закуска або для перекусу). Синонімом до канапа є канцалапа, а до канапка як назви бутерброда - накладанець (ЛЛ: 358-359). На Одещині є канапка, в захід- нополіських говірках канапа побутує зі значенням `дерев'яна лава зі спинкою, призначена для сидіння' (СУГО: 91, Аркушин, І: 207).

Синонімом до канапа в українській мові з ХІХ ст. є лексема софа, це запозичення, як і значна частина назв меблів, що могло потрапити в українську мову через західноєвропейські мови, найімовірніше, через французьку (2: 135). Наявність порівняємо у фр. sofa `софа, диван', іт. sofa `диван, кушетка', нім. sofa `диван, кушетка, софа', англ. sofa `диван' У західноєвропейські мови це слово потрапило через посередництво турецької мови (тур. sofa < ар. suffa, suffah, sufatr) (ЕСУМ, V: 360-361). У різних фонетичних варіантах воно присутнє у р. софа, бр. сафа, пол. ч. вл. sofa, болг. сОфа, схв. софа, слн. zofa. В українській мові може мати подвійний наголос (на першому або другому складі) (ЕСУМ, V: 360-361). І. Огієнко фіксує лексему софа з наголосом на другому складі як синонім до канапа, вказує на його турецьке коріння (Іларіон, IV: 295). М. Фасмер припускає турецьке походження слова софа, яке потрапило до нас через французьку мову (Фасмер, ІІІ: 729). Українська мова послуговується лексемою софа до наших днів, хоч не так активно, як словом диван. Ми віднайшли тлумачення Софа = канапа, канапка (Уманець, IV: 67), яке, на нашу думку, може свідчити про те, що в українській мові кінця ХІХ ст. для позначення різновиду дивана вживали лексему канапа. Є. Желехівський подає лексему софа на позначення виду меблів з наголосом на першому складі (Желехівський, ІІ: 898). У сучасній українській мові в слові софа наголос перейшов на останній склад: 'М'який широкий диван з поручнями і низькою спинкою' (СУМ, ІХ: 473); має демінутив софка, утворений традиційним для української мови суфіксальним способом (суф. -ка). Більш розлоге тлумачення лексичного значення слова софа подано в іншому джерелі: Софа 1. В європейських країнах - м'який широкий диван з поручнями і низькою спинкою. 2. У країнах Близького й Середнього Сходу - низьке ложе, вкрите килимами (ВТСУМ: 1359). Наведені тлумачення ще раз підтверджують думку про малу затребуваність в українському суспільстві такого виду меблів, як софа, відповідно, відображення його назви в українському лексиконі.

У львівському діалектному мовленні на позначення дивану вживають слово софа (ЛЛ: 726) з наголосом на першому складі, на відміну від літературної мови, в інших діалектних словниках ми не віднайшли досліджуваної лексеми.

Синонімічний ряд до лексеми диван продовжує слово тахта. Етимологи відносять його до запозичень із тюркських мов, у які воно зайшло з перської (тур. tahta `дошка, дощаний', кирг. тат. такта `дошка', алт. телеут. шор. чаг. makma `дошка' < перс. tahta)) (ЕСУМ, V: 529). У сучасній українській мові має значення `широкий диван без спинки' (ЕСУМ, V: 529) або `широкий низький диван без спинки' (СУМ, Х: 44). Збері- глася лексема в окремих слов'янських мовах: р. бр. тахта, болг. тахта (ЕСУМ, V: 529; Ожегов: 1984) зі значенням `широкий низький диван без спинки'.

Висновки

Таким чином, проаналізована ЛСПГ має чітку структуру завдяки синонімічним зв'язкам між окремими словами. Частина слів праслов'янського походження використовується у сучасній українській мові. Серед запозичених назв меблів різна кількість мовних одиниць засвідчена в сучасній українській мові.