Специфіка вербалізації концепту Європа в мовній картині світу Г. Сковороди

Размещено на http://allbest.ru

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Інститут філології

Специфіка вербалізації концепту Європа в мовній картині світу Г. Сковороди

Олександр Миколайович Богомолець-Бараш, аспірант

Анотація

У статті розглянуто особливості вербалізації концепту ЄВРОПА в мовній картині світу Г. С. Сковороди. З цією метою в текстах видатного філософа виокремлено лексичні репрезентанти названого концепту: Європа, європейський, європеєць; численні назви європейських країн, міст, їхніх мешканців; назви на позначення інших географічних явищ Європи. Здебільшого вказані лексеми засвідчено у філософських діалогах автора. У ході дискусії їхні учасники виявляють обізнаність із тогочасними реаліями Європи, особливостями її державного устрою, місцевими звичаями; історією, географією, природничими науками - ці фрагменти знання становлять концептуальну картину світу Г. Сковороди й ширше - освічених українців XVIII ст. У зазначених онімах вербалізуються структурні компоненти концепту ЄВРОПА: його поняттєвий, оцінний, образний, національно-культурний, символьний та ідейний складники. Часто вказані назви виступають у складі порівнянь - це численна група іменників у місцевому відмінку: в Европт, во Англіи, в Гунгаріи, в Норвегїи, во Францїи, в Римт, в Венецїи, в Парижт, в Флоренцїи, за допомогою яких, з одного боку, українці актуалізують свої знання про Європу, а з іншого, - зіставляють життя «тут» і «там» (парадигма актуальна й дотепер).

Ключові слова: концепт, мовна картина світу, вербалізація, Європа, Сковорода.

Abstract

Peculiarities of verbalization of the concept Europe in Hryhorii Skovoroda's language model of the world

Oleksandr Mykolayovych Bohomolets-Barash, PhD student

Taras Shevchenko National University of Kyiv, Institute of Philology

The article considers the verbal ways of realization of the concept of EUROPE in Hryhorii Skovoroda's language model of the world. Various lexical samples of the examined concept were discovered in the works of the outstanding Ukrainian philosopher: e.g. Europe, European, European; numerous names of European countries, cities, their inhabitants; names to denote other geographical phenomena of Europe. Most of these lexical units are found in the author's philosophical dialogues. During the discussion, their participants show the awareness of realities of Europe at that time, peculiarities of its state system, local customs; history, geography, natural sciences. These fragments of knowledge constitute Hryhorii Skovoroda's conceptual view of the world and more broadly - educated Ukrainians of the XVIII century. Such marked words instantiate the structural components of the concept of EUROPE: its notional, imaginary, valuative, symbolic, national-cultural and ideal components. Often these lexical units form integral part of comparisons - such as the large group of nouns in the locative case: e.g. in Europe, in England, in Hungary, in Norway, in France, in Rome, in Venice, in Paris, in Florence. Using mentioned words, on the one hand, Ukrainians demonstrate their knowledge about Europe, and on the other hand, compare life "here" and "there " (the paradigm is still relevant nowadays).

Key words: concept, language world model, verbalization, Europe, Skovoroda.

Аннотация

Специфика вербализации концепта Европа в языковой картине мира Г. Сковороды

Александр Николаевич Богомолец-Бараш, аспирант Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко, Институт филологии

В статье рассматриваются особенности вербализации концепта ЕВРОПА в языковой картине мира Г. С. Сковороды. С этой целью в текстах выдающегося украинского философа были выделены лексические репрезентанты исследуемого концепта: Европа, европейский, европеец; многочисленные названия европейских стран, городов, их жителей; названия, обозначающие другие географические явления Европы. В большинстве случаев анализируемые лексемы засвидетельствованы в философских диалогах автора. В ходе дискуссии их участники демонстрируют свою осведомленность с реалиями Европы того времени: особенностями ее государственного устройства, местным бытом; историей, географией, естественными науками - указанные фрагменты знаний составляют концептуальную картину мира Г. Сковороды и шире - просвещенных украинцев XVIII ст. В названных онимах вербализируются структурные компоненты концепта ЕВРОПА: его понятийная, ценностная, образная, национально-культурная, символьная, идейная составляющие. Зачастую указанные лексемы выступают в качестве сравнений - это многочисленная группа существительных в местном падеже: в Европп, во Англіи, в Гунгаріи, в Норвегїи, во Францїи, в Римп, в Венецїи, в Парижп, в Флоренцїи, с помощью которых, с одной стороны, украинцы актуализируют свои знания про Европу, а с другой, - сопоставляют жизнь «тут» и «там» (парадигма актуальна и на сегодняшний день). Ключевые слова: концепт, языковая картина мира, вербализация, Европа, Сковорода.

Вступ

Постать Г. С. Сковороди - унікальний феномен української філософії, літератури й мови. Вже понад два століття дослідники його життя і творчості відкривають у них нові й нові грані (загальна кількість досліджень, згідно з бібліографічними даними [див. Ушкалов 2004], давно сягнула за дві тисячі). Творчий доробок мислителя в різних аспектах досліджували літературознавці, мовознавці й історики філософії: П. В. Білоус, Г. М. Верба, Л. П. Гнатюк, Н. В. Горбач, І. Ф. Драч, В. В. Колесов, Л. А. Лисиченко, Л. Є. Махновець, В. М. Нічик, М. В. Попович, Г. М. Сивокінь, Л. А. Софронова, Я. М. Стратій, В. І. Сулима, Л. В. Ушкалов, Д. І. Чижевський, Ю. В. Шевельов, В. О. Шевчук та багато інших. Наприклад, Л. П. Гнатюк у своєму ґрунтовному дослідженні мовного феномена Г. Сковороди реконструювала зокрема мовну свідомість видатного філософа, визначивши джерела й чинники, що вплинули на її становлення [Гнатюк 2010, с. 66 - 154].

Один із найзагадковіших, а тому й цікавих епізодів із життя Г. Сковороди - його мандри Європою. За різними версіями, він побував в Угорщині, Австрії, Італії, Німеччині, Польщі, Словаччині [доклад. див. Ушкалов 2004, с. 49-52]. Подорожуючи європейськими країнами, мислитель спостерігав за місцевими звичаями, особливостями побуту, державним устроєм; поглиблював здобуті в Київській академії знання. Володіння іноземними мовами (із європейських мов він досконало опанував польську й німецьку, ймовірно знав французьку й італійську) уможливлювало його спілкування з освіченими європейцями того часу, мислителями й науковцями.

Знання про світ, що їх Сковорода здобув у Європі, знайшли своє мовне вираження в різноманітних назвах Європи, її країн, міст, мешканців та інших реалій, згаданих у його текстах. Ми поставили за мету з'ясувати особливості вербалізації концепту ЄВРОПА в мовній картині світу філософа, зумовлені, зокрема, його європейськими мандрами.

Мета дослідження визначає такі завдання:

- шляхом суцільної вибірки виявити в текстах Г. Сковороди лексичні репрезентанти концепту ЄВРОПА;

- проаналізувати виокремлені лексеми в їхньому контекстуальному оточенні;

- визначити структуру аналізованого концепту, з'ясувати особливості вербалізації поняттєвого, оцінного, образного, національно-культурного, символьного та ідейного складників концепту ЄВРОПА в мовній картині світу Г. Сковороди; .

Об'єкт дослідження - лексичні репрезентанти концепту ЄВРОПА в мовній картині світу Г. Сковороди, предмет - специфіка вербалізації в текстах філософа поняттєвого, оцінного, образного, національно - культурного, символьного та ідейного складників концепту ЄВРОПА, а також когнітивні взаємозв'язки, у яких вони перебувають.

У контексті євроінтеграційного дискурсу України нам видається актуальним простежити становлення концепту ЄВРОПА в мовній картині світу українців.

Попри численну кількість різноаспектних розвідок, присвячених Г. Сковороді, концепт ЄВРОПА в його мовній картині світу ще не був об'єктом окремого вивчення, що й зумовлює наукову новизну нашого дослідження.

Виклад основного матеріалу дослідження

Концептом називають усе те, що людина знає чи уявляє про об'єкти зовнішнього й внутрішнього світу [Піменова 2004, с. 8]. Концепт акумулює в собі різнорідні знання, є «згустком культури у свідомості людини» [Степанов 2006], «оточений емоційним, експресивним, оцінним ореолом» [Маслова 2007, с. 47], виступає «ідеальним образом, який відображає національно - культурний та особистий досвід і знання людини про світ» (О. Ясіновська) [цит. за Слухай 2011, с. 131].

Уже традиційно у структурі концепту виокремлюють: 1) поняттєвий (фактуальний); 2) оцінний (ціннісний); 3) (перцептивно-)образний компоненти [Воркачов 2001, Слишкін 2004].

У межах сучасної дослідницької парадигми [Бойко 2011, Козловський 2014, Ладика 2017] додатково виокремлюємо у структурі досліджуваного концепту: 4) національно-культурний; 5) символьний; 6) ідейний складники.

Концептуальна картина світу Г. Сковороди, як відомо, ґрунтується на його філософському вченні про три світи - макрокосмос, мікрокосмос і світ символів (Біблію) та двонатурність сущого - видимого й невидимого. Ця концепція пронизує всю творчість мислителя, слугуючи ключем для її розуміння і тлумачення. Мовне втілення цієї концепції, зокрема об'єктивація мікрокосму - світу людини, вже ставало об'єктом ґрунтовного дослідження [див. Гнатюк 2010, с. 298 - 321].

Європейський досвід суттєво вплинув на становлення концептуальної картини світу Г. С. Сковороди, зокрема того її фрагмента, що стосується астрономії - коперникіанства [доклад. див. Гнатюк 2010, с. 114-118; Ушкалов 2016, с. 114-139]. Не дарма учень Сковороди В. Каразин відгукнувся про свого вчителя: «... Ми під чубом і в українській свитці мали свого Піфагора, Оригена, Ляйбніца ...» (курсив авторський) [цит. за Ушкалов 2016, с. 128]. Ще одне джерело європейського впливу Л. Ушкалов убачає в барокових емблематичних збірниках, що походили з Європи і слугували взірцем для емблематичних образів Сковороди в його власних творах [доклад. див. Ушкалов 2016, с. 165-181].

Важливим підґрунтям концептуальної і, відповідно, мовної картини світу Г. Сковороди є географічні знання, про що свідчать різноманітні топоніми, зафіксовані в його текстах [див. Сулима 2009, с. 195-203; Гнатюк 2010, с. 120; Синиця 2017, с. 139-147]. Зокрема, І. А. Синиця докладно розглянула фрагмент мовної картини світу мислителя, пов'язаний із Китаєм, його народом і філософією, відображений у вірші Г. Сковороди «Разговор о премудрості», у якому згадано Китай («в хинских сторонах») та його мешканців («меж хинцами», «с хинцами») [Синиця 2017, с. 139-147].

Ми спробуємо, заглибившись у мовну картину світу філософа, який дуже уважно ставився до слова, зануритися в контекст уживання ним кожної лексеми, пов'язаної з Європою, подивитися на неї з позицій його філософського вчення. З цією метою ми проаналізуємо кожен із компонентів концепту ЄВРОПА (структурні компоненти, а також їхні вербалізатори виокремлено у статті жирним курсивом):

I. Поняттєвий складник концепту простежуємо у згадках про Європу в контексті географії (Європа як континент, клімат Європи), географічних відкриттів європейців, іншої інформації про Європу як поняття (державний устрій, науковий дискурс). Почасти ці відомості виступають у складі образних порівнянь, а отже, вербалізують і образний складник концепту.

У філософському діалозі «Кольцо. Дружескій разговор о душевном мирі» Г. Сковорода, оповідаючи історію про Едіпа, протиставляє різні частини світу, серед яких названо і Європу: «Пришол мудрецов сын в возраст, усилилися страсти, а свптское дружество помогло ему развратиться. “Сфинкс -- какое дурачество, -- говорили ему, -- пустая небыль! Суевпріе!..” Да и сам он уже импл не дптской разум, он понимал, что сих звпрей ни в Америкп, ни в самой Африкп, ни в островах Японских натура не раждает, а в Европп их не бывало» [С., с. 572].

В іншій бесіді співрозмовник Сковороди - ©арра (наймолодший учасник бесіди, під чиїм іменем, за версією Л. Махновця, може виступати Яків Правицький - учень Сковороди [С., с. 177]) - називає Європу місцем, де відбулося одне з трьох чудес: «А знаю, что они мнп наппли много чудес, обезкураживших сердце мое. Не чудо ли сїе? Есть, де, во Европп нпкїй Пророк, святый Їеремїй. Он нашел от трав сок, обновляющей ему и Друзям его Младость, яко Орлюю Юность» [С., с. 388].

Згадка про Норвегію свідчить, що мислитель добре знав про особливості її клімату: «ЯКОВ. «Чего не терпит Воин или Купец? Не сыщеш дня без тмы и свпта, а года без зимы и теплоты. <-...> А&АН[АСЇЙ]. Сказуют, в Норвегїи день без тмы и свпта бывает ...» [С., с. 676]. В іншому контексті Сковорода апелює до мешканців цієї північної країни для створення образного порівняння: “Ничего нам не было видно. Мы хватали на Водп одну Тпнь пустую. А теперь похожи на Жителя Глубокія Норвегіи, который по Шестимпсячном Зимнем Мракп видит чуть-чуть отверзающееся УТРО и всю Тварь, начинающую нпсколько болванпть”» [С., с. 251].

Спільний для сучасників Сковороди фрагмент мовної картини світу простежується і в іншому образному порівнянні: «П[ИШЕК]. Как же так? Видь не должно отставать от Людей, а Люде и Мода -- одно То. Е[РОДІЙ]. О! о! Он от сея Думы далечае, нежели Китайская Столица от Португалскія» [С., с. 900-901]. За Л. Ушкаловим, Сковорода мав на думці ту обставину, що Пекін був розташований на крайньому сході Євразійського континенту, а Лісабон - на крайньому заході. Прикметно, що за допомогою цих топонімів описували картину світу й сучасники Сковороди. Наприклад, у відомому Сковороді «Духовному регламенті» (1721 р.) Феофана Прокоповича зазначено, що студенти повинні вміти показати на географічній мапі, “гдт Хина, гдт Португалія ” [С., с. 915].

Проте не знання географії є вирішальними для людини, наголошує в бесіді Григорій (див. ІІІ): «Иное дтло знать вершины ртки Нила и план Лабиринта, а другое разумтть исту щастія. Не вдруг ты попал в царство мира, когда узнал, кто насадил Город Авинейскій? И не то сердце есть несмысленною и непросвтщенною тварью, что не разумеет, гдт Великое и гдт Средиземное море, но душа, не чувствующая Господа своего, есть чучела, чувства лишенная» [С., с. 561-562]. На думку Л. Ушкалова, під Великим морем Сковорода мав на увазі Океан (тодішні гідрографи нараховували п'ять морів: Океан, Середземне, Червоне, Перське й Каспійське) [С., с. 610]. Завдяки своїм мандрам Сковорода був обізнаний із тогочасним устроєм університетів Європи, який, що підтвердив Л. Ушкалов [С., с. 199], передбачав поділ на докторів богослів'я, права та медицини: «К сей Главт нас возводить есть Должность Богословіи, одной из троих главнтйших Наук, содержащих в Благоденствіи Жителство. Сих одних Учители Именуются в Европп DOCTORES. Единственным их Предметом есть Человтк. Медіціна врачует Ттло, Юріспруденціа Страхом приводит каждаго к Должности, а Богословія из Рабов дтлает Сынами и Другами Божіими, вливая в Сердце их Охоту свободную к тому, к чему Гражданскіе Законы силою волокут» [С., с. 177].

Судячи з висловлювань Григорія в бесіді з молодими людьми (в чиїх образах втілено освічених українців того часу), він мав певне уявлення про державний устрій європейських країн: «АдАНАСЇЙ. Я бы старался, чтоб моя воля была согласная самым Искуснтйшим Головам в Свттт. ГРИГОРІЙ. А из котораго, Лондонскаго или Парижскаго, выбрал бы ты ттх Людей Парламента? Но знай, что хотя бы ты к сему взял Судїею самаго того Короля, кой Охуждал Премудртйшую Мать нашу Натуру за распоряженїе Небесных Кругов, то Бог и время и Его мудряе» [С., с. 518].

А міркування співрозмовника Сковороди Лонгіна дають підстави припустити, що й інші освічені українці були обізнані з європейськими реаліями, науковим дискурсом того часу: «Пожерли мы безчисленное Множество Обращающихся (как на Англинских Колоколнях Часов) Систем с Планетами, а планет с Горами, Морями и Городами, да однако ж Алчем: не Утоляется, араждается наша жажда» [С., с. 513].

Європейців Г. Сковорода описує як мужніх підкорювачів морів і носіїв цивілізації, пов'язаних із географічними відкриттями: «Две дороги, -- говорил им человеколюбивый старик, -- вот вам две дороги, служащія вашему намеренію! Одна напрямик, а другая с обиняком. Советую держатся обиняка. Не спешите и далее пройдете, будте осторожны, помните, что вы в Индіи”. “Батюшка! мы не трусы, -- вскричал один востряк, -- мы европейцы, мы ездим по всем морям, а земля нам не страшна, вооруженным» [С., с. 559]. Вони постають сміливими мандрівниками по незвіданих краях: «В Индейских Горах путешествовали Европейцы. Найшли кожаной Мех с хлебами и такое же судно с вином» [С., с. 432].

У творах Г. Сковороди наявні згадки про стародавню Європу. Так, у перекладах із книг Марка Цицерона йдеться про Францію та Італію часів Давнього Риму: «Родной Брат его изключен мною из Числа Сенаторов Седмью Годами после его власти Консулской. Не хотелось мне сего, но Благопристойность принудила изобличить Его Любодейственное Сердце. Он был во Франціи Консулом и по прошенію своей Наложницы приказал отрубить Голову некоторому из Заключенных. Сей Колодникушол и явился в Риме в то Время, как Фламиніев Брат был Антецессором моим в Должности Полиціимейстерской» [С., с. 1020]; згадано визначних філософів того часу: «А верить сему велит мне не точію собственный мой Толк и Разум, но и Пример главнейших Філософов. Слыхал я о Питагоре и его Учениках, кои почти Земляки наши были, и потому названы Италіанскими Мудрецами. Они всегда верили, что потаенный Сердца нашего Человек одного Существа и Природы есть с тем Блаженнейшим ДУХОМ, который Всемірньїми Машинами порядочно управляет» [С., с. 1028].

Завдяки письменницькому перу представники європейської фауни потрапили й у літературну площину. Так, персонажі байки про Оленицю й Кабана перебувають у польсько-угорських горах (під якими, на думку Л. Ушкалова, маються на увазі Карпати [С., с. 196]): «В Полских и Венгерских Горах Оленица, увидев домашняго Кабана: -- Желаю Здравствовать,

Господин Кабан, -- стала витаться. -- Радуюся, что вас... » [С., с. 173].

II. Оцінний складник концепту виявляється в судженнях учасників бесіди «Разговор пяти путников о истинном щастіи в жизни» про життя в Європі. Як стверджує Афанасій, у європейських містах панує матеріальний добробут, який мав би ощасливити людину: «О, сколь дорога ты, радость сердечная! 3а тебе царіе, князья и богатые нещетные тысячи платят; а мы, бпднячье, достатков не имущіе, как бы от крупиц, с столов их падающих, питаемся. Разсуди ж тепер, каким тріумфом объяты всп славные европейскіе города?» [С., с. 502]. Його підтримує Яків, ілюструючи свою думку вказівками на конкретні міста Франції та Італії: «Подлинно великим. Однак я слыхал, что нигдп нпт больше забав и веселостей, как в Парижп да в Венецїи. А&АНАСЇЙ. Впрно там их много, а пока их ты нам из Венецїи перевезеш, то помрем здесь от Скуки» [С., с. 502].

Афанасій (подібно до сучасного українця) мріє про життя, як у Європі: «Я бы желал быть Человпком высокочиновным, дабы мои подкомандные, были крппки, как Россїане, а добросердечны, как Древнїи Римляне. Когда б у меня дом был как в Венецїи, а сад как в Флоренцїи. Чтоб быть мнп и Разумным, и Учоным, и Благородным. Богатым как бык» [С., с. 503].

III. Філософське вчення Г. Сковороди репрезентовано в ідейному компоненті концепту ЄВРОПА, вербалізацію якого простежуємо: 1) у полемічних висловлюваннях учасників бесід, насамперед самого Григорія; 2) у дидактичних настановах автора; 3) в авторській поезії; 4) у згадках про історичні події; 5) у метафоричному мовленні.

У згаданій вище бесіді Григорій переконує співрозмовників у марності матеріальних благ і наголошує на тому, що щастя міститься в самій людині, а не залежить від зовнішніх чинників (життя в заможній європейській країні): «Можно ли быть вспм изобильными, или чиновными; дюжимы, или пригожими? Можно ли помпститься во Францїи? Можно ли в одном впкп родиться? Нелзя никак. Видите, что родное Щастїе ни в Знатном Чинп, ни в тплесных дарованїях, ни в красной Странп, ни в славном впкп, ни в высоких Науках, ни в богатом Изобилїи. <...> Можеш ли сказать, что всп равнодушны жители и веселы во Францїи?» [С., с. 510].

Ця теза, вже в поетичній формі, лунає у збірці «Сад божественных пісней...»: «Возлети на небеса, хоть в версальскіи лпса. Вздпнь одежду золотую, Вздпнь и шапку хоть царскую, Когда ты не весьол, то всьо ты нищ и гол» [С., с. 81]. У цих рядках Сковорода згадує відоме французьке містечко - на поетову думку, втілення земних насолод, про що він пише у примітці: «Версалія (Versailles) именуется французкаго царя едем, сиртчь рай, или сладостный сад, неизреченных свттских уттх исполнен» [С., с. 81]. У цій авторській дефініції вербалізується водночас і поняттєвий складник концепту. мовний символьний вербалізація сковорода

Сковорода згадує Європу в трактаті «Начальная Дверь ко Христїянскому Добронравїю». Цей твір, за висновком Л. Ушкалова, є конспектом катехитичного курсу, що його Сковорода читав у «додаткових класах» Харківського колегіуму, які були відкриті 2 лютого 1768 р. [С., с. 222], а отже, авторські настанови від самого початку мали спрямованість на певну авдиторію - молодих людей, учнів колегіуму. У четвертій главі «О ПромыслЬ Особенном для Человека» є такі слова: «На что тебт спрашивать, напримтр, о Воскресенїи Мертвых, если и самый дар воскрешать могти ничего не пользует бездтльной Душт, ни воскрешающей, ни воскрешаемой. От таковых-то Любопытников породились расколы, суевтрїя и прочїя язвы, которыми вся Европа безпокоится. Важнтйшее дтло Божїе есть одну безпутную Душу оживотворить Духом своих заповтдей, нежели из небьітїя произвесть новый Земный Шар, населенный Беззаконниками» [С., с. 217]. За допомогою метонімії (Європа ^ мешканці Європи) автор протиставляє марності буття, сповненого беззаконня, значущість однієї врятованої душі. В контексті філософської системи Сковороди це протиставлення видимої тлінної натури макрокосмосу (великого світу) - невидимій натурі мікрокосмосу - людській душі.

Ідейний складник концепту ЄВРОПА наявний і у висловлюваннях Еродія, який в однойменному діалозі засуджує бездуховні заняття науками й вивчення іноземних мов, зокрема англійської, якщо за цим не стоїть духовне вдосконалення: «Коликое Идолопоклонство! восписывать Человтческим Наукам и Человтческим Языкам восприносить и воспричитать Воспитаніе? Кая Полза Ангелскій Язык без Добрыя Мысли? Кій Плод тонкая Наука без Сердца благаго?» [С., с. 898]. Тим часом сам персонаж є вельми освіченим: знає, як привітатися різними мовами (серед них німецькою і французькою), цитує латинські сентенції тощо: «ПИШЕК. Конечно Отец твой знает Римскій и Еллинскій Язык? ЕРОДІЙ. Столько знает, сколько Попугай по- французки. ПИШ[ЕК]. Что се? Не ругаешься ли Отцу твоему? ЕР[ОДІЙ]. Сохрани мя, Господи ... Не так я рожден и воспитан. Я самую Истину благочестиво сказал» [С., с. 896].

Історичні епізоди, які фігурують у творах Г. Сковороди, завжди мають повчальний зміст, у чому також вербалізується ідейний складник концепту. Такою є історія про бургундського селянина на ім'я Канон, який подарував ріпу Людовікові ХІ-му: «И подлинно: самая мтлкая услуга есть милая и чувствительна, от Природы, как от неисчерпаемаго Родника сердечнаго, исходящая. Вспомните поселянина, поднесшаго пригорстю из Источника воду проежжающему Персидскому Монарху. Вспомните, чему мы недавно смтялись, мужичка Конона Ртпищу, принесенную в дар Лудовику 12-му, Королю Французкому. Сколько сїи Монархи веселились грубою сею, но усердною простотою!» [С., с. 656]. На думку Л. Ушкалова, цей сюжет Сковорода міг запозичити або зі збірки «Спутник и собеседник веселых людей» (Москва, 1773), що є перекладом німецького видання 1769 р. «Vademecum fьr lustige Leute», або з «Домашніх бесід» («Гамірний бенкет») Еразма Роттердамського [С., с. 705].

На підтвердження своїх думок Г. Сковорода часто вдається до паремій. В одній із таких приказок згадано відоме польське місто: «Польская Притча: не вдруг выстроен Краков. Мало-помалу оправляйтеся от Болтзни. Пускай болит ттло. Лед на то родился, чтоб таять. Но спасайте вас самых, сиртчь душу, яснте сказать, мысли и сердце ваше, владеющее ттлом вашим так, как ттло носимою одеждою» [С., с. 1276].

IV. Національно-культурний компонент концепту ЄВРОПА виявляється, з одного боку, у згадках Сковороди про особливості побуту деяких країн, які він занотовував у своїй пам'яті. Мислитель зокрема апелює до давнього звичаю приборкання свині, який побутував і в тогочасній Англії: «Доколт Колцо висит из Ноздрей Свиніи, дотолт не роет. Выйми же, паки безобразит Землю. (Так обуздаваются Свиньи и нынт во Англіи. Сей Обычай был и древле: как видно из Соломоновых Притчей. "Якоже Колцо Златое в Ноздрях Свиніи" и протчая. - авторська примітка)» [С., с. 898]. У філософа це алегоричне порівняння позначає приборкання людського норову, а отже, втілює і символьний складник концепту.

В Італії Сковорода, ймовірно, на власні очі побачив молотьбу волами: «Вспомните и то: "Да не заградиши устен вола молотяща". Имтет обычай и Италія молотить волами. Вспомните же и Луку, образуемаго волом. Сіи суть сынове Израилевы, очищающіи от шелухи СЛОВО БОЖІЕ <-...>» [С., с. 585]. За допомогою метонімії (Італія ^ мешканці Італії) філософ символічно описує процес тлумачення Біблії, що також вказує на вербалізацію символьного складника концепту ЄВРОПА.

Прикметно, що увагу філософа привертало кожне Боже створіння. В Угорщині Сковорода зауважив лелек: «Протчее же подобает нпчто сказать о Еродійской Природп. Они подобны Журавлям. <...> Гнпздятся на Домах, на Кирках, на их Шпицах и на Турнях, сирпчъ Горницах, Пирамидах, Теремах, вольно, вольно. В Гунгаріи видпл я на Каминах» [С., с. 893 - 894].

З іншого боку, вербалізацію національно-культурного компонента концепту ЄВРОПА простежуємо в покликаннях на історичні події, що відбувалися на її теренах. Так, Сковорода згадує сумнозвісну Варфоломіївську ніч (масову різанину католиками протестантів, яка сталася 24 серпня 1572 р. в Парижі на свято святого Варфоломія, коли загинуло близько 30 тисяч людей [С., с. 760]): «Нпт вреднпе, как тое, что сооружено к главному добру, а здплалось растлпнным, и нпт смертоноснпе для общества Язвы, как Суевпрїе -- Листвїе Лицемпрам, Маска Мошенникам, Стпнь Тунеядцам, стрекало и поджога дпто-умным. Оно возъярило премилосердную Утробу Тита, загладило Їерусалим, разорило Царь-град, обезобразило братнею кровїю Парижскїя улицы, сына на Отца вооружило» [С., с. 731].

В одній із віршованих фабул герой твору за сюжетом бере участь у Семилітній війні (1756 - 1763 рр.) між Пруссією, Англією та Португалією, з одного боку, та Австрією, Росією і Францією - з другого: «Взяли молодца силою до Пруса, Когда он импл войну на Француза. А как дюжина годов миновала, Домой Улі^а судбина припхала <...>» [С., с. 124]. За допомогою метонімії названо учасників війни - пруське та французьке війська. Цікаво, що в цьому ж творі ідеться про так звану «французьку хворобу» (сифіліс), яку підхопив протагоніст твору Філідон (чиє символічне ім'я означає `любитель задоволень'): «"Так как прилпплен тебп шматок носа". "Прилпчен: он бил зспчен ют Францоза" "И по всем лицу мушкы". "Се короста". "Она, думаю, французка, не проста..."» [С., с. 124]. Як бачимо, Сковорода вдався до мовної гри, вживаючи омонімічні до назви мешканців Франції просторіччя Францоз (ч.р.) та французка (ж.р.) [доклад. про мовну гру в творчості Г. Сковороди див. Гнатюк 2010, с. 322-330].

V. Символьний складник концепту ЄВРОПА вербалізується, зокрема, в означенні європейський, яке стмволізує цивілізацію і в контексті може бути антонімічним до дикий. У філософському творі «Разговор, называемий алфавит, или букварь мира» Г. Сковорода оповідає символічну історію про дикуна, який потрапив у цивілізовану країну: «Слыхал я мальчиком, что на Европейскїе Берега выбросила Буря дикаго человека, оленьею кожею обшитаго, с такою же Лоточкою. Окружил сїе чудо Народ. Удивляется, соболезнует, прїятствует. Предлагает немому Гостю разные роды изрядныя пищи. Но он ничево не касается. Сидит, будьто мертв. А наконец, как только усмотрел предложенные плоды, тотчас задрожал к ним и воскрес. Сей есть родный Образ верныя Господеви своему души в выборе Званїя» [С., с. 655].

VI. Стилістично й семантично близьким до символьного є образний складник концепту, що виявляється в метафоричному мовленні Г. Сковороди, поєднуючись із ідейним компонентом концепту.

Таким є образ європейського болота, що постає в контекстуальному ряду сполук на позначення химерних створінь, істот, яких характеризують оксиморони тощо; цим філософ висміює буквальне розуміння слів Біблії про те, що після створення світу Бог відпочивав від своїх справ: «... А если бы не сіе помешало было, непременно у нас ныне показалися бы безхвостые Львы, Крылатыя Черепахи и Кобылы, Хвостатые Зайцы, Единорожны Волы, Сладкогласные Крастели, Пухо-Собольи Ежаки, Четьіре-Окіе и Четыре- Ушіе Судьи, Правдолюбные Ябедники и Клеветники, Премудрые (сказать по - Теутонску) Штц-Бубы, по-малороссійску -- Умные Дураки, и протчая Чудовища и Уроды, а за ними бы в След, как Еліссейское Железо, вынырнуло бы (сказать по Римску) Mobile perpetuum и Філозофскій, Все Блато Европейское преобразующій в Злато, Камень ... » [С., с. 954].

Уведення у тканину творів Г. Сковороди метафори, на думку дослідників, зумовлене передусім його прагненням через її осмислення показати сутність двонатурності (видиме VS невидиме), притаманної кожному з трьох світів його філософської концепції (мікрокосмосу, макрокосмосу та Біблії). В основі метафора Блато Европейское лежить поняття мертвої води (тлінної натури), болота, що начебто перетворюється на золото за допомогою легендарного філософського каменя (тобто змінює видимість - матерію, але не змінює форми - сутності).

Висновки та перспективи подальших розвідок

Отже, на основі суцільної вибірки із текстів Г. Сковороди нам удалося виявити: 1) прямі вербалізатори концепту ЄВРОПА - макротопонім Європа та похідні від нього; 2) непрямі вербалізатори: топоніми - назви європейських країн та похідні від них, полісоніми - назви європейських міст та похідні, катоиконіми - назви мешканців європейських країн; назви інших географічних реалій, пов'язаних із Європою: ороніми (назви гір), пелагоніми (назви морів). Зазначені оніми є лексичними репрезентантами концепту ЄВРОПА, а саме його поняттєвого, оцінного, образного, національно-культурного, символьного й ідейного складників. Кожен із цих компонентів, утім, не виступає поодинці, а, поєднуючись з іншими, бере участь у творенні складних когнітивних взаємозв'язків між ними (причому стрижневим є ідейний складник концепту).

Розмаїття зафіксованих назв, історія їхньої появи й контексти вживання свідчать про органічність концепту ЄВРОПА в концептуальній і мовній картинах світу Г. Сковороди і його сучасників - освічених українців XVIII ст.

Перспективи дослідження вбачаємо, по-перше, в подальшому діахронічному вивченні аналізованого концепту в творах молодших сучасників і попередників Г. Сковороди (XVI - XVIII ст.), по-друге - у виявленні динаміки вербалізації концепту ЄВРОПА в мовній картині світу сучасних українців.

Література

1. Бойко, Т. В. «Лінгвокультурний концепт MINNE / КОХАННЯ в німецькій поезії мінезангу XII-XIV століть: структурний та семантичний аспекти.» Автореф. дис. канд. філол. наук, Київ, 2011.

2. Воркачев, С. Г. «Концепт счастья: понятийный и образный компоненты.» Известия РАН. Серия лит-ры и языка, т. 60, № 6 (2001): 47-58.

3. Гнатюк, Л. П. Мовний феномен Григорія Сковороди в контексті староукраїнської книжної традиції: монографія (Київ: Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2010), 446.

4. Козюра, І. В. «Європейські студії Григорія Сковороди.» Щастя у подорожах: реактуалізація духовно-творчої спадщини і дозвіллєвих практик мандрівного філософа-богослова Г. С. Сковороди: матеріали методологічного міждисциплінарного інтернет-семінару до 45-річчя факультету харчових технологій, готельно-ресторанного та туристичного бізнесу (м. Полтава, 3 грудня 2019 р.) (Полтава: ПУЕТ, 2020, 96): 9-19, http://dspace.uccu.org.ua/ bitstream.pdf

5. Ладика, О. В. «Об'єктивація концепту AMERICAN DREAM (діахронний підхід).» Автореф. дис. канд. філол. наук, Київ, 2017.

6. Маслова, В. А. Введение в когнитивную лингвистику: учеб. пособие. 3-е изд., испр. (Флинта: Наука, 2007), 296.

7. Пименова, М. В. «Предисловие.» Введение в когнитивную лингвистику 4, под ред. М. В. Пименовой (Кемерово, 2004), 208.

8. Синиця, І. А. «Лінгвокультурні паралелі: Григорій Сковорода і Китай.» Мова і міжкультурна комунікація 1 (2017): 139-147, http://nbuv.gov.ua/UJRN/ movmk 2017 1 17

9. С. - Сковорода Г. С. Повна академічна збірка творів, за редакцією проф. Леоніда Ушкалова (Харків-Едмонтон-Торонто: Майдан; Видавництво Канадського Інституту Українських Студій, 2011), 1400.

10. Слышкин, Г. Г. «Лингвокультурный концепт как системное образование.» Вестник ВГУ. Серия: Лингвистика и межкультурная коммуникация 1 (2004): 29-34.

11. Слухай, Н. В., Снитко, О. С., Вільчинська, Т. П. Когнітологія та концептологія в лінгвістичному висвітленні : навчальний посібник (Київ: ВПЦ «Київський університет», 2011), 367.

12. Степанов, Ю. С. Концепт, http://genhis.philol.msu.ru/article120.shtml. заголовок з екрану.

13. Сулима, В. І. «Біблійні географічні назви як концепти та їх художньо-стилістична функція у творах Г. С. Сковороди.» Григорій Сковорода - джерело духовної величі та сучасність (наукові матеріали Переяслав-Хмельницьких 14 Сковородинівських читань) 2, 264, відпов. ред. проф. М. П. Корпанюк (Київ: ВЦ "Просвіта", 2009): 195203.

14. Ушкалов, Л. В. Григорій Сковорода: семінарій (Харків: Майдан, 2004), 776.

15. Ушкалов, Л. В. Україна і Європа: нариси з історії літератури та філософії (Харків: Майдан, 2016), 316.

16. Kozlovskyi, V. «Die national-kulturelle Komponente der semantischen Struktur des linguakulturellen Konzepts (Національно-культурний компонент семантичної структури лінгвокультурного концепту).» Ukrainisch-Bayerische Germanistentagung an der Universitдt (Lwiw. Lwiw, 2014): 96-102.

References

1. Bojko, T. V. «Lingvokul'turnyj koncept MINNE / KOHANNJA v nimec'kij poezii' minezangu XII-XIV stolit': struktumyj ta semantychnyj aspekty [«Linguistic Cultural Concept MINNE / LOVE in 12th-14th Century German “Minnesang” Poetry: Structural and Semantic Aspects].» Manuscript. Thesis for the Candidate Degree in Philology, Kyiv (2011) (In Ukr.).

2. Vorkachev, S. G. «Kontsept schast'ya: ponyatiynyy i obraznyy komponenty [Concept of Happiness: notional and imaginary components]. Izvestiya RAN. Seriya lit-ry i yazyka 60 (6) (2001): 47-58 (In Russ).

3. Gnatjuk, L. P. Movnyj fenomen Grygorija Skovorody v konteksti staroukrai'ns'koi'knyzhnoi' tradycii' [The Linguistic Phenomenon of Gregory Skovoroda in the Context of the Old Ukrainian Book Tradition]: Monograph (Kyiv: Vydavnycho-polihrafichnyi tsentr "Kyivskyi univer.", 2010), 446 (In Ukr.).

4. Kozjura, I. V. «Jevropejs'ki studii' Grygorija Skovorody.» Shhastja u podorozhah: reaktualizacija duhovno-tvorchoi' spadshhyny i dozvilljevyh praktyk mandrivnogo filosofa- bogoslova G.S. Skovorody: materialy metodologichnogo mizhdyscyplinarnogo internet-seminaru do 45-richchja fakul'tetu harchovyh tehnologij, gotel'no-restorannogo ta turystychnogo biznesu (Poltava, 3.12.2019) (Poltava: PUET, 2020): 9-19,http://dspace.uccu.org.ua/bitstream.pdf (In Ukr.).

5. Ladyka, O. V. «Ob'jektyvacija konceptu AMERICAN DREAM (diahronnyj pidhid) [Objectivation of the concept AMERICAN DREAM (diachronic aspect)].» Manuscript. Thesis for the Candidate Degree in Philology (Kyiv, 2016) (In Ukr.).

6. Maslova, V. A. Vvedenie v kognitiv. lingvistiku: ucheb. Pos. [An introduction to cognitive linguistics], 3-e izd., ispr. (Flinta: Nauka, 2007), 296 (In Russ.).

7. Pimenova, M. V. «Predislovie [The Foreword].» Vvedenie v kognitivnuyu lingvistiku 4 [An introduction to cognitive linguistics], pod red. M. V. Pimenovoy (Kemerovo, 2004), 208 (In Russ.).

8. Synycja, I. A. «Lingvokul'turni paraleli: Grygorij Skovoroda i Kytaj [Linguacultural parallels: Hryhorii Skovoroda and China].» Mova i mizhkul'turna komunikacija 1 (2017): 139-147, http://nbuv.gov.ua/UJRN/movmk 2017 1 17 (In Ukr.). C. - Grigory Skovoroda [Hryhorii Skovoroda]. Povna akademichna zbirka tvoriv, za red. prof. L. Ushkalova (Edmonton - Toronto: Vydavnytstvo Kanadskoho Instytutu Ukrainskykh Studii; Kharkiv: Maidan, 2011) (In Ukr.).

9. Slyshkin, G. G. «Lingvokul'turnyy kontsept kak sistemnoe obrazovanie [Linguacultural concept as a system formation].» Vestnik VGU. Seriya: Lingvistika i mezhkul'turnaya kommunikatsiya 1 (2004): 29 - 34 (In Russ.).

10. Sluhaj, N. V., Snytko, O. S., Vil'chyns'ka, T. P. Kognitologija ta konceptologija v lingvistychnomu vysvitlenni: navchal'nyj posibnyk [Cognitology and Conceptology in Linguistics Dimension] (Kyiv University, 2011), 367 (In Ukr.).

11. Stepanov, Yu. S. Kontsept [Concept], http://genhis.philol.msu.ru/article120.shtml (In Russ.).

12. Sulyma, V. I. «Biblijni geografichni nazvy jak koncepty ta i'h hudozhn'o-stylistychna funkcija u tvorah G. S. Skovorody [Biblical geographical names as concepts and their artistic & stylistic functions in the works of Hryhorii Skovoroda].» G. Skovoroda - dzherelo duhovnoi' velychi ta suchasnist' (naukovi materialy Perejaslav-Hmel'nyc'kyh 14 Skovorodynivs'kyh chytan'), vidpov. red. prof. M. P. Korpanjuk (Kyiv, VC "Prosvita", 2009), II, 264: 195-203 (In Ukr.).

13. Ushkalov, L. V. Grygorij Skovoroda: seminarij [Hryhorii Skovoroda: Seminarium], Harkiv: Majdan, 2004, 776 (In Ukr.).

14. Ushkalov, L. V. Ukrai'na i Jevropa: narysy z istorii' literatury ta filosofii' [Ukraine and Europe: essays on the history of literature and philosophy] (Harkiv: Majdan, 2016), 316 (In Ukr.).

15. Kozlovskyi, V. «Die national-kulturelle Komponente der semantischen Struktur des Unguakulturellen Konzepts” [The national-cultural component of the semantic structure of the linguacultural concept].» Ukrainisch-Bayerische Germanistentagung an der UniversitдtLwiw. (Lwiw, 2014): 96-102 (In Germ.).

Размещено на Allbest.ru