Політипологізм ад’єктивної системи аналітичної англійської та синтетичної української мов

Размещено на http://www.allbest.ru/

Політипологізм ад'єктивної системи аналітичної англійської та синтетичної української мов

У статті подано стислий опис основних термінів морфологічної структурно-типологічної класифікації та з'ясовано співвідношення типологічних властивостей (синтетизму, аналітизму, аморфізму) в ад'єктивних системах синтетичної української та аналітичної англійської мов. Визначено розподіл на сучасному етапі й проаналізовано зміни в історії мов, які призвели до поточного стану або відхилялися від сучасного уявлення про прикметник досліджуваних мов. Установлено причини цих змін та можливий обсяг впливу на загальну типологічну кваліфікацію морфологічної системи.

Ад'єктивна система української мови є послідовно синтетичною. Периферійний аморфізм представлено незмінюваними прикметниками з певною семантикою. Аморфізаційні зміни також виявлено в історії мови - утрата словозміни нечленними прикметниками та злиття з короткими внаслідок зміни синтаксичної функції та задля усунення надлишковості. Аналітизм знайдено тільки в парадигмі форм ступеня порівняння, категорії, яка має не суто морфологічний, а лексико- граматичний характер.

В ад'єктивній системі англійської мови відбулися значні типологічні зміни. Первинно давньоанглійська мова мала синтетичну прикметникову систему з розгалуженою парадигмою форм відмінка, числа й роду сильної і слабкої відміни. Сучасний прикметник не має формотворення, а отже, домінантним типом у мові став аморфізм. Аналітизм і синтетизм, як і в українській мові, спостерігаємо у формах ступеня порівняння прикметника. Відмінним для англійської мови є те, що це єдиний вияв периферійних типів у мові.

Основними причинами типологічних змін, переважно аморфізаційних, в ад'єктивних системах обох мов є внутрішньомовні, тобто такі, що викликані законами й необхідністю мови. Зовнішньомовні причини змін в англійській мові специфічні. Цікавим для подальшого дослідження є питання, чи можуть вони бути насправді унікальними.

Перспективним також видається точніше дослідження типологічної кваліфікації морфологічної системи англійської мови, а саме пропорції аналітизму і аморфізму за уточнення цих понять за критерієм наявності формотворення.

Ключові слова: ад'єктивна система, аморфізм, морфологічна структурно-типологічна класифікація, причини змін.

The article provides a brief description of the main terms of morphological structural-typological classification. It determines typological properties (synthetism, analytism, amorphism) in the adjectival systems of the synthetic Ukrainian and analytical English languages. The article identifies the current proportion as well as changes in the history of the languages. The reasons for these changes and the possible impact on the general typological qualification of the morphological system are established.

Типологічну кваліфікацію граматичної системи або її певної підсистеми здійснено на основі праць з теоретичної й практичної граматик та історико-типологічних розвідок М. Жовтобрюха, О. Безпояско, В. Русанівського, І. Вихованця, К. Городенської, О. Дубової, А. Загнітка, В. Виноградова, К. Горшкової, О. Кубрякової, Н. Шведової, В. Іванова, М. Панова, О. Смирницького, Н. Амосової, Б. Ільїша, М. Блоха, В. Аракіна, Т. Байнона, А. Волворка, У. Гарберта, Р. Гоґґа, Р. Кверка, М. Тауненда, А. Томсона та ін.

Мета й завдання цієї розвідки зумовили вибір таких лінгвістичних методів: описовий метод застосовано для інвентаризації типологічних властивостей, ідентифікації ад'єктивних одиниць у досліджуваних мовах і встановлення причин мовних змін; контрастивний метод - для встановлення типологічних змін і їх причин у синтетичній українській та аналітичній англійській мовах і виявлення спільних та специфічних ознак.

На основі термінологічного апарату морфологічної структурно- типологічної класифікації мов та завдяки системному й експланаторному підходам спробуємо кваліфікувати ад'єктивні системи англійської та української мов як потенційно політипологічні, тобто такі, що можуть містити вияви синтетизму, аналітизму та/або аморфізму. Зважаючи на це, констатацію типологічної кваліфікації будемо супроводжувати характеристикою співвідношення виявів зазначених типів у мові.

У традиційному розумінні систему українського прикметника справедливо вважають синтетичною, оскільки переважна більшість номінативних одиниць цієї системи є змінюваними, а характер формотворення полягає в контактному розташуванні форматива у формальній структурі номінативної одиниці.

Сучасний англійський прикметник, на відміну від свого стану на інших періодах розвитку мови, утратив родову й відмінково-числову парадигму, а отже, йому властива відсутність формотворення. Домінантним типом у мові для сучасної ад'єктивної системи англійської мови є аморфізм.

Визначивши домінантні типи в мові для досліджуваних систем, переходимо до периферійних. Для цього звертаємося до часткових випадків і менш поширених явищ у прикметникових системах української та англійської мов. Почнемо з виявів аналітизму та/або аморфізму в сучасній українській мові. До виявів, які відходять від традиційної формомоделі українського прикметника, належать незмінювані одиниці з атрибутивною семантикою, і питомі (власне українські), і іншомовного походження, - гіпотетичні прикметники, яким властива відсутність ад'єктивного формотворення. Відповідно до визначень аналітизму й синтетизму, поданих вище, такі прикметники маємо ідентифікувати виявами периферійного для ад'єктивної системи аморфізму. Водночас у мовознавчій літературі поняття незмінюваний прикметник не є однозначним у кількох важливих аспектах - визначенні, наборі одиниць і типологічній кваліфікації. Тому необхідно детально розглянути, які саме номінативні одиниці потрібно трактувати аморфними прикметниками або які явища - виявами аморфізму.

У працях з морфології сучасної української мови незмінювані прикметники розглядають як вияви аналітизму та аморфізму (Тукова, 2004, с. 351-353). Відсутність формотворення в таких прикметників свідчить про доцільність кваліфікації їх саме аморфними.

Ще однією проблемою, пов'язаною з дослідженням незмінюваних прикметників, є складність чіткого визначення їхнього складу. Одиниці з атрибутивною семантикою не завжди легко ідентифікувати за частиною мови. Далі подаємо групи одиниць з атрибутивною семантикою, які часто називають незмінюваними прикметниками, хоча не завжди простежується чітка логіка вибору частиномовної належності подібних одиниць:

1) найчисленніші незмінювані атрибутивні одиниці іншомовного походження, які ми розподілили за такими ознаками:

а) за кольором (наприклад: екрю, сомон);

б) за фасоном одягу та тканиною (наприклад: кімоно, фантазі);

в) за сортом, породою, фірмою тощо (наприклад: адідас, ньюфаундленд);

г) за стилем, напрямом та ін. (наприклад: бароко, ретро, хеві- метал);

д) музичні терміни (наприклад: соло);

е) мови та/або народи (наприклад: бамана, руанда);

ж) інші ознаки (наприклад: асорті, брутто, факсиміле, онлайн).

2) препозитивні одиниці-компоненти з високою відтворюваністю (наприклад: авіа-, аеро-, бібліо-, енерго-, стерео-);

3) препозитивні незмінювані одиниці, які є первинно запозиченою моделлю (наприклад: вебсторінка, інтернет-провайдер);

4) препозитивні власне українські незмінювані одиниці (горе- керівник, диво-порошок).

Більшість одиниць першої групи є аморфними прикметниками, оскільки відповідають загальночастиномовному, категоріальному й елементарному значенням українського прикметника. Відсутність формотворення не заважає виконувати притаманні прикметнику функції, а запозичена постпозитивна модель з мови-джерела (наприклад: кофта беж, диван бордо) є рефлексом аморфізму на синтаксичному рівні. Ще однією невеличкою тенденцією на користь того, що номінативні одиниці першої групи - це незмінювані прикметники, є поява змінюваних аналогів, побудованих шляхом афіксації (наприклад: беж і бежевий, бордо і бордовий). З іншого боку, обтяжувальним чинником для частиномовної кваліфікації таких одиниць стає міжчастиномовна омонімія - переважно іменник і прикметник. Контекст і відповідні прийоми визначення частиномовної належності допомагають правильно ідентифікувати прикметник.

З іншого боку, одиниці на позначення ознак за сортом, породою й ознак за стилем і напрямом позначають у словниках сучасної української мови іменниками і, як виявилося, не даремно. Такі номінативні одиниці є прикладками (постпозитивні іменники, які мають узгоджуватися за відмінком зі стрижневим словом) або іменниками, які поєднуються способом прилягання. Довести цю гіпотезу можна шляхом заміни відмінюваними іменниками (наприклад: прихильники стилю бароко/романтизму; порода ньюфаундленд/брама; яблуня сорту «Агарті»/«Антонівка»). На цій підставі можна стверджувати, що одиниці першої групи на позначення ознак за стилем, напрямом, сортом, породою та деякими іншими ознаками не є незмінюваними прикметниками. Вони становлять частину невеликої групи виявів аморфізму в субстантивній системі.

Переходимо до другої групи одиниць. Деякі з них набувають певної синтаксичної самостійності (наприклад: авто, кіно, радіо, фото), але більшість не може використовуватися самостійно (тільки з афіксами або іншим коренем, наприклад: акваріум, бароапарат, гідромеханіка), тобто такі одиниці є зв'язаними коренями (аква-, баро-, гідро-), а частіше префіксоїдами, однак аж ніяк не самостійними прикметниками, тому виходять за межі нашого дослідження.

Препозитивні елементи третьої групи (наприклад: арткафе, вебсайт, бізнес-клас, байк-клуб, спа-набір, фейс-контроль) становлять запозичені моделі, які базуються на словосполученнях мови запозичення (або посередника). В українській мові атрибутивні одиниці або утворюють модель з іншими словами, або функціонують тільки в запозиченому словосполученні, або зв'язані з обмеженим колом можливих постпозитивних компонентів. Багато таких одиниць походять від складних іменників сучасної англійської мови (наприклад: business- class flight, face control, spa services, web technology тощо). На основі запозичених моделей можуть розвиватися внутрішні моделі творення сполучень, наприклад, поряд із запозиченими топальбом, топменеджер, топмодель тощо носій української мови може утворити сполучення за моделлю топ- + «носій ознаки», наприклад, топстудент, топпослуга, топмагазин тощо.

Окрему групу одиниць з атрибутивною семантикою становлять препозитивні означальні елементи в сполученнях на кшталт горе- керівник, диво-засіб, жар-птиця, чудо-юдо. Для сучасної української мови ці одиниці є нетиповими. Припускаємо, що такі атрибутивні одиниці походять від іменних прикметників, які за формою збігалися з іменниками, відрізнялися тільки синтаксичною функцією. Написання через дефіс зумовлено обов'язковою контактною препозицією атрибутивних одиниць відносно означуваного іменника. У сучасній українській мові такі одиниці з атрибутивною семантикою мають невисоку продуктивність і наближуються до префіксоїдів другої групи з нашого списку.

Загалом виявами аморфізму в ад'єктивній системі сучасної української мови визначено лише незмінювані атрибутивні одиниці, які позначають ознаки за кольором, фасоном одягу, матеріалом тканини та деякі інші ознаки. Частка аморфізму в прикметниковій системі незначна. Основною причиною існування такої групи прикметників є запозичення зі збереженням традиції, і орфографічної та/або орфоепічної, і граматичної (незмінюваність і контактна пре- або постпозиція), мови-джерела або мови-посередника запозичення. Це завадило встановленню аналогії ознак іншомовних незмінюваних прикметників з ад'єктивними відмінковими формомоделями. Деякі, часто більш поширені, одиниці цієї групи виробили механізми пристосування до системи у вигляді дублетних варіантів на кшталт беж і бежевий, піке і пікейний, декольте і декольтований та ін.

Аморфні прикметники - це вияв типологічної периферії в сучасній ад'єктивній системі, оскільки становлять незначну частку поряд із домінантним синтетизмом. До того ж, цим прикметникам часто властива комунікативна обмеженість. Отже, на загальну типологічну характеристику сучасної української мови вони жодним чином не впливають.

Окрім незмінюваних прикметників, аморфізаційні зміни полягали ще в тому, що українська прикметникова парадигма зазнала редукції протягом історії розвитку. Нечленні прикметники втратили відмінкову словозміну та злилися з короткими прикметниками. Причина втрати цих ад'єктивних форм є внутрішньомовною й полягає в зміні синтаксичної функції означення на предикативні функції (Жовтобрюх, 1980, с. 165). На типологічну кваліфікацію української мови ця зміна особливо не впливає, але зауважимо, що цей процес є виявом аморфізації системи, тоді як незмінювані прикметники, розглянуті вище, становлять вияви аморфізації лексеми.

Окрім власне граматичних категорій роду, відмінка й числа, український прикметник має форми ступеня порівняння - лексико- граматичної категорії. Тут знаходимо вияв аналітизму (найбільш комфортний, більш типовий). Суттєвого впливу на систему цей вияв не має через те, що співіснує з синтетичними формами, а сама категорія не поширюється на всю ад'єктивну систему.

До того як заглибитися в детальне дослідження сучасного українського прикметника, ми констатували аморфність сучасного англійського прикметника. Єдиними залишками граматичного варіювання, які існують досі в англійського прикметника, є форми ступеня порівняння, які за значенням не є власне граматичними й не поширюються на всю систему, тому не можуть бути орієнтиром для констатації наявності формотворення в прикметника сучасної англійської мови. Водночас ці форми становлять вияви синтетизму (bigger, smartest) та аналітизму (more happy, most important) і є єдиними сучасними виявами периферійних типів у мові в цій системі, хоч і не на власне морфологічному рівні.

На відміну від української системи, яка була і є синтетичною, англійський прикметник є аморфним на сучасному етапі, але розвинувся внаслідок редукції розгалуженої парадигми, складнішої за сучасну українську. Давньоанглійська ад'єктивна парадигма була представлена формами відмінка, числа й роду сильної та слабкої відміни. Для прикладу наводимо в табл. 1 форми давньоангл. hwTt «білий». Якщо порівняти його парадигму з сучасним англ. white, то це наочно демонструє, що в історії англійської мови відбулася повна аморфізація ад'єктивної системи.

Давньоанглійська ад'єктивна парадигма, яка складалася з форм відмінка, числа, роду сильної та слабкої відміни, суттєво змінюється вже в наступному періоді свого існування - середньоанглійській мові. Процес аморфізації ад'єктивної системи був логічним наслідком редукції субстантивної парадигми, однак істотним нюансом, який заважає констатувати, що часткова субстантивна аморфізація (парадигма значно скоротилася) є єдиною причиною аморфізації прикметникової системи, є той факт, що, на відміну від іменника, парадигма форм прикметника зникла, тобто відбулася повна аморфізація (Ильиш, 1968, с. 222 - 223).

Таблиця 1

Парадигма форм давньоанглійського прикметника hwTt - «білий» (McIntyre, 2020)

Основною причиною повної ад'єктивної аморфізації є природна дефункціоналізація категорії відмінка прикметника як наслідок поступового занепаду відмінкового формотворення іменника. Утрату відмінкових форм прикметником у різних діалектах спостерігаємо в різний час - першими субстантивні та прикметникові відмінкові форми почали втрачати північні діалекти внаслідок контактів з північногерманськими діалектами. Визначною особливістю південних діалектів, окрім пізнішої втрати відмінкового формотворення, є тривале існування числової парадигми, представленої формомоделями ' пдкнна ' прикметникова основа і прикметникова основа -f (наприклад: середньоангл. old «старий» - olde «старі»). Тут спостерігаємо тривалу часткову аморфізацію, а на решті територій - поступову повну аморфізацію. Повної аморфізації південноанглійський прикметник зазнав через внутрішньомовну причину - редукцію кінцевого -е. Обидві форми однини і множини стали немаркованими, зникла опозиція, а отже, і числова словозміна (Там само, с. 223).

І постає питання, чому для прикметника категорія відмінка стала зовсім неактуальною. Це можна пояснити специфікою англійського субстантивного генетива, що притаманний обмеженій кількості субстантивних одиниць, переважно на позначення істот, тоді як більшість іменників не мають відмінкового формотворення. Повній аморфізації ад'єктивної системи (утраті і форм відмінка, і форм числа) також сприяло контактне препозитивне розташування прикметника відносно іменника.

Граматичне варіювання прикметника за родами зникло через дефункціоналізацію цієї категорії в іменника. Основною функцією субстантивного роду було визначення специфіки відмінкової словозміни, яка занепала. А в прикметника ця категорія ніколи не була самостійною.

Отже, аморфізація прикметникової системи англійської мови була зумовлена зовнішньомовними та внутрішньомовними причинами. Аморфізаційні зміни в ад'єктивній відмінковій системі представлені комплексом зовнішньомовних і внутрішньомовних причин, із переважанням останніх, тоді як категорії роду та числа було втрачено внаслідок дії тільки внутрішньомовних чинників.

Висновки

В англійській мові відбулася повна аморфізація ад'єктивної системи (у давньоанглійській мові прикметникова парадигма складалася з форм відмінка, числа й роду слабкої та сильної відміни, а сучасний англійський прикметник є незмінюваним), унаслідок чого домінантним типом у мові в цій системі став аморфізм на зміну синтетизму. Основною причиною ад'єктивної аморфізації є внутрішньомовна (за вимогою мовної системи), другорядною - зовнішньомовна (мовні контакти внаслідок сусідства зі скандинавськими племенами). Ці причини діяли або в комплексі, або тільки як внутрішньомовні чинники.

Домінантним типом у мові в прикметниковій системі української мови був і є синтетизм. Периферію становлять аморфізм і аналітизм. Ад'єктивні аморфізаційні зміни української мови відбувалися на рівні всієї прикметникової системи і з окремими номінативними одиницями. Діахронійні аморфізаційні зміни в ад'єктивній системі української мови (утрата відмінкової словозміни українськими нечленними прикметниками) були зумовлені внутрішньомовними чинниками розвитку синтаксичної системи мови та надлишковістю прикметникових форм (членні прикметники витіснили давніші нечленні) і становили природний діахронічний процес очищення мови.

Причиною ад'єктивних аморфізаційних змін, які полягали в появі іншомовних незмінюваних одиниць з атрибутивною семантикою (незмінюваних прикметників), є зовнішньомовна - запозичення іншомовних прикметників зі збереженням граматичних особливостей мови-джерела або мови-посередника, що стало на заваді встановленню аналогії ознак незмінюваних прикметників з ад'єктивними відмінковими формомоделями.

Аналітизм у системі прикметника обох мов наявний у другорядній (категорія не поширюється на всю ад'єктивну систему) лексико- граматичній категорії ступеня порівняння. Аналітичні форми співіснують з синтетичними формами. На ад'єктивні системи ці вияви суттєво не впливають.

В англійській мові аморфізаційні зміни стосувалися всієї ад'єктивної системи. Причини цих змін були зовнішньомовними та внутрішньомовними. До зовнішньомовних причин належать особливості історичного розвитку англійської мови (мовні контакти). Якщо аморфізаційні зміни в ад'єктивній відмінковій системі представлені комплексом зовнішньомовної та внутрішньомовних причин (дефункціоналізація категорії відмінка прикметника у зв'язку з редукцією субстантивного відмінкового формотворення, омонімія форм, спричинена фонетичними змінами), то категорії роду та числа було втрачено внаслідок дії винятково внутрішньомовних чинників.

Позамовні причини аморфізаційних змін в англійській мові є специфічними, порівняно з українською мовою та з іншими германськими (Harbert, 2007). Одним з перспективних напрямів дослідження є встановлення можливої унікальності цих причин шляхом залучення матеріалу морфологічних систем більшої кількості мов.

Література

Дубова, О. А. (2002) Типологічна еволюція морфологічних систем української і російської мов: монографія. К., 302 с.

Дубова, О. А. (2019) Статичність і змінність структурного типу мови. Слов'ямські мови. К. С. 48 - 57.

Жовтобрюх, М. А., Волох, О. Т., Самійленко, С. П. & Слинько, І. І.

(1980) Історична граматика української мови: підручник. К., 320 с. Ильиш, Б. А. (1968) История английского языка. М., 420 с.

Родионов, В. А. (1987) «Тип языка», «типовой признак» (эволюция понятий лингвистической типологии). Изв. АН СССР, Сер. лит и яз. М. С. 208 - 220.

Тукова, Т. В. (2004) Аморфные прилагательные в русском языке. Функциональное описание русского и его единиц: сб. науч. докл. XI Междунар. конф. по функциональной лингвистике. Симферополь. С. 351 - 353.

Фомічова, В. О. (2017) Причини аморфізаційних змін у мовах різних типів: дис. ... канд. філол. наук: 10.02.15 - загальне мовознавство. Миколаїв, 200 с.

Harbert, Wayne (2007) The Germanic Languages. New York, 524 p.

McIntyre, Dan (2020) History of English. London and New York, 288 p.

Размещено на Allbest.ru