Рецепція публіцистичної творчості та громадської діяльності Адама Креховецького (кінець ХІХ - початок ХХІ ст.)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка

РЕЦЕПЦІЯ ПУБЛІЦИСТИЧНОЇ ТВОРЧОСТІ ТА ГРОМАДСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ АДАМА КРЕХОВЕЦЬКОГО (КІНЕЦЬ XIX - ПОЧАТОК XXI СТ.)

Тарас ЩЕРБАН, аспірант кафедри

історії України та правознавства

Дрогобич

Анотація

У статті досліджується рецепція публіцистичної та громадської діяльності Адама Креховецького - польського письменника, драматурга та журналіста, що працював у жанрі історичної літератури. Встановлено, що Адам Креховецький - багатолітній редактор урядової «Gazety Lwowskiej» (1883-1919), який реалізував блискучу чиновницьку кар'єру у галицькому Намісництві, був однією з ключових фігур на соціокультурній мапі Львова кінця XIX - початку XX ст. Вперше, на підставі історіографічних джерел, здійснено спробу систематизувати оцінки творчого доробку та громадської активності Адама Креховецького, що відклалися у нарисах, дискусіях, критичних оглядах та наукових опрацюваннях. Показано, що визначальною рисою творчості Адама Креховецького була її публіцистична зорієнтованість, зумовлена впливом актуальних духовних потреб суспільства. Встановлено, що поєднання високого суспільного становища з літературним талантом та громадською активністю дозволило Адаму Креховецькому впливати на погляди цілих поколінь сучасних йому читачів.

Як зазначають дослідники, творчість Адама Креховецького мала утилітарний характер. Він був переконаний у значній ролі публіцистики та художньої літератури у формуванні національних настроїв. І саме проблеми, актуальні для польського суспільства зламу XIX-XX ст., визначали вибір ним тем та специфіку їх представлення сучасному читачу. Погляди, які він не міг розвинути як публіцист, представлялися ним у історичних романах та повістях. У поглядах на минуле Польщі і польської держави А. Креховецький знаходився під впливом «песимістичної» краківської історичної школи, вважаючи, що загальне виродження моральних устоїв шляхти, її некерованість та хаотична боротьба за владу отруїли суспільно-політичну свідомість Речі Посполитої.

Ключові слова: журнал «Przewodnik Naukowy i Literacki», Адам Креховецький, історіографічний образ, польська історіографія.

Annotation

Taras SHCHERBAN, Graduate Student at the Department of History of Ukraine and Jurisprudence Drohobych Ivan Franko State Pedagogical University (Drohobych, Lviv region, Ukraine)

RECEPTION OF PUBLICISTIC CREATIVITY AND PUBLIC ACTIVITIES OF ADAM KREHOVETSKY (END OF THE XIX - BEGINNING OF THE XXI CENTURY)

The article researches the reception of the journalistic and social activities of Adam Krechowiecky, a Polish writer, playwright andjournalist who worked in the genre of historical literature. It has been established that Adam Krekhovetsky, the long-time editor of the government newspaper “Gazety Lwowskiej” (1883-1919), who had a brilliant official career in the Galician Governorship, was one of the key figures on the socio-cultural map of Lviv in the late 19th and early 20th centuries. For the first time, on the basis of historiographical sources, an attempt was made to systematize the evaluations of Adam Krekhovetskyi's creative output and public activity, which were presented in essays, discussions, critical reviews, and scientific studies. It is shown that the defining feature of Adam Krekhovetskyi's work was its journalistic orientation, caused by the influence of the current spiritual needs of society. It has been established that the combination of a high social position with literary talent and public activity allowed Adam Krekhovetsky to influence the views of entire generations of his contemporary readers.

As the researchers note, Adam Krekhovetskyi's work had a utilitarian character. He was convinced of the significant role ofjournalism and fiction in the formation of national attitudes. And it was precisely the problems relevant to Polish society at the turn ofthe 19th and 20th centuries that determined his choice oftopics and the specificity oftheir presentation to the modern reader. Views that he could not develop as a publicist were presented by him in historical novels and novels. In his views on the past of Poland and the Polish state, A. Krekhovetsky was influenced by the “pessimistic” Krakow school of history, believing that the general degeneration of the nobility's moral foundations, its ungovernability, and the chaotic struggle for power poisoned the socio-political consciousness of the Polish-Lithuanian Commonwealth.

Key words: «Przewodnik Naukowy i Literacki» journal, Adam Krehovetsky, historiographic image, Polish historiography.

Постановка проблеми

Адам Креховецький - польський письменник, драматург та журналіст, що працював у жанрі історичної літератури. Багатолітній редактор урядової «Gazety Lwowskiej» (1883-1919), що зробив блискучу чиновницьку кар'єру у галицькому Намісництві, був однією з ключових фігур на соціокультурній мапі Львова кінця XIX-початку XX ст. Його активна громадсько-політична діяльність, підсилена публіцистичною риторикою, сприяла поширенню в Галичині польських національних наративів: «син учасника листопадового та січневого повстань, був вихований у патріотичному дусі і шані до всього польського і католицького» (Olszewska, 2019: 87).

Аналіз досліджень

Адам Креховецький не був фаховим істориком, проте у своїй творчості торкався історичної тематики. Це зумовило інтерес дослідників саме до проблеми дослідження історичних підстав його романів і повістей про минуле (Jopek, 1970). Відзначимо також, що значне зацікавлення дослідників викликала його діяльність у якості театрального критика та драматургічна творчість (Olszewska, 2019; Szydlowska,1997). Ще один аспект представлення Адама Креховецького - його листування з сучасниками, публікування якого супроводжувалося розлогими коментарями ( Bostel, 1933; Rawita-Gawronski F., 2012; Rawita-Gawronski F.2020). Означене вище дозволяє визначити можливі напрямки студій, присвячених Адаму Креховецькому, одним з яких вважаємо є осягнення публічного образу цього свого часу знаного культурного та громадського діяча.

Мета статті полягає у реконструкції образу Адама Креховецького як публіциста та громадського діяча, сформованого дослідниками його життя та творчості впродовж кінця XIX - початку XXI ст.

Дослідницька новизна

Вперше, на підставі джерел, здійснено спробу систематизувати оцінки публіцистичного доробку та громадської активності Адама Креховецького, що відклалися у нарисах, дискусіях, критичних оглядах та наукових опрацюваннях.

Методи дослідження ґрунтується на принципах історизму, системності, науковості, верифікації, авторської об'єктивності з використанням загальнонаукових та спеціально-історичних методів.

Виклад основного матеріалу

Виходець з Поділля - Адам Креховецький народився у 1850 році в селі Бережинці (сьогодні це Теофіпольський район на Хмельниччині), де на той час його батько Ян був держателем маєтку. Як вважають сучасні дослідники, атмосфера родинного дому стала ключовою у формуванні світоглядних орієнтирів Адама Креховецького (Olszewska, 2019: 87; Rawita-Gawronski F.2020: 198). Його батько Ян Креховецький походив з родини, що володіла землею в Ліщинівці на біля Умані, навчався в Уманській школі оо. Василіян, де потоваришував з Богданом Залеським, Міхалом Грабовським та Северином Ґощинським - майбутніми представниками «української» школи у польській літературі. Ян Креховецький відзначився як активний учасник боротьби поляків за відновлення власної держави. Був одним з організаторів Листопадового повстання 1830-1831 рр. на Правобережжі України (поранений у Дашівській битві 2 травня 1831 р.) та учасником таємних організацій у 1835-1838 рр. (Bielecki, 1995). Останнє стало причиною ув'язнення, заслання та втрати батьківського маєтку. Після повернення з заслання Ян Креховецький був керуючим маєтку, згодом працював архіваріусом у князів Сангушків та у патріотично-пропагандистській «Видавничій спілці» у Житомирі. Хвиля репресій після Січневого повстання (1863-1864 рр.) змусила його у 1865 р. емігрувати з родиною до Галичини де він працював скриптором у Оссолінеумі (Lopuszanski, 1970, 263-264).

Відтак Адам, що розпочав своє навчання у Житомирській гімназії, вищу освіту отримав уже у Львові, де протягом 1869-1873 рр. студіював право в університеті. Свою працю він розпочав на чиновницькій ниві у Галицькому намісництві, де пройшов усі щаблі кар'єрного росту. Був референтом театрального мистецтва, згодом став членом Театральної комісії Крайового відділу. У подальшому його кар'єра йшла тільки вгору: з 1887 р. він секретар Намісництва, з 1889 р. - заступник старости, 1894 р. - радник, 1896 р. - підкоморний, а з 1902 р. - радник двору. У 1898 р. Адам Креховецький став кавалером ордену Залізної Корони третього ступеню, а згодом - камергером двору Франца-Йосифа.

Протягом тривалого часу (з 1883 по 1919 роки) він був головним редактором урядового а, отже, й найбільш масового видання - «Gazeta Lwowska» та її додатку «Przewodnika Naukowego i Literackiego». Водночас він реалізовував себе й у творчості: у публіцистиці, літературній діяльності, театральній критиці. Активний у суспільному та науковому житті краю, Адам Креховецький був серед засновників неформальної організації «Kolko Mickiewiczowskie» та очолював Товариство польських журналістів (1901-1915).

Багатолітня успішна редакторська діяльність Адама Креховецького стала підставою появи у 1908 р. літературного збірника на його пошану - на честь двадцятип'ятилітнього ювілею керуванням ним виданням «Gazeta Lwowska». У першій частині цієї пам'ятки зустрічаємо нариси А. Беньковського та Б. Губриновича про публіцистичну та письменницьку творчості ювіляра. Детальний аналіз цих нарисів дозволяє реконструювати основні наративи, що їх Адам Креховецький транслював у тогочасний суспільно-інформативний простір, а також відтворити публічний образ цієї непересічної особистості.

У другій частині цієї ювілейної книги були вміщені невеликі публікації польських письменників та публіцистів - друзів Адама Креховецького (Г. Сенкевича, Е. Ожеховської, Л. Пініського, Г. Запольської, С. Сарнецького, Ф. Равіти-Ґавронського, Е. Любовського, О. Баранського, В. Белзи, Т Єскє-Хоіньскі, М. Ролле, С. Россовського, А. Висоцького, В. Врублевського).

Нарис історії публіцистичної діяльності А. Креховецького написав А. Беньковський - доктор права, чиновник та багатолітній член Товариства польських журналістів і співробітник «Gazety Lwowskiej». Саме А. Беньковький вперше відзначив, що його герой, попри високу чиновницьку посаду, літературну та драматичну творчість та суспільну діяльність, передовсім був публіцистом: «прямо чи опосередковано впливаючи на погляди цілих поколінь читачів і дописувачів газети» (Bienkowski, 1908: VIII). А. Беньковський вважав, що Креховецький «був публіцистом і у своїх літературних і сценічних творах, у своїх рецензіях і дослідженнях», оскільки завжди «творив і писав під впливом безпосереднього відчуття духовних потреб суспільства в певний момент» (Bienkowski, 1908: VIII). Відтак ця настанова залишила відбиток навіть на його історичних творах, які, попри мистецькі цілі, мали сигналізувати сучасному суспільству, пояснювати, повчати на підставі уроків минулого «відображати настрій душ і розуму даного моменту в даних колах» (Bienkowski, 1908: VIII). Для того щоби пояснити, чим саме для А. Креховецького була публіцистика, він вдається до метафори, зауважуючи, що «поза редакційним бюро і поза літературною творчістю, цей чинник [публіцистика] в його публічному житті виконував роль цементу» (Bienkowski, 1908: VIII).

Характеризуючи організаційно-редакторську діяльність А. Креховецького, А. Беньковський зауважував, що основним його завданням стало утримання високого рівня видання після вельми успішної діяльності Владислава Лозинського, який перетворив «Gazetu Lwowsku» з «урядової газетки» на провідне видання галицького краю.

Окрім цього А. Креховецькому довелося працювати у все більш зростаючій конкурентній боротьбі польської журналістики, коли за кожним проєктом окреслювалася певна політична сила, а відносна свобода в імперії дозволяла піднімати резонансні теми, які не мали шансу обговорюватися на шпальтах фінансованого урядом видання. Так, наприклад, у листуванні з Ф. Равітою-Ґавронським (лист від 20 липня 1891 р.) з приводу його публікації на сторінках часопису «Przewodnik Naukowy i Literacki» бачимо як Креховецький перепрошує з приводу того, що змушений був у деяких місцях підправити текст, який містив «неполіткоректні» висловлювання в стосунку до Росії: «Я був вимушений, всупереч власної волі, поправити кілька висловів, спрямованих проти московського народу як такого. «Gazeta Lwowska» має урядовий характер і має дотримуватися певних форм....міжнародної чемності» (Rawita-Gawronski F., 2020: 208). Не маючи можливості грати на полі політичних тем, А. Креховецький зайняв нішу культури і економіки та утримував в ній вирішальний голос: «Gazeta.» може ретельно відслідковувати літературне, мистецьке та господарське життя, вона може слідкувати за всіма проявами суспільного життя і бути важливим регулятором цих і громадської роботи» (Bienkowski, 1908: X-XI).

На шпальтах редагованої А. Креховецьким газети з'являлися літературні твори Г. Сенкевича і Е. Ожешкової, публіцистичні нариси С. Козьмяна і історичні розвідки В. Дідушицького. А. Беньковський зауважував, що «у цих напрямках «Gazeta Lwowska» не лише завжди йшла в ногу з іншими, першими польськими виданнями, але навіть випереджала їх» (Bienkowski, 1908: XII). Це добре видно з листування головного редактора з Г.Сенкевичем про обговорення анонсів публікацій письменника і тих емоцій читачів, які доводилося погамовувати Креховецькому, якщо терміни зривалися (Bostel, 1933: 524).

Також, характеризуючи редакторську і публіцистичну діяльність свого героя, А. Беньковський зауважував, що саме він, маючи «чуття і смак», відслідковував високі мовні стандарти публікацій, намагаючись наповнити їх «польським духом». Йшлося не лише про мову, а, найперше, про польську тематику. А. Беньковський писав, що він зумів вивести на передній план ідею польськості, пронизуючи нею не просто видання назагал, але й кожну замітку зокрема: «Уважний, неупереджений читач мусив визнати, що навіть у статтях про стосунки у Франції чи Італії, не кажучи вже про інформативні статті та репортажі про політичні справи в країні, завжди подавалися в контексті польських справ, що використані там аналогії і алюзії, що окреслені там принципи та погляди відповідають потребам нашого суспільства та нації» (Bienkowski, 1908: XII).

Пробував А. Беньковський зануритися і у психологічні підстави творчості А. Креховецького, акцентуючи на його «кресовому» походженні: «З українських степів і українських думок - так само, як і такий улюблений ним Богдан Залеський - він виніс сильну душу, сповнену туги, глибокої, майже піднесеної - якщо можна піднести такі почуття - любові до народу, країни, історії, національної літератури і віри батьків. Подальше життя, професія, драматургічна та історико-літературна творчість, а поруч із тим доля самого народу - закріпили й розвинули в ньому ці істотні риси його характеру як людини і як письменника. Він чудово розумів усі душевні процеси в інших і майстерно представляв їх у різних формах своїх романів, але сам залишався схожим на того шляхетного героя, гасконського лицаря, який у деяких питаннях, а саме, коли йдеться про націю та віру, не знає ніяких компромісів» (Bienkowski, 1908: XXI).

На думку А. Беньковського, попри те, що А. Креховецький не був професійним журналістом, його діяльність вивела газету на високий рівень завдяки вродженому темпераменту і журналістській інтуїції, таланту оглядача та полемічним нахилам. Цікаво, що для того щоби підкреслити це А. Беньковський запроваджує навіть власну типологію журналістики, у якій його герой стає «яскравим представником такого типу польської журналістики, що поєднуючи в собі літературно-мистецькі якості з професійно-публіцистичними уявленнями про письменника та журналіста» (Bienkowski, 1908: XII-XIII). На противагу цьому автор подає також і характеристику «зазвичай дуже несимпатичного закордонного типу журналістського «ремісника» - обмеженого професіонала, що не має а ні етичних принципів, а ні сумнівів, спричиняючись до перетворення преси з органу керування публічною думкою на інституцію з продукування сенсацій заради задоволення низьких інстинктів мас» (Bienkowski, 1908: XII-XIII).

Характеризуючи громадську активність А.Креховецького А.Беньковський звертав увагу на його участь у «Kolku Mickiewiczowskim», що не було а ні науковим, а ні літературним товариством, але об'єднувало довкола себе як знаних у цих галузях людей, так і тих, хто просто цікавився польською літературою. «Kolko Mickiewiczowskie» стало чимсь на кшталт клубу, у якому А. Креховецький був одним із головних провідників: він, зокрема, залучив до кола Ф.Равіту-Ґавронського, по що останній писав у своїх спогадах (RawitaGawronski, 2012: 46-50). Тривалий час у кімнаті при готелі «Жорж», а згодом у ресторані «Під грушкою» (ще пізніше у пасажі Гаусмана) зустрічалися Роман Пилат, Людвік Фінкель, Жегот Закшевський, Владислав Белза, Францішек Равіта-Ґавронський та ін. А. Креховецький разом із групою найближчих соратників у 1898 році розпочав видання «Rocznika Mickiewiczowskiego», який став головною літературною пам'яткою діяльності «Kolka...». Саме у цьому товаристві з'явилася ініціатива створення пам'ятника А.Міцкевичу у Львові. В історії спорудження цього пам'ятника А.Креховецький відіграв значну роль, розробивши не лише його концепцію (пам'ятник задумувався ним у вигляді колони), а й активно працюючи у комітеті з його спорудження (Центральний державний..., ф. 58, оп. 1, спр. № 1: 1-30).

Тривалою була співпраця А. Креховецького з Товариством польських журналістів у якому він був головою, переобираючись на цій посаді кілька разів поспіль. Ось як про це згадував Ф. РавітаҐавронський: «Протягом кількох років існування Товариства я залишався поза ним, адже тоді керував долею організації (а при ній і своєю долею) великий шахрай Ліберат Заянчковський, до якого я не мав поваги. Після його смерті керівником став Адам Креховецький [1891 р.], поважний публіцист, вельми талановитий літератор, який власною працею заробив собі ім'я і визнання. Нас поєднувала взаємна повага, а, навіть, смію сказати - приязнь» (Rawita-Gawronski F., 2012: 101). У продовження цієї теми Ф. Равіта-Ґавронський подавав також і характеристику А. Креховецького як керівника львівської журналістської організації: «Очевидно, що Товариство, що складалося з людей невиразного характеру не могло користуватися повагою. Його перекривав своєю особою Креховецький як голова. Кілька разів він поривався піти з посади, але сподіваючись на налагодження стосунків, залишався» (Rawita-Gawronski F., 2012: 102). креховецький публіцистичний редакторський громадський

Масштабною була діяльність А. Креховецького як референта театрального мистецтва в Намісництві, особливо від часу створення при ньому мистецької ради. Від часу навчання в університеті він був глибоко заангажований у театральне життя Львова (Szydlowska, 1994; Szydlowska, 1995; Szydlowska, 1997). Вже у якості референта працював у мистецькій раді в Намісництві і приймав участь у виробленні рішень щодо театрального репертуару. Багатолітньою була й його праця театрального критика (провадив регулярну колонку у «Gazecie Lwowskiej», де з 1883 по 1905 рр. фіксувалися усі львівські театральні прем'єри), що дозволяло йому впливати на акторський склад, підбір режисерів та, навіть, директорів місцевих театрів (Uzupelniony wykaz recenzji.., 2018). За роки цих театральних рецензій нагромадилося доволі багато, а їх вивчення дозволяє реконструювати, найперше, різнорідний репертуар та вивчити драматургічні смаки (Bibliografia prac.., 1908: 267-308).

Сучасники А. Креховецького відзначали, що він у був у Львові особою знаною та шанованою. Цілком можливо, що він мав вплив не тільки на театральне, а й навколотеатральне життя, надихаючи інших критиків. Це, зокрема, прочитується» у цитаті з «Tygodnika Teatralnego»: «Показав як мають писатися театральні рецензії, виховав ціле покоління наступників, яким прищепив любов до сценічного мистецтва. Його театральні замітки були свого часу дороговказом і випробуванням для львівської сцени» (Orski, 1912: 17).

Сучасні дослідники творчості А. Креховецького (наприклад, М. Ольшевська) пропонує характеристику його літературно-драматургічної діяльності розглядати у контексті всієї громадськопубліцистичної діяльності. Адже у драматичних творах А. Креховецького (наприклад п'єса «Ми», що була своєрідною відповіддю на революційні події в Росії 1905 р.) (Olszewska, 2015: 130-157) обговорювалися актуальні політичні питання. Ця п'єса (як і критичний огляд «Легенд» А. Нємоєвського), стала приводом для нападок на А. Креховецького критиків з боку радикалів, що навіть призвело до скасування вистав.

М. Ольшевська вважає, що його п'єси, як і історичні твори, мали утилітарний характер. А. Креховецький піднімав у них питання, що, на його думку, були актуальні через їх суспільну вагу: «Ціллю його висловлювань була, передовсім, потреба діагностувати сучасність, переконати, здійснити вплив на громадську думку» (Olszewska, 2019: 89). Це, як вважає дослідниця, пояснює, чому питання естетики у творчості А. Креховецького відсувалися на другий план, а публіцистика стала одним з основних її елементів.

Висновки

Адам Креховецький - львівський чиновник, журналіст та літератор, що на зламі XIX-XX ст. відігравав значну роль у польському соціокультурному середовищі. Поєднання високого суспільного становища з літературним талантом та громадською активністю дозволило йому впливати на погляди цілих поколінь читачів. Визначальною рисою творчості Адама Креховецького була її публіцистична зорієнтованість, зумовлена впливом актуальних духовних потреб суспільства. Як зауважували сучасники, публіцистика була тим цементом, що скріплював його творче життя і соціальну діяльність, пронизані основним мотивом - ідеєю польськості.

Як зазначають дослідники творчість Адама Креховецького мала утилітарний характер. Він був переконаний у значній ролі публіцистики та художньої літератури у формуванні національних настроїв. І саме проблеми, актуальні для польського суспільства зламу XIX-XX ст., визначали вибір ним тем та специфіку їх представлення сучасному читачу. Погляди, які він не міг розвинути як публіцист, представлялися ним у історичних романах та повістях. У поглядах на минуле Польщі і польської держави А. Креховецький знаходився під впливом «песимістичної» краківської історичної школи, вважаючи, що загальне виродження моральних устоїв шляхти, її некерованість та хаотична боротьба за владу отруїли суспільно-політичну свідомість Речі Посполитої.

Список використаних джерел

1. Bibliografia prac Adama Krechowieckiego w 25 rocznikach „Gazety Lwowskiej” (1 czerwca 1883 do 31 maja 1908 r.). Adamowi Krechowieckiemu [ksiqga jubileuszowa]. Lwow, 1908. S. 267-308.

2. Bielecki R. Krechowiecki Jan. Slownik biograficzny oficerow powstania listopadowego. T.1. Warszawa, 1995. 410 s.

3. Bienkowski A. Adam Krechowiecki jako publicysta. Adamowi Krechowieckiemu [ksiqga jubileuszowa]. Lwow, 1908.

4. Bostel F. Z korespondencji Henryka Sienkiewicza. Pamiqtnik Literacki: czasopismo kwartalne poswigcone historii i krytyce literaturypolskiej, 1933, 30/1/4. S. 512-573.

5. Chmielowski P. Powiesci historyczne A. Krechowieckiego. Ateneum. 1889. T. IV S. 356-370.

6. Gubrynowicz B. Adam Krechowiecki jako powiesciopisarz. Adamowi Krechowieckiemu [ksiqga jubileuszowa]. Lwow, 1908.

7. Gubrynowicz B. Krechowiecki jako powiesciopisarz. «Gazeta Lwowska». 1919. Nr. 148.

8. Jopek A. Adam Krechowiecki. Polski slownik biograficzny. Wroclaw, 1970. T. XV. S. 260-262.

9. Klak Cz. «Starosta zygwulski» Adama Krechowieckiego czyli syndrom polski. Pisarze galicyjscy. Szkice literackie. (Galicja i jej dziedzictwo, t.5.) Rzeszow, 1994. S. 115-116.

10. Lopuszanski B. Krechowiecki Jan (1805-1885). Polski slownik biograficzny. Wroclaw, 1970. T. XV. S. 263-264.

11. Olszewska M.J. Adama Krechowieckiego rozrachunki z rewoluj Uwagi po lekturze dramatu „My”. W krqgu mlodokonserwatyzmu warszawskiego 1876-1918. Red. M. Gloger i W. Ratajczak. Bydgoszcz, 2015. S. 130-157.

12. Olszewska M.J. Walka o godnosc malzenstwa, czyli Jeden dzien Adama Krechowieckiego. Kwartalnik Opolski, 2019. 2/3. S. 87-100.

13. Orski. Adam Krechowiecki Tygodnik Teatralny, 1912. Nr. 17.

14. Rawita-Gawronski F. Ludzie i czasy mego wieku. Wspomnienia, wypadki, zapiski (1892-1914). Oprac., przedm. i przypisy E. Koko. Gdansk: Wyd. Uniwersytetu Gdanskiego, 2012. 265 s.

15. Rawita-Gawronski F. W kr^gu bliskich, przyjaciol i znajomych. Z korespondencji Franciczka Rawity-Gawronskiego. Oprac., przedm. i przypisy E. Koko. Gdansk, 2020. 394 s.

16. Szydlowska M. Adam Krechowiecki - krytyk przelomu epok. Polska krytyka teatralna wXIXwieku, red. E. Udalska. Warszawa, 1994. 222 s.

17. Szydlowska M. Adam Krechowiecki - sylwetka cenzora lwowskiego. Teatr polski we Lwowie, red. L. Kuchtowna. Warszawa, 1997. 293 s.

18. Szydlowska M. Cenzura teatralna w Galicji w dobie autonomicznej 1860-1918. Krakow, 1995. 280 s.

19. Uzupelniony wykaz recenzji teatralnych piora Adama Krechowieckiego. Bibliografia recenzji teatralnych publikowanych w „Gazecie Lwowskiej” (1883-1908). Oprac. M. Szydlowska. Режим доступу: http://encyklopediateatru. pl/ [dost^p: 1.06.2018].

20. Центральний державний історичний архів України у м. Львів. Ф. 58 Комітет зі спорудження пам'ятника Адаму Міцкевичу у Львові (1897-1904). Оп.1 Спр.№1. (Протоколи з засідань комітету та звіти про діяльність). Арк. 1-30.

References

1. Bibliografia prac Adama Krechowieckiego w 25 rocznikach „Gazety Lwowskiej” (1 czerwca 1883 do 31 maja 1908 r.). [Bibliography of Adam Krechowiecki's works in 25 annuals of «Gazeta Lwowska» (June 1, 1883 to May 31, 1908)]. Adamowi Krechowieckiemu [ksiqga jubileuszowa]. Lwow, 1908. S. 267-308. [in Polish]

2. Bielecki R. Krechowiecki Jan. [Krechowiecki Jan] Slownik biograficzny oficerow powstania listopadowego. T. 1. Warszawa, 1995. 410 s. [in Polish]

3. Bienkowski A. Adam Krechowiecki jako publicysta [Adam Krechowiecki as a publicist]. Adamowi Krechowieckiemu [ksiqgajubileuszowa]. Lwow, 1908. [in Polish]

4. Bostel F. Z korespondencji Henryka Sienkiewicza [From the correspondence of Henryk Sienkievich]. Pamiqtnik Literacki: czasopismo kwartalneposwigcone historii i krytyce literaturypolskiej, 1933, 30/1/4. S. 512-573. [in Polish]

5. Chmielowski P. Powiesci historyczne A. Krechowieckiego [Historical novels of A. Krechowiecky]. Ateneum. 1889. T. IV. S. 356-370. [in Polish]

6. Gubrynowicz B. Adam Krechowiecki jako powiesciopisarz [Adam Krechowiecky as a novelist]. Adamowi Krechowieckiemu [ksiqga jubileuszowa]. Lwow, 1908. [in Polish]

7. Gubrynowicz B. Krechowiecki jako powiesciopisarz [Krechowiecky as a novelist]. «Gazeta Lwowska». 1919. Nr. 148. [in Polish]

8. Jopek A. Adam Krechowiecki [Adam Krechowiecky]. Polski slownik biograficzny. Wroclaw, 1970. T. XV. S. 260-262. [in Polish]

9. Klak Cz. «Starosta zygwulski» Adama Krechowieckiego czyli syndrom polski [Adam Krechowieckyi's «Starosta Zygwulski» or the Polish Syndrome.]. Galicja i jej dziedzictwo, t.5: Pisarze galicyjscy. Szkice literackie. Rzeszow, 1994. S. 115-116. [in Polish]

10. Lopuszanski B. Krechowiecki Jan (1805-1885) [Krechowiecky Jan (1805-1885)]. Polski slownik biograficzny. Wroclaw, 1970. T. XV. S. 263-264.

11. Olszewska M.J. Adama Krechowieckiego rozrachunki z rewoluj Uwagi po lekturze dramatu „My” [Adam Krechowiecki settling accounts with the revolution. Comments after reading the drama «We»]. W krqgu mlodokonserwatyzmu warszawskiego 1876-1918. Red. M. Gloger i W. Ratajczak. Bydgoszcz, 2015. S. 130-157. [in Polish]

12. Olszewska M.J. Walka o godnosc malzenstwa, czyli Jeden dzien Adama Krechowieckiego [The fight for the dignity of marriage, or One day by Adam Krechowiecky]. KwartalnikOpolski, 2019. 2/3. S. 87-100. [in Polish]

13. Orski. Adam Krechowiecki [Adam Krechowiecky]. Tygodnik Teatralny, 1912. Nr. 17. [in Polish]

14. Rawita-Gawronski F. Ludzie i czasy mego wieku. Wspomnienia, wypadki, zapiski (1892-1914) [People and times of my age. Memories, accidents, notes (1892-1914)]. Oprac., przedm. i przypisy E. Koko. Gdansk: Wyd. Uniwersytetu Gdanskiego, 2012. 265 s. [in Polish]

15. Rawita-Gawronski F. W kr^gu bliskich, przyjaciol i znajomych. Z korespondencji Franciczka Rawity-Gawronskiego [In the circle of relatives, friends and acquaintances. From the correspondence of Franciczek Rawita-Gawronski]. Oprac., przedm. i przypisy E. Koko. Gdansk, 2020. 394 s. [in Polish]

16. Szydlowska M. Adam Krechowiecki - krytyk przelomu epok [Adam Krechowiecki - critic of the turn of the epochs]. Polska krytyka teatralna w XIX wieku, red. E. Udalska. Warszawa, 1994. 222 s. [in Polish]

17. Szydlowska M. Adam Krechowiecki - sylwetka cenzora lwowskiego [Adam Krechowiecki - profile of the Lviv censor]. Teatr polski we Lwowie, red. L. Kuchtowna. Warszawa, 1997. 293 s. [in Polish]

18. Szydlowska M. Cenzura teatralna w Galicji w dobie autonomicznej 1860-1918 [Theater censorship in Galicia in the autonomous era 1860-1918]. Krakow, 1995. 280 s. [in Polish]

19. Uzupelniony wykaz recenzji teatralnych piora Adama Krechowieckiego. Bibliografia recenzji teatralnych publikowanychw„GazecieLwowskiej”(1883-1908) [Completed list of theater reviews by Adam Krechowiecki. Bibliography of theater reviews published in «Gazeta Lwowska» (1883-1908)]. Oprac. M. Szydlowska. URL: http://encyklopediateatru. pl/ [dost^p: 1.06.2018]. [in Polish]

20. Tsentralnyi derzhavnyi istorychnyi arkhiv Ukrainy u m. Lviv. F. 58 Komitet zi sporudzhennia pamiatnyka Adamu Mitskevychu u Lvovi (1897-1904). [Central State Historical Archive of Ukraine, Lviv. F. 58. Committee for the construction of a monument to Adam Mickiewicz in Lviv (1897-1904)] Op.1 Spr.№1. (Protokoly z zasidan komitetu ta zvity pro diialnist). Ark. 1-30 [in Ukrainian]

Размещено на Allbest.ru