Монопредикативні поліпропозитивні семантико-синтаксичні структури в українській та англійській мовах

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний транспортний університет (

Монопредикативні поліпропозитивні семантико-синтаксичні структури в українській та англійській мовах

Оксана Дуброва,

кандидат педагогічних наук, доцент кафедри іноземних мов

м. Київ

Анотація

монопредикативний поліпропозитивний речення семантичний

Виокремлення простого ускладненого речення як монопредикативної та поліпропозитивної структури є одним з актуальних питань сучасного українського мовознавства. В англійській мові нині немає поняття «просте ускладнене речення», а монопредикативні поліпропозитивні структури розглядаються як напівскладні речення або складні речення з підрядними нефінітними. Метою статті є здійснення аналізу монопредикативних поліпропозитивних семантико-синтаксичних структур в українській та англійській мовах і опис елементів, що ускладнюють ці структури на семантичному та синтаксичному рівнях.

Монопредикативні структури (речення) можуть виражати більш ніж одну думку (пропозицію). Такі структури займають проміжну позицію між простими і складними реченнями: одна граматична основа (підмет - присудок) виступає тією загальною рисою, що поєднує зазначені структури із простим реченням, а вираження двох і більше пропозицій є спільною рисою зі складним реченням. В українській мові монопредикативні поліпропозитивні структури означені як прості ускладнені речення, в англійській мові - напівскладні речення або складні речення з підрядними нефінітними. Напівскладні речення та складні речення з підрядними нефінітними за своєю формальною структурою монопредикативні, адже мають одну граматичну основу, але в їх структурі є вторинний предикат, який виражає ще одну пропозицію. Отже, напівскладні речення та складні речення з підрядними нефінітними є поліпропозитивними. Вираження двох і більше пропозицій (семантичний аспект речення) формально (граматично) оформлюється предикативними відношеннями «підмет - присудок» і «вставленням» напівпредикативної структури (формально-синтаксичний аспект речення). До простих ускладнених речень відносять речення з однорідними членами речення, відокремленими другорядними членами, вставними та вставленими конструкціями, звертаннями. Напівскладними вважаються речення, які у своємі складі мають однорідні члени, залежні апендикси, комплекси (конструкції) вторинної предикації (предикативні конструкції). Нефінітні речення (фрази, конструкції) визначаються як синтаксичні конструкції, у яких присудок виражений неозначеною формою дієслова (інфінітив, дієприкметник, герундій). Нефінітні конструкції розглядаються як залежні частини складнопідрядних речень.

Ключові слова: просте ускладнене речення, пропозиція, предикативність, предикація, напівскладене речення, нефінітне речення.



Abstract

Oksana Dubrova,

Candidate of Pedagogical Sciences, Associate Professor at the Department of Foreign Languages of Kyiv National Transport University (Kyiv, Ukraine)

Monopredicative polypropositional semantic syntactic structures in ukrainian and English languages

Distinguishing a simple complicated sentence as a monopredicative and polypropositional structure is one of the vital question of the present-day Ukrainian linguistics. In English there is no such notion as a simple complicated sentence and monopredicative polypropositional structure are defined as semi-composite sentences or composite sentences with nonfinite subordinate clause. The objective of the article is to analyze monopredicative polypropositional syntactic structures in Ukrainian and English languages and to describe elements which complicate mentioned structures at the semantic - syntactic level.

Monopredicative structures (sentences) can express more than one thought (proposition). Such structures occupy the intermediary position between the simple and composite sentences: one subject-predicate basis is a common feature with a simple sentence (clause) and expression of two and more propositions is a common feature with a composite sentence. In Ukrainian language monopredicative polypropositional structures are defined as simple complicated sentences, in English language - as semi-composite sentences or composite sentences with non-finite subordinate clause. Semicomposite sentences and composite sentences with non-finite subordinate clause are monopredicative structures as they have one subject-predicate basis, but at the same time they are characterized by having a secondary predicate and express two and more propositions - that «s why they are polypropositional structures. The expression of two and more propositions (the semantic aspect of a sentence) is grammatically formed by predicative subject-predicate relations and by inserting a half-predicative structure or structures with additional predicativity (the syntactic structure of a sentence). Simple complicated sentences are sentences with homogeneous parts of the sentence, detached secondary parts, parentheses, direct addresses.

Semi-composite sentences are sentences which include homogeneous parts, dependent appendixes, complexes (constructions) of secondary predication (predicative constructions). Non-finite clauses (phrases, constructions) are defined as syntactic constructions with the predicate expressed by non-finite verb (Infinitive, Participle, Gerund). The non-finite clauses are considered to be a dependent part of complex sentences.

Key words: simple complicated sentence, proposition, predicativity, predication, semi-compound sentence, non-finite sentence.



Основна частина

Постановка проблеми. Речення - це граматична конструкція, що виражає окрему думку щодо дійсності. У сучасному мовознавстві речення відбувається досліджують із трьох позицій: за його комунікативною функцією (речення як одиниця мовлення); за структурно-граматичною ознакою (речення як одиниця мови); виділення двох одиниць - речення (структурна модель, яка належить мові) і висловлення (лексично наповнена й інтонаційно оформлена модель, яка належить мовленню). У формальному аспекті речення постає як монопредикативна або поліпредикативна структура залежно від кількості предикативних ліній; у семантико-синтаксичному аспекті - як моно - пропозитивна або поліпропозитивна структура за кількістю пропозицій. Предметом нашого дослідження є монопредикативні поліпропозитивні семантико-синтаксичні структури в українській і англійській мовах.

Аналіз досліджень. Виокремлення простого ускладненого речення як монопредикативної та поліпропозитивної структури є одним з актуальних питань сучасного українського мовознавства, про що свідчать численні наукові розвідки І. Вихованця, П. Дудика, А. Загнітка, Б. Ільїша, Л. Кадом - цевої, С. Карамана, О. Кульбабської, І. Кучеренка, Г. Манаєнка, М. Плющ, А. Прияткіної, К. Шуль - жука. В англійській мові немає поняття простого ускладненого речення. Відповідні синтаксичні структури в англійській мові розглядаються як напівскладні речення (І. Бірюк, М. Блох, Б. Ільіш) або як нефінітні прості речення - частини складного (Д. Байбер, Т. Блор, Дж. Томпсон, М. Халлідей).

Метою статті є здійснення аналізу монопредикативних поліпропозитивних семантико-синтаксичних структур в українській і англійській мовах, опис елементів, що ускладнюють ці структурина семантичному та синтаксичному рівнях.

Виклад основного матеріалу. У синтаксичній теорії української мови речення поділяють на прості, ускладнені та складні. Основою такого поділу є предикативні відношення, що встановлюються між присудком і підметом - головними членами речення, які утворюють структурне ядро двоскладного речення (Кротевич, 1957: 134). Прості й ускладнені речення мають одну граматичну основу, тому їх розглядають як монопредикативні структури. Натомість складні речення мають дві й більше граматичних основ, отже, ідеться про поліпредикативні структури (Кульбабська, 2001: 81-84).

Прості, ускладнені й складні речення різняться не лише кількістю граматичних основ, а й кількістю пропозицій. Пропозиція (як окрема думка) - це віддзеркалення певної ситуації у свідомості людини (Панкрац, 1992: 25). Пропозиція не містить ані головних, ані другорядних членів; вона не має формальної структури. Пропозиція - «смисловий концептуальний набір компонентів, які мовець прагне вербалізувати» (Волохина, 2003: 5). Отже, прості речення передають одну пропозицію і є монопропозитивними, тоді як ускладнені й складні виражають дві (й більше) пропозицій і є поліпропозитивними. Варто наголосити, що у складному реченні пропозиції виражаються окремо. В ускладненому ж реченні вони виражаються злито: одна із пропозицій є основною, а друга має статус коментування (Манаенко, 2003: 15-28).

Отже, просте ускладнене речення займає проміжну позицію між простим і складним реченнями й за структурою наближається до простого речення (за кількістю граматичних основ), а за семантичним навантаженням - до складного (за кількістю пропозицій).

Важливими для розуміння природи простого ускладненого речення є категорії предикативності та предикації.

У лінгвістиці предикативність визначають як комплексну категорію, що виражає співвіднесеність змісту речення з реальною дійсністю. Це співвідношення втілюється у зв'язку підмета із присудком (Караман, 2011: 328-330). Предикативність виражається морфологічними й синтаксичними засобами: дієслівними формами, співвідношенням членів речення, інтонацією, порядком слів, що формують сутність граматичної форми речення (Лекант, 1986: 7-8). Отже, предикативність розглядають як граматичне значення речення.

Предикація - це «приписування ознаки предмета висловлення двома сполучуваними компонентами» (Кульбабська, 2001: 81-85), тобто «у предикації логічний суб'єкт розкривається через логічний предикат (щось стверджує чи заперечує про якийсь предмет)» (Семчинський, 1988: 214). Можна констатувати, що предикація належить не всьому реченню, а лише його пропозиційній частині: «предикація як лінгвістична сутність дорівнює пропозиції» (Кульбабська, 2001: 81-85).

Доходимо висновку, що предикативність є граматичним втіленням предикації та стосується синтаксичної будови речення, а предикація - семантичного навантаження речення. І. Вихованець називає категорію предикативності формально - синтаксичним ядром речення, а категорію предикації - семантико-синтаксичним ядром (Вихованець, 2002: 29). О. Кульбабська констатує, що категорії предикативності і предикації як поняття існують окремо, але взаємопов'язані, адже належать до різних аспектів речення (Кульбабська, 2001: 81-85), бо «виступають планом змісту і планом вираження для речення <…>» (Загнітко, 2011: 283; Соловцова, 2013: 101-104). Отже, маємо модель речення і модель думки. Модель речення складається з головних членів - підмета і присудка. Натомість модель думки утворюється судженням (пропозицією), що складається із двох основних компонентів - суб'єкта і предиката (визначається в лінгвістиці як присудок судження, те, що висловлюється, стверджується або заперечується про суб'єкта) (Вікіпедія).

Отже, предикативність як формально-синтаксичне ядро є ознакою будь-якого речення. Ускладнені ж речення у формально-синтаксичному аспекті характеризуються наявністю додаткової предикативності (або напівпредикативності).

Додаткова предикативність виникає як результат трансформації (або модифікації) структури граматично елементарного речення: просте речення перетворюється або на слово (Наближався вечір. - Вечоріло), або на словосполучення (День був чудовий. - Чудовий день), або на самостійну синтаксичну конструкцію чи зворот (Вона почула гуркіт. Дуже повільно вона повернулася. - Почувши гуркіт, вона дуже повільно обернулася) і входить до складу іншого простого речення. «Елементарне речення в мовленні істотно модифікується у складну конструкцію, зливаючись, зокрема, з іншим(и) елементарним(и) реченням(и). У таких реченнях функціонує вторинний предикат, який, займаючи придієслівну позицію, характеризує як суб'єкт дії, так і саму дію» (Кульбабська, 2001: 81-85). Отже, просте речення презентує дві одиниці інформації, які мають різний комунікативний статус - основний і коментування. У реченні реалізуються дві або більше пропозицій.

Носіями додаткової предикативності є однорідні члени речення, відокремлені другорядні члени, вставні і вставлені компоненти, звертання. Зазначені конструкції ще називають ускладнювальними компонентами простого речення. Головною ознакою, що об'єднує ускладнювальні конструкції як граматичні одиниці, на думку О. Кульбабської, є саме додаткова предикативність.

Розгляньмо приклад простого ускладненого речення. Четверо молодих чоловіків сидять у схроні, прислухаються до гавкоту, потім, перезирнувшись, палять якісь папери, <…>(Ю. Винничук). Це - просте речення з такими ускладнювальними компонентами: 1) четверо молодих чоловіків - однорідні неузгоджені означення, виражені числівником і прикметником; 2) сидять <… >, прислухаються <…>, палять - однорідні присудки, виражені дієсловами; 3) пере - зирнувшись - відокремлена обставина способу дії, виражена дієприслівником. Кожен ускладнювальний елемент можна розгорнути в окреме речення й у результаті отримати три складні речення: Четверо чоловіків сидять у схроні, вони молоді. Четверо молодих чоловіків сидять у схроні, (вони) прислухаються до гавкоту, потім, перезирнувшись, (чоловіки) палять якісь папери, <…>. Чоловіки перезирнулись, а потім (вони) палять якісь папери.

Отже, в українській мові ускладнене речення є монопредикативним, воно характеризується додатковою предикативністю (формально-синтаксичний аспект) і виражає дві або більше пропозицій (наявність вторинного предиката), одна з яких є основною, а інша має статус коментування (семантико-синтаксичний аспект). Пропозиція зі статусом коментування виражається ускладню - вальними напівпредикативними конструкціями, до яких відносять: 1) однорідні члени речення;

2) відокремлені другорядні члени речення (дієприкметникові, дієприслівникові, порівняльні, прийменниково-іменникові звороти, пояснювальні й уточнювальні конструкції); 3) вставні і вставлені конструкції; 4) звертання.

Другий етап нашого дослідження - аналіз доробку українських і російських лінгвістів-теоретиків англійської мови. Ідеться про виокремлення структури, що посідає проміжне місце між простим і складним реченнями.

У синтаксисі англійської мови проміжну позицію між простим (simple) і складним (composite) реченнями посідає напівскладне речення (semicomposite). Підставою для такого поділу (як і в українській мові) є кількість предикативних ліній у реченні (Бирюк, 2015: 8; Блох, 2004: 151, 268):

- прості речення (simplesentences) - мають одну предикативну лінію;

- складні речення (compositesentences) - мають дві та більше предикативних ліній, які виражаються «окремо й експліцитно»; складні речення, своєю чергою, поділяються на складносурядні (compound) та складнопідрядні (complex);

- напівскладні речення (semi-composite) (посідають проміжне місце між простими і складними реченнями) - мають більше ніж одну предикативну лінію, які виражаються злито, і відповідно, поділяються на напівскладні сурядні (semicompound) і напівскладні підрядні (semi-complex) (Блох, 2004: 301-302). Одна з предикативних ліній напівскладного речення є основною (або провідною), а інша/інші розглядаються як напівпредикативне розширення речення (Блох, 1983: 340). Отже, прості ускладнені речення в українській мові відповідають напівскладним реченням в англійській мові.

Напівскладні речення є результатом синтаксичної деривації (або трансформації), яку розуміють як парадигматичне утворення більш складних конструкцій на основі конструкцій ядерного речення (Блох, 1983: 280). Isawhimcome. = Isawhim. + Hecame. Вихідне речення утворене шляхом поєднання/комбінування двох ядерних речень (Блох, 1983: 280-281).

Просте речення може бути трансформоване в напівпредикативну конструкцію (процес фразалізації (phrasalisation), або в конструкцію з іменником (процес номіналізації (nominalization). Результатом процесу фразалізації є напівскладні речення, що виконують функцію складного додатка (інфінітивні або дієприкметникові звороти) або обставини (абсолютні конструкції): Shephonedmelateintheevening. She wanted to learn the details of the accident. - She phoned me in the evening to learn the details of the accident. Якщо процес фразалізації зазвичай є частковим (зберігається предикативний аспект речення), то процес номіналізації може бути або повним, або частковим. За повного процесу номіналізації маємо словосполучення як частину простого поширеного речення (Theglassbreakseasilywhenitistransported. - Theglassbreakseasilyduringtransportation). За часткового процесу номіналізації з'являються інфінітивні звороти та звороти з герундієм (WhentheyarrivedIwasrelievedofmyfears. - OntheirarrivalIwasrelievedofmyfears), які трактують як напівскладні речення (Блох, 1983: 284).

Отже, речення в англійській мові вважається напівскладним, якщо до його складу входять однорідні члени речення, залежні апендикси, комплекси (конструкції) вторинної предикації (предикативні конструкції). «Попри різницю, ці явища (ускладнювальні елементи) схожі в тому, що вони поступово виходять за межі простого речення й наближаються до складного речення (одні - до складносурядного, інші - до складнопідрядного)» (Ильиш, 1971: 254).

Щодо однорідних членів речення як усклад - нювальних елементів простого речення погляди науковців різняться: одні розглядають однорідні члени речення як другорядні члени простого речення, і про ускладнення не йдеться (В. Каушанська); другі вважають ускладнювальними елементами однорідні головні члени речення - підмети і присудки (М. Блох, І. Харитонов); треті відносять до ускладнювальних усі однорідні члени - як головні, так і другорядні (Б. Ільїш, І. Бірюк). Так, наприклад, М. Блох пише про однорідні присудки: «Сурядне поєднання присудків, хоча і не додає нового рівня домінації в суто синтагматичному представленні речення, все-таки ускладнює предикацію як таку» (Блох, 2004: 151).

Залежні апендикси - це фрази, які складаються зі сполучників або прикметників й іменників, займенників, прикметників, прислівників або дієприкметників. Такі фрази можна розгорнути в окреме речення. Наприклад: 1) Johnismorediligentthanyou. (= <…>than you are): 2) John is as diligent as you (= John is as diligent as you are); 3) She was speaking slowly and vaguely as if in a dream (= <…>as if she was (were) in a dream (Харитонов, 2007: 97).

Комплекси вторинної предикації передбачають інфінітивні, герундіальні, дієприкметникові, бездієслівні звороти та конструкції. І. Бірюк потрактовує зазначені комплекси як предикативні конструкції - структури, що посідають проміжне місце між фразою та простим реченням. На відміну від фраз, предикативні конструкції складаються із двох слів, які семантично перебувають у предикативному зв'язку: номінативна частина означає «діяча, виконавця», водночас «носія» стану або якості; тоді як присудкова частина може бути дієслівною (інфінітив, дієприкметник або дієприслівник, герундій) або недієслівною (прикметник, дієслово стану, прислівник, іменник). Однак, на відміну від простого речення, предикативний зв'язок у предикативній конструкції не є граматично оформленим: немає особового дієслова у функції присудка або допоміжного дієслова в номінативній конструкції. Отже, конструкція не має ані справжнього підмета, ані справжнього присудка, але її можна трансформувати у просте речення: Iheardhimcry. - Iheardthathecried (Бирюк, 2015: 49).

Предикативні конструкції поділяють на:

1) дієслівні (можуть бути трансформовані у прості речення з дієсловом-присудком): We saw the storm approaching. - We saw that the storm was approaching;

2) бездієслівні (можуть бути трансформовані у прості речення зі складним іменним присудком): Hestoodtheretremblingwithhisfaceablaze. - Hestoodandhisfacewasablaze (Бирюк, 2015: 49-50).

До дієслівних конструкцій належать конструкції, що містять безособову форму дієслова: конструкції з інфінітивом (the objective infinitive construction, the subjective infinitive construction, the for-to-infinitive construction); конструкції з дієприкметником або дієприслівником (the objective participial construction, the subjective participial construction, the nominative absolute participial construction; the prepositional absolute participial construction); конструкції з герундієм (predicative construction with gerund) (Бирюк, 2015: 50, 52-53). До бездієслівних зараховують номінативну незалежну конструкцію (the nominative absolute construction) та незалежну конструкцію із прийменником (the prepositional absolute construction).

Предикативні конструкції є інтонаційно і змістовно відокремленими. І тут можна говорити про співвіднесеність з українською мовою, у якій відокремлені члени речення є ускладнювальними елементами.

Відповідно до погляду, за яким безособові дієслова означають вторинну дію чи процес, що пов'язані з дією чи процесом, вираженими особовим дієсловом (Меркулова, 2010: 5), маємо зазначити, що і конструкції, і фрази з безособовими дієсловами, й окремо вжиті безособові дієслова передають окрему думку (пропозицію) у реченні, а тому ускладнюють його семантико-синтаксичну структуру.

Відмінність між конструкцією і фразою полягає в тому, що конструкція складається із двох елементів - номінативного і дієслівного/бездієслівного, які в реченні функціонують як вторинний підмет і вторинний присудок. Натомість фраза містить лише дієслівний компонент, що функціонує як вторинний присудок до підмета, наприклад: 1) HehearsMorganformingupthistheory (M. Holary). - Він чує, як Морган вигадує цю теорію. - [Morganformingupthistheory] - конструкція, де Morgan - вторинний підмет, formingup - вторинний присудок. 2) Yes, he says, vigorously nodding, <… >(M. Holary). - Так, він говорить, енергійно киваючи, <…> = він говорить, він енергійно киває - [vigorouslynodding] - фраза з дієприслівником.

Уважаємо за потрібне відзначити, що англійські речення із предикативними конструкціями перекладають українською мовою переважно складними реченнями, а речення, що містять фрази з безособовими формами дієслова або одиночно вжиті безособові форми дієслова, перекладають простими реченнями з дієприкметниками або дієприслівниками.

Отже, синтаксичні структури, що посідають проміжне місце між простими і складними реченнями в англійській мові, означені як напівскладні речення. Такі речення мають одну граматичну основу, але дві (або більше) предикативні лінії, одна з яких (основна) виражається зв'язком між підметом і присудком, інша(-і) - предикативною конструкцією або фразою. До напівскладних речень також відносять речення з однорідними членами речення.

Відповідно до результатів аналізу наукового доробку закордонних авторів із синтаксису англійської мови, просте речення може виражати більше ніж одну думку. Так, британський дослідник Д. Крістал виокремлює два типи речень - прості (simple= oneclause) та складні (multiple= clause+ linkingword + clause), які своєю чергою поділяються на складносурядні (compound) та складнопідрядні (complex). Науковець зазначає, що серед простих речень є речення, які виражають більше ніж одну думку: For his birthday, Ben wants a bike, a computer game, and a visit to the theme park (Crystal, 1995: 214, 216). - It will be Ben S birthday. Ben wants a bike. He wants a computer game. And he wants a visit to the theme park as well.

В англійській мові складні речення з підрядним нефінітним є синтаксичними структурами, що виражають більше ніж одну думку, але мають одну предикативну основу. У словнику нефінітне речення (фраза, зворот) потрактовується як синтаксичний зворот, присудок якого виражається безособовою формою дієслова (Infinitive, Participle, Gerund). Нефінітне речення розглядають як залежну частину складнопідрядного речення (LingvoLiveDictionary).

Отже, українські та російські філологи (І. Бірюк, М. Блох, Б. Ільїш та інші) позначають речення з комплексами вторинної предикації як напівскладні. Водночас закордонні філологи (Д. Байбер, Т Блор, Дж. Томпсон, М. Халлідей) розглядають ці конструкції як складні речення з підрядними нефінітними - non-finiteclauses.

М. Халлідей розглядає нефінітні структури як прості підрядні (залежні) речення у межах складних - «non-finiteclauseasdependentboundclause» (Halliday, 2004: 99-100), а Т Блор визначає нефі - нітні речення як речення, що не виражають спосіб (moodlessclause); речення без особового дієслова: Lookingtothewest, theyspiedland (Bloor, 2004: 285).

Дж. Томпсон також поділяє прості речення на фінітні - речення з дієсловом в особовій формі (finiteclauses) та нефінітні речення - речення з дієсловом у безособовій формі (non-finiteclauses): [Shewouldstartwiththem], [tickingofftheirnamesaftereachcall]. - [Shewouldstartwiththem] - речення з дієсловом в особовій формі, [tickingofftheirnamesaftereachcall] - нефінітне речення, вторинний присудок якого виражений дієприслівником (ParticipleI) (Thompson, 2014: 16-17).

Порівняно з фінітними, нефінітні речення більш компактні, але менш детальні (докладні). Вони не виражають ані часу, ані модальності, і переважно не мають підмета й підрядних речень: Idon'tknowwhattowriteabout (нефінітне речення) - Idon'tknowwhatIshouldwriteabout (фінітне речення). Для інтерпретації нефінітних речень обов'язково потрібна інформація з головного речення, а іноді й із контексту (Biber, 2007: 198).

Існує три основні типи нефінітних речень: інфінітивні речення, речення - ing (речення з герундієм, дієприкметником або дієприслівником) та речення - ed (ParticipleII - прислівник у минулому часі). До нефінітних речень належать бездієслівні речення: She had also been taught, when in difficulty, to think of a good life to imitate. Although not a classic, this 90-minute video is worth watching (Biber, 2007: 200-201).

Можна констатувати, що термін «нефінітні речення» відповідає терміну «предикативні конструкції та фрази».

Розгляньмо приклад речення: Herhandsempty, sheclaspsthemforamomentinviolentprayer (Її руки порожні, вона складає їх на мить у жагучій молитві). - Herhandsempty - нефінітне речення, виражене незалежною номінативною конструкцією (theAbsoluteNominativeConstruction); inviolentprayer - змістовно відокремлена обставина, виражена іменниково-прийменниковою фразою. Таке речення виражає три окремі думки: Herhandsareempty, sosheclaspsthemforamomentassheisprayingviolently.

Висновки. Проведений аналіз наукових джерел із синтаксису української та англійської мов дозволяє засвідчити таке. Монопредикативні структури можуть виражати більше ніж одну думку (пропозицію). Такі структури посідають проміжне місце між простими і складними реченнями: одна предикативна основа наближає такі речення до простих, а вираження ними двох і більше пропозицій - до складних. В українській мові зазначені структури визначаються як прості ускладнені, в англійській - як напівскладні речення або складні із залежними нефінітними реченнями. Варто зауважити, що і напівскладні, і складні речення з нефінітними залежними - це монопредикативні структури, адже мають одну граматичну основу. Водночас вони характеризуються наявністю вторинного предиката й виражають дві й більше пропозицій, тому є поліпропозитивними структурами. Вираження двох і більше пропозицій (семантика речення) граматично оформлюється предикативними відношеннями між підметом і присудком та введенням напівпредикативної структури (синтаксична будова речення).

Елементи, що ускладнюють монопредикативні структури (речення) в українській і англійській мовах, потребують подальшого вивчення.



Список використаних джерел

1. Бирюк И., Тарасова Н. Практическая грамматика английского языка: синтаксис (PracticalEnglishGrammar: Syntax). Могилев: МГУ имени А.А. Кулешова, 2015. 124 с.

2. Блох М. Теоретическая грамматика английского языка: учебник для студентов филологических факультетов университетов и факультетов английского языка педвузов. Москва: Высш. школа, 1983. 383 с.

3. Блох М. Теоретические основы грамматики: учебник. 4-е изд., испр. Москва: Высш. шк. 2004. 239 с.

4. Вікіпедія. URL: https://ru.wikipedia.org/wiki/Предикат_(Лингвистика).

5. Винничук Ю. Танґосмерті: роман. Харків: Фоліо, 2012. 379 с.

6. Вихованець І. Граматика української мови. Синтаксис: підручник. Київ: Либідь, 1993. 368 с.

7. Вихованець І. Навколо проблем предикативності, предикації і предикатності. Українська мова. 2002. №1. С. 25-31.

8. Волохина Г Синтаксические концепты русского простого предложения. Воронеж: Истоки, 2003. 196 с.

9. Дудик П., Прокопчук Л. Синтаксис української мови: підручник. Київ: Видавничий центр «Академія», 2010. 380 с.

10. Загнітко А. Теоретична граматика української мови: Синтаксис: монографія. Донецьк: ДонНУ, 2001. 662 с.

11. Загнітко А. Теоретична граматика сучасної української мови. Морфологія. Синтаксис. Донецьк: ТОВ «ВКФ «БАО»», 2011. 992 с.

12. Ильиш Б. Строй современного английского языка. Ленинград: Просвещение, 1971. 367 с.

13. Грамматика английского языка: пособие для студентов педагогических институтов / В. Каушанская и др. Москва: Айрис-пресс, 2008. 384 с.

14. Кульбабська О. Типи предикації в сучасній українській мові. Лінгвістичні студії: збірник наукових праць / укл.: А. Загнітко та ін. Донецьк: ДонНУ, 2001. Вип. 7. С. 81-85.

15. Лекант П. Синтаксис простого предложения в современном русском языке: учебное пособие для филологических специальностей педагогических институтов. Москва: Высш. шк., 1986. 176 с.

16. Манаенко Г. Осложненное предложение в языке и речи: очерки по теории и методологии исследования. Ставрополь: изд-во СГУ, 2003. 395 с.

17. Практична граматика англійської мови для студентів 3-го курсу: навчальний посібник із граматики для студентів 3-го курсу факультету іноземних мов / уклад.: Т. Меркулова та ін. Харків: ХНУ імені В.Н. Каразіна, 2010. 134 с.

18. Панкрац Ю. Пропозициональные структуры и их роль в формировании языковых единиц разных уровней: дис…. докт. филол. наук: 10.02.04. Москва, 1992. 333 с.

19. Семчинський С. Загальнемовознавство. Київ: Вища шк., 1988. 328 с.

20. Кротевич Є., Родзевич Н. Словник лінгвістичних термінів; Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні АН УРСР Київ: Видавництво АН УРСР, 1957. 236 с.

21. Соловцова О. «Предикативність», «предикатність», «предикація»: корелятивність / некорелятивність URL: http:// naub.oa.edu.ua/2013/predykatyvnist-predykatnist-predykatsiya-korelyatyvnist-nekorelyatyvnist.

22. Сучасна українська літературна мова: підручник / М. Плющ та ін.; за ред. М. Плющ. Київ: Вища шк., 2009. 430 с.

23. Сучасна українська літературна мова: навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів / С. Караман та ін.; за ред. С. Карамана. Київ: Літера Лтд., 2011. 560 с.

24. Харитонов І. Теоретична граматика сучасної англійської мови. Тернопіль: Навчальна книга; Богдан, 2007. 160 с.

25. Шульжук К. Синтаксис української мови: підручник для студентів вищих навчальних закладів. Київ: Видавн. центр «Академія», 2004. 408 с.

26. Longman Grammar of Spoken and Written English / D. Biber et al. 6^th edition. Pcarson Education Limited, 2007. 1225 p.

27. Bloor Th., Bloor M. The Functional Analysis of English. A Halliday an Approach. Second Edition. Arnold, a member of the Hodder Headline Group, 2004. 318 p.

28. Crystal D. The Cambridge encyclopedia of the English language. CUP, 1995. 491 p.

29. Halliday M. An introduction to functional grammar. 3^d edition. Hodder Arnold, 2004. 700 p.

30. Holary M. Wolf hall. London: Fourth estate. 2009. 672 p.

31. Lingvo Live Dictionary. URL: https://www.lingvolive.com/ru-ru/translate/en-ru/Non-finite % 20clause.

32. Thompson G. Introducing Functional Grammar. 3^d Edition, Routledge, 2014. 329 p.



References

1. Biryuk I., Tarasova N. Prakticheskaya Grammatika Angliyskogo Yazyka: Sintaks [Practical English Grammar: Syntax]. Mogilyev: Mogilyev State University named after A. Kuleshov, 2015. 124 p. [in Russian].

2. Blokh M. Theoretical English Grammar: manual for students of linguistic faculties of universities and English faculties of pedagogical institutions. Moscow: Vysshaya shkola, 1983. 383 p. [in English].

3. Blokh M. Teoreticheskiye Osnovy Grammatiki [Theoretical Essentials of Grammar]. Moscow: Vysshaya shkola, 2004. 239 p. [in Russian].

4. Wikipedia. Predikat (Lingvistika) [Predicate (Linguistics)]. URL: https://ru.wikipedia.org/wiki/Предикат_(Лингвистика).

5. Vynnychuk Y. Tango smerti: roman [Death tango: novel]. Kharkiv: Folio, 2012. 379 p. [in Ukrainian].

6. Vychovanets I. Gramatyka ukrainskoi movy. Syntaks [Grammar of Ukrainian language. Syntax: textbook]. Kyiv: Lybid, 1993. 368 p. [in Ukrainian].

7. Vychovanets I. Navkolo problem predykatyvnosti, predykatsii i predykatnosti [Concerning the problems of predicativity, predication and predicating]. Ukrainian language. 2002. №1. P. 25-31 [in Ukrainian].

8. Volokhina G. Sintaksicheskiye kontsepty russkogo prostogo predlozheniya [Syntactic concepts of the Russian simple sentence]. Voronezh: Istoki, 2003. 196 p. [in Russian].

9. Dudyk P, Prokopchuk L. Syntaksys ukrainskoi movy [Syntax of Ukrainian language: textbook]. Kyiv: The publishing House «Academiia», 2010. 380 p. [in Ukrainian].

10. Zagnitko A. Teoretychna gramatyka ukrainskoi movy [The theoretical Grammar of Ukrainian language: Syntax: monograph]. Donetsk: DonNU, 2001. 662 p. [in Ukrainian].

11. Zagnitko A. Teoretychna gramatyka suchasnoi ukrainskoi movy: Morfologiya. Syntaks [The theoretical Grammar of modern Ukrainian language: Morphology. Syntax]. Donetsk: TOV «VKF «BAO»», 2011. 992 p. [in Ukrainian].

12. Ilish B. Structure of the English language. Leningrad: Prosveshcheniye, 1971. 367 p. [in English].

13. Kaushanskaya V. English Grammar. Manual for students of pedagogical educational institutions. Moscow: Ayris - press, 2008. 384 p. [in English].

14. Kulbabska O. Typypredykatsii v suchasnii ukrainskiy movi [The types of predication in modern Ukrainian language]. Linguistics studios. 2001. №7. P. 81-85 [in Ukrainian].

15. Lekant P. Sintaksis prostogo predlozheniya v sovremennom russkom yazyke [Syntax of a simple sentence in modern Russian language: manual for linguists of special pedagogical educational institutions]. Moscow: Vysshaya shkola, 1986. 176 p. [in Russian].

16. Manaenko G. Oslozhnennoe predlozhenie v yazyke i rechi: ocherki po teorii i metodologii issledovaniya [A complicated sentence in language and speech: outlines of research theory and methodology]. Stavropol: the publishing house SGU, 2003. 395 p. [in Russian].

17. Merkulova T., Kuzmina V., Nabokova I., Lypetska V. Practical English Grammar for the 3d year students. Mannual in Grammar for the 3d year students of Foreign Languages Facultiy. Kharkiv: KhNU named after V. Karazin, 2010. 134 p. [in English].

18. Pankrats U. Propozitsionalnyye struktury i ih rol v formirovanii yazykovyh edenits raznyh urovney [Propositional structures and their role in language units of different levels formation: dissertation]. Moscow, 1992. 333 p. [in Russian].

19. Semchynskyi S. Zagalne movoznavstvo [General linguistics]. Kyiv: Vyshcha shkola, 1988. 328 p. [in Ukrainian].

20. Krotevych E., Rodzevych N. Slovnyk lingvistychnyh terminiv [The dictionary of linguistic terms]. The Institute of Linguistics named after O. Potebnia, the Science Academy of USSR. Kyiv: the Publishing House of the SA of USSR, 1957. 236 p. [in Ukrainian].

21. Solovtsova O. «Predykatyvnist», «predykatnist», «predykatsiya»: korelyatyvnist / nekorelyatyvnist [«Predicativity», «predicating», «predication»: correlation / non-correlation]. URL: http:// naub.oa.edu.ua/2013/predykatyvnist-predykatnist - predykatsiya-korelyatyvnist-nekorelyatyvnist [in Ukrainian].

22. Pliushch M., Bevzenko S., Grypas N. Suchasna ukrainska literaturna mova [Modern Ukrainian Literary Language: textbook]. Kyiv, Vyshcha shkola, 2009. 430 p. [in Ukrainian].

23. Karaman S., Karaman O., Plushch M. Suchasna ukrainska literaturna mova [Modern Ukrainian Literary Language: manual for students of higher educational institutions]. Kyiv: Litera Ltd., 2011. 560 p. [in Ukrainian].

24. Kharytonov I. Teoretychna gramatyka suchasnoi ukrainskoi movy [Theoretical Grammar of modern English language]. Ternopil: Navchalna Knyga - Bogdan, 2007. 160 p. [in Ukrainian and English].

25. Shulzhuk K. Syntaksys ukrainskoi movy [Syntax of Ukrainian language: manual for students of higher educational institutions]. Kyiv: The publishing House «Academiia», 2004. 408 p. [in Ukrainian].

26. Biber D., Johansson S., Leech C., Conrad S., Finegan E. Longman Grammar of Spoken and Written English. 6^th edition. Pcarson Education Limited, 2007. 1225 p. [in English].

27. Bloor Th., Bloor M. The Functional Analysis of English. A Halliday an Approach. Second Edition. Arnold, a member of the Hodder Headline Group, 2004. 318 p. [in English].

28. Crystal D. The Cambridge encyclopedia of the English language. CUP, 1995. 491 p. [in English].

29. Halliday M.A.K. An introduction to functional grammar. 3d edition. Hodder Arnold, 2004. 700 p. [in English].

30. Holary M. Wolf hall. London: Fourth estate, 2009. 672 p. [in English].

31. Lingvo Live Dictionary [Internet resource]. URL: https://www.lingvolive.com/ru-ru/translate/en-ru/Non-finite % 20 clause [in English].

32. Thompson G. Introducing Functional Grammar. 3d Edition, Routle.

Размещено на Allbest.ru