Словотвірні особливості церковнослов’янізмів в українських пам’ятках ХVІ - першої половини ХVІІ століття

Размещено на http://www.allbest.ru/

Словотвірні особливості церковнослов'янізмів в українських пам'ятках ХVІ - першої половини ХVІІ століття

Юрій Осінчук, кандидат філологічних наук старший науковий співробітник відділу української мови Інституту українознавства ім. І. Крипінкевича НАНУ

На матеріалах різножанрових і різностильових світських писемних пам'яток, що ввійшли до канону джерел «Словника української мови ХУІ - першої половини XVII ст.» та кого унікальної Картотеки, простежено функціювання церковнослов'янських іменників, утворених префіксальним та префіксально-суфіксальним способами. Проаналізовано основні словотвірні моделі церковнослов'янської лексики із префіксами вьз- (воз-)/вьс- (вос-), вь- (в-, во-), из-/ ис-, пред-, пре- (прі-), раз-/рас-, сь- (со-), які через старослов'янське посередництво у староукраїнську мову запозичено із праслов'янської доби. Із цими префіксами в досліджуваних джерелах засвідчено понад 120 віддієслівних церковнослов'янських іменників (25 лексем утворено префіксальним способом, решта - конфіксальні похідні). З'ясовано, що не всі форманти в українській мові XVI - першої половини XVII ст. однаково брали участь у творенні церковнослов'янських іменників.

Виявлено, що найпродуктивнішими словотвірними типами, від яких утворювалися абстрактні церковнослов'янізми, були із препозитивними елементами вьз- (воз-), из-/ис-, раз-/рас-, сь- (со-) та другим афіксом -ниє (-ніє, -нїє). Низку дериватів на позначення назв осіб засвідчено з постпозитивними компонентами -тель та -никь; непродуктивними були конфікси зі суфіксами -ость, -ница, -окь, -ище. Встановлено, що досліджувані церковнослов'янізми чисельно репрезентують твори полемічної літератури та тексти ділового й наукового стилів, незначну кількість дериватів фіксують художня (зокрема поезія) та хронікально-літописна література досліджуваного часу. Спостережено, що деякі церковнослов'янські іменники, утворені префіксальним чи префіксально-суфіксальним способом, у староукраїнській мові розширили свої значення, окремі з них були стрижневими компонентами в різноструктурних словосполученнях.

Ключові слова: конфікс, префікс, словотвірний тип, суфікс, церковнослов'янізм.

Word-forming features of church Slavonic in the Ukrainian written sources of the 16th - the first half of the 17th century

Yurii Osinchuk, PhD (Philology), Senior Researcher at the Department of Ukrainian Language I. Krypiakevych Institute of Ukrainian Studies of NAS of Ukraine

The article is devoted to the functioning of Church Slavonic nouns formed by prefix and prefix-suffix methods, based on the materials of various genres and styles of secular written sources, which were included in the canon «Dictionary of the Ukrainian language of the XVI - first half of the XVII century» and its unique Card File.

The main word-forming models of Church Slavonic vocabulary with the prefixes вьз- (воз-) / вьс- (вос-), вь_ (в-, во-), из- / ис-, пред-, пре- (прі_), раз- / рас-, сь_ (со-), which are borrowed from the Proto-Slavic period through Old Slavic mediation into the Old Ukrainian language, are analyzed.

With these prefixes, more than 120 verb Church Slavonic nouns are attested in the researched sources (25 tokens are formed by the prefix method, the rest are confix derivatives). It was learned that not all formants in the Ukrainian language of 16th - first half of 17th century equally participated in the creation of Church Slavonic nouns.

The most productive word-forming types, from which abstract Church Slavonicisms were formed, were the types with prepositional elements вьз- (воз-), из- / ис-, раз- / рас-, сь- (со-) and with another affix -ниє (-ніє, -нїє). A number of derivatives to denote the names of persons are certified with postpositive components €ктель and -никь. Unproductive were the confixes with the suffixes -ость, -ница, -окь, -ище.

The Church Slavonic words, which are researched, are numerically represented in the works of polemical literature and texts of business and scientific styles. A small number of derivatives are recorded in fiction (including poetry) and chronicle literature of the time under study. It has been observed that some Church Slavonic nouns, formed in a prefix or prefix-suffix way, have expanded their meanings in the Old Ukrainian language. Some of them were core components in various phrases.

Keywords: confix, prefix, word-forming type, suffix, Church Slavonic.

Світські староукраїнські писемні пам'ятки, зокрема тексти ділової, художньої, полемічної, наукової та хронікально-літописної літератури, що ввійшли до корпусу джерел «Словника української мови XVI - першої половини XVII ст.» [СУМ^16-17 І-ХУІІ], документують чимало церковнослов'янізмів, які представлено в різних тематичних групах лексичної системи тогочасної української мови.

Вивченню окремих церковнослов'янських слів і фразеологізмів XVI - першої половини XVII ст. приділено увагу в сучасних українських та зарубіжних наукових працях: Ганни Вотів Вотів Г.В. Назви одягу в пам'ятках української мови XIV-XVIII ст.: автореф. дис. ... канд. філол. наук: 10.02.01 / НАН України, Інститут українознавства ім. I. Крип'якевича. Львів, 1995. 24 с., Ганни Дидик-Меуш Дидик-Меуш Г. Українська медицина. которія назв. Львів, 2008. 400 с.; Дидик-Меуш Г. Комбінаторика в українській мові XVI-XVIII століть: теорія, практика, словник: монографія. Львів, 2018. 688 с., Руслани Коци Коца Р.О. Динаміка лексико-словотвірних типів складних прикметників в українській мові. Ужгород, 2021. 593 с., Ольги Кровицької Кровицька О. Назви осіб в українській мовній традиції XVI-XVIII ст. Семантика і словотвір. Львів, 2002. 213 с., Ліани Науменко Науменко Л.М. которія назв посуду, столового начиння та меблів в українській мові: автореф. дис. ... канд. філол. наук: 10.02.01 / НАН України, Iнститут української мови. Київ, 2021. 19 с., Юрія Осінчука Осінчук Ю. Церковнослов'янізми з богослужбово-обрядовою семантикою в українській мові XVI-XVIII ст. Studia Slavica Academiae Scientiarum Hungaricae. Budapest, 2018. Vol. 63. Nr 2. С. 297-306; Осінчук Ю. Церковнослов'янська лексика зі семантикою `Бог; Божа особа' у староукраїнських текстах. Studia Slavica Academiae Scientiarum Hungaricae. Budapest, 2019. Vol. 64. Nr 2. С. 385-398., Левка Полюги Полюга Л.М. Українська абстрактна лексика XIV - першої половини XVII ст. Київ: Наукова думка, 1991. 238 с., Олени Слободзяник Слободзяник О.З. Формування географічної лексики в українськіЉў мові XVI-XVIII століть: автореф. дис. ... канд. філол. наук: 10.02.01 / Львівський національний університет імені Івана Франка. Львів, 2017. 19 с., Албени Стаменової Стаменова А. История лексических древнеболгаризмов в украинском литературном языке. София, 2017. 536 с., Трини Черевко Черевко I. Фразеологія пам'яток української мови XVI-XVII ст.: семантика, структура, стиль: монографія. Львів, 2013. 236 с. та ін.

У матеріалах лексичної Картотеки «Історичного словника української мови XVI - першої половини XVII ст.» [КСУМ^16-17 I-XVII] виявлено понад 3 500 різних за структурою церковнослов'янських слів. Найпродуктивніші способи творення церковнослов'янізмів - суфіксальний і префіксально-суфіксальний. Значну частину становлять складні церковнослов'янські лексеми.

Мета статті - виявити та простежити функціювання церковнослов'янських іменників у світських писемних пам'ятках української мови XVI - першої половини XVII ст., утворених префіксальним і префіксально-суфіксальним способами. Завдання - зібрати церковнослов'янізми з писемних пам'яток XVI - першої половини XVII ст., які ввійшли до корпусу джерел «Словника української мови XVI - першої половини XVII ст.» такого лексичної Картотеки; схарактеризувати церковнослов'янську лексику, утворену префіксальним і префіксально-суфіксальним способами; виділити продуктивні й непродуктивні префікси та конфікси, від яких утворено церковнослов'янізми досліджуваного часу.

Префіксацію, на відміну від суфіксації, у писемних пам'ятках української мови XVI - першої половини XVII ст. засвідчено не так часто. Мовознавці відзначають, що «префіксація, як засіб іменникового словотвору, сформувалася лише у праслов'янську епоху» Вступ до порівняльно-історичного вивчення слов'янських мов /наук. ред. О.С. Мельничук. Київ: Наукова думка, 1966. С. 124.. За спостереженням дослідників, «префіксація як спосіб іменникового словотвору особливо розвинулася в період після праслов'янського, вже на ґрунті окремих слов'янських мов» Там само. С. 170.. Відзначу, що досліджувані джерела значно більше фіксують префіксальних іменників, ускладнених суфіксацією.

У розвідці проаналізовано церковнослов'янські іменники з такими префіксами та їхніми варіантами, як вьз- (воз-)/вьс- (вос-), вь- (в-, во-), из-Іис, пред-, пре- (прі~), ра.з-Ірас-, сь- (со-). Відзначу, що варіантність написання деяких префіксів у староукраїнській мові пов'язана передовсім з окремими фонетичними процесами, зокрема асиміляцією за глухістю/дзвінкістю, занепадом голосних звуків неповного творення ь, ь у слабкій позиції і вокалізації їх в сильній тощо.

Префікс вьз- (воз-)/вьс- (вос-). Дієслівний префікс вьз- за походженням праслов'янський; псл. *vbz (< іє. *ud- 'вгору' з елементом -z, приєднаним від інших прийменників) - споріднене з лит. uz 'за', ав. us-, uz- 'вгору' [ЕСУМ І: 416]. Словотвірний тип із префіксом вьз- (воз-)/вьс- (вос-) у староукраїнських текстах представлений різними за семантичною структурою чотирма іменниками: вьздухь/ воздухь, вьзрасть/возрасть, вьсходь/восходь, вьстокь/востокь/востокь.

Церковнослов'янізм вьздухь/воздухь (< стсл. вьздоухь 'повітря', що відповідає гр. (ССЯ І: 271) у різножанрових світських пам'ятках досліджуваного періоду реалізував кілька значень, зокрема два прямих: 1) `газоподібна речовина, якою дихають живі істоти' [СУМ<sup>16-17</sup> IV: 175] (ЛЗ Умовні скорочення цитованих джерел див.: Словник української мови XVI - першої половини XVII ст. Список використаних джерел /уклад.: Д. Гринчишин, М. Чікало. Львів, 1994. 329 с. 23; ЛБ 172; Перло 126 зв.); 2) `простір над землею' [Там само] (Пис.пр.лют. 67; Укр.п. 76) та переносне `(піднесення, зростання чого-небудь до максимальної величини) вершина' [Там само] (Виш.Зач. 222).

Грецька лексема, якій відповідає стсл. вьздоухь, розвинула ще й метафоричне спеціально-обрядове значення 'покров для дискоса і чаші' [Бончев І: 88], який у церковній практиці символізує «повітряний простір, над яким з явилася зірка, що привела волхвів до ясел Спасителя» [ЗБ: 561]. В українській актовій мові XV ст. зі семантикою 'покров для церковного посуду з причастям' зафіксовано варіант вздоухь (ОБРН 128) [СУМ^14-15 І: 171]. Ділові пам'ятки XVI - першої половини XVII ст. у значенні `покров для чаші з причастям' [СУМ^16-17 IV: 175] документують кілька графічних та фонетичних варіантів: воздух (КМПМ І, дод. 13), воздухь (АрхЮЗР 1/І, 183); вьздухь і вьздух (АрхЮЗР 1/VI, 295). Із обрядовою семантикою 'покривало на святі дари' лексему воздух вживають у сучасній українській літературній мові [СУМ-20: 519].

Старословянські значення 'зріст'; 'вік' (гр, притаманні полісемічній лексемі вьздрасть [ССЯ І: 268], у староукраїнській мові стали омонімічними. Наприклад, «Словник української мови XVI - першої половини XVII ст.» документує два омоніми: однозначний вьзрасть/возрасть¹ `довжинатіла людини' [СУМ<sup>16-17</sup> IV: 187] (тільки у творах церковно-релігійної літератури: Чет. 322 зв.; ПЄ 37 зв.; НЄ 94) та багатозначний вьзрасть/возрасть<sup>1</sup>: 1) `період у рості, розвитку людини; літа' [Там само] (AS VI, 75); 2) `зрілий вік, повноліття' [Там само] (Виш. Поз.мисл. 239). Відзначу, останній з омонімів зі семантикою `повноліття' [Там само] вживається у складі стійких словосполучень: зуполний возрасть (AS VI, 72), совершенний возрасть (ЛСБ 1043, 61 зв.).

Спорадично зі семантикою `одна з чотирьох частин світу' [СУМ<sup>16-17</sup> IV: 249] у досліджуваних пам'ятках наукового стилю фіксую префіксальний церковнослов'янізм вьсходь/восходь (< стсл. вьсходь `схід', що відповідає гр. [ССЯ І: 439] (ЛС 221; Луц. 526).

Словотвірною грецькою калькою у староукраїнській мові є префіксальний церковнослов'янізм вьстокь/востокь (< стсл. вьстокь `схід сонця'; `Схід'; ССЯ І: 434), який у світських текстах XVI-XVII ст., окрім прямих значень: 1) `одна з чотирьох сторін світу, також напрям' [СУМ<sup>16-17</sup>IV: 246] (МЗФ фотокоп. 36; Коп.Пал. 699); 2) `частина материка, протилежна Заходові' [Там само] (Хрон. 5), розвинув переносне - `православна церква' [Там само] (Виш. Кн. 250-250 зв.; Укр. п. 72; Гарм. 186). Оказіонально в діловому тексті засвідчено тричленне словосполучення на востокь солнца `на схід, до заходу сонця' [Там само] (ЛСБ 301, 1 зв.).

Значно частіше досліджувані тексти репрезентують церковнослов'янізми із префіксом вьз- (воз-)/вьс- (вос-), які у своїй структурі мають суфікси. Це, зокрема, віддієслівні абстрактні іменники зі суфіксом -ниє (-ньє, -нє), що «виник на базі суфікса -ье/-ие шляхом перерозкладу пасивних дієприкметників минулого часу на -н-, служить засобом творення назв дій від дієслівних основ на -а-, -t-» Гумецька Л. Л. Нарис словотворчої системи української актової мови XIV-XV ст. Київ: Вид-во АН УРСР, 1958. 102 с.. За даними Картотеки до «Словника української мови XVI - першої половини XVII ст.», цей суфікс у різножанрових українських пам'ятках «виступає в різних варіантах €к словотвірних, фонетичних і графічних: -ніє (-єніє, -аніє, -ініє, -ованіє), -ньє (-аньє, -еньє, -іньє, -ованьє), -нє (-анє, -єнє, інє, -нє, -ованє)» Полюга Л.М. Українська абстрактна лексика XIV - першої половини XVII ст. Київ, 1991..

h-поміж церковнослов'янських слів, утворених префіксально-суфіксальним способом за структурою «вьз- (воз-)/вьс- (вос-) + основа + -ниє (-ньє, -нє)», виділено кілька семантичних груп, що вказують на:

1) назви християнських свят, календарні дати, які здебільшого засвідчено в різноструктурних стійких слово сполученнях: воздвиженє Честного креста, воздвижениє Честного (Честнаго) Креста, воздвиженїє Честнаго Креста (< стсл. вьздвижєник (чьстьнакго) крьста - ССЯ I: 265) `назва церковного свята, також календарна дата' [СУМ<sup>16-17</sup> IV: 173] (ЛНБ 4, 1136, 25, 1 зв.; ЛСБ 302, 1); возносениє /вьзнесенїє/вознесенїа/вознесенє (< стсл. вьзнєсєник господьнк - ССЯ I: 289) `назва церковного свята, також календарна дата' [СУМ^16-17 IV: 182] (АрхЮЗР 5/I, 36; ЛСБ 1043, 2 зв.; КЛ 83); воскрєсєниє господнє, воскрєсєниє христово (< стсл. вьскрьсєник `воскресіння' - ССЯ І: 326) `назва церковного свята, також календарна дата' [СУМ^16-17 IV: 24АМ (ЛСБ 369; Остр.Л. 130; ЛСБ 1054, 7 зв.);

2) назви, пов'язані з церковними обрядами: вьзношенїє (< стсл. вьзношєник `вознесіння; жертвоприношення' - ССЯ І: 293) `жертвопринесення під час Літургії' [СУМ^16-17 IV: 185] (Аз.В. 266); возведениє на священство (< стсл. вьзвєдєник `возведення на царство' - Бончев І: 85) `висвячення на священство, введения в сан священо служителя' [СУМ^16-17 IV: 167] (Виш.Кн. 140); вьспоминаниє/воспоминаниє (< стсл. вьспоминаник `згадка; пам'ять' - ССЯ І: 332) `поминання покійників' [СУМ^16-17 ІУ: 243] (MCSL І-1, 134; ЛСБ 399);

3) назви, пов'язані з рухом: возвращениє/вьзвращенїє (< стсл. вьзвращєник `повернення; звернення' - ССЯ І: 255) `(на попереднє місце) повернення' [СУМ^16-17 rv: 169] (Виш.Домн. 195; ЛБ 148);

4) назви, що характеризують душевний стан людини: вьздержанїє/воздержаніє/воздержанїє (< стсл. вьздрьжаник `аскетизм; побожність' - ССЯ І: 269) `(терпеливість в аскетичному способі життя) поміркованість, стриманість' [СУМ^16-17 rV: 173] (Пис. пр. лют. 179; ЛСБ 446; Кас. 89); воздьіханїє (< стсл. вьздмханик `зітхання; дихання' - ССЯ І: 272) `страждання, сум, скорбота' [СУМ^16-17 FV: 176 (Виш.Кн. 267 зв.); вьзбужденє (< стсл. вьзбоуждєник `пробудження' €к ССЯ І: 249) `спонукання, збудження' [СУМ^16-17 V: 96] (ЛБ 90).

Відзначу, що, крім конфікса вьз-/вьс- ... -ниє, у досліджуваних матеріалах фіксую церковнослов'янізми і з іншими конфіксами:

- вьз-, -ость (абстрактний іменник): вьздержливость (< цсл. вьздьржьливость) `(обмеження себе в будь-чому з релігійних мотивів) помірність; стриманість' [СУМ^16-17 ІУ: 174] (ЛБ 19);

- вьз-/вьс-...-никь: найменування носіїв процесуальної ознаки, що визначає їхню поведінку, погляди Білоусенко П.І. Історія суфіксальної системи українського іменника (назви осіб чоловічого роду). Київ: КДПІ, 1993. С. 27.: воздержникь (< стсл. вьздрьжьникь `побожний чоловік; аскет' €к Бончев І: 88) `той, хто стримується від земних благ, страстей; аскет' [СУМ^16-17 ?: 174] (Перест. 30); назви осіб, що є прибічниками якого-небудь учення, чиїхось поглядів: вьспрїємникь/воспріємникь (< стсл. вьсприкмьникь `хресний батько' €к Бончев І: 103) `спадкоємець, наступник, наслідник' [СУМ^16-17 €И: 245] (Отп.КО 28 зв.; Апокр. 47 зв.);

- вьз-.-ница: назви предметів домашнього вжитку: вьзглавница/возглавьница (< стсл. вьзглавница `подушка' €к ССЯ І: 259) `подушка' [СУМ^16-17 W: 170] (ЛБ 19; Діал. о см. 272) тощо.

Префікс вь- (в-, во-). Спорадично в досліджуваних матеріалах зафіксовано похідні церковнослов'янізми із префіксом вь- (в-, во-); псл. *уь €к результат фонетичної видозміни прийменника псл. *уьп (<*ьп < іє. *on), у якому початкове v- протетичного походження; споріднене із прус. en `в' [ЕСУМ VL 9]. Від префікса вь- (в-) утворено віддієслівний іменник вьзорь/взорь (< стсл. вьзорь `вигляд; погляд' €к ССЯ І: 294), який укладачі «Словника української мови ХіІ €к першої половини XVH ст.» подають як полісемічний. Серед значень виділено: 1) `зовнішній вигляд кого-небудь' [СУМ<sup>16-17</sup> ІУ: 26] (ЛБ 143; Хрон. 26); 2) `(зразок кого-, чого-небудь) взір, взірець, приклад' [Там само] (Хрон. 384 зв.); 3) `(те, що намальоване, вишите, викарбуване) взір' [Там само] (ЖКК І, 122; ЛСБ 159).

Із формантом вь- (в-, во-)...-ниє (-ніє, -ньє) писемні джерела ХУІ-ХУІІ ст. репрезентують три віддієслівні абстрактні іменники: взьісканиє/ вьзьісканїє (< стсл. вьзисканик `пошук' - ССЯ І: 275) `розшукування, шукання, пошук' [Там само IV: 33] (Апокр. 135 зв.; Виш.Кр.отв. 167; ЛБ 124); вьстанїє/востаньє (< стсл. вьстаник `вставання; воскресіння' - ССЯ І: 338) `повернення до життя після смерті' [Там само: rV: 245] (МІКСВ 79; Волк. 21 зв.); вьзрінїє (< стсл. вьзьріншє `погляд' - ССЯ І: 296) `(спрямованість зору) погляд' [Там само: ГУ: 187] (О тайн. 55-56).

Префікс из-/ис-. Продуктивним і поширеним префіксом творення церковнослов'янізмів був префікс из-/ис-, який за походженням праслов'янський; псл. *iz, iz- (споріднене з лит. is `із' [ЕСУМ ІІ: 212]. Церковнослов'янізми з цим префіксом - це здебільшого віддієслівні абстрактні іменники чоловічого й жіночого родів, представлені в різних писемних жанрах досліджуваного часу.

Зі світських творів найчастіше їх документують тексти ділової, полемічної та наукової літератур: избава (< стсл. избава `визволення' - Бончев І: 198) `спасіння' [СУМ^16-17 ХІІІ: 34] (Пис. пр. лют. 129); извіть (< стсл. извіть `причина; привід' - ССЯ І: 733) `причина; доказ' [СУМ^16-17 ХІІІ: 51] (ЛБ 15) та извіт `(вигадане поясненя) відмовка' [Там само: 51] (Виш.Поз.мьісл. 239); изміна (< стсл. изміна `обмін; заміна' - ССЯ І: 751) `обмін, заміна' [СУМ<sup>16-17</sup> ХІІІ: 69] (ЛБ 55); истрава (< цсл. истрава) `їжа, харчі' [Там само: 213] (АЮЗР ІІ, 129); искупь (< стсл. искоупь `купець' - ССЯ І: 796) `відкуплення; покута' [СУМ^16-17 ХІІІ: 172] (Виш. Посл. до княг. 235); исходь (< стсл. исходь `вихід' - ССЯ І: 832) `відхід із життя' [СУМ^16-17 ХІІІ: 220] (Виш.Кн. 207-207 зв.; АрхЮЗР 1/УІ, 746). Зі словом исходь у творчості Івана Вишенського засвідчено різноструктурні словосполучення, які акумулюють у собі семантику `смерть' [Там само], зокрема чотирикомпонентне - исходь ко будущему віку (до 1596 Виш.Кн. 267) й атрибутивне - исходь смертний (Виш.Зач. 207).

У староукраїнський період із префіксом из-/ис- широко функціювали церковнослов'янізми, ускладнені різними суфіксами, тобто утворені префіксально-суфіксальним способом. Наприклад, із постпозитивним компонентом -ниє (-ніє, -нїє, -ньє) писемні пам'ятки ХУІ-ХУІІ ст. (здебільшого ділові, наукові й полемічні тексти, рідше - літописи) задокументували низку абстрактних дериватів, які за значенням твірної основи можна поділити на кілька семантичних груп:

1) назви, що виражають богословсько-філософські поняття: избавлениє/избавленїє (< стсл. избавлєниь `визволення; порятунок; ізбавлення' - ССЯ І: 719) `спасіння' [СУМ^16-17 ХІІІ: 35] (Виш.Поз. мисл. 246; ЛБ 120); искушенія (< стсл. искоушєник `спокуса; проба; випробування' - ССЯ І: 798) `випробування' [СУМ^16-17 ХІІІ: 175] (Коп.Пал. 819); искуплениє (< стсл. искоуплєниь `викуплення' - Бончев І: 215) `визволення, викуплення' [СУМ^16-17 ХІІІ: 172] (ЛСБ 3, 99); истжзанїє (< стсл. истАБаниь `звіт; розрахунок' - ССЯ І: 828) `випробування, вивіряння' [СУМ^16-17 ХІІІ: 216] (ЛБ 50). Деякі церковнослов'янізми, як-от испитаниє (< стсл. испьітаник `розстеження; випробування; допит' - ССЯ І: 812) та изволенїє (< стсл. изволкник `воля; вибір; перевага' - ССЯ І: 728), вживано у складі різноструктурних словосполучень: страшноєиспьітаниє `страшний суд' [СУМ<sup>16-17</sup> ХІІІ: 197] (Виш. Кн. 137); сь изволенїємь святимь `з Божої волі' [СУМ^16-17 ХІІІ: 47] (ЛСБ 320, 1);

2) назви, пов'язані з розумовою діяльністю: изучениє (< цсл. изоучєниє) `опанування, засвоєння' [СУМ<sup>16-17</sup> ХІІІ: 84] (Виш.Кн. 153); изясненїє (< стсл. изьжсьнєник 'пояснення' - Бончев І: 211) `тлумачення, пояснення' [СУМ^16-17 ХІІІ: 97] (Жел.П. 7). Тексти наукового й ділового стилів до слова изясненїє документують семантичний синонім истолкованиє (< стсл. истлькованик `пояснення' - Бончев І: 221) `тлумачення; пояснення' [СУМ^16-17 ХІІІ: 206] (Інв.Усп. 28 зв.; ЛС 243);

3) слова, пов'язані з лікуванням: исціленїє/исцеленіє/исциленїє (< стсл. ицілкник `видужання; зцілення' €к Белей: 86) `зцілення, оздоровлення' [СУМ^16-17 ХІІІ: 221] (Пис. пр. лют. 67-68; ЛБ 155; ЛСБ 520, 2);

4) слова, пов'язані з науково-творчою дієльністю: исписанїє (< цсл. исписаник) `(виклад у письмовій формі) запис' [СУМ<sup>16-17</sup> ХІІІ: 177] (ЛЛ 163); исправленїє (< стсл. исправлкник `виправлення; пояснення' €к Белей: 83) `(створення, запис тексту) писання' [СУМ^16-17 ХІІІ: 191] (Дор.Поуч. 520);

5) церковнослов'янізми, що мають відношення до руху: изшествиє (< цсл. изшєствик) `(відмова від попереднього способу життя) відхід' [СУМ<sup>16-17</sup> ХІІІ: 85] (Виш.Поз.мьісл. 242); исхожденіє (< стсл. исхождєник `вихід' - ССЯ І: 832) `(сходження) зішестя' [СУМ^16-17 ХІІІ: 220] (Пит. 14);

6) лексеми, пов'язані з управлінням: изображениє (< цсл. изображєник) `канон, закон' [СУМ<sup>16-17</sup> ХІІІ: 75] (Виш.Кн. 140; ЛСБ 185, 1.); извержениє/ изверженіє (< стсл. изврьжєник `видужання; зцілення' - Бончев: 200) перен. `(позбавлення сану, влади) скинення, інтердикт' [СУМ<sup>16-17</sup> ХІІІ: 44] (ЛСБ 260, 1 зв.; Коп.Пал. 685). Дивіться й інші церковнослов'янські запозичення, утворенні з цим конфіксом: измінениє/изміненіє (< стсл. измінєник `зміна; перетворення' - Белей: 78) `перехід, перетворення чого-небудь у щось якісне інше' [СУМ<sup>16-17</sup> ХІІІ: 69] (ЛСБ 87, 1 зв.; ЛС 227); извіщениє (< стсл. извіщєник `повідомлення; підтвердження' - ССЯ І: 734) `повідомлення' [СУМ<sup>16-17</sup> ХІІІ: 52] (ЛСБ 520, 2); избранїє (< стсл. избьраник `видужання; зцілення' - ССЯ І: 723) `(надання переваги кому-небудь) обрання' [СУМ^16-17 ХІІІ: 39] (Виш.Кн. 282 зв.) тощо.

У текстах наукової літератури, зокрема в лексиконах ХУІІ ст., ділових, полемічних і художніх творах, на позначення осіб чоловічого роду задокументовано церковнослов'янізми з конфіксами из-/ис-...-тель, из-/ис-...-никь: избавитель (< стсл. избавитєль `визволитель; рятівник' - Бончев І: 198) `(про Христа) Збавитель, Спаситель' [СУМ^16-17 ХІІІ: 34]; (Укр.п. 76; Виш.Зач. 227); изобрітатель (< цсл. изобрітатєль) `винахідник' [Там само: 78] (ЛЗ 59; ЛБ 68); искуситель (< стсл. искоуситєль `спокусник' - ССЯ І: 796) `спокуситель' [СУМ<sup>16-17</sup> ХІІІ: 172] (Апокр. 157); испитатель (< цсл. испитатєль) `випробовувач' [Там само: 197] (ЛС 365); искусникь (< стсл. искоусьникь `дослідник' - ССЯ І: 797) `наставник, куратор' [СУМ^16-17 ХІІІ: 173] (АрхЮЗР 3ІІУ, 268-269); исповідникь (< стсл. исповідьникь `прихильник; сповідник' - Белей: 82) `проповідник-мученик, канонізований церквою' [СУМ^16-17 ХІІІ: 180] (Укр.п. 82).

Вузьку сферу функціювання (тільки в наукових і полемічних текстах) мали абстрактні іменники, утворені за допомогою конфікса из-/ис-…-ство (< виформувався в результаті контамінації індоєвропейського іменникового суфікса -tvo) Детальніше див.: Нариси з історії українського словотворення (іменникові конфікси) / П.I. Білоусенко, I.О. Тншакова, К.А. Качайло, О.В. Меркулова, Л.М. Стовбур. Запоріжжя; Кривий Ріг: 2010. С. 110.: изводство (< цсл. изводство) `результат; наслідок' [СУМ<sup>16-17</sup> XIII: 46] (ЛБ 45); извіство (< цсл. извіство) `ретельність' [Там само: 50] (ЛБ 152); излишество (< цсл. излишьство) `надмір, надмірність' [Там само: 63] (ЛБ 45); изобилство (< цсл. изобильство) `багатство, розкіш' [Там само: 75] (Виш.Поз.мьіссл. 240); искуство `досвідченість; уміння' [Там само: 174] (ЛС 210).

Оказіонально староукраїнські лексикографічні праці та полемічні твори репрезентують багатозначний церковнослов'янізм із постпозитивним компонентом -окь (псл. *ькь - похідний від індоєвропейського -ko Там само. С. 44.) - избьітокь (стсл. избьітькь `залишок; надмір; достаток' - ССЯ I: 722): 1) `те, що лишилося невитраченим, невикористаним' [СУМ^16-17 XIII: 41] (ЛБ 46); 2) `кількість чого-небудь, що перевершує потребу в ньому, надмір' [Там само] (Кл.Остр. 219; Виш.Кр.отв. 162).

Префікс пре- (прт-). Церковнослов'янському префіксу прі- (псл. *per - Фасмер III: 356), який виражав підсилювальне значення [ЕСУМ IV: 558], в українській мові XVI-XVII ст. відповідав фонетичний варіант пре- (написання на місці і у звукосполученнях -ре-, -ле- між приголосними притаманне для українських писемних пам'яток) Детальніше див.: Стаменова А. История лексических древнеболгаризмов в украинском литературном язьіке. София, 2017. С. 111..

У текстах ділового стилю та полемічній літературі з препозитивним пре- засвідчено два відіменникових деривати: преділь (< стсл. пріділь -- ССЯ III: 435) у значенні `межа; кордон' [ПЦС: 484] (Перест. 46; Київ, ПККДА II-1, 409; АрхЮЗР 1/VI, 746) та престоль (< стсл. прістоль - ССЯ III: 497) у значенні `у православній церкві столик, що стоїть посеред вівтаря' [СУМ^14-15 II: 231] (ЦНБ ДА/П-216, № 37; Виш.Кн. 120; ЦДАДА 124, 3, 37).

Досліджувані джерела також із першим компонентом пре- та паралельно з фонетичним варіантом прірепрезентують кілька конфіксальних іменників, зокрема полісемантичні абстрактні слова (словотвірна модель пре-…-ниє (-нїє): пребьваниє і прібиванїє (< стсл. прібьіваниіє `перебування; життя; спосіб життя; упертість; наполегливість' - ССЯ III: 405) (Пис.пр.лют. 179; ЛСБ 246, 1; Виш.Поз. мисл. 243); преданиє (< стсл. пріданик `правило; традиція; заповіт; зрада' €к Там само: 417) (ЛСБ 71; Ант. 741; ЛСБ 511, 1).

Через старослов'янську мову у староукраїнську ввійшло слово преображениє (< стсл. пріображєник `перетворення; перевтілення; зміна' [Там само: 467]), яке є словотвірною калькою із гр. цехацбрбюаіі [Фасмер III: 359]. Він зі семантикою `назва церковного свята' виступав у ролі стрижневого компонента у стійких словосполученнях: пріображєнїє господа бога, прєображєниє христове [дет. див.: СУМ^14-15 II: 273]). У ділових текстах досліджуваного часу двочленна назва «Преображениє Господнє» розвинула нове похідне значення - `назва церкви'; напр.: Черничкам вь манастири Черчицком, при церкви Преображения Господня мешкаючим, триста золотьхь (ПККДА I-1, 85) [КСУМ¹⁶€к¹⁷].

Негативну характеристику особи чоловічого роду виражають конфікси пре-.. тель та пре-/прі-...-никь: предатель (< стсл. прідатель `зрадник' - ССЯ III: 417) (ЛСБ 276, 2; ПДПИ 182, 111; Виш.Зач. 214); преступникь і пріступникь (< стсл. прістжпьникь `злочинець; відступник' - Там само: 492) (ЛСБ 113; Коп.Пал. 688; КМПМ І (дод.) 321).

Варто зазначити, що названі словотворчі форманти використовувалися і для творення композитних іменників, що виражали негативні значення `неслухняність; неправедність'; наприклад: законопреступленіє (< стсл. законопрістжплєниіє `порушення закону; злочин; гріх' €к Белей: 68) `порушення закону, беззаконня' [СУМ<sup>16-17</sup> Х: 65] (Перест. 45); законопреступникь (< стсл. законопрістжпьникь `порушник закону; злочинець; грішник' €к Белей: 68) `законопорушник' [СУМ<sup>16</sup>-<sup>17</sup> Х: 65] (Перест. 44-45; Перло 7 зв.); клятвопреступленїє (< стсл. клжтвопрістжплєнигс `клятвопорушення' €к Бончев І: 2354) `клятвопорушення' [СУМ¹⁶€к¹⁷ XIV: 134] (ЛСБ 264).

Префікс пред-. У Лексичній картотеці «Словника української мови XVI €к першої половини XVII ст.» засвідчено два церковнослов'янські деривати із препозитивним компонентом пред- (стсл. прідь- відповідає українському перед €к ЕСУМ IV: 559). Це, зокрема, слово предтеча (стсл. прідьтєча €к калька гр. проброцоі `предтеча; той, що біжить попереду', утвореного з про- `перед-' і 5роцаю `біжу' €к Там само: 560), яке виступає епітетом до Твана Хрестителя (Укр.п. 84; ПДПИ 182, 66; Коп.Пал. 712--713; ЛСБ 1043, 34 зв.).

У досліджуваний період непродуктивним був і конфікс пред-…-ніє: пред- ложеніє (< стсл. прідьложєник `пропозиція; становище; намір; мотив' €к ССЯ III: 428-429) (О обр. 64; Гр.Сл. 286; Діал. о см. 265).

Префікс раз-Ірас-. Церковнослов'янською спадщиною у староукраїнській мові є слова з префіксом раз-Ірас- (псл. *orz- (з *ord-z-) €к ЕСУМ V: 104). У різно- стилевих світських пам'ятках (здебільшого тексти ділового стилю, полемічні, рідше €к хронікально-літописної та художньої літератури, лексикографічні праці), що ввійшли до джерельної бази Картотеки «Тсторичного словника української мови XVI €к першої половини XVII ст.», виявлено п'ять абстрактних іменників із префіксом раз-Ірас-.

Деривати з цим префіксом €к переважно негативно конотовані лексеми, що вказують на насильницькі дії, немирні відносини, непорозуміння тощо; наприклад: разбой (< стсл. разбой `грабіж; убивство; розбій' €к ССЯ III: 556) (АрхЮЗР 1/I, 16; Крон. 31 зв.);раздорь (< стсл. раздорь `розбрат; скандал; незгода' €к Там само: 567) (ЛСБ 233; Коп.Пал. 749; ЛСБ 520, 2 зв.); распря (< стсл. распьрж `суперечка; чвара; сварка' €к Там само: 611) (ЛНБ 4, 1136, 2, 30, 1 зв.; Коп.Пал. 747; ЛБ 107). Стан розумової діяльності виражає церковнослов'янізм разумь (< стсл. разоумь `розум; мудрість; знання' €кТам само: 588-589) (ЦДТАЛ 37, 1, 3 зв.-4; Виш.Кн. 203; Укр.п. 86; ЛСБ 446, 1). h науковою сферою пов'язаний дериватразділь `частина книжки, твору' (Виш.Кр.отв. 170).

Серед конфіксальних церковнослов'янізмів староукраїнської мови з препозитивним компонентом раз-Ірас- у досліджуваних пам'ятках виявлено такі похідні: конфікс раз-…-нїкь €кразбойнїкь (< стсл. разбоиникь `злочинець; убивця; розбійник' €к ССЯ III: 556) (Виш.Кн. 96; Виш.Домн. 191); конфікс раз-Ірас-…-ниє (-ніє, -нїє): развращениє (< стсл. развращєник `зіпсуття; розбещенність; зло' €к Там само: 560) (ЛСБ 141; Вил.соб. 19--20); размишлєнїє (< стсл. разммшлкник `міркування; вагання; сумнів' €к Там само: 583) (Коп.Пал.(Лв.) 29); разорениє (< стсл. разоркник `руйнування; розорення' - Там само: 586-587) (АрхЮЗР 1/І, 497іЄ98; Виш.Зач. 212);разрішениє (< стсл. раздрішєник `визволення; прощення, відпущення, розрішення' - Там само: 571) (Виш.Кн. 149; ЛСБ 246, 1); разуміниє (< стсл. разоуміник `розум; знання; мислення' - Там само: 593-594) (Виш. Кр.отв. 171; Коп.Пал.(Лв.) 24); растерзанїє (< стсл. растрьБаник `розривання, шматування; шмат, кусок' - Там само: 618-619) (Коп.Пал.(Лв.) 27).

Префікс сь- (со-). Праслов'янського походженням приросток сь- (со-) (псл. *sb, Sb(n)- < *sbn- €к дієслівний префікс, що відповідає *sq- в іменних утвореннях €к дет. див.: ЕСУМ ІІ: 212; Фасмер ІІІ: 539). Серед префіксальних абстрактних іменників із препозитивним компонентом сь- (со-) в досліджуваних світських пам'ятках виявлено небагато утворень.

Віддієслівний іменник сьблазнь (соблазнь) (< стсл. сьблазнь `помилка; поганий вчинок; спокуса; зваба; непристойність' - ССЯIV: 231-214) у текстах ділового стилю, у художній і полемічній літературі вжито з негативною семантикою `гріх, розпуста' (ЛСБ 262; Укр.п. 72; Виш.Дом. 188; ЛСБ 1043, 43 зв.). За моделлю «сь- (со-) + іменникова твірна основа•Є утворено церковнослов'янізм сьсудь (сосудь) (< стсл. сьсудь `знаряддя; предмет; посудина; майно' - Там само: 342-343), який у значенні `посудина' засвідчено найчастіше в ділових і полемічних творах, спорадично - в літописах (ЛСБ 22; Пис.пр.лют. 178; Коп.Пал.(Лв.) 29; КЛ 84).

Окремо назву деривати, що є словотворчими кальками із грецької мови: соборь (< стсл. сьборь `зібрання; рада; збори духовенства; богослужіння', утворено з префікса сь- `з' і основи бор-, пов'язаної з бьрати `брати'; калька гр. ouvaywyі `збори; сход, громада' - ЕСУМ V: 341) (Виш.Кн. 130; ЛСБ 251; Коп.Пал. 1059); совіть (< стсл. сьвіть `порада; угода, нарада, рада; збори' < псл. *sbvetb [ЕСУМ V: 342]; калька гр. auіPoііiov `нарада' - Фасмер III: 705) (ЛСБ 87, 1; Коп.Пал. 731; ЛСБ 1043); совість (< стсл. сьвість сумління; свідомість; звістка, свідчення', утворене з префікса сь- і дієслівної основи в ід іти; калька гр. auvsЎ¶5nai; `усвідомлення, свідомість; сумління') [ЕСУМ V: 342] (РИБ ХХХ, 400; Виш.Зач. 207).

Значно більше в матеріалах лексичної Картотеки історичного словника фіксую конфіксальних дериватів, зокрема з постпозитивним компонентом -ниє (-ніє, -нїє). Абстрактні віддієслівні деривати з конфіксом сь- (со-)…-ниє (-ніє, -нїє), успадковані українською мовою XVI-XVII ст. із попередніх століть, виявляємо в різножанрових світських творах (тексти ділового, наукового й художнього стилів, полемічна література, хроніки) досліджуваного часу; наприклад: сьвершениє/со- вершениє/сьврьшениє(< стсл. сьврьшєник `досконалість; звершення; виконання' - ССЯ IV: 230-231) (ЛСБ 213; ЛСБ 522, 1); сьгрішениє/согрешениє/согрішениє (< стсл. сьгрішєник `гріх; згрішення; поганий вчинок' - Там само: 253) (ЛСБ 39, 1; Кл.Остр. 218); созданиє(< стсл. сьзьданик `будівництво; створіння; будова; істота' - Там само: 265-266) (ЛНБ 4, 1136, 2, 30, 2 зв.; Укр.п. 72; ЦДАДА 124, 3, 34); сокру- шениє (< стсл. ськроушєник `руйнування; загибель; смиренність, покірність' - Там само: 278) (Гарм. 206); сотворениє (< стсл. сьтворкник `створення, сотворення; виконання; втілення; істота' - Там само: 351) (КЛ 90; Хрон. 1); сотрясенїє (< стсл. сьтржсєник `стрясання; струшування; стирання; знищування' - Бончев II: 189) (ЛС 134); сьхраненїє/сохраненїє (< стсл. сьхранкник `дотримування; турбота; збереження; майно' - ССЯ IV: 365-366) (ЛСБ 87, 6; ЛБ 120); сочиненїє (< стсл. сьчинкник 'твір; витвір' - Там само: 367) (См.Грам.,2 зв.) тощо. Зауважу, що деякі з названих лексем можуть вступати в синонімійні (созданиє - сотворениє) й антонімійні (созданиє, сотворениє - сокрушениЄ) відношення.

Окрім церковнослов'янських іменників із конфіксом сь- (со-)…-ниє (-ніє, -ніє),у староукраїнській мові фіксуємо ще кілька похідних,утворених іншими конфіксами. Наприклад,поняття `Творець; Бог' перадають слова з конфіксом сь- (со-).-.-тель: создатель/сьздатель (< стсл. сьзьдатєль,що відповідає гр. ктЎ¶стпµе [Бончев ІІ: 180] (Виш.Кн. 78); сотворитель (< стсл. сьтворитєль,що відповідає гр. о ктЎ¶саіЈ») [Бончев ІІ: 188] (Виш.Кн. 260-260 зв.); сьврьшитель (< стсл. сьврьшитель, що відповідає гр. µе) [Бончев ІІ: 174] (Яв.Из. 13; ЛС 308). Із формантом сь- (со-)...-никь у ділових і наукових текстах на позначення особи чоловічого роду засвідчено слово совітникь (< стсл. сьвітьникь 'радник; порадник; спільник' [ССЯ ІУ: 245]) (ЛНБ 4, 1136, 2, 30, 2 зв.; ЛСБ 1051,2; ЛС 106).

В українських пам'ятках (діловий стиль, полемічна й художня література) досліджуваного періоду з конфіксом сь- (со-)...-ищ(е) зафіксовоно один абстрактний церковнослов'янізм ськровище (сокровище) (< стсл. ськровиштє 'тайник; комора; склад; скарб' [ССЯ ІУ: 276], утворений суфіксом згрубілості -ишт-е від ськровь 'тайник; закрите місце' [дет. див.: Цьіганенко: 391] (Виш.Кн. 145; Укр.п. 82; ЦНБ 476 П/1736, 44; ЦДАДА 124, 3, 37). Формант сь- (со-)...-ищ(е) у староукраїнській мові був непродуктивним.

В українських писемних текстах ХУІ - першої половини ХУІІ ст. із префіксами вьз- (воз-)/вьс- (вос-), вь- (в-, во-), из-/ис-, пред-, пре- (прі-), раз-/рас-, сь- (со-) засвідчено понад 120 віддієслівних (здебільшого) церковнослов'янських іменників. Із них - 25 лексем, утворених префіксальним способом, решта - конфіксальні похідні. У староукраїнську мову досліджувані форманти через старослов'янське посередництво запозичено із праслов'янської доби. Досліджуваний матеріал показує, що не всі форманти в українській мові ХУІ - першої половини ХУІІ ст. мали однаковий ступінь активності у творенні церковнослов'янських іменників. За моїми спостереженнями, найпродуктивніші словотвірні типи - це із препозитивними елементами вьз- (воз-), из-/ис-, раз-/рас-, сь- (со-) та другим афіксом -ниє (-ніє, -нїє), від яких утворено абстрактні церковнослов'янізми.

Низку дериватів на позначення назв осіб засвідчено з постпозитивними компонентами -тель та -никь. Непродуктивними були конфікси зі суфіксами -ость, -ница, -окь, -ище. Досліджувані церковнослов'янізми чисельно репрезентують тексти полемічної літератури та пам ятки ділового й наукового стилів. Незначну кількість дериватів фіксують художня (зокрема поезія) і хронікально-літописна література досліджуваного часу. Варто зауважити, що деякі церковнослов'янські іменники,утворені префіксальним чи префіксально-суфіксальним способом,у староукраїнській мові розширили свої значення. Окремі з них були стрижневими компонентами в різно- структурних словосполученнях.

Перспективним уважаю подальше детальне вивчення функціювання церковнослов'янських прикметників і дієслів у писемних пам'ятках української мови ХVІ - першої половини ХVІІ ст.,утворених префіксальним та префіксально-суфіксальним способами.

церковнослов'янський лексика префікс суфіксальний

Джерела

1. Белей Л., Белей О. Старослов'янсько-український словник. Львів: Свічадо, 2001. 332 с.

2. Бончев А. Речник на цьрковнославянски език / науч. ред. Боряна Христова. София: Нар. библ. Св.Св. Кирил и Методий, 2002. Т. І; 2012. Т. ІІ.

3. Етимологічний словник української мови: в 7 т. / за ред. О. Мельничука. Київ, 1982--2012. Т. І--VI.

4. Слобідський С. Закон Божий. Підручник для сім'ї та школи. Видання третє. Київ: УПЦ КП, 2003. 642 с.

5. КСУМ^16--17 -- Картотека «Словника української мови XVI -- першої половини XVII ст.». Зберігається у відділі української мови Інституту українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України (м. Львів).

6. Полный церковнославянский словарь / за ред. протоієрея Т. Дьяченка. Москва: Отчий дом, 2001. 1120 с.

7. Словарь старославянского язьїка. Репр. изд. Санкт-Петербург: Изд-во Санкт-Петербургского университета, 2006. Т. І--ІУ.

8. СУМ^14--15 -- Словник староукраїнської мови XIV--XV ст.: в 2 т. / відп. ред. Гумецька. Київ, 1977--1978. Т. І--ІІ.

9. СУМ^16--17 -- Словник української мови XVI -- першої половини XVII ст. / відп. ред.: Д. Гринчишин, М. Чікало. Львів, 1994-2017. Вип. 1-17 (видання не завершене).

10. СУМ-20--Словник української мови у 20 томах. Online. Томи1-12 (А-Підкурювач).

11. Фасмер М. Зтимологический словарь русского язьїка / пер. с нем. и доп. О. Трубачева. Москва: Прогресс, 1964--1973. Т. ".

12. Цьіганенко Г.П. Зтимологический словарь русского языка. Київ: Радянська школа, 1970. 599 с.

References

1. Bilousenko P.I. (1993). Istoriia sufiksalnoi sіystemy ukrainskoho imennyka (nazvy osib cholovichoho rodu). Kyiv: KDPI [in Ukrainian].

2. Bilousenko P.I., Inshakova I.O., Kachailo K.A., Merkulova O.V., Stovbur L.M. (2010). Narysy z istorii ukrainskoho slovotvorennia (imennykovi konfiksy). Za- porizhzhia; Kryvyi Rih: TOV «LIPS» LTD [in Ukrainian].

3. Cherevko I. (2013). Frazeolohiiapamiatok ukrainskoi movyXVI-XVIIst.: semantyka, struktura, styl: monohrafiia. Lviv: Instytut ukrainoznavstva im. I. Krypiakevycha NAN Ukrainy [in Ukrainian].

4. Dydyk-Meush H. (2008). Ukrainska medytsyna. Istoriia nazv. Lviv: Instytut ukrainoznavstva im. I. Krypiakevycha NANU [in Ukrainian].

5. Dydyk-Meush H. (2018). Kombinatoryka v ukrainskii moviXVI-XVIIIstolit: teoriia, praktyka, slovnyk: monohrafiia. Lviv: Instytut ukrainoznavstva im. I. Krypiakevycha NANU [in Ukrainian].

6. Humetska L.L (1958). Narys slovotvorchoi sіystemy ukrainskoi aktovoi movy X1V-XV st. Kyiv: Vyd-vo AN URSR [in Ukrainian].

7. Kotsa R.O. (2021). Dynamika leksyko-slovotvirnykh typiv skladnykhprykmetnykiv v ukrainskii movi. Uzhhorod [in Ukrainian].

8. Krovytska O. (2002). Nazvy osib v ukrainskii movnii tradytsii XVI-XVIII st. Se- mantyka i slovotvir. Lviv: Instytut ukrainoznavstva im. I. KrypiakevychaNAN Ukrainy [in Ukrainian].

9. Melnychuk O.S. (Ed.). (1966). Vstup do porivnialno-istorychnoho vyvchennia slovianskykh mov. Kyiv: Naukova dumka [in Ukrainian].

10. Naumenko L.M. (2021). Istoriia nazv posudu, stolovoho nachynnia ta mebliv v ukrainskii movi. [The history of the names of dishes, tableware and furniture in the Ukrainian language]. (Abstracts of Candidate's thesis). Kyiv [in Ukrainian].

11. Osinchuk Yu. (2018). Tserkovnoslovianizmy z bohosluzhbovo-obriadovoiu semantykoiu v ukrainskii movi XVI-XVIII st. Studia Slavica Academiae Scientiarum Hungaricae, 63 (2), 297-306 [in Ukrainian].

12. Osinchuk Yu. (2019). Tserkovnoslovianska leksyka zi semantykoiu `Boh; Bozha osoba' u staroukrainskykh tekstakh. Studia Slavica Academiae Scientiarum Hungaricae, 64 (2), 385-398 [in Ukrainian].

13. Poliuha L.M. (1991). Ukrainska abstraktna leksyka XIV - pershoi polovyny XVII st. Kyiv: Naukova dumka [in Ukrainian].

14. Slobodzianyk O.Z. (2017). Formuvannia heohrafichnoi leksyky v ukrainskii movi XVI-XVIII st. [Formation of geographical vocabulary in the Ukrainian language of the XVI-XVIII centuries]. (Abstracts of Candidate's thesis). Lviv [in Ukrainian].

15. Stamenova A. (2017). Istoriia leksicheskikh drevnebolgarizmov v ukrainskom literaturnom yazyke. Sofia [in Russian].

16. Voitiv H.V. (1995). Nazvy odiahu v pamiatkakh ukrainskoi movy XIV-XVIII st. [Names of clothes in monuments of the Ukrainian language of XIV-XVIII centuries]. (ExtendedDoctor ' thesis'). Lviv [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru