Лексико-семантичний простір крізь призму текстових концептів (на матеріалі роману П. Модіано "Dans le cafe de la jeunesse perdue")

кандидат філологічних наук, доцент кафедри романських мов Київського національного лінгвістичного університету (Київ, Україна)

Candidate of Philological Sciences, Associate Professor at the Roman Languages Department Kyiv National Linguistic University (Kyiv, Ukraine)

LEXICO-SEMANTIC SPACE THROUGH THE PRISM OF TEXTUAL CONCEPTS (BASED ON THE NOVEL " DANS LE CAFE DE LA JEUNESSE PERDUE " BY PATRICK MODIANO

The cognitive direction of the study of the literary text includes the study of the author's linguistic consciousness, his individual picture of the world, features of the cognitive style, which allows the study of lexico-semantic content through the prism of modeling the conceptual space of its image system. The focus of linguopoetic research on the indepth study of the semantics of the literary text is explained by changes in postmodern life and the transformation of the semantico-conceptual load of literature. P. Modiano's autofiction, as a postmodern form of defining the main character's problems, is marked by a pronounced psychological introspection and is a certain narrative structure, the lexico-semantic space of which is a holistic and organized system of conceptual meanings embodied in the textual concept memory. The latter permeates the entire artistic space, acquires a wide range of semantic interpretations and ensures the ideological, compositional and linguistic unity of P. Modiano's novel " Dans le cafe de la jeunesse perdue ". The material of the research is text fragments and strong positions that contain functionally significant statements, the semantics of which determine their ability to acquire a conceptual load in the identification of the textual concepts.

The paper defines that the text concept MEMORY is a key concept (megaconcept) in a hierarchical structure, which is presented in the form of a network of textual concepts with a reduced degree of generalization (mesoconcepts, macroconcepts, cataconcepts). The textual concept MEMORY occupies a central position of the textual megaconcept as a central element of the integral conceptual information of the whole language corpus. After analyzing a number of lexical units, the semantic field of the textual concept MEMORY as an ordered, inhomogeneous and complex set of meanings of language means that objectify it is outlined and its structure is outlined. The core of the nominative-dense semantic field is formed by 34 direct lexical representations, and the perinuclear zone includes indirect lexical representations, which include a synonymous and associative series of the name of the concept and its derivatives.

Key words: lexico-semantic space, textual concept, lexical representation, strong position of the novel.

Постановка проблеми. Сучасні лінгвопоетичні дослідження вирізняються наявністю широкого спектру розвідок спрямованих на вивчення семантики художнього тексту як ментальної репрезентації дійсності з позицій відношення семантичних і когнітивних процесів, що надає доступ до розуміння індивідуально-авторської картини в її концептуальному вимірі. Дослідження авторської картини світу крізь призму певного концепту здійснюється з огляду на те, що він є тісно пов'язаним з індивідуумом і людською сферою. Концепт є ключем до свідомості, доступом до пізнання світу (Ніконова, 2007: 41); він формується безпосередньо із сенсорного досвіду людини, її діяльності, розумових операцій з іншими концептами, самостійного пізнання значення мовних одиниць.

Вивчення семантичної організації тексту становить основу концептуального аналізу, домінантною одиницею якого виступає текстовий концепт (далі - ТК). Останній визначається як поняттєвий елемент (Карасик, 2004: 5), поданий у вигляді мовних одиниць, спрямованих " на вивчення мови, свідомості й культури " (Слышкин, 2002: 39) і характеризує авторський набір концептуальних пріоритетів (Селіванова, 2008: 422). Актуальність статті вбачаємо в необхідності студіюванні лексико-семантичного наповнення художнього тексту П. Модіано як цінного матеріалу для сучасної когнітивної поетики в цілому і для дослідження специфіки світосприйняття людини другої половини ХХ століття зокрема.

Аналіз досліджень. Звернення до інтерпретації художньої прози П. Модіано пояснюється природою жанру псевдоавтобіографії, у рамках творить письменник. Псевдоавтобіографія, або ж автобіографія безсвідомого, базується на принципі поєднання двох тенденцій - відтворенні подій реального світу й вимислу сюжету. Псевдоавтобіографічна проза письменника позначена яскраво вираженою психологічною інтроспекцією, особистісним ставленням автора до себе, навколишнього світу, історії, пізнання, а художній простір творів становить цілісну й організовану систему концептуальних смислів. Проблеми інтерпретації й різні аспекти дослідження мови модіанівського тексту привертають увагу науковців (Н. Доценко, Ю. Павленко, А. Ржевская, Ю. Трофимова, D. Cooke, P Cote, Ch. Donadille, J. Kaminskas, T. Laurent, J. Lecarme, A. Morris, Z. Zelinsky тощо).

Мета статті полягає у виявленні та аналізі семантичних одиниць, які містять імпліцитні смисли у романі " Dans le cafe de la jeunesse perdue ", становлять комплексну когнітивну структуру авторської свідомості й окреслюється у такий спосіб, коли на концептуальному рівні поетапно виникає ціла мережа впорядковано поєднаних і комплексно взаємодіючих ТК (мезоконцепти, макроконцепти, катаконцепти), а найвищу позицію в цій ієрархії (^ганов^ка, 2002: 59) займає вершинний текстовий мегаконцепт пам'ять.

Виклад основного матеріалу. На особливу увагу в нашому дослідженні заслуговує саме згаданий вище роман, оскільки ідея цього твору є співзвучною з усією творчістю письменника й може бути узагальнена в таких тезах: історію, минуле не можна пояснити і збагнути; люди зникають із життя інших, але в цьому зникненні залишаються сліди - пам'ять про них; робота письменника полягає в тому, щоб іти цими слідами, збираючи їх в єдине ціле; Париж - чудове топографічне поле для здійснення цього переслідування, що не завершиться ніколи. У його основу лягли спогади письменника про дитинство і молодість, коли він, обділений батьківською увагою й турботою, вештався вулицями Парижа, відвідуючи кафе, богемність й атмосфера якого вразили й залишили свій слід у пам'яті. Проте цей роман не відбиває достеменних спогадів письменника, а лише передає дух кінця 1950 - початку 1960 років.

Концептуальний аналіз лексико-семантичного наповнення роману уможливлює розкриття концептуальної сутності знання, що структурується в їхніх межах і всіх етапів розгортання ТК у сильних позиціях, у художньому просторі яке передбачає окреслення семантичного поля обраної концептуальної сутності.

Визначення семантичного поля концепту є необхідним етапом для того, щоб ідентифікувати й відновити його структуру в тексті. Під семантичним полем ми розуміємо упорядковану, неоднорідну й комплексну сукупність значень мовних засобів, які вербалізують ТК пам'ять у романі " Dans le cafe de la jeunesse perdue ". Ця побудова являє собою опис сукупності мовних засобів, що номінують згаданий вище ТК та його окремі ознаки. Семантичне поле ТК пам'ять складається з двох базових елементів - прямі лексичні репрезентації, які формують ядро, і непрямі лексичні репрезентації, що належать до навколоядерної зони.

У романі нараховано 34 вживання прямих лексичних репрезентацій, які включають ім'я концепту - іменник memoire n.f., а також дієслова se souvenir v.pron., se rappeler v.pron., і словосполучення із семою memoire: garder en memoire, graver dans la memoire, fouiller dans la memoire, courir dans la memoire, sauter a la memoire, revenir en memoire. До непрямих лексичних репрезентацій відносимо синонімічний і асоціативний ряд імені концепту та його дериватів. Серед них було виокремлено іменникові лексичні репрезентації та дієслівні лексичні репрезентації. До іменникових репрезентацій відносимо іменники, які активізують пам'ять, визначають стан, спровокований спогадом, або метафорично вказують на розуміння оповідачем часу в процесі пригадування: souvenir n.m., passe n.m., angoisse n.f., carnet n.m., catalogue n.m., etat n.m., livret n.m., lumiere n.f., photo n.f., reve n.m., vertige n.m.. Серед непрямих дієслівних репрезентацій фігурують предикати, що виражають мнемічну діяльність у різних її аспектах: evoquer, penser, reconnaitre, retenir, rever revoir, se rendre compte. З огляду на те, що семантичне поле ТК пам'ять є обширне і легко визначається, воно характеризується як номінативно-щільне (Карасик, 2004: 112). Зазначені репрезентації вказують на семантичну насиченість і деталізацію ТК, який частіше вербалізується прямими лексичними репрезентаціями. Проте усі лексичні одиниці не тільки пронизують лексико-семантичний простір роману, а деякі знаходять відображення в сильних позиціях, а саме заголовку, епіграфі й розв'язці.

На передтекстовому рівні ознайомлення із заголовком роману (" Dans le cafe de la jeunesse perdue " - " У кафе втраченої молодості ") визначаємо, що він представляє типовий випадок найменування художніх текстів П. Модіано за основним компонентом змістової структури твору - місцем фабульної події. Цей заголовок корелює з текстовим мегаконцептом пам'ять, оскільки важлива для людини подія, яка мала місце в кафе, залишається в її пам'яті.

Виходячи зі словникового тлумачення двох перших лексичних одиниць наведеного заголовку - cafe n.m. " lieu public ou 1'on consomme des boissons " (Le Robert, 1996: 249); jeunesse n.f. - " temps de la vie entre l'enfance et la maturite " (Le Robert, 1996: 1043), робимо висновок, що вони налаштовують читача на позитивні емоції й імплікують макроконцепт молодість і складник катаконцепту радість життя. Проте прикметник perdue adj. - " dont on n'a plus la possession, la disposition, la jouissance " (Le Robert, 1996: 1390) є своєрідним протиставленням позитивного значення іменників й імплікує макроконцепт утрата. Об'єднавши лексичні одиниці заголовку й віддзеркалені ними ТК, продемонструємо їхній взаємозв'язок і унаочнимо нище:

Рис. 1. Ідентифікація ТК сум у заголовку роману "Dans le cafe de la jeunesse perdue"

Відповідно до цієї схеми розгортання ТК сум здійснюється у зв'язку із ТК молодість, радість, утрата, що імплікуються опозиційними компонентами заголовку. Це пояснюється в такий спосіб: молодість кожної людини - щасливий період життя, сповнений мрій, планів, сподівань на краще. Лише зрілий вік і старість надають можливість адекватної оцінки цих років. Молодість оповідача визначається як втрачена, що ототожнюється з утратою радості від цього періоду життя і відчуттям суму, який закарбовується у його душі й пам'яті.

Підтвердженням концептуального аналізу заголовку і його продовженням слугує концептуальнороз'яснювальна функція епіграфа роману - цитата французького письменника, філософа і режисера Гі Деборда: A la moitie du chemin de la vraie vie, nous etions environnes d'une sombre melancolie, qu'ont exprimee tant de mots railleurs et tristes, dans le cafe de la jeunesse perdue (" На середині вірного життєвого шляху нас огорнула похмура меланхолія, яку виражають стільки глузливих і сумних слів, у кафе втраченої молодості "). У загальних рисах можна зазначити, що цей епіграф нагадує про швидко розтрачену молодість, яка може бути втіленням епохи його автора. Цікавою ремаркою є той факт, що кафе Le Conde, з яким знайомиться читач П. Модіано, існувало насправді, і одним із його відвідувачів був сам Гі Деборд.

Концептуальна інформація досліджуваного епіграфа втілює ТК життя, сум, середовище існування, які розгортаються в межах текстового мегаконцепту пам'ять. Виокремлені ТК імплікуються у відповідних компонентах епіграфа. У першій частині (A la moitie du chemin de la vraie vie) завдяки лексичній одиниці vie n.f. - " espace de temps compris entre la naissance et la mort " (Le Robert, 1996: 2033) отримує вираження мезоконцепт життя. Концептуально значущим елементом другого компонента (nous etions environnes d'une sombre melancolie) є іменник melancolie n.f. - " etat pathologique caracterise par une profonde tristesse, un pessimisme generalise " (Le Robert, 1996: 1172), який імплікує макроконцепт сум. Концептуальна ознака " похмура " інтенсифікує відчуття смутку. Пасивний стан виділеного сегмента свідчить про неактивну позицію оповідачів у житті, а відчуття меланхолії - результат обставин, що склалися навколо них. У наступній частині епіграфа (qu'ont exprime tant de mots railleurs et tristes) простежується думка про те, що у світі існують різні люди, а отже, різне відношення до смутку. Можна відреагувати на нього оптимістично, з жартом, або навпаки - укорінитися в ньому. Ідею такого результату імплікує мезоконцепт середовище існування. Вербалізатором катаконцепту жаль виступає фінальний компонент (dans le cafe de la jeunesse perdue) епіграфа відповідно до концептуального аналізу однойменного заголовку. Синонімія виділених ТК підкреслює їхні спільні ознаки і надає можливість побудови асоціативного типу фреймової моделі: життя = середовище існування ^ є ^ жаль = сум.

Отже, ідентифікація ТК пам'ять у заголовку й епіграфі роману здійснюється шляхом виокремлення його концептуальних складників, які доповнюють ТК. Проте остаточних форм ідентифікація набуває у розв'язці роману, якій призначається не стільки концептоідентифікувальна функція, а радше роль фіксації ідентифікованого ТК (Кагановська, 2002: 123). Для зручності проведення логіко-структурного й концептуального аналізів абзаци фрагменту пронумеровано. Процедура ідентифікації загального ТК у розв'язці роману уможливлюється шляхом виділення відповідних ТК у його абзацах:

(І) Quand je suis entre au Conde, les aiguilles de l'horloge ronde sur le mur du fond marquaient exactement cinq heures. En general, ici, c'etait l'heure creuse. Les tables etaient vides, sauf celle a cote de la porte ou se tenaient Zacharias, Annet et Jean-Michel. Ils me langaient les trois de droles de regards. Ils ne disaient rien. [...] Ils me fixaient de leurs regards etranges, comme si j'avais fait quelque chose de mal. Les levres de Jean-Michel se sont contractees, et j'ai senti qu'il voulait me parler. [.] Puis il a pris son verre et il l'a bu, cul sec. Il s'est leve et il a marche vers moi. Il m'a dit d'une voix blanche : " Louki. Elle s'est jetee par la fenetre " (Modiano, 2007: 159). Перший абзац розв'язки демонструє момент повідомлення оповідачу про самогубство Лукі ^ утрата. Важливого концептуального значення набуває опис кафе le Conde о п'ятій годині дня за допомогою семантичних одиниць l'heure creuse " pendant laquelle les activites sont ralenties " (Le Robert, 1996: 447), les tables vides " qui est sans occupant, ou il n'y a personne " (Le Robert, 1996: 2031), які вказують на відсутність відвідувачів, порожність приміщення й імплікують ТК навколишня порожнеча;

(II) J'avais peur de me tromper de chemin. Je suis passe par Raspail et la rue qui coupe le cimetiere. Arrive au bout, je ne savait plus si je devais continuer a marcher tout droit ou suivre la rue Froidevaux. J'ai suivi la rue Froidevaux. A partir de cet instant-la, il y a eu une absence dans ma vie, un blanc, qui ne me causait pas simplement une sensation de vide, mais que je ne pouvais pas soutenir du regard. Tout ce blanc, m'eblouissait d'une lumiere vive, irradiante. Et cela sera comme ?a, jusqu'a la fin (Modiano, 2007: 159). Другий абзац зображує важкий емоційний стан Роланда після цієї трагічної новини. Залишивши кафе, своїх знайомих, він самотньо добирається до лікарні. Страх, розгубленість, розпач породжують чітке відчуття внутрішньої порожнечі, яка отримує вираження в семантичних одиницях une absence dans ma vie, une sensation de vide. На фізичному рівні вона порівнюється з нестерпним для очей сліпучим яскраво-білим кольором різкого світла (ce blanc d'une lumiere vive, irradiante, un blanc que je ne pouvais pas soutenir du regard) й імплікує катаконцепт внутрішня порожнеча. На цьому етапі остаточно підтверджується її постійне відчуття оповідачем, оскільки пам'ять про кохану дівчину залишить назавжди свій слід у душі;

(III) Beaucoup plus tard, a Broussais, j'etais dans une salle d'attente. Un homme d'une cinquantaine d'annees les cheveux gris en brosse et qui portrait un manteau a chevrons, attendait lui aussi sur la banquette, de l'autre cote de la salle. A part lui et moi, il n'y avait personne. L'infirmiere est venue me dire qu'elle etait morte. Il s'est rapproche de nous comme s'il etait concerne (Modiano, 2007: 160). Концептуальне наповнення третього абзацу вибудовується навколо розгортання ТК утрата, яку в залі очікування лікарні усвідомлює ще один оповідач роману - п'ятдесятирічний детектив П'єр Кеслі. Присутність цього чоловіка в протилежній частині порожнього приміщення символізує другий кінець лінії життя - старість, що імплікує макроконцепт майбутнє. Смерть Лукі стала спільною для різних поколінь утратою;

(IV) Il faisait nuit. Nous marchions cote a cote le long de la rue Didot. [...] J'avais de la peine a marcher, Ce blanc, cette lumiere irradiante devant moi... (Modiano, 2007: 160). У концептуальному плані четвертий абзац є співзвучним із другим абзацом і віддзеркалює ситуацію, коли фізична слабкість (J'avais de la peine a marcher) стає результатом пригніченого емоційного стану, внутрішнього спустошення, розпачу, які імплікують ТК моральна недуга;

(V) C'est lui qui m'a tout dit. Elle se trouvait dans la chambre avec une certaine Jeanette Gaul que l'on appelait Tete de mort. [...] Elle etait sortie sur le balcon. Elle avait passe une jambe par-dessus la balustrade. L'autre avait essaye de la retenir par le pan de sa robe de chambre. Mais c'etait trop tard. Elle avait eu le temps de prononcer quelque mots, comme si elle se parlait a elle-meme pour se donner du courage : " Ca y est. Laisse-toi aller " (Modiano, 2007: 160). П'ятий абзац є детальним описом останніх хвилин життя Лукі, фіналом яких є крок у небуття й самоспонукання до його здійснення (" Ca y est. Laissetoi aller "). Зауважимо таку деталь: появу героїні в оповідному просторі роману на першій сторінці, у першому реченні помічає оповідач, зауважуючи, що зайшла вона до кафе le Conde не через основний вхід, а через задні двері. Своїм виходом Лукі обрала не парадні двері, а вікно квартири в останньому реченні роману. Отже, самогубство двадцятирічної Лукі стає кінцем її молодості, життя, спогадів оповідачів і врешті-решт самого роману. Ідея такого результату імплікує ТК завершеність.

Виокремлені в абзацах розв'язки ТК представимо в таблиці 1:

Відповідно до зображення провідним ТК розв'язки роману є ТК утрата. Останній необхідно розглядати у взаємодії з іншими ТК із таких міркувань: у житті кожного утрата близької людини знаменує завершеність певного періоду чи етапу життя. Насправді така утрата є болісним моментом, що породжує відчуття НАВКОЛИШНЬОЇ і внутрішньої порожнечі, моральної недуги, які відлунюватимуться в майбутньому, оскільки в пам'яті залишаються назавжди образ цієї людини й найкращі моменти, пов'язані з нею.

Таблиця 1

Ідентифікація ТК пам'ять у розв'язці роману " Dans le cafe de la jeunesse perdue "

Список використаних джерел

1. Кагановська О.М. Текстові концепти художньої прози (на матеріалі французької романістики ХХ ст.) : монографія. К. : Вид. центр КНЛУ, 2002. 292с.

2. Карасик В.И. Языковой круг: личность, концепты, дискурс: монография. М. : Гнозис, 2004. 390 с.

3. Селіванова О.О. Сучасна лінгвістика: термінологічна енциклопедія. Полтава: Довкілля, 2006. 716 с.

4. Слышкин Г Г От текста к символу: лингвокультурные концепты прецедентных текстов в сознании и дискурсе. М. : Academia, 2000. 128 с.

5. Ніконова В.Г. Трагедійна картина світу в поетиці Шекспіра: монографія. Дніпропетровськ: Вид-во ДУЕП, 2007. 364 с.

6. Le Robert quotidien : dictionnaire pratique de la langue fran^aise / [sous la direction de J. Rey - Debove]. P. : Dictionnaire Le Robert, 1996. 2181 p.

7. Modiano P Dans le cafe de la jeunesse perdue. P : Gallimard, 2007. 165 p.

8. REFERENCES

9. Kahanovs'ka O. M. Tekstovi kontsepty khudozhn'oyi prozy (na materiali frantsuz'koyi romanistyky XX st.) [Textual concepts of fiction (on the material of French novels of the XX century)] : monohrafiya. K. : Vyd. tsentr KNLU, 292 p. [in Ukrainian].

10. Karasik V. I. Yazykovoy krug: lichnost', kontsepty, diskurs [Language circle: personality, concepts, discourse] : monohrafiya. M. : Gnozis, 2004. 390 p. [in Russian].

11. Selivanova O. O. Suchasna linhvistyka : terminolohichna entsyklopedia. [Modern linguistics. Encyclopedia of terminology]. Poltava : Dovkillia, 2006. 716 p. [in Russian].

12. Slyshkyn H. H. Ot teksta k symvolu : lynhvokul'turnye kontseptsyy pretsedentnykh tekstov v soznanyy y ekskursyy. [From text to symbol: linguistic and cultural concepts of precedent texts in consciousness and discourse]. M. : Akademiya, 2000. 128 p. [in Russian].

13. Nikonova V. G. Trahediyna kartyna svitu v poetytsi Shekspira [The tragic picture of the world in Shakespeare's poetics] : monohrafiya. Dnipropetrovs'k : Vyd. DUEP, 2007. 364 p. [in Ukrainian].

14. Le Robert quotidien : dictionnaire pratique de la langue fran^aise / [sous la direction de J. Rey - Debove]. P : Dictionnaire Le Robert, 1996. 2181 p.

15. Modiano P. Dans le cafe de la jeunesse perdue. P. : Gallimard, 2007. 165 p.

Размещено на Allbest.ru