Процес стандартизації сучасної граматичної термінології корейської мови

Одним із найважливіших питань у будь-якій професійної галузі є стандартизація термінів (Grattidge, Westbrook, 1993: 9). Не є винятком і лінгвістика. Стандартизація термінів не лише дає змогу науковцям-лінгвістам спілкуватись «однією мовою», але й запобігає виникненню непорозумінь у масового читача. Незважаючи на це, процес стандартизації в корейській лінгвістиці розпочався недавно - у 2013 р. (АЇЗц°ж, 2013). Тому в цій роботі ми розглянемо останні досягнення термінознавчої галузі Кореї у стандартизації граматичних термінів.

Об'єктом дослідження є процеси стандартизації граматичної терміносистеми корейської мови, предметом дослідження - реалізація проекту стандартизації граматичної термінології в Кореї та результати втілення цього проекту в життя. Матеріалом дослідження слугували нормативні документи Міністерства культури, спорту та туризму щодо стандартизації термінів, звітні матеріали проекту зі стандартизації корейської граматики (2013-2017 рр.) та вибірка термінів із підручників стандартної корейської граматики.

Виклад основного матеріалу

Загальні принципи стандартизації були розроблені у ХХ ст. Е. Вюстером (Гуменюк, 2015: 75). Хоча вони стосувалися лексики технічної сфери, ці принципи стали базою для розроблення критеріїв стандартизації лексики в багатьох сферах. Зрозуміло, що насамперед науковці ставили перед собою мету нормалізувати та класифікувати терміни в таких галузях, як технології, хімія, економіка, міжнародні відносини та ін., оскільки помилки та неточності в цих сферах створювали не просто непорозуміння, а й могли приводити до фінансових втрат (Гуменюк, 2015: 75). Лише після цього стала можливою стандартизація термінології сфер, які були важливими не для міжнародних терміносистем, а для внутрішніх (зокрема лінгвістичної).

Особливо цікавим для спостереження та вивчення є процес стандартизації лексики корейської мови, адже історичні фактори - використання китайського письма, колонізація Японією - призвели до того, що всі сфери корейської мови багаті на синоніми, які виникали залежно від мовної політики того чи іншого історичного періоду (ГµјТїµ, 2011). Проблема перенасичення та різноманітності граматичної термінології особливо гостро стоїть для корейської лінгвістики, де ця синонімія виникала не лише з історичних причин, але й через відсутність будь-якої системності в термінотворенні протягом періоду становлення корейської лінгвістичної науки. Наприклад, «модальність» може позначатися такими термінами: ѕзЕВ, ѕзЕВјє, ѕз»у; «аспект дієслова» - µїАЫ»у, »у, ±Ч·±ІГ: і навіть такий базовий термін, як «частина мови» може мати в корейській науковій літературі два варіанти - З°»з і ѕѕ. Тому стандартизація (ЗҐБШИ­) стала важливим питанням для корейської наукової спільноти. Процес цей і досі не завершений, тому питання та проблеми, пов'язані з уніфікацією термінологічної лексики корейської мови, залишаються актуальними.

Проблему стандартизації лінгвістичної термінології майже не порушували теоретики. Одними з перших це питання стали розглядати в Національному інституті корейської мови, проте на той час йшлося про усунення теоретичних неточностей та вирішення ще не розв'язаних проблем граматики, щоб в подальшому мати змогу більш ефективно провести класифікацію та систематизацію термінів. Над питаннями стандартизації працювали Квон Дже Іль, Пан Сонг Вон. Ко Ін Кьон у кваліфікаційній роботі наголошував на необхідності стандартизації лексики для викладання корейської у школах, в той час як Лі Сон Ун присвятив одну з робіт проблемі стандартизації граматики для правильного вивчення та розуміння корейської мови іноземцями. Проте це все були одиничні роботи.

Нині найбільш актуальним дослідженням, присвяченим аналізу та стандартизації граматичних термінів, можна вважати проект Міністерства культури, спорту та туризму Кореї - «Створення стандартної корейської граматики» («ЗҐБШ ±№ѕо №®№э °і№Я»), виконання якого було покладено на University Industry Foundation університету Йонсе. Проект проводився під керівництвом професора кафедри корейської мови та літератури університету Йонсе Ю Хьон Кйона у п'ять етапів з 2013 по 2017 р., а за основу для складання плану практичних досліджень було взято роботу Ю Хьон Кйона «Базове дослідження для створення стандартної корейської граматики» («ЗҐБШ ±№ѕо №®№э °і№ЯА» А§ЗС ±вГК ї¬±ё»), яка і стала першим етапом цього проекту у 2013 р. (АЇЗц°ж, 2013). Ця робота включала в себе збір наявної інформації по спробах стандартизації корейської лексики, окреслення можливих напрямів роботи, а також створення моделі «ідеального» стандарту граматики та плану для подальшої роботи дослідницької групи (АЇЗц°ж, 2013).

У рамках другого етапу (2014) проекту було зроблено таке:

2) проведена ідентифікація деяких принципів стандартизації та нормалізації термінології;

3) організовано Комітет з питань стандартизації граматичних термінів (№®№э їлѕо ЗҐБШИ­ А§їшИё) для подальшого визначення критеріїв стандартизації;

5) розпочато роботу над створенням онлайн-ресурсу, який би містив всю основну інформацію по стандартах граматики корейської мови (АЇЗц°ж, 2014).

Загалом під час проведення другого етапу, згідно зі звітом, було проаналізовано близько 30% термінів (АЇЗц°ж, 2014: 240). У 2015 р., під час третього етапу, дослідницька група, по-перше, продовжила роботу над описом розділів лінгвістики та різноманітних граматичних категорій та над сайтом проекту, по-друге, запропонувала попередній варіант стандартизованого списку термінів за критеріями, визначеними на другому етапі проекту (АЇЗц°ж, 2015). У списку були також уже опрацьовані на другому етапі терміни, які потребували внесення змін згідно з пропозиціями Комітету з питань стандартизації. Цього разу у списку, окрім самого терміна, було подано всі можливі варіанти його використання і значень.

2) визначення остаточних рекомендацій щодо аналізу термінів та способів їхньої стандартизації;

3) апробацію результатів дослідження та збір коментарів провідних спеціалістів, рецензування (їВ-іЄ¶у Б¤ГҐї¬±ё, 2016)

3) проведення семінарів та конференцій для ознайомлення науковців, викладачів та вчителів із майбутніми змінами в стандартах корейської лінгвістики (їВ-іЄ¶у Б¤ГҐї¬±ё, 2017).

Нині результати досліджень та роботи, проведеної у 2016 та 2017 рр., є недоступними для публіки, розголошення інформації заплановане на кінець грудня 2020 р. Однак деякі результати проекту уже можна побачити. Наприклад, у січні 2019 р. було опубліковано видання доповненої версії «Стандартної корейської мови» (ЗҐБШ ±№ѕо№®№э·Р) авторства Нам Кі Шіма, Ко Йонг Гина, Ю Хйон Кьйона та Чхве Хйон Йона, до якого для викладання граматики корейської мови в усіх універ- ситетах використовували підручник видання 1985 р. (авторства Нам Кі Шіма та Ко Йонг Гина) (°нїµ±Щ et al., 2019). До 2019 р. підручник перевидавався тричі, доповнюючись актуальною інформацією останніх досягнень корейської лінгвістики. Проте лише у виданні 2019 р. термінологія, подана в книзі, була повністю стандартизована. Хоча проект стандартизації ще не завершений, уже минуло достатньо часу, щоб мати змогу проаналізувати хід процесу і зрозуміти, які ж проблеми могли спричинити таку значну тривалість проекту. Для цього потрібно детальніше розглянути основні моменти проекту. Для того, щоб мати змогу визначити критерії стандартизації терміна, насамперед було треба чітко окреслити термінологічне поле, вибране для аналізу.

Основою стали «Великий словник стандартної корейської мови» видання 1999 р. («ЗҐБШ±№ѕоґл»зАь», µО»кµїѕЖ, далі - «Великий словник») та терміни, зібрані дослідницькою групою Ю Хьон Кйона для «Базового дослідження для створення стандартної корейської грама- тики» (АЇЗц°ж, 2014: 61). Найбільшою проблемою науковців стало те, що в корейській лінгвістиці свого часу сформувалося чотири окремі напрями дослідження корейської граматики: прескриптивна граматика (±Ф№ь №®№э), стандартна граматика (ЗҐБШѕо №®№э), шкільна граматика (ЗР±і №®№э) та граматика корейської мови як іноземної (ЗС±№ѕо №®№э) (±иАзїн, 2007)

З політичних та культурних обставин корейська лінгвістика запозичила багато категорій та понять з англійської мови (Аникина, 2014: 61), але деякі з цих категорій були інтерпретовані на свій манер. Наприклад, якщо в англомовній традиції прескрептивну (або ж нормативну) граматику прийнято називати стандартною (Социальные и гуманитарные науки, 2015: 129), корейські науковці розділили ці поняття. Хоча на практиці різниця між прескриптивною та стандартною граматикою корейської мови у плані термінології незначна, вона є. Та основний конфлікт з'являється тоді, коли йдеться про шкільну граматику та граматику корейської мови для іноземців.

Шкільна граматика зосереджує увагу на підготовці матеріалів для вивчення граматики учнями шкіл, тобто вона значно спрощена й орієнтована на здобування учнями практичних навичок і тих знань про мову, які необхідні у повсякденному житті які необхідні у повсякденному житті (АУИ«єу, 2000). Ціллю граматики корейської мови (ЗС±№ѕо №®№э) є викладання корейської мови як іноземної, тобто матеріал та термінологія цього напряму є ще простішими, ніж термінологія тієї самої шкільної граматики (±иАзїн, 2007). Відповідно, стандартизація термінів вимагає остаточного вибору - залишити більш спрощений варіант для справді уніфікованої системи, яка буде під силу як науковцям, так і масовому читачу, чи, все-таки, взяти за основу академічний варіант лексики, чи взагалі створити дві окремі терміносистеми - нормативну і спрощену. Цій темі в «Базовому дослідженні для створення стандартної корейської граматики» Ю Хьон Кйона було виділено цілий розділ, і попередньо було узгоджено, що для зручності викладання мови в школі та іноземцям варто розділити проект стандартизації на дві частини: спочатку систематизувати лексику стандартної граматики, після чого використати отримані алгоритми та рекомендації для роботи над простішою термінологією для викладання корейської школярам та іноземцям (АЇЗц°ж, 2013: 79).

Ще однією проблемою проекту був вибір галузей для аналізу, адже різні підручники корейської мови зараховують різні галузі до граматики. У деяких випадках до граматики зараховують фонетику, морфологію, синтаксис і прагматику, в інших додають до цього переліку ще лексикологію, а у третіх - ще семантику, історію мови та ін. Як стане відомо через рік після публікації «Базового дослідження...», науковці виберуть перший варіант і зосередять увагу на термінах фонетики, морфології, синтаксису і прагматики (АЇЗц°ж, 2014). граматичний термінологічний ієрогліфічний корейський

? «Корейський правопис», виданий Міністерством культури та освіти у 1988 р. («ЗС±Ы ёВГг№э»);

? «Пояснення до корейського правопису» та «Правила стандартної корейської мови» Національного інституту корейської мови, 1988 р. («ЗС±Ы ёВГг№эЗШјі», «ЗҐБШѕо ±ФБ¤»);

? уже згаданий вище «Великий словник стандартної корейської мови» 1999 р. («ЗҐБШ±№ѕоґл»зАь»);

? «Граматика для старшої школи» авторства Дослідницького центру викладання корейської мови Сеульського національного університету, 2002 р. («°нµоЗР±і №®№э»)

У рамках проекту стандартизації термінології науковці зійшлись на тому, що якщо синонімічні терміни є рівноцінними і взаємозамінними, стандартною формою прийнято вважати ту, яка згадується у «Великому словнику». Проте якщо терміна в словнику немає або ж терміни не є взаємозамінними, необхідний додатковий аналіз за встановленими критеріями. В окремих випадках лінгвісти допускають виняток із цього правила. Наприклад, у «Великому словнику» немає таких термінів, як ЗцАз (°ъ°Е, №М·Ў) ЅГБ¦ (теперішній, минулий, майбутній час), які при цьому є найбільш вживаним варіантом терміна нині, тому було прийнято рішення вважати їх стандартним варіантом, хоча у «Великому словнику» пропонується інший еквівалент (АЇЗц°ж, 2015: 21).

Наступною проблемою було те, що навіть у межах «Великого словника» трапляються випадки, коли для позначення понять у рамках однієї і тієї самої теми використовуються синоніми. Наприклад, у складних реченнях частину, що відповідає за з'єднання простих речень, називають сполучниковим закінченням (ї¬°б ѕо№М), використовуючи для слова «сполучниковий» термін ї¬°б, а для мовних одиниць, з яких це закінчення складається, - сполучникових часток чи прислівників - уже використовується термін БўјУ для позначення того ж слова «сполучниковий». Тобто проблема виникла тому, що історично в рамках одного мікрополя стало нормою використовувати різні слова для позначення одного і того самого значення. Тут уже необхідна не просто заміна непотрібних синонімів, а робота над усуненням протиріч та нелогічних зв'язків в окремо взятій темі. У таких випадках логічно було би обирати ту лексику, яка має потенційно вищу продуктивність, щоб у майбутньому можна було утворювати нові терміни для нових понять - це особливо актуально для корейської мови, в якій одним з основних методів словотвору є афіксальний (Урядова, 2010). Також проблемою, притаманною лише корейській мові, є наявність сино-корейської лексики. З однієї точки зору, використання корейських термінів для опису корейської граматики здається більш правильним, проте неможливо не враховувати набагато вищу продуктивність еквівалентів китайського походження. Наприклад, варіантом терміна «іменник», яким зараз користуються, є «ён»з», хоча початковим корейським варіантом був термін «АМё§ѕѕ».

Завдяки високій продуктивності більшості термінів та можливості створювати нові терміни за допомогою афіксального способу терміни корейської мови зручні для використання і компактні в написанні. Але якщо термін складається з двох чи більше повнозначних слів, виникає питання, як сприймати цей термін - як нове слово чи як словосполучення - і, відповідно, як писати ці слова - разом або окремо (АЗБёён»з / АЗБё ён»з)

Однією з проблем, над якою працював Національний інститут корейської мови до того, як почався проект стандартизації, була проблема класифікації корейської лексики. Деякі мовні одиниці корейської мови мають яскраво виражені характеристики двох і більше граматичних категорій, і теоретики досі сперечаються щодо того, куди варто зарахувати такі одиниці. Те, що таких невирішених питань небагато (наприклад, проблема визначення частини мови для АМґЩ/ѕЖґПґЩ або ±Ч·ёґЩ, класифікація вигуків), робить створення нового терміна для кожного окремого випадку недоцільним, адже може призвести до перевантаження терміносистеми непотрібними одиницями. Тому ці ж питання постають тепер і перед стандартизаційною комісією.

Висновки

Аналіз звітної документації, а також термінології граматики корейської мови показав труднощі, що можуть виникнути у процесі її стандартизації:

1) велика кількість усталених неточностей у межах окремих тем;

2) занадто широкі/вузькі за значенням терміни, які перевантажують терміносистему;

3) проблема класифікації корейської лексики;

4) неабсолютна тотожність синонімічних термінів;

5) питання правильного написання термінів (44-4);

7) питання вибору між корейськими еквівалентами (°нАЇѕо) та еквівалентами китайського походження (ЗСАЪѕо).

1) відповідність терміна нормам стандартної корейської граматики;

2) принцип традиційності: за наявності синонімічного ряду термінів, при виборі стандартного варіанту терміна для окремої галузі керуватись традиціями вживання термінів у цій конкретній галузі;

3) потенційна продуктивність вибраного терміна - з рівнозначних варіантів варто вибирати той, який має вищий рівень продуктивності, що означає, що у більшості випадків, окрім згаданих у п. 2, таким варіантом буде сино-корейський термін;

4) систематичність та узгодженість термінів у межах обраної терміносистеми;

5) уникнення омонімії термінів у різних галузях. проте, якщо такі терміни-омоніми уже існують і жоден не має рівноцінного еквіваленту, яким можна замінити один із термінів, їх рекомендовано зберегти;

6) вибір терміна, форма якого є більш зручною та простою у використанні;

7) якщо термін складається з двох і більше слів, варто вважати його словосполученням і дотримуватись відповідних норм написання.

1. Аникина В.В. Зарождение и становление лингвистической традиции в Корее. Москва: Издательский Дом ВШЭ, 2014. 168 с.

2. Гуменюк Т.І. Стандартизація в термінології: екстралінгвістичний погляд. Наукові записки Національного університету «Острозька академія». Серія «Філологічна». 2015. №55. С. 75-77.

3. Социальные и гуманитарные науки. Отечественная и зарубежная литература. Серия 6: Языкознание. Реферативный журнал. 2015. №4. 204 с.

4. Урядова В.Д. Типологія афіксальних засобів словотворення в різносистемних мовах (на матеріалі корейської, російської та англійської мов): автореф. дис. ... канд. філол. наук: 10.02.17. Київ, 2010. 20 с.

5. Grattidge W., Westbrook J. IH. Current Trends in Terminological Activity as Seen by Practitioners. Standardizing Terminology for Better Communication: Practice, Applied Theory, and Results / Eds. Strehlow R.A., Wright S.E. Philadelphia: ASTM International, 1993. P. 9-21.

References

1. Anikina, V.V. (2014). Zarozhdenie i stanovlenie lingvisticheskoj traditsii v Koree [The Birth and Development of Linguistics in Korea]. Moskva: Izdatelskij Dom VSHE. [in Russian].

2. Humeniuk, T.I. (2015). Standartyzatsia v terminolohii: ekstralinhvistychnyi pohliad [Standardization in terminology: extralinguistic point of view]. Naukovi zapysky Natsionalnoho universytetu “Ostrozka akademiia”. Seriia “FiMohichna” 55, pp. 75-77. [in Ukrainian].

3. Sotsialnye i gumanitarnye nauki. Otechestvennaia i zarubezhnaia literatura [Social studies and humanities. Russian and foreign articles]. (2015). Seriia 6: Yazykoznaniie. Referativnyj zhurnal 4.

4. Uriadova, V.D. (2010). Typolohiia afiksalnykh zasobiv slovotvorennia v riznosystemnykh movakh (na materiali koreiskoi, rosiiskoi ta anhliiskoi mov) [Typology of affixal means of word-formation in languages that belong to different systems (based on Korean, Russian, and English languages). Dissertation Abstract. Kyiv. [in Ukrainian].

5. Grattidge, W., Westbrook, J.IH. (1993). Current Trends in Terminological Activity as Seen by Practitioners. Standardizing Terminology for Better Communication: Practice, Applied Theory, and Results / Eds. Strehlow R.A., Wright S.E. Philadelphia: ASTM International. Pp. 9-21.

Размещено на allbest.ru