Фразеологема-орнітонім у східнослов’янському фразеологічному просторі: лінгвокультурологічний аспект

У статті схарактеризовано фразеологічні одиниці української, російської та білоруської мов із фразеологемами-орнітонімами. З'ясовано, що східнослов'янська фразеологія фіксує такі назви птахів, як курка (курча), півень, гуси (гусак, гуска), пава (павич), ворон (ворона), сорока, горобець, синиця, лебідь, лелека, зозуля, соловей, сокіл, ластівка, сова, тетеря, горлиця, журавель, лунь, дрозд, голуб. Значна частина із цих фразеологем-орнітонімів вважається факультативною, оскільки спостерігається поодиноке їх вживання у структурі усталених виразів української, російської та білоруської мов; найчастотнішими є такі фразеологеми, як курка, гуска, півень, горобець, сорока, ворона та ін.

Результати проведеного дослідження в зіставно-порівняльному аспекті дає змогу констатувати, що стійкі сполучення слів української, російської та білоруської мов із фразеологемою-орнітонімом являють собою національно-специфічні одиниці мови, в яких зміст культури відбивається більш чи менш безпосередньо; зазначено, що спільні та специфічні риси в структурі усталених виразів зумовлені схожістю та відмінністю менталітету, матеріального та духовного боків життя етносу, його звичаїв та обрядів, рослинним та тваринним світом. Зроблено висновок про необхідність подальшого дослідження корпусу обстежуваних стійких сполучень слів із фразеологемою-орнітонімом у східнослов'янських мовах; подальшого міжмовного зіставлення їхньої структури та виокремлення в них як спільних, так і відмінних рис, пов'язаних з етносвідомістю та культурою окремого народу.

Ключові слова: фразеологічні одиниці, фразеологема, фразеологічний простір, фразеосистема, міжмовне зіставлення, орнітонім, структурний компонент.

Виклад основного матеріалу

східнослов'янський культурний орнітологічний фразеологема

Взаємозв'язок мови і культури, мови і менталітету найбільш яскраво визначається у фразеології. Саме «фразеологічний пласт найвиразніше розкриває характер етнічної спільноти, народу ... відображає культурну ідентичність його представників» (Тікан, Ярмак, 2017: 51).

У кожній мовній підсистемі є своя мінімальна одиниця. У фразеологічній системі - це фразеологема, під якою Л. Савченко розуміє «найменшу інваріантну мінімальну одиницю» у структурі стійких сполук (Савченко, 2011: 77).

У всіх досліджуваних нами мовах наявні фразеологічні одиниці з фразеологемою-орнітонімом. Так, наприклад, у фразеології східнослов'янських мов зафіксовано такі назви птахів, як курка (курча), півень, гуси (гусак, гуска), пава (павич), ворона, сорока, горобець, синиця, лебідь, лелека, зозуля, соловей, сокіл, ластівка, сова, тетеря, горлиця, журавель, лунь, дрозд, голуб. Значну частину цих фразеологем вважаємо факультативними, оскільки спостерігаємо поодиноке їх вживання у структурі усталених виразів української, російської та білоруської мов. Частотними є такі фразеологеми, як курка, гуска, півень, горобець, сорока, ворона та ін.

Фразеологема курка у східнослов'янському фразеологічному просторі. Образ курки у фразеологічних одиницях утілює такі людські пороки, як розумова обмеженість, неспроможність тверезо мислити, забудькуватість: укр..: курячий (короткий) розум; коротка (закоротка) куряча пам'ять у кого; біл.: курьтая галава. Стійкий вираз мокра курка // мокрая курица // мокрая курьца характеризує безвольну, безхарактерну людину.

Спільне значення «виявити надмірну турботу про щось, приділяти надто багато уваги чомусь» у досліджуваних мовах має усталений вираз носитися як (мов, наче і т. ін.) курка з яйцем // носится (носиться) как курица с яйцом // насіцца як курыца з яйкам (з яйцом).

У контексті нашого дослідження варті уваги фразеологічні одиниці курям на сміх // курам на смех // куры будуць смяяцца (куры засмяюць), курам на смех, що вживаються зі значенням «хто- небудь робить щось недоречне, немудре, те, що викликає глузування», і куры не шэпчуць «ніхто нічого не говорить»; как курица лапай // пісаць як курыца лапай (лапкай) у значенні «неохайно, нерозбірливо, неможливо зрозуміти»; денег куры не клюют // куры не клююць (не клявалі) зі значенням «дуже багато».

Обстежуючи фразеологічні одиниці з орнітонімом курка, ми виявили чимало з них, властивих тільки українській мові: курці ніде (немає де) голови простромити (стає дуже тісно де-небудь), розводити химині кури (говорити про що-небудь пусте, не варте уваги), курчат лічити (підводити підсумки, оцінювати результати), з вареної крашанки курча висидить (надзвичайно хитрий, спритний).

Фразеологема півень у східнослов'янському фразеологічному просторі. Окрему групу у східнослов'янських мовах становлять стійкі сполуки з фразеологемою півень, що символізує такі негативні риси, як агресивність, недоумкуватість, зверхність, зухвалість, пихатість. Так, наприклад, в українській мові функціонує фразеологічна одиниця як півень розмальований зі значенням «погано, без смаку, строкато вдягнений». На основі спостереження за поведінкою півня виник в українській мові усталений вираз ходити півнем (півником) у значенні «триматися зверхньо, гордовито, хоробро чи зухвало». Разом з тим у всіх досліджуваних нами мовах «символічне значення орнітонімічного номінатива «півень», що співвідноситься з зооморфічним кодом культури, тісно переплітається з колоративним і темпоральним. Від забарвлення птаха безпосередньо залежить атрибутивне призначення: чорний - зв'язок із нечистою силою, білий чи жовтий - із сонцем, червоний - із вогнем» (Савченко, 2011: 77).

Л. Савченко зазначає, що фразеологема півень має ознаки темпоральності, що виражає конкретне часове поняття (Савченко, 2011: 77). Адже відомо, що півень співає кілька разів на добу: з <першими> півнями //да «першых» пеуняу (перші співають опівночі); до других півнів // до другіх пеуняу (другі - перед зорею); з третіми півнями, у треті півні, до третіх півнів, після третіх півнів // до трэцш пеуняу (треті півні - час світанку). Півня вважають провісником ранку, символом вогню і сонця.

Усі східнослов'янські народи знають стійкі вирази з компонентом червоний півень, що символізує вогонь: червоний (вогняний) півень // красный петух // червоны певень; пустити/пускати червоного півня // пускать <красного> петуха, пустить <красного> петуха // пускаць (падпускаць) <чырвонага> пеуня/певуна. В українській мові, як підкреслює В. Ужченко, «пожежно-півнячі» звороти функціонують і без компонента червоний (пустити півня, пускати півники) (Ужченко, 1990: 33).

Українська та білоруська фразеологія репрезентує й такі стійкі сполучення слів із базовою фразеологемою півень, як: пускати (ловити)/ пустити (зловити) півня // пускаць пеуня (видавати пискливі, фальшиві звуки під час співу чи мовлення).

Фразеологема гуска у східнослов'янському фразеологічному просторі. Спільне значення «абсолютно однаково, без різниці» у досліджуваних мовах має фразеологічна одиниця з орнітонімом гуска: як з гуски вода // как с гуся вода // як з гусака вада, што (як, ніби) з гусі вада.

У результаті порівняльного аналізу стійких виразів східнослов'янських мов виявлено чимало таких, які властиві тільки білоруській мові і мають конотацію хитрості, неосвіченості: гусь лапчатый (прост.), як гусь на бліскавіцу глядзець (паглядаць), гаварыць (пагаварыць) як гусь з парасём. Разом із тим як у російській, так і в білоруській мові вживається орнітонім гуси у стійких сполученнях слів гусей дразнить, гусей раздражать // дражніць гусей, що символізує роздратування.

Фразеологема ворон у східнослов'янському фразеологічному просторі. Орнітонім ворон зумовлюється двома ознаками: його чорним кольором і різким криком. Цей птах, пов'язаний зі світом мертвих, є «провісником горя, страждань, смерті, похорону, пророцтва, неуважності, ротозійства, боязливості, непорядності, нечистої і зловісної пташки, породженої чортом» (Енциклопедичний словник символів культури України, 2015: 150): куди і ворон кісток (кості) не заносить // куда ворон костей не заносил (не занесет) // куды крумкач касцей не заносіу (не занясе). Разом із тим фразеологічна одиниця чорний ворон // чёрный ворон // чорны воран у часи Радянського Союзу у східнослов'янських мовах означала «машину, в якій перевозять заарештованих». Цей вислів є наслідком вторинної метафоризації дуже давнього символу, корені якого криються ще в глибокій міфологічній семантиці, оскільки ще в дохристиянських міфологічних уявленнях (чорний) ворон був птахом, що приносить нещастя (Ужченко, 1990: 86).

Лексема ворона, як зазначає В. Кононенко, «уособлює дурне, погане, недобре, некрасиве тощо, частіше вимовляється на позначення негарної жінки, рідко - чоловіка» (Кононенко, 2001: 223 - 224).

Мовлення східних слов'ян збагачене стійкими сполученнями слів із фразеологемою ворона, за якою, як підкреслює М. Дмитренко, закріпилися «фольклорні риси» лінивості, роззявкуватості, нерозторопності, вайлуватості, тому вони на влаштованих птахами виборах прогавили всі керівні посади та титули (царя, губернатора, справника тощо) і залишилися з «воронячим носом». Не випадково роззяв називають «воронами», «гавами» (Дмитренко, 2011: 189-190). Неуважну, нерозторопну людину характеризують такі фразеологічні одиниці української мови, як гав/гави ловити, впіймати (піймати) гаву (ворону) та білоруської - лавіць варон, варона загуменная, тобто не зорієнтувавшись вчасно, упустити слушну нагоду.

Орнітонім ворона (галка) у східнослов'янській культурі символізує також ледачість, гультяйство: ворон (галки, галок і т.ін.) лічити // считать ворон [галок] // лічьщь варон. Водночас в українській, російській та білоруській мовах стійкі вирази ворона в павлиному пір'ї//ворона в павлиньих перьях // варона у паулінавьіх пёрах характеризують людину, яка хоче показати себе кращою, ніж вона є насправді.

Білі ворони (альбіноси) надзвичайно рідко трапляються в природі, вони дуже помітні і менш життєздатні, ніж чорні (Енциклопедичний словник символів культури України, 2015: 151), тому у фразеологічних системах обстежуваних нами мов побутує стійкий вираз біла ворона // белая ворона // белая варона, що символізує незвичайну людину, яка за своєю поведінкою та зовнішнім виглядом зовсім не схожа на інших. Як відомо, в організмі кожної тварини є особливі пігментні речовини, які надають їй певного забарвлення. Якщо є достатньо меланіну, то переважатиме чорний колір, а за певного порушення в зародковій клітині тварина залишається білою.

За легендою, як стверджує В. Жайворонок, віщий ворон був створений білим, як сніг, покірливим, як голуб, а за іншою - могутній богатир убив злого духа разом із його коханкою; прилетіли ворон та ворона і стали клювати трупи: ворон клював тільки нечистого, тому він лише чорний, а ворона клювала і чистого, і нечистого, тому буває білою і чорною (Жайворонок, 2006: 116-117).

Фразеологема сорока у східнослов'янському фразеологічному просторі. У контексті нашого дослідження на особливу увагу заслуговують специфічні для української мови стійкі сполучення слів із фразеологемою сорока, що характеризують людину, яка любить пліткувати, передавати будь-які чутки, багато говорити, зазнаватися: як (мов) сорока на хвості розносить/рознесла; сорочин хвіст; сорока на хвості (на крилі) принесла; сорочий хвіст причеплено кому або ж непосидючу, неспокійну людину: як сорока на тину (на кілку, рідко на тернині) чи незграбну, неакуратну: як сорока по тину.

Фразеологема голуб у східнослов'янському фразеологічному просторі. Голуб в українському мовному ареалі символізує щиру любов, подружню вірність, ніжність, вічне і чисте кохання: як (мов, наче і т. ін.) голубки - (зі словом жити) «у повній злагоді, дуже дружно»: А подивись, як Бондаренко панькається тепер зі своєю молодою жінкою. Наче ті голубки живуть (Л. Яновська). Про вагомість цього символу свідчить і той факт, що на святинях українців - рушниках - чи не найчастішим є мотив голубки та голуба. Стійких виразів із фразеологемою голуб аналізовані нами словники російської та білоруської мов не фіксують.

Фразеологема горобець у східнослов'янському фразеологічному просторі. Особливе значення у народному світогляді відводиться горобцю, який живе здебільшого біля житла людини. У народному віруванні, зазначає Г. Онуфрійчук, цьому птахові притаманна шлюбна символіка, а також символіка спритності, моторності, злодійства (Онуфрійчук, 2016: 114).

Орнітонім горобець символізує щось незначне, мале (малу кількість), слабке, низьке, що простежується в окремих українських фразеологізмах, сформованих на їх основі: з горобину душу (дуже мало), горобцеві по коліна (мілко) або (про низьку на зріст людину): Далі не заходь, туди не забродь, тільки ось тут і хлюпочись на мілкому, де горобцю по коліна ... (О. Гончар) та білоруських: на вераб'іньї скок, з вераб'ёу (вераб'іньї) нос (дуже мало: Часу засталося з вераб'їнь нос - дзе- вяць дзен (У. Корбан).

Спільне значення «дуже досвідчена, практична людина, яку неможливо перехитрити, обдурити» в обстежуваних мовах має фразеологічна одиниця стріляний (старий) горобець // стреляный [старый] воробей // стрэляны верабей, стары верабей.

В українській фразеологічній системі функціонують й інші стійкі вирази з фразеологемою горобець: горобці цвірінькають у голові (у макітрі) (хто-небудь легковажний або розумово обмежений); і горобець у роті наслідив у кого (хто-небудь дуже голодний, зовсім нічого не їв). Українська фразеологічна одиниця щоб тебе (його, її, вас, їх) горобці подзьобали (ірон.) вживається як жартівливе побажання.

Фразеологема тетеря у східнослов'янському фразеологічному просторі. Аналіз фразеологічних одиниць східнослов'янських мов дав можливість виявити стійкі вирази з орнітонімом тетеря. Зі спільним значенням «людина, яка погано чує, недочуває» функціонує у досліджуваних мовах стійкий вираз глуха тетеря (зневажл.) // глухая тетеря (груб.-прост.) (глухой тетерев) // глухая цяцера (глухі цецярук). Це пояснюється тим, що у вусі тетерів є особлива складка, яка під час виконання шлюбної пісні набухає кров'ю і зовсім перекриває слуховий прохід, тому коли вони розтуляють дзьоб, то нічого не чують.

Окрім того, у російській та білоруській культурах людину, яка любить довго поспати, називають сонная тетеря (груб.-прост.) //сонная цяцера.

Висновки

Результати проведеного дослідження у зіставно-порівняльному аспекті дають змогу констатувати, що стійкі сполучення слів української, російської та білоруської мов із фразеологемою-орнітонімом являють собою національно-специфічні одиниці мови, які тісно пов'язані з культурними традиціями того чи того народу. Їхні спільні та специфічні риси зумовлені схожістю та відмінністю менталітету, матеріального та духовного боків життя етносу, його звичаями та обрядами.

Перспективу подальшого дослідження вбачаємо у розширенні корпусу обстежуваних стійких сполучень слів із фразеологемою-орнітонімом у східнослов'янських мовах, подальшому міжмовному зіставленні їх та виокремленні в них подібних та відмінних національно-культурних характеристик.

Список використаних джерел

1. Фразеологічний словник української мови / В.М. Білоноженко та ін. Київ: Наукова думка, 2013. Т. 1. 528 с.

2. Фразеологічний словник української мови / В.М. Білоноженко та ін. Київ: Наукова думка, 2013. Т. 2. 990 с.

3. Денисенко С., Хлівний В. Національно-культурна своєрідність фразеологізмів з погляду взаємозв'язку мови і культури. Язык и культура: вторая международная конференция. Доклады / сост. С.Б. Бураго. Киев: Коллегиум. С. 96-97.

4. Дмитренко М. Символи українського фольклору: монографія. Київ: УЦКД, 2011. 400 с.

5. Енциклопедичний словник символів культури України / за заг ред. В.П. Коцура, О.І. Потапенка, В.В. Куйбіди; 5-е вид. Корсунь-Шевченківський: ФОП Гавришенко В. М., 2015. 912 с.

6. Жайворонок В. Знаки української етнокультури. Київ: Довіра, 2006. 703 с.

7. Кононенко В. Рідне слово: підручник. Київ: Богдана, 2001. 303 с.

8. Лепешау І. Слоунік фразеалагізмау: у 2-х т. Т. 1. Мінськ: Беларуская энцыклапедыя імя Петруся Броукі. 672 с.

9. Лепешау І. Слоунік фразеалагізмау: у 2-х т. Т. 2. Мінськ: Беларуская энцыклапедыя імя Петруся Броукі. 704 с.

10. Маслова В.А. Лингвокультурология: учебное пособие. Москва: Академия, 2001. 208 с.

11. Молотков А.И. Фразеологический словарь русского языка. Москва: Советская энциклопедия, 1968. 543 с.

12. Онуфрійчук Г. Лінгвокультурологічний потенціал української етнофразеології: асоціативне поле «Людина в колі інших істот»: дис. ... канд. філол. наук; Національна академія наук України, Інститут мовознавства імені О.О. Потебні. Київ, 2016. 261 с.

13. Руснак В.І. Зоосемічні фразеологічні одиниці як носії національно маркованої вторинної номінації. Наукові записки. Серія «Філологічна». 2011. Вип. 19. С. 329-336.

14. Савченко Л. Зооморфний код фразеологізмів із фразеологемою-орнітонімом на тлі етнокультури. Науковий вісник Ужгородського університету. Серія «Філологія. Соціальні комунікації». 2011. Вип. 25. С. 77-80.

15. Телия В.Н. Русская фразеология. Семантичнский, прагматический и лингвистический аспекты. Москва: Языки русской культуры, 1996. 288 с.

16. Тікан Я.Г, Ярмак Д.О. Фразеологічні засоби вираження культурної ідентичності представників англійської та української лінгвокультур. Вісник. №10. С. 50-53.

17. Ужченко В.Д., Авксентьєв Л.Г. Українська фразеологія. Харків: Основа, 1990. 167 с.

References

1. Bilonozhenko, V. ta in., ukladachi. Frazeolohichnyi slovnyk ukrainskoi movy T. 1. [The phraseological dictionary of the Ukrainian language]. Kyiv, Naukova dumka, 2013. [in Ukrainian].

2. Bilonozhenko, V. ta in., ukladachi. Frazeolohichnyi slovnyk ukrainskoi movy T. 2. [The phraseological dictionary of the Ukrainian language], Kyiv, Naukova dumka, 2013. [in Ukrainian].

3. Denysenko, S., Khlivnyi, V. Natsionalno-kulturna svoieridnist frazeolohizmiv z pohliadu vzaiemozviazku movy i kultury [National-cultural peculiarity of phraseologisms in terms of the interrelation of language and culture]. Yazyik i kultura. Vtoraya mezhdunarodnaya konferentsiya. Dokladyi. [Language and culture. Second International Conference. Reports]. Kyiv, Kollegium, pp. 96-97.

4. Dmytrenko, M. Symvoly ukrainskoho folkloru [Symbols of Ukrainian Folklore]. Kyiv, UTsKD, 2011. [in Ukrainian].

5. Entsyklopedychnyi slovnyk symvoliv kultury Ukrainy [Encyclopedic dictionary of symbols of Ukrainian culture] / za zah. red. V. Kotsura, O. Potapenka, V. Kuibidy. Korsun-Shevchenkivskyi, FOP Havryshenko V. M., 2015. [in Ukrainian].

6. Zhaivoronok, V. Znaky ukrainskoi etnokultury [Signs of Ukrainian ethnoculture]. Kyiv, Dovira, 2006. [in Ukrainian].

7. Kononenko, V. Ridne slovo. Pidruchnyk dlia shkil iz pohlyblenym vyvchenniam ukrainskoi movy [Native word. Textbook for schools with in-depth study of the Ukrainian language]. Kyiv, Bohdana, 2001. [in Ukrainian].

8. Lepeshay I. SloynIk frazealagIzmay [Phraseological dictionary]. U 2 t. T. 1. Minsk, Belaruskaya Entsyiklapedyiya Imya Petrusya BroykI, 2008.

9. Lepeshay, I. SloynIk frazealagIzmay. [Phraseological dictionary]. U 2 t. T. 2. MInsk, Belaruskaya Entsyiklapedyiya Imya Petrusya BroykI, 2008. [in Belarusian].

10. Maslova V.A. Lingvokul'turologiya: uchebnoe posobie dlya studentov vy'sshikh uchebny'kh zavedenij [Linguoculturology: a textbook for students of higher educational institutions]. Moskva, Akademiya, 2001. [in Russian].

11. Molotkov A.I., redactor. Frazeologicheskiy slovar russkogo yazyika [Phraseological dictionary of the Russian language]. Moskva, Sovetskaya entsiklopediya, 1968 [in Russian].

12. Onufriichuk, H. Linhvokulturolohichnyi potentsial ukrainskoi etnofrazeolohii: asotsiatyvne pole «Liudyna v koli inshykh istot» [Linguistic and cultural potential of the Ukrainian ethnophraseology: the associative field «A man in another other facts»]. Candidate's thesis. [in Ukrainian].

13. Rusnak V. Zoosemichni frazeolohichni odynytsi yak nosii natsionalno markovanoi vtorynnoi nominatsii [Zoosemic phraseological units as carriers of nationally marked secondary nomination]. Naukovi zapysky. Seriia «Filolohichna» [Scientific notes. Philological series]. Uzhhorod, 2011, 19, pp. 329-336.

14. Savchenko L. Zoomorfnyi kod frazeolohizmiv iz frazeolohemoiu-ornitonimom na tli etnokultury [Zoomorphic code of phraseology with phraseology-ornithonym on the background of ethnoculture]. Naukovyi visnyk Uzhhorodskoho universytetu. Seriia: Filolohiia. Sotsialni komunikatsii [Scientific Bulletin of Uzhgorod University. Series: Philology. Social communications]. Uzhhorod, 2011, 25, pp. 77-80. [in Ukrainian].

15. Teliya V.N. Russkaya frazeologiya. Semantichnskij, pragmaticheskij i lingvisticheskij aspekty' [Russian phraseology. Semantic, pragmatic and linguistic aspects]. Moskva, Shkola «Yazy'ki russkoj kul'tury'», 1996. [in Russian].

16. Tikan Ya.H., Yarmak D.O. Frazeolohichni zasoby vyrazhennia kulturnoi identychnosti predstavnykiv anhliiskoi ta ukrainskoi linhvokultur [Phraseological means of expressing the cultural identity of representatives of English and Ukrainian linguistic cultures]. Visnyk, 10, pp. 50-53. [in Ukrainian].

17. Uzhchenko V.D., Avksentiev L.H. Ukrainska frazeolohiia [Ukrainian phraseology]. Kharkiv, «Osnova» pry Kharkivskomu derzhavnomu universyteti, 1990. [in Ukrainian].

Размещено на allbest.ru