Лексичні опозиції в поетичному ідіолекті В. Базилевського

Размещено на http://www.allbest.ru/

Укоопспілки «Полтавський університет економіки і торгівлі»

Текст. Дискурс лексичні опозиції в поетичному ідіолекті В. Базилевського

Надія Бобух, доктор філологічних наук, професор, завідувач кафедри української, іноземних мов та перекладу вищого навчального закладу

Анотація

У статті проаналізовано лексичні опозиції в поетичному словнику В. Базилевського. Простежено продуктивність антонімічних пар, складники яких репрезентують релігійні уявлення людини: душа - тіло, дух - тіло й рай - пекло. Визначено типові для ідіостилю митця індивідуально-авторські генітивні метафори, ґрунтовані на семантично протиставлюваних лексемах, які свідчать про оригінальність поетичного сприймання світу.

Описано поетичні контексти, у яких реалізовано прямі й переносні значення антонімічних полісемів. За допомогою паралельного вживання прямих і переносних значень протиставлюваних лексем автор досягає конкретно-чуттєвого зображення. Розглянуто опозиції зі стилістично різноплановими компонентами, які надають поетичним контекстам певної тональності. Виявлено індивідуально-авторські антонімічні словосполучення до поширених висловів (чорний світ - білий світ, ангел сущого - ангел смерті, кімната сміху - кімната сліз), які збагачують поетичну мову.

Схарактеризовано синтаксично-стилістичні конструкції, які підсилюють експресивність мовного контрасту: 1) парцеляція(вживається з метою увиразнення кожного компонента опозиції);

ототожнення зображуваних контрастних явищ; 3) заперечення зображуваних контрастних явищ; 4) хіазм (зворотний паралелізм компонентів опозиції); 5) рефрен (повторення конструкцій із семантично протиставлюваними компонентами з метою наголошування на певному аспекті думки); 6) анепіфора (конструкції з семантично протиставлюваними компонентами на початку та в кінці поетичного твору); 7) конструкції, ґрунтовані на подвійному протиставленні.

Аналіз фактичного матеріалу засвідчив, що антитези в досліджуваних текстах є продуктивним засобом створення контрастних характеристик персонажів, передавання полярних емоцій, підкреслення контрасту зображуваних предметів та явищ об'єктивної дійсності, репрезентації контрастних темпоральних і локативних відношень тощо.

Відзначено й віршовані контексти, у яких семантично протиставлювані лексеми увиразнюють іронічне, саркастичне ставлення до зображуваних фактів та персонажів.

Продуктивність у поетичному ідіолекті В. Базилевського опозицій, які забезпечують створення полярних образів і картин навколишнього світу, свідчить про антитетичне мислення, багатогранне уявлення про складність та суперечливість людського життя, загострене авторське сприймання дійсності, схильність до роздумів.

Ключові слова: антитеза, генітивна метафора, загальномовні й контекстуальні антоніми, опозиція, поетичний ідіолект.

Abstract

The article analyzes the lexical oppositions in V. Bazilevsky's poetic dictionary.

The productivity of antonymic pairs, the components of which represent the religious ideas of a person: soul - body, spirit - body, and heaven - hell, is traced. Individual authorial genitive metaphors typical for the artist's idiostyle, based on semantically opposed lexemes, which testify to the originality of the poetic perception of the world, have been identified.

The poetic contexts, in which the direct and figurative meanings of antonymic polysemes are realized, are described. With the help of the parallel use of direct and figurative meanings of contrasting lexemes, the author achieves a specific sensory image. Individually authored antonymic phrases for common sayings (black world - white world, angel of existence - angel of death, room of laughter - room of tears) that enrich the poetic language have been identified.

Syntactic and stylistic constructions that enhance the expressiveness of linguistic contrast are characterized: 1) parcellation; 2) identification of depicted contrasting phenomena; 3) denial of depicted contrasting phenomena; 4) chiasm; 5) refrain; 6) anepiphora; 7) constructions based on double opposition.

The analysis of the actual material proved that antitheses in the studied texts are a productive means of creating contrasting characteristics of characters, conveying polar emotions, emphasizing the contrast of depicted objects and phenomena of objective reality, etc.

Productivity in the poetic idiolect of V. Bazilevsky of oppositions, which ensure the creation of polar images and pictures of the surrounding world, testifies to antithetical thinking, a multifaceted idea of the complexity and contradictions of human life, a sharpened author's perception of reality, and a tendency to reflection.

Key words: antithesis, genitive metaphor, universal and contextual antonyms, opposition, poetic idiolect.

Вступ. Для сучасної лінгвістики характерна поглиблена увага до різних типів семантичних відношень між мовними одиницями.

Номінації, що репрезентують антонімічні відношення, відображають протилежності об'єктивного світу, який зітканий із контрастів. Семантично протиставлювані лексеми особливо продуктивні в художніх творах, оскільки дають змогу авторові схарактеризувати предмет чи явище з полярних сторін, описати суперечливу сутність людських почуттів і думок.

Аналіз останніх досліджень і публікацій.

На сучасному етапі спостерігаємо поглиблений інтерес до вивчення прагматичних особливостей мовних одиниць. Так, у монографії К. Тараненко здійснено теоретичне узагальнення й запропоновано нове вирішення наукової проблеми, що виявляється у виділенні прагматичного компонента в лексичних значеннях антонімів української мови (Тараненко, 2017, с. 125).

Лексико-семантичні опозиції художніх текстів були об'єктом лінгвістичних студій Н. Голікової (Голікова, 2020), О. Кравченко (Кравченко, 2019), Р. Стефурак (Стефурак, 2021), К. Тараненко (Тараненко, 2017), О. Чорної (Чорна, 2017).

Досліджуючи семантичні та прагматичні маркери контекстуальних антонімів у прозових текстах П. Загребельного, Н. Голікова зазначає, що лексичні опозиції - специфічна риса ідіолекту П. Загребельного, важливий засіб утілення авторських роздумів, почуттів, емоцій, що їх читачі мають пізнати й наділити власними асоціаціями (Голікова, 2020, с. 13).

На думку Р. Стефурак, провідну роль в архітектоніці поетичного тексту виконують лексичні опозиції (загальномовні та контекстуальні антоніми), які не тільки ілюструють оказіональне «бачення» картини світу окремим митцем, а і стають фундаментом для творення тропеїчної лінії (метафори, порівняння, епітети) тексту та стилістичних фігур (антитези, оксиморону) (Стефурак, 2021, с. 62).

Лексичні опозиції в збірках С. Жадана «Господь симпатизує аутсайдерам» і «Життя Марії» проаналізувала О. Чорна (Чорна, 2017), а в назвах постів С. Жадана - О. Кравченко (Кравченко, 2019).

Поетичному доробку В. Базилевського взагалі приділено мало уваги. Мовотворчість цього автора об'єктом вивчення в лінгвостилістиці не була.

Мета й методи дослідження. Мета пропонованої розвідки - проаналізувати лексичні опозиції в поетичному словнику лауреата Національної премії України імені Тараса Шевченка В. Базилевського.

Матеріалом дослідження є лексеми з семантично протиставлюваними компонентами, зафіксовані в поетичній збірці В. Базилевського «Вертеп» (Базилевський, 2004), один із провідних мотивів якої - людина в часі й час у людині.

У статті використано описовий метод, метод компонентного аналізу й метод лінгвостилістичного аналізу.

Виклад основного змісту. Особливістю поетичного мислення В. Базилевського є схильність до філософської рефлексії, багатогранність переживань, роздуми про долю свого покоління. Л. Новиченко у вступній статті до збірки «Вертеп» наголошує, що емоційна тканина поезії Базилевського загалом позначена дуже людяним поєднанням життєствердно піднесених тонів з прозорим смутком, глибинною печаллю (Базилевський, 2004, с. 8 - далі зазначаємо лише сторінку). Поет відчуває багатогранність життєвих явищ, складне поєднання суперечливих аспектів. «У самій афористичності багатьох віршів поета, особливо їхніх прикінцевих «пуантів», виявляється характерний для нього спосіб мислення внутрішніми антитезами, парадоксами і контрастами. На таких же «єдностях протилежностей» нерідко будуються в нього цілі ліричні сюжети» (с. 7). Приміром: І плач, і шал, і заклинання, / і сміх, і скарги, й каяття. / Де перша пісня? / Де остання? / Таж безберегі, як життя! / Течуть то хвацько, то понуро / в напливі холоду й тепла, / у змінах радості й зажури, / у боротьбі добра і зла (с. 25-26); - Переступив і я отой поріг. / - І що ти там почув? /- Сум'яття духу. / Ті ж правду й кривду. /Плач і грізний сміх. / Ту ж ненасить і нескінченність руху. / -1 що ж ти там побачив? / - Зло й добро. / Ненависть і любов. / Тепло й остуду. / Людини малість і її ж огром. /Наївну щирість і бридку облуду. /Байдужість і горіння (с. 164).

Широке використання загальномовних і контекстуальних антонімів як вербалізованого вияву полярної сутності предметів та явищ навколишнього світу в наведених поетичних уривках свідчить про діалектичне мислення поета, про намагання в часткових протиставленнях передати цілісний контрастний образ, про антитетичність як принцип світобачення.

Функціонально активними в мовно-художній картині світу В. Базилевського є емотивні опозиції, опозиції зі складниками- репрезентантами релігійних уявлень, а також опозиції, компоненти яких виражають темпоральні й локативні характеристики, що пов'язано з душевними реакціями на складність життя, філософічністю, емоційною глибиною світосприймання. антонімічний ідіостиль метафора лексема

Продуктивними в проаналізованих творах є, зокрема, антонімічні пари, складники яких репрезентують релігійні уявлення людини: душа - тіло, дух - тіло й рай - пекло. У субстантивних опозиціях душа - тіло й дух - тіло лексеми душа, дух (за релігійними уявленнями - безсмертна матеріальна основа в людині, що становить суть її життя, є джерелом психічних явищ і відрізняє її від тварин (СУМ, ІІ, с. 445) протиставлені лексемі тіло (умовна назва матеріальної оболонки людини як протилежності її духовному, психічному світу (СУМ, Х, с. 138). Як синонім до слова тіло поет використовує лексему плоть (заст.).

Художні означення до компонентів наведених опозицій в аналізованих текстах репрезентують переважно негативну оцінність: затуркана, слаба, самітницька (душа); уярмлений (дух) - знеможене, недуже, натомлене, холодне (тіло). Приміром: Я конаю, /усе, що й відав, забуваю, / як у пропасниці тремтить / недуже тіло, ниють кості. / Чи Ти [Господи] волієш - хай болить? /Помилуй! Зглянься з високості! / Душа затуркана й слаба, /як упокорена раба (с. 346).

Характерною ознакою мовно-художньої картини світу митця є метафоричні перенесення з семантично протиставлюваними субстантивами душа - тіло. Стилістичний ефект у таких конструкціях ґрунтований на поєднанні назв персоніфікованих дій (мовчати, кричати, завмирати, сміятися, плакати, корчитися, перемагати, програвати, прощати та ін.) із семантично протиставлюваними номінаціями, що надає їм особливої виразності й динамічності: Відчужено мовчать душа і тіло / під схлип ріки і шум пташиних крил. / І ця печаль така ж незрозуміла, / як незбагнений колобіг світил (с. 146); Душа тамує подих, завмира, /ховається у тіло, як у лахи (с. 399).

Метафори, у яких підкреслено, що душа, дух людини, за релігійними уявленнями, відлітають на небо, а тіло залишається на землі, забезпечують особливу експресію оповіді: Смерть зглянулася, пожаліла, / взяла її сухеньке тіло, / душі промовила - лети. / Душа ж відмовилась летіти, / бо тут вона товклась щоліта, / впівока спала, наче птах. / Тому й зітхнула недоріка, / тому й лишилася навіки / при картоплях та буряках (с. 156 - 157).

У віршованих контекстах засвідчена й опозиція рай - пекло, у якій лексема рай (згідно з релігійними віруваннями - місце, де після смерті душі праведників живуть у блаженстві) семантично протиставлена лексемі пекло (за релігійними уявленнями - місце під землею, де після смерті душі грішників живуть у вічних муках): У смерті пам'яті немає, / лише шляхи до пекла й раю. / Коли до пекла загребе / незборна сила з цього бруду, / то хто, скажи, хвалити буде / в тім пеклі, Господи, Тебе? (с. 347).

У переносному вживанні лексема рай (чудове, спокійне, щасливе життя) антонімічна лексемі пекло (нестерпні, жахливі умови, обставини): Для землі, що кривавить запекло, / то єдиний рятунок від згуб. / Бо життя таки рай, а не пекло, / доки тягнуться губи до губ (с. 241).

Типові для ідіостилю В. Базилевського індивідуально-авторські генітивні метафори, ґрунтовані на семантично протиставлюваних лексемах, свідчать про оригінальність поетичного сприймання світу: напливи тьми і світла, волокна щастя і горя, спалахи суму й радості, запити духу і тіла, твердинь знань і незнань, правда пекла чи раю, розтруби пекла і раю, досвід добра і недобра та ін. Антоніми, об'єднані в цих конструкціях в одне структурне й змістове ціле, є своєрідним джерелом експресії: Суму й радості спалахи гострі! / Слава богу! - притьмом промайне, - / є до кого ще їздити в гості, / є кому ще стрічати мене (с. 93); Як не сукаю - рвуться волокна / щастя і горя, мовчання і слів. / Зіткані тонко, рвуться полотна / степу і лісу, левад і гаїв (с. 173).

Яскравою образністю відзначені поетичні контексти, у яких реалізовані прямі й переносні значення антонімічних полісемів. Паралельним уживанням прямих і переносних значень

протиставлюваних лексем автор досягає конкретно-чуттєвого

зображення: Закохані сліпі й щасливі сліпотою. / Ти тільки подивись: ось на пероні двоє. / Ось він, а ось вона, обличчя до обличчя, / в скорописі їх днів цей день - як знак окличний. / Спізнавши молочай розлуки і розпуки, / мовчать він і вона, та розмовляють руки (с. 76); Чорна хвиля стелеться до ніг, / а з-під неї стогони неначе. / То питають трави - переміг? /Переміг - відповідаю й плачу (с. 319).

У наведених уривках простежуємо семантичну двоплановість полісемічних протиставлюваних лексем (паралельне вживання прямих значень дієслів мовчать, відповідаю та переносних значень розмовляють, питають), яка породжує додаткову експресію, поглиблює художню образність твору.

Урізноманітнюють поетичну мову структури, у яких один із компонентів опозиції виступає в структурі означального речення чи словосполучення: Горщик - і той поривався у землю, / в пам'ять віків, що непам'яттю стала (с. 184); Цвітуть сніги. А лісосмуга чорна. / Підкуте білим, чорне теж цвіте (с. 232); Привидяться свята, що звалися - будні, /хоч будні то будні, сказати по правді (с. 235).

У поетичних творах В. Базилевського фіксуємо й «контекстуальні антоніми, що утворюють опозиції через розвиток у структурі їхніх значень спільної інтегративної семи» (Голікова, 2020, с. 12). Приміром, у контексті - Ти [жінка] щойно голубила й квітла, / а зараз неволиш слізьми. / Ти вся із небесного світла, коли не з підземної тьми (с. 53) в антонімічні відношення вступають дієслово голубити та словосполучення неволити слізьми, у яких актуалізовано сему `почуття': проявляти ніжність і примушувати плакати. Повнішій реалізації потенційно протиставлюваних значень компонентів контекстуальної опозиції сприяють антоніми небесний - підземний і світло - тьма.

У поетичному уривку - Радість безмежна, крапля печалі... / Мамині очі все помічають. / Мамині очі все розуміють. / Тільки не все розказати уміють (с. 47) простежуємо актуалізацію семи `кількість', наявної в структурі контекстуальних антонімів безмежна - крапля (дуже велика і дуже мала кількість). Підсилює семантичну основу для протиставлення зазначених лексем емотивна опозиція радість - печаль.

Прикметними для ідіостилю митця є опозиції зі стилістично різноплановими компонентами, які надають поетичним контекстам певної тональності. Так, уживання застарілих книжних лексеми суще й грядуще надає сегменту урочисто-піднесеної тональності: І, мовчки наслухаючи свій крок, / вловити раптом нетривкий зв 'язок / між тим, що вже минуло, і грядущим, / щоб все життя, що проминуще й суще, / і плин часу, і порухи раптові /явити в муках у живому слові (с. 29).

Аналогічну тональність віршованим текстам надають і старослов'янізми: Оживуть путівці, зазвучать голоси, / і привидяться зору не всує / одесную Климентій, Зіновіїв син, / божий лірник ошую (с. 270). У наведеному уривку, крім антонімів-старослов'янізмів одесную (праворуч) та ошую (ліворуч), ужито церковнослов'янізм всує (даремно), що підсилює урочистість.

Використання розмовної лексеми брехня, синонімічної стилістично нейтральній лексемі неправда, передає доброзичливе, співчутливе ставлення автора до своїх героїв: Хоч і солодко нам спалося /під брехню, яка давно / серцю правдою здавалася /в кольоровому кіно (с. 469).

Цікавими, на нашу думку, є індивідуально-авторські антонімічні словосполучення до поширених висловів, які збагачують поетичну мову. Так, словосполучення чорний світ (у значенні `смерть') утворено за зразком фраземи білий світ (у значенні `життя'): Ще злобна сила тільки гострить роги / ще добрий намір невідомо де. / Та білий світ уже супроти нього. / А чорний світ при Чорній річці жде (с. 483).

Словосполучення ангел сущого (у значенні `життя') семантично протилежне вислову ангел смерті (в іудаїзмі це представник Бога, якого він посилає, щоб забрати життя або душу): Я наосліп натужно махаю мечем, / але чую наближення співу. / Ангел смерті стоїть за правим плечем, / ангел сущого дивиться зліва (с. 428).

За аналогією до словосполучення кімната сміху (традиційний атракціон у парку розваг) утворено полярну номінацію кімната сліз: Десь там жура, зловтіха - / все, що намислив біс. / Хочу в кімнату сміху! /Встигну в кімнату сліз (с. 208).

Експресивність мовного контрасту в поетичному словнику В. Базилевського підсилюють такі синтаксично-стилістичні конструкції:

парцеляція, уживана з метою увиразнення кожного компонента опозиції: Як було це давно! / Як недавно було! / Зрозумій і мене не картай (с. 117); Душа провалюється в гробки, / пристають з розпитами кістяки. / Кого несете - свою? чужу? / Відчепіться, лежні, потім скажу (с. 554); 2) ототожнення зображуваних контрастних явищ: Собі не пробачиш нещирість гріха, / смієшся, як плачеш, а біль не вщуха (с. 110); Вона [музика] чарує і підносить, / вона у спеку воду носить, / щоб я від спраги не знеміг. / Лікує біль, знімає втому, - / «А пам'ятаєш? В світі тому / був сміх, як плач, і плач, як сміх!» (с. 155); 3) заперечення зображуваних контрастних явищ: Опівночі спиться -- не спиться. / І часом крізь порох імли / я бачу освітлені лиця / людей, що давно відбули (с. 74); Жила так непомітно, / ніби й не жила, / до кожного привітна, / гнучка, мов ковила (с. 82); 4) хіазм (зворотний паралелізм компонентів опозиції, що «дозволяє надати поетичній оповіді динамізму, створити особливий інтонаційно-смисловий малюнок віршового тексту» (Тєлєжкіна, 2017, с. 37): Світлим по чорному - ранок. Чорним по світлому - ніч (с. 48); Він сміється, а дівчина плаче, / плаче він, і сміється вона... (с. 189); 5) рефрен (повторення конструкцій із семантично протиставлюваними компонентами з метою наголошування на певному аспекті думки): Мама так чорно відголосила. / Відпримовляла. Відпригортала. / Відприпадала та й перестала. / Хусточку бгає. Сидить, як німа. / Вчора був син. Сьогодні - нема... / Стало волосся тією золою. / Стала зола бородою, бровою. / Все проковтнула навальна пітьма. / Вчора був син. Сьогодні - нема (с. 43);

анепіфора (конструкції з семантично протиставлюваними компонентами на початку й у кінці поетичного твору): Кінчалось літо, осінь починалась, / чогось жадало серце і боялось / в передчутті істотних перемін... / Так, буцімто природа вибачалась, / кінчалось літо, осінь починалась... (с. 140); 7) конструкції, ґрунтовані на подвійному протиставленні: Колесо часу знов повертаю, / день загадаю найкращий з усіх. / Чую - співає. / Чую - ридає. / Чорне і біле - сльози і сміх (с. 150).

Антитези в досліджуваних текстах вжиті для: створення контрастних характеристик персонажів - А що це за річка? / - То кров на землі. / - А де ж вояки? / - Лягли на межі. / - Чужі чи свої? / - Свої і чужі (с. 169); передавання полярних емоцій - І генетично в лабіринті коду - /Моя ненависть і моя любов. / Тому й тремчу від радості і муки, / і подумки вглибаючи в поля, / цілую грубі, найніжніші руки / моїх русявих пращурів-полян (с. 59); підкреслення контрасту зображуваних предметів і явищ об'єктивної дійсності - І чайки стогнали, і вітер гримів, / і глухо шуміли припливи й відпливи. /1 пляж піднімав парасолі грибків, / немов рятувавсь від незримої зливи (с. 68); репрезентації контрастних темпоральних відношень - Франческо Петрарка, поет, / вщасливлений даром господнім, / допишете завтра сонет, / ну що він вам дався сьогодні! (с. 36); вираження полярних локативних відношень - Справа і зліва, зліва і справа / впали опори. / Ніч наближається - збурена лава /з прірви простору (с. 331); номінації протиставлюваних дій - Добрий день! - на пагорбі калина. / - Хлопчику! - зітхнув старий візок. / - Пам'ятаєш? - з припічка ряднина. / - Забуваєш! - вигукнув бузок (с. 157); способів реалізації дії - Легко із божою раттю ширять, / важко із неба на землю вертать, / груба земля припинає до двору (с. 518).

Відзначено й віршовані контексти, у яких семантично протиставлювані лексеми увиразнюють іронічне, саркастичне ставлення до зображуваних фактів і персонажів: Наловчились шустрі словоблуди, / оголосять, не моргнувши оком, / чорне білим, ну а біле чорним (с. 354); Ваше сьогодні - перелицьоване вчора, / ваш свинопас з віртуозністю хамелеона / лик поміняв, але наближається човен, / Стікс каламутний скородять вже весла Харона (с. 376).

Висновки та перспективи подальших досліджень. Отже, продуктивність у поетичному ідіолекті В. Базилевського опозицій, які забезпечують створення полярних образів і картин навколишнього світу, свідчить про антитетичне мислення, багатогранне уявлення про складність та суперечливість людського життя, загострене авторське сприймання дійсності, схильність до роздумів.

Перспективи дослідження вбачаємо в описі оксиморонних синтагм, широко вживаних у поетичному словнику В. Базилевського.

Література та джерела

1. Базилевський, В. О. (2004). Вертеп: вибр. твори. К.: Криниця, 608 с. Голікова, Н. (2020). Художній текст у науковій парадигмі сучасної лінгвопрагматики (на матеріалі мови художньої прози П. Загребельного). Дискурсивні аспекти лінгвістичних досліджень: колективна монографія. Дніпро: Ліра. С. 3 - 31.

2. Кравченко, О. (2019). Лексичні опозиції в назвах постів С. Жадана як засіб вираження авторської інтенції. Лінгвістика. № 2. С. 150 - 160. Словник української мови (1970 - 1980) (Т. 1 - 11). К.: Наук. думка. (СУМ).

3. Стефурак, Р. І. (2021). Лексико-семантичний контраст - конститутивний елемент поетичного тексту Богдана Томенчука. Вчені записки ТНУ імені В. І. Вернадського. Серія: Філологія. Журналістика. Т. 32. № 2. Ч. 1. С. 62 - 65.

4. Тараненко, К. В. (2017). Прагматичний потенціал антонімії української мови: монографія. Дніпро: УМСФ. 152 с.

5. Тараненко, К. В. (2017). Асиметричні антоніми в мовотворчості Жанни Куяви. Український смисл: наук. зб. / за ред. проф. І. С. Попової. Дніпро: Ліра. С. 68 - 76.

6. Тєлєжкіна, О. О. (2017). Хіазм як мовностилістичний прийом у віршовій оповіді (на матеріалі української поезії ІІ половини ХХ - початку ХХІ століття). Лінгвістичні дослідження: зб. наук. пр. Харків: Вид-во ХНПУ ім. Г. С. Сковороди. Вип. 46. С. 130 - 137.

7. Чорна, О. Ю. (2017). Лексичні опозиції в поетичному словнику Сергія Жадана. Український смисл: наук. зб. / за ред. проф. І. С. Попової. Дніпро: Ліра. С. 77 - 88.

Размещено на Allbest.ru