Словотворення суспільно-політичної неолексики як невід'ємне явище соціолінгвістичного вивчення неології

Размещено на http://www.allbest.ru/

Дніпровський національний університет імені О.Гончара

СЛОВОТВОРЕННЯ СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНОЇ НЕОЛЕКСИКИ ЯК НЕВІД'ЄМНЕ ЯВИЩЕ СОЦІОЛІНГВІСТИЧНОГО ВИВЧЕННЯ НЕОЛОГІЇ

Пономаренко Олена Вікторівна

кандидат філософських наук, доцент кафедри

англійської мови для нефілологічних спеціальностей



Анотація

У статті розглядаються поняття «неології» та сутність неологізмів, бо саме бурхливе збагачення української мови новими поняттями сприяє тому, що тема інноваційної лексики є постійним об'єктом для багатьох досліджень. Розглядається класифікація новотворів, а також критерії ідентифікації нових слів, запропонувані ознаки, на основі яких можна виокремити неологізми й повніше розкрити їхню мовну сутність. Лексичні інновації були об'єктом лінгвістичних розвідок К. Городенської, Н. Клименко, Є. Карпіловської, Л. Струганець, О. Стишова, Ж. Колоїз, А. Нелюби, Д. Мазурик, Л. Кислюк та інших науковців, роботи яких проаналізовано при виконанні даного дослідження. Було висвітлено коло інтересів політичної лінгвістики, яка охоплює мову політики й мовну політику, її предметом постає сукупність політико-мовних відносин, увесь спектр політичних вимірів мовного життя суспільства та мовних вимірів політики. Було зазначено, що політична мова - це не лише інструмент опису тих або інших політичних явищ, але й чинник активного впливу на політичний процес через формування ціннісних настанов і стереотипів поведінки. На сьогодні питання, які види одиниць вміщує в собі поняття політична лексика є дискусійним, тому що різні дослідники виділяють різні критерії та відповідні різні групи. Унаслідок проведеного аналізу, зафіксовано, що найбільш продуктивними способами творення політичних неологізмів є афіксація та словоскладання. Підсумовуючи все вищесказане, можемо зазначити, що на сучасному етапі вітчизняними та зарубіжними лінгвістами інтенсивно вивчається функціонування мови у політичній сфері. Завдяки стрімкому збагаченню української мови новими поняттями тема інноваційної лексики є постійним об'єктом для багатьох досліджень.

Ключові слова: неологія, неологізм, словотвір, семантичне новоутворення, політична мова, усічення, конверсія, телескопія, абревіатура.



Annotation

Ponomarenko Olena Viktorivna PhD, associate professor, the department of English language for non-philological specialties of Dnipro National university named after O.Honchar

WORD CREATION OF SOCIO-POLITICAL NEOLOGY AS AN INHERENT PHENOMENON OF THE SOCIOLINGUISTIC STUDY OF NEOLOGY

The article examines the concept of "neology" and the essence of neologisms, because it is the rapid enrichment of the Ukrainian language with new concepts that contributes to the fact that the topic of innovative vocabulary is a constant object of many studies. The classification of new creations is considered, as well as the criteria for the identification of new words, the proposed features on the basis of which neologisms can be singled out and their linguistic essence can be more fully revealed. Lexical innovations were the object of linguistic research by K. Horodenska, N. Klymenko, E. Karpilovska, L. Struganets, O. Styshova, Zh. Kolois, A. Nelyuby, D. Mazurik, L. Kislyuk and other scientists whose works were analyzed when performing this study. The range of interests of political linguistics, which covers the language of politics and language policy, was highlighted. Its subject is the totality of political-linguistic relations, the entire range of political dimensions of the linguistic life of society and linguistic dimensions of politics. It was noted that political language is not only a tool for describing certain political phenom ena, but also a factor of active influence on the political process through the formation of value guidelines and stereotypes of behavior. Today, the question of what types of units the concept of political vocabulary includes is debatable, because different researchers distinguish different criteria and corresponding different groups. As a result of the conducted analysis, it was recorded that the most productive ways of creating political neologisms are affixation and word formation. Summarizing all of тєііЛєі^іуєіу studying the functioning of language in the political sphere. Thanks to the rapid enrichment of the Ukrainian language with new concepts, the topic of innovative vocabulary is a permanent object for many studies.

Keywords: neology, neologism, word formation, semantic new formation, political language, truncation, conversion, telescoping, abbreviation.



Постановка проблеми

У статті розглядаються поняття «неології» та сутність неологізмів, бо саме бурхливе збагачення української мови новими поняттями сприяє тому, що тема інноваційної лексики є постійним об'єктом для багатьох досліджень. Розглядається класифікація новотворів, а також критерії ідентифікації нових слів, запропоновані ознаки, на основі яких можна виокремити неологізми й повніше розкрити їхню мовну сутність. Також необхідним було розглянути поняття політичної лінгвістики, яка охоплює мову політики й мовну політику, її предметом постає сукупність політико-мовних відносин, увесь спектр політичних вимірів мовного життя суспільства та мовних вимірів політики. Політична мова - це не лише інструмент опису тих або інших політичних явищ, але й чинник активного впливу на політичний процес через формування ціннісних настанов і стереотипів поведінки. Саме питання, які види одиниць вміщує в собі поняття «політична лексика», є дискусійним, тому що різні дослідники виділяють різні критерії та відповідні різні групи, які було досліджено в статті.

Аналіз досліджень і публікацій

Лексичні інновації були об'єктом лінгвістичних розвідок К. Городенської, Н. Клименко, Є. Карпіловської, Л. Струганець, О. Стишова, Ж. Колоїз, А. Нелюби, Д. Мазурик, Л. Кислюк та ін. Але неологізація відбувається перманентно, тому її вивчення не втрачає актуальності. Центральним поняттям неології є неологізм. Вагомий внесок у дослідження поняття «неологізм» зробила Ж. Колоїз. Науковець обстоює общирне його судження: «у широкому розумінні неологізмом можна вважати все те нове, що характеризує зміни і розвиток у мові. У залежності від мовного рівня неологізми доцільно було б диференціювати на лексичні, семантичні, фразеологічні, граматичні тощо» [6, с.78-83].

Активна поява неологізмів в українській мові та їх поширення стали передумовами створення класифікації новотворів. Аналізуючи статтю А. Байрачної про роль неологізмів у розвитку мовознавства, зазначимо, що в українській мові виділяють загальномовні новотвори та індивідуально-авторські. Загальномовні неологізми - це нові лексичні одиниці, або ті, якими замінюють вже старі поняття з метою їх оновити та уточнити. Головною ознакою є те, що вони поширені серед носіїв мови та виконують називну функцію. Індивідуально-авторські новотвори - це слова, які створюють автори матеріалів і які вжито у конкретному тексті. Окрім того, що називають поняття, вони виконують емоційноекспресивну функцію, тобто відіграють роль у забезпеченні образності матеріалу [2, с. 170 -172].

Важливою є думка Н. Ємчури про необхідність соціолінгвістичного вивчення неології, оскільки поява нових слів пов'язана із новими обставинами та подіями у житті суспільства, проблему неологізмів потрібно вивчати з соціолінгвістичного погляду, тобто варто дослідити, наскільки соціально мотивованими є зміни у лексичній системі мови. Останнім часом актуальним є питання ставлення мовців до нових слів, факт колективного схвалення чи відкидання неологізмів [5, с. 95-97].

Мета дослідження

Вивчити функціонування мови у політичній сфері, а саме дослідити інноваційну лексику (неологізми) та види і способи її утворення

Виклад основного матеріалу

Зараз наша країна переживає період соціально-політичних трансформацій, який зазвичай стає часом прискорення мовної динаміки. Як результат - вітчизняний політичний лексикон стрімко збагачується неологізмами, спостерігається значне неологічне піднесення, спричинене емоційністю, насиченістю політичних процесів, ідеологічною поляризацією. Активно зростає кількість інновацій, що впливає на співвідношення нормативних і ненормативних мовних явищ. Отже, дослідження словотворення суспільнополітичної неолексики стає актуальним в контексті сьогодення.

Спочатку розглянемо поняття «неології» та сутність неологізмів як таких. Неологічні дослідження з огляду на їх об'єкт - нові слова або вислови та нові їх значення - є актуальними в будь-який період часу, але особливої уваги заслуговує неологія періоду активних суспільнополітичних змін. Наприкінці ХХ - на початку ХХІ століття в більшості мов засвідчено «неологічний бум». Це посприяло виникненню зовсім нової галузі лінгвістики - неології - науки, яка займається вивченням неологізмів. [1, с.100].

Варто зазначити, що завдяки бурхливому збагаченню української мови новими поняттями тема інноваційної лексики є постійним об'єктом для багатьох досліджень. Процес неологізації постійно потрапляє у поле зору мовознавців. Лексичні інновації були об'єктом лінгвістичних розвідок К. Городенської, Н. Клименко, Є. Карпіловської, Л. Струганець, О. Стишова, Ж. Колоїз, А. Нелюби, Д. Мазурик, Л. Кислюк та ін. Але неологізація відбувається перманентно, тому її вивчення не втрачає актуальності.

Сучасна неологія займається виявленням новоутворень у мові, пошуком причин та факторів їх появи, актуалізацію та функціональним переосмисленням лексичних одиниць, які існували в мові раніше, що зумовлене впливом зовнішніх і внутрішніх чинників мовного розвитку, вивченням способів їх утворення, розробкою принципів відношення до них, а також їх лексикографічною обробкою. новотвір мова політичний лексика

Термінологічна система неології має низку позначень і дефініцій: новотвір, неотвір, новація, інновація, нова номінація, неономінація, нове найменування, нововведення, неологізм, неонім, неоверб, неонейм тощо. Найпоширенішим є термін «неологізм» (від грец. vso^ - «новий» і XoyoZ - «слово»), який тлумачать як «слово, а також його окреме значення, вислів, які з'явилися в мові на даному етапі її розвитку (загальномовні неологізми) або були вжиті тільки в певному акті мовлення, тексті чи мові конкретного автора (стилістичні, або індивідуально-авторські, неологізми; пор. оказіоналізм)» [2].

Як правило нова лексична одиниця проходить кілька стадій прийняття до активного складу мови: соціалізація і лексикалізація (прийняття та закріплення в мові). Далі - соціалізація - процес прийняття нової лексичної одиниці широкими масами носіїв мови. Час змінює усталені уявлення, зокрема і про класичну схему суспільство - мовлення -мова - суспільство (неологізм - адаптація - норма), і про можливість особистості впливати на мовну норму тощо [3].

Центральним поняттям неології є неологізм. Вагомий внесок у дослідження поняття «неологізм» зробила Ж. Колоїз. Науковець обстоює общирне його судження: «у широкому розумінні неологізмом можна вважати все те нове, що характеризує зміни і розвиток у мові. У залежності від мовного рівня неологізми доцільно було б диференціювати на лексичні, семантичні, фразеологічні, граматичні тощо» [6, с.78-83].

Активна поява неологізмів в українській мові та їх поширення стали передумовами створення класифікації новотворів. Аналізуючи статтю А. Байрачної про роль неологізмів у розвитку мовознавства, зазначимо, що в українській мові виділяють загальномовні новотвори та індивідуально-авторські. Загальномовні неологізми - це нові лексичні одиниці, або ті, якими замінюють вже старі поняття з метою їх оновити та уточнити. Головною ознакою є те, що вони поширені серед носіїв мови та виконують називну функцію. Індивідуально-авторські новотвори - це слова, які створюють автори матеріалів і які вжито у конкретному тексті. Окрім того, що називають поняття, вони виконують емоційноекспресивну функцію, тобто відіграють роль у забезпеченні образності матеріалу.

Важливою є думка Н. Ємчури про необхідність соціолінгвістичного вивчення неології, оскільки поява нових слів пов'язана із новими обставинами та подіями у житті суспільства, проблему неологізмів потрібно вивчати з соціолінгвістичного погляду, тобто варто дослідити, наскільки соціально мотивованими є зміни у лексичній системі мови. Останнім часом актуальним є питання ставлення мовців до нових слів, факт колективного схвалення чи відкидання неологізмів [5, с. 97-99].

В. Гладка, проаналізувавши застосовувані в мовознавчій науці критерії ідентифікації нових слів, запропонувала ознаки, на основі яких можна виокремити неологізми й повніше розкрити їхню мовну сутність, а саме:

1) часовий критерій - обмежений період (10-20 років) виникнення неологізму відносно даного періоду мови;

2) критерій лексикалізації - вживання неологізму більшістю мовців, але за яким відчувається ще ознака новизни;

3) лексикографічний критерій - фіксація нових слів у відповідних словниках нових слів [2, с. 170-177].

Окрім названих, у сучасному мовознавстві виділяють ще декілька критеріїв до визначення терміна «неологізм», серед яких - стилістичний, критерій мовного простору, структурний, денотативний та психологічний критерії.

Отже, лексика української мови надзвичайно динамічна. Ii активному розвитку та оновленню сприяють постійно виникаючі різноманітні інноваційні лексичні одиниці, що називаються неологізмами. Вони займають чільне місце у мовознавстві, адже збагачують словниковий запас та впливають на культуру мовлення населення.

Мова «розкріпачується» завдяки демократизації суспільнополітичного життя, зняттям цензури та самоцензури, зростанням особистісного начала. Під дією суспільно-політичних чинників у мові складається експресивний ідеолексикон, цілий комплекс посиленовиразних слів, котрі мають соціальне звучання, володіють соціальними конотаціями та здатні виражати соціальну оцінку дійсності. Це створює й можливості для маніпулювання суспільною свідомістю, дезінформації громадськості. Для політичної мови як колишнього тоталітарного режиму, так і неореалій властиве привнесення у значення суспільнополітичних слів позитивної чи негативної конотації відповідно до потреб ідеології, тобто надзвичайно відчутний ідеологічний компонент їхньої семантики [8].

Коло інтересів політичної лінгвістики охоплює мову політики й мовну політику, її предметом постає сукупність політико-мовних відносин, увесь спектр політичних вимірів мовного життя суспільства та мовних вимірів політики.

Політична мова - це не лише інструмент опису тих або інших політичних явищ, але й чинник активного впливу на політичний процес через формування ціннісних настанов і стереотипів поведінки [3, с.12-20.]

На сьогодні питання, які види одиниць вміщує в собі поняття політична лексика є дискусійним, тому що різні дослідники виділяють різні критерії та відповідні різні групи:

1) спеціальна політична лексика, яка містить назви посад, державних органів, політичних партій і руху, міжнародні, політичні, юридичні та економічні, електоральні та військові терміни [10];

2) загальнополітична лексика містить соціологічні, культурологічні, релігійні, філософські терміни, які згадуються у ЗМІ [11].

3) політична лексика - одиниці, які корелюють зі сферою держава (прямі номінації осіб, явищ, структур, які формують політичне життя соціуму) [11];

4) ідеологічна лексика, що виражає власні відносини та пов'язана з аксіологічними смислами [12];

5) тематична лексика, що позначає сфери і форми прояву суспільного життя (армія, економіка, адміністративна сфера, зовнішня політика та ін.) [12];

Як бачимо, суспільно-політична лексика характеризується здебільшого семантичним і тематичним критеріями.

У політичній сфері описано основні типи неологізмів, а саме:

1) семантичні новоутворення, коли лексична одиниця змінює своє значення для найменування нового об'єкта або явища;

2) словотвірні неологізми, або слова, для яких характерна новизна форми, тобто відомі морфеми постають у незвичних поєднаннях, утворюючи слова із зовсім новими значеннями;

3) власне неологізми, що вирізняються абсолютною новизною як щодо форми, так і стосовно змісту. Їх поява пов'язана насамперед зі зростанням необхідності суспільства назвати нові реалії й поняття, що постали у зв'язку з динамічним розвитком соціально-політичного, економічного, науково-технічного, культурного життя [13].

Особливості суспільно-політичних неологізмів грунтовно проаналізовано в дисертаційному дослідженні А. Янкова. Потребує впорядкування і система використовуваних під час дослідження термінів. Зокрема, доцільним видається встановити критерії розмежування термінолексем «суспільно-політичний неологізм» і «суспільно-політичний оказіоналізм». Науковець наголошує на тому, що «оскільки у мовознавстві існує велика кількість концепцій стосовно слова як одиниці мови і мовлення і ще немає його єдиного усталеного всебічного визначення, то це ускладнює розмежування неологізмів та оказіоналізмів і їхню ідентифікацію» [15, с. 23-25].

Дослідник подає кілька критеріїв розмежування цих понять:

1) неологізми є лексичними одиницями мови і мовлення, а оказіоналізми - лише мовлення;

2) для неологізмів наявність автора не є суттєвою, а для оказіоналізмів - вона суттєва;

3) неологізми мають позатекстове і текстове значення, а оказіоналізми лише текстове;

4) новизна неологізмів пов'язана передусім з новизною денотата, а новизна оказіоналізмів - із незвичністю поєднання морфем та компонентів слів;

5) свіжість неологізмів згодом зникає внаслідок їхньої повної лексикалізації. Новизна оказіоналізмів хоч і зникає згодом, проте незвичність форми залишається.

Залежно від способу творення, виокремлюють лексичні неологізми, що охоплюють нові слова, утворені за словотвірними моделями на основі наявних слів та елементів, і запозичення, а також семантичні неологізми, тобто нові лексико-семантичні варіанти слів [15, c.27-29].

Поява лексичної чи семантичної інновації завжди зумовлена «або потребою в слові, знакові нового поняття (яке саме по собі й потреба в якому завжди передує слову), або необхідністю поповнення того чи іншого семантичного поля новою чи оновленою функціональною одиницею, або ж новий зміст старого поняття вимагає нової форми, отже, нового слова».

Лексична інновація - нове слово, що не зафіксоване в тлумачних словниках мовах, але з'являється в словниках неологізмів. Лексична інновація виникає внаслідок дії процесу неологізації, позначає нову лексичну одиницю, словосполучення або нове значення наявного слова для відображення змін, які відбуваються в житті соціуму.

Під семантичною інновацією розуміють нове значення слова, що до цього вже існувало в системі мови. Семантична структура неологізму слугує важливим чинником з огляду на те, як слово буде сприйняте суспільством. Семантичні неологізми постають унаслідок зміни семантики лексичної одиниці, що існує в мові.

Існує кілька класифікацій неологізмів залежно від критерію, який покладено в її основу. Відповідно до походження, диференціюють новотвори, що з'являються на основі власних ресурсів мови та запозичення. Що стосується запозичень, то їх трактують як іншомовні готові лексеми або фраземи, форма та значення яких перенесена із зовнішнього джерела. Запозичення є новими словотворчими елементами, вони спричинюють формування словотвірних моделей, надають семантичного відтінку інноваціям.

До джерел творення неологізмів загалом та політичних зокрема в українській мові належать:

1) адаптація запозичень;

2) деривація;

3) семантичне переосмислення лексичних інновацій (метафоризація йметонімізація) [14, с.408-415].

Таким чином виявлено, що неологізмами є не лише нові слова, відображаючi зміни навколишньої дійсності, а й запозичення та нові значення відомих слів, номінації вже освоєних людиною об'єктів дійсності. Існує кілька підходів до класифікації неологізмів. Найбільш доцільною є класифікація неологізмів за способом утворення, згідно з якою виокремлюють семантичні та словотвірні неологізми, запозичення.

Словотвірна система мови приховує майже невичерпні ресурси для утворення нових лексичних одиниць. Основними найпоширенішими способами творення політичних неологізмів є афіксація; словоскладання; скорочення (ініціальні скорочення); конверсія; телескопія.

Афіксація (префіксація й суфіксація). Одним із найпродуктивніших способів утворення неологізмів є афіксація. Сьогодні за допомогою афіксів утворюється величезна кількість нових слів. Цей метод широко поширений при формуванні дійсно неологізмів. Афіксація - це спосіб утворення нового слова шляхом додавання суфікса або префікса до існуючого слова. Тобто, словотвірна структура новоствореного слова передбачає наявність трьох обов'язкових компонентів: кореня або основи, афікса й моделі, за якою відбувається приєднання афікса до основи.

Префіксальний спосіб - це творення неологізмів шляхом додавання до твірної основи префікса. Серед актуальних префіксів та префіксоїдів нових слів О. Стишов виокремлює супер-, анти-, не-, де-, ре-, пост-, над-, міні-, серед яких переважають запозичені словотвірні форманти [12, с.158-162].

Префікс суперпозначає високий ступінь виявлення ознаки, позначуваної базовою основою: суперакція, супереліта, супермодерновий, суперсеріал.

Продуктивним префіксами політичних неологізмів є анти-, не-. Префікс антизі значенням неприйняття, спротиву містить оцінну сему. Він продуктивний у творенні іменників та прикметників, які належать до тематичної групи «Ідеологія» або синтагматично з ними пов'язані: антиглобалист, антикорупція, антимайдан, антицінності; антисистемний, антиолігархічний, антитерористичний, антиукраїнський, антиурядовий.

Префікс непозбавлений оцінного компонента і виражає заперечення ознаки, названої твірною основою: недержавний, нелюстрований, неокупований, непартійний, непублічний, неурядовий.

Префікси роз-, де-, перенадають кореневі значення повторної чи зворотної дії: розмежування; деескалація, дестабілізація; передислокація.

В період політичних змін актуальною є семантика несправжності, неістинності, яку передають іншомовні префїкси псевдо(з гр. брехливий, удаваний): псевдоеліта, псевдодемократія, псевдоринок, псевдофакти, псевдоцінності; квазі(з лат. нібито): квазі-олігарх, квазі-еліта, квазідемократія, квазі-республта. Поява великого пласту таких слів викликана зміною орієнтирів, цінностей.

Антонімічний попередньому префікс з позитивним ставленням до певного явища - про-: провладний, проєвропейський, проукраїнський.

Активно функціонує пара префіксів до- і посту темпоральному значенні. Такі новотвори одразу формують антонімічні зв'язки (домайданівський - постмайданівський, домайданний - постмайданний, довиборчий - поствиборчий) або залишаються без парадигми (пострадянський). Обидва префікси мають омонімічні значення: доприєднується до дієслівних основ та означає повторення, посилення дії: докапіталізувати.

Префікси, що уточнюють часові й просторові координати кореня та префікси прийменникового походження - перед-, над-, під-, по-, пере, при-, об-, о-, після-: передвиборчий, післявоєнний.

Продуктивним упродовж досліджуваного періоду був префіксоїд євро-: єврозона, євроінтеграція, Євромайдан, єврооптиміст, євро скептицизм.

Суфіксальний спосіб творення нових суспільно-політичних лексичних одиниць за допомогою суфіксів в основному реалізований на основі питомої української лексики з відповідними словотвірними елементами. [12, c.165-170]

Суфіксальні форманти у суспільно-політичній лексиці слугують для деривації:

а) номінацій осіб за поглядами або роллю в житті соціуму (-ець, - івець, -ник, -ист/-іст, -філ, -фоб): регіоналовець, автомайданівець, мітингувальник, рашист, зрадофіл, бандерофобія;

б) абстрактних назв політичних та світоглядних концепцій (-изм/ізм, -ств(о), -фобі(я), рашизм, путінізм, зрадофільство, бандерофобія

в) явищ та процесів суспільного життя (-краті(я), -ин(а) -ість, - аці(я), -нн(я): партократія, «соловйовщина», елітарність, легітимізація, санкціонування

Окрім цього, суфікси слугують творенню прикметників (-ськ(ий), -ійн(ий), - ичн(ий), -н(ий), -ов(ий): грантоїдський, санкційний, єврооптимістичний, шароварний, рейковий; дієслів (-ува(ти), -и(ти): легітимізувати, волонтерити; прислівників (-и): антипутінськи.

Суфіксація часто призводить до зміни частиномовної належності слова, внаслідок чого виникають нові іменники, прикметники, дієслова та прислівники.

Словоскладання - один із найважливіших способів поповнення словникового складу мови. Складні слова містять у собі, принаймні дві основи, які трапляються у мові у вигляді вільних форм. У складному слові його компоненти набувають цілісності та структурної єдності і можуть функціонувати як самостійні лексичні одиниці.

Словоскладання вважається потужним способом творення політичних неологізмів: добротворчий, майданознавець,монобільшість, газообмін, трампоманія, державовбивця.

Складні слова можуть утворюватися на базі іменників та прикметників. Вони можуть брати участь у подальшому словотворі, тобто в суфіксальній чи в префіксальній деривації, у конверсії або в семантичному переосмисленні (наприклад, саморозпуститися - від іменника саморозпуск).

Найбільш поширеною є модель «іменник - іменник»: бізнес-лобі, бізнес-центр; євроінтеграція, єврокомісія; медіагігант, медіаімперія, медіапростір; інтернет-видання, інтернет-компанія тощо.[13, с. 30-32]

Скорочення - це процес зменшення кількості фонем і / або морфем у наявних словах або в словосполученнях без зміни їхнього лексикограматичного значення. Виділяються два види скорочень: усічення та абревіація.

Найпростішою формою скорочення єусічення словосполучення на межі його основних частин: інформбюро, нацполіція.

Порівняно нове явище в лексичному розвитку мови - абревіатури. Позитивною рисою цього виду лексики є те, що одна й та сама кількість інформації передана набагато меншою кількістю знаків, ніж у текстах без абревіації. При абревіації з'єднувальні компоненти є найчастіше асемантичними частинами слова словами або окремими звуками «уламками» слів. За допомогою абревіації утворюються головним чином іменники, зрідка - прикметники.

За структурою абревіатури поділяють на:

1) ініціальні - поєднання початкових звуків або літер: ЦВК, ГРУ, ПАРЕ;

2) уламкові - поєднання асемантичних частин слова: Кабмін, Мінфін; Міноборонпром;

3) змішані - поєднання частин слова з ініціальними літерами: міськвно;

4) усічено-словесні - поєднання частини слова з повноцінним словом: Укргазбанк,.Держбюджет; гумконвой, опоблок;

5) словоформні - поєднання частини слова з відмінковою словоформою: комроти, Міноборони;

6) ініціально-цифрові: ТУ-124, АН-24, Т-72.

Конверсія - спосіб словотворення, за якого нові слова виникають без зміни основної форми, вихідного слова, а саме без додавання або зміни будь-яких морфем, такі слова включають до нової парадигми, вони отримують нові синтаксичні функції, сполучуваність і нове лексикограматичне значення. Це процес формування нових слів засобами переміщення їх з одного морфологічного класу до іншого без будь-яких змін, безафіксальний спосіб творення слів.

Конверсія суттєвою мірою являє собою семантичний спосіб словотвору, оскільки у зв'язку з переміщенням вихідного слова до іншої лексико-семантичної категорії змінюється значення вихідного слова внаслідок переосмислення, метафоричного переносу.

Під конверсією розуміють безафіксальне утворення слова однієї частини мови від слова іншої частини мови, як результат семантичного зсуву. Конверсія уможливлює утворення слова омонімічного вихідній одиниці.

Телескопія полягає в зрощенні фрагментів лексичних одиниць або однієї лексичної одиниці з фрагментом другої. Згідно з міркуваннями Л.П. Нагорної, телескопія - особливий тип компресивного словоскладання через поєднання двох слів, що перебувають у сурядному зв'язку початкової частини першого слова й кінцевого другого. Належність телескопічного словотвору до певного способу словотворення є дискусійною проблемою, оскільки, з одного боку, телескопізми побудовані на скороченні слів до рівня складів або складів і звуків; з іншого - телескопічний словотвір, на відміну від абревіації, грунтований не на сполуках, а на складанні слів, поєднаних сурядним зв'язком. Наприклад, глокалізація усічено від слів глобальний та локальний, есмінець усічено від слів ескадрений міноносець.

Продуктивною є телескопічна модель злиття початкового «уламка» (апокопи) одного слова з кінцевим «уламком» (аферезою) другого: Азія - Європа ^ Азіопа; Кучма - комунізм ^ кучмунізм; окупація - референдум ^ окупендум.

Отже, унаслідок проведеного аналізу, зафіксовано, що найбільш продуктивними способами творення політичних неологізмів є афіксація та словоскладання.[9, c.45-50]



Висновки

Підсумовуючи все вищесказане, можемо зазначити, що на сучасному етапі вітчизняними та зарубіжними лінгвістами інтенсивно вивчається функціонування мови у політичній сфері. Завдяки стрімкому збагаченню української мови новими поняттями тема інноваційної лексики є постійним об'єктом для багатьох досліджень.

Результати проведеного дослідження дозволяють дійти висновку про те, що дослід нових лексичних одиниць, а також способів та видів їх утворення є актуальним завданням сучасного мовознавства. Сфера політики - одне із найпотужніших джерел появи й фіксації нєологізмів, оскільки перебуває в постійному русі, розвиваючись і удосконалюючись. Варто відзначити, що більшість неологізмів належать до лексичної групи та називають нове явище або поняття. Можна стверджувати, що неологізми є одним зі способів збільшення словникового запасу мови.

Отримані результати не вичерпують усієї проблематики. Неологізація відбувається перманентно, а в суспільно-політичній лексиці у період трансформацій у соціумі - особливо інтенсивно. Тому її вивчення не втрачає актуальності. Перспективним видається розширення меж дослідження за рахунок розробки комплексних методів вивчення неологізмів сучасної політичної мови.



Література

1. Байрачна А. В. Неологізми як один із головних факторів розвитку української мови / А. В. Байрачна // Управління розвитком. 2014. № 12. С. 99-10

2. Гладка В. А. Поняття «неологізм» у світлі сучасних лінгвістичних парадигм // В. А. Гладка // Наукові записки Національного університету «Острозька академія». Сер.: Філологічна. 2009. Вип. 11. С. 170-177.

3. Громовенко В.В. Словотворення політичних неологізмів в українській та англійській мовах: зіставний аспект.Донецький національний університет імені В. Стуса, Вінниця, 2021. С. 12-29.

4. Дзюбіна О. I. Лінгвопрагматичний аналіз англомовних неологізмів. Наукові записки Національного університету «Острозька академія». Серія: Філологічна. 2015. Вип. 56. С. 80-91.

5. Ємчура Н. Р. Теоретичні засади визначення неологізмів у сучасному слов'янському мовознавстві. К., 2010. С. 95-110.

6. Колоїз Ж. В. До питання про диференціацію основних понять неології. Вісник Запорізького ун-ту: Філологічні науки. Запоріжжя, 2002. № 3. С. 78-83.

7. Махачашвілі Р. К. Феноменологічна неоанглістика: теоретикометодологічні засади: монографія. Запорізький національний ун, 2014. 344 c. 49-50.

8. Тараненко О. Неологізм. Українська мова: енциклопедія. Київ: Укр. енциклопедія ім. М. Бажана, 2004. С. 408.

9. Нагорна Л. П. Політична мова і мовна політика: діапазон можливостей політичної лінгвістики: монографія. Київ: Світогляд, 2005.315 с.

10. Новітня політична лексика (неологізми, оказіоналізми та інші новотвори). Львів: «Новий Світ - 2000», 2015. 492 с.

11. Семенюк О. Особливості сучасної комунікації як фактори впливу на процеси функціонування і засвоєння неологізмів. Наукові записки. Серія «Філологічні науки». Кіровоград, 2016. Вип. 145. С. 3-10

12. Сербенська О. Інновації у мові сучасних українських мас-медіа. 125 років Науковому товариству ім. Т. Шевченка: зб. наук. праць і матеріалів, присвячених ювілею товариства. Львів, 2001. С. 158-177

13. СтишовО. А. Динаміка лексичного складу сучасної української мови. Лексикологія. Лексикографія: навчальний посібник. Біла Церква: Авторитет, 2019. С.30-35.

14. Тараненко О. Неологізм. Українська мова: енциклопедія. Київ: Українська енциклопедія ім. М. Бажана, 2004. С. 408-415.

15. Янков А. В. Соціально-політичні неологізми і оказіоналізми в американському варіанті англійської мови: структура - семантика - функціонування. Львів, 2004. C.23-29

References

1. Bairachna A.V. Neologizmy yak odyn iz golovnykh faktoriv rozvytku ukrainskoi movy/A.V. Bairachna//Upravlinnya rozvytkom. 2014.#12. S.99-100

2. Gladka V.A. Ponyattya «neologism»u svitli suchasnykh lingvistychnykh paradigm.// V.A. Gladka//Naukovi zapysky Natsionalnogo universytetu « Ostrozka Academiya». Ser.: Philologichna.2009. - Vyp.11. -S.170-177

3. Gromovenko V.V. Slovotvorennya politychnykh neologismiv v ukrainskiy ta angliyskiy movakh: zistavny aspect. - Donetskiy natsionalny universytet imeni V. Stusa. Vinnutsya, 2021-S.12-19

4. Dzyubina O.I. Lingvopragmatychny analiz anglomovnukh neologizmov. Naukovi zapyski Natsionalnogo universytetu «Ostrozka akademiya». Seriya:Phililigichna.2015. Vup.56.S.80-91

5. Yemchura N.P. Teoretychni zasady vyznachennya neologizmiv usuchasnomy slov'yanskomu movoznavstvi. - K.,2010. - S.95-110

6. Koloiz Zh.V. Do putannya pro dyfferetsiatsiyu osnovnukh ponyat neologiyi.Visnyk Zaporizhkogo un-tu:Philologichni nauky. - Zaporizhzhya, 2002 - #3 -S.78-8

7. Mahachashvilli R.K Phenomenologichna neolingvistyka:teoretyko-metodologichni zasady:monographiya. Zaporizkiy natsionalny un., 2014. - s. 49-50

8. Taranenko O. Neologizm. Ukrayinska mova:entsuklopediya. Kuyiv: Ukr entsuklopediya im. M.Bazhana,2004. - S.408-41

9. Nagorna L.P. Politychna mova i movna polityka: diapason mozhlyvostey polituchnoyi lingvistyky; monographiya. Kyyiv: Svitoglyad, 2005.315s

10. Novitnya politychna leksyka (neologismy,okazionalizmy na inshi novotvory). Lviv: «Novy Svit - 2000», 2015 - 492s.

11. 11.Semenyuk O. Osoblyvosti suchasnoyi komynikatsiyi yak phaktory vplyvu na prozesy phunktsionuvannya I zasvoennya neologizmiv. Naukovi zapysky. Seriya « Philologichni nauky». Kirovograd, 2016. Vyp.145. S.3-10

12. 12.Serbenska O. Innovatsiyi u movi suchasnukh ukrainskykh mas-media.125 rokiv Naukovomu tovarystvu im. T.Shevchenka: zb. Nauk.pratsi materialiv, prysvyachenykh yuvileyu tovarystva. Lviv, 2001.S.158-177

13. 13.Styshov O.A. Dynamika leksychnogo sklady suchasnoyi ukrainskoyi movu. Leksykologiya. Leksykographiya: navchalny posibnyk. Bila Tserkva: Avtorytet, 2019. - S.30-35

14. Taranenko O. Neologizm. Ukrayinska mova: entsuklopediya. Kuyiv: Ukr entsuklopediya im. M.Bazhana,2004. - S.408-415

15. Yankov A.V. Sotsialno-politychni neologismy a okazionalizmy v amerykanskomu variant angliyskoyi movy: struktura-semantyka-pfunktsionuvannya. Lviv, 2004. - S.23-29

Размещено на Allbest.ru