Реалізація правил милозвучности української мови в сучасній науковій літературі гуманітарного профілю

Размещено на http://www.allbest.ru/

Реалізація правил милозвучности української мови в сучасній науковій літературі гуманітарного профілю

З.Й. Куньч

кандидат філологічних наук, доцент

завідувачка катедри української мови

Національного університету «Львівська політехніка»

Анотація

правописний чергування голосний український

У статті порушено актуальну для сучасного українського мовознавства проблему дотримання чинних правописних правил щодо позиційного чергування голосних та приголосних у//в з метою досягнення милозвучности української мови. Мета роботи - проаналізувати реалізацію норм чинного українського правопису щодо позиційного чергування у//в у сучасній науковій літературі гуманітарного профілю. Матеріалом для дослідження служили наукові статті, опубліковані в Гуманітарному віснику Запорізької державної інженерної академії (2019, № 77). У роботі застосовано метод суцільної вибірки, а також зіставний, структурний (описовий) методи та прескриптивно-дескриптивний аналіз. Методом суцільної вибірки з джерельної бази було виокремлено 509 прикладів застосування прийменника-префікса у//в (евфонем). Відповідними до чинних норм виявилося лише 328 прикладів, а помилковими - 181, що становить 35,6%. Констатовано послідовне дотримання норми вживання в у позиції між двома голосними. Водночас найвищий відсоток порушень нормативности зафіксовано в моделі «у в позиції після голосного перед приголосним» - понад 60% усіх ненормативних прикладів. Аналіз значної кількости помилкових евфонем у зіставленні їх з нормативними дав змогу виявити основні підстави для недотримання формальних правил позиційного чергування у//в: вимова в певних позиціях у-нескладового, наявність інтонаційних павз, використання в у нескладних для вимови поєднаннях із сонорним звуком тощо. Спостережено вищу частотність помилок у прийменникових конструкціях порівняно з префіксальними. Переважання фонетичних передумов для недотримання норм на фоні великого відсотка помилкових прикладів дало підстави засумніватись у достатній виваженості й продуманості чинного правопису щодо норм позиційних чергувань голосних і приголосних звуків. Сформульовано рекомендації для вдосконалення правопису з метою недопущення відповідних порушень. Зокрема особливості артикуляції в та у (позиційна вимова у-нескладового) дають підстави не вимагати категорично від авторів вживання саме голосного чи приголосного: на вибір має впливати не тільки звукове оточення, а й мелодика фрази, інтонація, вподобання самого автора тощо.

Ключові слова: українська мова, милозвучність, нормативність, засоби милозвучности української мови, позиційне чергування у//в.

Аннотация

В статье поднята актуальная для современного украинского языкознания проблема соблюдения действующих правил правописания в части позиционного чередовання гласных и согласных у//в с целью достижения благозвучия украинского языка. Цель работы - проанализировать реализацию норм действующего украинского правописания по позиционному чередованию у//в в современной научной литературе гуманитарного профиля. Материалом для исследования послужили научные статьи, опубликованные в Гуманитарном вестнике Запорожской государственной инженерной академии (2019, № 77). В работе используется метод сплошной выборки, а также сопоставительный, структурный (описательный) методы и прескриптивно-дескриптивный анализ. Методом сплошной выборки из источников работы выделено 509 примеров использования предлога-префикса у//в (эвфонем). Соответствующими действующим нормам оказались только 328 примеров, а ошибочными - 181, що составляет 35,6 %. Констатируется последовательное соблюдение нормы употребления в в позиции между двумя гласными. В это же время наибольший процент нарушений нормативности фиксируется в моделе «у в позиции после гласного перед согласным» - более 60% всех ненорма- © З.Й. Куньч, 2021 тивных примеров. Анализ значительного количества ошибочных эвфонем в сопоставлении их с нормативными дает возможность определить главные основания для несоблюдения формальных правил позиционного чередования у//в: произношение в определенных позициях у-неслогового, наличие интонационных пауз, использование в в несложных для произношения сочетаниях с сонорным звуком и т. д. Наблюдается высшая частотность ошибок в предложных конструкциях по сравнению с префиксальными. Преобладание фонетических предусловий для несоблюдения норм на фоне большого процента ошибочных примеров дает основания сомневаться в достаточной взвешенности и продуманности действующего правописания в части норм позиционных чередований гласных и согласных звуков. Сформулированы рекомендации для совершенствования действующего правописания с целью предотвращения соответствующих нарушений. В частности, особенности артикуляции в и у (позиционное произношение у-неслогового) дают основания не требовать категорически от авторов употребления именно гласного или согласного: на выбор должно влиять не только звуковое окружение, но и мелодика фразы, интонация, предпочтения самого автора и т. д.

Ключевые слова: украинский язык, благозвучие, нормативность, средства благозвучия украинского языка, позиционное чередование у//в.

Implementation of the ukrainian language euphonomy rules in modern scientific literature of the humanitarian profile

Zoriana Y. Kunch, Lviv Polytechnic National University (Ukraine)

Abstract

Key words: Ukrainian language, euphony, normalization, means of euphony in Ukrainian language, positional alternation of "y" and "e".

The article emphasizes the problem of observance of the current orthographic norms concerning the positional alternation of vowels and consonants "y" and "b" in order to achieve euphony in Ukrainian language. The purpose of the article is to analyze the implementation of the norms of the current Ukrainian orthography regarding to the positional alternation of "y" and "b" in the modern scientific literature of the humanitarian profile. The method of continuous selection is used in the work, as well as comparative, structural (descriptive) methods and prescriptive-descriptive analysis. The material for the study are scientific articles published in the "Humanities bulletin of Zaporizhzhe state engineering academy. 2019. № 77". By the method of continuous selection from this edition, 509 examples of the use of the preposition- prefix "y" and "B"(euphonem) have been isolated. Only 328 examples turned out to correspond to the current norms and 181, which are 35.6%, turned out to be erroneous. The presence of such a significant number of errors in the application confirms the need to thoroughly analyze the conditions of noncompliance with the current norms and the grounds that could have contributed to this situation. Based on chosen material it is stated that consistent observance of norm of use "b" in a position between two vowels. At the same time, the highest percentage of violations of normativeness was recorded "in the position after the vowel before the consonant" - 109 examples, which is more than 60% of all erroneous examples, and in the models "at the beginning of the phrase (after the punctuation mark) before the consonant" - 47 examples (25.9%) and "in between two consonants" - 20 examples (11%). A detailed analysis of erroneous euphonems in comparison with normative ones has revealed that most cases of noncompliance with the current norm should not be interpreted as gross violations, but can be justified by certain objective circumstances. The main reasons for non-compliance with the formal rules of positional alternation "y" and "b" are revealed. They are pronunciation in certain positions of the y-infinitive, the presence of intonation pauses, use in uncomplicated combinations with sonorous sound, in particular with middle-language etc. There is a much higher frequency of errors in prepositional constructions compared to prefixal ones, which may be evidence of a certain trend. The predominance of phonetic preconditions for non-compliance with the norms against the background of a large percentage of erroneous models give the reason to doubt the sufficient balance and thoughtfulness of the current spelling regarding the norms of positional alternations of vowels and consonants. Some recommendations are proposed to improve the current spelling in order to further correct this situation. In particular, the peculiarities of articulation "y" and "b" (positional pronunciation of the y-infinitive), the peculiarities of intonation in specific segments of speech give grounds not to require speakers to use a vowel or consonant: the choice should be influenced not only by formal sound environment but also by melody phrases, intonation, preferences and language habits of the author, etc.

Сучасна мовна реальність демонструє численні випадки порушення норм чинного українського правопису щодо чергування голосних і приголосних задля забезпечення милозвучности (евфонії) української мови. Актуально постає завдання виявити приклади таких порушень у наукових виданнях України, дослідити їх частотність та визначити можливі причини недотримання нормативности. Це дасть змогу сформулювати пропозиції для вдосконалення чинних правил з метою подальшого недопущення помилок.

В українському мовознавстві проблему милозвучности частково порушено в низці публікацій: підручників та монографій [Синявський, 2018; Сучасна українська літературна мова, 1997; Сучасна українська мова, 2001; Фаріон, 2009; Шерех, 1951; Ющук, 2003], наукових статей [Матвієнко, 1965; Німчук, 1977; Куньч, 2019; Куньч, 2020; Куньч, 2020а; Наконечна, Ментинська, 2020]. Зокрема, з'ясовано, що позиційне чергування є давньою ознакою нашої мови: «Процес въ > у (у) в південних та західних говорах давньоруської мови розпочався не пізніше XI ст. Вже від XII ст. в пам'ятках знаходимо написання прийменника въ замість у й навпаки» [Німчук, 1977]. На початку XX ст. О. Синявський, гадаємо, справедливо застерігав: «не слід тільки зловживати ці чисто вимовні умови чергування у-в і поширювати їх на те, на що поширювати не можна» [Синявський, 2018, с. 27]. У 60-х роках минулого століття було достатньо виважено сформульовано підхід до утвердження правил позиційного чергування голосних та приголосних: «вимоги милозвучності змушують зважати в кожному випадку на конкретні фонетичні умови - на кінцевий приголосний попереднього слова і на початковий звук або звукосполучення - наступного, на темп мовлення, ритміку. Отже, якоїсь єдиної для всіх випадків формули, яка б вимагала вживати у або в тільки залежно від попереднього слова або тільки від наступного, не може бути» [Матвієнко, 1965, с. 72]. Недавні дослідження цієї проблеми [Куньч, 2019; Куньч, 2020; Куньч, 2020а; Наконечна, Ментинська, 2020] демонструють, що нормативні вимоги в кожному наступному виданні українського правопису посилюються, а чинний документ містить однозначні формулювання правил чергування у//в, і лише в короткій примітці зазначено: «Трапляються відхилення від цих правил уживання у, в, що спричинено вимогами ритмомелодики або мовними вподобаннями автора» [Український правопис, 2019, с. 18]. Проте досі в науковій літературі немає чітко сформульованих підстав для такої однозначної формалізації правил позиційного чергування у//в. Дослідження сучасної наукової літератури з огляду на означену проблему, на нашу думку, сприятиме подальшому уточненню правил позиційного чергування голосних та приголосних.

Мета цієї роботи - проаналізувати реалізацію норм чинного українського правопису щодо позиційного чергування у//в в сучасній науковій літературі гуманітарного профілю. Задля досягнення означеної мети слід реалізувати низку конкретних завдань: 1) дослідити науковий дискурс на предмет наявности помилкових уживань; 2) на підставі аналізу суцільно вибраних евфонем виявити співвідношення нормативних і ненормативних прикладів; 3) з'ясувати умови недотримання норми позиційних чергувань; 4) дослідити підстави для порушення нормативности.

Збір матеріалу з джерельної бази дослідження реалізовано за методом суцільної вибірки. Зіставний метод дав змогу виокремити нормативні й ненормативні евфонеми, за допомогою структурного (описового) методу зібраний матеріал описано й покласифіковано. Для встановлення співвідношення між прескриптивною нормою та мовною практикою використано прескриптивно-дескриптивний аналіз.

Джерельною базою дослідження стали наукові статті, опубліковані українською мовою в Гуманітарному віснику Запорізької державної інженерної академії (2019. № 77) [Гуманітарний вісник ЗДІА] Далі у тексті статті у випадках наведення прикладів з цього джерела зазначаємо у круглих дужках тільки номер сторінки..

Методом суцільної вибірки з джерельної бази було виокремлено 509 прикладів застосування прийменника-префікса у//в (евфонем). Відповідними до чинних норм виявилося 328 прикладів, а помилковими - 181, що становить 35,6%. Детальний аналіз евфонем, виявлених у джерельній базі дослідження, здійснимо, виокремивши слідом за [Куньч, 2020а], 6 основних моделей.

Перша модель - у в позиції збігу голосних. Матеріали дослідження демонструють лише один приклад вживання прийменника у після слова, що закінчується на голосний, перед словом, що починається з голосного: потреба у експліцитних (91). Натомість прикладів уживання в між двома голосними у вибраному матеріалі виявилося 31, що становить 6,1% всієї добірки: людини в екосистеми (23), введення в екосистему (26), особливо в Африці (29), проводили в Інтернеті (36), працювати в умовах (87), спрацьовує в інформаційному суспільстві (88), діяли в інтересах (91), будь-коли в історії (96), щодня в умовах (181) [Гуманітарний вісник ЗДІА] тощо. Беручи до уваги ці приклади та результати попередніх досліджень [Куньч, 2020, с. 9; Куньч, 2020а, с. 78], можемо припустити, що помилкове вживання у в позиції збігу голосних є недоглядом автора. А загалом констатуємо послідовне дотримання норми за цією моделлю.

Друга модель - у в позиції після голосного перед приголосним. Відсоток порушень сучасної норми за цією моделлю є досить високим - 109 евфонем, тобто 60,2% від усіх помилкових уживань та 21,5% усієї добірки. Приміром, такі: проблеми у загальному (24), половину усього (27), згідно з якими у суспільствах (27), довкілля у той час (29), діяти у цифровому світі (35), залежними і уразливими (36), проникає у таємниці (38), можна упроваджувати (41), викладання у гімназії (87), полягає у тому (87, 88), розібратися у непростих категоріях (88), виникли у сучасній філософії (89), люди у суспільстві (90), репрезентоване у мозку (92), зсуві у цінностях (93), інформацію у голові (93), керівника у контексті (181), проникнути у психологічні аспекти (183), керівника у контексті (183), методологія упорядкування (184), виявляється у тому (185), потребу у трансформаціях (187), розвитку у майбутньому (202), поступове удосконалення (203), розвитку у майбутньому (203), що у майбутньому (207), зокрема у промисловості (208), підприємства удосконалює (214), які у сукупності (214), управління у цілому (216), полягає у розробці (217), важливо у сучасному (217) [Гуманітарний вісник ЗДІА] і т. ін. Зважаючи на таку значну кількість помилок за цією моделлю, гадаємо, доцільно проаналізувати якісне оточення прийменника-префікса у. Насамперед нашу увагу привернуло те, що в 96 прикладах (88%) у є прийменником і лише в 13 (12%) - префіксом. Можливо, це становить певну передумову для помилкового вживання, оскільки перед сполукою «прийменник + іменник» зазвичай виникає невелика павза, тож автор тексту зважає лише на наступний після прийменника звук. Адже відповідно до ортоепічних норм павзу слід трактувати як приголосний. У підручнику «Українська мова» для студентів філологічних спеціальностей вищих навчальних закладів наголошено: «Українська мова досягає милозвучності зокрема тим, що уникає насамперед збігів голосних, а потім - приголосних. При цьому пауза сприймається як приголосний» [Ющук, 2003, с. 145]. Отже, розгляньмо, як впливає якість наступного приголосного (наступних приголосних) на вибір прийменника чи префікса у. Для наочности аналіз кількісного співвідношення випадків вживання у після голосного перед наступним приголосним (приголосними) подаємо у вигляді діаграми (рис. 1).

Рис. 1. Кількісне співвідношення випадків вживання у після голосного перед наступним приголосним

Як видно з діаграми, переважають помилкові випадки вживання у після голосного перед наступним глухим (майже половина прикладів), а також збігом двох глухих (4 випадки) і «глухий+дзвінкий» (13 випадків). Тому можемо припустити, що автори вдаються до вибору у, зважаючи на мелодику фрази (наявність павзи) й прагнучи уникнути складного для вимови скупчення приголосних. Аналізуючи порушення правописних норм за аналогічною моделлю в навчальній літературі 60-х років XX ст. [Куньч, 2020, с. 10], ми зауважили, що їх відсоток був незначний (загалом 34 помилкових приклади проти 316 нормативних - використання в після голосного перед приголосним), хоча тодішній правопис у правилах позиційного чергування застосовував поблажливі формулювання з ремарками «звичайно», «як правило», «залежно від швидшого або повільнішого темпу мови, а також від ритму її», «здебільшого», «найчастіше» [Український праворис, 1960, с. 18]. Матеріали, за якими проведено це дослідження, демонструють різке зростання помилкових сполук за цією моделлю - 109 помилкових проти 127 нормативних). Тому можемо констатувати, що посилення правописних вимог щодо позиційного чергування голосних та приголосних не приводить до неухильности їх дотримання.

Зі 127 прикладів вживання в у позиції після голосного перед наступним приголосним (приголосними) 58 - це в у ролі префікса: результаті всього (26), Охоплення всіх (31), від якої все більше (36), рухаємося вперед (37), не все (38), які вдосконалюються (38), людські вміння (40), будемо вдосконалювати (43), які вміють (90), просуватися вгору (93), до вбогості уваги (95), налагоджувати всі процеси (181), такими вкрай важливими (183), приведення всіх підсистем (184), використовувати всі (185), налагоджувати всі (187), упередження втрати (202), процесі впровадження (202), України впродовж (210), на всіх дільницях (212), поліпшення всіх (217) [Гуманітарний вісник ЗДІА] тощо. Натомість помилкове вживання префікса у за цією моделлю зафіксовано лише в 12% випадків. Можливо, це пов'язано з тим, що відповідно до ортоепічної норми «на початку слова перед приголосним орфографічне в вимовляється як [у] [Сучасна українська літературна мова, 1997, с. 84]. Отже, можемо припустити, що мовці більше схильні до помилок у використанні прийменників, а вживаючи префікс у чи в, зазвичай дотримуються чинної норми.

Джерельна база дослідження демонструє послідовне дотримання вимог правопису щодо вживання в у позиції після приголосного перед голосним, хоча таких прикладів зафіксовано лише 5: змін в організмах (26), доходів в усіх (27), прогрес в інших (38), розвиток в умовах (202), працюють в умовах (204) [Гуманітарний вісник ЗДІА].

Третя модель - в у позиції після голосного перед приголосними, що становлять немилозвучне поєднання (в, ф, кв, сф, хв, св, дв, зв). Відповідно до чинного правопису «прийменник у та префікс у-» потрібно вживати «незалежно від кінця попереднього слова перед наступними в, ф, а також перед буквосполученнями льв, зв, св, дв, тв, гв, хв і под.» [Український правопис, 2019, с. 17]. Матеріали цього дослідження засвідчують 20 прикладів нормативних евфонем: енергії у вигляді (26), Сьогодні у світі (27), йдеться у звіті (28), заходи у всьому (29), роботи у світі (35, 36), світу у всьому (40), мережею у світі (42), людини у світі (89), зміни у всіх сферах (93), ідеї у сфері (202, 204), та у зв'язку (209) [Гуманітарний вісник ЗДІА] та ін. Звернімо увагу, що прийменник у використано в п'яти прикладах перед наступною звукосполукою св, у чотирьох - перед вс, у трьох - перед зв, у трьох - перед сф, у двох - перед дв, у двох - перед в та в одному випадку - перед вл.

Проте виявлено 4 приклади порушення цієї норми: майже вдвічі (27), голоду в світі (30), тільки в 2018 р. (208), завдяки введенню (39) [Гуманітарний вісник ЗДІА]. Акцентуймо, що останній приклад можна не зараховувати як порушення нормативности, адже українська мова фіксує чимало лексем зі збігом вв: ввічливий, вважати, ввижатися, ввечері тощо. До того ж у чинному правописі є примітка, яка дозволяє такий збіг у словах із префіксом в: «Після слова, що закінчується на голосний, у деяких дієсловах, прикметниках (дієприкметниках), прийменниках та прислівниках перед в пишемо префікс в-» [Український правопис, 2019, с. 17]. Можливо, складність вимови в трьох інших прикладах дещо нівелюється вимовою у-нескладового.

Четверта модель - в у позиції між двома приголосними. Ця модель виявилася не дуже частотною у вибраному матеріалі: 20 прикладів, що становить, проте, 11% від усіх помилкових: нормативів введення (23), через встановлення (24), змін в державній (30), рухаючись вперед (37), нас все більш (42), вважають вчені (92), щоб все робити (94), лідерів в контексті (181), підлеглих в контексті (184), таких вчених (202), стабільність в країни (208) [Гуманітарний вісник ЗДІА] тощо. Аналізуючи консонантне оточення, властиве для цієї моделі, помічаємо 2 приклади збігу ввв: нормативів введення (23, 24). Зважаючи на те, що в на кінці слова вимовляємо як у-нескладовий, а в у слові введення виступає в ролі префікса і вимовляється як подовжений звук, маємо підстави стверджувати, що складність вимови дещо нівелюється. У семи прикладах засвідчено вживання в між двома глухими приголосними, у чотирьох - між глухим (дзвінким) або поєднанням «глухий+дзвінкий». Це, безперечно, складні для вимови звукосполуки, однак їхню вимову полегшує нескладова вимова та наявність павзи, яку простежуємо в 19 випадках із 20. Ще одна важлива, на наш погляд, особливість: у 14 випадках із 20 в виступає в ролі прийменника, що частково підтверджує наше попереднє припущення.

П'ята модель - в на початку речення чи фрази (після розділового знака) перед наступним приголосним. Матеріали дослідження репрезентують 47 прикладів цієї моделі, що складає 25,9% від усіх помилкових евфонем: в статті (23); в сучасних умовах (25); все ж (26); в більшості (29); вже (29); в яких (35, 37, 87, 88); в результаті (42); в якій (89, 90, 181, 182); в соціально-філософській (181); вміння (184, 185); в перерахунку (208); в загальному (209); впродовж 2018 року (210); в тому числі (212); в процесі (214); в концептуальній моделі (217) [Гуманітарний вісник ЗДІА] тощо. Для зіставлення цієї моделі з подібними ситуаціями, що засвідчують збіги приголосних, подаємо у вигляді діаграми кількісне співвідношення випадків збігу в з наступним приголосним (приголосними) (рис. 2).

Як видно з наведеної діаграми, найбільша кількість евфонем припадає на збіг в з наступним дзвінким приголосним - 22 випадки. До того ж зазначимо, що 13 з них - це використання прийменника в перед наступним й: в Європі (26); в яких (35, 37, 87, 88 двічі, 202, 203); , в якій (89, 90, 181, 182); в якому (92) [Гуманітарний вісник ЗДІА]. Цю ситуацію, гадаємо, виправдовує звична для української мови вимова я, ю, є, ї після губного приголосного (в'язати, в'юн, в'ється, в'їхати), яку аж ніяк не можна трактувати як немилозвучну.

Рис. 2. Кількісне співвідношення випадків збігу в з наступним приголосним

Нормативне ж у на початку фрази перед приголосним становить 15,9% від усіх нормативних прикладів (52 випадки): у результаті (23, 26, 38); у Сполучених Штатах (26); у книзі (27); у межах (29); усі вони (30); у технологічно-інформаційному світі (38); удосконалення (40); у філософії (90); у виборі (91); у центрі (91); у власних моделях (94); у цьому (182); у контексті (184); упевненість (185) [Гуманітарний вісник ЗДІА] тощо. Наголосимо, що у добірці виявилося лише два приклади нормативного відповідно до чинного правопису вживання на початку фрази у перед наступним звуком й: у яких (27) і у його розумінні (90). Тому можемо стверджувати, що здебільшого мовці прихильно ставляться до звукосполуки вй.

Шоста модель - у на початку речення чи фрази (після розділового знака) перед наступним голосним. У матеріалах нашого дослідження не виявлено жодного прикладу вживання у на початку фрази перед голосним. Це підтверджує послідовність авторів у бажанні уникнути збігів голосних. Натомість в на початку фрази (після розділового знака) перед голосним використано 26 разів: , в основі якого (23); , в Африці (28); . В Україні (30); , в основі (40 тричі, 41 тричі); . В іграх (92); . В умовах (93); , в основу (14, 211) [Гуманітарний вісник ЗДІА] тощо.

У результаті дослідження вибраного матеріалу констатовано наявність значної кількості помилкових вживань прийменника чи префікса у//в - 35,6 %. Аналіз прикладів порушення нормативности виявив послідовне дотримання норми вживання в у позиції між двома голосними. Водночас найвищий відсоток випадків недотримання правил зафіксовано в моделі «у в позиції після голосного перед приголосним» - 109 прикладів, що становить понад 60 % від усіх помилкових прикладів, а також у моделях «в на початку фрази (після розділового знака) перед приголосним - 47 прикладів (25,9 %) та «в між двома приголосними» - 20 прикладів (11 %). Докладне дослідження помилкових евфонем у зіставленні їх з нормативними дає змогу стверджувати, що більшість випадків недотримання чинної норми не слід трактувати як грубі порушення, а можна виправдати певними об'єктивними обставинами. Адже правила позиційного чергування у//в іноді «виглядають спрощеними й механічними» [Наконечна, Ментинська, 2020, с. 21]. Виявлено основні підстави для недотримання формальних правил позиційного чергування у//в: вимова в певних позиціях у-нескладового, наявність інтонаційних павз, використання в у нескладних для вимови поєднаннях із сонорним звуком, зокрема із середньоязиковим й тощо. Спостережено значно вищу частотність помилок у прийменникових конструкціях порівняно з префіксальними, що може бути свідченням певної тенденції. Переважання фонетичних передумов для недотримання норм на фоні великого відсотка помилкових моделей дало підстави засумніватись у достатній виваженості й продуманості чинного правопису щодо норм позиційних чергувань голосних і приголосних звуків. Запропоновано окремі рекомендації для вдосконалення чинного правопису з метою подальшого виправлення цієї ситуації. Зокрема особливості артикуляції в та у (позиційна вимова унескладового), особливості інтонування конкретних відрізків мовлення дають підстави не вимагати категорично від мовців вживання саме голосного чи приголосного: на вибір має впливати не тільки формальне звукове оточення, а й мелодика фрази, інтонація, вподобання й мовні звички самого автора тощо.

У подальших дослідженнях цієї проблеми варто проаналізувати сучасну художню літературу й інші навчально-наукові видання (статті, монографії) щодо дотримання правил позиційного чергування у//в.

Список використаної літератури

1. Гуманітарний вісник Запорізької державної інженерної академії. 2019. № 77. 240 с. / гол. ред. В. Воронкова. URL: http://vestnikzgia.com.ua/issue/view/10688 (Останнє звернення 01.03.2021).

2. Куньч З.Й. Еволюція правил позиційного чергування голосних і приголосних від «Норм» О. Синявського донині. Український смисл: науковий збірник / за ред. І.С. Попової. Дніпро: Ліра, 2019. С. 148-157.

3. Куньч З.Й. Питання дотримання норм позиційного чергування у//в у навчальній літературі 60-х років XX ст. Лінгвістичні студії. Linguistic Studies / за ред. Ж. Краснобаєвої-Чорної. Вінниця: ДонНУ ім. Василя Стуса, 2020. Вип. 40. Т. 1. С. 7-18.

4. Куньч З.Й. (а) Тенденції внормування правил позиційного чергування у/в на початку XX століття. Вісник Львівського університету. Серія філологічна. 2020. Вип. 72. С. 76-86.

5. Матвієнко А. Префіксальні у-в. Українська мова в школі. 1965. № 1. С. 71-73.

6. Наконечна Г., Ментинська І. Категорія милозвучності як культуромовний конструкт. Актуальнi питання гуманітарних наук. 2020. Вип. 27. Т. 4. С. 20-25.

7. Німчук В.В. Виникнення чергування в-у, з-із, к-ік. Культура слова. 1977. № 12. URL: http://kulturamovy.univ.kiev.ua/KM/pdfs/Magazine12-10.pdf (Останнє звернення 11.03.2021).

8. Синявський О. Норми української літературної мови. К.: Видавничий дім Дмитра Бураго, 2018. 368 с.

9. Сучасна українська літературна мова: підручник / за ред. А.П. Грищенка. 2-ге вид., перероб. і доп. К.: Вища школа, 1997. 493 с.

10. Сучасна українська мова: Підручник / за ред. О.Д. Пономаріва. 2-ге вид., перероб. К.: Либідь, 2001. 400 с.

11. Український правопис. - Національна академія наук України, Інститут мовознавства ім. О. Потебні, Інститут української мови / за ред. Є.І. Мазніченко, В.Є. Македона, С.В. Шарабанової, І.Л. Яловничої. К.: Наукова думка, 2019. 391 с.

12. Український правопис. 2-ге вид. випр. й доп. / за ред. Л. Булаховського. К.: Видавництво Академії наук Української РСР, 1960. 189 с.

13. Фаріон І.Д. Мовна норма: знищення, пошук, віднова. Івано-Франківськ: Місто НВ, 2009. 328 с.

14. Шерех Ю. Нарис сучасної української літературної мови. Мюнхен: Вид-во «Молоде життя», 1951. 402 с.

15. Ющук І.П. Українська мова. К.: Либідь, 2003. 640 с.

References

1. Bulakhovsky, L. (ed.). Ukrayinskyy pravopys [Ukrainian spelling]. Kyiv, Vydavnytstvo Akademii nauk Ukrains'koi RSR Publ., 1960, 189 p.

2. Farion, I.D. Movnanorma:znyshchennya, poshuk, vidnova:monohrafiya [Language norm: destruction, search, restoration]. Ivano-Frankivs'k, Misto NV Publ., 2009, 328 p.

3. Hryschenko, A.P., Mats'ko, L.I., Pliusch, M.Ya. Suchasna ukrains'ka literaturna mova [Modern Ukrainian literary language]. Kyiv, Vyscha shkola Publ., 1997, 493 p.

4. Kun'ch, Z.Y. Evoliutsiia pravyl pozytsijnoho cherhuvannia holosnykh i pryholosnykh vid «Norm» O. Syniavs'koho donyni [The evolution of the rules of positional alternation of vowels and consonants from "Norms" by O. Sinyavsky to this day]. Popova, I.S. (ed.). Ukrayinskyy smysl [Ukrainian sense]. Dnipro, Lira Publ., 2019, pp. 148-157.

5. Kun'ch, Z.Y. Pytannia dotrymannia norm pozytsijnoho cherhuvannia u//v u navchal'nij literaturi 60-kh rokiv XX st. [The Question of Compliance with the Standards of Positional Alternation of у/в in the Educational Literature of the Sixties of the 20th Century]. Krasnobayeva-Chorna, Zh. (ed.). Linhvistychni studiyi [Linguistic Studies], 2020, vol. 40, no. 1, p. 7-18. DOI: 10.31558/1815-3070.2020.40.1.1.

6. Kun'ch, Z.Y. (a) Tendentsii vnormuvannia pravyl pozytsijnoho cherhuvannia u/v na pochatku XX stolittia [Trends in normalization of the rules in positional rotation of "у" and "в" in the early 20th century].

7. Visnyk L'vivs'koho universytetu. Seriya filolohichna [Visnyk of the Lviv University. Series Philology], 2020, vol. 72, pp. 76-86. DOI: 10.30970/vpl.2020.72.10856.

8. Matviyenko, A. Prefiksal'ni u-v [Prefixal u-v]. Ukrayinska mova v shkoli [Ukrainian language at school], 1965, no. 1, pp. 71-73.

9. Maznichenko, Ye.I., Makedon, V.Ye., Sharabanova, S.V., Yalovnycha, I.L. (eds.). Ukrayins'kyy pravopys [Ukrainian spelling]. Kyiv, Naukova dumka Publ., 2019, 391 p.

10. Nakonechna, H., Mentyns'ka, I. Katehoriia mylozvuchnosti iak kul'turomovnyj konstrukt [Category of sonoryty as a cultural and linguistic construct]. Aktual'ni pytannya humanitarnykh nauk [Current issues of the humanities], 2020, vol. 27, no. 4, pp. 20-25. DOI: 10.24919/2308-4863.4/27.203887.

11. Nimchuk, V.V. Vynyknennia cherhuvannia v-u, z-iz, k-ik [Occurrence of alternation v-u, z-iz, k-ik]. Kul'tura slova [The Culture of the Word], 1977, no. 12. Available at: http://kulturamovy.univ.kiev.ua/KM/pdfs/Magazine12-10.pdf (Accessed 11 March 2021).

12. Ponomariv, O.D. (ed.). Suchasna ukrains'ka mova [Modern Ukrainian language]. Kyiv, Lybid' Publ., 2001, 400 p.

13. Sherekh, Yu. Narys suchasnoyi ukrayins'koyiliteraturnoyi movy [Analytical Review of Modern Literary Ukrainian]. Myunkhen, Molode zhyttya Publ., 1951, 402 p.

14. Syniavs'kyj, O. Normy ukrains'koi literaturnoi movy [Norms of the Ukrainian literary language]. Kyiv, Vydavnychyj dim Dmytra Buraho Publ., 2018, 368 p.

15. Voronkova, V. (ed.). Humanitarnyj visnyk Zaporiz'koi derzhavnoi inzhenernoi akademii [Humanities Bulletin of Zaporizhzhe State Engineering Academy], 2019, no. 77, 240 p. Available at: http://vestnikzgia. com.ua/issue/ view/10688 (Accessed 01 March 2021).

16. Yuschuk, I.P. Ukrains'ka mova [Ukrainian language] Kyiv, Lybid' Publ., 2003, 640 p.

Размещено на Allbest.ru