Рефлексація *е у волинсько-поліських говірках

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рефлексація *е у волинсько-поліських говірках

Ірина Дружук

Анотація

рефлексація лінгвістичний наголошений склад

Волинсько-поліські говірки становлять ядро західнополіського діалекту північного наріччя, проте їхня фонетична система контрастує зі звуковим рівнем середньо- та східнополіського говорів, особливо ця відмінність помітна в реалізації етимологічних *е, *о, *е. У статті звернуто увагу на волинсько-поліську рефлексацію *е в закритому й відкритому наголошеному й ненаголошеному складах; реалізацію [е] залежно від місця у фонетичній структурі слова та консонантного оточення. Установлено, що характерні в наголошеній позиції закритого складу для волинсько-поліських говірок звуки [і] й [и] (після депалаталізованих шиплячих) паралельно поширені на всій досліджуваній території. Для говірок північно-східної частини Волинського Полісся можлива рефлексація *е > [е], перед яким приголосні зберігають м'якість, за винятком шиплячих; у говірках Володимирецького й Дубровицького районів Рівненщини зафіксовано дифтонгічну вимову - [іе]. Досліджено специфіку переходу [е] > [о] у волинсько-поліському ареалі, прокоментовано форми л'уід, шчуітка, жвенка, завйуз, жунка, шчудрувати, прин'ус, вечур, утворені за аналогією до рефлексації *о. Виявлено, що у відкритих наголошених складах збережено *е. Для ненаголошених відкритих і закритих складів характерне підвищення й звуження артикуляції [е] > [и]. У статті описано явище заступлення [е] > [а] у волинсько-поліських говірках, окреслено фонетичні умови й ареали його поширення (північ і південь Волинського Полісся), з'ясовано питання стосунку зміни [е] > [а] в обох зонах. На основі аудіозаписів, зроблених автором у польових умовах зі 120 н. пп. Волинської й Рівненської областей, укладено лінгвістичні карти, які ілюструють географію поширення виявів *е в закритому й відкритому наголошеному й ненаголошеному складах на прикладі структур «піч», «попіл», «дерево», «село», «церква», «Перехід [е < *е, *ь] > [а]»; додано карту ареальної проєкції зміни [е] > [а].

Ключові слова: волинсько-поліські говірки, західнополіський говір, рефлексація етимологічного *е, новозакритий склад, зміна [е < *е, *ь] > [а], зниження артикуляції [е] > [и].

Reflection *e in Volyn-Polissia dialects

Abstract

Volyn-Polissya dialects are the core of the West Polesie dialect of the northern dialect, but their phonetic system contrasts with the sound level of Middle and East Polesie dialects, especially this difference is noticeable in the implementation of etymological *e, *o, *e. The article draws attention to the Volyn-Polissya reflection *e in closed and open stressed and unstressed syllables; implementation [e] depending on the place in the phonetic structure of the word and the consonant environment. It is established that the sounds [i] and [и] (after depalatalized hissing) are characteristic in the stressed position of the closed syllable for the Volyn-Polissya dialects and are distributed in parallel throughout the study area. For the dialects of the north-eastern part of Volyn Polissya, the reflection *е > [е] is possible, before which the consonants remain soft, except for the hissing ones; in the dialects of Volodymyrets and Dubrovytsia districts, a diphthong pronunciation was recorded - [іе]. The specifics of the transition [e] > [o] in the Volyn-Polissya area have been studied, the forms л'уід, шчуітка, жвенка, завйуз, жунка, шчудрувати, прин'уе, вЄчур, formed by analogy with the reflection *o. It was found that in open stressed syllables *e is preserved. Unstressed open and closed syllables are characterized by an increase and decrease in articulation [e] > [и]. The article describes the phenomenon of substitution [e] > [a] in the Volyn-Polissya dialects, outlines the phonetic conditions and areas of its distribution (north and south of Volyn Polissya), clarifies the relationship of change [e] > [a] in both zones. Based on their own audio recordings made in the field from 120 v. Volyn and Rivne oblasts, linguistic maps have been compiled, which reflect the geography of distribution of manifestations in closed and open stressed and unstressed syllables on the example of structures «піч», «жінка», «попіл», «дерево», «еело», «церква»; the map of areal projection of change [e] > [a] is added.

Keywords: Volyn-Polissia dialects, the western Polissia dialect, reflexes of the etymological *е, newly closed syllable, change [e < * e, * ь] > [a], decrease in articulation [e] > [и].

Постановка проблеми

Фонетична система волинсько-поліських говірок (ядро західнополіського говору) має північну діалектну основу, проте говори південно-західного наріччя теж вплинули на формування її звукового рівня. У північних діалектах рефлексація *е залежить від наголосу, а в наголошеній позиції зберігає звуки неоднорідного творення - дифтонги, чим протиставлена південним говорам. Волинсько-поліські вияви *е контрастують із загальнополіським континуумом, але й не ідентичні південно-західному.

Аналіз досліджень

Окремі особливості реалізації *е у волинсько-поліських говірках описано в посібнику Г. Аркушина «Західнополіська діалектологія» [Аркушин 2012]. Ю. Громик з'ясував специфіку рефлексації *е та позиційні варіанти [е] липенської говірки [Громик 2015], Н. Книш - погулянської [Книш 2010]. Р. Зінчук вивчила вияви *е в системі словозміни іменників досліджуваного ареалу [Зінчук 2013].

Мета статті - проаналізувати особливості рефлексації *е у волинсько-поліських говірках. Досягнення мети передбачає виконання таких завдань: описати вияви *е в закритому й відкритому наголошеному й ненаголошеному складах, дослідити реалізацію [е] залежно від місця у фонетичній структурі слова й консонантного оточення, скартографувати рефлекси *е, зафіксовані у волинсько-поліських говірках.

Для дослідження опрацьовано аудіозаписи, зроблені автором у польових умовах зі 120 н. пп. Волинського Полісся. У статті використано описовий метод для пояснення еволюції *е в північних говірках; метод лінгвістичного аналізу для з'ясування специфіки фонетичних явищ; зіставний метод для порівняння рефлексів *е в різних позиціях; метод лінгвістичної географії для картографування виявів *е в досліджуваних говірках.

Виклад основного матеріалу

У наголошеній позиції закритого складу для всього ареалу волинсько-поліських говірок характерна рефлексація *е > [і] (див. карта «піч» Карти можна переглянути за QR-кодом, розміщеним у кінці статті.): ш'іс'т', п'іч, с'ім, л'ід, ж'інка, кис'іл', т'ітка, пос'т'іл', шч'іл', пор. ще: шч'ітка [АУМ II, к. 25], доп'ік [АУМ II, к. 26]. Звук [і] відповідно до *е в наголошеній позиції закритого складу зафіксований у словоформі м'ід у шацько-любомльських говірках.

Паралельно з рефлексом [і] значно рідше фіксуємо [и], здебільшого після депалаталізованих шиплячих: жИнка, шис'т', а також у слові мид, пор. ще: шчїітка [АУМ II, к. 25], сим [АУМ II, к. 28], пич [АУМ II, к. 29], пчїілка, шчиїлни, шчил' `щілина' [Громик 2015, с. 75]. Монофтонг [и] відповідно до *е в наголошеній позиції закритого складу виступає й у закінченнях родового відмінка множини іменників чоловічого роду м'якої та мішаної груп: мис'ацив, млинцив, кунцив, каминцив, душчїів, плашчиїв [Громик 2015, с. 74].

Для говірок північно-східної частини Волинського Полісся можлива рефлексація *е > [е], перед яким приголосні зберігають м'якість, за винятком шиплячих: пїд^печком, шес'т', с'ем, пор. ще: с'емди- с'ат [Аркушин 2010, с. 308], плічка `вішалка для одягу', шездис'ат /ш^йдис'ат [Громик 2015, с. 75].

У говірках Дубровицького та Володимирецького р-нів Рівненщини зафіксовано дифтонгічну вимову *е > [іе]: п'іеч, с'іем, пор. ще: л'іед [АУМ II, к. 24], доп'іек [АУМ II, к. 26], ш'іес'т' [АУМ II, к. 28].

Форми жхтка, св ачОну `свячену<sup>1</sup>, шчодрувати, пор. ще: л'од [АУМ II, к. 24], шчОтка [АУМ II, к. 25], доп'О>к [АУМ II, к. 26], д'охт', лижн'Овка `дорога через болото, викладена колодами', шис'ц'орка [Громик 2015, с. 75] відображають зміну [е] > [о] після шиплячих, зрідка після інших м'яких, перед твердими приголосними. Для південного ареалу Волинського Полісся ця зміна не регулярна, фіксуємо випадки, коли перехід [е < *е, *ь] в [о] не відбувся: чернило, вечерниц' `вечорниць', черниц'і `чорниці'.

Карти II тому АУМ ілюструють різноманітність дифтонгічних рефлексів [уі], [уи], [уо], [уе] на місці *е в перехідних від західно- до середньополіських говірок: л'уід / л'уод [АУМ II, к. 24], шчуітка / шчуитка / шчуотка [АУМ II, к. 25], допуік / доп'уок [АУМ II, к. 26], пор. ще: прин'уос, прин'уёс, прин'уис, прин'уіс, с'уол, с'уел, с'уйл, с'уіл `сіл' [Жилко 1962, с. 18]. Ф. Жилко ці форми пов'язував із зміною [е] на [о] та стверджував, що саме тому в цій позиції на місці *е двозвуки аналогічні до *о > [уі], [уи], [уо], [уе] [Жилко 1962, с. 18].

Подібно до консонантизованих форм розпаду дифтонгів ствел, квен', квит, нвуж на місці *о, у говірках н. пп. Смородськ Дубровицького й Чаква Володимирецького р-нів фіксуємо розпад у формах жвенка, завйуз `завіз', який відбувся за аналогією до *о. Розвиток [у] < *е в словах жунка / жунк'і, прин'ус `приніс', шчудрувсіти, вечур, пор. ще: с'ул `сіл' [Жилко 1962, с. 18], л'уд [АУМ II, к. 24], шчутка [АУМ II, к. 25], допук [АУМ II, к. 26] у говірках Дубровицького, Володимирецького, Сарненського, Костопільського, Рівненського, Березнівського, Маневицького р-нів пов'язуємо з подібністю до формування виявів *о в словах: батуг, вун, кун', муі, стул, твуї, снупк'і, двур, де [у] походить із *о.

Характерно, що в Р в. мн. у закритому наголошеному складі на місці *е фіксуємо на всій території - [і], у східній частині Волинського Полісся - [е], [и]. Припускаємо, що звук [е] < *е з'явився внаслідок розпаду дифтонгів аналогічно до *о, оскільки [е] < *е, *о в закритих наголошених складах мані- фестовано тільки в ареалі говірок перехідного типу, відсутній він у цій позиції в центральній частині Волинського Полісся.

У відкритих наголошених складах збережено давній *е (див. карта «дерево»¹): дериво, селишче, вареники, меду, зилениі, мине: `мене', ґедз'і, периц', меж'і, нима меду, медичка, пор. ще: весело [Аркушин 2010, с. 80], вечор [Аркушин 2010, с. 104], свекор [Аркушин 2010, с. 162], декому [Аркушин 2010, с. 168].

Словоформи жинучка, пчїілуйка, шчїітучка, вичїіришн'і Ю. Громик коментує як такі, де тенденція до вирівнювання звукового складу кореневих морфем зумовила наявність монофтонга [и] замість *е під наголосом навіть у відкритому складі [Громик 2015, с. 75].

Основні волинсько-поліські вияви *е в ненаголошеному закритому складі - [и] й [і] (див. карта «попіл»¹). Звук [і] характерний для таких форм: пот'іл, кам'ін', ко>р'ін', ж'інкії, веч'ір, по>гр'іб, зав'іртсіла, пор. ще: о>с'ін' [АУМ II, к. 30]. У ненаголошеній позиції закритого складу фіксуємо підвищення й звуження артикуляції ненаголошеного [е] в напрямку [и]: топил, сил'це, жинк'і, зирно, час'т' зимн'і / зимл'ойу, симнсіцит', пирид `перед', осин', пор. ще: вечир [Аркушин 2010, с. 306], камин' [АУМ II, к. 31], крамин' `кремінь', го>син', вгисин' `восени', ко>рин', лебид', гребин', хмилни, пртик, симабт, шчитк'і [Громик 2015, с. 75].

У відкритих ненаголошених складах аналогічно [е] > [и] (див. карта «село»¹): читверта час'т', шиснсіцит', шис:о>т, пикла, висна, типерички / типер, бире, нисе, дериво / диривани, в_сил'і, вичер'у, смитсіна, пил'ушки, Стипсін, нид'іл'а, чиришн'і, тил'ата, подпилом, стигно>, сизон, вис'іл':а, грибин'еіми прали, липеха, в^мине було все в'ідм'ін:о, в,_пич'і / в^пичі, нив'істка, свикруха, сиридина, зил'ізо, чир'ін. Фіксуємо зближення [е] й [и] в префіксі пере- (пирихристйц:а, пирибйла, пирикривл'али, пириповиваї, пирир'езували, пирихросниі, пириверниц':а), прийменнику без (бис^ брат'ів, бис_кор'ів, биз_н'ічо>го), заперечній частці не- (ни,диржали ни_кун'а, ни,бичк'ів; ни говорили: кеп де те сило найти, шо нипрадут, ни найдеш).

Г. Півторак зауважував, що говірки Волинського Полісся за наближеною вимовою звуків [е] й [и] виявляють єдність із південно-західним українським наріччям [Півторак 1988, с. 103]. Слушно коментував цей процес С. Бевзенко: «На північні українські говори [це зближення - І. Д.] не поширилося, очевидно, через своєрідність північноукраїнської системи вокалізму, зокрема порівняно слабкий вияв фонеми и, яка в цих говорах часто виступає лише як рефлекс давнього ы, і дуже широке розповсюдження фонеми е» [Бевзенко 1980, с. 39]. Припускаємо, саме тому в говірках, перехідних до середньополіських, ненаголошене *е > [е] незалежно від відкритості чи закритості складу (див. карти «попіл», «село»¹): попел, село, шеснеіцит', секли, о>сен':у, пор. ще: о>сен' [АУМ II, к. 30], каїмен' [АУМ II, к. 31].

У говірках північно-східної частини волинсько-поліського ареалу (Камінь-Каширський, Володимирецький, Дубровицький р-ни) за аналогією до закритих наголошених складів *е > [і]: пом'їлу, св'ікруха, нап'іклбі, г'іктбірув; л'іжал, в_п'іч'і `в печі', ал'і `але', с'імператор `сепаратор', заб'ірбіт'і, к'інд'ушка, б'ірут'.

На півночі та півдні Волинського Полісся зафіксоване зниження артикуляції [е < *е, *ь] > [а], наприклад, цбірква, метшай, дан', далеіко, ветрик, жмет'а (див. карти «Перехід [е < *е, *ь] > [а]», «церква»¹).

Центр поширення перезвуку в північній зоні - говірки Любешівського, Камінь-Каширського й Ратнівського р-нів; периферія - говірки Шацького, Любомльського, Старовижівського, Володимирецького, Дубровицького та Зарічненського р-нів. Зауважимо, що окремими говірковими острівцями зафіксовано перехід [е] > [а] в західнополіських говірках Дорогичинського та Малоритського районів Брестської області Республіки Білорусь [Залеський 1973, с. 84].

У північному ареалі Волинського Полісся наголошений звук [е] перейшов у [а] після губних: маншаиа / манши, замарзло, типар, кал а пачи `біля печі', мад /мадом, йачмаїн'у, ваїчур, типаїрка, маїжах межах', паївно, пор. ще: оваїчк'е, баїкайут, приносит' свадру светр', ваіприк, жмаїн'а, маїтра метра', малник, паїрс'т'ін', удоваїц [Залеський 1973, с. 84]; паірне [Аркушин 2010, с. 36]; двари [Аркушин 2010, с. 68]; хварма [Аркушин 2010, с. 136]. Зміна [е] > [а] зафіксована й після передньоязикових: чатв'іро, наїн'к'і, курай, дан', далаїко, твирази, двораіц', таїрли, даіриво / з^даїрива, враімйа, даїшчо `дещо', чаїрга `черга', нажнамо `нажнемо', млинаїц', цаірква, вараіники, чатл'айеш, пор. ще: цаібрик, вони сталутр од таш, мулудац', земнайу, тому пламени `племені', стулаїц', пуд^душчаїм, душаїйу [Залеський 1973, с. 84].

Зниження артикуляції [е] > [а] характерне для абсолютного кінця слова: шча, вса `все', да `де', вжа, до^сиба, йда, доуніїба до^м'інаї, на рличаї `на плече', вуїанаї `в мене', жива живе', пор. ще: ша [Аркушин 2010, с. 138], вин роста, [Залеський 1973, с. 84]; н'іса, м'ітаї [Залеський 1973, с. 85].

У говірках північної частини Волинського Полісся для перезвука [е] > [а] визначальний наголос, проте він можливий і в позиції без наголосу, переважно перед губними: п'іван', сматаїну, пакли/пачут', паче пече < пекти', Л'убаш'ів, вальки `великий', поталом `попелом', масти ' мести', збаремо, пачемо `печемо', пор. ще: баразова [Залеський 1973, с. 84]. Нечастотні фіксації зміни ненаголошеного [е] > [а] після передньоязикових [с], [ж], [ч], [р] (ар сал'і, жанки, вовчан'ета, пор. ще: зваїраниї [Аркушин 2010, с. 311]) і в префіксі пере- (парамерзне). Асимілятивне зниження артикуляції [е] > [а] маніфестуємо й у суміжних складах з [е]: тапаїр, даравл'аіни, збарагаїлос'а `зберігалося', пор. ще: залаін'і^й, чараз граібл'у [Залеський 1973, с. 84].

Ізоглоси перезвука [е] > [а] оминають говірки центральної частини Волинського Полісся, розділяючи північний ареал зміни з південним, утворюючи лише незначну контактну зону в говірках Любомльського р-ну. Зауважимо, що по інший бік р. Західний Буг перехід [е] > [а] фіксував у говірці с. Даньці (Республіка Польща) на північному заході від м. Шацька Волинської області В. Курашкевич [Курашкевич 1958, с. 223]; зміну [е] > [а] в українських говірках Холмщини засвідчив В. Шимановський [Шимановський 1897, с. 21].

На півдні Волинського Полісся перехід [е] > [а] властивий володимирсько-локачинським говіркам, що охоплюють Володимир-Волинський, Локачинський, Іваничівський і Горохівський райони Волинської області.

У південному ареалі досліджуваної території зміна [е] > [а] можлива в позиції під наголосом після губних: змарз, вмар, оваїс, намаале, зваїрху, паїрц'у, с'іваїн'ка, гапаїн'к'і, маїне / мина, рибаїрц'ув, мад, говаїчка, говаїс, маїнше, сваїклойу, пор. ще: рубаїл', горобаїц', напаїрсток, ч'іпаїц', журеваїл', гуваїс [Залеський 1973, с. 83], горобаїц', опаїн'ки, маїртвиї [Залеський 1973, с. 84],убаїримок, хрибаїт, хл'ібаїц', читваїр [Шило 1957, с. 44], ваіприк пра^_дваіри, паїрстин', баїригом, баїригом, - ізашов доБаскупич [Покальчук 1956, с. 86]. Фіксуємо зниження артикуляції [е] > [а] й після передньоязикових: малаїн'к'і, св'ачаїнойу, таїрли, саірпом, траба / тра, найі, в,_ дан', пасаїш `пасеш', на ритаїл'н'і, чаїр'ін', баїригом, баїригом стаїшкою, стаїшкою ду^Бараїзович ду_ цаіркви, з даірива /пуддаїриво, малаїн'ка /малаїн'к'ії, пор. ще: таїмно, тас'ц', йідаїн, жнац', саірцем, заімл'у траба убрубл'аїти, заірно, учираїт, траїт'ії, стулаїц' [Залеський 1973, с. 83], нашаїлник нашильник II нашийник (деталь кінської упряжі)', патіал'н'а [Аркушин 2012, с. 54]. Аналогічно до північного ареалу в абсолютному кінці слова наголошений [е] > [а]: вжа, ша / шча `ще', йда `йде', бера `бере', пор. ще: жето руста, цв'іта, пруїдаї, жнаїц' жна, побачив мина, паса гус'і, в'ізаі везе', тиба, в'ін вида, нигдаї, дошч іда, в'ін паса, ниса, вудаї тичаї [Залеський 1973, с. 83], ужа [Покальчук 1956, с. 86].

Менше фіксацій зміни [е] > [а] в ненаголошеній позиції, зокрема після губних (манаї, рабаїрц'а, вмарла, пакли) і передньоязикових [н], [р], [с], [т], [ч] (сабе, в табе; на уарані'і, тапер, манаї, рабаїрц'а, пор. ще: тарнйц'а [Покальчук 1956, с. 86]). Характерний перехід [е] > [а] в двох складах з [е] підряд: бараска, вараіник'і [Залеський 1973, с. 84], баїраг [Покальчук 1956, с. 86].

Для обох ареалів Волинського Полісся типова гіперична зміна [а] > [е] під наголосом: м'ішЄли `мішали < мішати', чайема `чаями', вмачели, пор. ще: журеваїл' [Залеський 1973, с. 83]. У словоформі на уіитаїл'н'і фіксуємо перехід [е] < [а] та подальше зниження артикуляції ненаголошеного [е] в напрямку до [и]. У володимирсько-локачинських говірках зафіксоване не характерне для цієї території «акання» на місці *о: гапаїн'к'і `опеньки', кала `коло', пашла `пішла', чам `чом', таїйі `теї < тої', такаїйі `такеї < такої', сваїйі `свеї < своєї', маїйі `меї < моєї'. Це ж явище поширене в північній частині Волинського Полісся.

Зміна [е] > [а] знаходить продовження у волинських, наддністрянських, надсянських, гуцульських і покутських говірках південно-західного наріччя. Г. Шило зафіксував перехід [е] > [а] в говірках Сокальського та Яворівського районів Львівської області [Шило 1957, с. 44]. Спираємось на висновки Г. Шила, що в сокальсько-яворівських і у володимирсько-локачинських говірках це явище «має характер загальної поширеності» [Шило 1957, с. 44], тобто становить один суцільний ареал відбиття переходу [е] > [а]. Щодо питання відношення зміни [е] > [а] в північному та південно-західному наріччях детальніше див. [Дружук 2019].

До сьогодні відкритим залишається питання стосунку зміни [е] > [а] в північній і південній зонах Волинського Полісся. А. Залеський зауважує, що подібні рефлекси на півночі Західного Полісся могли виникнути внаслідок переселення людей із півдня Волині, але не виключений також за однакових структурно-генетичних передумов і паралельний незалежний розвиток цього явища на порівняно віддалених одна від одної територіях [Залеський 1973, с. 84]. Ю. Шевельов теж стверджує, що досліджуване явище може бути пов'язане з волинським походженням тамтешніх осельників, які туди прийшли щонайпізніше в XVI ст., уже маючи в мовленні ці нові рефлекси [Шевельов 2002, с. 686]. Ф. Клімчук зазначав, що походження явища [е] > [а] в берестейських говірках варто шукати в міграційних рухах, які відбувалися в кінці праслов'янської епохи й у середньовіччі [Клімчук 1983, с. 40]. Якщо зважати на те, що предки південних слов'ян до їх переселення на Балкани жили на північ від Карпат - на Галичині, Західній Волині та Західному Поліссі, - Ф. Клімчук уважає, що зміна [е] > [а] - наслідок впливу решток південнослов'янських говірок на Поліссі на говірки східнослов'янські [Клімчук 2007, с. 111]. Припускаємо, що на території півночі Волинського Полісся перехід [е] > [а] теж пов'язаний з переселенням людності з півдня Волині (адже саме цю територію Г Шило вважав осередком досліджуваної зміни), оскільки немає фактів історичної діалектології, що підтверджували б його існування в цьому регіоні, на відміну від півдня: оранды, аранды моєє, шлей раменных чотири, у Симана Малчаловича взяли (волинські книги гродські з XVI, XVII ст. [Шило 1957, с. 47]), скарувати скерувати' (Остр. Лям. 1616 [Шевельов 2002, с. 686]).

Наші спостереження показують, що в говірках і північної, і південної зон Волинського Полісся перехід [е] > [а] відбувається в однакових фонетичних умовах - регулярно в наголошеній позиції після губних і передньоязикових, менш систематично - у ненаголошеній позиції; для обох регіонів характерна зміна в абсолютному кінці слова, а також нерегулярні зміни, пов'язані з перезвуком.

Висновки

Типові вияви *е в новозакритих наголошених складах у волинсько-поліських говірках - [і], після депалаталізованих шиплячих - [и], паралельно поширені на всій центральній території. Для говірок північно-східної частини Волинського Полісся можлива рефлексація *е > [е], перед яким приголосні зберігають м'якість, за винятком шиплячих. У говірках Дубровицького та Володимирецького районів зафіксовано дифтонгічну вимову *е - [іе] .

Для волинсько-поліських говірок характерна зміна [е] > [о] після шиплячих, зрідка після інших м'яких, перед твердими приголосними. Цей процес зумовив ряд фактів, що постали на місці *е відповідно до аналогічних трансформацій *о: дифтонгічні рефлекси [уі], [уи], [уо], [уе] < *е в перехідних від західно- до середньополіських говірок, консонантизовані форми розпаду дифтонгів, розвиток [у] < *е.

У відкритих наголошених складах збережено етимологічний *е. Для ненаголошених відкритих і закритих складів характерне підвищення й звуження артикуляції [е] > [и], у перехідних від волинсько-поліських до середньополіських говірках - [е].

На півночі й півдні Волинського Полісся типове зниження артикуляції [е] > [а] після губних і передньоязикових у наголошеній, рідше ненаголошеній позиціях, в абсолютному кінці слова.

Література

1. Аркушин Г. Голоси з Волинського Полісся (Тексти). Луцьк, 2010. 542 с.

2. Аркушин Г.Л. Західнополіська діалектологія. Луцьк, 2012. 257 с.

3. Атлас української мови: у 3 т. Київ: Наукова думка, Т. 2: Волинь, Наддністрянщина, Закарпаття і суміжні землі. 1988. 521 с.

4. Бевзенко С.П. Українська діалектологія. Київ: Вища школа, 1980. 247 с.

5. Громик Ю.В. Рефлексація давніх голосних у поліській говірці с. Липне. Молодий вчений. 2015. № 2 (5). С. 74-77.

6. Дружук І. До питання про явище а < е (*е, *ь) у волинсько-поліських говірках. Лінгвістика. Старобільськ: ДЗ «ЛНУ імені Тараса Шевченка». № 1 (40). 2019. С. 26-35.

7. Жилко Ф.Т. Голосні неоднорідного творення («дифтонги») в українській мові. Українська мова в школі. 1962. № 3. С. 16-22.

8. Залеський А.М. Вокалізм південно-західних говорів української мови. Київ, 1973. 156 с.

9. Зінчук Р.С. Рефлекси давніх голосних у системі словозміни іменників західнополіських і суміжних говірок. Філологічні студії. Науковий вісник Криворізького національного університету: зб. наук. пр. Кривий Ріг, 2013. Вип. 9, Ч. 2. С. 58-70.

10. Клімчук Ф. Славянскія і індаеурапейскія сувязі тараканскіх гаворак (рэфлекс *е, *ь > [а]). Західнополіський діалект у загальноукраїнському та всеслов'янському контекстах: зб. наук. пр. 2007. № 4. С. 109-114.

11. Клімчук Ф.Д. Гаворкі Захадняга Палесся: Фанетычны нарыс. Мінськ, 1983.

12. Книш Н. Рефлекси етимологічних [о], [е] у говірці села Погулянка Маневицького району Волинської області. Волинь філологічна: текст і контекст. Західнополіські говірки в просторі та часі. Луцьк, 2010. С. 57-59.

13. Півторак Г.П. Формування і діалектна диференціація давньоруської мови: (Історико-фонетичний нарис). Київ: Наукова думка, 1988. 280 с.

14. Покальчук В. Надсарнський говір на Волині та його фонетичні особливості. Наук. зап. Луц. пед. ін-ту: іст.-філол. сер. Луцьк, 1956. С. 81-100.

15. Шевельов Ю. Історична фонологія української мови. Харків, 2002. 1054 с.

16. Шило Г.Ф. Південно-західні говори УРСР на північ від Дністра. Львів, 1957. 254 с.

17. Шимановський В. Звуковые и формальные особенности народных говоров Холмской Руси. Варшава, 1897.

18. Kuraszkiewicz W. Rozwoj 'a na tle dyftongow i palatalizacji w dawnych gwarach ruskich Podlasia i Chelmszczyzny. Ruthenika. 1985.

References

1. Arkushyn H. (2010) Holosy z Volynskoho Polissia (Teksty) [Voices from Volyn Polissya (Texts)]. Lutsk. 542 s. [in Ukrainian].

2. Arkushyn H.L. (2012) Zakhidnopoliska dialektolohiia [West Polissya dialectology]. Lutsk. 257 s. [in Ukrainian].

3. Atlas ukrainskoi movy (1988): v 3 t. [Atlas of Ukrainian language]. Kyiv: Naukova dumka, T 2: Volyn, Naddnistrianshchyna, Zakarpattia i sumizhni zemli. 521 s. [in Ukrainian].

4. Bevzenko S.P. (1980) Ukrainska dialektolohiia [Ukrainian dialectology]. Lutsk: Vyshcha shk. 247 s. [in Ukrainian].

5. Druzhuk I. (2019) Do pytannia pro yavyshche a < e (*e, *ь) u volynsko-poliskykh hovirkakh [On the question of the phenomenon a < e (*e, * ь) in the Volyn-Polissya dialects]. Linhvistyka. Starobilsk: DZ «LNU imeni Tarasa Shevchenka». № 1 (40). S. 26-35 [in Ukrainian].

6. Hromyk Yu.V. (2015) Refleksatsiia davnikh holosnykh u poliskii hovirtsi s. Lypne [Reflection of ancient vowels in the Polissya dialect in v. Lypne]. Molodyi vchenyi. № 2 (5). S. 74-77 [in Ukrainian].

7. Khmchuk F. (2007) Slav-jansk^a і mdaeyrapejskrja suvjazі tarakanskih gavorak (rjefleks *e, *ь > [a]) [Slavic and Indo-European connections of cockroach speech (reflex *e, *ь > [a])]. Zakhidnopoliskyi dialekt u zahalnoukrainskomu ta vseslovianskomu kontekstakh: zb. nauk. pr. № 4. S. 109-114 [in Belarusian].

8. Khmchuk F.D. (1983) Cavort Zahadnjaga Palessja: Fanetychny narys [Speeches of Western Polesie: Phonetic еssay]. Mrnsk [in Belarusian].

9. Knysh N. (2010) Refleksy etymolohichnykh [o], [e] u hovirtsi sela Pohulianka Manevytskoho raionu Volynskoi oblasti [Reflexes of etymological [o], [e] in the dialect of the village of Pohulyanka, Manevychi district, Volyn region]. Volynfilolohichna: tekst i kontekst. Zakhidnopoliski hovirky vprostori ta chasi. Lutsk. S. 57-59 [in Ukrainian].

10. Kuraszkiewicz W. (1985) Rozwoj 'a na tle dyftongow i palatalizacji w dawnych gwarach ruskich Podlasia i Chelmszczyzny. Ruthenika [in Polish].

11. Pivtorak H.P. (1988) Formuvannia i dialektna dyferentsiatsiia davnoruskoi movy: (Istoryko-fonetychnyi narys) [Formation and dialectal differentiation of the davnoruska language: (Historical and phonetic essay)]. Kyiv: Naukova dumka. 280 s. [in Ukrainian].

12. Pokalchuk V. (1956) Nadsarnskyi hovir na Volyni ta yoho fonetychni osoblyvosti [Nadsar dialect in Volyn and its phonetic features]. Nauk. zap. Luts. ped. in-tu: ist.-filol. ser Lutsk. S. 81-100 [in Ukrainian].

13. Shevelov Yu. (2002) Istorychna fonolohiia ukrainskoi movy [A Historical Phonology of the Ukrainian Language]. Kharkiv. 1054 s. [in Ukrainian].

14. Shimanovs'kiy V. (1897) Zvukovye i formal'nye osobennosti narodnyh govorov Holmskoj Rusi [Sound and formal features of the folk dialects of Kholmsk Rus]. Warshava [in Russian].

15. Shylo H.F. (1957) Pivdenno-zakhidni hovory URSR na pivnich vid Dnistra [Southwestern dialects of the USSR north of the Dniester]. Lviv. 254 s. [in Ukrainian].

16. Zaleskyi A.M. (1973) Vokalizm pivdenno-zakhidnykh hovoriv ukrainskoi movy [Vocalism of southwestern dialects of the Ukrainian language]. Kyiv. 156 s. [in Ukrainian].

17. Zhylko F.T. (1962) Holosni neodnoridnoho tvorennia («dyftonhy») v ukrainskii movi [Vowels of inhomogeneous creation («diphthongs») in the Ukrainian language]. Ukrainska mova v shkoli. № 3. S. 16-22 [in Ukrainian].

18. Zinchuk R.S. (2013) Refleksy davnikh holosnykh u systemi slovozminy imennykiv zakhidnopoliskykh i sumizhnykh hovirok [Reflexes of ancient vowels in the system of word change of nouns of West Polish and related dialects]. Filolohichni studii. Naukovyi visnykKryvorizkoho natsionalnoho universytetu: zb. nauk. pr. Kryvyi Rih. Vyp. 9. Ch. 2. S. 58-70 [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru