Словотвірні типи назв порід і мінералів в українській петрології

Anotation

Natalia Ruda, PhD in Philology, Associate Professor Taras Shevchenko National University of Kyiv, Kyiv, Ukraine

WORD-FORMING TYPES OF ROCKS AND MINERALS NAMES IN UKRAINIAN PETROLOGY

Dynamic development of petrology leads to the intensification of the processes of terms formation. The need to organize the system of rocks and minerals names in the Ukrainian language in accordance with international standards, to unify and to standardize it is becoming increasingly important. A number of problems related to the functioning and development of Ukrainian (and international) petrological terminology, including the transcription of international names in the national language, constant changes in spelling, the existence of doublet terminological elements, synonymy of terms, etc. require the attention of not only naturalists but also linguists. The article considers the issues of petrological terms formation in the Ukrainian language. Attention is focused on the description and analysis of the main word-forming types of rocks and minerals names. The main problems of rocks and minerals names formation in modern Ukrainian petrology are highlighted. It was found that in modern petrology occurs an extremely branched paradigm of means, types and models of rocks and minerals names formation, which, on the one hand, helps to create the most appropriate name, but on the other hand, causes the emergence of large number of synonyms. It is determined that the terminological derivation in Ukrainian petrology, as well as in international, is based on terminological elements of Greek-Latin origin, to use them properly petrologist needs to know ancient Greek and Latin. The most productive were proved to be suffixal word-forming types; the main prefixal and compositional types were also analyzed. Despite the high productivity of suffixal types, the largest number of irrational, scientifically uninformative names is created through the use of suffixes, while prefixation and composition prevail in the word formation of rational nomenclature.

Keywords: term, petrology, word-forming type, term element, Greek-Latin basis of scientific terminology.

Вступ

Петрологія, або петрографія (від гр. пєтрод - камінь) - геологічна наука про гірські породи, їхній мінералогічний і хімічний склад, структуру і текстуру, умови залягання, закономірності поширення, походження і зміни в земній мантії, корі й на поверхні Землі. У межах петрології розрізняють власне петрографію, яка вивчає магматичні, метаморфічні гірські породи, і літологію, яка вивчає осадові гірські породи [5, с. 307]. Застарілою назвою науки про корисні копалини є ориктогнозія (від гр. ориктод - викопаний і yvwoiq - знання) [5, с. 255].

Система назв гірських порід і мінералів української мови має тривалу історію. Вона створювалася протягом тисячоліть, адаптуючись до розвитку геологічних знань, і досі продовжує змінюватися та поповнюватися новими елементами. "На тлі скорочення списку затверджених мінеральних видів (і їхніх назв) вилученням із нього дискредитованих невпинно триває його збільшення за рахунок відкритих нових мінералів і перевизначених старих" [3, с. 135]. Назви порід і мінералів української мови, не всі з яких входять до термінологічного апарату сучасної петрології, мають різне походження: слов'янське (e.g. зеленорудь (усі приклади тут і далі наводяться за [4; 5; 6], якщо не вказано інше), звірокамінь, злудень, іскринець, тяжелець), грецько-латинське (e. g. берил, агат, онікс), санскритське (e. g. опал, корунд), тюрське (e. g. яшма), перське (e. g. бірюза), семітське (e. g. смарагд, сапфір, алмаз), германське (e. g. кварц) та ін.

Сучасна петрологічна термінологія української мови утворена головно на основі терміноелементів грецьколатинського походження. Варто зауважити, що у процесі її становлення робилися спроби розробки системи термінів власне українськомовної генези. Так, ще у другій половині ХІХ ст. Іван Верхратський - видатний природознавець, мовознавець, основоположник української природничої термінології - розробляв українські відповідники петрологічним термінам грецько-латинського походження. Проте глобалізаційні тенденції взяли своє, й унаслідок орієнтації на міжнародну петрологічну термінологію, яка має переважно грецько-латинську основу, запропоновані Іваном Верхратським терміни не прижилися, а процеси сучасного українського термінотворення назв гірських порід і мінералів відбуваються в руслі загальноєвропейських.

Методологія дослідження ґрунтується на роботах В. О. Горпинич, Н. Ф. Клименко, Є. А. Карпіловської, І. М. Кочан, Г. П. Мацюк, Г. В. Наконечної, Т. І. Панько та ін., присвячених питанням та проблемам українського термінознавства. Щодо власне петрологічної термінології, то не можна не визнати, що вона є досить дослідженою. Насамперед, варто відзначити створення "Словника українських назв мінеральних видів", який допомагає орієнтуватися у розмаїтті мінералів, однозначно ідентифікувати мінерал, визначати його статус і статус назви (затверджена чи синонім) [9]. Проблематиці мінералогічної термінології, зокрема питанням відтворення міжнародних назв українською мовою, присвячено низку статей дослідників Інституту геохімії, мінералогії та рудоутворення ім. М. П. Семененка НАН України [3; 8 та ін.]. У роботі [1] проведене етимологічне дослідження українських назв мінералів; у статті [2] розглядаються способи творення термінів гірничої справи, зокрема і деяких назв гірських порід, в українській мові; дослідження [7] присвячено одному з періодів становлення й розвитку описової мінералогії (а отже і її терміносистеми) в Україні; у "Малій гірничій енциклопедії" [4; 5; 6] майже кожна стаття до термінів на позначення гірських порід пояснює і внутрішню форму назв. Проте питання, пов'язані з процесами словотвору, основними способами, типами, моделями творення назв гірських порід та мінералів, їх активністю та продуктивністю ще вимагають прискіпливого студіювання. Крім того, насьогодні є невирішеною ціла низка проблем, пов'язаних з процесами термінотворення у петрології. Однією з найскладніших проблем, на нашу думку, є синонімія. Загальновідомо, що визначальною ознакою терміна є відсутність синонімів, проте через низку причин (про деякі з яких йтиметься нижче) багато назв гірських порід та мінералів мають синоніми і почасти навіть більше одного (e.g. масикот / хризитин / вохра свинцева / масикотит; меланіт / ґранат танталовий /шорломіт; ельбаїт / ільваїт; лібігіт / ураноталіт; метаторберніт / метахальколіт / метакупроураніт; натроліт / бергманіт / бревікіт / галактит / кондрикіт / крокаліт /мурабуліт /савіт /слоаніт /цеоліт голчастий /еделіт /ехеліт). Також проблему створює те, що для вираження одного значення можуть використовуватися однаково терміноелементи як грецького, так і латинського походження (e.g. метахальколіт і метакупроураніт). Проблемою є і, так би мовити, неінформативність деяких назв, спричинена нераціональністю внутрішньої форми, що пов'язано, власне, з невдалою словотвірною моделлю (про що йтиметься нижче). Відтак, усі ці проблеми та питання (детальніше про проблеми мінералогічної термінології в [3; 8]) вимагають уваги не лише природознавців, але й мовознавців, чим і визначається актуальність цього дослідження.

Метою нашого дослідження є опис основних, найбільш продуктивних типів творення назв гірських порід і мінералів в українській мові, аналіз процесів термінологічної деривації в петрології.

Результати дослідження

Найпродуктивнішим виявився суфіксальний спосіб творення, у якому ми виокремили такі типи:

Словотвірний тип із суфіксоїдом -літ (від гр. ATSog - камінь).

Варто зазначити, що -літ використовується в геологічній термінології у функції композиційного коренеелемента (e. g. неоліт, літифікаця), проте у системі назв на позначення гірських порід і мінералів його значення чітко спеціалізоване, незмінною є й позиційна співвіднесеність із суфіксами, тому в цьому дослідженні ми розглядаємо терміноелемент -літ як суфіксоїд. Із суфіксоїдом -літ здебільшого утворюються терміни, що називають великі геологічні тіла, породи високого ступеня твердості.

Зазвичай твірною основою в цьому типові є грецька чи латинська іменна частина мови, яка описує, а, відтак, надає теоретично і практично значущу інформацію про властивості, будову, вигляд, місце залягання тощо породи (e. g. пізоліт (від pisum - горох), вермікуліт (від vermiculus - черв'ячок), мікроліт (від цікрбд - малий), батоліт (від. ра0од - глибина), сарколіт (від. оар^ - м'ясо, колір м'яса), сепіоліт (від oqniov - скелет каракатиці), скаполіт (від окапод - стрижень), спонгіоліт (від опоууіа - морська губка, пемза), ставроліт (від отаирбд - хрест), сфероліти (від офаїра - куля), тайніоліт (від тама - стрічка, смужка), біоліт (від ріод - життя).

Словотвірний тип із суфіксом -ит / -іт / ч'т.

Вважаємо, що суфікс -ит /-іт /-їт, який використовується у петрологічній термінології, - це редукований суфіксоїд -літ. Обидва ці суфікси є основними ідентифікаторами назв гірських порід і мінералів. Семантична різниця між -літ та -ит /-іт /-їт, як показує наш аналіз, у тому, що похідні, утворені із суфіксоїдом -літ позначають породи більш високого ступеня твердості, на відміну від порід, названих похідними із суфіксом -ит / -іт / -їт.

Цей тип представлений декількома моделями:

а) Коренева морфема - це топонім, який вказує, де вперше було знайдено породу або де її видобувають (e. g. києвіт, маріуполіт, алуштит, конголіт, афганіт, навахоїт, латіуміт, бориславіт).

б) Коренева морфема є антропонімом (використовуються імена або прізвища геологів, колекціонерів мінералів, видатних науковців, історичних чи культурних постатей або навіть близьких назводавцеві людей) (e. g. тарасовіт (на честь Тараса Шевченка), сосюрит (на честь мінеролога Л. де Сосюра), стефаніт (на честь австрійського ерцгерцога Стефана), сакураїт (на честь мінеролога К. Сакура), склодовськіт (на честь М. Склодовської-Кюрі). Ця модель, незважаючи на свою високу продуктивність, викликає багато зауважень у науковців, адже термін не надає суттєвої, потрібної геологу інформації про названу породу, тому до термінів, утворених за цією моделлю, часто утворюються синонімічні назви, які "розповідають" про хімічний склад, структуру, властивості, вигляд тощо мінералу.

в) коренева морфема (іменна частина мови грецького чи латинського походження) описує властивості, будову, вигляд тощо породи (e. g. алеврит (від aАЈuрov - борошно), апатит (від апаташ - обманюю), тефрит (від тєфра - попіл), синхізит (від оиухиоід - злиття, змішування), граніт (від granum - зерно), нефрит (від ^фрбд - нирка), мірабіліт (від mirabilis - чудесний) сколецит (від окоАіод - скручений, вигнутий), малахіт (від цаАахп - мальва).

г) кореневим терміноелементом/-ами є латинська (рідше грецька) назва (повна, абревійована або символопозначення) основного хімічного елементу породи (e. g. магнезит (від Magnesium - магній), аргентит (від Argentum - срібло), армангіт (від ArsenTcum - Manganum) [9], банальсит (від Ba - Na - Al - Si) [9]).

Словотвірний тип із суфіксом -ин / -ін.

Суфікс запозичений із латинської мови, де за його допомогою утворюються прикметники із семантикою приналежності (e. g. canis (собака) - caninus (собачий). Петрологічні терміни з цим суфіксом мають значення "схожий на об'єкт, названий кореневою морфемою", "який належить до групи порід, названих кореневою морфемою". Суфікс -ин /-ін, зазвичай використовується у назвах мінералів, а не гірських порід (e. g. сапфірин, серпентин (від serpens, serpentis - змія), аквамарин - (від aqua marina - морська вода), олівін (від оН'^^ - олива), цитрин (від dtrus - лимон).

Також суфікс -ин /-ін може використовуватися як синонімічний до суфікса -ит /-іт /-їт і утворювати похідні за тими ж моделями (e. g. адамін (на честь мінеролога Г. Дж. Адама), сасолін (за місцем видобутку у м. Сасо, Італія), трифілін (від трєїд - три і фиАр - частина, за особливостями будови), станін (від Stannum - олово, за основним хімічним елементом). Проте ці моделі менш продуктивні, порівняно з тими, де використовується суфікс -ит / -іт / -їт.

Є й приклади зворотного процесу, коли суфікс -ит / - іт /-їт виражає семантику суфікса -ин / -ін "схожість на щось" (e. g. амбрит - подібний до амбри).

Словотвірний тип із суфіксом -оїд /чд /-їд (від гр. єїбод - вигляд, зовнішність). Суфікс приєднується до основ переважно грецького походження, похідні мають значення "подібний до" (e. g. сферолоїди (від sphaerula - кулька), демантоїд (від абацад - непорушний, діамант), металоїди (від цЈтаААov - метал), галоїд (від аАд - сіль).

З-поміж словотвірних типів префіксального способу (який зазвичай є другим ступенем деривації похідних назв гірських порід і мінералів, утворених суфіксальним способом) найпродуктивнішими виявилися типи із префіксами та префіксоїдами грецько-латинського походження, які описують кристалічну структуру, хімічний склад і деякі інші особливості породи чи мінералу. Наприклад:

а) За словотвірним типом із префіксом метаутворюються назви мінералів, які зазнали певних змін під дією метаморфізму, діагенезу, дегідратації та радіоактивного розпаду [5, с. 84] (e. g. метавоксит < воксит, метаотеніт < отеніт, метаторберніт < торбеніт).

б) Деривати словотвірного типу із префіксом епівказують на більш пізнє утворення названих порід [4, с. 386] (e. g. епінатроліт < натроліт, епісколецит < сколецит).

в) Словотвірний тип із префіксом параутворює назви мінералів за властивостями, які близькі до властивостей названого твірною основою мінералу [5, с. 285] (e. g. параадамін < адамін, парабатлерит < батлерит, параатакаміт < атакаміт).

г) Словотвірний тип із префіксоїдом протоутворює назви, які позначають генетичну первинність мінералів, порід, структур, явищ тощо [5, c. 427] (e. g. протодоломіт < доломіт, протоамфіболи < амфіболи, протовермікуліт < вермикуліт).

д) Словотвірні типи з грецькими префіксоїдами на позначення кількості - моно-, тетр-, пент-, гекс-, септта ін. - вказують на присутність у породі зазначеної кількості будь-яких кристалічних або хімічних елементів, названих основою (e. g. монокристал, пентагідрит, септехлорити).

У процесі композиційного словотвору назв гірських порід дотримуються загального правила деривації термінів грецько-латинського походження: латинські основи поєднуються з латинськими, грецькі - із грецькими. Хоча іноді це правило порушується (e.g. піроаурит від пир (вогонь) - Aurum (золото). Основи зазвичай поєднуються інтерфіксом -о-. Варто зауважити, що більшість термінів, утворених способом основоскладання, додатково приєднують один із зазначених вище суфіксів, найчастіше -літ чи -ит /-іт /-їт, які маркують петрологічну приналежність терміна. Серед типів основоскладання можна виокремити:

• непродуктивний тип, за яким були утворені назви порід і мінералів, відкритих ще в давні часи. Поєднані основи описують певні характеристики породи, які відображають ще ненаукові, міфологічні уявлення (e. g. геліотроп - який повертається за сонцем, геліодор - дарунок сонця). Цей тип використовувався і в новий час, але пізніші назви є науково більш інформативними (e.g. піропос (від пОр - вогонь - йф - вигляд) - названий за вогнеподібний колір), пірофіліт (від пОр - фйЛЛоу - листок) - за властивість розщеплюватися на листочки під час нагрівання), астрофіліт (від aoipov - зірка - фйЛЛоу - листок) - за специфічний візерунок у вигляді зірочок із листкоподібними променями).

• продуктивні типи, які утворюють назви, що надають інформацію про хімічний склад, будову, властивості, вигляд тощо породи.

Серед цих типів можна виділити такі:

а) У якому ініціальний терміноелемент є назвою основного хімічного елемента породи - алюм-, арґент-, барі-, гідр-, оксисилік-, хлор-, хром-, цинкта ін. (e. g. арґентопірит, баріоальбіт, ідроамфібол). Водночас як синонімічні використовуються терміноелементи і грецького, і латинського походження, що, зрозуміло, спричиняє синонімічний надлишок (e. g. про присутність у породі міді свідчать терміноелементи халькі купр-, заліза - сидері фер-, магнію - пікрі магнезі-/магн-).

б) У якому усі кореневі терміноелементи є назвами хімічних елементів, із яких складається порода або які є основними у ній (e. g. фосфорохальцит, магнезіофосфорураніт).

в) У якому ініціальний терміноелемент є прикметником грецького походження, що описує колір породи. Так, хризовказує на золотисто-жовтий колір мінералу, хлоро- - зелений, ціано- - синій, мелан- - чорний, пір- - вогнеподібний, лейк- - світлий і т. ін. (e. g. хризокварц, ціаноза, лейкагат, меланохроїт).

г) У якому ініціальний терміноелемент є іменною частиною мови (переважно грецького походження), що надає інформацію про будову, походження, властивості тощо мінералу. Так, ксенвикористовується в назвах порід не властивих основній породі (e.g. ксеноліти, ксенобласти), базвказує на основність мінералу [4, с. 72] (e. g. базоалюмініт, базобісмотит), клінописує моноклінну структуру сингонії мінерала [4, с. 526] (e. g. клінохлор, кліногуміт), ортсвідчить про належність мінералів до ромбічної сингонії [5, c. 256] (e. g. ортобарати, ортоґнейс), псевдвказує на невідповідність породи мінералам, названим іншою основою [5, с. 432] (e. g. псевдоболеїт, псевдомалахіт) тощо.

д) Окремо варто виділити словотвірний тип із фінальним кореневим елементом -клаз (від кЛаоїд - перелом, тріщина), за яким утворюються назви порід, які легко розколюються, розщеплюються, яким властива спайність. Такі назви утворюються переважно способом словоскладання (e. g. олігоклаз, евклаз, кліноклаз, плагіоклаз, натроортоклаз), рідше - префіксальним (e. g. анортоклаз, периклаз, діаклаз, катаклаз).

У системі назв гірських порід і мінералів існують і складні назви, які є іменниково-прикметниковими чи, рідше, іменниково-іменниковими двочи трикомпонентними словосполученнями. Певна їхня частина належить до застарілих чи народних назв (e. g. жаб'яче око, гірський віск, земна живиця, цинкова обманка). Усі подібні словосполучення мають однослівні синоніми (e. g. око бичаче (лабрадор), око жаб'яче (каситерит), око кам'яне риб'яче (апофіліт), око миру (гідрофан). Інша частина прикметниково-іменникових словосполучень називає різновиди основного мінералу (e. g. сапфір австралійський, сапфір рожевий, синій халцедон, сванберґіт кальціїстий, сафлорит залізистий). До третьої групи належать назви мінералів, які є досить інформативними щодо хімічного складу денотата, до кожного з яких, тим не менше, існує однослівний синонім, який має перевагу у формальній компактності (e. g. вохра свинцева (масикот), магнезіальний отеніт (салеїт), залізо-кобальтовий колчедан (сафлорит), мервініт манґанистий). За вимогами Міжнародної мінералогічної асоціації назва мінералу має складатися з одного слова [8, с. 5], тому творення складних назв у термінологічній деривації в петрології є непродуктивним.

Висновки

У підсумку до проведеного аналізу можна зробити такі висновки:

Незважаючи на спроби українізувати національну петрологічну термінологію, на сучасному етапі у процесі термінотворення використовуються терміноелементи переважно грецько-латинського походження.

Словотвір петрологічних термінів характеризується розгалуженою парадигмою способів, типів і моделей, що, з одного боку, допомагає у створенні найбільш влучних, відповідних дериватів, а з іншого боку - спричиняє появу великої кількості синонімів.

У роботі було описано та проаналізовано основні типи словотвору назв гірських порід і мінералів в українській мові, визначено переваги й недоліки, вказано на семантичні нюанси деяких морфем.

Найпродуктивнішим виявився суфіксальний спосіб словотвору, особливо типи із суфіксами -літ та -ит /-іт / -їт, що не є дивним, адже саме ці морфеми є маркерами назв гірських порід (тому що, наприклад, суфікси - ин /-ін, -оїд / -ід /-їд можуть утворювати терміни, що належать до інших терміносистем, e. g. дермантин, синусоїд). Утворення за допомогою суфіксів є першою ланкою деривації в можливому словотвірному ланцюжку назв гірських порід, рідше - за допомогою композиційного способу.

Система назв гірських порід і мінералів, як українська, так і міжнародна, потребує уніфікації й унормування, тому подальші дослідження словотвірних способів, типів і моделей із метою їхньою стандартизації, доповнення, удосконалення, а також в аспектах практичної функціональності й наукової раціональності дериватів, вважаємо актуальними та перспективними.

Список використаних джерел

1. Вовченко Р. Про етимологію назв мінералів в українській геологічній термінології / Р. Вовченко, Л. Бохорська, О. Полубічко // Вісн. Нац. ун-ту "Львівська політехніка". Серія "Проблеми української термінології". 2002. № 453. С. 113-121.

2. Колган О.В. Префіксальний та префіксально-суфіксальний способи творення термінів гірничої справи / О. В. Колган // Термінологічний вісник. 2013. Вип. 2(2). С. 48-51.

3. Кульчицька Г. О. Про утворення українських назв мінеральних видів і різновидів / Г. О. Кульчицька, Д. С. Черниш // Записки Українського мінералогічного товариства. 2015. Т. 1. С. 134-145.

4. Мала гірнича енциклопедія / за ред. В. С. Білецького. Донецьк: Донбас, 2004. Т. 1.

5. Мала гірнича енциклопедія / за ред. В. С. Білецького. Донецьк: Донбас, 2007. Т. 2.

6. Мала гірнича енциклопедія / за ред. В. С. Білецького. Донецьк: Східний видавничий дім, 2013.Т. 3.

7. Матковський О. Університетський період становлення й розвитку описової мінералогії в Україні (ХІХ ст. 1940-ві роки) І О. Матковський, В. Павлишин // Мінералогічний збірник. 2018. № 68. Вип. 2. С. 3-26.

8. Пономаренко О. М. Словник українських назв мінеральних видів у інформаційному просторі / О. М. Пономаренко, Г. О. Кульчицька, Д. С. Черниш // Мінералогічний журнал. 2017. Т. 39. № 1. С. 3-10.

9. Словник українських назв мінеральних видів. К., 2017. Електронний ресурс. Режим доступу: https://mineralopediaukraine.com/dictionary (дата останнього звернення: 28.04.2022).

References

1. Vovchenko, R., Bokhorska, L., Polubichko, О. (2002). Pro etymolohiiu nazv mineraliv v ukrainskii heolohichnii terminolohii [On the etymology of mineral names in Ukrainian geological terminology]. Visnyk Natsionalnoho universytetu "Lvivvska politekhnika". Seriia "Problemy ukrainskoi terminolohii', 453, р. 113-121. (In Ukr.).

2. Kolhan, O.V. (2013). Prefiksalnyi ta prefiksalno-sufiksalnyi sposoby tvorennia terminiv hirnychoi spravy [Prefixal and prefixal-suffixal ways of mining terms formation]. Terminolohichnyi visnyk, 2(2), p. 48-51. (In Ukr.).

3. Kulchytska, H.O., Chernysh, D.S. (2015). Pro utvorennia ukrainskykh nazv mineralnykh vydiv i riznovydiv [On the formation of Ukrainian names of mineral species and varieties]. Zapysky Ukrainskoho mineralohichnoho tovarystva, 1, p. 134-145. (In Ukr.).

4. Biletskyi, V.S. (Ed.). (2004). Mala hirnycha entsyklopediia [Small mining encyclopedia]. Donetsk: Donbas, T. 1. (In Ukr.).

5. Biletskyi, V.S. (Ed.). (2007). Mala hirnycha entsyklopediia [Small mining encyclopedia]. Donetsk: Donbas, T. 2. (In Ukr.).

6. Biletskyi, V.S. (Ed.). (2013). Mala hirnycha entsyklopediia [Small mining encyclopedia]. Donetsk: Skhidnyi vydavnychyi dim, T. 3. (In Ukr.).

7. Matkovskyi, O., Pavlyshyn, V. (2018). Universytetskyi period stanovlennia y rozvytku opysovoi mineralohii v Ukraini (ХІХ st. -1940-vi roky) [University period of formation and development of descriptive mineralogy in Ukraine (XIX cent. - 1940s). Mineralohichnyi zbirnyk, 68 (2), p. 3-26. (In Ukr.).

8. Ponomarenko, O.M., Kulchytska, H.O., Chernysh, D.S. (2017). Slovnyk ukrainskykh nazv mineralnykh vydiv u informatsiinomu prostori [Dictionary of Ukrainian names of mineral species in the information space]. Mineralohichnyi zhurnal, 39 (1), p. 3-10. (In Ukr.).

9. Slovnyk ukrainskykh nazv mineralnykh vydiv (2017). [Dictionary of Ukrainian names of mineral species. Kyiv. https://mineralopediaukraine.com/ dictionary (In Ukr.).

Размещено на Allbest.ru