Рекція дієслівних іменників у польській та українській мовах

Размещено на http://www.allbest.ru/

Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника

РЕКЦІЯ ДІЄСЛІВНИХ ІМЕННИКІВ У ПОЛЬСЬКІЙ ТА УКРАЇНСЬКІЙ МОВАХ

Щербій Наталія Олегівна,

кандидат філологічних наук,

доцент кафедри слов'янських мов

Анотація

дієслівний рекція мова іменник

Метою статті є зіставний аналіз сполучуваності (рекції) польських та українських дієслівних іменників. Реалізація поставленої мети передбачає опис статусу дієслівних іменників у мовознавстві, вияснення термінологічного апарату, доведення дієслівного характеру цих утворень, порівняння дієслівної рекції у польській та українській мові, зокрема завдяки наявності категорій перехідності та валентності, встановленню спільних та відмінних ознак.

Методи. Застосування зіставно-типологічного методу дало змогу порівняти семантико-синтаксичні особливості дієслівних іменників двох споріднених мов. З метою систематизації, опису та узагальнення виявлених особливостей та відмінностей використовувалися методи дедукції та індукції.

Результати. Дієслівні іменники на -nie, -cie // -ння, ття мають виражений дієслівний характер, про що свідчить зокрема і збереження дієслівної рекції, а саме: залежна від дієслівного іменника форма керованого іменника позначає об'єкт, як і при дієслові для вираження певних синтаксичних відношень. Рекція дієслівних іменників на -nie, -cie // -ння, ття виражається за допомогою категорії перехідності та валентності. Семантика перехідності / неперехідності дії віддієслівних іменників на рівні синтагматики впливає на їх сполучуваність і стає диференційною ознакою розрізнення компонентів семантичної парадигми багатозначного віддієслівного іменника. ДІ здебільшого мають таку саму валентність, як і твірне дієслово (з прийменником чи без), проте є ряд відмінностей, зокрема в прийменниковому керуванні. Низка польських дієслів може вживатися з додатком у формі дієслівного іменника, на відміну від української мови, що пов'язане з тим, що поляки сприймають світ більш `опредмечено', а українці мають органічну здатність бачити життя в динаміці, русі й передавати це дієсловом.

Висновки. Малодослідженим та актуальним аспектом у сучасних мовознавчих дослідженнях є гібридні частини мови, зокрема в контексті структурно-семантичних відмінностей на тлі слов'янських мов. Дієслівні іменники є яскравим прикладом гібридності, оскільки поєднують у собі категорії, характерні різним класам слів, як наприклад, дієслівні граматичні категорії виду, стану та способу протиставляються іменниковим категоріям роду та відмінка.

Ключові слова: валентність, перехідність / неперехідність, дієслівне керування, семантика.

Annotation

CASE GOVERNMENT OF VERBAL NOUNS IN POLISH AND UKRAINIAN

Shcherbii Natalia Olehivna Candidate of Philological Sciences, Associate Professor at the Department of Slavic Languages Vasyl Stefanyk Precarpathian National University

The purpose of the article is to perform the comparative analysis of case government (rekcja) of Polish and Ukrainian verbal nouns. The fulfilment of this purpose requires describing the status of verbal nouns in linguistics, clarifying the terminological apparatus, proving the verbal nature of these formations, comparing case government in Polish and Ukrainian, in particular, due to the existence of categories of transitivity and valence as well as establishing common and distinctive features.

Methods. The application of the comparative and typological method allows to compare the semantic and syntactic features of verbal nouns of two related languages. Methods of deduction and induction were used to systematize, describe and generalize the identified features and differences.

Results. Verb nouns ending with -nie, -cie // -ння, ття possess a pronounced verbal nature, as evidenced by the preservation of the case government, namely: the form of the governed noun dependent on the verbal noun denotes the object to express certain syntactic relations like the one dependent on the verb. The case government of verb nouns ending with -nie, -cie // -ння, ття is expressed by the categories of transitivity and valence. At the level of syntagmatics, the semantics of transitive / intransitive action of verbal nouns affects their compatibility and becomes a defining feature for distinguishing components of the semantic paradigm of a polysemous verbal noun. VNs generally have the same valence as the root verb (with or without a preposition), but there are a number of differences, particularly in prepositional government. In contrast to Ukrainian, a number of Polish verbs can be used with an object in the form of a verbal noun due to the fact that Poles perceive the world more `object-based', and Ukrainians have an organic ability to see life in dynamics, movement and convey it using verbs.

Conclusions. Hybrid parts of language are a little-studied and relevant aspect in modern linguistic research, in particular in the context of structural and semantic differences against the background of Slavic languages. Verbal nouns are a clear example of hybridity as they combine categories typical for different classes of words, such as verbal grammatical categories of aspect, voice, mood, and transitivity / intransitivity as opposed to noun categories of gender and case.

Key words: valence, transitivity / intransitivity, case government, semantics.

Вступ

Одним з найпопулярніших напрямів серед сучасних мовознавчих досліджень є вивчення міжкатегоріальних зв'язків, особливо на тлі кількох мов. Дієслівні іменники є яскравим прикладом гібридної частини мови, що поєднує у собі категорії, характерні різним класам слів, як наприклад, стану, часу, зворотності, відмінка, числа.

Мета роботи полягає у зіставному аналізі сполучуваності (рекції) польських та українських дієслівних іменників. Відповідно до мети дослідження необхідно виконати такі завдання: охарактеризувати статус дієслівних іменників у мовознавстві, вияснити термінологічний апарат, довести дієслівний характер цих утворень, порівняти дієслівну рекцію дієслівних іменників у польській та українській мові, зокрема завдяки наявності категорій перехідності та валентності, встановити спільні та відмінні риси.

Об'єктом дослідження виступають дієслівні іменники в польській та українській мові, а предметом аналізу є різні варіанти провобічної сполучуваності дієслівних іменників з іншими словами в реченні.

Методологія дослідження: зіставно-типологічний метод дав змогу порівняти семантико-синтаксичні особливості дієслівних іменників двох споріднених мов. Для загального огляду проблематики застосовувалися індуктивний та дедуктивний методи з метою систематизації, опису та узагальнення виявлених особливостей та відмінностей.

Загальний огляд проблематики дослідження

Віддієслівні іменники становлять дискусійний клас слів, зокрема й щодо термінології. Так, польський мовознавець Z. Saloni використовує термін odsiownik для позначення віддієслівних іменників на - nie // - cie типу pachnienie, wiedzenie, таким чином відносячи ці утворення до дієслівних форм (Saloni, 2004). S. Mcdak також уживає подібний термін rzeczownikodsiowny, включаючи ці слова до парадигми дієслова (Mcdak 2004). W. Doroszewski зараховує такі форми до іменника, оскільки в академічному словнику польської мови під його редакцією (WSJP) знаходимо визначення forma rzeczownikowa czasownika: zakochanie (sie) - іменна форма дієслова zakochac sie; rozmiekczenie - іменна форма дієслова rozmiekczyc. S. Dubisz використовує інший підхід, оскільки більшість віддієслівних іменників на -nie, -cie безпосередньо відносить до складу статей про дієслова в межах дієслівної парадигми. Якщо девербатив має інше додатково фіксоване предметне значення, це відображається в окремій дієслівній статті, а потім дається окреме пояснення значень: a) rzecz. od rozmyslac (іменник від роздумувати); b) «medytacja, refleksja, takze religijna» (USJP).

Західнослов'янські мовознавці (J. Puzynina, K. Buzassyova, J. Furdik, H. Krizkova, P. Karlik,) виокремлюють два типи віддієслівних іменників: 1) категорійні substantivum verbale (-anie, -enie, -cie, -ecie), що за формальносемантичними характеристиками тяжіють до дієслова; 2) некатегорійні substantivum deverbale, які утворюються за допомогою різноманітних суфіксів і близькі до іменника (Puzynina 2004: 28-33).

У східнослов'янських мовах немає поділу на категорійні й некатегорійні типи: усі подібні утворення розглядають як віддієслівні іменники, що є результатом словотворчого підходу до розгляду цього мовного явища, хоча спостерігається різноманітний обсяг дієслівної семантики у лексемах (Пчелинцева 2016). І. Вихованець, К. Городенська в межах іменника розглядають словотвірну іменникову категорію граматичної предметності, що ґрунтується на трансформації номіналізації. До цієї категорії дослідники зараховують відпредикатні іменники (здебільшого віддієслівні та відприкметникові), які нівелюють вихідні дієслівні категорії і набувають іменникових граматичних категорій (Вихованець, Городенська 2004: 101-102).

Значеннєво утворюються два типи іменників (Doroszewski 1963): 1) присудкові, на кшталт siuchanie, mycie і 2) підметові, якpodanie `письмове прохання, документ, заява', nakrycie `стола', okrycie `плащ', zamkniecie `замок, колодка. Щодо підметових віддієслівних іменників подібні думки висловлюють й українські мовознавці. Так, І. Вихованець та К. Городенська стверджують, що набуття синтаксичних і морфологічних ознак нової для вихідного слова частини мови іноді супроводжується також семантичним зрушенням - частковим або повним семантичним зближенням з іншою частиною мови, до якої синтаксично й морфологічно це слово перейшло. Так, віддієслівна морфологізована субстантивація може мати кілька ступенів транспозиції: синтаксичний, морфологічний і семантичний, тому й наявна велика кількість видів віддієслівних іменників (на позначення дії, процесу або стану). Утворені внаслідок віддієслівної морфологізованої субстантивації іменники разом з вихідними дієсловами мають спільну лексичну семантику, але різні частиномовні граматичні категорії і формально-синтаксичні і семантико-синтаксичні функції (Вихованець, Городенська 2004: 115-116).

Так, слідом Z. Saloni та J. Puzynina, окремо виділяємо віддієслівні іменники категорійного типу на -anie, -enie, -cie, -ecie, що за формально-семантичними характеристиками тяжіють до дієслова, і називатимемо їх дієслівними іменниками (ДІ), відповідний термін також уживає А. Скоплєв щодо аналізу чеських віддієслівних утворень (Скоплєв 2018).

Під поняттям дієслівна рекція розуміємо потенційну можливість слів входити в сполучення з іншими словами для вираження певних синтаксичних відношень. Поняття валентності є ширшим, ніж поняття дієслівної рекції, оскільки валентність включає не тільки лівовалентну позицію та єдиний правовалентний об'єкт, але бере до уваги всі можливі правовалентні субстанції, їхні позиційні варіанти і подає їхню граматичну і синтаксичну характеристику. Валентність справа відповідає дієслівному керуванню, що може визначатися відповідно до різних принципів, зокрема і за критерієм перехідності / неперехідності. Дієслівне сильне керування є синонімічним терміном до поняття дієслівної рекції (Кашуба 2009).

Семантика перехідності / неперехідності дієслівних іменників

Між дієсловом і віддієслівним іменником відбувається тривалий процес протиставлення в формально-граматичному аспекті й подібності, зокрема щодо семантики.

Дієслівні граматичні категорії виду, стану та способу протиставляються іменниковим категоріям роду та відмінка. Подібність виражається здатністю дієслівних іменників зберігати дієслівне керування, а саме: залежна від іменника дії форма керованого іменника позначає об'єкт, як і при дієслові. Здатність віддієслівних іменників сполучатися з інфінітивом також є наслідком мотивувальної семантики дієслів (Шепель 2017: 275): вміння працювати, бажання стати, прагнення жити та ін.

Дієслівним іменникам властива дієслівна категорія перехідності, що виражається функційною подібністю іменника у знахідному відмінку при перехідному дієслові та іменника у родовому відмінку при віддієслівних іменниках, умотивованих перехідними дієсловами: malowac obraz - malowanie obrazu, obserwowac ptaki - obserwowanie ptakow.

При заміні перехідного дієслова співвідносним з ним віддієслівним іменником родовий відмінок із значенням об'єкта при іменниках дії, мотивованих перехідним дієсловом, є регулярною трансформацією знахідного відмінка із значенням прямого об'єкта.

Семантика перехідності / неперехідності дії віддієслівних іменників на рівні синтагматики впливає на їх сполучуваність і стає диференційною ознакою розрізнення компонентів семантичної парадигми багатозначного віддієслівного іменника. Так, парадигма значень віддієслівних іменників на кшталт: посвячення, жаління, вбирання, розуміння, топлення, ділення, самовизначення, піднесення, проривання, скликання, покарання, пристосування, порівняння, складається з двох, а той більше значень, з яких перше - це «дія до дієслова», а друге - це поняття, термін, предмет, утворення. Диференційною ознакою, що розрізняє сполучуваність слова, а також відокремлює слово зі значенням дії від слова зі значенням опредмеченої результативності цієї дії, є семантика перехідності, яка властива лише віддієслівному іменнику зі значенням дії, що вмотивований перехідним дієсловом. Наприклад, «ПРИСТОСУВАННЯ, я, сер.

1. Дія за значенням пристосувати, пристосовувати та дія і стан за знач. пристосуватися, пристосовуватися. У перші дні постембріонального життя відбувається процес пристосування новонародженого до нових умов існування (Фізіологічний журнал, 2, 1956, 79);

2. Пристрій, прилад, за допомогою якого здійснюється або полегшується певна робота. Найкраще різати смужки [тіста] спеціальним пристосуванням, що складається з валика з насадженими на ньому на однаковій відстані один від одного дисками з зазублинами (Українські страви, 1957, 329);

3. Природне утворення у рослин і тварин, що служить для самозбереження, захисту і т. ін. Пристосування для захисту від передчасного осипання насіння або опадання плодів є у багатьох бур'янів (Бур'яни і боротьба з ними, 1957, 8) (СУМ: 43).

У першому значенні віддієслівний іменник може сполучатися з іменником у родовому відмінку із значенням об'єкта дії: Адаптація - це пристосування працівника до умов праці в державному органі (Інтернет); Значення пристосування організмів для їх виживання (Інтернет). У 2 та 3 - віддієслівний іменник пристосування має конкретно-предметне значення, а якщо керує родовим відмінком, то набуває значення носія ознаки, і відповідно втрачає можливість виражати семантику перехідності: Помічник (пристосування) для надягання шкарпеток (Інтернет); Розумне пристосування може застосовуватися, коли в особи виникає певна ситуація, яка потребує втручання (Інтернет).

У польській мові варто проаналізувати цю категорію на прикладі віддієслівного іменника podanie:

«PODANIE, rzeczownik, rodzaj nijaki

(1.1) pismo z prosba skierowane do wladz;

(1.2) praw. adm. pismo osoby fizycznej lub prawnej (strony) powodujace wszczccie postcpowania administracyjnego lub podatkowego;

(1.3) liter, opowiesc o przeszlosci przekazywana w ustnej formie z pokolenia na pokolenie;

(1.4) sport. przekazanie pilki w grach zespolowych

(1.5) rzecz. odczas. od podac» (USJP).

У перших чотирьох пунктах віддієслівний іменник podanie виражає конкретно-предметне значення і відповідно належить до підметового типу. Віддієслівний іменник із таким значенням може сполучатися з іменником, утворюючи:

прийменникові конструкції:

(1.1) podanie o - B. (cos): W trzecim odruchu musialby chyba napisacpodanie o zwolnienie (Z. Gorniak);

* podanie do - D. (kogos):...on mowi, zebym ja napisat podanie do starosty w Bielsku, jego kolega szkolny, to ja mu dalem gnoju, napiszemy podanie i on to wezmie do Bielska (M. Marzynski);

* podanie w - Msc. (czyms): Jutro skladampodanie w sprawieprzejscia na emerylure (M. Krajewski);

* podanie dla - D. (kogos): Plan brzmialzachecajqco, bardzo realnie, choc nie mielismypewnosci, ze siepowiedzie, poniewaz dawno temu zlozylem juz takiepodanie dla siebie (H. Klimko Dobrzaniecki);

(1.3) podanie o - Ms. (kims, czyms): Czy chcialbys znac podanie o corce czarownika, zakochanej w mysliwym? (A. Fiedler);

(1.4) podanie do - D. (kogos): Podczas lotu atakujqcy podejmuje decyzje, ze nie bedzie rzucal do kosza i wykonuje podanie dopartnera wychodzqcego w kierunku kosza w celu ataku (W. Ljach);

безприйменникові конструкції:

(1.1) * podanie - D. (kogos): Zarowa trzymal w recepodanie nadkomisarza... (M. Czubaj);

* podanie - C. (komus): Akurat mialam klientke, pisalampodanie kobiecie z Pardalowki (J. Rcbacz);

У п'ятому пункті віддієслівний іменник позначає дію до висхідного дієслова, сполучається з іменником у Родовому відмінку і відповідно зберігає семантику перехідності, що свідчить про присудковий тип і дієслівний характер:

(1.5) * podanie - D. (czegos): Podeszla blisko, przywitala sig przez podanie rgki (K. Kofta); Najzwyklejsze gesty - podanie czajnika, smak herbaty - byly wyrwane ze zwyklego i wklejone do albumu cudownosci (M. Gretkowska).

Правобічна валентність дієслівних іменників

Як прийнято в лінгвістиці, головний носій валентності - дієслово, проте у мовознавстві все частіше акцентують увагу на валентному потенціалі інших частиномовних класів слів. Найменш дослідженими у цьому плані є похідні іменники із семантикою дії, процесу або стану. Наявність таких іменникових форм, на думку І. Р Вихованця, є „віддзеркаленням дериваційних відношень між частинами мови, механізму транспозиції” (Вихованець, Городенська 2004). Для транспонованих до сфери іменника одиниць характерна не тільки складніша порівняно з непохідними компонентами структура, але й система специфічних морфологічних показників. Набуваючи іменникових граматичних ознак (як відмінка), деривати водночас зберігають окремі елементи категорійного значення вихідної частини мови, як от: виду, стану чи категорію валентності, яку варто виділити. Це дає підстави трактувати валентність віддієслівних іменників як похідну міжрівневу категорію.

Дієслівні іменники на -nie, -cie здебільшого мають таку саму валентність, як і твірне дієслово (з прийменником чи без), наприклад: pomagac przyjacielowi - pomaganie przyjacielowi, rzqdzic krajem - rzqdzenie krajem, wladac jgzykami obcymi - wladanie jgzykami obcymi, rozmawiac o bracie - rozmawianie o bracie, pracowac nad planem - pracowanie nadplanem.

Однак існують певні винятки. ДІ із загальним значенням `сприяння' чи `шкода' вимагають додатків в Давальному відмінку ufac ludziom - ufanie ludziom, dokuczac sqsiadom - dokuczanie sqsiadom. Не стосується це дієслова zagrazac ( - C., zdrowiu, zyciu, bezpieczenstwu), яке після трансформації в іменник zagrozenie поєднується з родовим відмінком і з прийменником dla чи без нього, наприклад: zagrozenie (dla) zdrowia, (dla) zycia, (dla) bezpieczenstwa. Віддієслівному іменнику zagrozenie характерний зразок керування віддієслівних іменників, інших ніж на -nie, -cie, в яких дативна конструкція трансформується в прийменникову генітивну, як от: pomagac przyjacielowi - pomaganie przyjacielowi - pomoc dla przyjaciela, sluzyc krajowi - sluzenie krajowi - sluzba dla kraju.

У польських синтаксичних структурах при фазових та модальних дієсловах додаток може виступати або у формі інфінітива або у формі дієслівного іменника.

Деякі польські дієслова вимагають у ролі додатка виключно інфінітив, наприклад: moc (napisac), musiec (wykonac), smiec (protestowac), kazac (zrobic), osmielic (powiedziec), zamierzac (sprawdzic), postanowic (zabrac), przestac (sig spodziewac), usilowac (przekupic) та ін. Українські відповідники також вимагають форм інфінітива, відповідно такі конструкції не викликають труднощів у вживанні. Причиною цього може бути відсутність утворення дієслівних іменників від модальних дієслів.

Деякі польські дієслова вимагають у ролі додатка виключно дієслівний іменник, наприклад: przerywac (badania), kontynuowac (protest), rozpoczqc (strajk), zmusic (do ustgpstw), umozliwic (obserwacjg), odmowic (pojscia), zaplanowac (kupno). Їхні українські відповідники часто поєднуються з інфінітивом: Oni kontynuowali protest - Вони продовжували протестувати; Koniecznosc zmusza nas do ustgpstw - Необхідність змушує нас поступитися; On zaplanowal kupno nowego samochodu - Він запланував купити новий автомобіль.

Низка польських дієслів може вживатися з додатком і у формі інфінітива, і у формі дієслівного іменника, наприклад: Konczyc tlumaczyc opowiadanie або Konczyc tlumaczenie opowiadania; Wolg chodzic piechotq або Wolg chodzenie piechotq; Pragniemy wyzwolic sig z tego або Pragniemy wyzwolenia sig z tego; Zdecydowalam sig urzqdzic wycieczkg або Zdecydowalam sig na urzqdzenie wycieczki; Pozwolila zwiedzic okolice або Pozwolila na zwiedzenie okolic. У польській мові частіше уживається саме дієслівний іменник, на відміну від української мови, що пов'язане з тим, що поляки сприймають світ більш `опредмечено', а українці мають органічну здатність бачити життя в динаміці, русі й передавати це дієсловом, т.зв. `одієслівлювання' [Wieczorek 1994: 58-59].

Польські віддієслівні іменники у ролі означення можуть вимагати дієслівного іменника, а не інфінітива, як в українській мові, порівняймо: proba zrobienia (czegos) - спроба зробити (щось); zezwolenie na wykorzystanie (czegos) - дозвіл використати щось; przeszkadzanie w robieniu (czegos) - перешкоджання робити щось; propozycja wygloszenia (czegos) - пропозиція виголосити (щось); mozliwosc zbadania (czegos) - можливість дослідити (щось); szansaprzetrwania - шанс витримати (вистояти, протриматися, вижити) (Кравчук: 76-77).

Деякі дієслова мають відмінну від української мови дієслівну рекцію, зокрема прийменникову, як наприклад: przyznanie sig do czegos: Nie tracil wiary, ze perswazjq lub grozbami wymusi na niej przyznanie sig do winy (Iwona Surmik); To juz jest cos, takie przyznanie sig do blgdu jest bardzo cenne (Antoni Kapelanski) // зізнання чогось, в чомусь: Зізнання підсудного у злочині не позбавляє його права на оскарження вироку (КПК). Хоча можна знайти поодинокі приклади нетипових для української мови конструкцій: Це використала нелюдяна поліція, щоб посилити допити і видобути від нього признання до вини (Данило Чайковський) - в українській мові значення `Повідомлення якихось даних, свідчення про кого-, що-небудь під час допитів або на суді, викладене усно чи письмово' має слово зізнання і є юридичним терміном, натомість слово признання, що схоже до російського признание, має інші значення, окрім того прийменник до в такій конструкції є неприроднім для української мови; mszczenie sig w czyms: Stqd ciqgle mszczenie sig na bylym bylo dla bylej satysfakcjq wigkszq od poznania i regularnego czytania felietonow Kingi Dunin w "Wysokich Obcasach" (Jozef Lozinski) // в українській мові відсутній категорійний дієслівний іменник, натомість наявний некатегорійний відповідник помста комусь за щось, а також спостерігаємо в російській мові ДІ мщение; ograniczanie sig do czegos: Szukanie pracy etatowej, nawet najlepiej piatnej, to nic innego, jak zwykie ograniczanie sig do jednego mozliwego zrodla finansowania (Kamil Cebulski) // обмеження на щось, в чомусь, чогось: Про затримання особи, взяття її під варту або обмеження в праві на вільне пересування в інший спосіб, а також про її місце перебування (КПК); przebieranie sig za kogos: Do jej tradycji nalezy przebieranie sig za czarownice, duchy, wampiry i inne budzqce strach postacie (Olcia Trollek) // переодягання в когось, щось: Початки античної комедії пов'язані з давнім звичаєм переодягання хористів у тварин (Олександр Клековкін). Окрім того, виділені польські ДІ вживаються зі зворотним формантом sig, на відміну від українських відповідників, які втрачають таку властивість.

Висновки

Малодослідженим та актуальним аспектом у сучасних мовознавчих дослідженнях є гібридні частини мови, зокрема в контексті структурно-семантичних відмінностей на тлі кількох мов. Дієслівні іменники є яскравим прикладом гібридності, оскільки поєднують у собі категорії, характерні різним класам слів, як наприклад, дієслівні граматичні категорії виду, стану та способу протиставляються іменниковим категоріям роду та відмінка. Про дієслівний характер дієслівних іменників свідчить зокрема і збереження дієслівної рекції, а саме: залежна від дієслівного іменника форма керованого іменника позначає об'єкт, як і при дієслові для вираження певних синтаксичних відношень. Рекція дієслівних іменників на -nie, -cie виражається за допомогою категорії перехідності та валентності. ДІ здебільшого мають таку саму валентність, як і твірне дієслово (з прийменником чи без), проте є ряд відмінностей, зокрема в прийменниковому керуванні. Низка польських дієслів може вживатися з додатком у формі дієслівного іменника, на відміну від української мови, що пов'язане з тим, що поляки сприймають світ більш `опредмечено', а українці мають органічну здатність бачити життя в динаміці, русі й передавати це дієсловом.

Перспективою подальших дослідження може бути зіставно-типологічний аналіз рекції інших гібридних форм дієслова, зокрема дієприкметників, безособових форм на -но, -то та виявлення як спільних, так і відмінних особливостей.

Література

1. Вихованець І., Городенська К. Теоретична морфологія української мови: Академ. граматика укр. мови: Київ: Університетське видавництво «Пульсари». 2004. 400 с.

2. Кашуба Н.П. Варіантність дієслівного керування в сучасній словацькій мові: автореф. дис.. канд. філол. наук ; Ін-тут мовознавства НАН України. Київ, 2009. 20 с.

3. Кравчук А.М. Польська мова. Граматика з вправами: підручник для вищих навчальних закладів. Київ: Інкос, 2015. 454 с.

4. Пчелинцева Е.Е. От глагола к имени: аспектуальность в русских, украинских и польских именах действия. Санкт-Петербург: Наука, 2016. 367 с.

5. Скоплєв А. Дві іпостасі західнослов'янського дієслівного іменника (на матеріалі чеської мови). Вісник Університету імені Альфреда Нобеля. Серія «Філологічні науки». 2018. № 1(15). С. 259-270.

6. СУМ - Словник української мови: в 11 тт. за ред. І.К. Білодіда. Київ, 1970-1980. URL: http://sum.in.ua (дата звернення: 10.01.2021).

7. Шепель Ю.О. Особливості семантики віддієслівних іменників української та російської мов. Український смисл. 2017. № 2017. С. 272-285. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Usmysl_2017_2017_29 (дата звернення: 10.01.2021).

8. Doroszewski W Podstawy gramatyki polskiej. Cz. 1. Warszawa, PWN. 1963. 318 s.

9. M^dak S. Slownik form koniugacyjnych czasownikow polskich. Krakow, Universitas. 2004. 363s.

10. NKJP - Narodowy Korpus Jczyka Polskiego. URL: http://www.nkjp.pl (дата звернення: 10.01.2021).

11. Puzynina J. Nazwy czynnosci we wspolczesnym jczyku polskim (slowotworstwo, semantyka, skladnia). Warszawa, PWN. 1969. 205 s.

12. Saloni Z. Czasowniki polskie. Odmiana. Slownik. Warszawa, PWN. 2004. 256 s.

13. USJP - Uniwersalny slownik jczyka polskiego / pod red. S. Dubisza - Warszawa, Wydawnictwo Naukowe PWN, 2004. - Wersja 1.0.

14. WSJP - Wielki slownik jczyka polskiego. T. I-X / red. W Doroszewski - Warszawa, Panstwowe wydawnictwo naukowe. 1958-1969.

15. Wieczorek D. Ukrainskij pierfiekt na -no, -to na fonie polskogo pierfiekta. Wroclaw, Wydawn. Uniwersytetu Wroclawskiego. 1994. 115 s.

References

1. Vykhovanets I., Horodenska K. (2004) Teoretychna morfolohiia ukrainskoi movy: Akadem. hramatyka ukr. movy. [Theoretical morphology of the Ukrainian languages]. Kyiv: University Publishing Pulsary. 400 p. [in Ukrainian]

2. Kashuba N.P (2009) Variantnist diieslivnoho keruvannia v suchasnii slovatskii movi. Avtoref dys.... kand. filol. nauk. In-tut movoznavstva NAN Ukrainy. [The variance of verbal government in modern Slovak language] Kyiv, 20 p. [in Ukrainian]

3. Kravchuk A. M. (2015) Polska mova. Hramatyka z vpravamy: Pidruchnyk dlia vyshchykh navchalnykh zakladiv. Kyiv, 454 p. [in Ukrainian]

4. Pchelintseva Ye. Ye. (2016) Ot glagola k imeni: aspektualnost v russkikh, ukrainskikh i polskikh imenakh deystviya [From Verb to Noun: Aspects of verbal noun in Russian, Ukrainian and Polish languages]. Sankt-Peterburg: Science, 367 p. [in Russian]

5. Skopliev A. (2018) Dvi ipostasi zakhidnoslovianskoho diieslivnoho imennyka (na materiali cheskoi movy) [Two hypostases of the West Slavic verbal noun (based on Czech languages)]. Visnyk Universytetu imeni Alfreda Nobelia. Seriia «Filolohichni nauky». № 1 (15). P 259-270. [in Ukrainian]

6. SUM - Slovnyk ukrainskoi movy: v 11 tt. / edit by I. K. Bilodid [Dictionary of the Ukrainian languages]. Kyiv, 1970-1980. URL: http://sum.in.ua [in Ukrainian]

7. Shepel Yu. O. (2017) Osoblyvosti semantyky viddiieslivnykh imennykiv ukrainskoi ta rosiiskoi mov [The peculiarities of the verbal nouns in Russian and Ukrainian languages]. Ukrainskyi smysl. № 2017. S. 272-285. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Usmysl_2017_2017_29 [in Ukrainian]

8. Doroszewski W (1963) Podstawy gramatyki polskiej [Foundations of Polish grammar]. Cz. 1. Warszawa, PWN. 318 p. [in Polish]

9. Mcdak S. Slownik form koniugacyjnych czasownikow polskich [Dictionary of Polish verb patterns]. Krakow, Universitas. 2004. 363p. [in Polish]

10. NKJP - Narodowy Korpus Jczyka Polskiego [The National Corpus of Polish]. URL: http://www.nkjp.pl [in Polish]

11. Puzynina J. Nazwy czynnosci we wspolczesnym jczyku polskim (slowotworstwo, semantyka, skladnia) [Names of actions in the modern Polish language: word building, semantics, and syntax]. Warszawa, PWN. 1969. 205 p. [in Polish]

12. Saloni Z. Czasowniki polskie. Odmiana. Slownik [The Verb of Polish. Conjugation. Dictionary]. Warszawa, PWN. 2004. 256 p. [in Polish]

13. USJP - Uniwersalny slownik jczyka polskiego [The Universal Dictionary of the Polish Language]. / edit by S. Dubisza - Warszawa: Wydawnictwo Naukowe PWN, 2004. - Wersja 1.0. [in Polish]

14. WSJP - Wielki slownik jczyka polskiego [The Large dictionary of the Polish Languages]. T. I-X / edit by W Doroszewski - Warszawa: Panstwowe wydawnictwo naukowe. - 1958-1969. [in Polish]

15. Wieczorek D. Ukrainskij pierfiekt na -no, -to na fonie polskogo pierfiekta [Ukrainian Perfect -no, -to versus the Polish Perfect]. Wroclaw, Wydawn. Uniwersytetu Wroclawskiego. 1994. 115 p. [in Polish]

Размещено на Allbest.ru