Вплив структурно-семантичних особливостей німецькомовного теледискурсу на вокалічну організацію англізмів

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Одеський національний університет імені І.І. Мечникова

Кафедра німецької філології

Вплив структурно-семантичних особливостей німецькомовного теледискурсу на вокалічну організацію англізмів

Азарова І.І., к. філол. н., доцент

Анотація

Статтю присвячено вивченню вокалічної організації англізмів у німецькомовному теледискурсі на базі зіставлення прочитаного мовлення та усної інтеракції. Метою даного дослідження є виявлення особливостей реалізації та функціонування вокалічних структур англізмів у сучасному німецькомовному теледискурсі на основі зіставлення прочитаного мовлення та усної інтеракції. Перцептивний, інструментальний та статистичний види аналізу дали змогу виявити, що характер алофоничної варіативності голосних у складі англізмів визначено синтагматичними умовами, властивими різним типам мовленнєвої діяльності (прочитане мовлення/усна інтеракція), за яких по-різному виявляються артикуляторні особливості та асимілятивні закономірності, що визначають фонетико-фонологічну систему німецької мови.

Аналіз ступеня онімечення англізмів показав, що більшість англізмів (близько 70%), зафіксованих у теледискурсі, реалізується як частково онімечені варіанти, причому незалежно від виду мовленнєвої діяльності та типу телепрограми.

Результати перцептивного аналізу виявляють чітку закономірність: якісна реалізація голосних в англізмах безпосередньо залежить від глотального приступу, наявність якого повністю нівелює вплив мови-донора, і голосний реалізується з погляду мови-реципієнта незалежно від виду мовленнєвої діяльності.

Виявлена у процесі дослідження типологічна своєрідність аналізованого матеріалу надає можливість спрогнозувати потенційні напрями розвитку системи німецького вокалізму, пов'язані з інтеграцією іншомовних одиниць у цю систему. Отримані дані привертають увагу до вивчення процесів мовлення, наявних у сучасному німецькомовному теледискурсі в умовах його підвищеного впливу на масову свідомість за допомогою формування соціально значущих когнітивних, аксіологічних та регулятивних смислів.

Ключові слова: англізми, теледискурс, прочитане мовлення, усна інтеракція, фонетико-фонологічна система, глотальний приступ, мова-донор, мова-реципієнт.

Annotation

Influence of structural semantic features of the german spoken television discourse on vocalism organization in anglicism

The article focuses on the problem of the Anglicism vowel realization in the read-aloud speech and verbal interaction of German television discourse. The purpose of this study is to identify the features of the implementation and functioning of vocal structures of English in the modern German television discourse based on the comparison of the read-aloud speech and verbal interaction. The perceptual, instrumental and statistical analyses demonstrate that vowels allophone variation in Anglicism is caused by syntagmatic characteristics attributed to different kinds of speech (read-aloud/spoken).

This variation shows in its turn the intrinsic laws of the recipient language to the diverse degree and defines the phonetic phonological system of the German language. The research into Anglicism adaptation indicates that most of the English loanword's function in the German television discourse as partially assimilated ones (about 70%) in both kinds of speech and TV-programs. The perceptual analysis also reveals that qualitative vowel realization in Anglicism depends on the glottal stop, which levels the source language influence. The typological originality of the analyzed material revealed in the course of research gives the chance to predict potential directions of development of system of the German vocalism connected with integration of foreign language units in this system. The obtained data draw attention to the study of speech processes available in the modern German television discourse in terms of its increased influence on the mass consciousness through the formation of socially significant cognitive, axiological and regulatory meanings.

Key words: Anglicism, television discourse, read-aloud speech, verbal interaction, phonetic phonological system, glottal stop, source language, recipient language.

Постановка проблеми

Прагмалінгвістика віддає перевагу не абстрактній системі мови, а живій людині, яка діє та розмовляє в конкретних умовах. Акцент дослідження, як уважає багато вчених (Н.Ю. Куравська (2017), С.К. Романюк (2009), О.О. Селіванова (2012), І.С. Шевченко

(2008) та ін.), зміщується зі структури мови на особливості мовного функціонування. Змінюється погляд на мовний об'єкт, вибір методології та методики його дослідження [5; 7; 8; 12]. У зв'язку із цим особливої значущості набуває функціональна парадигма сучасного мовознавства, що за своєю суттю є антропоцентричною, оскільки у центрі її уваги знаходиться людина як творець мовленнєвої діяльності. Структура дискурсу виступає відображенням особливостей мовної особистості, й у тому числі її комунікативної компетенції. Дослідження побудови дискурсу допомагає виявити своєрідність мовної поведінки як конкретного носія мови, так і групи людей [2].

Мовний стандарт сьогодні значною мірою орієнтується на мову засобів масової інформації і переважно - на телевізійний дискурс із його панівним медіавізуальним впливом. Таке домінуюче становище телебачення пояснюється багатьма причинами: оперативністю, образністю, ефектом присутності тощо. На думку багатьох учених (Ж.А. Дьоміної (2018), М. Лугінбюля (2019), О.О. Селіванової (2011), К. Ульбріщ (2003) та ін.), телебачення виступає одним із найбільш потужних чинників впливу на особливості мовного функціонування, розкриваючи нестабільний і динамічний характер мовної системи, виявляючи закладені в ній внутрішні зміни [3; 9; 19; 23]. Це зумовлює зміщення уваги дослідників із вивчення висловлювання та тексту на аналіз дискурсу як частини комунікативної ситуації або як самої комунікативної ситуації [1; 5]. Як наслідок, науковий розгляд мовних процесів на цьому етапі розвитку мовознавства ґрунтується не на окремих прикладах, які можуть мати оказіональний характер, а на масово поширених фактах і тенденціях, що спостерігаються, зокрема, у ЗМІ, передусім у теледискурсі [9].

В епоху глобалізації мова теледискурсу, будучи надзвичайно престижною, характеризується перемиканням і змішуванням кодів, відіграє активну роль у процесах запозичення іншомовних слів та розповсюдженні наддіалектної форми, перейнявши функцію формування мовного еталону на всіх рівнях мови, включаючи насамперед фонетико-фонологічний рівень [14].

Сьогодні англізми у німецькій мові становлять ядро запозиченої лексики (М. Адлер, К. Бауманн, У. Буссе, А. Гардт, Д. Хофманн,), про що свідчать численні словники іншомовних слів, видані в останні роки (наприклад, Wahrig Fremdworterlexikon, Duden Fremdworterbuch, Brockhaus). Англізми - це, по суті, інтернаціональна лексика, оскільки вживається в багатьох мовах [13-15; 20; 21]. Сучасній лінгвокультурній ситуації властива інтенсифікація процесу мовних запозичень як відображення загальної експансії англійської мови у світі. Особливо яскраво тенденція до англізації виражена в німецькій мові, яка характеризується своєю відкритістю до іншомовного впливу - значним ступенем лінгвістичної дифузії [21]. Це питання стає особливо актуальним у XXI ст., що пов'язано з інтенсивним розвитком сучасного світу, розширенням міжкуль- турних контактів, а також з епохою глобального білінгвізму, коли кожен другий володіє рідною мовою плюс англійською.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблематика процесу запозичення англізмів німецькою мовою досліджена доволі ґрунтовно (М. Адлер (2004), К. Бауманн (2002), У. Буссе (2004), М.С. Жмаєва (2011), О. В. Слаба (2016), Н.С. Хмилярчук (2015) та ін.). Водночас огляд теоретичних джерел свідчить про відсутність єдності у тлумаченні основних понять, пов'язаних із процесом міграції мовних елементів з однієї системи в іншу, а саме таких понять, як «запозичення як процес», «запозичене слово», «іншомовне слово» [4; 10; 11; 13-15]. Це пов'язано з відмінностями у завданнях, цілях і методах досліджень, із тим, яку роль у них відіграє питання про запозичення - підпорядковану, допоміжну або ж головну, коли воно перебуває у центрі уваги дослідника.

Незважаючи на пильну увагу дослідників, характеристика функціонування англізмів у німецькому усному мовленні, насамперед їхня вокалічна організація, залишається неповною. Нечисленні дослідження реалізації звукової сторони англізмів спираються на орфоепічні норми минулих років (Buhnenaussprache, Hochlautung) попри те, що в 2010 р. з'явився новий орфоепічний словник (Ausspracheworterbuch), який уклали авторитетні німецькі фонетисти Е.-М. Крех, Е. Шток, У Хіршфельд, Л.К. Андерс. Вони присвятили багато десятиліть розробленню кодифікації стандартної німецької вимови (Standardsausprache), не відірваної від мовної дійсності, як це було характерно для попередніх словників [17]. Також у 2015 р. вийшло повністю перероблене, актуалізоване та розширене видання орфоепічного словника видавництва Duden, яке презентує новітній орфоепічний стандарт німецької мови [18].

Постановка завдання. Активне надходження англізмів у німецьку мову за допомогою ЗМІ і щонайперше телебачення, широка варіативність їхньої звукової реалізації, фоностилістичні особливості телевізійного дискурсу, наявність протиріч не лише всередині кодифікованої норми і мовної дійсності, а й за їх зіставлення, а також недостатня вивченість проблем функціонування та інтегрування англізмів у фонетико-фонологічну систему німецької мови визначають актуальність проблеми вокалічної організації англізмів у німецькомовному теледискурсі і свідчать про її багатоаспектність та невичерпність.

Виходячи з вищесказаного, метою даного дослідження є виявлення особливостей реалізації та функціонування вокалічних структур англізмів у сучасному німецькомовному теледискурсі на основі зіставлення прочитаного мовлення та усної інтеракції. Для реалізації мети поставлено такі завдання:

- вивчити особливості функціонування комплексів голосних та їхніх складників у межах англізмів та діапазон їхньої варіативності в кодифікації (за орієнтування на новітню орфоепічну норму німецької мови) і в мовній дійсності (теледискурсі);

- виявити ступінь впливу фоностилістичних особливостей теледискурсу на реалізацію вокалічної організації англізмів і, як наслідок, можливі синтагматичні зміни, що виявляються в розширенні дистрибуції фонем мови-реципієнта;

- розглянути загальнофонетичну проблему уподібнення звуків у мовному потоці в умовах інтерференції на прикладі вокалічної організації англізмів.

Виклад основного матеріалу

Найважливіша мета мовної політики - збереження культурної спадщини нації, передавання її надбань від покоління до покоління. Досягненню цієї мети і повинна сприяти кодифікація норм літературної мови. Кодифікація робить літературну мову стабільною, допомагає їй якнайдовше залишатися самою собою, об'єднувати в часі людей, які говорили і говорять нею. Це визначає основну складність кодифікації - пошуки золотої середини: збереження культурно-мовних традицій повинно розумно поєднуватися з прийняттям тих нововведень, які стали стійкими і поширилися в мові людей нашого часу [22].

Аналіз теоретичних джерел із проблеми нормування мови засвідчує, що сучасний етап розвитку мовознавства характеризується підвищеним інтересом до різних аспектів усної мови, до вивчення не стільки мови як системного утворення, скільки до індивідуальності людини-мовця та її здатності мислити і говорити. Відбувається перемикання уваги на процес і результат комунікації [12]. При цьому реалізація варіантів мовних одиниць у різних комунікативних ситуаціях зумовлена постійно існуючими протиріччями між кодифікованою і реальною нормою [15].

Сьогодні важливе місце у мовознавстві посідають питання фоностилістичної маркованості тексту. Розширенню фоностилістичних досліджень сприяв стрімкий розвиток засобів масової комунікації, що мають істотний вплив на всі мовні процеси. Комунікативна природа, ситуаційна зумовленість, адресатність, інтенційність, інтердискурсивність, певна тональність і жанровий потенціал є основними характеристиками телевізійного дискурсивного простору [9]. В умовах «дискурсивного перевороту» зростає інтерес до вивчення видів мовленнєвої діяльності теледискурсу безпосередньо в комунікативній ситуації, оскільки аналіз мови з позицій лише лінгвістики здійснюється без урахування людського чинника та національно-культурної мовної специфіки [3; 9]. Дослідження німецького мовного стандарту в рамках методології і теорії дискурс-аналізу враховує екстралінгвальні, прагматичні, соціокультурні, психологічні та інші чинники.

На фонетико-фонологічному рівні англізми виявляють взаємодію двох систем вокалізму: мови-джерела (Gebersprache) і мови, яка запозичує (Nehmersprache). Фактично іншомовне слово запозичується дуже рідко у своєму автентичному вигляді, з усіма його звуками, формами та значеннями, оскільки це було б значним зрушенням у системі мови, і носії уникають цього за допомогою включення в запозичене слово звичних елементів своєї рідної мови. Відбувається пристосування навичок, яке виражається в тому, що мовець вибирає з числа своїх навичок такі, які можна підставити замість подібного елемента запозиченої одиниці [11; 20].

Кодифікована норма переважно обмежується описом орфоепічної вимови і не повністю відображає мовну дійсність. На перцептивному рівні розкривається абсолютна перевага мови-запозичувальника, у нашому випадку німецької, під час реалізації вокалічних структур в іншомовних словах, тому фонетичні особливості мови можуть бути виявлені лише за звернення до реальної звукової мови. Звуковий бік німецькомовного теледискурсу, представлений у мові дикторів і модераторів, ще недостатньо вивчений, тому дослідження варіативності німецького мовного стандарту є актуальним, бо реальна норма - це точка відліку для подальшого розвитку фонетико-фонологічної системи мови.

Аналіз вокалічної організації англізмів у кодифікованій нормі, представленій словниками німецької вимови 2005-2015 рр., показав тенденцію до послідовного онімечення англізмів, незважаючи на наявність варіативності. Лексикографічні джерела засвідчують варіативність у німецькому мовному стандарті опосередковано у зв'язку з традиційністю і консервативністю кодифікації. Запозичуються, як правило, ті фонетичні явища, які не мають особливих труднощів під час їх реалізації. Англійські фонеми, що важкі для реалізації для носіїв німецької мови, замінюються на власне німецькі. Це зокрема:

- заміна в позиції кінця слова короткого [і] на німецьке напружене [і], наприклад: Hobby [h'obi];

- заміна довгого напруженого [а:] на коротке ненапружене [а], наприклад: Start [fat];

- вживання замість англійського голосного [ю] німецького [є], в окремих випадках у повністю асимільованих запозиченнях [а], наприклад: Fan [fen], Standard [ft'andaT];

- субституція центрального англійського звука [л] у більшості випадків реалізації німецьким ненапруженим [а], рідше [о], [y], наприклад: Comeback [kamb'ek], Yuppie [j'opi/'japi];

- зміна широкого довгого [о:] на закритий [о:] або короткий [о], наприклад: Taskforce [t'a:skfo:^Bs], Rekord [кск'оА]. (Проте якщо у написанні запозичення наявне буквосполучення au, то вимова запозичення зумовлюється орфографією, тобто реалізується дифтонг |aa], наприклад: Holocaust [h'o:lokaast].) [16-18].

Ураховуючи, що у цій роботі аналізуються вокалічні структури в контексті слова (англізму), доцільно виокремити їх можливий позиційний розподіл усередині слова, що допоможе визначити закономірності їх реалізації у мовленні. Отримані дані свідчать, що голосні переважно реалізуються в середині слів: 73%, із них 12,8% - в односкладових словах: Band, Break, Slang, 38,0% - у словах із двома і більше складами: Remake, Agency і 22,2% - на стику композитів: Rushhour, Weekend. В ініціальній позиції було зафіксовано 10,4%: E-Mail, Air, Outfit, у фінальній - 16,6%: Spray, City, Snow.

Зіставлення словників, а також результати проведеного перцептивного аналізу дають підстави стверджувати, що вокалічні структури піддаються субституції іншомовних фонем і різним процесам адаптації до системи німецького вокалізму та особливостям німецької артикуляційної бази залежно від позиційного розподілу. Позиція абсолютного початку характеризується передусім наявністю глотального приступу і субституцією редукованого [э] на голосний повної вимови (Appeal eng. [o'pi:l] - de. ['ep'i:l]). Усередині односкладових і багатоскладових слів вокалічні сегменти набувають змін за рахунок субституції напруженої голосної фонеми на ненапружену, а також характеру акцентуації, реалізації вокалізованого алофона /г/ після голосних, кількісної редукції довгого голосного (Story eng. ['sta:n] - de. [st'aei:]). На стику композитів головне місце знову посідає глоталь- ний приступ, далі йдуть вокалізація алофонів /г/ і субституція середньоязикового голосного на лабіалізований голосний переднього ряду (Check-in eng. ['fek in] - de. [f'ek'in/fek''in]). В абсолютному кінці слова превалює процес заміни ненапруженої голосної фонеми на напружену (City eng. ['siti] - de. [s'iti:]), а також реалізація вокалізованого алофона /г/ (Biker eng. ['baikэ] - de. [b'aekp]). вокалічний англізм німецькомовний теледискурс

Відомий висновок про збіг цілої низки англійських звуків (наприклад, [i:], [і], [є]) із відповідними німецькими фонемами є непереконливим, оскільки під час зіставлення ігнорується чітко виділена в німецькій системі голосних опозиція напружений/довгий - ненапружений/короткий, що відсутня в англійській мові, а також дистрибуція фонем. Так, наприклад, лабіалізовані голосні в англійській мові менш округлені, ніж їхні німецькі аналоги [24]. Англійські спадні дифтонги відрізняються як за якістю реалізації початкового і кінцевого компонентів, так і за тривалістю цих сегментів [6]. Своєю чергою, англійські центральні дифтонги характеризуються більш коротким відкритим початковим голосним компонентом, тоді як відповідні їм комбінації німецьких звуків (так звані фонетичні дифтонги) складаються з довгого голосного з подальшим вокалізованим [в]. Найяскравіше вплив німецької мови за онімечення англізмів виявляється у відсутності редукції ненаголошених голосних. Німецьким голосним зазвичай не властива якісна редукція в повному обсязі (якісній редукції піддаються лише дві голосні фонеми [e:]/[e:] і [є]). Саме ця особливість принципово відрізняє їх від голосних англійської мови, які завжди зазнають якісної редукції в ненаголошених складах.

Під час проведення перцептивного аналізу матеріалу, прочитаного диктором, і мови модераторів в усній інтеракції та їх зіставлення було виявлено, що в реальній нормі, репрезентованій у нашому дослідженні німецьким теледискурсом, варіативність реалізації як фонем дальньої групи, що не мають аналогів у німецькій мові, так і близької групи, що мають деякі подібні характеристики, набагато ширша (часто фіксувалися варіанти вимови, наближені до англійської орфоепії), ніж це представлено в кодифікації. Носії німецького мовного стандарту відходили в деяких випадках від запропонованої системи підставляння в запозичене слово звичних елементів рідної мови. Наприклад, якісна реалізація голосних безпосередньо залежить від глотального приступу, наявність якого повністю нівелює вплив мови-донора, і голосні реалізуются з погляду мови-реципієнта незалежно від виду мовленнєвої діяльності за винятком дифтонга [оо].

Під час реалізації англійського дифтонга [ei] у випусках новин (прочитане мовлення) простежується прагнення дикторів вимовляти його за правилами мови-оригіналу (47,8%), водночас у ток-шоу (усній інтеракції) переважає реалізація монофтонга [e:]. Це залежить, на нашу думку, по-перше, від виду мовленнєвої діяльності (диктор озвучує письмовий текст і візуально асоціює іншомовне слово з нормою мови-донора), а по-друге, від бажання диктора віддати данину моді і показати свою лінгвістичну обізнаність. Проте також існує думка, що стягнення і монофтонгізація в позиції перед голосним дифтонга [ei] є однією з тенденцій розвитку сучасного англійського мовного стандарту (британського варіанту) [6].

Дещо інша ситуація фіксувалася з реалізацією дифтонга [эо]: в обох видах мовленнєвої діяльності (прочитаного мовлення та усній інтеракції) превалює реалізація наближеного до американського варіанту англійської мови [оо]. Пояснюється це тим, що для носія німецької мови нейтральний початок середньоязикового [э] (в анлауті неможлива реалізація Schwa-Laut) перед наступним широким коротким [о] має певні артикуляторні труднощі. Хоча деяким дикторам удалося реалізувати [эо] (20% - диктори новин, 10% - модератори ток-шоу), переважно в обох жанрах теледискурсу домінує реалізація [оо] незалежно від наявності/ відсутності глотального приступу (63,7%/72% і 69,3%/68%), причому аудиторами фіксувалася більш стисла вимова першого компонента. Рідше зустрічаються монофтонгізація і заміна на довгий [о:], хоча цей варіант переважає у кодифікації.

Незважаючи на спроби дикторів випусків новин вимовляти [ж] (47%) і [о] (52%) максимально наближено до мови-оригіналу, все ж в усній інтеракції, наприклад у ток-шоу чи інтерв'ю, переважає реаліація [є] (84%) [о] (62,1%), а отже, і артикуляційні особливості рідної мови. Це ж повністю стосується і реалізації [э:/з] - [те: ^к] 68% у випусках новин та [те:] 57% в ток-шоу/інтерв'ю, причому елізія [к] після голосного цілком співвідноситься із законами німецької орфоепії - прискорення темпу мовлення і наявністю коартикуляторних модифікацій у мовленні.

Великою варіативністю реалізацій і нестабільністю у виборі дикторами і модераторами телевізійного дискурсу відрізняється [о:] у буквосполученні -or, -oar: випуски новин - [о:в] - 44,2%, [о:] - 20,6%, [о:] - 35,2%; ток-шоу/інтерв'ю - [о:в] - 58,2%, [о:] - 28,5%, [о:] - 13,3%. Характерні особливості німецької артикуляційної бази позначаються на реалізації кінцевого -er як вокалізованого [в]. Але варто зазначити, що за наявності конотативного забарвлення мови це буквосполучення -er реалізується в ауслауті як [эг], на нашу думку, більше виявляючи вплив американського варіанту англійської мови, з одного боку, й іноді ефект мовної гри - з іншого. Майже 100% заміни англійського [і] та реалізації закритого довгого [і:] в англізмах в ауслауті визначається неможливістю для носія німецької мови вимовити в кінці слова ненапружений короткий голосний.

Аналіз структурно-семантичних особливостей звукового тексту уможливив перевірку ступеня його впливу на реалізацію вокального сегмента в англізмах (із погляду мови-донора/мови-реципієнта) залежно від його положення в межах тексту і залежно від фоностилістичного рівня тексту. На думку дослідників, найбільш змістовим центром тексту є перше речення, позиції початку і кінця тексту вважаються сильними, ґрунтуючись на функціонуванні сегментних і супрасегментних одиниць, що зумовлює рідкісні вияви звукових модифікацій, і, отже, може бути основою для стабільної реалізації [23; 25]. Перцептивний та акустичний види аналізу дали змогу встановити, що на початку, в середині і в кінці блоку новин голосні в англізмах, які мають аналоги в німецькій мові, диференціюються краще, оскільки мають деякі спільні характеристики, що пояснюється бажанням аудитора підтягти звукові сигнали в зону близького за спектральними характеристиками еталона. Звуки ж, що не мають аналогів, нікуди підтягати, зважаючи на відсутність подібного еталону. Чітко простежується така тенденція: фонеми близької групи більше піддаються інтерферентному впливу німецької мови, ніж фонеми, які не мають аналогів.

В усній інтеракції варіативність реалізацій голосних компонентів англізмів виявляється дуже яскраво і за більш емоційної репрезентації. Мова дикторів новин та інформаційно-пізнавальних передач не має емоційного забарвлення й є цілком нейтральною (neutrale Rede) порівняно з мовою модераторів, яка являє собою емфатичне мовлення (emphatische Rede). В інтерв'ю та ток-шоу модератор удається до цілої системи ретельно продуманих мовних прийомів, виділяє певні відрізки мовлення за рахунок надання їм конотативного забарвлення для впливу на глядача/слухача, прагнучи встановити якомога тісніший контакт з аудиторією, надаючи мові невимушеного характеру [19].

Висновки

Дослідження реалізації вокалізму у складі англізмів становить певний внесок у формування нового мовного стандарту німецької мови та є перспективним з погляду пошуку універсальних властивостей будови іншомовних одиниць у системі мови-реципієнта, а отже, є плідним для загальної теорії германського мовознавства. Виявлена у процесі дослідження типологічна своєрідність аналізованого матеріалу надає можливість спрогнозувати потенційні напрями розвитку системи німецького вокалізму, пов'язані з інтеграцією іншомовних одиниць у цю систему. Під час зіставлення англізмів, представлених у кодифікованій нормі, та їх реалізації в усній мові теледискурсу спостерігається надто суперечлива і неоднозначна ситуація. Незважаючи на наявність кількох варіантів вимови англізмів, у кодифікованій нормі простежується тенденція прагнення до послідовності у процесі онімечення, тоді як реальна норма (теледискурс) характеризується зростанням варіативності внаслідок відхилення носіями німецького мовного стандарту від орфоепічних правил і, відповідно, відсутністю послідовності у процесі онімечення вокалічних структур англізмів, що зумовлює домінування частково онімечених варіантів. Своєю чергою, дослідження впливу фоностилістичних особливостей німецькомовного теледискурсу, що репрезентує орфоепічний еталон мови, відображає під час реалізації та функціонування голосних в англізмах інтенсивність інтерферентного впливу артикуляторної бази німецької мови. При цьому варіативність реалізацій голосних компонентів англізмів дуже яскраво виявляється в умовах усної інтеракції і більш емоційної репрезентації, тоді як у випусках новин та інформаційно-пізнавальних передачах диктор, озвучуючи друкований текст, підсвідомо візуально визначає належність слова до іноземної мови, у зв'язку з чим прагне вимовити його максимально наближено до правил мови-оригіналу.

Отримані дані привертають увагу до подальшого ретельного вивчення процесів мовлення, наявних у сучасному німецькомовному теледискурсі як соціально регулятивному механізмі в умовах його підвищеного впливу на масову свідомість за допомогою формування соціально значущих когнітивних, аксіологічних та регулятивних смислів.

Список використаних джерел

1. Бацевич Ф.С. Основи комунікативної лінгвістики. Київ: Академія, 2004. 344 с.

2. Бахтин М.М. Антропологическая концепция языка и коммуникации. Москва: Наука, 2010. 255 с.

3. Демина М.А. Интернационализация новостного дискурса. Вестник МГЛУ Гуманитарные науки. 2018. Вып. 3(792). С. 38-49.

4. Жмаева Н.С. Лінгвістичне тлумачення запозичення. Науковий вісник ПДПУ імені К.Д. Ушинського. Лінгвістичні науки. 2011. №12. С. 48-60.

5. Куравська Н.Ю. Комунікативна ситуація волевиявлення в системі її складників: прагмалінгвістичний аспект. Наукові записки Національного університету «Острозька академія». Серія «Філологічна». 2017. Вип. 67. C. 176-181.

6. Мешкова Е.М. Глоттальный взрыв в речи дикторов Би-Би-Си. Язык, сознание, коммуникация. 2003. Вып. 25. С. 141-150.

7. Романюк С.К. Прагмалінгвістичний аспект рекламного дискурсу. Слов'янський вісник. Серія «Філологічні науки». 2009. Вип. 8. С. 151-156.

8. Селіванова О.О. Світ свідомості в мові. Черкаси: Видавництво Ю. Чабаненко, 2012. 488 с.

9. Селіванова О.О. Основи теорії мовної комунікації. Черкаси: Видавництво Ю. Чабаненко, 2011.350 с.

10. Слаба О.В. Переваги та недоліки вживання англіцизмів у сучасній німецькій мові. Ad orbem per linguas. До світу через мови: матеріали міжнар. наук-практ. конф. «Світ як інтертекст», 18 червня 2020 р. Київ: КНЛУ, 2020. С. 292-293.

11. Хмилярчук Н.С. Англо-американізми як джерело запозичень лексичних одиниць у німецькій мові. Scientific World: Языковедение и иностранные языки в современные мире. 2015.

12. Шевченко И.С. Три источника и три составные части теории дискурса. Записки з романо-германської філології: Збірник наукових праць факульт. ром.-герм. філол. ОНУ. 2008. Вип. 20. С. 126-140.

13. Adler M. Form und Haufigkeit der Verwendung von Anglizismen in deutschen und schwedischen Massenmedien. 2., neu bearbeitete Fassung. Jena, 2004. 165 S.

14. Baumann K. Entwicklungen beim Gebrauch von Anglizismen in Werbetexten aus Ost- und Westdeutschland. Deutsch als Fremdsprache. 2002. Heft 2. S. 138-144.

15. Busse U. Standart und Variation bei der Aussprache von Anglizismen im Deutschen. Standartvariation: Wie viele Variation vertraegt die deutsche Sprache. Hrsg. von Ludwig M. Eichinger und Werner Kallmeyer. Institut fur deutsche Sprache. 2004. Jahrbuch. 246 S.

16. Der Grosse Duden, Das Ausspracheworterbuch. Bd.6. (4. Aufl.). Mannheim: Bibliographisches Institut & F.A. Brockhaus AG, 2005. 798 S.

17. Deutsches Ausspracheworterbuch / E.-M. Krech, E. Stock, U. Hirschfeld, L.C. Anders. Berlin - New York: Walter de Gruyter, 2010. 985 S.

18. Duden, Das Ausspracheworterbuch. Bd.6. (7. Aufl.). Mannheim: Bibliographisches Institut & F.A. Brockhaus AG, 2015. 928 S.

19. Luginbuhl M. Mediale Durchformung. Fernsehinteraktion und Fernsehmundlichkeit in Gesprachen im Fernsehen. Interaktion und Medien. Interaktionsanalytische Zugange zu medienvermittelter Kommunikation. Ora Lingua. 2019. № 17. P 125-146.

20. Gardt A. Zur Bewertung der Fremdwoter im Deutschen (vom 16. bis 20. Jahrhundert). Deutsch als Fremdsprache. 2000. Heft 3. S. 133-142.

21. Hofmann D. Do you understand Denglisch? Eine Umfrage zum Anglizismenverstandnis. Deutsch - Englisch - Europaisch. Impulse fur eine neue Sprachpolitik/ Hoberg R. (Hg.). Mannheim: Dudenverlag, 2002. S. 236-246.

22. Krech E.-M. Die Differenzierung von Standarddeutsch und ihre Relevanz fur die Kodifizierung. Лингвистическая полифония: сборник статей в честь юбилея профессора Р.К. Потаповой / otb. ред. чл.-корр. РАН В.А. Виноградов. Москва: Языки славянских культур, 2007. С. 404-424.

23. Ulbrich C. Prosodische Aussprachebesonderheiten der deutschen, osterreichischen und schweizerischen Standardvarietat des Deutschen in gelesenen AuBerungen von Nachrichten. Deutsch als Fremdsprache. 2003. Heft 3. S. 155-158.

24. Widera C. Zur Reduktion von Vokalen. Eine experimental-phonetische Untersuchung. Bonn: Universitat Bonn Verlag, 2002. 190 S.

25. Wolf M. Inversion of stress-conditioned phonology in Stratal OT. Ms., Yale University, 2012. 48 p.

Размещено на allbest.ru