Юридичний дискурс та переклад: вплив сучасних тенденцій на встановлені норми

Размещено на http://www.allbest.ru/

Юридичний дискурс та переклад: вплив сучасних тенденцій на встановлені норми

Світлана Радецька,

У статті виявлені та проаналізовані причини змін у мовно-стилістичній структурі сучасного юридичного дискурсу та встановлені наслідки зазначених змін для функціонування мовних елементів і, як результат, специфіки їх відтворення під час перекладу. Серед унормованих специфічних особливостей мови права нами були визначені її формалізація та абстрагування від індивідуальних мовних особливостей, що зумовлює її стереотипність і стандартність, а також застосування сталих мовних конструкцій із чітко фіксованими правилами тлумачення. Проблема перекладу термінології є однією з основних проблем перекладу юридичних текстів. Цей усталений факт визначається комплексом причин, серед яких слід відзначити труднощі, пов'язані зі специфічними характеристиками юридичного терміна; труднощі, що виникають через розбіжності правових систем держав, а саме через розбіжності обсягів понять, що передаються термінами-аналогами; а також труднощі, викликані існуванням специфічних одиниць, перекладацькі еквіваленти яких є відсутніми в інших правових системах. Ще один вид труднощів, якій набув значної актуальності останнього часу, - це те, що термін вихідної мови може передаватися кількома термінами в мові перекладу, тому перекладач повинен вирішувати завдання адекватного перекладу терміна, враховуючи сферу застосування передбачуваних відповідників у мові перекладу, їх стилістичне значення та частотність вживання. Узагальнюючи результати нашого дослідження, ми встановили, що тексти оригіналу і перекладу повинні володіти однаковим регулятивним впливом, що забезпечить еквівалентне сприйняття реакцій реципієнтів обох текстів. Термінологія оригінального тексту повинна бути точно передана в мові перекладу, в тому числі і семантика безеквівалентних термінів. Висновуючи, наглошуємо, що всі завдання, що постають перед перекладачем юридичних текстів, спрямовані на досягнення максимально можливої еквівалентності текстів оригіналу і перекладу і, як результат, на забезпечення успішної комунікації.

Ключові слова: юридичний дискурс, переклад, правова система, термінологія, еквівалентність. дискурс юридичний переклад

Svitlana RADETSKA,

Key words: legal discourse, translation, legal system, terminology, equivalence.

Постановка проблеми. В умовах глобалізації, технічного прогресу і поширення комп'ютерної грамотності, а також зростання ролі англійської мови як мови міжнаціонального спілкування, в останні десятиліття в сучасному світі спостерігаються процеси, які кардинальним чином змінюють усталені норми спілкування в багатьох сферах людської життєдіяльності. Актуальність питань контрастного аналізу мов у правовій сфері, а також методології і техніки перекладу юридичних текстів зумовлена значними змінами у сфері політичних і економічних міжнародних відносин у XXI столітті.

Аналіз досліджень. Теоретичною базою цього дослідження є роботи дослідників із питань теорії перекладу (Л.С. Бархударов, В.Н. Комісаров), теорії і практики юридичного перекладу (А.С. Киндерхнехт, К.М. Левітан, N. Udina, C. Way) тощо.

Метою нашої статті є виявлення та аналіз причин змін у мовно-стилістичній структурі сучасного юридичного дискурсу, з одного боку, та встановлення наслідків зазначених змін для функціонування мовних елементів і, як результат, специфіки їх відтворення під час перекладу. Досліджуючи особливості юридичного дискурсу з теоретичного погляду (викладання лекційно-практичного курсу з дисципліни "Переклад юридичних документів") та займаючись професійною перекладацькою діяльністю (переклад юридичних сайтів та документів), у цій статті ми ставимо за мету схарактеризувати встановлені канони ведення перекладацької діяльності в юридичній сфері та наголосити на сучасних тенденціях розвитку мовних систем та, як наслідок, змінах у юридичному дискурсі, а також надати певні рекомендації щодо розуміння випливаючих проблем та шляхів їх подолання у процесі роботи з юридичними текстами.

Виклад основного матеріалу. Почнемо з усталених підходів до визначення юридичного дискурсу. В.К. Батіа, Крістофер Н. Кандлін, Ян Енгберг пишуть про те, що юридичний дискурс - це використання юридичної мови в різних юридичних жанрах і підстилях (Bhatia, Candlin, Engberg, 2008: 9-11). Дж. Броекман і Ф. Фліракерс розширюють поняття юридичного дискурсу і вказують на те, що юридичний дискурс передбачає будь-яку діяльність юридичною мовою: це не тільки письмові юридичні документи, а й різні види усної комунікації юристів, суддів, законодавців тощо (Broekman, Fleerackers, 2017: 3-7). Грунтуючись на подібному підході до визначення дискурсу, Дж. М. Конлі і В.М. О'бар виділяють такі його типи: письмовий дискурс адвокатів, суддів, законодавців, роботи вчених про закон і право; усне мовлення в установах права (Conley, O'Barr, 1990: 20).

Будь-який тип юридичного тексту або підстиль юридичного дискурсу має свої особливості, які необхідно враховувати в перекладі. Насамперед необхідно знати статус і комунікативну мету як оригіналу, так і перекладу. А.С. Кіндерхнехт визначає юридичний переклад як вид спеціалізованого перекладу, який обслуговує правову сферу комунікації, і зазначає, що "найчастіше це переклад матеріалів, необхідних для обміну інформацією на юридичну тематику та здійснення комунікації між людьми, які володіють різними мовами" (Киндерхнехт, 2013: 242-243).

Особливості мови права, безумовно, витікають з особливостей самого права як науки. На відміну від спеціальних галузей науки і техніки, де кожний термін позначає конкретне поняття, предмет чи дію, мова права виражає абстрактні поняття та зв'язки між ними. Також слід зазначити тісний зв'язок мови і права, через те що мова є єдиним "робочим інструментом" юриста, інструментом, який повинен бути добре пристосованим до роботи з "робочим матеріалом", тобто з системою правових відносин, щоб забезпечити її функціонування (Лебедева, 2000: 105). Водночас треба окремо зазначити, що ще однією особливістю мови права є її формалізація та абстрагування від індивідуальних мовних особливостей, що зумовлює її стереотипність і стандартність, застосування сталих мовних конструкцій з чітко фіксованими правилами тлумачення (Максименко, 2002: 6).

З позиції когнітивної лінгвістики будь-який термін спеціальної мови означає певний концепт і є його лінгвістичної репрезентацією. Терміни юридичної мови також можуть бути розглянуті як реалізація певного концепту. Когнітивна лінгвістика пропонує свої способи перекладу юридичних концептів і виділяє три основних випадки взаємодії концептів різних юридичних мов: 1) концепт має еквівалент у мові перекладу, наприклад "felony" - злочин "criminal case" - кримінальна справа, "suspect" - людина, що підозрюється у скоєнні злочину; 2) юридичний концепт не має точного еквіваленту в мові перекладу, але в мові перекладу є схожий концепт: LLC - товариство з обмеженою відповідальністю; 3) у мові перекладу немає близького або схожого концепту (Kj$r, Madsen, 2016: 43). Остання група викликає особливі труднощі в процесі перекладу. Відсутність ву мові перекладу близького або схожого концепту може бути викликана тим, що термінологія, яка є в оригінальному тексті, не досить добре розроблена в мові тексту перекладу. Особливої важливості ця група термінів отримала саме останього часу через стримкий розвиток мов та термінологій, наприклад з'являються нові терміни, які позначають поняття, що раніше не існували в науці, економіці та юриспруденції. В такому разі перекладач повинен знайти найбільш близький еквівалент, для того щоб знайти найбільш вдалий варіант перекладу. Єдина порада в цьому разі - це постійна праця перекладача не тільки у сфері володіння іноземною мовою, а й над поглибленням фонових знань. Використання неологізму (з перекладацьким коментарем) є ще одним одним із варіантів вирішення цієї проблеми, але саме у сфері юридичного перекладу його використання є лімітованим нормами мови та юриспруденції як науки.

Ще один вид труднощів, якій набув значної актуальності останнього часу, - це те, що термін вихідної мови може передаватися кількома термінами в мові перекладу, тому перекладач повинен вирішувати завдання адекватного перекладу терміна, враховуючи сферу застосування передбачуваних відповідників у мові перекладу, їх стилістичне значення, частотність вживання ітощо. Наприклад, якщо зіставити американську і британську юридичну термінологію, то можна виявити, що в них існують відмінності на рівні національно-культурного компонента навіть серед термінів, які позначають універсальні поняття права. Так, термінологічне словосполучення "ордер на арешт" буде еквівалентне американському "arrest warrant" і британському "bench warrant". Під час перекладу цих термінів необхідно враховувати специфіку права Великобританії і США. Врахування специфіки законодавчої і правової системи країн, безумовно, передбачає вміння перекладача орієнтуватися в правових системах.

Тобто можемо зазначити, що лексико-граматична еквівалентність під час перекладу текстів юридичного характеру визначається знанням не тільки термінів юридичних документів (кодексів, законодавчих актів тощо), але і концептів, пов'язаних з національною правовою ментальністю і юридичною практикою. Так, наприклад, "місто - графство" в Англії буде "соипїу of city (of town)" ("county" - "графство"), а коректним перекладом терміна "місто -округ" в США буде "a metropolitan town / county" ("county" - "округ"). Переклад терміна "civil law", наприклад, зазвичай залежить суто від контексту: він може перекладатися і як "громадянське право" (а "не кримінальне право"), і як "система романо-германського права / континентального (римського) права" (а не "прецедентне англо-саксонське право"). Такж, наприклад, під час перекладу американських юридичних текстів слід знати, що терміни "jail", "prison" є неповними синонімами. Їх важлива семантична відмінність вказує на термін тюремного ув'язнення і відповідно на тяжкість вчиненого злочину. Якщо цей термін не перевищує одного року, то пенітенціарна установа, де виконується покарання, - "jail", а якщо термін більше року, то "prison". Така відмінність зумовлена історією розвитку виправно-трудових установ США.

Безумовно, необхідно зазначити, що латинська мова мала і має значний вплив на юридичну лексику як англійської, так і інших мов. Незважаючи на те, що багато термінів юридичного англійської мови мають споконвічне походження, вплив римського права і, як наслідок, латинської мови, на якій воно функціонувало, є очевидним. Навіть у сучасній англійській юридичній мові безліч термінів і фраз, які з великою частотністю використовуються в текстах, зберігаючи своє латинське написання: nulla poena sine lege (немає покарання без встановлює його закону) тощо. Зробити вибір щодо перекладу або збереження слова або виразу латинською мовою перекладач повинен, спираючись на традиційну практику в культурі та юридичних текстах мови перекладу. Наприклад, restitutio in integrum можна залишити в тексті на латинській мові, але можна перевести терміном сучасної англійської мови "restitution" (Way, 2016: 1013). Також саме сучасні тенденції в мовознавстві, які ми зараз розглянемо детальніше, мають певний вплив і змінюють усталену практику використання та перекладу деяких юридичних термінів.

По-перше, ми не можемо не відзначити поширення мови комп'ютерної комунікації (в англомовній версії "Netspeak"), яка передбачає спрощення правил правопису в SMS-повідомленнях і в неофіційних повідомленнях по електронній пошті. Нормою в англомовних SMS повідомленнях стала заміна букв символами і цифрами, наприклад написання "U" замість "you", "fone" замість "Phone", "4get" замість "forget". У зв'язку з цією тенденцією заслуговує на увагу той факт, що в багатьох штатах США відмовилися від навчання рукописного шрифту, оскільки в молодіжному середовищі домінує тенденція до скорочень, що сприймається як цілком закономірне явище в наш комп'ютерний час. В останні десятиліття більшість жителів США користується гібридним варіантом орфографії: поєднанням друкованих та письмових шрифтів.

До характерних рис розвитку англійської мови на сучасному етапі можна віднести, з одного боку, спрощення лексико-граматичних особливостей англійської мови на рівні міжнаціонального спілкування і виникнення "Globish", з іншого боку - проникнення англіцизмів та американізмів в інші мови і виникнення "Japlish", "Swinglish", "Franglais", "Denglish" тоощо.

Всі ці фактори безумовно вплинули на процес спрощення лексико-граматичних особливостей юридичної англійської. У роботах лінгвістів в останні роки з'явився термін "Plain English". Навіть у сфері юридичної англійської "legalese" завжди вирізнявся високим ступенем формалізованості, великою кількістю термінів та термінологічних сполучень. В 90-і рр. двадцятого століття у Великобританії, США та Австралії були прийняті правила ведення юридичної документації доступною англійською мовою, що передбачало: спрощення синтаксису, заміну архаїзмів, дублетів і триплетів, скорочення випадків використання латинізмів і складних прийменників, заміну пасивних форм дієслів активними. Основна мета такої реформації є досить прозорою: на думку ініціаторів реформи, таке спрощення допоможе зробити правову систему більш зрозумілою простим громадянам під час укладання, наприклад, договору страхування або оренди. Також на користь проведення реформування юридичної темріносистеми з метою спрощення говорить той факт, що, незважаючи на високий авторитет традиційної системи правосуддя Великобританії у світі і прецедентного права як основи для вирішення суперечок, в останні десятиліття спостерігається уповільнення роботи судової системи загалом і зменшення гонорарів адвокатів. Це пояснюється скороченням фінансової підтримки держави під час розгляду судових справ і різким збільшенням кількості осіб, які самостійно захищають себе в суді. Тому мова права повинна бути пристосована для можливості використання навіть недосвідченими фахівцями, як за рахунок спрошення вже існуючих елементів, так і через появу великої кількості нових лексичних одиниць, наприклад "No-win-no-fee service", "do-it-yourself-justice" ("DIY") і т. п. У зв'язку з появою комп'ютерних злочинів ("e-mail fraud / комп'ютерне шахрайство, spoofing / обдурювання, bogus offers / липові пропозиції, fraudulent offers / шахрайські пропозиції") з'явилися і нові терміни для їх позначення, наприклад "fishing for data", "spear phishing" ("spearphishing" або "spearphishing") - "примус обманним шляхом відправляти особисті дані шахраям на підроблений веб-сайт після отримання листа-приманки від нібито знайомого адресата". Саме поява великої кількості неологізмів в юридичній термінології, на нашу думку, вплинуло на збільшення розбіжностей в термінології юридичної англійської в англомовних країнах.

Висновки

Юридичний переклад має свою специфіку порівняно з іншими видами перекладу, через це перед перекладачем юридичних текстів ставляться особливі завдання. Одна з основних проблем, з якою стикається перекладач, - це визначення того, в чому текст оригіналу повинен збігатися з текстом перекладу і в чому може не збігатися. Основними параметрами для зіставлення оригіналу і перекладу є структура, семантика і потенціал впливу (Левитан, 2011: 53-54). Тексти оригіналу і перекладу повинні володіти однаковим регулятивним впливом, що забезпечить еквівалентне сприйняття реакцій реципієнтів обох текстів. Термінологія оригінального тексту повинна бути точно передана в мові перекладу, в тому числі і семантика безеквівалентних термінів. Висновуючи, наглошуємо, що всі завдання, що постають перед перекладачем юридичних текстів, спрямовані на досягнення максимально можливої еквівалентності текстів оригіналу і перекладу і, як результат, на забезпечення успішної комунікації.

Тобто, узагальнюючи, можемо підсумувати, що юридичний переклад, будучи видом спеціалізованого перекладу, ставить перед перекладачем особливі завдання, які не зводяться лише і тільки до пошуку еквівалентних термінологічних одиниць. Підтримаючи думку Л.С. Бархударова і В.Н. Комісарова (Бархударов, 1990; Бархударов, 1975), ми тим не менше вважаємо, що передбачається два етапи в процесі перекладу: повне розуміння тексту оригіналу і передача того, що зрозуміло, засобами іншої мови. Досягненню професійної компетентності майбутніх перекладачів у сфері юриспруденції, на нашу думку, може сприяти забезпечення навчального процесу посібниками з автентичними професійно-орієнтованими матеріалами, спеціально підібраними тематичними вправами, що передбачає детальне опрацювання перекладацьких стратегій, спрямованих на врахування всіх особливостей та труднощів лексико-граматичного або стилістичного характеру, які трапляються в сучасному юридичному дискурсі.

1. Бархударов Л.С. Язык и перевод. М.: Международные отношения, 1975. 240 с.

2. Киндерхнехт А.С. К вопросу о трудностях перевода юридической терминологии. Ученые записки орловского государственного университета, 2013. С. 242-243.

3. Комиссаров В.Н. Теория перевода (Лингвистические аспекты). М.: Высш. Школа, 1990. 253 с.

4. Лебедева Н.Е. О метаязыковом сознании юристов и предмете юрислингвистики (к постановке проблемы) // Юрислингвистика - 2: русский язык в его естественном и юридическом бытии: Межвуз. сб. науч. тр. / Под ред. Н.Д. Голева, Барнаул: АГУ, 2000. С. 89-204.

5. Левитан К.М. Юридический перевод. Основы теории и практики. М.: Проспект, 2011. 351 с.

6. Максименко Е.С. Национально-культурная специфика отраслевых терминосистем (на материале английской и американской юридической терминологии): Автореф. дис. - Саратов, 2002. 23 с.

7. Bhatia V.K., Candlin C.N., Engberg J., Hong Kong University Press, 2008. p. 9-11.

8. Broekman J.M., Fleerackers F., Legal Conversation as Signifier. Edward Elgar Publishing Limited, UK, 2017. P 3-7.

9. Conley J.M., O'Barr W.M., Rules versus Relationships: The Ethnography of Legal Discourse. University of Chicago Press, USA, 1990. P 20-25.

10. Kj^r A.L., Madsen M. R., Paradoxes of European Legal Integration. Routledge, NY, 2016. 356 p.

11. Udina N., Law education: Language and Legal translation perspectives, Procedia-Social and behavioral sciences, V. 214, 2015. P 1134-1138.

12. Way C., The Challenges and opportunities of legal translation and translator training in the 21st century. International Journal of Communication, 2016. P 1009-1029.

13. REFERENCES

14. Barkhudarov L. S. Yazyk i perevod. [Language and translation] M.: Mezhdunarodnyye otnosheniya, 1975. 240 p. [in Russian].

15. Kinderkhnekht A.S. K voprosu o trudnostyakh perevoda yuridicheskoy terminologii. [On the question of the difficulties of translating legal terminology] Uchenyye zapiski Orlovskogo gosudarstvennogo universiteta, 2013. pp. 242-243 [in Russian].

16. Komissarov V.N., Teoriya perevoda (Lingvisticheskiye aspekty) [Theory of translation (Linguistic aspects)] M.: Vyssha Shkola, 1990. 253 p. [in Russian].

17. Lebedeva N.Y. V metayazykov soznanii yuristov i predmete yurislingvistiky (k postanovke problemy) [On the metalanguage consciousness of lawyers and the subject of legal linguistics (statement of the problem)] Barnaul: AGU, 2000. pp. 89 -204. [in Russian].

18. Levitan K.M. Yuridicheskiy perevod. Osnovy teorii i praktiki. [Legal translation. Fundamentals of theory and practice] M.: Prospekt, 2011. 351 p. [in Russian].

19. Maksimenko Ye.S. Natsional'no-kul'turnaya spetsifika otraslevykh terminosistem (na materiale angliyskoy i amerikanskoy yuridicheskoy terminologii) [National and cultural specifics of branch terminological systems (on the material of English and American legal terminology)] Saratov, 2002. 23 p. [in Russian].

20. Bhatia V.K., Candlin C.N., Engberg J., Hong Kong University Press, 2008. p. 9-11.

21. Broekman J.M., Fleerackers F., Legal Conversation as Signifier. Edward Elgar Publishing Limited, UK, 2017. P 3-7.

22. Conley J.M., O'Barr W.M., Rules versus Relationships: The Ethnography of Legal Discourse. University of Chicago Press, USA, 1990. P 20-25.

23. Kj^r A.L., Madsen M.R., Paradoxes of European Legal Integration. Routledge, NY, 2016. 356 p.

24. Udina N., Law education: Language and Legal translation perspectives, Procedia-Social and behavioral sciences, V. 214, 2015. P 1134-1138.

25. Way C., The Challenges and opportunities of legal translation and translator training in the 21st century. International Journal of Communication, 2016. P. 1009-1029.

Размещено на Allbest.ru