Явища компресії, розширення та кількісної рівнокомпонентності при синтаксичній синонімії

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЯВИЩА КОМПРЕСІЇ, РОЗШИРЕННЯ ТА КІЛЬКІСНОЇ РІВНОКОМПОНЕНТНОСТІ ПРИ СИНТАКСИЧНІЙ СИНОНІМІЇ

(на матеріалі французької художньої прози ХХ - початку ХХІ ст.)

Анастасія Лепетюха

доктор філологічних наук, доцент, доцент кафедри романської філології Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди (Харків, Україна)

Анотація

висловлення синтаксичний синонімія мовлення

У цій статті моно- та поліпредикативні висловлення із синтаксичною синонімією французької художньої прози ХХ - початку ХХІ століть розглянуто в континуумі мова ^ мовлення як трансформи віртуальних (мовних) первинних (стрижневих) структур, що актуалізуються у вигляді моно- та полісинонімічних компресованих, розширених та кількісно рівнокомпонентних ко(н)текстуально преференціальних опцій. Зворотно (мовлення ^ мова) реконструйовано стрижневу синтагму/пропозицію та виокремлено структурно-семантичні типи актуалізованих синонімічних конструкцій.

Ключові слова: компресоване, розширене, кількісно рівнокомпонентне моно- та поліпредикативне висловлення, ко(н)текст, первинна структура, полісинонімія, преференціальна опція, синтаксична синонімія.

Abstract

Fenomena of compression, extension and quantitative equacomponence in the syntactic synonymy (based on French fiction of the 20^th - the beginning of the 21^st c.). Lepetiukha Anastasiia.

In this article the mono- and polypredicative utterances with syntactic synonymy of French fiction of the 20^th - the beginning of the 21^st c. are studied in the continuum language ^ discourse as transforms of virtual (linguistic) primary (pivotal) structures which are actualized in the form of mono- and polysynonymic compressed, extended and quantitatively equacomponential co(n)textually preferential options. The goal of this research is to distinguish the different semantic-structural types of analyzed constructions of modern French fiction and to inversely (discourse ^ language) reconstruct the primary structure of actualized synonymic transforms.

In the article the transformational method is used to reveal the semantic-structural peculiarities of the pivotal syntagmata and propositions and of the mono- and polysynonymic transforms; and the method of the inverse reconstruction of virtual transformational processes in order to identify all the members of synonymic chains.

It was proved that the redundant synonymic constructions are extended with adverbs, pronouns and predicates (active and passive extension), the compression is manifested most often by the contamination and the semantic and syntagmatic ellipsis. The elliptical constructions are defined in the research as structures with the implicit nominal/pronominal component and with the explicit, explicit- implicit or completely implicit predicate or the structures with the implicit complement where the implicit components are deduced associatively or co(n)textually. The different types of synonymic preferential options with the polysynonymisation at the level of syntagma or utterances were detected in modern French fiction.

It was concluded that the author actualizes the mono- and polypredicative mono- and polysynonymk constructions according to some communicative intention and planning of narration.

keywords: compressed, extended, quantitatively equacomponential mono- and polypredicative utterance, co(n)text, polysynonymy, preferential option, primary structure, syntactic synonymy.

Процес вербальної взаємодії характеризується постійною антиномією між комунікативними потребами мовця і тенденцією скоротити до мінімуму його ментальну та фізичну активність. Саме тому при актуалізації мовно - мовленнєвих синонімічних складних знаків установлюється рівновага між вживанням надлишкових, ускладнених структур та скорочених, спрощених конструкцій. Прагнення комуніканта до «оптимізації мовного коду» пов'язано, з одного боку, із розширенням синтаксичної структури, а з іншого, - з «економією зусиль» [Пронина 1973, с. 123]. Ж. Гард-Тамін зазначає, що «з погляду позначення та прагматичного значення перифраза повідомляє завжди менше або завжди більше інформації, ніж одиниця, яку вона заміщує або розгортає» [Gardes-Tamine 2012, p. 364], «однак передбачаючи референціальну та семантичну еквівалентність» [там само].

Отже, у процесі каузації (породження) мовно-мовленнєвого акту відбуваються взаємодія та переплетення двох протилежних тенденцій: конденсації (імплікативності) і розширення (експлікативності) синтаксичних структур, які створюють комплекс взаємозалежних дискурсивних одиниць.

Актуальність цього дослідження полягає у вивченні в континуумі мова ^ мовлення моно- та поліпредикативних висловлень (далі - МПВ та ППВ) із синтаксичною моно- та полісинонімією у французьких прозаїків ХХ - початку ХХІ століть як трансформів віртуальних (мовних) первинних (стрижневих) структур, що реалізуються у вигляді компресованих, розширених та кількісно рівнокомпонентних (термін автора) ко(н)текстуально (лінгвістично та/або ситуативно) преференціальних опцій.

Метою наукової розвідки є виокремлення структурно-семантичних типів редукованих, розширених і кількісно рівнокомпонентних моно - та полісинонімічних конструкцій у сучасній французькій художній прозі та зворотна (мовлення ^ мова) реконструкція первинної структури актуалізованих синонімічних трансформів.

У статті використано трансформаційний метод, що дав можливість висвітлити семантико-синтаксичні особливості стрижневих синтагм та пропозицій і моно - та полісинонімічних трансформів у мові й мовленні; та метод зворотної реконструкції віртуальних трансформаційних процесів з метою виявлення всіх членів синонімічних рядів.

Взаємне компенсування одночасно семантично сполучених і незалежних рис надлишковості та конденсації в дискурсі, обумовлене інтенціонально - ко(н)текстуальною природою мовно-мовленнєвого акту, дає змогу подолати «біфуркацію висловлень у динамічному аспекті комунікації» [Фомина 2005, с. 12]. На думку Ф. Растьє, між розширенням і звуженням «відбувається “коливальний рух”» [Rastier 1987, p. 75]. Такі феномени становлять константи комунікації, при цьому надлишковість (розширення) характеризується з погляду її комунікативних якостей як реалізація в різному обсязі однотипних або одномірних синтаксичних структур; конденсація визначається як відсутність однотипного або одномірного компонента у структурі висловлення. Отже, з одного боку, процес розширення являє собою реалізацію та фокалізацію нових ко(н)текстуальних референтів системного (мовного) «комплексу референтів»; з іншого боку, при звуженні відбувається ко(н)текстуальна імплікація одного (або кількох) компонентів «комплексу референтів».

Отже, дискурсивні феномени розширення та звуження детермінують «емерджентність комунікації, забезпечуючи її функціональність в умовах взаємодії кількох константних і змінних параметрів» [Филиппова 2014, с. 13].

Розширення ґрунтується на рекурсивності та полягає в додаванні до певної синтаксичної одиниці інших елементів, які «не модифікують взаємовідношення і функції попередніх елементів» [Martinet 1995, p. 128]. Суттєвою ознакою феномена розширення є спільність структурного значення компонентів висловлення. Складники висловлення при розширенні пов'язані відношеннями семантично домінантного/залежного сегмента.

Для конструкцій із синтаксичною синонімією (далі - СС) характерні адвербіальне, прономінальне та предикативне (активно-дієслівне або пасивно- дієслівне) розширення:

(1) Tu sais, il va falloir que je repasse sur le billard, redit le malade [Druon 1989, p. 310].

(2) Chacun de vous sera accompagne de son capitaine et de son lieutenant leplus ancien [Benoit 1987, p. 87].

У прикладі (1) 1И1В із СС із темпоральним семантичним значенням розширення зворотно реконструйованої стрижневої структури (il faudra) реалізується на рівні синтагми предикативною конструкцією у вигляді перифрастичного майбутнього системно несумісного із семантичною валентністю предиката falloir. У синонімічному МПВ (2) розширення пропозитивної первинної структури (son capitaine et son lieutenant le plus ancien accompagneront chacun de vous) відбувається через пасивізацію (дієслово-копула etre + дієприкметник минулого часу) із фокалізацією предиката в пасивній формі.

(3) Lui, tout prouve qu'il s'est tue de la maniere la plus fortuite [Boileau-Narcejac 1986, p. 190].

У цій поліпредикативній преференціальній опції спостерігається розширення стрижневої пропозиції il s'est tue de la maniere la plus fortuite апозитивним самостійним особовим займенником (lui) із фокалізацією нового референта (ініціального прономінального компонента).

(4) J'auraispeut-etre eu aussi une fille sorciere [Giono, 1973, p. 84].

У наведеному умовному М1В зі зворотно реконструйованою первинною пропозицією j'aurais eu aussi une fille sorciere синонімічне розширення відбувається адвербіальним елементом peut-etre зі значенням алетичної модальності, що одночасно виражає невпевненість та «припущення мовця щодо реальності повідомлюваного» [Ігіна 2009, с. 11].

1оняття мовної економії, або суміщення, редукції, конденсації, згортання, елімінування, компресії, універбації тощо, виникло ще у XVII - XVIII століттях у зв'язку з обговоренням різноманітних проєктів створення штучних мов, що мислилися як «економні», на відміну від натуральних. На думку Р. Декарта, штучна мова повинна мати лише «один засіб дієвідміни, відміни та побудови слова» [цит. за: Арно, Лансло 1998, с. 139].

1орівняльно-історичне мовознавство наголошувало на тенденції до уніфікації та спрощення в діахронійних трансформаціях натуральних мов. 1ринцип економії був сформульований французьким лінгвістом А. Мартіне, який зазначав, що для задоволення своїх комунікативних потреб суб'єкти мовлення мають вибір між збільшенням кількості системних одиниць або збільшенням кількості одиниць, уживаних у мовленні. У першому випадку йдеться про синтагматичну економію (одна лексема замість декількох, двоскладна лексема замість багатоскладної); у другому випадку відбувається парадигматична економія, оскільки мовець уникатиме додавання нової дискурсивної одиниці до сукупності схожих за значенням одиниць, між я кими він повинен обирати в процесі комунікації. Те, що можна назвати економією в мові, являє собою постійний пошук рівноваги між протилежними потребами, які треба задовольнити: з одного боку - комунікативні потреби, з іншого - інерція пам'яті й артикуляційна інерція, що перебувають у постійному конфлікті [Martinet 1995, р. 178].

Дискурсивний феномен економії мови зумовив появу аналітичних процедур «стиснення тексту», при якому семантично тотожні або близькі елементи тексту зводяться до їхнього узагальненого репрезентанта, унаслідок чого кількісний бік тексту може набагато скоротитися, тоді як його основна структура зберігається та постає наочніше [Harris 1952, p. 11].

Отже, результатом діяльності комуніканта з мовної економії є «стислість, яка передбачає структурно-семантичну ущільненість тексту, що має мінімальну формальну структуру і максимальне (оптимальне) смислове наповнення» [Зимина 2007, с. 12]. А. Киселевський уводить до аналізу феномена економії поняття «додаткового змісту» в мовно -мовленнєвому акті. На думку вченого, структурна неповнота мови продуцента передбачає змістову надлишковість метамови (мови реципієнта) [Киселевский 1969, с. 48].

Явище компресії, або «семантичної гаплології» [Апресян 1995, с. 126], що в сучасному мовознавстві визначається як «випадіння надмірних словесних елементів із логічно розгорнутих конструкцій і синтаксичне об'єднання решти елементів, які залишилися, за умов збереження семантико -синтаксичного визначення вихідних, глибинних структур» [Підгірна 2015, с. 1], є центральним при описі суб'єктно-предикатно-об'єктних відношень у висловленні, оскільки воно «безпосередньо пов'язане з проблемою сполучення кількох смислових відношень» [Зеликов 2005, с. 230] у межах одного простого висловлення. А. Соколов зазначає, що формування «семантичних комплексів», які реалізуються в мовленні, спричиняє «все більше згущення смислу в одному слові або навіть натяку на слово» [Соколов 2007, с. 101].

Отож у синонімічних конструкціях при компресії відбувається або усунення інформативно надлишкових елементів, або «функціональне транспонування» [Балли 2001, с. 131] їхніх складників, що спрощує синтаксичну структуру висловлення та пояснюється «намаганням нашого ментального синтаксичного аналізатора мінімізувати процес уведення складників висловлення» [Пинкер 2004, с. 209].

Досліджуючи компресовані побудови, М. Коровкін проводить паралель між словотворенням і синтаксисом: «як універби (похідні слова і композити) мотивуються одиницями розміщеного вище рівня (словосполученнями або реченнями), так і речення зі згорнутою структурою осмислюються як такі порівняно з повними реченнями або з ланкою речень, що перебувають у смисловому зв'язку одне з одним (у межах дискурсу)» [Коровкин 2002, с. 210].

В. Гак, описуючи види предикативності висловлень французької мови, виокремлює напівпредикативні відношення в межах конденсованих структур: «більш складною формою напівпредикативності є напівпредикативність, виражена дієприкметниками, інфінітивними зворотами, відокремленими і деякими іншими конструкціями. Напівпредикативні комплекси можуть бути трансформовані в окремі речення» [Гак 2000, с. 793]. «У напівпредикативних комплексах відсутнє самостійне вираження категорій предикації: особи, часу, модальності. Ці значення встановлюються через зв'язок з основною предикацією речення» [там само, с. 794].

Аналіз корпусу прикладів висловлень із СС сучасної французької художньої прози засвідчив, що предикативна категорія часу може виражатися в інфінітивних і дієприслівникових зворотах, а категорія особи - в дієприкметникових та дієприслівникових зворотах:

(5) Ayant longtemps erre comme fourvoyee la voix trouve sa place et sa faiblessefinale [Beckett 1980, р. 29].

(6) Apres etre tombeepresque toute la nuit, lapluie s'etait arretee [Benoit 1987, p. 12].

(7) Confortablement installee dans un fauteuil en osier, a l 'interieur de son sas protege, Eva se laissa aller a une reverie eveillee fantastique [Kehrer 2012, p. 405].

Конденсація стрижневої пропозиції (apres que la voix eut longtemps erre) прикладу (5) реалізується дієприслівниковим зворотом у минулому часі з інтеріоризацією номінального референта (la voix). У прикладі (6) первинна підрядна пропозиція (apres qu 'elle etait tombee) актуалізується у вигляді інфінітивної конструкції минулого часу з імплікацією прономінального референта (elle), який легко експлікується адресатом завдяки флексії жіночого роду при узгодженні особи з інфінітивом у минулому часі. В ініціальній компресованій дієприкметниковій структурі прикладу (7) особа також флективно виражена, що допомагає визначити стать актуалізованого у фінальній частині аналізованого висловлення референта (Eva).

При компресії у висловленнях із СС дуже часто спостерігається явище «контамінації», тобто своєрідне «схрещування», сполучення предикативних елементів. Контамінації зазнають, наприклад, повнозначні предикати з їхньою іменною частиною або з інфінітивом. Характер таких відношень виражається у трансформах у формі висловлення з включеним до нього іншим висловленням.

У цьому дослідженні виокремлюємо кілька груп контамінованих структур із предикатами певної семантики в межах одного висловлення: а) каузативні предикативні конструкції (se) faire, se laisser + інфінітив; б) предикати почуттєвого і фізичного сприйняття: (se) regarder, regretter, (se) voir, (se) ecouter, (se) entendre, (se) sentir, (se) sembler тощо + інфінітив; в) предикати думки: penser, croire, supposer, se rappeler/se souvenir, se savoir тощо + інфінітив; г) перформативні дієслова: (se) dire, interdire, (se) proposer, ordonner тощо + de + інфінітив, assurer, avouer, affirmer, pretendre тощо + інфінітив; ґ) безособові предикативні конструкції типу il faut, il suffit, il vaut mieux тощо + інфінітив, il est/c 'est + іменна частина дієслова + de + інфінітив. Наведемо приклади:

(8) Camille avait fait installer une douche dans son cabinet de toilette [Cardinal 1965, р. 21].

(9) Simon avait releve la tete, il regardait Roger evoluer entre les tables avec difficult^ [Sagan 1990, р. 27].

(10) Il se rappelait s 'etre arrete un instant au sommet du versantpour reprendre unpeu de souffle [Carriere 1972, р. 134].

У першому висловленні із СС каузативна предикативна конструкція - результат компресії зворотно реконструйованої стрижневої поліпредикативної структури Camille avaitfait qu 'on installat une douche; друге висловлення містить синонімічну конструкцію з дієсловом перцепції (regarder), яка являє собою трансформ віртуальної пропозиції il regardait Roger qui evoluait; третій приклад із предикатом думки у сполученні з прономінальним дієсловом в інфінітиві минулого часу актуалізує таку первинну пропозицію: il se rappelait qu'il s'etait arrete.

Як уже зазначалося, з принципом економії тісно пов'язане поняття імпліцитності, або екстеріоризації «слова чи сполучення слів вербального, номінального, ад'єктивного, адвербіального, прономінального та іншого характеру» [Рослякова 1992, с. 155], що притаманна як конденсованим, так і неконденсованим структурам. Імпліцитність у компресованих висловленнях із СС виявляється в широкому вживанні у французькій художній прозі еліптичних конструкцій, що визначаються в нашій роботі як структури з імплікованим номінальним/прономінальним та експлікованим, експліцитно -імпліцитним або повністю імплікованим вербальним компонентом, або ж структури з імплікованим додатком, у яких імпліковані компоненти виводяться адресатом асоціативно або спираючись на ко(н)текст. Традиційно в лінгвістичній літературі розрізняють семантичний і синтагматичний еліпсис, або «еліпсис, пов'язаний із пам'яттю, та дискурсний еліпсис» [Фрей 2006, с. 104]. Конденсовані побудови із семантичним еліпсисом є конвенціональними в системі (мові), оскільки елімінований компонент попереднього висловлення реконструюється завдяки ко(н)тексту, він закладений мовою та входить до мовної компетенції комуніканта. У синонімічних висловленнях із семантичним еліпсисом превалює процес супресії [Гетьман 1996, с. 31] сегментів:

(11) Ne plus penser [Leourier 1990, р. 88].

У наведеній еліптичній преференціальній опції із СС ініціальний сегмент у вигляді імпліцитних номінального та частини предикативного компонентів (безособова або особова конструкція) елімінується адресантом, тому що він семантично надлишковий у заданій комунікативній ситуації. Стрижнева структура цього МПВ має приблизно такий вигляд: ilfaut ne plus penser або ж je dois ne plus penser.

У синонімічних конструкціях із синтагматичним еліпсисом спостерігається тенденція до реституції (відновлення) елімінованої частини. Виокремлюємо ініціальний, медіальний та фінальний синтагматичний еліпсиси при СС:

(12) Paroles vaines [Noli 1985, p. 40].

(13) Je ne puis vous faire chaque soir le rapport detaille de mes audiences de service [Perret 1984, p. 40].

(14) Je me dis: «Quitte la grand-route, pour commencer, Tartemolle». Et je [San-Antonio 1982, p. 179].

У прикладі (12) синонімічної преференціальної опції елімінована екзистенційна конструкція відновлюється завдяки ко(н)тексту. Отже, стрижнева структура має такий вигляд: ce sont des paroles vaines. У ППВ (13) спостерігається медіальний еліпсис другої частини заперечення (прислівника pas), тобто часткова імплікація фінітного предикативного компонента, яка спричиняє фокалізацію другого елемента складного предиката (faire). При цьому вихідною (первинною) синтагматичною синонімічною структурою є je ne puis pas vous faire... . У монопредикативній конструкції з імплікованим предикатом (Et je) прикладу (14) завдяки претексту приблизно відновлюється фінальний елімінований сегмент quitte la grand-route або ж le fais.

Французький учений П. Шародо, який вивчав функціональні особливості трансформації мовних одиниць, виокремив експлікативну та імітативну функції перифразування [Charaudeau 2002, p. 490]. Аналіз корпусу прикладів із СС дає підстави зробити висновок, що експлікативна функція характерна для структур із розширенням, а імітативна - для конденсованих конструкцій. При породженні висловлень із СС у першому випадку відбувається експлікація (пояснення) стрижневої структури, а в другому - її звужена імітація залежно від умов ко(н)тексту та інтенції мовця.

Прагнення суб'єкта мовлення до економії мовних засобів для актуалізації своєї думки найбільш яскраво виявлене у висловленнях із подвійною, потрійною (та більше) синонімією, тобто полісинонімією, наприклад:

(15) Tout semblait avoir commence depuis qu'il se trouvait ici et qu'il entendait les garqons parler de leurs histoires de femmes [Green 1972, p. 162].

(16) Finalement, considdrant que c'etait le vneu general, il s'arreta net et posant sa trompettepar terre, il sourit en regardant Reeves [Chabrier 1979, p. 107].

У НИВ (15) спостерігається подвійне звуження, тобто мовленнєва імітація зворотно реконструйованої ініціальної стрижневої структури il semblait que tout eut commence у вигляді контамінованої синонімічної синтагми із семантичним значенням імовірності та з дієсловом почуттєвої перцепції (sembler); а також звуження первинної пропозиції il entendait les garqons qui parlaient .., що актуалізується у вигляді частини поліпредикативної побудови з дієсловом фізичної перцепції (entendre) та з експлікативним семантичним значенням. У прикладі (16) наявна потрійна синонімізація: ініціальна первинна поліпредикативна складнопідрядна пропозиція (comme il considerait que c 'etait le '.mi general або il considerait que c 'etait le vku. general, done ...) актуалізується у вигляді преференціальної дієприкметникової конструкції з причинно - наслідковим семантичним значенням considerant que c 'etait le v/ш general; друга дієприслівникова побудова з темпоральним семантичним значенням послідовності подій posant sa trompette par terre являє собою трансформ первинної пропозиції в минулому часі apres qu 'il eut pose sa trompette par terre; фінальний дієприслівниковий зворот en regardant Reeves презентує в мовленні стрижневу структуру-підрядну пропозицію apres qu 'il eut regarde Reeves із темпоральним семантичним значенням послідовності подій.

У процесі аналізу синтаксичних синонімів виявлені конструкції, у яких експлікативна й імітативна функції перифразування відбуваються на рівні одного висловлення, що доводить факт взаємовідношення та взаємообумовленості феноменів розширення і конденсації:

(17) Je trainais sans savoir combien de temps qa allait pouvoir durer [Gallay 2008, р. 100].

У наведеному ННВ спостерігається подвійна синонімізація: інфінітивне звуження ініціальної первинної структури (sans que je susse ...) та розширення футуральної стрижневої структури (qa pourrait durer) десемантизованим предикатом aller, несумісним із семантичною валентністю дієслова pouvoir. Нри цьому в першому актуалізованому трансформі фокалізується предикат savoir, а у фінальному - екстеріоризується та акцентується предикат aller.

В аналізованих творах трапляється подвійне звуження всередині однієї синтагми, тобто подвійна синтагматична синонімізація:

(18) Avant de faireparler de nous, on doit etre finpret [Imbrohoris 1989, р. 96].

Стрижнева структура цього 1U1В із темпоральними семантичними відношеннями послідовності подій (avant qu'on fasse qu'on parle de nous) зазнає подвійного звуження: інфінітивна конструкція, що вводиться темпоральним прийменником avant + каузативна преференціальна опція (faire + інфінітив).

У деяких випадках відбувається подвійна синтагматична синонімізація через розширення і звуження, тобто кумуляція цих двох феноменів в одній синтагмі:

(19) C'est en se renonqant que toute vertu separacheve [Gide 1971, р. 188].

При актуалізації первинної темпоральної структури (quand on se renonce) наведеного прикладу з подвійною синонімією на рівні синтагми відбувається розширення презентативом, або «розколотою структурою» [Nolke 1985, р. 117; Pierrard 1985, р. 46; Touratier 2001, р. 157] (c'est ... que), та звуження дієприслівниковим зворотом (en se renonqant), що свідчить про взаємопроникнення та перехрещення розширення і компресії в межах однієї синтаксичної конструкції.

У французькій художній літературі ХХ - початку ХХІ століть іноді трапляється кількісно рівнокомпонентне представлення первинної структури, що також виконує імітативну функцію в мовленні. Актуалізація комунікантом кількісно еквівалентної та семантично близької преференціальної опції ще раз доводить ко(н)текстуально-інтенціональний характер СС, тобто прагнення суб'єкта мовлення обрати пертинентну для певної комунікативній ситуації синонімічну структуру, наприклад:

(20) EtLucienne n'estpas seule a m'avoir dit du mal de Jean [Chonez 1993, р. 173].

У цитованому 1И1В із СС на рівні синтагми актуалізована синтаксична опція у формі інфінітивної конструкції минулого часу, яка вводиться прийменником а, становить трансформ відносної підрядної первинної пропозиції qui m 'a dit du mal de Jean, еквівалентної синонімічному трансформу за кількістю компонентів. У такому разі відбувається представлення стрижневої структури звуженою в семантичному і кількісно рівною (зі скороченням на лексичному рівні (qui^d)) у синтаксичному планах преференціальною побудовою.

Отже, синонімічні трансформи первинних синтагм/пропозицій актуалізуються автором у вигляді компресованих, розширених та кількісно рівнокомпонентних структурно та семантично нюансованих ко(н)текстуально преференціальних опцій з моно- та полісинонімією (звуження + звуження, звуження + розширення тощо) на рівні синтагми або висловлення залежно від певної комунікативної інтенції та планування розповіді.

Література

1. Апресян, Ю. Д. (1995). Лексическая семантика. Синонимические средства языка. Избранные труды. Москва, т. 1, 472 с.

2. Арно, А. и Лансло, К. (1998). Грамматика общая и рациональная Пор-Рояля. Москва, 272 с.

3. Балли, Ш. (2001). Общая лингвистика и вопросы французского языка. Москва, 416 с.

4. Гак, В. Г. (2000). Теоретическая грамматика французского языка. Москва, 1220 с.

5. Зеликов, М. В. (2005). Компрессия как фактор структуры и функционирования иберороманских языков. Санкт-Петербург, 444 с.

6. Зимина, Л. О. (2007). Принцип экономии в современной рекламе. Автореф. дисс. ... канд. филол. наук. 10.02.01. Томск, 20 с.

7. Ігіна, З. А. (2009). Модальні слова у персонажному мовленні: семантичний і прагматичний аспекти (на матеріалі прози англійського й американського модернізму). Автореф. дис. ... канд. філол. наук. 10.02.04. Київ, 20 с.

8. Киселевский, А. И. (1969). О механизме образования «добавочного содержания» в языке. [В:] Романо-германское языкознание, вып. 2, с. 48-52.

9. Коровкин, М. М. (2002). Коммуникативный аспект экономии : имплицитен ли синтаксический эллипсис? [В:] Текст и дискурс: традиционный и когнитивно-функциональный аспекты исследования. Сб. научн. трудов. Рязань, с. 209-218.

10. Підгірна, Н. М. (2015). Структурно-семантичні та прагматичні типи синтаксичної компресії у французьких художніх текстах поч. ХХІ ст. Автореф. дис. ... канд. філол. наук. 10.02.05. Київ, 20 с.

11. Пинкер, С. (2004). Язык как инстинкт. Москва, 456 с.

12. Пронина, И. В. (1973). К вопросу о явлении эллипса. [В:] Иностранные языки. Сб. статей. Москва, № 9, с. 123-130.

13. Рослякова, Е. Ф. (1992). Семантическая функция присоединительных конструкций в современном английском языке. [В:] Лингвистические и методологические аспекты преподавания иностранных языков. Материалы Междунар. науч.-практ. конф. Белгород, с. 154164.

14. Соколов, А. Н. (2007). Внутренняя речь и мышление. Москва, 248 с.

15. Филиппова, И. Н. (2014). Избыточность и недостаточность в одноязычной и двуязычной коммуникации (на материале немецкого и русского языков). Автореф. дисс. ... докт. филол. наук. 10.02.20. Москва, 45 с.

16. Фомина, Л. Н. (2005). Типы и функции новообразований в поэзии эгофутуристов. Дисс. ... канд. филол. наук. 10.02.01. Москва, 247 с.

17. Фрей, А. (2006). Грамматика ошибок. Москва, 304 с.

18. Beckett, S. (1980). Compagnie. Paris. 24 р.

19. Benoit, P. (1987). Les compagnons d'Ulysse. Paris, 256 p.

20. Boileau-Narcejac (1986). Schuss. Paris, 204 p.

21. Cardinal, M. (1965). La souriciere. Paris, 224 p.

22. Carriere, J. (1972). L'epervierdeMaheux. Paris, 336 p.

23. Chabrier, J.-E. (1979). L 'amour est toujours bleu. Paris, 128 p.

24. Charaudeau, P., Maingueneau, D. (2002). Dictionnaire d'analyse du discours. Paris, 670 p.

25. Druon, M. (1989). La chute des corps. Paris, 384 p.

26. Gallay, C. (2008). Les Deferlantes. Paris, 539 p.

27. Gardes-Tamine, J. (2012). La periphrase est-elle un cas de synonymie ? [In:] Synonymie. Paris, pp. 353-366.

28. Giono, J. (1973). Le serpent d'etoiles. Paris, 176 p.

29. Green, J. (1972). Moira. Paris, 256 p.

30. Harris, Z. S. (1952). Discourse analysis. [In:] Language. v. 28, n.°1, pp. 1-30.

31. Imbrohoris, J.-P. (1989). Marion du Faotiet. Paris, 278 p.

32. Kehrer, B. (2012). Poudre d'Afrique. Paris, 416 p.

33. Leourier, Ch. (1990). La loi du monde. Paris, 222 p.

34. Nolke. H. (1985). Quelques reflexions sur la structure semantique des phrases clivees en frangais moderne. [In:] Revue romane, v. 1, n°20, pp. 117-140.

35. Noli, J. (1985). La mariee de l'ombre. Paris, 160 p.

36. Martinet, A. (1995). Elements de linguistique generale. Paris, 224 p.

37. Perret, J. (1984). Roucou. Paris, 256 p.

38. Pierrard, M. (1985). « Il n'y a que X qui » : Remarques sur la syntaxe de « il y a » marquant l'exclusivite. [In:] Revue romane, v. 1, n° 20, pp. 46-55.

39. Rastier, F. (1987). Semantique interpretative. Paris, 277 p.

40. Sagan, F. (1990). Aimez-vous Brahms ? Paris, 110 p.

41. San-Antonio (1982). Bouge ton pied que je voie la mer. Paris, 224 p.

42. Touratier, Ch. (2001). La semantique. Paris, 192 p.

Размещено на Allbest.ru