Деформації в процесі перекладу поезії з англійської мови українською мовою

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Донецький національний університет імені Василя Стуса Україна

Деформації в процесі перекладу поезії з англійської мови українською мовою

О. Бойван

М. Кондратюк

м. Вінниця

Анотація

У статті проаналізовано проблематику деформацій на підставі поетичного твору Р. Кіплінга “If” та перекладу Василя Стуса «Синові». Розглянуто саме поняття «переклад». Ураховано й те, що відбуваються певні зміни, коли потрібно передати думку автора оригіналу з огляду на особливості мови перекладу та культуру традицій тієї чи тієї країни. Попри теоретичні постулати точності, чіткості перекладу з однієї мови на іншу, засвідчено що в обраному для аналізу вірші виявлено яскраві приклади деформацій, які в своєму функціоналі відтворюють основне звернення автора.

Ключові слова: переклад, поезія, деформація, проблематика, типи прекладацьких деформацій, перекладацька стратегія.

Annotation

Deformations in the process of translating poetry from english into Ukrainian

O. Boivan, M. Kondratiuk, Vasyl Stus Donetsk National University Ukraine, Vinnytsia

Deformations in translation have been the subject of various researche, which have greatly deepened the detailed understanding of this phenomenon. The article analyzes the problem of deformations in poetry translation, taking into consideration the poetic work of R. Kipling "If and the translation of Vasyl Stus "Son". The concept of "translation" is also analyzed from the very beginning of the article and the fact that there are some changes when you need to convey the opinion of the author in the original work, taking into account the peculiarities of the language of translation and the culture of traditions of a country. Although studying the theoretical basis of this issue, we were constantly confronted with the emphasis on accuracy, sense of another language and the clarity of transmitted message, but, dealing with the chosen sample, some conclusions were made about the vivid examples of deformations, which in their functionality could still convey the purpose of the original variant.

Purpose. The purpose of our scientific research is to analyze the concepts of "translation", "translation deformation"; study the types of translation deformations that can be used in the translation of poetry, as well as the analysis in terms of deformations the translation by Vasil Stus of the poem "If by Rudyard Kipling.

Methods. The research method was used to study the background of the given issue and collect data, also the methods of analysis were used in order to make the conclusions.

Results. Having carefully learned both samples (the original variant and the translation), the content and features of translation, we can state that three types of translation deformations - pragmatic, semantic and syntactic are found in Stus's understanding and vision of the original poem. In his work V. Stus adheres to several principles: firstly, to convey as clearly as possible the content and imagery of the source text, secondly, not to be limited by the original form of the work, and thirdly the use of deformations.

Originality. The originality of the research is to draw arguments from other research works to form our arguments and conclusions and to analyze the translation of Vasyl Stus from the perspective of different deformations basing on the cultural peculiarities of the Ukrainian nation and language.

Conclusion. So, summarizing every mentioned aspect, we can highlight that the translation of poetic works is a separate form of art, because you need to take into account all the intricacies of the literary translation. The comparative analysis of the original and translated work in this article made it possible to establish the peculiarities of the translation from English into Ukrainian. The obtained results of the comparison can be further applied in the field of translation studies. Besides, we should not confuse translation deformation with translation inaccuracy. The choice of one or another deformation is a strategic and well-considered method of the translator.

Keywords: translation, poetry, deformation, problems, types of translation deformations, translation strategy.

Постановка проблеми

Переклад є одним із давніх та суперечливих видів людської діяльності зі складним теоретичним підґрунтям. Для того щоб усвідомити складнощі перекладацької діяльності та протиріччя, із якими постійно стикається перекладач, потрібно окреслити суттєві характеристики перекладу та досконало вивчити його компоненти. До того ж, варто визначити особливості зв'язків між трьома постійними співучасниками перекладу: автором оригіналу, перекладачем та замовником, або отримувачем тексту перекладу. Доречно акцентувати й на постійній проблемі перекладу - перекладацькій деформації.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Аналіз праць вітчизняних та закордонних учених (Л. Бархударова, В. Комісарова, Г. Мірама, Ю. Плєшкової, О. Чередниченко, О. Швейцера), присвячених перекладацьким перетворенням, дає підстави стверджувати, що увагу дослідників зосереджено переважно на перекладацьких трансформаціях, натомість у пропонованому дослідженні зроблено спробу звузити коло пошуку й описати деформацію, яка досліджувалася як українськими, так і закордонними вченими. У наукових пошуках їх об'єднувало твердження про ключове значення деформації, призначеної співпрацювати з формою мовного твору. Саме перекладацькі деформації були центральними дослідженнями М. Гарбовського, О. Кретова, J. Assmann, A. Berman, H. Miller, Ю. Плєшкової тощо.

Опрацьовуючи теоретичну базу цього питання, дослідники наголошують на точності, чутті щодо відтворення іншої мови та чіткості її перекладу (дискусії проблеми ступеня усвідомлення перекладачем своєї відповідальності знаходимо в працях В. Комісарова, О. Кальниченка, В. Подміногіна, М. Новикової, В. Демецької, О. Дзери, Т. Аленькіної та Ю. Найди), але з огляду на особливості різних мов деформацій у перекладах не уникнути. Відомо, що українська мова належить до флективних та синтетичних мов (у яких зв'язки між повнозначними словами в реченні здійснюються за допомогою зміни форм самих слів (зовнішньої та внутрішньої флексії = зміна звуків у корені (основі) слова, яка служить для утворення граматичних форм; звук, звуки, що зазнали таких змін), наголосу і под.). Флексія - спосіб утворення граматичних форм слів шляхом зміни їхніх закінчень або звуків основи; змінне при відмінюванні або дієвідмінюванні закінчення слова [17]. Англійська мова належить до флективних та аналітичних мов, тобто є мовою, у якій відношення між словами в реченні виражене не формами слів, а за допомогою службових частин мови, інтонації та порядку слів.

Мета і завдання статті. Мета наукової розвідки полягає в аналізі понять «переклад», «перекладацька деформація»; дослідженні типів перекладацьких деформацій, які можуть застосовуватися в перекладі поетики, а також описі з погляду деформацій перекладу Василем Стусом вірша Редьярда Кіплінга “If'. Мета зумовлює низку завдань: опрацювання теоретичної бази цієї проблематики, аналіз досліджень питання деформації в процесі перекладу поетичних творів, порівняльний аналіз тексту оригіналу й перекладу.

Виклад основного матеріалу дослідження

О. Швейцер - відомий дослідник проблематики перекладу - наголошує, що «переклад може бути визначеним, як односпрямований і двофазовий процес міжмовної та міжкультурної комунікації, під час якого на основі «перекладацького» аналізу первинного тексту створюється вторинний текст (метатекст), який заступає первинний текст у другому мовному та культурному середовищах. Відбувається процес, який характеризується установкою на відтворення комунікативного ефекту первинного тексту, яке частково модифікується розбіжностями між двома мовами, двома культурами та двома комунікативними ситуаціями» [10].

Відомий французький мовознавець Ж. Мунен одним із перших звернувся до перекладацької проблематики. На його думку, «переклад - це мовний контакт і одночасно явище білінгвізма. Але цей особливий випадок білінгвізма попервах може здатися нецікавим через те, що відхиляється від норми. Хоч переклад і є беззаперечним явищем мовного контакту, його варто було б описувати як крайній, статистично рідкісний випадок, коли супротив звичним наслідкам білінгвізму є більш свідомим та організованим. Це випадок, коли білінгвіст свідомо бореться з кожним проявом відхилення від лінгвістичної норми, з проявами інтерференції...» [6].

Один із знаних перекладознавців України - В. Коптілов стверджував, що «художній переклад - відображення думок і почуттів автора прозового, драматичного або поетичного першотвору за допомогою іншої мови, перевтілення його образів у матеріал іншої мови» [4].

Перекладач повинен:

- знати глибоко рідну літературу, добре орієнтуватися у світовому письменстві і пильно студіювати літературу, твори якої перекладає;

- чітко уявляти стилістичні можливості обох мов (мову оригіналу й перекладу), добре знати їхні експресивні засоби, уміти знайти правильну тональність, природну інтонацію, яка зробить переклад не канцелярською копією оригіналу і не засушеним музейним експонатом, а живим витвором вічно живого мистецтва;

- до певної міри знати побут, життя народу тієї нації, до якої належить першотвір (бути етнографом);

- знати історію народу, до якого належить першотвір;

- бути обізнаним із теорією перекладу» [4].

В. Коптілов також наголошував, що «поети-перекладачі діляться на три групи;

1) перекладачі-вчені;

2) перекладачі, які пристосовують твори поета іншої мови до своєї індивідуальності (С. Маршак);

3) перекладачі, які, наче актори, перевтілюються в індивідуальність автора оригіналу (В. Левик).

Добрий переклад поетичного твору можливий лише за умови глибокого розуміння його перекладачем. .Не досить вдумливе прочитання, поверхове сприймання, ігнорування взаємозв'язків між окремими елементами художньої форми першотвору призводять до неповноцінного, а то й спотвореного відображення його в перекладі» [5].

Перекладацька деформація давно стала об'єктом багатьох наукових досліджень, які значно поглибили витлумачення цього феномена. Найбільш загально перекладацьку деформацію визначають, як «усвідомлене викривлення певного параметру тексту оригіналу, яке зумовлене прагненням вирішити глобальне перекладацьке завдання; свідомий раціональний процес перетворення тексту оригіналу в тексті перекладу, який заснований на уявленні перекладача про мету його роботи» [3, с. 513].

Коли перекладач вимушений застосовувати перекладацькі деформації, то виникає його власний стиль, «особливий почерк» перекладу, оскільки було вибрано власну траєкторію руху. Наприклад, перекладач працює з певними поетичними реаліями, у такому разі варто обрати спосіб перекладу: одомашнення чи очуження або нейтралізувати певні моменти. Але в таких випадках неможливо уникнути певних змістових втрат. Ще в IV ст. св. Ієронім писав: «Якщо хтось не розуміє, наскільки в перекладі страждає краса мови, нехай він перекладе Гомера дослівно латинською мовою. Скажу більше: нехай він перекладе його навіть власною мовою, але в прозі, то побачить, яким смішним стане стиль: найкрасномовніший із поетів буде позбавлений красномовства» [14]. Варто звернути увагу й на те, що не потрібно плутати перекладацьку деформацію з перекладацькою неточністю. Вибір тієї чи тієї деформації є стратегічним та обдуманим ходом перекладача. перекладацький деформація поетичний кіплінг стус

Як зазначає М. Гарбовський, деформації є свідомим викривленням певного параметра тексту оригіналу перекладачем, який керується вибраною стратегією перекладу, своїми уявленнями, розумінням потреб читачів та їхньою здатністю зрозуміти переклад, нормами літературної творчості та літературними смаками [3, с. 513]. О. Чередниченко обґрунтовує деформацію в перекладі варіативністю мови в художньому дискурсі, якому властивий найвищий «ступінь коливання мовної норми» [9, с. 160]. Такі відхилення «сприяють збереженню національної та стилістичної своєрідності оригіналу, розширенню виражальних можливостей цільової мови і культури» [9, с. 160], якщо норми мови оригіналу та перекладу не збігаються. Надзвичайно влучним є визначення М. Ребенко, яка тлумачить деформацію в перекладі, як комплексне явище у системі перекладацьких перетворень, яке охоплює об'єктивні мовні зміни на різних текстових рівнях і суб'єктивні перекладацькі перетворення, спричинені семантичною і прагматичною багатозначністю одиниць оригіналу, психологічно-мовними особливостями перекладача і його творчим вибором [8, с. 45].

Перекладацька деформація як стратегія перекладу слугує однією з локальних стратегій у тріаді:

- глобальна стратегія;

- локальні стратегії;

- тактики перекладу.

За такого розуміння глобальна стратегія перекладу орієнтована на цілісний когнітивний образ твору або дискурсу, який існує у свідомості перекладача як ідеальний образ результату його діяльності. Локальні стратегії перекладу підпорядковані глобальній і спрямовані на розв'язання конкретних проблем перекладу: відтворення безеквівалентних мовних явищ, реалій, промовистих імен, сленгу, фразеології тощо. Тактика перекладу асоціюється з мовленнєвим планом висловлення й орієнтована на вибір компонентів денотативного і сигніфікативного значень, які зазнають обов'язкового відтворення в перекладі, а також забезпечують загальну функціонально-стилістичну відповідність тексту перекладу і тексту оригіналу. Залежно від обраної тактики перекладач послуговується способом та прийомами перекладу, унаслідок чого смислові одиниці тексту, який перекладають, отримують певне мовне оформлення [1, с. 220-221].

У пропонованому дослідженні застосовуємо типологію перекладацьких деформацій В. Карабана та М. Ребенко [7], які, ґрунтуючись на семіотичних категоріях прагматики, семантики і синтактики, що лежать в основі перекладацьких перетворень тексту, виділяють три види перекладацьких деформацій - прагматичні, семантичні та синтаксичні.

Для досягнення адекватності перекладу, яку ми розуміємо як відповідність перекладу тим очікуванням, які покладають на нього учасники комунікації [3, с. 289], перекладачі вдаються до прагматичної деформації - свідомої зміни комунікативного ефекту, якого прагнув досягти автор тексту оригіналу [7, с. 28]. Застосування прагматичної деформації стосується асиметрії культурної картини світу, зокрема наявних у свідомості адресатів культурних асоціацій.

Семантична деформація - це свідома зміна авторської думки, спричинена індивідуальним баченням, сприйняттям певної ситуації перекладачем [7, с. 29]. Метою такої деформації є відтворення комунікативного ефекту тексту оригіналу в тексті перекладу за асиметрії мовної та культурної картин світу.

Синтаксична деформація - це розуміння того, як конкретна мова описує послідовність подій того чи того поетичного твору. Опертя відбувається на загальне правило: синтаксис - це розділ науки про мову, який вивчає словосполучення з погляду формального зв'язку. Синтаксистів цікавить, чому одні поєднання слів сприймаються носіями як граматично правильні, а інші - ні [13].

У пропонованій статті маємо схарактеризувати також відомий переклад Василя Стуса вірша Редьярда Кіплінга “ІИ”, оскільки вважаємо цей приклад перекладацької майстерності взірцем професіоналізму з випадками різнобічної деформації.

Переклад поезії, яка є невід'ємною складовою художніх творів, завжди вимагає більш копіткої праці та здібностей. У поетиці вагому роль надають формі вірша та звучанню всіх слів. Невід'ємними є також легкість і природність сприйняття перекладу поетичного твору. Саме тому перекладач повинен бути високоосвіченою особистістю, мати знання про певні особливості або реалії, описані в оригіналі, а також досконало володіти іноземною та рідною мовами.

Василь Семенович Стус - видатний український поет XX ст., перекладач, прозаїк, літературознавець, правозахисник, мислитель, філософ, борець за незалежність України - перекладав твори Дж.Р. Кіплінга, Артюра Рембо, Гі де Мопассана, Бертольда Брехта, Федеріко Ґарсіа Лорки, Вільгельма Клемма, Еріха Кестнера, Готтфріда Бенна, Едуарда Меріке, Інґеборґа Бахмана, Ернста Теодора Амадея Гофмана, Райнера Марії Рільке, Йогана Вольфґанґа фон Гете. Літературні критики - в Україні і поза Україною (ідеться про тих, хто заглиблений у вітчизняний літературний процес) - визнають, що В. Стус був наймасштабнішою постаттю в українській поезії другої половини, а може, й усього ХХ ст. [16]. Творчість цього поета досліджували В. Біляцька, А. Бондаренко, М. Вінтонів, А. Загнітко, М. Коцюбинська, О. Радомська, Д. Стус та ін.

П. Робінсон порушує питання про те, чи можна загалом адекватно перекладати поезію [12, с. 12, 14, 17]. Однак, як можна долучитися до шедеврів світового літературного мистецтва, якщо не володієш мовами. Ґ. Ґадамер у праці «Читання й перекладання» наголошує, що високого рівня словесної майстерності перекладач досягає тоді, коли твір, що опрацьовується, буде нерозривною складовою «його власного поетичного твору» [2].

Увагу до вірша «И» привернула більшою мірою не біографія Дж. Р. Кіплінга, не сильна особистість письменника, а зміст морального кодексу справжньої людини, майстерно зреалізований у 35 рядках. Неодноразово «И» ставав найулюбленішим віршем британців за версією ВВС. Дж. Р. Кіплінг уболівав за долю свого сина, який служив у війську в роки Першої світової війни. Неможливістю безпосередньо піклуватися та виховувати сина переймався Василь Семенович, намагаючись у листах до сина чи дружини донести те важливе, що він демонстрував на своєму прикладі - залишатися гідним себе, свого імені, попри будь-які життєві негаразди та перепони, творити добро і не пишатися цим, а бути самим собою. Але сам Кіплінґ ніколи не адресував цього вірша своєму синові Джону (насправді він присвятив його генералу колоніальної армії Ліндеру Джеймсону) [15].

Багато хто з критиків не вважає цей вірш видатним поетичним твором. Кіплінґ і сам був здивований успіхом цієї окремо взятої поезії. В автобіографічній книзі «Дещо про себе» він пише, що «вірш цей вихопився з книжки і несподівано облетів цілий світ». Його вишивають на панно і друкують на плакатах, його вчать і цитують, примушують переписувати у школах як покарання; його перекладено щонайменше трьома десятками мов, незважаючи на постійні появи більш чи менш дружніх пародій [15].

Прочитавши уважно обидва варіанти, проаналізувавши зміст та особливості перекладу, можемо стверджувати, що три види перекладацьких деформацій - прагматичні, семантичні та синтаксичні наявні в стусівському баченні оригіналу. У перекладі автор дотримується декількох принципів: по-перше, максимально чітко передати зміст та образність вихідного тексту, по-друге, не обмежуватися вихідною формою твору, по-третє, допускати деформації.

Описуючи історію написання та перекладу, ми дійшли висновку про певну прагматичну деформацію, що змінила комунікативний ефект, якого прагнув досягти автор тексту оригіналу. Назва оригіналу - «И», назва перекладу - «Синові». Василь Стус, перебуваючи у своїх, не менш буремних умовах життя, спроектував власну вербалізовану думку синові, оскільки батьківські почуття переповнювали й керували єством поета. Вище згадана прагматична деформація продиктована намаганням перекладача подолати асиметрію культурних систем англійської й української мов.

Василь Стус також свідомо застосував семантичну деформацію, змінивши авторську думку, яка пояснюється індивідуальним аналізом ситуації перекладачем. Напр.:

Коли ти бережеш залізний спокій всупір загальній паніці й клятьбі... - If you can keep your head when all about you are losing theirs and blaming it on you;

... ошуканий, не піддаєшся злому... - ..Or being hated don't give way to hating...

.. .проциндрити без жалю й дорікання - адже тебе поразка не страшить... - ..And never breathe a word about your loss:.

...Коли в юрбі шляхетності не губиш, а бувши з королями - простоти... -

... If you can talk with crowds and keep your virtue, or walk with Kings - nor lose the common touch...

... коли наперекір хулі жорстокій між невірів ти віриш сам собі... - ..If you can trust yourself when all men doubt you, but make allowance for their doubting too...

...Коли тебе не порабують мрії, в кормигу дум твій дух себе не дасть, коли ти знаєш, що за лицедії - облуда щастя й машкара нещасть... - ..If you can dream - and not make dreams your master; If you can think - and not makе thoughts your aim, f you can meet with Triumph and Disaster And treat those two impostors just the same.

..адже тебе поразка не страшить. -..And never breathe a word about your loss

У поданих прикладах бачимо зміну слів, їхнього порядку, що є одним із видів деформування «схеми думки» автора і характеризує логіку дій, а також засвідчує факт бачення перекладачем описаної ситуації.

Лексика В. Стуса містить багато поетичних (витвір, хула, кін), урочистих (шляхетні, клятьба, порабувати) та застарілих (кормига) слів, стиль яких часто не зберігається іноземними мовами.

Висновки дослідження та перспективи подальших наукових розвідок у визначеному напрямі. Отже, переклад поетичних творів - окремий вид мистецтва, тому що потрібно зважати на всі тонкощі художнього перекладу. Деформації в процесі перекладу поетики, в нашому дослідженні - це вірш Р. Кіплінга, перекладачі застосовують здебільшого для передачі лексико-семантичних та культурних особливостей мови, із якої перекладають. Здійснений порівняльний аналіз оригінального й перекладеного Василем Стусом твору уможливив вияв особливостей перекладу з англійської мови українською, зокрема й специфіки деформацій. Отримані в результаті зіставлення висновки можуть слугувати підґрунтям для подальших наукових студій у сфері перекладознавства.

Література

1. Андрієнко Т.П., Фролова І.Є. Стратегії спілкування та стратегії перекладу. Переклад у дослідженнях представників харківської школи: колективна монографія за ред.: Л.М. Черноватого, О.А. Кальниченка, О.В. Ребрія; Кафедра теорії та практики перекладу англ. мови Харківського нац. ун-ту імені В.Н. Каразіна. Вінниця: Нова Книга, 2013. С. 211-228.

2. Ґадамер Ганс-Ґеорґ. Читання і перекладання. Герменевтика і поетика. Вибрані статті. Пер. з нім. В. Бабич, М. Кушнір та ін. Упорядник, передмова Д. Наливайко. Київ: Юніверс, 2001. 288 с.

3. Гарбовский Н.К. Теория перевода. Москва: Издательство Московского Университета, 2004. 543 с.

4. Коптілов В.В. Актуальні питання українського художнього перекладу. Київ: Дніпро, 1975. 132 с.

5. Коптилов В.В. Переводя с русского. Мастерство перевода. 1972. Москва

6. Мунен Ж. Теоретичні проблеми перекладу. Переклад як мовний контакт. Вопросы теории перевода в зарубежной лингвистике. Москва: Международные отношения, 1978. С.36-41.

7. Карабан В., Ребенко М. Природа перекладацьких деформацій. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Іноземна філологія. 2007. №41. С. 27-31.

8. Ребенко М.Ю. Суб'єктивна деформація стилістичного інваріанту оригіналу роману «The Catcher in the Rye» Дж.Д. Селінджера у художніх перекладах. Вісник Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут». Серія: Філологія. Педагогіка. 2014. Вип. 3. С. 44-51.

9. Чередниченко О.І. Про мову і переклад. Київ: Либідь, 2007. 248 с.

10. Швейцер А.Д. Перевод и лингвистика. Москва, 1973. 280 с.

11. Horguelin Р. Antologie de la maniere de traduire. Montreal, 1981. P. 24.

12. Poetry & Translation: The Art of the Impossible / Peter Robinson. Liverpool University Press, 2010. 196 p.

References

1. Andriienko T.P., Frolova I.Ye. Stratehii spilkuvannia ta stratehii perekladu. Pereklad u doslidzhenniakh predstavnykiv kharkivskoi shkoly: kolektyvna monohrafiia za red.: L.M. Chernovatoho, O.A. Kalnychenka, O.V. Rebriia; Kafedra teorii ta praktyky perekladu anhl. movy Kharkivskoho nats. un- tu imeni V.N. Karazina. Vinnytsia: Nova Knyha, 2013. S. 211-228.

2. Gadamer Hans-Georg. Chytannia i perekladannia. Hermenevtyka i poetyka. Vybrani statti. Per. z nim. V. Babych, M. Kushnir ta in. Uporiadnyk, peredmova D. Nalyvaiko. Kyiv: Yunivers, 2001. 288 s.

3. Garbovskiy N.K. Teoriya perevoda: [uchebnik]. Moskva: Izdatelstvo Moskovskogo Universiteta, 2004. 543 s.

4. Koptilov V.V. Aktualni pytannia ukrainskoho khudozhnoho perekladu. Kyiv: Dnipro, 1975. 132 s.

5. Koptilov V.V. Perevodya s russkogo Мasterstvo perevoda. 1972. Moskva, 1973.

6. Munen Zh. Teoretychni problemy perekladu. Pereklad yak movnyi kontakt. Voprosy teorii perevoda v zarubezhnoy lingvistike. Moskva: Mezhdunarodnye otnosheniya, 1978. S. 36-41.

7. Karaban V., Rebenko M. Pryroda perekladatskykh deformatsii. Visnyk Kyivskoho natsionalnoho universytetu imeni Tarasa Shevchenka. Inozemna filolohiia. 2007. №41. S. 27-31.

8. Rebenko M.Yu. Subiektyvna deformatsiia stylistychnoho invariantu oryhinalu romanu «The Catcher in the Rye» Dzh. D. Selindzhera u khudozhnikh perekladakh. Visnyk Natsionalnoho tekhnichnoho universytetu Ukrainy «Kyivskyi politekhnichnyi instytut». Seriia: Filolohiia. Pedahohika. 2014. Vyp. 3. S. 44-51.

9. Cherednychenko O.I. Pro movu i pereklad. Kyiv: Lybid, 2007. 248 s.

10. Shveitser A.D. Perevod y linhvistyka. Moskva, 1973. 280 s.

11. Horguelin P. Antologie de la maniere de traduire. Montreal, 1981. P. 24.

12. Poetry & Translation: The Art of the Impossible / Peter Robinson. Liverpool University Press, 2010. 196 p. Размещено на allbest.ru