Зі спостережень над словотвором оцінних агентивів із суфіксом -ник у говірках Закарпаття

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інститут української мови НАН України

Зі спостережень над словотвором оцінних агентивів із суфіксом -ник у говірках Закарпаття

Олена Юсікова

Київ

Abstract

Some observations about the formation of the evaluative agents' names with the suffix -nyk in the Transcarpathian microdialects

The article is dedicated to the nominations of the agents with the suffix -nyk. The motivational features of the group of evaluative names with the suffix -nyk are the presentation of the speaker about the inner world of a person, and thus the dominance of the assessment, when the basis of the name is the characteristic formed in the speaker's consciousness. The suffix -nyk serves as a marker of the agentic semantics of the evaluative name, denoting persons and mythical beings of masculine gender. In our study of evaluation nomination, in our opinion, the emphasis should be on the text analysis. The texts help to identify the fragments of dialect speakers' nominative matrix. Transcarpathian dialect speakers identify as significant in the appearance or character of a person certain traits that underlie new names. Within the word-formation of agency names with the suffix -nyk in the Transcarpathian dialects, we trace a wide range of motivational features from the generalized characteristic of a person to some of his most characteristic features, the formation of evaluative names according to one model both in the world of people and in the human fantasy, in the otherworldly world and in beliefs in magical forces of nature.

Keywords: Transcarpathian microdialects, dialectal word-formation, evaluative nouns, motivational feature, suffixal word-formation.

Оцінні агентиви в говірках Закарпаття ще не були предметом спеціального вивчення у словотвірному аспекті. Загалом словотвір іменників уже тривалий час є предметом зацікавлень діалектологів [Німчук 1962; Закревська 1977; Аркушин 2004; Лук'янюк 1958; Харьківська 2015; Шу- мицька 2010]. Агентив - це назва суб'єкта, учасника та ініціатора ситуації, діяча або носія результативного стану. Оцінка як функційно-семантична категорія досі залишається актуальною для наукових дискусій, що зумовлено складністю самої категорії, а також її одночасною належністю до семантичних, логічних та когнітологічних понять. Оцінка в семантичній структурі агентива виражає позитивне або негативне ставлення мовця до особи, спрямоване на реалізацію відповідного комунікативного завдання. Суть лінгвістичної категорії оцінки, засоби її вираження в літературній мові вивчало чимало зарубіжних і вітчизняних мовознавців, серед яких Н. Арутюнова, В. Богуславський, Н. Лук'янова, В. Телія, В. Чабаненко та ін. Оцінні назви осіб в українській діалектології досліджували В. Лєснова [Лєснова 1999; 2002; 2004], В. Дворянкін [Дворянкін 2012], Л. Колєснік [Колєснік 2016] та ін. Як зазначає В. Лєснова, «перспективи досліджень вбачаємо в розробці проблеми цінностей і оцінки в аспекті словотвору, зокрема в установленні на діалектному матеріалі предметів оцінки та специфіки словотворчого вираження різних типів оцінки» [Лєснова 2012: 192].

Засоби вираження оцінки в діалектах значно різноманітніші, аніж у кодифікованій літературній мові. Укладаючи Матеріали до Словника українських говірок Закарпатської області [Грицак 2017], аналізуючи діалектні словники [СЗГ, СБГ, ГГКС, СГГ, НСГГ, ОСБГ, СПГ, ШСНГ], а також вивчаючи діалектну систему гуцульської говірки села Богдан Рахівського району Закарпатської области, ми звернули увагу на особливості словотвору агентивів. Діалектоносії виділяють як значимі у зовнішності чи в характері людини риси, що є мотиваційними ознаками творення нових назв. Вивчаючи оцінну номінацію, на нашу думку, потрібно акцентувати на аналізі текстів. Саме тексти дають змогу виявити в семантичній структурі лексеми негативне чи позитивне оцінне значення, на якому акцентують діалектоносії. Досліджувані агентиви із суфіксом -ник утворилися суфіксальним, префіксально-суфіксальним способами словотворення, а також основоскладанням. Суфікс -ник виступає маркером агентивної семантики назв осіб і міфічних істот чоловічого роду.

Назви агентивів із суфіксом -ник пов'язані із семантико-синтаксичними функціями твірних номенів. Окрема група агентивів указує на характерні риси особи, зумовлені взаємодією з об'єктами зовнішнього світу. Твірними для таких назв є номени з об'єктною семантикою, наприклад: глиняник `людина, забруднена глиною' (Ей, глин'анику, нибоже, лиш очи ти с'а світ 'а з глини [КМСГ]); черниляник (чернил 'аник, ч 'ернил 'аник) `той, що замазаний чорнилом' (Лк, Мдн, Сл) [Ibid.]; гуняник `той, хто носить гуню (верхній одяг, пальто з овечої вовни)' (Називайут гайпал 'ами йіх та гун'аникеїми; Робив йем из гун'аникеїми [Ibid.]). Прикладом композита в межах аналізованої групи є назва вузькоґатяник (вуз 'коґат 'иник, вузкоґсіт 'ник, узкоґсіт 'ник) `чоловік, що носить вузькі кальсони' (Тих баканіу шче називайут вузкоґат 'аники (Рс) [Ibid.]). Шляхом трансформації семантичного поля лексема баґсівляник (баґбул 'аник, баґсівл 'иник, баґовйаник, баґувл'анїік) `той, хто часто палить чи жує баґів' (Чути, ниборе, шчдс 'баґбул 'аник, бо далеко вон 'еійеш<sup>ж</sup> баґсівом (Крц, КсП, Лкц, Лпч, Лт, НБс, НВр, Рс, Сн, Тн, ЧПт) [Грицак 2017: 93]) набула значення `лінива неохайна людина' (Ану лиш поникай, уже пушоу баґбул 'аник из быками ддму (Лпч - Вн, Рс) [Ibid.: 93-94]). Прикладами метафоризованих назв є: безодник (безс>н:ик) `ненажера' (Буде ти вже, буде;, безоннику (Крц) [Ibid.: 144]); композит голореберник `убогий чоловік' (Иди ты голоребернику, хут 'бы с'с'а найів (Кл) [КМСГ]).

Окрему групу становлять агентиви, твірними назвами яких є предикати дії чи результативного стану. Такі номени називають узагальнену внутрішню характеристику особи, є результатом аналізу, оцінки її ді- яльности мовцями. Зокрема прикладами агентивів, твірними назвами яких є предикати результативного стану, що здебільшого мають негативну оцінну семантику, є: бездушник `безсердечний, жорстокий чоловік' (Такому бездушникови тото пусте, шо меійі д 'іти голодн 'і сид 'а; То шчи бездушник. Убив вітц 'а від т 'іл 'кох дітиій (Тн - Лкц, Нгр) [Грицак 2017: 140]); безсердечник `безсердечний чоловік' (Нгр) [Ibid.: 147]; безвірник (бизвірник): 1) `атеїст' (Прч, Пш, Трч); 2) `недовірливий чоловік' (Лкц) [Ibid.: 137]; відступник (відступньїк, вудступник, удступнык) `людина іншої віри' (Нам кажут відступник, зашчо смо ни вірували у йіх віру (Рс - РП) [КМСГ]); беззаконник (без:акон:ік, бузакон:ік) `той, хто порушує закон, звичаї' (Було тих без:акон:икіу у нас^з доста (Рс); Такий тот бузакс>ннік, як дурний, вун не думать, шо з того вуйде дале (Лкц) [Грицак 2017: 141]); безсовісник (без^ссє>вісник) `безсовісний чоловік' (Йакьій ты безсс>вісник (Мй - Зч, Олш) [Ibid.: 148]); безсоромник `безсоромний чоловік' (Він дуже такиїй, безсоромник (Рс) [Ibid.: 148]); безстидник (бесстыдник, без^стьіднік) `тс.' (Лкц, Нвц, Прш) [Ibid.: 149]); бездарник `невміла людина' (Такиїй тот чоловік бездарник, шо ниґде нич собі сам не змайструє, ні не зробить, бо не вміє (Лкц) [Ibid.: 139]); безчесник (беСчесник, беСчеснік, бешчеснык, беш 'Єснік) `грубіян' (Такому безч^снику йак ты лиш у пьісок дати, абы с 'а другі веіровали уд<sup>т</sup> такого (Вн - Зт, Клр, Крн, Мй, НД) [Ibid.: 151]); безтямник (бест'амник) `нетямущий, нерозумний чоловік' (Ни кажи му нич, бо він и так ни буде знати, тото темний бест 'амник (Рс) [Ibid.: 149]); бездЯчник `невдоволений' (Иди собі гет, йа не л 'убл 'у такого безд 'ачника [Ibid.: 141]); безнадійник `той, хто втратив надію' (Нил'убл 'у таких безнадійникіу, йак ти (Рс) [Ibid.: 144]); безрядник (бізр'адник, біз'р'аднік): 1) `неакуратна людина' (Наш сусідський хлопчик дуже бізрядник (Ант); 2) `пустун' (Вужинь бізрядника вон та будеш спокуйна (Лкц) [Ibid.: 147]); відбитнік `відлюдник, чоловік, якого всі цураються' [КМСГ]; чалівник `той, хто чалує (обманює)' (Клч) [Ibid.]. Контекстуально зумовлену негативну оцінку має лексема парадник (парад^ник, параник, паран.ик) `чоловік, який любить гарно одягатися' (Йа бы тОго парадника не хдт 'іла ані за грбші, бо вун лем бы с 'а парадіу, аробітї бы не хдт 'іу (Лкц - Бр, Мд, Ч) [Ibid.]). Позитивна оцінка є компонентом семантичної структури номенів: безстрашник `безстрашний чоловік' (Який тот чоловік безстрашник; Антот безстрашник хоть серед пувночі од церкві пуйде (Лкц) [Грицак 2017: 149]); безгрішник `безгрішник' (Зн) [Ibid.: 139]; композита бистроумник (быстроумник) `кмітливий, розумний чоловік' (Ой, ти мі розумнику, бистроумнику (Рс - Влс) [Ibid.: 200]). закарпатський діалект суфікс

Більшість номенів, твірними назвами до яких є предикати дії, мають негативну оцінну семантику, наприклад: гнетілник (гнет 'ілник) `пригноблювач' (А він, гнет 'ілник, прокл 'сіте, торговец ', шо ни хоче гроші промін 'ати, лиш тогді йак шо купиш [КМСГ]); грабіжник (грабіжник) `грабіжник' (Прч) [Ibid.]; грішник (грішнїк) `грішник' (прик. Грішників Бог пЄклом карайе, а праведників у царство приймайе (Крл, Онк) [Ibid.]); вередник `шкідник' (Тот Микулиско такий вередник, шо н 'ай Бог ухілит ', бо вун ни кому добр 'і не рббїт ', лем рад, коли шчил 'адинові дашо навередит ', жебы мау біду (Лкц) [Ibid.]); паскудник (паскуднік, паскуднїк, паскун:ик) `поганий, недолугий чоловік' (Так паскун:ик избив д 'ітвака, што самый синиц ' (Кл - Бр, Дв, Зн, Крт, Кшт, Нвц, Он) [Ibid.]).

Мотиваційною ознакою назви може бути якась риса характеру, вдачі людини, ситуативно зумовлена поведінка, наприклад: підлесник, підлизаник `підлабузник' (Нивір підлесникови, бо одно) каже, а друге думайе; Еге підлизаник пішбв до сус 'ідьі та прилізуйес 'а (Мй - Грб) [Ibid.]; пиривузник (пиривузник) `той, що швидко змінює свою думку' (Ты такый пиривузник, што куда вихор війе, туда й ты (Пст) [Ibid.]); воємник (войен.ик, войін.ик) `вередун' (Хлбпц 'і великі войен.икі [Ibid.]); переводник (перево>н:ик), переносник `той, хто переманює до себе чужу жінку' (Ни будеш ты муй перево>нник, жебы ты мене извйув (Дмш) [Ibid.]); потайник `коханець, про якого ще не знають люди, сусіди' (Бо познати, розпознати хлопц 'а потайника, бо у нЄго за шапочкду біла руж<sup>ш</sup>ка вита (Влх) [КМСГ]). Прикладом функціювання номінативних дублетів може слугувати ряд: бешкетник `шибеник' (Такій тот хло>піц 'бешкетник, шо шчи отіц 'сидів за н 'ого (Лкц - РПс, Тн) [Грицак 2017: 179]); бамбурник `тс.' (Він страшній бамбурник. Переверне та перебамбурит де шо йе не йе (Рс - Кшн, Кшт) [Ibid.: 109]); шибеник (шибиник) `тс.' (Та не бий н 'а мойа мамко, ой не бий, не бий, та доста н а буде бити шибиникмолодий (ВРм) [КМСГ]); воївник (вдйивніїк, вдйуніїк) `тс.' (Ой, д'іти войіуники, д 'іти страшно звойуйутмного, показ 'а (Рс - Лк, Стм) [Ibid.]). Позитивну оцінну характеристику простежуємо в семантичній структурі номенів: бесідник (бііс 'ідник) `балакун' (Він такий буу дуже великий бесідник, дуже файно говориу л 'уд 'омус 'акі причти (Рс) [Ibid.: 173]); подорожник `той, що мандрує в далеку дорогу' (Сн, Уг) [КМСГ].

Частина оцінних агентивів, що, зокрема, позначає ставлення особи до праці, твориться на основі номенів із локативним значенням, наприклад: вуличник (вулічник, уличник), повуличник (повліічник, поуличник): 1) `людина, яка весь час ходить без діла по вулиці' (Ніірда т 'а пе>уличнику дома нийе (Сн); Шо з<sup>с</sup> тих<sup>г</sup> д 'ітий буде. Повуличники будут (БР - Бб, Клч, Нгр, ШЛ) [КМСГ]); 2) `ледар, нероба' (Ти не партелуй з вуличниками, с пор 'бідними хлопц 'ами; Тото вуличники, то лиш пси бити (Зн, Онк) [Ibid.]); поселюжник (посил 'ужник, поселушник) `людина, яка любить ходити по селу без діла' (Посил 'ужнік уже іде кромплі зберати; Дідо такий поселушник; Тото не хлопчіїшче, а цільїй посел 'ужник (Тш - Лт, ТБ, Трч, Тш) [Ibid.]); весілник (весіл 'ник, висілник) `людина, яка любить ходити по весіллях' (Весілник нишчаснийлиш по весіл 'у ходит (Рс) [Ibid.]).

До окремої групи зараховуємо оцінні агентиви на позначення міфічних істот, а також людей, які, на думку діалектоносіїв, володіють магічними силами. Цій темі багато уваги приділила Н. Хобзей у праці «Гуцульська міфологія». «Світ демонів, створений уявою людей і освячений традицією багатьох поколінь, становить ієрархічно складну систему», що, на думку вченої, охоплює і групу так званих непростих людей, які, «за народними уявленнями, мають нетипові властивості, особливу здатність до виконання окремих функцій, дій... Ці два світи, традиційно оцінювані як опозитивні, навіть ворожі, не відділені неперехідною межею. Єднальною ланкою між ними є не лише антропоморфне начало у творенні людською уявою міфічних істот, не лише моделювання цього позалюдського світу за зразком людського життя, людського соціуму, а й структура демонічного простору, у якій виразно окреслюються зони, перехідні до світу людей» [Хобзей 2002: 3-4]. У картотеці Матеріалів до Словника українських говірок Закарпатської області М. Грицака, а також у дослідженні Н. Хобзей простежуємо низку агентивів проаналізованої групи із суфіксом -ник, твірними до яких є номени з об'єктною семантикою, наприклад: греідяник `істота, що керує градом' (Град 'аник- тот, шо до граду (Смв) [КМСГ]); планетник `людина, яка уміє ворожити по зорях' [Хобзей 2002: 154]; композит чорнокнижник (у гуцульських легендах і міфологічних оповіданнях, за спостереженнями Н. Хобзей, ужито зі значенням `нечиста сила, чорт, який керує душами, що скидають на людей град', протистояти такому чорнокнижникові може градівник `людина, яка вміє відвертати грозові хмари' [Ibid.: 90, 184]). У Картотеці Матеріалів до Словника українських говірок Закарпатської області М. Грицака та в пам'ятках української мови XVI століття, як зазначає дослідниця, слово чорнокнижник відоме також зі значенням `чаклун' [Ibid.: 183] (Ніжу стіл заток, прийшов ид нему чорнокнижник [КМСГ]). На думку Н. Хобзей, у говірці гуцульського села Росішка лексеми градівник, граідяник і чорнокнижник - синоніми, у Б. Кобилянського лексема чорнокнижник має значення `людина, що запродала душу дияволу і чинить лихо людям', фіксує її також І. Верх- ратський [див.: Хобзей 2002: 184].

Твірними до агентивів, що позначають міфічних істот, є локативні назви, наприклад: псторотяник (патордт 'аник, патдрдд 'аник) `той, хто живе в папороті' (Ци йа тдбі ни казала папорот 'анику, заберИіс 'а з<sup>с</sup> патороти на біду велику (Влх - Кшн, Мкл, Нрс, Нвс, Мкл, Чрн) [КМСГ]); лісовИк `міфічна істота, що живе в лісі й випасає лісових тварин' [Хобзей 2002: 152]; побережник `лісовик' (Побережники забырали худобу (Бг) [КМСГ]); пекелник (пекелник) `нечистий' (Черес пекелники ни може чоловік дійти дов монастираї (Зн) [КМСГ; Хобзей 2002: 150]); водяник (вдд 'аник) `міфічна істота, що живе у воді' (Упуночи вдд 'анИік купле с 'ау сему плис 'і (ВВ); У воді жийут вод 'аники, а в лісі лісовики (Рс) [КМСГ]). Твірними до агентивів на позначення людей, наділених магічними силами, є предикати дієвої семантики, наприклад: віщівнИк (вішчйнИік, вішчйунИік, вішчуунйк, вішчунИк): 1) `віщун' (АчИй ис'ги вішчйунИік, обИ с 'знау науперед^т (Дв); Ты цглый вішчуунйк (Чрн - Бр, Дрт, Зн, Іза, Крн, НД, НРм, Олш, ШЛ) [КМСГ]); 2) `проповідник' (Такий тот вішчуунйк, шо нич не знаїйе (Лкц) [Ibid.]; ворожілник (ворожіл'ник, ворожйл'ник, вдрджйлник, вдрджиїл'ник, вдрджіл'ник): 1) `ворожбит' (Ворожілник ворожіл 'а на карты гадаїйе, на вуск ізливайе, нарукы позирайе та нічійу дол 'у точно ни вгадаїйе (ШЛ - Влс, Влх, Глб, Зн, Кшт, Лт, Луг, Мрч, НВр, Онк, Пд, Пдл) [Ibid.]); 2) `знахар' (Хто повідайе, той с'а зве ворожйл 'ник (Влс - Бг, Ізк) [КМСГ; Хобзей 2002: 51]; примівник `людина, яка лікує різними немедичними засобами' [Хобзей 2002: 169]; баїлник (байИлник) `ворожбит, шептун', `людина, що лікує замовляннями' (У нас сут три л'уде байілникьі (Вн - ВБч, Рс) [Грицак 2017: 98; Хобзей 2002: 36]); байбірник `тс., що баїлник (Байбірник - тот ч 'оловік, шо баїйе (Бг) [Грицак 2017: 98]); баютник (байутнік) `тс., що баїлник (Такой малой село, а тул 'коу н 'ум байутнику, шо немош й полічИті (Лкц) [Ibid.: 132]); композити: гонИхмарник `людина, яка гонить хмари' (Ты ци знаїйеш, же ВасИл 'Йац 'кув гонИхмарник? Його вИд 'іли, йак завертав хмари (Врч - Дв, Зт, Онк) [КМСГ]); чароділник `чаклун', лиходійник `людина з надприродними здібностями, що завдає лиха людям' [Хобзей 2002: 120]. У результаті метафоризації виникли слова гонихмарник `працьовита людина' (Ото такый гонихмарник, што хдт ' што знание вчинити (Пст) [КМСГ]); пеколник `погана людина' (Тотсі дівка чистый пеко>лник, бо нишч не робыт ', лем собо>в шурує то гев то там (Трч) [Ibid.]).

Отже, мотиваційними ознаками досліджуваної групи номенів із суфіксом -ник є колективно сформовані уявлення мовця про ту чи іншу особу. Мотиваційною ознакою може бути як конкретна риса людини, зумовлена взаємодією з об'єктами зовнішнього світу, так і її узагальнена внутрішня характеристика. Твірними назвами виступають номени з об'єктним, преди- катним чи локативним значеннями. У межах словотворення агентивів із суфіксом -ник у говірках Закарпаття простежуємо широкий спектр мотиваційних ознак, формування оцінних назв за однією моделлю як стосовно світу людей, так і світу міфічних істот, вірувань у магічні сили природи.

Перелік населених пунктів Закарпатської областы та їх скорочень

Бб - Бобовище Мукачівського р-ну

Бг - Богдан Рахівського р-ну

Бр - Баранинці Ужгородського р-ну

ВБ - Великий Березний Великоберезнянського р-ну

ВВ - Верхнє Водяне Рахівського р-ну

Влк - Вільхівка Іршавського р-ну

Влс - Волосянка Великоберезнянського р-ну

Влх - Вільхівці Тячівського р-ну

Вн - Вонігове Тячівського р-ну

Врч - Ворочово Перечинського р-ну

Грб - Горбок Іршавського р-ну

Дв - Довге Іршавського р-ну

Дмш - Домашин Великоберезнянського р-ну

Зн - Зняцьово Мукачівського р-ну

Зч - Заріччя Іршавського р-ну

Іза - Іза Хустського р-ну

Ізк - Ізки Міжгірського р-ну

Ілн - Ільниця Іршавського р-ну

Кл - Кальник Мукачівського р-ну

Клч - Колочава Міжгірського р-ну

Ком - Ком'яти (нині Великі Ком'яти) Виноградівського р-ну

Крт - Крите Мукачівського р-ну

Крц - Керецьки Свалявського р-ну

КсП - Косівська Поляна Рахівського р-ну

Кшн - Кушниц Іршавського р-ну

Кшт - Куштановиця Мукачівського р-ну

Лк - Луково Іршавського р-ну

Лкц - Лікіцари Перечинського р-ну

Лпч - Липча Хустського р-ну

Лт - Люта Великоберезнянського р-ну

Мд - Медведівці Мукачівського р-ну

Мдн - Мідяниця Іршавського р-ну

Мй - Майдан Міжгірського р-ну

Мкл - Микулівці Мукачівського р-ну

Мш - Мішкаровиця (нині в складі Біласовиця) Воловецького р-ну

НБ - Нижнє Болотне Іршавського р-ну

НБс - Нижній Бистрий Хустського р-ну

Нгр - Негровець Міжгірського р-ну

НД - Нове Давидково Мукачівського р-ну

Нрс - Нересниця Тячівського р-ну

НСт - Нижній Студений Міжгірського р-ну

Олш - Олешник Виноградівського р-ну

Пр - Приборжавське Іршавського р-ну

Прч - Перечин Перечинського р-ну

Пст - Пістрялово Мукачівського р-ну

РП - Руське Поле Тячівського р-ну

Рс - Росішка Рахівського р-ну

Рх - Рахів Рахівського р-ну

Сас - Сасівка Свалявського р-ну

Сн - Синевир Міжгірського р-ну

Тн - Торунь Міжгірського р-ну

Трч - Турички Перечинського р-ну

Хж - Хижа Виноградівського р-ну

Хл - Холмовець Виноградівського р-ну

Чрн - Черна Виноградівського р-ну

Яс - Ясеня Рахівського р-ну

Джерела

1. Грицак 2017 - Грицак М. А. Матеріали до Словника українських говірок Закарпатської області / відп. ред. П.Ю. Гриценко. Київ: КММ, 2017. Вип. 1. А-Б. 380 с.

2. ГГКС - Гуцульські говірки: Короткий словник / відп. ред. Я.В. Закревська. Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України, 1997. 232 с.

3. КМСГ - Картотека матеріалів словника українських говірок Закарпатської області М.А. Грицака. Зберігається в Інституті української мови НАН України, Київ.

4. Лєснова 2002 - Лєснова В.В. Словник оцінних номенів людини в українських діалектах / за заг. ред. П.Ю. Гриценка. Луганськ: Держ. закл. «Луган. нац. ун-т імені Тараса Шевченка», 2013. 304 с.

5. НСГГ - Неґрич М. Скарби гуцульського говору: Березови. Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України, 2008. 224 с.

6. ОСБГ - Онишкевич М.Й. Словник бойківських говірок: у 2 т. Київ: АН УРСР, 1984. Т 1. 296 с.

7. СБГ - Словник буковинських говірок / за заг. ред. Н.В. Гуйванюк. Чернівці: Рута, 2005. 688 с.

8. СГГ - Словник гуцульських говірок (літера «Б»). Гуцульщина: Лінгвістичні етюди. Київ: Наук. думка. 1991. С. 112-270.

9. СЗГ - Аркушин Г.Л. Словник західнополіських говірок: у 2 т. Луцьк: Вежа, 2000. СПГ - Лисенко П.С. Словник поліських говорів. Київ: Наук. думка, 1974. 260 с. Хобзей 2002 - Хобзей Н.В. Гуцульська міфологія. Етнолінгвістичний словник.

10. Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип'якеквича, 2002. 216 с.

11. ШСНГ - Шило Г. Наддністрянський регіональний словник. Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України, 2008. 288 с.

Література

12. Аркушин 2004 - Аркушин Г.Л. Іменний словотвір західнополіського говору: дис. ... д-ра філол. наук: 10.02.01 / Волинський держ. ун-т. Луцьк, 2004. 540 с.

13. Дворянкін 2012 - Дворянкін В.О. До вивчення оцінної лексики зі значенням особи в українських східно-степових говірках південної Донеччини. Вісник Запорізького національного університету. 2012. № 1. С. 134-140.

14. Закревська 1977- Закревська Я.В. Нариси з діалектного словотвору в ареальному аспекті. Київ: Рад. школа, 1977. 116 с.

15. Колєснік 2016 - Колєснік Л.Я. Номінація людини в покуцько-буковинських говірках: генеза та просторове варіювання: дис. ... канд. філол. наук: 10.02.01. Київ, 2016. 235 с.

16. Лєснова 1999 - Лєснова В.В. Номінація людини та її рис у східнослобожанських українських говірках: дис. ... канд. філол. наук: 10.02.01. Київ, 1999. 502 с.

17. Лєснова 2002 - Лєснова В.В. Словник оцінних номенів людини в українських діалектах / за заг. ред. П.Ю. Гриценка. Луганськ: Держ. закл. «Луган. нац. ун-т імені Тараса Шевченка», 2013. 304 с.

18. Лєснова 2004 - Лєснова В.В. Номінація рис людини в українських східносло- божанських говірках: монографія. Луганськ: ДЗ «ЛНУ імені Тараса Шевченка», 2004. 193 с.

19. Лєснова 2012 - Лєснова В.В. Словотвірні засоби вираження оцінних значень в українському діалектному мовденні. Лінгвістичні студії. 2012. Вип. 24. С. 189-193.

20. Лук'янюк 1958 - Лук'янюк К.М. До питання про суфіксальний словотвір у Буковинських говірках. Тези доповідей Львівської міжобласної діалектологічної наради: Інститут суспільних наук АН УРСР. Львів: АН УРСР, 1958. С. 22-23.

21. Німчук 1962 - Нимчук В.В. Словообразование именных частей речи в закарпатских верхнеприборжавских говорах: автореф. дис. . канд. филол. наук / Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні. Київ, 1962. 18 с.

22. Харьківська 2015 - Харьківська О.В. Суфіксальний словотвір апелятивних іменників в українських говорах Закарпаття: дис. ... канд. філол. наук: 10.02.01. Ужгород, 2015. 397 с.

23. Шумицька 2010 - Шумицька Г.В. Словотвір апелятивних іменників у північно- лемківських говірках української мови: автореф. дис. . канд. філол. наук: 10.02.01 / Ужгрод. нац. ун-т. Ужгород, 2010. 19 с.

Размещено на Allbest.ru