Структурно-семантичні та функційні параметри складних прикметників у поетичній мові Лесі Українки

Размещено на http://www.allbest.ru/

Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка, Тернопіль, Україна

Структурно-семантичні та функційні параметри складних прикметників у поетичній мові Лесі Українки

Тетяна Вільчинська

Ірина Бабій



Анотація

прикетник поезія лексема український

Стаття присвячена розгляду складних прикметників у поезії Лесі Українки, зокрема охарактеризовано їх семантику, творення та функціонування. Із врахуванням семантико-граматичного підходу виявлені складні прикметники поділено на кілька груп, серед яких найчисленнішою є категорія лексем, які характеризують особу за різними ознаками. Складні прикметники утворені за традиційними словотвірними моделями, властивими українській мові. Виокремлено низку індивідуально-авторських лексем та описано їх естетичну роль. Встановлено, що в поезії Лесі Українки композитні прикметники виконують емоційно-експресивну, оцінну та характеристичну роль.

Ключові слова: складне слово, композитний прикметник, спосіб творення, стилістична функція.



Structural, semantic, and functional parameters of compound adjectives in Lesya Ukrainka's poetic language

Tetiana Vilchynska

Ternopil Volodymyr Hnatiuk National Pedagogical University, Ternopil, Ukraine

Iryna Babii

Ternopil Volodymyr Hnatiuk National Pedagogical University, Ternopil, Ukraine

Abstract

This article considers the issue of compound adjectives usage in the poetry of Lesya Ukrainka. In the focus of the case study is their semantics, creation/formation, and functioning. The goal of the work is to characterize the semantics and derivational structure of compound adjectives in the poetry of Lesya Ukrainka, identify their productive wordforming types, consider the features of their functioning, and determine the aim of such adjectives' usage in poetic works of the writer.

The compound adjectives have been selected in terms of the semantic-grammatical approach and classified into several groups. The most numerous group involves the adjectives characterizing a person by his/her features (appearance, inner qualities, social status, religious preferences, etc.). The study has also identified adjectives that describe nature, flora, fauna, etc. Another representative group of compound adjectives used by Lesya Ukrainka in her poetry comprises adjectives that give general evaluative characteristics in combination with abstract nouns. These compound adjectives in the poetic discourse of Lesya Ukrainka perform emotionally-expressive role, reproducing the mental or emotional state of the heroes and their thoughts. The other group of compound adjectives concerns those with color semantics aimed at conveying shades of colors, their brightness, degree intensity, and color saturation.

All compound adjectives revealed in Lesya Ukrainka's poems are formed according to traditional word-formation models characteristic of the Ukrainian language. A number of individual author lexemes are highlighted with the description of their aesthetic role. The scientific research findings argue that in the poetry of Lesya Ukrainka, compound adjectives perform the emotionally expressive, evaluative, and characterizing role.

Key words: compound words, composite adjective, composition, method of creation, stylistic function.



Вступ

Творча спадщина великої письменниці Лесі Українки - непересічна сторінка в історії української літератури ХІХ ст. Актуальністю тем, тонким ліризмом та глибоким психологізмом виділяється творчість славетної мисткині. Влучність поетичних форм та образних засобів, майстерність художнього змалювання - результат таланту письменниці. Протягом усього життя «поетка йшла вперед і вперед, удосконалюючи свою творчість, поширюючи її межі, ускладнюючи тематику, поглиблюючи ідейну і мистецьку силу своїх творів, досягаючи все вищої і вищої майстерности» (Одарченко 5). Як зазначає дослідник С. Романов, «в ідейно-стилістичних вимірах доробок авторки засвідчує непросту художню еволюцію. Починала вона в традиційній народнопісенній манері усталеного кола тем і образів: патріотичні, в емоційно-романтичному стилі заклики, легкі пейзажні замальовки, перші любовні переживання тощо», але згодом «починають переважати універсального закрою історіософські та культурологічні роздуми, поліфонічні пейзажні картини. З'являється заряджена етичним пафосом громадянська поезія..., неймовірна, незнаної до того в нашій літературі снаги, інтимна лірика» (31).

Вагомим компонентом художньої системи творів Лесі Українки виступають складні найменування, які в поетичній мові письменниці становлять достатньо репрезентативну групу лексем. За допомогою них поетеса створює глибокі метафоричні образи, навантажуючи їх смисловий зміст додатковими естетичними прирощеннями.

У сучасній лінгвістиці вивчення складних слів відображено у дослідженнях таких науковців, як: Л. Азарова, О. Безпояско, К. Городенська, В. Горпинич, М. Доленко, Є. Карпіловська, Н. Клименко, В. Ліпич, М. Плющ, Н. Сологуб та ін. Так, у працях Л. Азарової, О. Рудь, О. Селіванової розглянуто семантику, дериваційну структуру складних слів, їх стилістичне призначення у художньому мовленні, зокрема і складних прикметників. Морфемний склад, словотвірну структуру композитних лексем викладено у наукових розвідках К. Городенської, В. Горпинича, Є. Карпіловської, Н. Клименко, О. Стишова та ін. У монографії Н. Клименко представлено ґрунтовний аналіз семантики і творення складних слів у сучасній українській мові. Історичному дослідженню композитів присвячені роботи С. Бевзенка, Р. Коци, В. Ліпич та ін. У працях О. Дзівак, В. Дятчук, Т. Коць, Л. Пустовіт, Н. Сологуб, Л. Ставицької та ін. розглянуто естетичні навантаження складних прикметників у художньому мовленні. Функціонування та особливості вживання індивідуально-авторських прикметників відображено у роботах В. Вовк, Г. Вокальчук, О. Жижоми, Ж. Колоїз, О. Поліщук та ін.

Актуальність дослідження полягає в непересічності таланту Лесі Українки, у багатовимірності творчої палітри мови письменниці, в самобутності ідіостилю. Оригінальність і майстерність поетичного слова письменниці зумовлює інноваційність та різновекторність наукових досліджень. Предметом аналізу буде композитна лексика поетичних творів Лесі Українки.



Мета дослідження

охарактеризувати семантику та дериваційну структуру складних прикметників у поезії Лесі Українки, виявити їх продуктивні словотвірні типи, розглянути особливості функціонування і призначення прикметників у поетичних творах письменниці. Для реалізації зазначеної мети необхідно виконати такі завдання: виділити та схарактеризувати основні семантичні групи складних прикметників у поезії Лесі Українки; визначити способи творення композитних прикметників та описати їх продуктивні словотвірні типи; описати стилістичні функції композитних прикметникових лексем у поезії Лесі Українки.

Матеріал і методи дослідження

Матеріалом дослідження слугувала славетна і невмируща поезія Лесі Українки, до аналізу якої буде звертатися ще не одне покоління дослідників. У роботі застосовано такі методи: метод контекстного аналізу для з'ясування семантико-граматичної природи складних прикметників; описовий - для представлення різних семантичних груп композитів, систематизації та узагальнення результатів; метод словотвірного і морфемного аналізу - для з'ясування дериваційної структури композитних прикметникових лексем; метод лінгвостилістичного спостереження - для встановлення особливостей уживання і функціонування складних прикметників у поетичному дискурсі Лесі Українки.

Результати дослідження та дискусія

Серед усіх категорій композитних лексем, виявлених у поетичних текстах Лесі Українки, найбільш репрезентативною є група прикметникових складних слів. Простеживши їх функціонування та семантику, зазначимо, що складні прикметники у творах поетеси найчастіше характеризують ліричного героя, особу за різними ознаками, а саме:

зовнішній вигляд (портретні риси) особи: золотокудрый Орест, блідолиця Жанна д'Арк, чорнобрива любка («була в гурті маленька Жанна д'Арк: тоненька, блідолиця» (Українка 147); «Була в мами доня, любка чорнобрива, / Розумная, гарна та нетерпелива» (Українка 173); «тоненький стан мого хлоп'ятка-брата, / Мого золотокудрого Ореста» (Українка 132));

внутрішні (характерологічні) якості, властивості особи: гордо-пишні всі, зневажено-ображені; зловісний пророк; тихо-завзята сестра; раді- веселі; свавільний Хамсін, всесильний Фелах («Єреміє, зловісний пророче в залізнім ярмі!» (Українка 143));

релігійні уподобання: правовірні, правовірний шейх, різновірні примари («Тільки шейх правовірний не втратив святого спокою» (Українка 166); «і гартувався серед бучних чвар, / від різновірних мучився примар» (Українка 263));

соціальний стан: панський-магнатський гурт, дивно-нетлінна цариця («І гордо носили коштовнії шати / У панськім-магнатськім гурті» (Українка 138)).

Прикметно, що Леся Українка у своїх творах найбільше уваги приділяє зображенню психологічного стану ліричного героя, відтворенню його думок, душевного стану в момент описуваних подій. Допомагають такому зображенню, власне, композитні прикметники, які, завдяки властивому прикметникам частиномовному значенню (ознаковості) та об'ємності і вичерпності інформації, що характерні для композитів, здатні давати влучну характеристику означуваному предмету чи явищу. Так, простежуємо, наприклад, відтворення настрою, душевного стану персонажів у таких уривках:

«Всім гордим-пишним честь була і слава, Зневаженим-ображеним - погорда» (Українка 41); «Смокчуть і раді-веселі, мов панство-багатство посіли. «Звідки ся радість?» - гадаю... І мариться щось мені в думці» (Українка 277).

Крім того, складні прикметники зображують характер героїв, називають характерологічні якості людини, наприклад:

«тая ж одважна була, і розсудлива, й тихо-завзята, завжди готова усіх захистити одним своїм серцем» (Українка 220);

«Пісоклежить без руху золотий,

Так, як лишив його Хамсін свавільний...

Зросте навколо сад. Фелах - всесильний» (Українка 275).

Зауважимо, що прикметники на зразок блідолиций, чорнобривий, які поширені в поетичному словнику Лесі Українки, здавна активно вживані у фольклорних творах і вважаються постійними епітетами (означеннями).

У творах поетеса часто вживає складні прикметники в пейзажних замальовках, де вони зображують природу, її стан, описують певні явища природи тощо, наприклад: самоцвітні роси, красне-ясне проміння, цілюща- живуща водиця, цілюща-живуща росиця, роса самоцвітна, стокрила весна, біловійний туман («Тая росиця цілюща-живуща / Буде живити його» (Українка 83); «Боже! Куди се я плину сим біловійним туманом» (Українка 281); «Його сонечко пестить кохано, / Красним-ясним промінням вітає» (Українка 66); «Не питай, чи то справді роса / самоцвітна, всесвітня краса» (Українка 160)).

Невеликі групи становлять композитні прикметники, які описують:

рослинний світ: вічнозелена сосна, злото-багряна верба («І вітром весняним сосна розмовляє, / Вічнозелена сосна» (Українка 46); «тоді й плакучая верба злото-багряна стане» (Українка 287));

тваринний світ: сизокрила голубка («Крил не втинай сизокрилій голубці./ Хай вона вільно літає!» (Українка 83)).

У поезії Лесі Українки складні прикметники характеризують часо - просторові відношення. Так, на час, певний період вказують, зокрема, прикметники в таких сполуках: середньовічні часи, стародавні легенди, тисячолітній труп та ін., наприклад, в уривках:

«Суворий Дант, вигнанець флорентійський,

Встає із темряви часів середньовічних.

Як ті часи, такі й його пісні» (Українка 141);

«У легендах стародавніх Справедливості немає» (Українка 168).

Зазначимо, що репрезентативною є група композитних прикметників, які характеризують елементи й компоненти ландшафту, зокрема водойми, рельєф, загалом простір тощо, поєднуючись із різними географічними назвами, наприклад: жовтоводий Ніл, тепловода річка, розпачливо - мертвий простір, злотоіскристі піски, темно-синє узгір'я, темноводая затока, богоданний край («що то там біліє по узгір'ю темно-синім» (Українка 229); «Аж тоді скориться світлу темноводая затока» (Українка 263); «Ніл жовтоводий, свята непрозорая річка» (Українка 165); «плеск тепловодої річки, злотоіскристі піски» (Українка 281)).

Ще одну репрезентативну групу у поезії Лесі Українки становлять складні прикметники, які дають загальну оцінку зображуваному, поєднуючись з абстрактними іменниками, наприклад: всесвітнє зло, всесильна смерть, всесвітня краса, бистрокрилії думи, всесвітня краса, благодатна звістка, зловорожа радість («всесвітнє зло тим гуком переможеш» (Українка 55)).

Такі складні прикметники в поетичному дискурсі Лесі Українки виконують виразну емоційно-експресивну роль, відтворюючи душевний стан героїв, їх думки, емоційний стан, наприклад:

«Душно... води ні краплини... се наче дорога в Нірвану,

Країну всесильної смерті...» (Українка 122);

«Де тебе мають шукати на безвісті,

Милий мій, думи мої бистрокрилії? (Українка 122);

«Чи то радість хижа, зловорожа, за свої всі темні перемоги?» (Українка 227).

Сполуки зловорожа радість, бистрокрилії думи і под. створюють атрибутивні метафоричні конструкції, які є оригінальними, незвичними поєднаннями складних прикметників з іменниками, містять виразне емоційно-експресивне навантаження. Такі метафоричні сполуки варто вважати індивідуально-авторськими.

Невелику групу становлять складні прикметники, які описують богів, міфічних персонажів і под., наприклад: срібнопрестольная, вічно-осяйная, дивно-потужная богиня; співодайні Музи. Такі композити мають особливий смисл, естетичні навантаження в контексті поетичних творів Лесі Українки, наприклад:

«Ти, срібнолука богине-мисливице,

Честі і цноти дівчат обороннице» (Українка 131);

«Вчуй мене, ясна богине,...

Слава тобі!

Срібнопрестольная, вічно-осяйная,

Дивно-потужная!» (Українка 131);

«Чи «Музи співодайні»

Навідують там вас?» (Українка 177).

У таких випадках композитні прикметники надають величі, урочистості, особливо, якщо вжиті в повній нестягненій формі (срібнопрестольная, вічно-осяйная, дивно-потужная богиня).

У поезії Лесі Українки серед тематичних груп складних прикметників найбільшою є категорія прикметників із колірною семантикою. За структурно-семантичними ознаками їх можна об'єднати в такі групи:

складні кольороназви, що передають відтінки кольорів, їх яскравість, наприклад: темно-червонеє світло, ясно-блакитний туман, темно-синє небо, темно-синє узгір'я («Ясно-блакитним туманом воно [село] повилося» (Українка 65));

складні кольороназви, що виражають ступінь інтенсивності, насиченості кольору, наприклад: густо-червонії краплі крові («плачем великим ридали невільниці чорні, / шати свої роздираючи, ранячи тіло до крові, / густо-червонії краплі падали в жовтую воду» (Українка 165)).

Сюди ж можемо віднести складні прикметники, утворені способом повторення назви кольору, наприклад, чорна-чорна ніч («Чорна-чорна та глибока ніч / (Є такі тут погляди жіночі) - / Вітер мчить шалено із півночі, / Мов тікає від погоні пріч» (Українка 276));

складні кольороназви, що містять поєднання двох рівнозначних кольорів, вказують на два проміжні кольори або колір з відтінком, наприклад: злотисто-рожева зоря, срібно-блакитна площина, срібно-блакитні марева, злото-багряна верба («Туди полинула, де грала кохано злотисто-рожева світова зоря» (Українка 56); «Як тіні барвисті від хмарок злотистих / Проходять по площині срібно-блакитній» (Українка 121));

- складні кольороназви, які передають сталу, повторювану в часі ознаку істоти чи предмета. Такі композити утворені шляхом поєднання основи прикметника зі значенням кольору та основи означуваного іменника. В аналізованій поезії виявлено такі складні кольоронайменування: срібнокудрії хвилі, білогриві вали, сизокрила голубка, срібнолука богиня-мисливиця, чорнокрилі думки, злотоіскристі піски та ін.

У поезії Лесі Українки такі лексеми пов'язані із зображенням природи, навколишнього. У сполученні з абстрактними іменниками композити створюють метафоричні образи, наприклад, чорнокрилі думки: «Так люди, думок наловивши, по кліточках розсадовивши, їх заходились чкурить: всіх чорнокрилих побілили, а білих трошки почорнили і всіх дали позолотить» (Українка 256-7).

Продуктивним способом творення складних прикметників із колірною семантикою виступає основоскладання (темно-синій - темний, синій; злотисто-рожевий - злотистий, рожевий). Як правило, такі композити утворені на базі двох твірних компонентів.

У вірші «Легенди» Лесі Українки оригінальним є поєднання іменника з колірним значенням пурпур («темно-червоний або яскраво-червоний колір з фіолетовим відтінком; багрянець») зі складним прикметником благородний: благородний пурпур. У контексті «Ті легенди червоніють,/ наче пишна багряниця, / наче пурпур благородний, / від крові людей невинних» (Українка 168) порівняння наче пурпур благородний виконує виразну емоційно-експресивну роль. Прикметник благородний утворено змішаним способом: складанням із додаванням суфікса -н-.

В аналізованій поезії знаходимо кілька складних прикметників, пов'язаних із передачею звуків, а саме: ясна-голосна пісня; гукає, гоготить, регоче злорадним сміхом. У художньому дискурсі такі сполуки надають образності, експресії, метафоричності, що спостерігаємо у поетичних уривках:

«І розляглась би завжди по гаю

Ясна-голосна

Пісня, - й розквітла б у рідному краю Новая весна» (Українка 45);

«За нами мчить зле-лютая погоня,

Якась орда велика, незчисленна,

Вона гукає, гоготить, регоче

Злорадним сміхом, людоїдським» (Українка 285).

Як зазначає дослідниця Р. Коца, «складання не було новим способом творення прикметників для давньої української мови. Воно було відомим не тільки праслов'янській, а й індоєвропейській прамові» (Коца 128). Складні слова становлять вагомий пласт лексики української мови, їх активно залучають письменники до своїх художніх творів, зокрема часто вживала і Леся Українка.

Здійснений семантико-словотвірний аналіз складних прикметників виявив, що їх продуктивним способом творення виступає основоскладання. Такі композити найчастіше утворені шляхом поєднання двох прикметникових твірних основ, наприклад:

злото-багряна (верба) - злотий, багряний;

цілюща-живуща (росиця) - цілюща, живуща;

гордо-пишні - гордий, пишний.

При творенні прикметникових композитів, виявлених у поезії Лесі Українки, продуктивними є змішані способи творення складних слів. Найчисленнішу групу таких лексем становлять слова, утворені способом складання із суфіксацією, наприклад: співодайні Музи, всесвітня краса, благодатна звістка, середньовічні часи та ін.

Зауважимо, що всі виявлені у поезії Лесі Українки композитні прикметники утворені за традиційними словотвірними моделями, характерними для сучасної української мови.

Виділений і проаналізований матеріал дозволяє встановити такі продуктивні словотвірні моделі творення прикметникових композитів у поезії:

прикметникова основа + іменникова основа + суфікс -н-: різновірний - різна віра; зловісний - зла вість; середньовічний - середні віки;

займенникова основа + іменникова основа + суфікс -н-: всесвітній - весь світ; всесильний - вся сила;

числівникова основа + іменникова основа + суфікс -н-: тисячолітній - тисяча літ;

прикметникова основа + дієслівна основа + суфікс -н-: біловійний - білим віяти.

У поетичному словнику Лесі Українки широко представлена група складних прикметників на зразок чорнобривий, сизокрилий, блідолиций, які виникли в результаті поєднання прикметника з іменником. Зауважимо, що в сучасному мовознавстві наявні різні тлумачення творення таких лексем: основоскладання, складання з нульовим суфіксом, складно-флективним.

Особливістю словотворення Лесі Українки можна вважати творення і вживання складних лексем, в яких повторюється один і той же твірний компонент. Так, ми помітили, що у прикметникових композитах часто компонентом виступає іменник крила, а саме: чорнокрилі думки, сизокрила голубка, стокрила весна, бистрокрилії думи, легкокрилий рій мрій. Поєднуючи такі прикметники з абстрактними іменниками або зі словами, яким не властиві такі характеристики, поетеса створює яскраві метафоричні образи, які простежуємо в таких поетичних рядках:

«Була весна весела, щедра, мила,

Промінням грала, сипала квітки,

Вона летіла хутко, мов стокрила,

За нею вслід співучії пташки!» (Українка 89);

«Мрії рожеві, тепер я розстануся з вами,

Тихо відводжу обійми ясних моїх мрій.

Довго проводити буду сумними очами

Подруг моїх легкокрилих зникаючий рій!» (Українка 93).

Багатство Лесиного слова демонструє категорія складних лексем, які є незвичними поєднаннями компонентів. Їх варто віднести до індивідуально-авторських. Йдеться про лексеми: цілюща-живуща водиця, цілюща-живуща росиця, гордо-пишні всі, зневажено-ображені; тихозавзята сестра; срібнопрестольная, вічно-осяйная, дивно-потужная богиня, співодайні Музи, злотоіскристі піски, ясна-голосна пісня, зле-лютая погоня, срібнолука богиня-мисливиця та ін. Зауважимо, що всі такі авторські лексичні інновації естетично навантажені в художньому дискурсі. Найчастіше вони виконують емоційно-експресивну роль у поетичному тексті, наприклад:

«Всім гордим-пишним честь була і слава, Зневаженим-ображеним -- погорда (Українка 41);

«За нами мчить зле-лютая погоня,

Якась орда велика, незчисленна» (Українка 285).

На наш погляд, композитні лексеми у творах Лесі Українки часто виконують виразну характеристичну роль. Найбільш влучно і вичерпно вони зображують об'єкт чи предмет, описують риси героїв, наприклад, лексема панський-магнатський гурт у реченні «Богам були рівні співці-лавреати / І гордо носили коштовнії шати / У панськім-магнатськім гурті; / Цвіли в них і лаври, і квіти барвисті, / І навіть терни їх були позлотисті, / Кайдани - і ті золотії!» (Українка 138). Або характеризують героїв, наприклад, «Ра-Менеїс підвелася, дивно-нетлінна цариця, і здавалось, мов погляд таємний ховають закриті повіки, /А блідії уста ледве стримують усміх ворожий» (Українка 166). Як бачимо, складні прикметники виконують різноманітні стилістичні функції у поетичних творах Лесі Українки.



Висновки та перспективи досліджень

Мовостиль творів Лесі Українки - багата художня скарбниця, що відзначається влучністю словесних засобів живописання, оригінальним образотворенням та вишуканим естетичним смаком самої авторки. Одним із компонентів ідіостилю письменниці виступають складні слова, які акумулюють у собі поєднання кількох смислових елементів і виступають влучним характеристичним засобом. Здійснений аналіз складних прикметників засвідчив багатство семантики та стилістичних навантажень композитних прикметників у контексті поетичного твору. Усі виявлені у поезії Лесі Українки складні прикметники утворені за традиційними словотвірними моделями, властивими сучасній українській мові.

Безперечно, художня спадщина Лесі Українки і далі залишається благодатним матеріалом для подальших наукових розвідок у різних галузях лінгвістики із застосування новітніх методик аналізу.



Список використаної літератури

1. Азарова, Лариса. Складні слова в українській мові: структура, семантика, концепція «золотоїпропорції». Вінниця: УНІВЕРСУМ-Вінниця, 2000.

2. Клименко, Ніна. Словотворча структура і семантика складних слів у сучасній українській мові. Київ: Наукова думка, 1984.

3. Коца, Руслана. Складні прикметники у давньоукраїнській мові: семантика і структура. Українська мова, № 2, 2016, с. 125-35.

4. Коць, Тетяна. Реалізація стилістичного потенціалу оцінності в українській мові. Лінгвостилістичні студії, вип. 13, 2020, с. 84-93.

5. Одарченко, Петро. Леся Українка: розвідки різних років. Київ, 1994.

6. Романов, Сергій. «Вступна стаття». Українка, Леся. Повне академічне зібрання творів. У 14 т. Т. 5. Луцьк, 2021.

7. Рудь, Ольга. Складні прикметники поетичної мови ХХ століття. Суми, 2020.

8. Селіванова, Ольга. Складне слово: мовні моделі світу (основи зіставної композитології російської та української мов). Черкаси, 1996.

9. Сологуб, Надія. Мовний портрет Яра Славутича. Київ: Дніпро; Вініпеґ: Українська Вільна Академія Наук, 1999.

10. Українка, Леся. Твори. В 2 т. Т. 1. Київ: Наукова думка, 1986.



References

1. Azarova, Larysa. Skladni slova v ukrainskii movi: struktura, semantyka, kontseptsiia «zolotoi proportsii». Vinnytsia: UNIVERSUM-Vinnytsia, 2000.

2. Klymenko, Nina. Slovotvorcha struktura i semantyka skladnykh sliv u suchasnii ukrainskii movi. Kyiv: Naukova dumka, 1984.

3. Kotsa, Ruslana. “The Compound Adjectives in Old Ukrainian Language: Semantics and Structure”. Ukrainian Language, no 2, 2016, pp. 125-35.

4. Kots, Tetiana. Actualization of the Evaluativeness Stylistic Potential in the Ukrainian Language. Linguostylistic Studies, iss. 13, 2020, pp. 84-93.

5. Odarchenko, Petro. Lesia Ukrainka: rozvidky riznykh rokiv. Kyiv, 1994.

6. Romanov, Serhii. “Vstupna stattia”. Ukrainka, Lesia. Povne akademichne zibrannia tvoriv. 14 vols. Vol. 5. Lutsk, 2021.

7. Rud, Olha. Skladni prykmetnyky poetychnoi movy KhKh stolittia: monohrafiia. Sumy, 2020. Selivanova, Olha. Skladne slovo: movni modeli svitu (osnovy zistavnoi kompozytolohii rosiiskoi ta ukrainskoi mov). Cherkasy, 1996.

8. Solohub, Nadiia. Movnyi portret Yara Slavutycha. Kyiv: Dnipro; Vinipeg: Ukrainska Vilna Akademiia Nauk, 1999.

9. Ukrainka, Lesia. Tvory. 2 vols. Vol. 1. Kyiv: Naukova dumka, 1986.

Размещено на Allbest.ru